Облік реалізації товарів в системі управління підприємством

49

Міністерство освіти інаукиУкраїни

Київський національний торговельно-економічнийуніверситет

Кафедра бухгалтерського обліку

КУРСОВА РОБОТА

На тему: «Облік реалізації товарів в системі управління підприємством»

Виконавець: Студент(ка) 4курсу 7-с групи

Заочної форминавчання

Щаннікова Катерина Рустамівна

Науковийкерівник

Бенько Микола Миколайович

Київ 2010

Зміст

ВСТУП

1. Характеристика товарів та економічна суть реалізації

2. Документальне оформлення реалізації товарів

3. Методи оцінки вибуття товарів та форми реалізації товарів

4. Облік продажу товарів в оптовій торгівлі

5. Облік продажу товарів в роздрібній торгівлі

6. Особливості обліку реалізації у комісійній торгівлі

7. Облік торгівлі товарів з розстрочкою платежу

8. Автоматизація обліку реалізації товарів

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Однією з важливих передумов ефективного функціонування економіки країни є розвиток торгівлі, яка повинна спиратися як на державний, так і на ринковий механізм впливу на споживчий ринок.

В умовах формування ринкових відносин торгово-посередницька діяльність займає особливе місце в народному господарстві України. Тому дуже актуально вивчення особливостей обліку операцій різних сфер торгівлі.

Під торговельною діяльністю розуміють ініціативну самостійну діяльність юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі-продажу споживчих товарів з метою одержання прибутку.

Оптова торгівля -- сфера підприємницької діяльності з придбання товарів для їх подальшої реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Вона включає як безпосередні комерційні зв'язки в умовах договору купівлі-продажу й поставки між підприємствами-виробниками і споживачами, так і зв'язки між ними через торгових посередників.

Роздрібна торгівля -- сфера підприємницької діяльності з продажу товарів (послуг) безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного споживання. Роздрібний товарооборот включає як продаж товарів населенню вроздріб, так і відпуск за безготівковими розрахунками дрібним оптом продовольчих товарів закладам освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення тощо (школам, інтернатам, будинкам відпочинку, лікарням тощо).

Торгівля в розстрочку передбачає передачу товарів у розпорядження покупця в момент здійснення першого внеску (завдатку) з передачею права власності на такі товари після кінцевого розрахунку.

Метою написання курсової роботи є засвоєння теоретичних знань, придбання практичних навичок бухгалтерського і податкового обліку реалізації товарів на підприємствах різних сфер торгівлі.

Завдання курсової роботи:

- розглянути з позицій ринкових відносин економічну природу і сутність процесу реалізації товарів;

- визначити методи оцінки та форми вибуття товарів;

- розглянути документальне оформлення обліку реалізації товарів та їх автоматизацію;

- визначити організаційну концепцію сучасної системи бухгалтерського обліку реалізації товарів в різних сферах торгівлі;

- зробити висновки щодо організації обліку продажу товарів в системі управління підприємством.

Предметом дослідження є система управління в підприємствах торгівлі, вивчення чинної системи бухгалтерського обліку реалізації товарів і їх використання.

Об'єктом дослідження обрано ТОВ «ХЛ Студіо».

За останній час здійснено дослідження й опубліковано ряд робіт, присвячених різноманітним питанням організації, економіки, управління, методології обліку товарних операцій та їх автоматизації. В даній курсовій роботі використовувалися наукові праці вітчизняних вчених та письменників: Битинець Ф.Ф., Малюга М.Н., Сопко В.В., Ловінська Л. Г., Ткаченко Н. М., Кіндрацька Л. М., Жилкіна Л. В., Бакун Ю.В., Панасюк В.М. та ін.

1. Характеристика товарів та економічна суть реалізації

Торгова діяльність є одним із видів підприємницької діяльності. Пунктом 2 Порядку здійснення торгової діяльності І правил торгового обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, дано визначення торгової діяльності як ініціативної, самостійної діяльності юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі і продажу товарів народного споживання з метою одержання прибутку. Торгова діяльність може здійснюватися в сферах оптової і роздрібної торгівлі, а також торгово-виробничій сфері (громадському харчуванні).

Торгівля поділяється на внутрішню та зовнішню. Зовнішня торгівля -- це торгівля з іншими країнами, яка включає у себе експорт (вивезення) та імпорт (ввезення) товарів. Внутрішня торгівля -- галузь народного господарства, що забезпечує надходження товарів із сфери виробництва до сфери споживання. У свою чергу, внутрішня торгівля поділяється на оптову та роздрібну. Облік у торгівлі пов'язаний з відображенням інформації про рух товарів -- доведенням товарної маси від виробника до безпосереднього споживача (рис. 1).

Рис. 1. Спрощена схема руху товарів

Бухгалтерський облік торговельної діяльності підприємства повинен забезпечувати:

- правильність оформлення первинних документів на придбання, продаж та переміщення всередині підприємства товарів, грошових та інших документів;

- правильність відображення первинних документів у реєстрах синтетичного та аналітичного обліку;

- контроль за виконанням договорів поставок та інших зобов'язань, правильністю розрахунків з постачальниками і замовниками;

- контроль за правильним використанням і зберіганням товарно-матеріальних цінностей і фінансових ресурсів;

- формування повної та достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства, необхідні для оперативного керівництва та управління, а також для її використання зацікавленими особами.

Особливостями бухгалтерського обліку в торгових підприємствах є:

1. Специфічна система обліку руху товарів. Бухгалтерський облік роздрібного товарообороту ведуть тільки у вартісному вираженні за цінами реалізації. Груповий облік товарів ведуть на основі бухгалтерських документів і оперативних даних розрахунковим шляхом. Кількісно-вартісний облік здійснюють з товарів, які потребують особливого контролю за їх рухом (ювелірні вироби, товари, прийняті на комісію, меблі, телевізори).

2. Облік товарів здійснюють згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та установ з використанням рахунка 28 "Товари" в розрізі субрахунків:

- 281 "Товари на складі" проводять облік наявності та руху товарних запасів в основному на оптових підприємствах, морозильниках, овочесховищах;

- 282 "Товари в торгівлі" призначений для обліку наявності і руху товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі, громадського харчування;

- 283 "Товари на комісії" обліковують товари передані на комісію по договорах комісії, що не передбачають перехід права власності;

- 284 "Тара під товарами" проводять облік тари під товарами порожньої, купленої, власного виробництва;

- 285 "Торгова націнка" є контрактивним рахунком до субрахунка 281 "Товари на складі" та 282 "Товари в торгівлі", який призначено для визначення реалізаційної (продажної) вартості товарів, знаючи їх купівельну вартість. Взагалі торгова націнка -- це різниця між купівельною та продажною вартістю товарів;

- 286 "Купівельні вироби";

- 289 "Транспортно-заготівельні витрати" призначений для окремого обліку витрат з транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, що пов'язані з доставкою товарів.

3. У торгівлі спостерігаються наявні великі запаси ТМЦ, у цьому зв'язку бухгалтерський облік має забезпечити достовірний контроль за їх рухом і збереженням.

На підприємствах торгівлі спостерігається різниця у джерелах утворення прибутку. Формування прибутку у різних підприємствах відбувається за рахунок таких джерел (рис. 2):

Рис. 2. Джерела формування прибутку

Важливе значення обліку -- контроль застосування цін на товари, правильне визначення націнки, знижки. Ціну на товари визначають на підставі угоди між продавцем і покупцем при розрахунках між юридичними особами. На деякі види товарів держава може встановлювати певні обмеження цін. Роздрібну ціну формують з урахуванням ціни постачальника та торгової націнки.

Підприємства мають право на відшкодування (повернення) з бюджету сплачених постачальникам сум ПДВ. Однак при реалізації даних товарів вони зобов'язані до ціни придбання (без ПДВ) і своєї націнки нарахувати і направити в бюджет 20 % ПДВ.

Деякі види вітчизняних товарів, а також більшість імпортних обкладаються акцизним збором. Акцизний збір нараховують виробники, які перераховують дані суми до бюджету, а по імпортних товарах -- імпортер при розмитненні товарів.

Важливим моментом при ціноутворенні є визначення купівельних і продажних цін. Купівельні ціни -- це ціни, за якими та чи інша галузь торгівлі купує товари у постачальників, продажні ціни -- за якими товари продають покупцям. При цьому вносять корективи на суму ПДВ.

2. Документальне оформлення реалізації товарів

Документи мають важливе значення в організації і управлінні діяльністю підприємства. Суцільна та безперервна реєстрація в документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об'єктами господарської діяльності, правильним та раціональним використанням запасів підприємства.

В ТОВ «ХЛ СТУДІО» придбання товарів оформлюють договором постачання (купівлі-продажу) між постачальником і покупцем. Договір постачання є правовим документом, що визначає права й обов'язки сторін.

Поряд з тим, що договори є переважно документами фінансового обліку, окремі умови, що містяться в них, мають важливе значення в управлінському обліку. Основними його реквізитами є: найменування сторін, їхні розрахункові реквізити, найменування та кількість товарів, ціни, термін постачання, порядок розрахунків, зобов'язання, що мають підприємства.

Для забезпечення достовірності обліку запасів в ТОВ «ХЛ СТУДІО» передбачені певні типові форми первинних документів( дод. 1).

Для отримання товарів на складі постачальника або у транспортній організації матеріально-відповідальній особі видають довіреність (форма М-2 або М-2а) (дод.2), яку підписують керівник і головний бухгалтер. Видані довіреності реєструють у спеціальному журналі обліку виданих довіреностей. Особа, що одержала довіреність, має відзвітувати перед бухгалтерією про використання довіреності за призначенням. Невикористані довіреності повертають до бухгалтерії наступного після завершення терміну їхньої дії дня, про що робиться відмітка в журналі обліку виданих довіреностей. Особам, які не відзвітувалися за одержані довіреності, видавати нові довіреності на одержання товарів заборонено.

Під час відпуску товару постачальник виписує Видаткову накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей типової форми № М-20 ( дод. 3). Накладна виписується у 3-х примірниках на підставі договору, нарядів, інших відповідних документів і підписується особою, яка дала дозвіл на відпуск товарно-матеріальних цінностей, і головним бухгалтером.

Перший примірник накладної надається підприємству, що отримало товарно-матеріальні цінності, як супровідний документ і як підстава для їх оприбуткування. Другий примірник залишається на складі постачальника і є підставою для списання відпущених товарно-матеріальних цінностей. Третій примірник передається пропускному пункту постачальника для контролю за вивезенням товарно-матеріальних цінностей.

Якщо товарно-матеріальні цінності передаються транспортній організації для доставки покупцеві, то виписується товарно-транспортні накладні ф. № 1ТН ( дод. 4 ), а накладна форми № М-20 не виписується.

Накладні є уніфікованими та спеціалізованими залежно від того, який вид продукції реалізовується, оскільки кожний з них характеризується специфічними властивостями. Однак, незалежно від цього, в кожній накладній потрібні обов'язкові реквізити, які тією чи іншою мірою є найважливішими в управлінському обліку.

Важливими реквізитами накладних є кількісні та якісні показники продукції, що реалізує підприємство. Причому, якщо показники кількості (маси) в ній відображені доволі повно (кількість місць, брутто, нетто), то якісні параметри не завжди можна навести в потрібному обсязі. В таких випадках до товарно-транспортної накладної додають специфікації, сертифікати якості, атестати, свідоцтва, аналізи, котрі вичерпно характеризують якість продукції, що реалізується.

Для проведення розрахунків з покупцями виписують рахунки-фактури ( дод. 5), в яких зазначають: найменування, кількість, сорт товарів, ціну, вартість товарів, ставку і суму ПДВ, транспортні та інші послуги, що підлягають до оплати, загальну суму до оплати. Одночасно виписується податкова накладна (дод. 6), оригінал якої надається покупцеві (зареєстрованому як платник ПДВ), а копія залишається в оптовому підприємстві (у продавця) і служить для відповідних записів у Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).

Реалізація товарів транзитом може здійснюватися двома способами:

- за участю оптового підприємства в розрахунках;

- без участі його в розрахунках.

У разі транзитної реалізації товарів за участю в розрахунках оптове підприємство не тільки є організатором обороту, але й само веде розрахунки за товари як з постачальниками, так і з покупцями.



Рис. 3. Схема реалізації товарів транзитом за участю в разрахунках оптового підприємства

Наявність різних способів реалізації товарів з оптових баз зумовлює різний порядок документального оформлення відвантаження товарів та різний порядок відображення таких операцій в бухгалтерському обліку.

При реалізації товарів зі складу за цінами продажу оформлюються наступні документи: накладна на відпуск товарів, рахунок - фактура, податкова накладна, договір на поставку товарів.

При реалізації товарів зі складу за цінами продажу безпосередньо представнику покупця оформлюються наступні документи: розпорядження, довіреність, податкова накладна;

При реалізації товарів зі складу за цінами продажу на умовах передоплати оформлюються податковою накладною.

При реалізації товарів зі складу за цінами продажу на умовах наступної оплати оформлюються наступні документи: платіжна вимога, копія платіжного доручення, податкова накладна.

При реалізації товарів зі складу за цінами продажу автомобільним транспортом оформлюються наступні документи: товарно - транспортна накладна, податкова накладна.

При реалізації товарів зі складу за цінами продажу залізничним транспортом оформляються наступні документи: наряд - замовлення, пакувальний ящик, податкова накладна, специфікація, залізнична накладна, доручення, квитанція про отримання вантажів.

При реалізації товарів транзитом з участю в розрахунках оформляються наступні документи: наряд, розпорядження, наряд - замовлення, договір на поставку товарів.

При реалізації товарів транзитом без участі в розрахунках оформлюються наступні документи: розпорядження, платіжна вимога, наряд - замовлення, договір на поставку товарів.

Одержання грошових коштів за реалізований товар оформлюються випискою банку.

При надходженні товарів до складу покупця супровідними документами постачальника можуть слугувати також рахунки-фактури, сертифікати якості, платіжні вимоги-доручення, податкові накладні, митні декларації, пакувальні ярлики.

Якщо під час прийняття товарів встановлено невідповідності між даними товаросупровідних документів і фактично одержаними товарами (за кількістю, асортиментом або якістю), складають акт про прийняття матеріалів типової форми № М-7, який є юридичним документом для висування претензії винуватцю -- транспортній організації або постачальникові. Акт складає комісія, призначена керівником торгового підприємства. До складу комісії залучають: матеріально відповідальну особу підприємства-покупця, представника постачальника, а за неможливості його присутності (з дозволу постачальника) -- компетентного працівника незацікавленої організації.

У разі надходження на підприємство товарів без супровідних документів (невідфактуровані поставки) також складають акт про прийняття товарів. Один примірник цього акту передають постачальникові.

3. Методи оцінки вибуття товарів та форми реалізації товарів

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» підприємство має право самостійно обирати один з методів оцінки списання запасів, у тому числі товарів у разі їх вибуття:

ідентифікованої собівартості одиниці запасу;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

ціни продажу (для роздрібних підприємств).

нормативні витрати .

Для всіх одиниць товарів, які мають однакове призначення і рівні умови використання, застосовується лише один з наведених методів. Однак підприємство одночасно для різних товарів може використовувати різні методи оцінки вибуття. Так, для товарів, які мають високу вартість, воно може застосовувати метод ідентифікованої собівартості одиниці запасу, для інших товарів -- метод середньозваженої собівартості тощо. Обраний метод оцінки списання товарів серед інших елементів облікової політики фіксується в наказі, затвердженому керівником підприємства.

Ідентифікована вартість - передбачає особливе маркування кожної одиниці товарів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, а також встановити дату витрачання кожної одиниці товару певного виду, собівартість витраченого товару і вартість товару, що залишається. Його зручно використовувати, наприклад, в обліку автомобілів, комп'ютерів, ювелірних виробів, меблевих гарнітурів тощо.

Середньозважена собівартість - визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких товарів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці товарів на сумарну кількість товарів на початок звітного місяця і одержаних протягом місяця. ТОВ «ХЛ СТУДІО» використовує саме цей метод і знаходить середньозважену собівартість одиниці товарів ха допомогою формули:

Собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО) - базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовністю, в перших за часом, якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими надходження у відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за запасів собівартістю перших за часом надходження запасів.

Собівартість останніх за часом надходження запасів (ЛІФО) - базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовністю, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за останніх за часом д собівартістю останніх за часом надходження запасів. При використанні надходження В цього методу в примітках до фінансової звітності наводиться різниця між запасів вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку і звітності, і найменшою з вартості, обчисленою із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації.

Нормативні витрати - полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм затрат, ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися і переглядатися.

Ціни продаж - засновано на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів невиправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Вибір методу оцінки є елементом облікової політики підприємства і не підлягає змінам без вагомих підстав. При виборі методу оцінки вибуття товарів підприємство виходить з інтересів користувачів. Обрані методи розкриваються у Примітках до фінансової звітності.

Оптові підприємства застосовують дві форми реалізації товарів:

зі складів (складський оборот);

транзитом (транзитний оборот).

При складській реалізації товари покупцям відпускаються і відвантажуються зі складів та баз оптового підприємства.

При транзитній реалізації товари покупцям відвантажуються безпосередньо зі складів підприємства-виробника (постачальника), минаючи проміжну ланку -- склади і бази оптового підприємства.

Реалізація товарів транзитом є економічно більш доцільною, оскільки сприяє швидкому просуванню товарів від виробників до покупців і зниженню витрат обігу. Однак у випадках, коли необхідно відвантажити товари споживачам у кількості нижче транзитних норм (тобто мінімальної кількості товарів, яка може бути відвантажена у вагоні, цистерні, контейнері тощо) або потрібне комплектування, більш раціональним є складський оборот.

До переваг складської форми реалізації належать також можливість обслуговування більшої кількості покупців при відносно невеликих товарних запасах, швидкість постачання товарів у необхідному асортименті. Тому, незважаючи на зростання витрат обігу, складська форма реалізації товарів займає значне місце в оптовому товарообороті.

Оптові торгові підприємства повинні знаходити оптимальні варіанти поєднання складської і транзитної форм реалізації для своєчасного забезпечення необхідними товарами покупців.

У роздрібній торгівлі форми реалізації товарів різноманітні. Провідне місце посідає реалізація товарів готівкою через продавців. У бухгалтерському обліку торговельного підприємства при будь-якій формі реалізації товарів роздрібний товарооборот відображає результат фактичної передачі покупцю товару. Розрахунки з покупцями ведуть безпосередньо через контрольно-касовий апарат.

4. Облік продажу товарів в оптовій торгівлі

Оптова торгівля -- сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для подальшої їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Включає як безпосередні комерційні зв'язки на умовах договорів закупівлі-продажу і постачання між підприємствами-виробниками і споживачами, так і зв'язку між ними через торгових посередників. В основі роботи оптових підприємств покладено торгово-фінансовий план (бізнес-план), яким установлюється сума товарообороту в цілому і в групах товарів (з виділенням складського та транспортного товарообороту), розмір товарних запасів, план витрат обігу, прибутку та інші показники.

ТОВ «ХЛ СТУДІО» займається саме оптовою торгівлею будівельних матеріалів. Тому в даній курсовій роботі питання оптової торгівлі буде розглянуто більш детально.

Одним із основних принципів організації бухгалтерського обліку в оптовій торгівлі є звітність матеріально-відповідальних осіб в установлені строки та ведення аналітичного обліку товарно-матеріальних цінностей в бухгалтерії та в місцях їх зберігання.

Облік товарів в оптових підприємствах відбувається на рахунку 28 "Товари", зокрема на субрахунку 281 "Товари на складі", на якому ведуть облік наявності та руху товарних запасів, що знаходяться на оптових і розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо. За дебетом субрахунка 281 відображають надходження товарів, за кредитом -- реалізацію, вибуття товарів.

Основна діяльність підприємства торгівлі -- операції купівлі-продажу товарів, оскільки вони є головною метою його створення і забезпечують основну частку доходу. Поряд з оцінкою придбаних товарів підприємство торгівлі також здійснює оцінку вибуття товарів, тобто визначення собівартості проданих товарів.

Розрізняють такі форми реалізації товарів з оптових підприємств: зі складу (складський оборот);транзитом (транзитний оборот). ТОВ «ХЛ СТУДІО» використовує обидві форми.

Згідно з чинним законодавством дохід від реалізації визначається за датою відвантаження товарів покупцеві (тобто за датою передачі йому права власності на товари) відповідно до базових умов поставки, узгоджених сторонами (а для робіт, послуг-- за датою оформлення документів, що засвідчують їх виконання), незалежно від строку здійснення платежів. Звідси в бухгалтерському обліку оптового підприємства на відпускну (договірну) вартість товарів, відвантажених вітчизняним покупцям, здійснюється запис:

Дебет рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»

Кредит рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів».

Відвантажені покупцям товари за обліковою вартістю списуються з кредита рахунку 281 «Товари на складі» на дебет рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів».

Сума податкового зобов'язання по ПДВ, визначена за встановленою ставкою до суми доходу від реалізації (без ПДВ), відображається записом:

Дебет рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів»

Кредит рахунку 641 «Розрахунки за податками».

У міру надходження коштів від покупців за відвантажені їм товари на підставі виписок банку роблять запис:

Дебет рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Кредит рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Якщо оптовим підприємством витрати, пов'язані з придбанням товарів (крім покупної ціни), відображаються на рахунку 289«Транспортно-заготівельні витрати», то в кінці місяця такі витрати в сумі, що відноситься до реалізованих товарів, списуються з кредита цього рахунку на дебет рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів». Таким чином, на дебеті рахунку 902 формується фактична собівартість реалізованих товарів, яка складається з покупної вартості товарів і витрат, пов'язаних з їх придбанням.

У кінці звітного періоду списуються на фінансові результати:

1) собівартість реалізованих товарів записом:

Дебет рахунку 791 «Результат операційної діяльності»

Кредит рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів»;

2) сума чистого доходу від реалізації (за вирахуванням ПДВ):

Дебет рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів»

Кредит рахунку 791 «Результат операційної діяльності».

Крім того, на дебет рахунку 791 «Результат операційної діяльності» з кредиту рахунку 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності» списується сума податку на прибуток, нарахована за звітний період.

Шляхом порівняння на рахунку 791 «Результат операційної діяльності» кредитового обороту (сума одержаного доходу) з дебетовим оборотом (сума витрат для одержання такого доходу) визначається фінансовий результат (прибуток, збиток) від реалізації товарів у звітному періоді, який списується на відповідні субрахунки рахунку 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» записами:

1) на суму одержаного прибутку:

Дебет рахунку 791 «Результат операційної діяльності»

Кредит рахунку 441 «Прибуток нерозподілений»;

2) на суму збитку:

Дебет рахунку 442 «Непокриті збитки»

Кредит рахунку 791 «Результат операційної діяльності».

Приклад відображення в обліку операцій, пов'язаних з реалізацією товарі зі складів і баз оптового підприємства, наведено в дод. 7

Як зазначалося раніше, при транзитній реалізації товари покупцям відвантажуються підприємствами-виробниками, минаючи склади і бази оптових підприємств. Така форма реалізації товарів прискорює їх просування до споживачів, забезпечує зниження витрат обігу, оскільки усуваються проміжні операції з розвантаження, складування, зберігання і реалізації товарів.

Реалізація товарів транзитом може здійснюватися двома способами:

за участю оптового підприємства в розрахунках;

без участі його в розрахунках.

У разі транзитної реалізації товарів за участю в розрахунках оптове підприємство не тільки є організатором обороту, але й само веде розрахунки за товари як з постачальниками, так і з покупцями.

Рис. 4 Схема реалізації товарів транзитом за участю в разрахунках оптового підприємства

При цій формі реалізації товарів оптове підприємство на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з постачальником і покупцем, виписує постачальнику наряд на відвантаження товарів покупцеві, в якому зазначає перелік товарів, що підлягають відвантаженню, а копію наряду надсилає покупцеві.

Постачальник на відвантажені транзитом товари покупцеві виписує розрахунково-платіжні документи, один комплект яких надсилає покупцеві, а другий -- оптовому підприємству (посереднику) з дорученням провести розрахунки, тобто отримати належні суми з покупця за реалізовані товари і перерахувати їх на рахунок постачальника.

За організацію транзитного обороту й проведення розрахунків між постачальником і покупцем оптове підприємство нараховує націнку (винагороду) в передбаченому договором проценті до відпускної вартості товарів постачальника.

Операції по реалізації товарів транзитом за участю в розрахунках відображаються в тій же системі рахунків, що і при реалізації товарів зі складів оптового підприємства з тією різницею, що придбання (тобто виникнення заборгованості постачальнику) та відвантаження товарів покупцеві відображаються одночасно, минаючи рахунок 281 «Товари на складі».

Одержуючи розрахунково-платіжні документи постачальника на відвантажені транзитом товари покупцеві, оптове підприємство на відпускну вартість таких товарів здійснює запис:

Дебет рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покуп-цями»

Кредит рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Одночасно оптове підприємство виписує і пред'являє до оплати покупцеві суму винагороди, передбаченої договором. На цю суму робиться запис:

Дебет рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»

Кредит рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів».

Сума податкового зобов'язання по ПДВ, визначена за встановленою ставкою до суми націнки (винагороди) оптового підприємства, відображається записом:

Дебет рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів»

Кредит рахунку 641 «Розрахунки за податками».

При надходженні коштів, одержаних від покупців за реалізовані транзитом товари (для подальшого їх перерахування постачальнику), на підставі виписок банку в бухгалтерському обліку оптового підприємства здійснюється запис:

Дебет рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Кредит рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Перерахування належної суми постачальнику за реалізовані транзитом товари покупцеві оформляються записом:

Дебет рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

Кредит рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Облік операцій по реалізації товарів транзитом ведеться в спеціальній відомості, яка служить регістром не тільки обліку транзитного обороту, але й аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і покупцями по транзитних поставках.

Приклад обліку операцій, пов'язаних з реалізацією товарів транзитом за участю оптового підприємства в розрахунках, наведено в дод. 8

У разі реалізації товарів транзитом без участі в розрахунках оптове підприємство виступає як посередник: бере активну участь в операціях, пов'язаних з плануванням поставок, визначенням номенклатури товарів, укладанням договорів з постачальниками і покупцями; контролює їх виконання. Однак розрахунки з постачальником веде безпосередньо покупець (одержувач товарів). Тому така форма реалізації одержала назву «організуючого обороту».



Рис. 5 Схема реалізації товарів транзитом без 3часті в розрахунках оптового підприємства

В загальному товарообороті транзит без участі в розрахунках займає значну питому вагу, оскільки забезпечує прямі зв'язки покупців (споживачів) з постачальниками товарів, сприяє прискоренню розрахунків між ними. Однак у разі незадовільної платоспроможності покупця може виникнути затримка в оплаті рахунків постачальників. Тому оптове підприємство повинно видавати наряди на транзитну поставку товарів покупцям з обов'язковим урахуванням їх фінансових можливостей.

Підставою для контролю за виконанням договорів поставок служать копії розрахунково-платіжних документів, які постачальники надають оптовому підприємству на відвантажені на адресу покупців товари.

Витрати, пов'язані з організацією транзитного товарообороту (поштово-телеграфні витрати, витрати на відрядження тощо), відображаються на рахунку 93 «Витрати на збут».

На суму винагороди, належної згідно з договором постачальників і покупців за організацію транзитного обороту, бухгалтерія оптового підприємства виписує та пред'являє до оплати рахунки-фактури, на підставі яких здійснюється запис по кредиту рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів» і дебету рахунків:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» (на суму винагороди, що підлягає сплаті покупцями);

377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (на суму винагороди, що підлягає сплаті постачальниками).

При надходженні належної суми винагороди на рахунок оптового

підприємства на підставі виписок банку роблять запис:

Дебет рахунку311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Кредит рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» (на суму винагороди, одержаної від покупців)

Кредит рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (на суму винагороди, одержаної від постачальників).

На суму податкового зобов'язання по ПДВ, визначену за встановленою ставкою до суми доходу (винагороди), роблять запис:

Дебет рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів»

Кредит рахунку 641 «Розрахунки за податками».

Приклад обліку операцій, пов'язаних з реалізацією

товарівтранзитом без участі оптового підприємства в розрахунках, наведено в дод. 9.

5. Облік продажу товарів в роздрібній торгівлі

Роздрібна торгівля -- сфера підприємницької діяльності з продажу товарів або наданню послуг на підставі усного чи письмового договорів купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання.

Суб'єкти підприємницької діяльності -- юридичні особи для здійснення торговельної діяльності повинні мати:

* свідоцтво про державну реєстрацію;

* дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі (рішення сесії місцевої ради народних депутатів) або договір оренди приміщення;

* ліцензії або їх копії, затверджені відповідним органом, який видав ліцензію;

* торговий патент на кожну торговельну точку -- звичайний або пільговий залежно від асортименту або виду товару;

* квитанцію про сплату ринкового збору за торгівлю на території ринку у разі, якщо суб'єкт підприємницької діяльності проводить торгівлю не в стаціонарному приміщенні;

* відповідні документи на товар: накладні, сертифікат якості та інші документи, що підтверджують походження товару;

* реєстратор розрахункових операцій, який використовується при торгівлі в стаціонарних приміщеннях, а в окремих, передбачених законодавством випадках -- розрахункову книжку.

Підприємства роздрібної торгівлі реалізують товари як за готівку, так і за розрахунковими чеками установ банків. Обсяг реалізації товарів за готівку визначається за грошовою виручкою, що надійшла до каси за товари, показниками Реєстратора розрахункових операцій з одночасним підрахунком чеків у продавців.

Підставою для відображення в обліку операцій по реалізації товарів служать звіти касира і товарні звіти матеріально відповідальних осіб з доданими прибутково-видатковими документами. Підприємствами роздрібної торгівлі в основному здійснюється вартісний облік товарів через велику кількість різноманітних товарів та оформленням реалізації товарів касовими чеками. У такому разі на кожну матеріально-відповідальну особу (МВО) в бухгалтерії відкривається особовий рахунок, в якому роблять записи по залишках, надходженню та вибуттю товарів на звітну дату. Записи відображають за продажними цінами. В установлені строки матеріально-відповідальні особи складають товарні звіти і разом із підтверджувальними документами здають до бухгалтерії. Товарні звіти можуть складатися щодня або один раз у 3, 5, 7, 10 днів (залежно від обсягу господарських операцій торговельного підприємства). Товарні звіти складають у двох примірниках: 1-й з додатками здають в бухгалтерію, 2-й залишають у МВО.

Виручка від реалізації товарів за продажними (роздрібними) цінами, що надійшла до каси торгового підприємства, на підставі звітів касира зараховується в дохід від реалізації товарів записом:

Дебет рахунку 301 «Каса в національній валюті»

Кредит рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів».

Реалізовані товари за обліковими (роздрібними) цінами на підставі товарних звітів матеріально відповідальних осіб списуються на собівартість реалізації записом:

Дебет рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів»

Кредит рахунку 282 «Товари в торгівлі».

Сума податкового зобов'язання по ПДВ обчислюється за встановленою ставкою до суми доходу від реалізації товарів (без урахування ПДВ) і відображається записом:

Дебет рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів»

Кредит рахунку 641 «Розрахунки за податками».

Якщо оплата товарів покупцями здійснюється розрахунковими чеками установ банків, то на суму одержаних чеків роблять запис:

Дебет рахунку 331 «Грошові документи в національній валюті»

Кредит рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів».

При одержанні виписки установи банку про зарахування на поточний рахунок торгового підприємства коштів за розрахунковими чеками роблять запис:

Дебет рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Кредит рахунку 331 «Грошові документи в національній валюті».

Роздрібні підприємства, які здійснюють реалізацію товарів (розрахункові операції) в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), проводять:

* розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку Книги обліку розрахункових операцій та Розрахункової книжки;

* на підставі розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції особі, яка отримує або повертає товар (отримує послугу або відмовляється від неї);

* щоденно друкують на реєстраторах розрахункових операцій (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і зберігають їх у Книгах обліку розрахункових операцій;

* друкують на РРО (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг)) контрольні стрічки і зберігають їх протягом трьох років;

* надають покупцю товарів (послуг) на його вимогу чек (накладну або інший письмовий документ), що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

РРО застосовується для здійснення розрахунків за продані товари. Документом, який підтверджує факт здійснення продажу, є касовий чек. При проведенні реєстрації операції з продажу касир зобов'язаний отримати від покупця гроші за товар, здійснити операцію закриття чека в РРО, роздрукувати його і видати покупцеві чек і здачу разом з товаром.

Без застосування РРО, але з використанням Розрахункової книжки можливе здійснення:

* роздрібної торгівлі з транспортних засобів (крім торгівлі з причепів-фургонів, причепів-дач, напівпричепів, які використовуються як стаціонарні пункти), автоцистерн, цистерн, бочок, бідонів, лотків, прилавків, корзин, ручних візків (за винятком тих, які знаходяться в стаціонарних приміщеннях, крім приміщень ринків);

* реалізації штучних товарів через торгові автомати;

* реалізації товарів та продукції на підприємствах споживчої кооперації у сфері торгівлі та громадського харчування, які розташовані в сільській місцевості, де середньомісячний товарообіг у національній валюті України кожного із зазначених об'єктів за останні 12 місяців не перевищує суму 20 тис. грн;

* послуг населенню;

* видачі талонів, квитанцій та білетів (з нанесеними друкарським способом серій, номерів і номінальної вартості) на відвідування культурно-спортивних показових закладів та організацій, при проведенні екскурсій, в бібліотеках, при паркуванні автотранспорту, в пасажирському транспорті міського сполучення, а також жетонів і електронних карток в метро, при оформленні на залізничних станціях вантажних перевезень.

Оскільки товари в підприємствах роздрібної торгівлі протягом місяця обліковуються і списуються за продажними цінами, то для того, щоб визначити реальну (покупну) вартість реалізованих товарів і виявити фінансовий результат від реалізації, в кінці місяця визначають і списують суму торгової націнки, що відноситься до реалізованих товарів.

Від правильності обчислення торгової націнки значною мірою залежить реальність визначення собівартості реалізованих товарів і фінансового результату від реалізації: завищення реалізованих торгових націнок у кінцевому результаті призведе до необґрунтованого збільшення прибутку, а заниження -- до його зменшення.

Суму торгової націнки на реалізовані товари визначають, як правило, за середнім процентом націнки. Середній процент торгової націнки визначається за таким розрахунком:

до суми торгової націнки на залишок товарів на початок місяця (кредитове сальдо рахунку 285 «Торгова націнка») додають суму торгової націнки за звітний місяць (кредитовий оборот рахунку 285) та вираховують суму торгової націнки на інші списання товарів (оборот по дебету рахунку 285);

одержану суму множать на 100 і ділять на продажну вартість реалізованих за звітний місяць товарів (дебетовий оборот рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів») і залишок нереалізованих на кінець місяця товарів (дебетове сальдо рахунку 282 «Товари в торгівлі») та визначають середній процент торгової націнки;

шляхом множення вартості нереалізованих на кінець місяця товарів на середній процент торгової націнки і діленням на 100визначають суму торгової націнки, що відноситься до цього залишку;

вирахуванням з усієї суми торгової націнки, що підлягає до розподілу, суми націнки, яка відноситься до залишку нереалізованих на кінець місяця товарів, визначають суму націнки, що відноситься до товарів реалізованих.

Визначена розрахунком сума торгової націнки, що відноситься до реалізованих товарів, списується способом «червоного сторно» з кредиту рахунку 285 «Торгова націнка» на дебет рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів». Цим записом вартість реалізованих товарів за продажними (роздрібними) цінами коригується до їх реальної покупної вартості.

Сума торгової націнки, що відноситься до залишку нереалізованих на кінець місяця товарів, залишається як кредитове сальдо на рахунку 285 «Торгова націнка». При складанні балансу вона вираховується із залишку рахунку 282 «Товари в торгівлі», що забезпечує відображення в балансі залишку товарів на звітну дату за їх покупною (реальною) вартістю.

Порядок відображення в обліку операцій, пов'язаних з реалізацією товарів уроздріб, торгової націнки та визначення результату від реалізації товарів наведено в дод. 10.

6. Особливості обліку реалізації у комісійній торгівлі

Одним з видів посередницької діяльності в торгівлі є реалізація товарів за договорами комісії.

Порядок комісійної торгівлі регламентується Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України (МЗЕЗ торгу) від 13.03.1995 №37 (з наступними змінами і доповненнями).

Учасниками сторін торгового процесу на комісійних засадах є: господарюючий суб'єкт, який приймає товар на комісію (комісіонер), і фізична або юридична особа, яка здає товар на комісію (комітент). Відношення сторін регулюються договором, за яким комітент доручає продаж товару комісіонеру за певну винагороду. Розмір комісійної винагороди визначається за домовленістю сторін (як правило, у відсотках до погодженої суми).

Відмітною особливістю даного договору є те, що комісіонер не придбає товар у комітента; товар лише певний час знаходиться на зберіганні у комісіонера до моменту його продажу покупцеві. Власником товару, переданого на комісію, залишається комітент.

Відповідно до затверджених Правил на комісію приймаються непродовольчі товари, як нові, так і ті, що були у вжитку, а також антикварні, унікальні речі й твори мистецтва. Дозволяється приймати на комісію вироби кооперативних, малих підприємств, громадян, зайнятих трудовою індивідуальною діяльністю, а також від підприємств -- залишки товарно-матеріальних цінностей, які можуть бути реалізовані населенню.

При здачі товарів на комісію громадяни України повинні пред'явити паспорт або інший документ, який його замінює; іноземні громадяни -- національний паспорт з відміткою про перебування в Україні або відповідний вид на проживання в Україні.

Товари від юридичних осіб приймаються на комісію за товаросупровідними документами і за наявності інформації про товар та документів, що засвідчують їх якість.

Ціна на товари, які приймаються на комісію, встановлюється комітентом за домовленістю з комісіонером на підставі ринкового попиту.

При прийманні товарів на комісію комісіонер на кожну одиницю товару виписує квитанцію в двох примірниках і товарний ярлик, які підписуються спеціалістом -- оцінником і комітентом. Перший примірник квитанції видається комітенту, а другий -- залишається у комісіонера і додається до товарного звіту. Товарний ярлик прикріпляється до прийнятого на комісію товару.

Строк реалізації прийнятого на комісію товару -- 60 календарних днів (за винятком антикваріату, творів мистецтва, унікальних речей, строк реалізації яких необмежений). Якщо товар не реалізовано протягом цього часу, він повертається комітенту або уцінюється:

на 30% від встановленої сторонами первинної вартості товару, якщо товар не реалізовано в строк (60 календарних днів);

на 40% від залишкової ціни після першого зниження вартості товару, якщо товар не реалізовано протягом наступних 15 календарних днів.

Якщо товар не реалізовано після другої уцінки протягом наступних 15 календарних днів, комісіонер знімає його з продажу без письмового попередження комітента.

Уцінка товарів оформляється Актом на уцінку товарів, прийнятих на комісію (форма№5-ВТ), а повернення нереалізованих товарів комітенту -- Актом про зняття товарів з продажу.

При поверненні комітенту нереалізованих товарів, які знаходилися на зберіганні більше одного календарного дня, комітент відшкодовує витрати за зберігання його товарів як за повний місяць у таких розмірах:

за перші 30 календарних днів -- 2% від визначеної ціни товару;

за другі 30 календарних днів -- 3% від визначеної ціни товару;

за наступні 30 календарних днів -- 4% від залишкової вартості товарів після проведених уцінок.

За кожний наступний день зберігання знятого з продажу товару після 90 днів з комітента стягується пеня, розмір якої визначається договором.

При поверненні комітенту антикваріату, унікальних речей, творів мистецтва, які не були реалізовані, витрати за зберігання їх встановлюються за домовленістю сторін.

Кошти, сплачені за зберігання товарів, підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах, оскільки вони є платою за надані послуги (Лист ДПАУ від 29.07.1998 №8949/10/16-1218).

Відповідно до п.5.8 Правил комісійної торгівлі грошові кошти за проданий товар виплачуються комітенту готівкою на третій день після продажу товару (не враховуючи дня продажу, вихідних і святкових днів) при пред'явленні виданої комісіонером квитанції, паспорта або документа, що його замінює. Гроші за продані товари, прийняті від юридичних осіб, перераховуються на їх рахунки в банках.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» залежно від того, які товари реалізує комісіонер -- нові чи вживані, застосовуються різні об'єкти оподаткування ПДВ. При продажу взятих на комісію нових товарів базою оподаткування ПДВ є продажна вартість таких товарів. На підтвердження виникнення податкового зобов'язання комісіонер виписує податкову накладну на ім'я покупця (якщо він зареєстрований як платник ПДВ) і здійснює відповідні записи в Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг). Якщо прийняті на комісію товари продаються юридичній чи фізичній особі, не зареєстрованій як платник ПДВ, податкова накладна не виписується.

При продажу прийнятих на комісію вживаних товарів від фізичних осіб, які не є платниками ПДВ, а також при продажу вживаних товарів, прийнятих на комісію від юридичних осіб (конфісковане і безгоспне майно тощо), базою оподаткування ПДВ є комісійна винагорода комісіонера.

Якщо комісіонер, який здійснює торгівлю як новими, так і вживаними товарами, не веде окремого обліку з придбання і продажу нових і вживаних товарів, то база оподаткування ПДВ визначається, виходячи з повної вартості вживаних товарів, прийнятих на комісію, а не з комісійної винагороди (наказ МЗЕЗ торгу від 08.07.1997 №342).

Згідно з Декретом Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» комісіонер на суми, виплачені комітентам за продані товари, повинен протягом 30 днів подати органу податкової служби за місцем проживання комітента довідку форми№2 про виплачені суми. Податкова служба використовує ці дані для перевірки поданих громадянами декларацій і визначення загального сукупного доходу.

При виплаті коштів комітентам, які не є громадянами України, з них утримується прибутковий податок (за ставкою 20%), а довідка за формою№2 податковій службі не подається.

Бухгалтерський облік у комісійній торгівлі здійснюється з дотриманням єдиних методологічних засад, установлених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», національними Положеннями (стандартами), Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій у підприємствах і організаціях та іншими законодавчими і нормативними актами.

Оскільки за договором комісії комісіонер не набуває права власності на товари, прийняті на комісію, то облік наявності і руху таких товарів ведеться на забалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні», субрахунку 024 «Товари, прийняті на комісію». На дебеті цього рахунку відображаються вартість прийнятих на комісію товарів, а також сума їх уцінки (способом «сторно»), а на кредиті -- вартість проданих і повернених товарів.

Облік рахунків з комітентами ведеться на рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Виручка від реалізації прийнятих на комісію товарів за продажними цінами зараховується в дохід від реалізації записом:

Дебет рахунку 301 «Каса в національній валюті».

Кредит рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів».

Сума заборгованості комітенту за продані товари (продажна ціна за вирахуванням комісійної винагороди, що належить комісіонеру) відображається записом:

Дебет рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів».

Кредит рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

На суму податкового зобов'язання по ПДВ, нараховану за встановленою ставкою (20%) до суми комісійної винагороди (при продажу вживаних товарів) або до продажної вартості нових товарів, здійснюється запис:

Дебет рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів».

Кредит рахунку 641 «Розрахунки за податками».

Сума чистого доходу від реалізації прийнятих на комісію товарів визначається за даними рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів» (як різниця між продажною ціною і сумами, нарахованими комітентами з урахуванням ПДВ) і списується в кінці місяця на фінансові результати записом: