Засади формування та чинники впливу на облікову політику підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ ПІДПРИЄМСТВА

1 ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ ТА КЛЮЧОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ

Останніми роками в Україні значну увагу приділяють удосконаленню системи бухгалтерського обліку, одним із напрямів якого є розробка теоретичних основ і механізмів практичного впровадження облікової політики. Доцільним є визначити облікову політику як економічну категорію в системі бухгалтерського обліку. Загалом є дуже багато її визначень , але на мою думку найбільш обґрунтоване є таке : облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності [8; ст. 4].

Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в статті 4 розділу 1 Закону«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і пункті 18 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Облікова політика розглядається: у вузькому та в широкому її значенні, за рівнями її формування, за складом елементів, за необхідністю та обсягом їх розкриття у фінансовій звітності. У вузькому сенсі розуміється встановлений законодавством набір альтернатив для відображення в бухгалтерському обліку підприємства господарських операцій, активів і зобов'язань, витрат і фінансових результатів. Політика в широкому її значенні - це методологія ведення обліку для цілей планування та прийняття управлінських рішень, адекватної оцінки активів, зобов'язань, витрат і результатів при складанні фінансової звітності, податкового планування тощо. [26; ст. 30]

За необхідністю розкриття положень облікової політики у фінансовій звітності її елементи поділяються на обов'язкові, що підлягають розкриттю та обираються підприємством самостійно з варіантів, встановлених законодавством, і необов'язкові, що розкриттю не підлягають і розробляються підприємством самостійно, проте теж у межах законодавства.

В економічній літературі облікову політику ділять на : організаційну, методичну та технічну складові. Для наочності інформації ці складові можна подати у такому вигляді :

обліковий політика підприємство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Визначення складових облікової політики

Формування організаційної складової передує формуванню методичної та технічної складових і включає об'єкти, які повинні забезпечити організаційну побудову облікового підрозділу, визначення його ролі та місця в управлінській структурі підприємства, а також його взаємодії з іншими підрозділами підприємства. Одночасно організаційною складовою може бути передбачено створення системи внутрішньогосподарського контролю для забезпечення збереження майна, дотримання законності та доцільності господарських операцій, а також достовірності бухгалтерської інформації.

Методичною складовою визначаються способи визнання, оцінки та ведення обліку об'єктів з можливих варіантів які дозволенні чинним законодавством, а також відповідними нормативно-правовими документами.

Призначенням технічної складової є визначення технічних засобів, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку. А зокрема можливі такі її елементи:

- технологія обробки облікової інформації ( ручна або автоматизована);

- форма бухгалтерського обліку;

- робочий план рахунків підприємства;

- форми первинних документів;

- правила документообороту та технології обробки облікової документації;

- варіант обліку витрат діяльності;

- порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства;

- порядок ведення податкового обліку. [17; ст. 49]

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства. У свою чергу керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Виділяють такі етапи формування облікової політики підприємства: організаційний, підготовчий, етап визначення зовнішніх умов, явищ і процесів, які впливають на розробку облікової політики, формування чинників внутрішнього середовища, які визначають облікову політику, вибір елементів облікової політики за об'єктами , визначеними на попередніх етапах, інформаційне забезпечення процесу формування облікової політики, заключний етап.

Організаційний етап передбачає прийняття рішення власником (власниками) щодо створення виконавчого органу, складу суб'єктів управління та формування розпорядчого документа про облікову політику, закріплення функцій, обов'язків і повноважень за фахівцями виконавчого органу. А також встановлення порядку взаємодії між виконавчим органом і службами, посадовими особами на одному рівні і між рівнями управління і обліку у виробничій системі та визначення служб і посадових осіб, відповідальних за облік, якісне і своєчасне складання та подання фінансової звітності, а також осіб, які мають право підпису первинних документів. На цьому етапі проходить установлення відповідальності за порушення облікової політики підприємства .

На підготовчому етапі проводиться аналіз засновницьких документів, визначення стадії життєвого циклу бізнесу, основних напрямів господарської діяльності, тактичних та стратегічних цілей підприємства. Одним з елементів цього етапу є виділення центрів фінансової відповідальності , фінансового управління та місць виникнення витрат та основних їх видів. Далі визначаються об'єкти обліку, вивчається стан бухгалтерського обліку цих об'єктів, встановлюється предмет облікової політики для конкретних умов підприємства відповідно до сукупності об'єктів обліку.

Визначення зовнішніх умов, явищ і процесів, які впливають на розробку облікової політики передбачає : виявлення сукупності чинників зовнішнього середовища, які можуть значно вплинути на господарські процеси та розробку облікової політики (зміни чинних норм законодавства з господарських відносин та бухгалтерського обліку, тенденції розвитку економіки, політична та соціальна стабільність суспільства тощо).

Етап формування чинників внутрішнього середовища, які визначають облікову політику включає виявлення сукупності чинників внутрішнього середовища, які безпосередньо впливають на формування облікової політики виробничої системи (стратегія фінансово-господарського розвитку, виробничий потенціал та рівень його використання, інвестиційна політика, зміни в діяльності виробничої системи та галузі тощо).

Вибір елементів облікової політики за об'єктами, визначеними на попередніх етапах характеризується наступним :

- визначення критеріїв, якісних і кількісних показників, аналіз та оцінка впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на об'єкти обліку;

- визначення порогу суттєвості щодо окремих чинників і об'єктів обліку та вибір із альтернативних варіантів конкретних способів ведення обліку;

- вибір потенційно придатних для застосування на підприємстві методів ведення бухгалтерського обліку;

- визначення порядку ведення управлінського обліку та видів бюджетів які застосовуються на підприємстві;

- встановлення якісних і кількісних показників, перевірка по кожному об'єкту відповідних облікових показників;

- вибір форми ведення обліку (меморіально-ордерна, журнал-головна, журнально-ордерна, автоматизована (комп'ютерна), спрощена форма обліку);

- прийняття робочого плану рахунків бухгалтерського обліку. [8; ст. 4]

Інформаційне забезпечення процесу формування облікової політики передбачає розробку схеми складу та поділу інформації в системі бухгалтерського обліку з виділенням у ній методологічних рівнів обліку відповідне до визначеної структури виробничої системи і характеру відносин між членами виробничого об'єднання а також визначення порядку фіксації кількісних і якісних характеристик об'єктів обліку та відхилень від нормативних показників; розробка первинних облікових документів, необхідних для накопичення та узагальнення інформації за центрами прийняття рішень. Неодмінним тут є встановлення порядку накопичення, систематизації, узагальнення й технології обробки облікової інформації та визначення порядку комп'ютеризованого ведення бухгалтерського обліку, а зокрема побудова структури комп'ютерних баз даних. також цим етапом передбачено визначення правил документообороту, зберігання документів і облікових регістрів.

На заключному етапі оформляється та затверджується базисний на час діяльності підприємства розпорядчий документ (положення, наказ підприємства) про облікову політику, встановлюється порядок складання розпорядчого документа (наказу) про облікову політику підприємства та її змін на початок нового звітного року. Приклад наказу про облікову політику підприємства (див. додаток Д)

Отже, облікову політику можна розглядати як систему що включає організаційну, методичну та технічну складову. Але при формуванні цих елементів облікової політики потрібно вивчити середовище діяльності підприємства для врахування всі можливих негативних впливів на неї. Це допоможе уникнути збоїв у виробництві та оптимізує роботу.

2 ОСНОВНІ ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ

Як відомо, кожне підприємство є відкритою економічною системою, на вході якої трудові, матеріальні, фінансові ресурси, а на виході - готова продукція, відходи виробництва, прибуток, грошові кошти. Такі перетворення ресурсів відбуваються в умовах взаємодії із зовнішнім середовищем. Все це свідчить про необхідність вирішення теоретичних та практичних аспектів оцінки впливу зовнішнього середовища на функціонування виробничих систем, визначення характерних чинників зовнішнього середовища, в якому ринкові механізми стають ефективними, створюють умови саморозвитку, саморегулювання господарських процесів і які мають бути відображені при формуванні облікової політики.

Виробнича діяльність залежить передусім від чинників зовнішнього середовища, які умовно можна розподілити на чинники непрямої та прямої дій.

Чинники непрямої дії характеризують і визначають політичні свободи, соціально-економічні умови, міжнародні угоди та стосунки, рівень науково-технічного прогресу, ситуацію на ринку інвестицій, умови залучення позикових коштів, екологічну ситуацію та умови природокористування.

Чинники прямої дії формують економіко-правове середовище - правове забезпечення (стан господарського, податкового, митного, бухгалтерського законодавства); характеризують безпосереднє ділове оточення (споживачів, постачальників, конкурентів, інвесторів, ділових партнерів, ділові об'єднання), а також стан економіки (рівень інфляції, стабільність фінансової системи, зростання цін на виробничі ресурси, попит на українську продукцію, платоспроможність підприємств і населення). [19; ст. 25]

Причинами того, що виробнича система стає закритою, можуть бути значне обмеження джерел ресурсів, втручання держави в управління, неправильна фіскальна політика держави. Високий рівень оподаткування може стати непосильним тягарем для підприємства.

В економічній літературі виділяють ще такі дві основні групи чинників які необхідно враховувати при формуванні облікової політики, а це : зовнішні та внутрішні чинники. До зовнішніх чинників доцільно віднести: ступінь підприємницької незалежності (можливість самостійного прийняття рішень щодо вибору ділових партнерів, ціноутворення); ринкова кон'юнктура; система оподаткування (об'єкти оподаткування, податкові ставки, податкові пільги).

До внутрішніх чинників впливу на формування облікової політики підприємства відносять: форму власності і організаційно-правову форму (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, спільне підприємство, приватне підприємство); вид діяльності, обсяги виробництва, середньооблікова чисельність працівників, собівартість продукції, рентабельність; наявність матеріальної бази для ведення облікових робіт; систему інформаційного забезпечення підприємства; рівень кваліфікації працівників бухгалтерії, ініціативності керівників та ін.

Зовнішні чинники впливу це політична стабільність, ефективність системи державного регулювання економічних процесів, наявність та ефективна реалізація відповідної національної програми тощо. Саме ці чинники на сьогодні не мають позитивного відображення в Україні і цим гальмують економічний прогрес та стримують ділову активність підприємств. Сучасні економічні відносини викликають потребу у визначені механізму взаємодії виробничої системи із зовнішнім середовищем. [7; ст. 20]

З огляду на важливість залежності підприємства від зовнішнього середовища американський економіст І. Ансофф зазначає, що проблеми, які ставить перед компанією зовнішнє середовище, визначають оптимальну модель поведінки фірми. Для підготовки й прийняття ефективного управлінського рішення потрібно своєчасно отримати вичерпну інформацію про внутрішні та зовнішні умови діяльності об'єкта управління.

Для наочного визначення впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на формування облікової політики підприємства пропоную розглянути рис.1.2.

Рисунок 1.2 - Вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на формування облікової політики

Слід звернути увагу на ті обставини, що в умовах невизначеності чинників зовнішнього середовища вибір альтернатив та їх належне кількісне обліково-економічне обґрунтування є складним процесом прямо пов'язаним із людським фактором - «досвідом та професійними можливостями бухгалтерів». Здатність фахівців пристосуватися до обліку змін зовнішніх і внутрішніх (організаційно-технологічних) чинників є гарантією формування облікової політики, положення якої забезпечують не тільки виживання, а й послідовний розвиток підприємства.

Обліково-аналітичне забезпечення дає змогу своєчасно, на стадії формування облікової політики врахувати дію зовнішніх і внутрішніх чинників на виробничу систему. При цьому керівництво інформується про напрями господарської діяльності, на яких необхідно терміново зосередити увагу, про ресурси підприємства та як зробити його менш уразливим у конкурентному середовищі.

Для глибшого аналізу чинників впливу доцільно розглянути тактичний та стратегічний рівні планування діяльності підприємства. Адже облікова політика це певна «інструкція» в якій вказані «правила» для досягнення виконання тих чи інших цілей діяльності.

Саме на стратегічному рівні можуть змінюватися або визначатися нові перспективні цілі. Вони стосуються вибору продукції, джерел фінансування, ринків, обсягів виробництва, перегляду технології організації виробничого процесу, придбання або вибуття активів та інших подій, які можуть привести до перегляду статутних вимог.

На тактичному рівні розглядають можливості раціонального використання ресурсів підприємства (трудових, матеріальних, устаткування), встановлюють критерії оцінки ефективності, за допомогою яких можуть бути визначені результати діяльності. [29; ст. 1]

Розглядаючи підприємство як відкриту систему що діє в середовищі ринкової економіки необхідно враховувати всі можливі впливи на його діяльність як ззовні так і чинники внутрішнього впливу. Не достатня кількість інформації про середовище діяльності негативно вплине на формування облікової політики. Тому при формуванні облікової політики неодмінно треба враховувати всі особливості діяльності підприємства.

3 ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ЯК НЕОДМІННА СКЛАДОВА РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА

В сучасних умовах господарювання зростає значення облікової політики в господарській діяльності підприємств. У зв'язку з реформуванням системи бухгалтерського обліку, метою якого є приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність до потреб ринкової економіки та міжнародних стандартів фінансової звітності, господарюючим суб'єктам надається більше самостійності в організації бухгалтерського обліку, розробці форм управлінської звітності. Ця самостійність реалізується шляхом формування облікової політики підприємства. Якщо аналізувати досвід країн з розвиненими ринковими відносинами, то він свідчить про те, що вміло сформована облікова політика сприяє достовірному визначенню фінансового результату, оподаткованого прибутку і потребує правильного оформлення облікової інформації та повного розкриття її у фінансовій звітності. Слід погодитися з думкою бухгалтерів-практиків, які зауважують, що створення облікової політики на підприємстві - дуже трудомісткий і відповідальний процес. Адже підприємству не один рік доведеться працювати і враховувати свої активи і зобов'язання згідно з розробленою ними обліковою політикою. Це вимагає від підприємства більш зваженого підходу до розробки облікової політики, яка відповідає специфіці його роботи. Сьогодні дедалі більше спостерігається формальний, вузькоспрямований підхід до формування облікової політики, який зводиться до складання фінансової звітності відповідно до загальних вимог П(С)БО та зовнішніх користувачів.

Окреме місце в обліковій політиці займає питання організації обліку на підприємстві, яке включає такі основні елементи:

- тип організаційної структури апарату бухгалтерії (простий, лінійно-штабний, комбінований);

- форма ведення фінансового обліку;

- організація та ступінь деталізації внутрішньогосподарського (управлінського) обліку;

- відбір облікових номенклатур тієї інформації, яка потрібна для відображення об'єктів бухгалтерського й особливо управлінського обліку;

- визначення форм і змісту альбомів первинних документів, облікових регістрів, звітності, графіків документообороту, бухгалтерського діловодства;

- обрання оптимального варіанту комплексу взаємопов'язаних, сумісних засобів обчислювальної й оргтехніки, програмного забезпечення, вирішення інших важливих питань, пов'язаних з упровадженням системи «людина - машина - середовище»;

- розробка організаційних регламентів, положень про бухгалтерію підприємства та кожний її підрозділ, посадових інструкцій для кожного виконавця, відповідних зведених, структурних та індивідуальних графіків виконання облікових робіт, регламентів окремих облікових операцій, які виконують працівники інших структурних підрозділів підприємства (начальники цехів, завідуючі складами та ін.), створення системи матеріальної відповідальності, яка б поєднувала вимоги загальнодержавних та внутрішньогосподарських нормативно-правових актів щодо переліку матеріально-відповідальних осіб, укладання договорів, що передбачають індивідуальну чи колективну (бригадну), повну чи обмежену відповідальність, умови її настання, порядок визначення тощо, регламентація процесу тимчасової заміни чи звільнення матеріально відповідальних осіб. Невід'ємним також є розробка обґрунтованих регламентів внутрішньогосподарських ревізій, інвентаризацій, інших форм і методів контролю. [35; ст. 57]

Узагальнення підходів науковців щодо визначення ролі облікової політики у господарській практиці дає змогу уточнити, що саме облікова політика спрямована на вирішення широкого кола обліково-аналітичних проблем різних сфер фінансово-економічної діяльності виробничих систем. Виходячи з цього можна вважати, що її місце і роль у сукупному управлінському процесі - це організаційна функція, яка інтегрує систему обліку з іншими складовими системи управління і генерує обліково-економічну інформацію для різних цілей: суб'єктам господарювання, партнерам з бізнесу, інвесторам, менеджерам, економістам для складання звітності тощо.

Відомо, що основною метою суб'єктів господарювання є досягнення як поточних, так і в перспективі високих фінансово-економічних результатів господарської діяльності, а облікова політика сприяє досягненню саме цієї мети. Оскільки власник є найбільш зацікавленим суб'єктом, то саме він і має бути головним ініціатором формування облікової політики підприємства. Як підкреслюється у наукових дослідженнях, активна участь власника в розробці облікової політики підприємства упереджує номінальний характер його ролі в процесі організації бухгалтерського обліку, що, в свою чергу, забезпечить захист інтересів та збереження майна власника.

Облікова політика повинна засновуватися на розумінні того, що самі по собі облік і політика його ведення нікому не потрібні в принципі. Облік як одна з функцій організації діяльності має за мету створення інформаційних передумов та реальних можливостей для цілеспрямованого здійснення інших функцій таких як планування, контролю, аналізу, регулювання, стимулювання. Саме в цьому його початковий сенс, його значущість і його політика .

Тому загальний, концептуальний підхід до вироблення облікової політики має ґрунтуватися на тому, що підпорядкованість функції обліку інтересам цілісної системи управління робить підпорядкованою цим загальним інтересам і його облікову політику. Функції управління органічно між собою пов'язані, вони виконуються в певній логічній послідовності, що обумовлено змістом і стадійністю сукупного управлінського процесу, його технологією. [36; ст. 37]

Призначення облікової політики підприємств полягає в задоволенні інтересів власників підприємства та зовнішніх користувачів інформації. Для систематизації завдань, які виконує облікова політика підприємств, виділено її виміри: соціальний (створення соціальних гарантій для захисту зовнішніх користувачів шляхом забезпечення єдності інтерпретації даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності), економічний (економічний ефект від облікової політики виявляється в оптимальному забезпеченні інформацією для управління, скороченні обсягів документообороту, підвищенні дієвості внутрішнього контролю), біхевіористичний (використання свободи дій в питаннях організації обліку для створення дієвої системи бухгалтерського обліку на підприємстві, яка забезпечить дотримання інтересів власника), психологічний (за допомогою елементів облікової політики та за умови конкретизації вимог до характеру необхідних даних досягається найбільш повне та ефективне забезпечення інформацією всіх рівнів управління), інформаційний (сталість та гласність облікової політики дозволяє на її основі будувати прогнози майбутнього стану об'єкта, наявність диспозицій дозволяє забезпечити необхідним масивом даних для побудови моделей прийняття рішень) та юридичний (використання для усунення невизначеностей у нормативних актах з бухгалтерського обліку та у якості письмових доказів при вирішенні господарських спорів, конфліктів з контролюючими органами).

Правильно розроблена облікова політика, яка враховує умови та можливості ведення господарської діяльності, повинна забезпечити:

- повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності;

- готовність бухгалтерського обліку до втрат (витрат) та пасивів, ніж можливих доходів і активів - не допускаючи створення прихованих резервів;

- відображення в бухгалтерському обліку фактів та умов господарської діяльності, виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного змісту.

Без цих умов підприємство не зможе функціонувати як самостійна економічна одиниця.

Підсумовуючи можна сказати наступне : облікова політика є одним з найважливіших документів для організації роботи підприємства. Але для того щоб облікова політика охопила всі необхідні сфери регламентування потрібно дотримуватись певного механізму її формування який включає : організаційний етап, підготовчий етап, етап визначення зовнішніх умов, етап виокремлення чинників внутрішнього середовища, етап аналізу інформаційного забезпечення, заключний етап. При складанні облікової політики необхідно врахувати також всі можливі чинники впливу на діяльність підприємства , щоб запобігти збоїв в роботі. Враховуючи вищезазначене можна зробити висновок, що успішна діяльність залежить від правильності та актуальності облікової політики, тобто вона є неодмінним організаційним елементом будь - якого підприємства.

Размещено на Allbest.ru