Аудиторська перевірка стану обліку, звітності і внутрішньогосподарського контролю

АУДИТОРСЬКА ПЕРЕВІРКА СТАНУ ОБЛІКУ, ЗВІТНОСТІ І ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ

1. Завдання, об'єкти, джерела інформації і методичні прийоми аудиту

Завдання аудиторської перевірки стану обліку, звітності і внутрішньогосподарського контролю полягає у підвищенні ефективності превентивного (запобіжного) і поточного контролю виробництва і фінансово-господарської діяльності підприємств з метою недопущення виникнення втрат і перевитрат виробничих ресурсів, порушення трудової і виробничої дисципліни, нестач і крадіжок суспільної власності, а також інших негативних явищ у господарюванні.

Відповідно до завдань аудиту визначаються його об'єкти, джерела інформації і методичні прийоми (рис. 1).

Рис. 1. Модель аудиторської перевірки стану обліку, звітності і внутрішньогосподарського контролю

Об'єкти аудиту - облікова політика і стандарти, перспективні і поточні плани удосконалення обліку, превентивного і поточного контролю, їх обґрунтованість і прогресивність, виконання цих планів, організація і стан обліку та контролю, зміст і достовірність звітності, плани внутрішньогосподарського контролю, аудиту та їх виконання, застосування автоматизації обліку і контролю, плани підвищення кваліфікації працівників обліку, їх виконання,

Джерела інформації - законодавство з питань фінансово-господарської діяльності, обліку і контролю, нормативні документи про бухгалтерські звіти і баланси, державну контрольно-ревізійну службу, нормативно-методичні документи з інвентаризації, обліку, звітності і контролю, матеріали контрольних перевірок і рішень щодо них, рішення за результатами господарської діяльності, первинні документи і облікові регістри, поточна та річна звітність підприємства.

Особливості методичних прийомів аудиту, узагальнення і реалізації його результатів полягають у суцільних І вибіркових перевірках стану оперативного (внутрішньогосподарського, управлінського), бухгалтерського і статистичного обліку, його організації і методології, а також безпосереднього контролю якості стану обліку і звітності.

Використовуються такі нормативні документи: План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція щодо його застосування; Положення про організацію бухгалтерського обліку І звітності в Україні, затверджене Кабінетом Міністрів України, нормативні документи (стандарти) з обліку основних засобів, інвентаризації коштів, товарно-матеріальних цінностей та розрахунків, обліку праці та заробітної плати, обліку і калькулювання витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); Порядок ведення касових операцій у народному господарстві України, затверджений Національним банком України; Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємств, об'єднань і організацій, затверджена Міністерством фінансів України, та нормативні документи з питань складання статистичної звітності.

Важливе місце у перевірці стану бухгалтерського обліку займає вивчення облікової політики, тобто взаємозв'язку обліку з управлінням виробництвом, зокрема його інформаційного забезпечення. При цьому з'ясовуються можливості інтеграції різних видів бухгалтерського, статистичного і оперативного (управлінського) в єдиній системі господарського обліку на базі швидкодіючої електронно-обчислювальної техніки, що дуже важливо в умовах створення АСОІ різних рівнів та АРМ бухгалтера. У цьому зв'язку аудит досліджує стан централізації обліку як у межах підприємства, так І створенням централізованої бухгалтерії для ряду однорідних малих підприємств, кооперативів, бюджетних організацій та інших, визначається доцільність різних форм централізації бухгалтерського обліку.

При перевірці облікової політики ставляться такі вимоги: достовірність, простота, відповідність облікових показників даним первинних документів з господарської діяльності, своєчасне забезпечення потреб управління в інформації про хід виробництва продукції, робіт та послуг. У процесі аудиту встановлюють: чи є на підприємстві інструкції щодо оформлення первинних документів на господарські операції і графіки документообороту, чи своєчасно складаються документи з надходження і витрачання цінностей комірниками, керівниками виробничих підрозділів та іншими особами, чи виконуються графіки надходження документів із складів, баз та інших підрозділів до бухгалтерії, а також обробки документів у бухгалтерії і на обчислювальному центрі та контроль достовірності відображення у документах господарських процесів.

Для встановлення своєчасності подання документів до бухгалтерії і на обчислювальний центр зіставляють дати фактичного надходження документів з датами, передбаченими у графіку документообороту. Одночасно перевіряють записи в оперативному і бухгалтерському обліку господарських операцій на основі суцільного і безперервного документування.

2. Аудиторська перевірка стану обліку

Перевірка аудитором стану бухгалтерського, внутрішньогосподарського (управлінського) і статистичного обліку суб'єктів підприємницької діяльності передбачена Законом України "Про аудиторську діяльність". До них належать комерційні банки, фонди, біржі, компанії, товариства та інші суб'єкти господарювання незалежно від форм власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ і організацій бюджетних та невеликих за обсягом суб'єктів господарювання, визначеної законодавством. Крім того, аудит перевіряє діяльність холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників; емітентів цінних паперів, державних підприємств при здаванні в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форм власності, порушенні питання про визначення неплатоспроможним або банкрутом.

Аудитор насамперед контролює відображення в обліку капіталу, який використовується на підприємстві,

В умовах багатоукладної економіки у складі власного капіталу суб'єкта підприємництва в обліку виділяються статутний, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток та інші резерви.

У бухгалтерському обліку відображається величина статутного капіталу, зареєстрована в засновницьких документах як сукупність вкладів (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства.

Статутний капітал і фактична заборгованість засновників (учасників) по вкладах (внесках) до статутного капіталу обліковується і відображається у звітності окремо.

Державні і муніципальні унітарні підприємства замість статутного капіталу в обліку відображають статутний фонд, сформований відповідно до законодавства.

Кошти від дооцінки позаоборотних активів підприємства, що здійснюється відповідно до правових актів, безоплатно отримані цінності та інші аналогічні кошти відображають в обліку і звітності як додатковий капітал.

Створений відповідно до законодавства резервний капітал для покриття непродуктивних витрат і збитків, а також виплат доходів (дивідендів) учасникам в разі відсутності або недостатності прибутку звітного року для цієї мети відображається в обліку і звітності окремо.

Підприємство може створювати резерви сумнівних боргів по розрахунках з іншими суб'єктами господарювання і громадянами за продукцію, товари, роботи та послуги з віднесенням суми резервів на фінансові результати підприємства.

Сумнівними боргами визнаються дебіторська заборгованість суб'єкта, не погашена в строки, встановлені договорами, і не забезпечена відповідними гарантіями.

Резерв сумнівних боргів створюється на основі результатів проведеної у кінці року Інвентаризації дебіторської заборгованості підприємства. Величина резерву визначається окремо по кожному сумнівному боргу залежно від фінансового стану (платоспроможності) боржника і оцінки вірогідності погашення боргу повністю або частково. Якщо до кінця року, наступного за роком створення резерву сумнівних боргів, цей резерв не буде використаний у будь-якій частині, то невитрачені суми додаються до прибутку відповідного року.

З метою рівномірного включення наступних витрат у витрати виробництва або обігу звітного періоду підприємство може створювати резерви: для оплати відпусток працівникам; на виплату щорічної винагороди за вислугу років; витрат на ремонт основних засобів; виробничих витрат на підготовчі роботи у зв'язку із сезонним характером виробництва; подальших витрат на ремонт предметів прокату; на виплату винагород за підсумками роботи за рік та інші цілі, передбачені законодавством і нормативними актами.

Необхідність аудиторської перевірки зумовлюється тим, що найбільш достовірним джерелом інформації про господарську діяльність підприємства є дані бухгалтерського обліку і звітності, за якими обчислюють платежі до державного і місцевого бюджетів. Насамперед перевіряється застосування в обліку господарських операцій типової первинної документації, затвердженої в установленому порядку Держкомстатом України, а також міністерствами і відомствами, правильність оформлення цієї документації і своєчасність її подання до бухгалтерії підприємства. Перевіряється організація обробки первинної документації у бухгалтерії підприємства, додержання методичних вказівок Міністерства фінансів України, Держкомстату України та інших органів з відображення господарських операцій і процесів на рахунках бухгалтерського обліку і звітності. Зокрема, це стосується Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Мінфіном України. Встановлюється достовірність звітності, яка подається у різні органи господарського і державного управління, а також строки її складання. Особливій перевірці підлягає використання даних обліку і звітності у маркетингу, управлінні підприємством.

Основними нормативними документами, які використовуються при виконанні функцій управління підприємством, передбачено експертизи якості обліку і звітності, службового розслідування дій працівників обліку і внутрішнього контролю (аудиту) у процесі виконання покладених на них обов'язків; застосування розрахунково-аналітичних методичних прийомів в установленні достовірності планових І фактичних показників, відображених у обліку і звітності, визначення матеріального збитку; застосування документальних методичних прийомів у перевірці якості обліку, звітності і внутрішнього контролю при конкретизації недоліків в установленні відповідальних осіб за виявлені недоліки. Методичні прийоми узагальнення і реалізації результатів аудиту застосовуються для комплексної оцінки організації і методології бухгалтерського обліку на підприємстві, його достовірності, взаємовідповідності аналітичного і синтетичного обліку, Головної книги, балансу та іншої звітності про фінансово-господарську діяльність підприємства. Крім того, аудит на цій стадії встановлює, чи тотожні показники статистичного внутрішньогосподарського (управлінського) і бухгалтерського обліку між собою, чи виконуються законодавчі і нормативні акти при веденні обліку і складанні звітності та їх достовірність для обчислення податків, розподіленні прибутку, задоволенні вимог засновників, акціонерів, контрагентів та інших учасників підприємницької діяльності.

Практика показує, що нерідко графіки документообороту порушуються на підприємствах. Це призводить до того, що не завжди своєчасно перевіряються дані складського обліку товарів і матеріалів з бухгалтерським обліком, а виявлені розбіжності усуваються із запізненням, тобто облік не сприяє збереженню цінностей та раціональному використанню їх.

Первинні документи слід складати у момент здійснення господарських операцій, а коли це неможливо - безпосередньо після закінчення операцій. Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передавання їх у встановлені строки для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, поданих у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи. Відповідальність за правильність ведення регістрів бухгалтерського обліку несуть особи, які склали і підписали їх.

Згідно з Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні первинні документи, облікові регістри, бухгалтерська звітність зберігаються відповідно до встановленого порядку роботи архівних установ. Відповідальність за їх збереження і своєчасне передавання до архіву несе головний бухгалтер.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку покладена на керівника підприємства, установи. Керівник зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами та службами, працівниками підприємства, установи, причетних до обліку, правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку документів. Працівники обліку повинні контролювати документацію, яка надійшла як щодо законності операцій, так і за формою (правильність заповнення реквізитів, наявність відповідних підписів, позначення одиниць, кількості та ін.), а також правильність арифметичних підрахунків. Важливим завданням аудиту є встановлення того, як працівники обліку виконують покладені на них обов'язки щодо забезпечення контролю за достовірністю поданих документів і своєчасністю їх обробки.

Достовірність первинних документів встановлюється різними прийомами контролю (за формою і змістом, зустрічна перевірка документів, взаємний контроль операцій, аналітична і логічна перевірка).

Аудитор перевіряє, наскільки доцільно застосовувати ту чи іншу форму організації обліку (централізовану, децентралізовану), чи відповідає вона конкретним умовам роботи підприємства.

Велике значення в організації обліку мають вибір і застосування форм бухгалтерського обліку. Тому аудитор повинен зробити свої висновки щодо форми бухгалтерського обліку, яка застосовується на підприємстві. При оцінці стану бухгалтерського обліку перевіряється, як на підприємстві дотримується єдиний план рахунків бухгалтерського обліку. Неправильна кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку призводить до заплутування обліку, викривлення результатів господарської діяльності, не забезпечує належного контролю за збереженням матеріальних і грошових цінностей.

Аудитор перевіряє, як на підприємстві впроваджуються прогресивні методи і форми обліку, наукова організація обліку, машинно-орієнтовані форми обліку, журнально-ордерна форма обліку, нормативний метод обліку витрат на виробництво, оперативно-бухгалтерський метод обліку матеріалів і ЕОМ.

Особливу увагу аудитор приділяє перевірці взаємозв'язку показників господарської діяльності в різних видах обліку. Важливо, щоб показники різних видів обліку доповнювали один одного і взаємно контролювались, виключаючи дублювання показників діяльності підприємства.

Перевіряючи рівень автоматизації обліково-обчислювальних робіт, аудитор визначає ефективність її, використання обчислювальної техніки і ступінь підготовленості кадрів для роботи на обчислювальній техніці. Аудитор установлює, якою мірою застосування обчислювальної техніки вплинуло на поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Аудитор перевіряє також стан синтетичного обліку і його зв'язки з даними аналітичного обліку. Показники розрахункових статей балансу повинні мати обов'язково розгорнуте сальдо по активу і пасиву та повністю відповідати даним оборотних відомостей, машинограм, журналів-ордерів. Найважливішим завданням контролю стану бухгалтерського обліку є перевірка, наскільки облік забезпечує збереження цінностей і контроль за їх витрачанням та як головний бухгалтер здійснює покладені на нього функції контролю за збереженням і законністю витрачання грошових коштів і матеріальних цінностей. При цьому з'ясовують, яким чином бухгалтерія здійснює превентивний контроль за господарськими операціями при лімітуванні витрат матеріальних і фінансових ресурсів, оформленні документів, що дають право на витрачання цінностей. Одночасно встановлюють, як бухгалтерія здійснює поточний контроль за фінансово-господарською діяльністю, чи ведеться оперативне виявлення перевитрат, штрафів, неустойок і які заходи вживаються керівництвом підприємства щодо запобігання їм.

Серед основних завдань контролю стану бухгалтерського обліку важливою є перевірка додержання на підприємстві нормативних актів з бухгалтерської звітності і балансів державних, орендних, кооперативних і громадських підприємств та організацій. На підставі первинної документації аналітичного і синтетичного обліку перевіряється достовірність поданої звітності про результати фінансово-господарської діяльності як за окремі періоди, так і в цілому за рік, Особливу увагу аудитор зосереджує на виявленні факторів викривлення у звітності дійсного стану діяльності підприємства, з'ясовує, чи не було приписок невиконаних робіт, фальсифікації основних показників -- прибутку, рентабельності, продуктивності праці та ін.

Положенням про організацію бухгалтерського обліку І звітності в Україні встановлено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності підприємство проводить інвентаризацію майна, коштів і фінансових зобов'язань до складання річного звіту. Відповідальність за її організацію несе керівник підприємства.

Користуючись документальними методичними прийомами, аудитор перевіряє правильність відображення у бухгалтерському обліку результатів інвентаризації відповідно до Інструкції по інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і документів та розрахунків, затвердженої Мінфіном. Фактична наявність цінностей відображається у бухгалтерському обліку І звітності у такому порядку:

· основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти та інше майно, виявлені у надлишках, оприбутковується а відображенням результатів фінансово-господарської діяльності або збільшенням фінансування з наступним встановленням причин виникнення надлишку і визначенням відповідальних у цьому осіб;

· втрати цінностей у межах норм природного убутку, які списуються за рішенням керівника підприємства на витрати виробництва, обігу або зменшення фінансування. Списання втрат проводиться лише при виявленні нестачі цінностей;

· понаднормативні нестачі цінностей, а також втрати від псування цінностей відносять на винних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від розкрадання, нестач, знищення та псування матеріальних цінностей;

· понаднормативні витрати і нестачі цінностей, коли винуватців не встановлено або у стягненні з винних осіб відмовлено судом, зараховують на збитки або зменшення фінансування

Виявлені недоліки у проведенні інвентаризації та відображенні її результатів у бухгалтерському обліку аудитор висвітлює в акті (висновку).

Положенням регулюються права і обов'язки головного бухгалтера, які є об'єктами аудиторської перевірки, оскільки вони стосуються стану обліку і контролю на підприємстві. Зокрема, аудитор перевіряє, як головний бухгалтер забезпечує контроль і відображення на рахунках господарських операцій, подає інформацію для управління підприємством, за даними бухгалтерського обліку і звітності провадить економічний аналіз і виявляє невикористані резерви поліпшення діяльності підприємства та сприяє використанню їх. Крім того, аудитор перевіряє виконання функцій головним бухгалтером щодо контролю виконання договірних зобов'язань підприємством, добору матеріально відповідальних працівників та підзвітність їх тощо.

3. Аудит фінансової (бухгалтерської) звітності підприємства

Особливо відповідальною роботою аудитора є перевірка достовірності бухгалтерської звітності підприємства. Аудитор при цьому керується Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, а також Інструкцією про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності, затвердженою Мінфіном.

Підприємство складає місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність, у якій відображаються всі активи і пасиви, які має власник.

При формуванні облікової політики підприємці можуть вибирати для застосування в обліку виробничих запасів, товарів такі методи (стандарти): за середньою собівартістю; за собівартістю перших за часом закупок (ФІФО); за собівартістю останніх за часом закупівель (ЛІФО).

За середньою собівартістю виробничі запаси, товари у обліку оцінюються за витратами на їх виробництво або придбання.

Оцінка запасів за методом ФІФО ґрунтується на припущенні, що матеріальні ресурси використовуються протягом звітного періоду в послідовності закупівлі їх, тобто ресурси, що надійшли першими у виробництво (в торгівлю -- в продаж), повинні оцінюватися за собівартістю перших за часом закупівель з урахуванням вартості цінностей, які взято на облік на початку місяця. При застосуванні цієї методики оцінка матеріальних ресурсів, що перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактичною собівартістю останніх за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вартість зроблених раніше за часом закупівель.

Метод ЛІФО ґрунтується на протилежному припущенні методу ФІФО, тобто ресурси, які надійшли першими у виробництво (продаж), оцінюються за собівартістю останніх за послідовністю часу закупівель їх. При застосуванні цього методу оцінка матеріальних ресурсів, які перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактичною собівартістю зроблених раніше за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вартість пізніших за часом закупівель. Аудитор, перевіряючи достовірність відображення у звітності залишків товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду, встановлює, наскільки на підприємстві дотримуються обраної облікової політики.

Аудитор, використовуючи нормативні акти, перевіряє правильність оцінки статей бухгалтерського балансу та фінансової звітності. Капітальні та фінансові вкладення він перевіряє щодо обґрунтованості витрат, показаних у балансі. До складу капітальних вкладень належать витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструментів та інші капітальні роботи і витрати. Фінансові вкладення (придбання цінних паперів, облігацій, внески до статутних фондів інших підприємств) підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами. Величину цих витрат та їх фінансування аудитор перевіряє за даними рахунків "Капітальні вкладення", "Довгострокові кредити банків", "Довгострокові позики" та ін.

Основні засоби підприємства - це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капітальні вкладення у багаторічні насадження, на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання тощо. Аудитор перевіряє правильність відображення їх у балансі (ф. № 1) І звіті про фінансово-майновий стан підприємства (ф. № 3) за даними рахунку "Основні засоби".

Нематеріальні активи перевіряються аудитором за даними однойменного рахунку бухгалтерського обліку.

Сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тару відображають в обліку за фактичною собівартістю. Давальницьку сировину відображають за балансом, цінами, вказаними у договорі. Матеріальні ресурси, на які продажна ціна зменшилась або коли вони застаріли чи частково втратили початкову якість, відображаються у бухгалтерському балансі на кінець звітного періоду за ціною можливої реалізації, якщо вона нижча від первісної вартості заготівлі (придбання), з віднесенням різниці у цінах на результати фінансово-господарської діяльності. Зазначені цінності аудитор перевіряє за даними рахунків бухгалтерського обліку "Матеріали", "Малоцінні і швидкозношувані предмети", "Товари", "Готова продукція" та ін.

Розрахунки з дебіторами І кредиторами, постачальниками, покупцями і підрядчиками та інші розрахункові відносини у бухгалтерському обліку і звітності відображають у сумах, звірених взаємно і оформлених відповідними актами. Аудитор перевіряє їх достовірність за даними рахунків бухгалтерського обліку "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки по претензіях", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" та ін.

Курсові різниці за операціями у іноземних валютах визначаються як різниця між оцінкою валютних активів та пасивів на дату відображення їх у бухгалтерському обліку і на дату фактичного здійснення розрахунку (надходження або сплати коштів) за курсом Національного банку України і відображаються у прибутках І збитках окремо.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг і товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без акцизного збору, податку на додану вартість і витратами на виробництво та реалізацію. У торговельних організаціях виручка від реалізації є сумою торговельних надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари. Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) у балансі (ф. № 1) І звіті про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) за даними аналітичних і синтетичних регістрів на рахунку "Прибутки і збитки", Головної книги, рішень зборів засновників та ін.

Усі статті балансу повинні бути підтверджені матеріалами інвентаризації, яка провадиться не раніше від жовтня місяця поточного року, тому аудитор перевіряє правильність їх оформлення та відображення на рахунках бухгалтерського обліку. За результатами такої перевірки аудитор може зробити висновок про достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві. Достовірність звітності, що публікується, підтверджується аудиторською організацією, аудитором.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві покладена на головного бухгалтера відповідно до нормативних документів про бухгалтерський облік. Аудитором встановлюється, чи є в бухгалтерії розподіл обов'язків між окремими працівниками і структурними підрозділами бухгалтерії, наявність плану удосконалення обліку відповідно до розвитку технічного прогресу на підприємстві. Одночасно перевіряють, як підвищується професійна і ділова кваліфікація працівників обліку. Аудитор також визначає відповідність фактичної наявності працівників обліку штатній чисельності, укомплектованість і плинність працівників обліку, додержання трудової дисципліни. Одночасно з перевіркою рівня методичної роботи аудитор з'ясовує, чи проводяться семінарські заняття з працівниками щодо удосконалення обліку, чи забезпечені працівники обліку необхідними інструктивними і законодавчими актами і спеціальною літературою з питань обліку, контролю, економічного аналізу, застосування обчислювальної техніки.

Аудитор також з'ясовує, чи ознайомлені працівники бухгалтерського обліку з усіма ділянками роботи з обліку діяльності підприємства і чи можуть вони взаємозамінятися, а також перевіряє організацію раціоналізаторської роботи серед працівників обліку. Окремо вивчає питання, як молоді кадри висувають на відповідальні ділянки облікової роботи.

Перевірка доброякісності звітності і своєчасності її подання вищій організації і відповідним державним органам провадиться аудитором на підставі нормативних актів про бухгалтерські звіти і баланси. При цьому аудитор перевіряє; графіки подання звітності, пояснювальної записки і річного звіту, а також те, як на підприємстві виконуються зауваження податкових служб, пропозиції і рішення вищої організації, фінансових органів, банків щодо поточної і періодичної звітності, зокрема з'ясовує, чи внесені корективи до балансу, зроблені при затвердженні звіту за минулий рік. Встановлюється реальність балансу, повнота і своєчасність проведення інвентаризації всіх товарно-матеріальних цінностей і розрахунків, дебіторської і кредиторської заборгованості, правильність відображення фінансових результатів. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статистичної звітності. Одночасно з'ясовує, як на підприємстві здійснюються аналіз і затвердження звітності структурних підрозділів, чи обговорюється поточна і річна звітність на виробничо-технічних нарадах, зборах засновників і акціонерів, наявність протоколів про затвердження звітності і розподіл прибутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів.

Аудитором вивчаються всі зауваження щодо поточної І річної звітності, які надходять на підприємство від місцевих фінансових органів, податкових служб, з'ясовують, що зроблено керівником підприємства для усунення недоліків і поліпшення фінансово-господарської діяльності.

Таблиця 1 Перевірка взаємної погодженості показників фінансової звітності підприємства за 20_ р.

Для впевненості у правильності складання бухгалтерського балансу (ф. № 1), звіту про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) і звіту про фінансово-майновий стан підприємства (ф. № 3) аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності. Досвід показує, що для такої перевірки аудитору необхідно скласти спеціальну таблицю взаємозв'язків показників, які відображені у звітних формах. Орієнтовна форма кореспонденції показників річного фінансового звіту підприємства подана у табл. 1.

Після того як аудитор перевірив взаємну погодженість показників фінансової звітності підприємства за рік, який контролюється, і виявив певні розбіжності, він разом з головним бухгалтером підприємства встановлює їх причини. При потребі до звітності керівництвом підприємства вносяться необхідні корективи. Переконавшись у достовірності фінансової звітності, яка складена за даними бухгалтерського обліку, підтвердженого первинною документацією про господарську діяльність підприємства, аудитор має підстави підтвердити правильність її складання.

4. Аудиторська перевірка стану внутрішньогосподарського контролю (аудиту)

Внутрішньогосподарський контроль є різновидністю внутрішнього аудиту, функція якого полягає в оперативному інформуванні керівництва підприємства про нераціональні витрати сировини, матеріалів, наявність браку продукції, розкрадання цінностей тощо. Тому внутрішньогосподарський контроль є об'єктом аудиту. При цьому аудитор керується Законами України "Про підприємства", "Про підприємництво", "Про контрольно-ревізійну службу", а також іншими нормативними актами, що стосуються інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, розрахунків і коштів, касових і валютних операцій та ін.

Робота щодо забезпечення збереження суспільної власності на підприємстві полягає не тільки в тому, щоб виявити і суворо покарати винуватців, айв тому, щоб створити умови, які унеможливили б крадіжки і зловживання, а також безгосподарність І марнотратство у зберіганні і витрачанні матеріальних і фінансових ресурсів. Виконання цих функцій покладається на внутрішньогосподарський контроль (аудит). Організація внутрішньогосподарського поточного контролю законодавчими актами покладена на керівника і головного бухгалтера підприємства. Здійснюється він безперервно працівниками підприємства відповідно до плану, складеного головним бухгалтером і затвердженого керівництвом підприємства. До плану поточного внутрішньогосподарського контролю, складеного на рік, включаються трудова дисципліна і використання робочого часу працівниками, місця зберігання грошових і матеріальних цінностей, документування господарських операцій (табельний облік, складський облік матеріалів, касові операції), перевірка продукції у місцях її виробництва (облік, якість, збереження), норми і нормативи витрачання ресурсів, використання обладнання, виробничих площ тощо.

Найважливішою формою внутрішньогосподарського поточного контролю (аудиту) е інвентаризація коштів і розрахунків. Перевіряючи виконання плану проведення Інвентаризацій, аудитор встановлює: чи правильно визначений склад постійно діючої інвентаризаційної комісії і чи затверджений він наказом керівника підприємства, чи встановлений наказом порядок створення робочих інвентаризаційних комісій і чи своєчасно результати інвентаризації відображають в обліку. При цьому встановлюють, чи розглядає особисто керівник підприємства матеріали інвентаризації не пізніше 10-денного строку після її завершення.

До завдань внутрішньогосподарського контролю входить комплексна ревізія структурних підрозділів підприємства, що перебувають на самостійному балансі (підсобні сільські господарства, магазини торгівлі та ін.). Тому у процесі аудиту діяльності підприємства з'ясовують, чи беруть участь у ревізіях, крім працівників бухгалтерії, спеціалісти інших служб, наскільки повно охоплені ці підрозділи контролем і яка якість цих рішень (повнота охоплення підконтрольних об'єктів, зміст порушень, вжиті заходи щодо їх ліквідації і запобігання втратам). Джерелами такої перевірки є акти ревізії, рішення, прийняті за їх результатами. Одночасно виявляють, чи не було фактів повторних перевірок після проведення ревізії тих самих фактів. Результати діяльності внутрішньогосподарського контролю аудитор перевіряє за даними бухгалтерського обліку на рахунку "Нестачі і втрати від псування цінностей", де відображають всі нестачі і втрати, а потім списують згідно з рішеннями центральної інвентаризаційної комісії, затвердженими керівником підприємства, на витрати виробництва і обігу, нарахування на матеріально відповідальних осіб, на результати фінансово-господарської діяльності. Використовуючи документальні методичні прийоми, аудитор досліджує ці операції і складає свої висновки. Крім того, він використовує також дані аналітичного і синтетичного обліку на рахунках "Розрахунки з персоналом по інших операціях", де відображають розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків, "Розрахунки по претензіях", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" та ін. Досліджуючи цю інформацію, аудитор може виявити завуальовану безнадійну заборгованість, негативний результат (збиток) від комерційного ризику тощо.

Своєчасність проведення внутрішнього контролю і тематичних перевірок визначається зіставленням дат за планом І часом здійснення їх, зазначених у актах, кількість ревізій встановлюється за поданими актами. При цьому з'ясовують, чи розглядаються керівництвом підприємства і трудовим колективом результати ревізій і перевірок у двотижневий строк і ефективність прийнятих рішень щодо виявлених порушень, чи не було випадків приховування виявлених порушень.

На завершення аудиту необхідно відобразити виконання плану поточного внутрішньогосподарського контролю І прийнятих рішень за результатами проведених перевірок, як вони впливають на якість господарювання.

Отже, внутрішньогосподарський контроль (аудит) спрямований на виконання оперативною (поточною) контролю за збереженням власності, запобігання втратам та недолікам у господарській діяльності.