Облік незавершеного виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru

КУРСОВА РОБОТА

на тему: "Облік незавершеного виробництва"

План

Вступ

1. Поняття незавершеного виробництва, його оцінка

2. Облік незавершеного виробництва

3. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві

4. Інвентаризація незавершеного виробництва, відображення її результатів в системі обліку

5. Вдосконалення обліку незавершеного виробництва

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональним і економічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов'язків перед державою.

Опанування знаннями бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності з метою виявлення слабких місць у роботі підприємств і знаходження шляхів подальшого покращення їх роботи є головною метою керівника підприємства, менеджера, економіста, бухгалтера.

Удосконалення побудови своєчасного і достовірного бухгалтерського обліку нерозривно пов'язане з вирішенням актуальних завдань в галузі економіки. Виявленню внутрішньогосподарських резервів підприємств, запобіганню зловживанням і перевитратам, зниженню собівартості продукції, підвищенню продуктивності праці, рентабельності виробництва (робіт, послуг), досягненню комерційного успіху сприяють чітко налагоджений облік і контроль.

Бухгалтерський облік повинен всебічно і повно охоплювати та систематизувати господарську діяльність виробничо-комерційного підприємства, об'єднання, забезпечувати управління інформацією, здатною контролювати і оцінювати господарську діяльність.

1. Поняття незавершеного виробництва, його оцінка

До незавершеного виробництва відноситься продукція (роботи, послуги), що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання.

У хімічній промисловості до складу незавершеного виробництва належать залишки сировини, основних матеріалів та напівфабрикатів, що знаходяться в апаратах у процесі переробки; залишки продукції в обробних цехах, що не пройшли всіх стадій обробки; продукція, обробка якої закінчена, але яка не пройшла випробування і не прийнята відділом технічного контролю, не укомплектована, не упакована і не закоркована продукція, якщо вона відповідно до технічних умов вважається готовою і підлягає передаванню на склад в укомплектованому, упакованому й закоркованому вигляді; продукція, прийнята відділом технічного контролю, але не передана на склад або замовнику до 24-ї години останнього дня звітного місяця; у виробництвах, де працюють у три зміни, - продукція, прийнята відділом технічного контролю, але не здана на склад до 8-ї години першого числа наступного за звітним місяця.

Незавершеним виробництвом в умовах гірничо хімічної промисловості є відбита руда, яка знаходиться в гірничих виробках і не піднята на поверхню.

У столярно-механічних цехах підприємств деревообробної промисловості під незавершеним виробництвом розуміють цикловий та страховий заділи складальних одиниць - деталей, вузлів (простих та складних) та виробів у складанні. При цьому до складу циклового заділу належать складальні одиниці, безпосередньо залучені у виробничий процес, тобто які перебувають на різних стадіях розкроювання, механічної обробки, склеювання, фанерування, збирання, оздоблення. До страхового заділу належать деталі та вузли, за допомогою яких утворюють мінімальні міжцехові запаси, призначені для запобігання спадам виробництва під час виникнення аварійних ситуацій

У виробничих (навчальних) майстернях до незавершеного виробництва належать заготовки (деталі, вузли, агрегати) та вироби, обробка та складання яких ще не закінчена; готові вироби, не повністю укомплектовані і не передані на склад.

У підсобних (навчальних) сільських господарствах до незавершеного виробництва включаються витрати на озимі посіви, на підготовку пару, парників і теплиць, а також видатки на закладання садів, ягідників і виноградників.

Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу

У бюджетних науково-дослідних установах та навчальних закладах до незавершеного виробництва належать незакінчені роботи, які виконуються за договорами з підприємствами та організаціями.

До незавершеного капітального будівництва і незакінчених капітальних ремонтів належить обладнання, не передане для монтажу, тимчасово зупинені будівельні об'єкти, а також проектно-розвідувальні роботи з незакінченого будівництва, незакінчений капітальний ремонт будівель, споруд, машин, обладнання, енергетичних установок та інших об'єктів, що ремонтуються.

Не відносяться до незавершеного виробництва забраковані напівфабрикати (деталі), що не підлягають виправленню, а також сировина, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, що не піддавалися процесу обробки.

Накопичення інформації про незавершене виробництво та відображення операцій про нього за Планом рахунків здійснюється щомісяця на рахунках 23 «Виробництво», 25 «Напівфабрикати» i 24 «Брак у виробництві».

Згідно з п. 44 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Мінфіну України від 25.02.2000 р. № 39, малі підприємства можуть визначати вартість незавершеного виробництва на рахунку 23 «Виробництво».

Величина витрат незавершеного виробництва впливає на фактичну собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг. До складу витрат, що включаються до незавершеного виробництва, відносяться:

- прямі витрати сировини та основних матеріалів, на оплату праці та інші прямі витрати;

- накладні виробничі витрати допоміжних матеріалів, на оплату праці управлінського та обслуговуючого виробничого персоналу, на виконання робіт з обслуговування та ремонту основних виробничих запасів тощо.

Для обліку незавершеного виробництва необхідно проводити його оцінку. Оцінка - доволі об'ємний показник, який залежить від місця і потреб її застосування. З точки зору бухгалтерського обліку оцінка повинна базуватись на єдиних вимогах, спроможних забезпечити достовірність оцінки об'єктів предмета обліку за допомогою методики збудованої на реальності, єдності та цілеспрямованості оцінки.

Оцінка незавершеного виробництва здійснюється, виходячи з ступеня виконання робіт чи готовності продукції, як правило, на рівні фактичних витрат за всіма статтями калькуляції.

Для незавершеного виробництва передбачені різні варіанти оцінки (відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні): за нормативною (плановою) виробничою собівартістю, за прямими статтями витрат або за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Оскільки стандартом бухгалтерського обліку 9 «Запаси» не регламентовано порядку визначення обсягу незавершеного виробництва та його оцінка, то право вибору варіанту оцінки лишається за підприємством.

Найбільш прийнятними оцінками незавершеного виробництва є:

- для готової продукції - виробнича собівартість;

- для товарів на підприємствах роздрібної торгівлі - продажна (роздрібна) ціна;

- на оптових складах і базах торгових та постачальницько-збутових підприємств - продажна (роздрібна) ціна або ціна, за якою вони закуплені.

Розрахунковим методом оцінки стосується визначення ступеня готовності незавершеного виробництва. Для цього члени комісії повинні досконало знати весь технологічний цикл виготовлення того чи іншого виробу, умовно розділити його на етапи (стадії), і залежно від того, який етап (стадію) проходить виріб, визначається процент його готовності.

Вартісну оцінка незавершеного виробництва здійснювати набагато складніше. Таку роботу ускладнює постійне зростання цін на сировину і матеріали та наявність у законодавстві кількох методів оцінки вибуття запасів

Оцінка незавершеного виробництва проводиться за такими методами:

- за плановою цеховою собівартістю - на всіх підприємствах хімічної промисловості, крім добувних та підприємств, які виробляють лаки і фарби, барвники та органічні продукти;

- за плановими витратами - ці витрати відображаються у статтях: “Сировина та матеріали”; “Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій”, “Паливо й енергія на технологічні цілі”; “Основна заробітна плата”; “Додаткова заробітна плата”; “Відрахування на соціальне страхування”. Значний обсяг незавершеного виробництва утворюється на тих підприємствах, де має місце система магазинування. Цей метод використовується на добувних виробництвах;

- за фактичними витратами сировини та основних матеріалів - на підприємствах, які виробляють лаки і фарби, барвники та органічні продукти.

Способи оцінки незавершеного виробництва залежать також від характеру технологічного процесу.

Оцінка незавершеного виробництва на підприємствах з безперервним технологічним процесом здійснюється за собівартістю сировини та матеріалів, завантажених в апарати.

Кількість сировини, матеріалів та напівфабрикатів визначається шляхом проведення замірів та лабораторних аналізів і зазначається в перерахунку на вміст у них корисної речовини.

У виробництвах з безперервними і закритими технологічними процесами залишки незавершеного виробництва визначаються, виходячи з кількості апаратів, які були завантаженими на кінець звітного періоду, та ваги сировини і матеріалів, які знаходились у кожному з них. При цьому за фактичні можуть бути прийняті і теоретичні залишки, розраховані на основі техніко-економічних характеристик.

Гірничодобувні і переробні цехи мають постійне незавершене виробництво. Тому під час визначення собівартості руди їх незавершене виробництво не підлягає оцінці і вартісному обліку, крім технічного і маркшейдерського відділів, де воно підлягає обліку у натурі.

У цехах з багатосерійним і масовим характером виробництва допускається оцінка деталей і напівфабрикатів за діючою нормативною собівартістю. На підприємствах окремих галузей промисловості з коротким технологічним циклом оцінка незавершеного виробництва може проводитися тільки за фактичною собівартістю використаних на виробництво сировини, матеріалів і напівфабрикатів.

2. Облік незавершеного виробництва

Облік незавершеного виробництва і незавершених робіт (послуг) здійснюється відповідно до встановленого порядку на рахунках бухгалтерського обліку, передбачених для узагальнення інформації про витрати основного і допоміжного виробництв та обслуговуючих господарств.

Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва (вироби, роботи і послуги) відображаються за оцінкою, що застосовується підприємством відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Залишки незавершеного виробництва на початок звітного періоду є одним із видів запасів підприємства.

Витрати на незавершене виробництво визначаються за даними рахунка 23 «Виробництво», на якому протягом звітного періоду ведеться облік операційних витрат виробничого характеру.

Величина витрат незавершеного виробництва впливає на фактичну собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг. З цієї причини для перевірки об'єктивності облікових даних про незавершене виробництво періодично проводиться його інвентаризація по всіх стадіях та переділах технологічного процесу. Оцінка незавершеного виробництва здійснюється, виходячи з ступеня виконання робіт чи готовності продукції, як правило, на рівні фактичних витрат за всіма статтями калькуляції

Розміри незавершеного виробництва залежать від тривалості виробничого циклу, обсягу середньодобових витрат на виробництво і характеру їх нарощування і тому істотно диференціюються відповідно до специфіки виробництва.

Встановлення нормативів незавершеного виробництва має для підприємств істотне значення.

Завищення обсягу незавершеного виробництва викликає уповільнення оборотності обігових коштів, а заниження порівняно з реальною необхідністю перешкоджає створенню необхідних накопичень і тим самим спричиняє порушення ритмічності виробничого процесу. Вдосконалення організації виробництва, скорочення тривалості виробничого циклу є вирішальними факторами зменшення обсягу незавершеного виробництва і покращення показників роботи підприємства.

Для правильного визначення фактичної собівартості готової продукції, виконання робіт та послуг доцільно на кінець звітного періоду визначити залишки незавершеного виробництва, тобто кількість незакінченої обробкою продукції в процесі виробництва.

Залишки незавершеного виробництва відображаються на дебеті рахунка № 23 "Виробництво" за формулою, грн.:

НВПк = НВПп + В - СРП,

де НВПк - незавершене виробництво продукції на кінець звітного періоду, НВПп - незавершене виробництво продукції на початок звітного періоду, В -. витрати на виробництво продукції у звітному періоді, СРП - виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

3. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві

Незавершене виробництво - один з найважливіших напрямків авансування оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним виробництвом уважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається з формули:

Н = З * Д * К,

де З - одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн.; Д - тривалість виробничого циклу, днів; К - коефіцієнт зростання витрат.

Норма оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати обчислюються діленням витрат на випуск валової продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на 90.

Тривалість виробничого циклу визначається на основі даних технологічних карт та інших планових нормативів виробництва.

Вона складається із часу, витраченого на обробку деталей (технологічний запас), транспортування деталей від одного робочого місця до іншого і передачі готової продукції на склад (транспортний запас), перебування виробів між окремими операціями (оборотний запас), а також зі страхового запасу оброблених деталей.

Якщо кількість виробів у незавершеному виробництві велика, а тривалість виробничого циклу в днях для різних виробів суттєво різниться, слід об'єднати продукцію в групи, а потім на цій підставі визначити середньозважений показник.

Його величину розраховують, виходячи з частини окремих видів або груп виробів у загальному обсязі продукції, що випускається, за плановою собівартістю.

Приклад. Розрахунок середньої тривалості виробничого циклу

Найменування виробів або груп виробів	Виробничий цикл, днів	Виробнича собівартість товарної продукції в IV кварталі планового року, тис. грн.	Добуток (гр.2хгр.З)
А Б В Г	25 18 37 14	500 870 480 1300	12500 15650 17760 18200
Усього		3150	64110

Середньозважена тривалість виробничого циклу дорівнює 20 дням (64110: 3150).

Цей розрахунок слід зробити для виробів, які становлять 70-80 % собівартості всього випуску продукції.

Коефіцієнт зростання витрат характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції. Послідовність і темпи зростання витрат у різних виробництвах різні. Вони залежать від особливостей продукції, що виробляється, технології та організації виробництва. Чим більше витрат припадає на перші дні циклу, то вищим є коефіцієнт зростання витрат і більшим - норматив оборотних коштів.

Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу. За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат (К) визначається з формули:

К=(А+ 0,5Б)/(А+Б),

де А - витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу; Б - наступні витрати, які включаються в собівартість продукції.

До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу.

До наступних витрат відносять усі інші витрати - заробітну плату, амортизаційні відрахування, електроенергію тощо.

Приклад.

Виробнича собівартість виробу дорівнює 250 грн. Витрати в перший день виробничого циклу становлять 150 гривень. Протягом решти днів витрати розподіляються рівномірно. Відтак коефіцієнт зростання витрат дорівнюватиме (150+(100*0,5))/250=0,8.

Якщо витрати на виготовлення одиниці продукції за днями виробничого циклу розподіляються нерівномірно, коефіцієнт зростання витрат (К) визначається як середньозважений показник.

4. Інвентаризація незавершеного виробництва, відображення її в системі бухгалтерського обліку

Для визначення залишків незавершеного виробництва необхідно щомісяця проводити інвентаризацію його натуральних об'єктів.

Інвентаризація - це перевірка в натурі наявності та стану матеріальних запасів і вкладень підприємства, розрахунків і зобов'язань і звірка фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.

Інвентаризація незавершеного виробництва проводиться з метою визначення кількості і фактичної наявності незакінчених переробкою напівфабрикатів і продукції, а з деяких їх видів також і кількості корисної речовини (провідного елемента), з якої вони складаються; визначення фактичної комплектності незавершеного виробництва і виявлення неврахованого браку; перевірки даних руху напівфабрикатів і деталей та загальної суми витрат основного виробництва; перевірки правильності розподілу цієї суми за видами продукції та уточнення собівартості випущеної продукції.

Інвентаризація незавершеного виробництва проводиться шляхом фактичного заміру, зважування і підрахунку цінностей. Незавершене виробництво в закритій апаратурі внаслідок безперервності виробничих процесів визначається за технічними нормами і вважається постійним. Інвентаризація в цих виробництвах проводиться в період зупинки устаткування на ремонт.

Незавершене виробництво, а також напівфабрикати власного виробництва, що знаходяться в цехах і підлягають подальшій переробці, інвентаризуються за станом на перше число кожного місяця

Інвентаризація незавершеного виробництва має визначити об'єми і фактичні витрати понесені в рослинництві, тваринництві, промислових та інших виробництвах сільськогосподарського підприємства, під урожай майбутнього року, а також наявність незакінчених деталей вузлів, агрегатів, не списаного браку і т.п.

До незавершеного виробництва відносяться:

а) в рослинництві - витрати під урожай майбутніх років: зяб, пари, добрива, посіви озимих культур, багаторічні трави (в частині, що переходить до використання в наступні роки), підйом цілини і перелогів, підготовка парників, теплиць та інших споруд закритого ґрунту, посіви під зиму (в теплицях, розсадниках), снігозатримання, необмолочені культури урожаю звітного року та ін.

б) в тваринництві - інкубація яєць (в грудні), перехідні на вирощування в наступному році цьоголітки риби, запаси меду у вуликах;

в) в промислових виробництвах - витримка сировини, вина та ін., заділи (деталі, вузли, агрегати), вироби, обробка і збір яких ще не завершені; готові вироби, не повністю укомплектовані і не здані на склад готової продукції.

Перед початком інвентаризації залишки незавершеного виробництва і напівфабрикатів, які знаходяться в підрозділах, повинні бути приведені в порядок для забезпечення правильності і зручності підрахунку їх наявності.

Перевірка залишків незавершеного виробництва проводиться шляхом фактичного підрахунку, зважування, перемірювання.

Описи складаються окремо за кожним підрозділом (дільницею, бригадою, відділенням) із зазначенням стадії або міри їх готовності, кількості або об'єму, витраченого насіння, сировини і матеріалів, напівфабрикатів та інше.

До опису незавершеного виробництва не включаються забраковані деталі, неякісна сировина, а окремо складаються акти, які підкладаються до інвентаризаційного опису для прийняття остаточного рішення комісією. Остаточно забраковані деталі в склад незавершеного виробництва не включаються.

Незавершене виробництво рослинництва інвентаризується за об'єктами - культурами, видами посівів, робіт і т.д., причому площі багаторічних трав інвентаризуються за роками посіву.

В описах, що складаються, зазначають: перелік культур або робіт; кількісні вимірники (площа в га, теплиці в квадратних метрах (м2), число парникових рам і т.д.); суму витрат (всього); стан посівів і якість виконаних робіт.

До незавершеного виробництва враховуються тільки добрива, внесені або тільки вивезені восени звітного року (під урожай майбутніх років). В описах зазначають: вид добрив (мінеральні, органічні); площі (га), на які внесені ті чи інші добрива; кількість внесених або вивезених добрив (в центнерах, тоннах); вартість добрив з витратами на їх вивезення, внесення і т.д. за даними аналітичного обліку витрат.

Вартість добрив, внесених під озимі культури урожаю майбутнього року, повністю враховуються в витратах по озимих посівах і інвентаризації не підлягають.

Інвентаризація плодових розсадників фіксується в окремому описі. В цей опис включаються: незавершене виробництво розсадників; готова продукція (сіянці, саджанці); матеріальні запаси (насіння деревно-чагарникових порід). Опис складається по виробничим циклам вирощування розсадників, тобто за кожним полем (дільницею), починаючи з посівного відділення.

До незавершеного виробництва плодових розсадників враховують: зяб і пари, підготовлені під закладання насаджень, посіви звітного року, які ще не дали сходів, а також шпалери і плантації закладання осені звітного року; плантації з посадковим матеріалом, що залишається в незавершеному виробництві (сіянці, саджанці, які повинні залишатися в розсаднику для дорощування).

До готової продукції розсадників відноситься весь посадковий матеріал - сіянці і саджанці, які досягнули стану придатності для використання їх в господарстві (для лісонасаджень, озеленення, плодівництва і т.д.) і для реалізації.

Сіянці і саджанці, які викопані і знаходяться в прикопці (реалізація яких ще не оформлена), обліковуються також як наявні в розсаднику - в готовій продукції.

Не викопаний посадковий матеріал слід обліковувати за пробними площами для кожної породи окремо.

Вартість сіянців і саджанців, що залишилися в розсаднику для подальшого вирощування до необхідних технічних умов, а також всі затрати за посівами звітного року, які ще не дали сходів, залишаються на субрахунку «Рослинництво» рахунка 23 «Виробництво» як незавершене виробництво.

Інвентаризація розсадників в натурі проводиться, як правило, до настання зими - звичайно в IV кварталі звітного року.

Сіянці і саджанці, непридатні до подальшого культивування і використання, вважаються відходами виробництва і в інвентаризаційному описі не показуються. Загибель посівів і насаджень оформляється актами у встановленому порядку.

Інвентаризація незавершеного виробництва тваринництва проводиться за його видами в розрізі виробничих підрозділів і матеріально-відповідальних осіб.

Вартість незавершеного виробництва по інкубації визначають в такій послідовності:

- підраховують кількість яєць, що залишилися на кінець року в інкубації в розрізі їх видів (курей, качок, гусей, індичок і т.д.);

- встановлюють дату закладання перехідної партії яєць на інкубацію і кількість днів інкубації в поточному році;

- вартість незавершеного виробництва визначають шляхом множення планової собівартості 1 дня інкубації (в розрізі видів яєць) на кількість закладених яєць і фактичний період інкубації в поточному році.

Вартість незавершеного виробництва у бджільництві визначають, виходячи з кількості залишеного кормового меду у вуликах і фактичної собівартості меду.

Кількість кормового меду визначається комісією окомірно в час збирання гнізд на зиму (вважаючи, що в одній гніздовій рамці розміром 435 х 300 мм, повністю запечатаній, міститься в залежності від товщини соту 3,5 - 4,0 кг; в рамці розмірів 435 х 230 мм - біля 3 кг, а в магазинній рамці - 2 кг меду) і відображається в акті осінньої перевірки пасіки (бджоло ферми). На 1 бджолосім'ю залишають у вулику не менше 18-22 кг меду і страховий фонд з розрахунку 5 кг.

Вартість незавершеного виробництва в рибництві визначається шляхом множення собівартості 1 ц риби на кількість центнерів вирощених цьоголіток плюс затрати на вирощування цьоголіток після облову ставків. Середня розрахункова маса цьоголітки дорівнює 30 г.

Результати інвентаризації незавершеного виробництва інвентаризаційна комісія заносить до інвентаризаційного опису (ф. № Інв.-9сг), а незавершеного виробництва розсадників - до інвентаризаційного опису (ф. № Інв.-10сг).

Відображення результатів інвентаризації проводиться на рахунках бухгалтерського обліку в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, зразу при затверджені інвентаризаційного акта і при поданні до бухгалтерії необхідних підтверджувальних документів.

5. Вдосконалення обліку незавершеного виробництва

незавершений виробництво облік інвентаризація

Вдосконалення обліку незавершеного виробництва насамперед пов'язане з вдосконаленням обліку виробничого процесу, його організації, тривалості виробничого циклу.

Процес ведення бухгалтерського обліку на підприємстві представляє собою сукупність інформаційних і контрольно-організаційних операцій. До інформаційних відносяться операції збору, реєстрації, передачі, зберігання і обробки даних.

Контрольно-організаційні операції, пов'язані з контролем і використанням одержаної в результаті виконання інформаційних операцій, які займають найбільшу питому вагу в діяльності бухгалтерського апарату, що являється відображенням об'єкту бухгалтерського обліку, як функціональної управлінської роботи.

Інформаційні операції звітного процесу поділяються на дві нерозривно пов'язані стадії.

Перша, яка називається первинним звітом, включає операції збору, реєстрації і передачі звітних даних.

Друга стадія, яка включає операції зберігання і обробки звітних даних, може бути визначена, як систематизація і узагальнення даних первинного звіту.

Задачі обліку затрат на виробництво інформаційно пов'язані з суміжними підсистемами АСУП.

Отже, умовами функціонування АРМ бухгалтера обліку затрат на виробництво є формування на машинних носіях необхідної вихідної інформації, яка виникає при вирішенні задач по обліку основних засобів, матеріальних цінностей, заробітної плати, фінансово-розрахункових операцій, готової продукції, її відвантаження і реалізації.

Вказана інформація повинна бути представлена у виді єдиної бази даних бухгалтерських записів, які формуються у відповідності з вимогами АРМ бухгалтера по обліку затрат на виробництво.

Зв'язок з другими підсистемами АСУП передбачає використання інформації:

- нормативної бази АСУП в частині нормативів на деталь, виріб;

- підсистеми «Техніко-економічне планування» в частині планових процентів непрямих розходів до базових статей;

- підсистеми “Управління якістю” в частині даних про кількість забракованої продукції;

- підсистема “Оперативне управління основним виробництвом” в частині одержання даних про залишки незавершеного виробництва на 1-е число кожного місяця.

Задачі АРМБ обліку затрат на виробництво пов'язані між собою через єдину базу даних бухгалтерських записів в частині використання (передачі) інформації про бухгалтерські записи по синтетичних рахунках обліку, виробництво формуючих автоматично в процесі рішення задач.

Для розв'язання задачі обліку і оцінки незавершеного виробництва використовується оперативний вхідний документ “Акт інвентаризації залишків незавершеного виробництва”, який, по відповідному макету, перезаписується на ПЕОМ з формуванням файлу «Акт інвентаризації залишків незавершеного виробництва».

Акт інвентаризації залишків незавершеного виробництва містить лише фактичні дані отримані під час інвентаризації, тому для можливості порівняння фактичних залишків незавершеного виробництва з обліковими даними, використовується результати розв'язання інших задач, які формують інформацію про облікові дані залишків незавершеного виробництва.

Вхідний оперативний файл опрацьовується спільно з наступними довідниками: продукції; статей витрат; цехів.

Якщо виникають зміни, то така інформація фіксується в первинному документі «Відомість на внесення змін». Після перезапису формується масив «Відомість на внесення змін» (код MKRВ601) і вже для подальшого розв'язання задачі буде використовуватись відкоригований масив - це довідник продукції.

При розв'язанні задачі «Облік і оцінка незавершеного виробництва» отримується результуючий інформаційний масив «Порівняльна відомість незавершеного виробництва» на основі якого можна отримати екранну форму результатного документа та роздрукувати його.

Висновок

Становлення ринкових відносин в нашій державі обумовлює необхідність удосконалювати господарський механізм і, зокрема, управління економічними процесами на підприємствах і об'єднаннях незалежно від форм власності. Важливе місце в системі управління ланками економіки - підприємством і їх підрозділами займає бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності.

Ці можливі функції управління забезпечують понад 40% інформації, яка використовується керівниками і оперативними працівниками і майже вся інформація, яка подається в формі вищезгаданими органами і державним економічним органом.

Встановлення нормативів незавершеного виробництва має для підприємства велике значення. Завищення обсягу незавершеного виробництва викликає уповільнення оборотності обігових коштів, а заниження, порівняно з реальною необхідністю, перешкоджає створенню необхідних накопичень і тим самим спричиняє порушення ритмічності виробничого процесу.

Вдосконалення організації виробництва, скорочення тривалості виробничого циклу є вирішальними факторами зменшення обсягу незавершеного виробництва і покращення показників роботи підприємства.

Вирішення цих та інших питань удосконалення первинного обліку є актуальним ще і тому, що в недалекому майбутньому виробничий облік відділиться від фінансового.

Список використаної літератури

1. Бардаш С.В., Давидюк Т.В. Інвентаризація: практикум: Навчальний посібник для студентів спеціальності «Облік і аудит». - Житомир: 1999.

2. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Конспект лекцій: Навчальний посібник. - Житомир: 2005.

3. Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз: Навчальний посібник.

4. Закон України від 16.07.99 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

5. Карпенко О.В. Управлінський облік на підприємстві: організація, методологія, методика викладання: Монографія. - Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2005.

6. Ковальов В.В. Фінансовий облік і аналіз. - М.: Фінанси і статистика, 2004.

7. Основи підприємницької діяльності: З.С. Варналій, В.О. Сизоненко. - К.: Знання України, 2003. - 407ст.

8. Палій В.Ф., Палий В.В. Фінансовий облік: Науковий посібник. - 2-ге видання, 2001.

9. План рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом МФУ 30.11.1999р., №291.

10. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 1-25, затверджені Міністерством України у 1999-2002 рр.

11. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002.

12. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - 6-те вид. Київ, 2002.

13. Фінансовий облік: Підручник / М.С. Пушкар. - Тернопіль, Карт-бланш, 2002.

14. Цигилик І.І., Бибик Я.Р., Ємбрик М.Я., Паращич В.Ф. Економіка підприємства: Навч. посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

15. Чебанова М.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. - К.: Академія, 2002.

16. Шарманкська В.М. Первинна документація і регістри бухгалтерського обліку: Навч. посібник. - К.: Знання-Прес, 2003.

17. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник. - К.: Знання, 2003.

Размещено на Аllbеst.ru