Аналіз фінансового стану підприємства

Для аналізу фінансового стану підприємства використовується система взаємозалежних показників, які базуються на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства.

Цілі й методи аналізу.

Аналіз фінансового стану має дві основні цілі:

· оцінити минулу фінансово-господарську діяльність підприємства;

· підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування.

Цілі аналізу будуть досягнуті в результаті рішення взаємозалежного набору аналітичних задач:

· визначення фінансового стану підприємства на момент проведення аналізу;

· виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства;

· визначення "вузьких" місць, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;

· виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.

Результати фінансового аналізу використовуються:

· адміністрацією для прийняття управлінських рішень;

· зовнішніми користувачами (банками - для визначення кредитоспроможності підприємства, потенційними інвесторами - для визначення доцільності інвестицій, професійними учасниками фондового ринку - для визначення ціни акцій і тощо).

Фінансовий менеджер повинен досконало володіти методами фінансового аналізу, оскільки він відповідає перед керівництвом підприємства за:

· рекомендації з прийняття рішень;

· фінансовий аналіз контрагентів по ділових операціях;

· "фінансовий імідж" підприємства.

Для аналізу фінансового стану використовується система взаємозалежних показників, які базуються на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства. Такий аналіз іноді називають зовнішнім, оскільки він орієнтується тільки на публічну звітність підприємства. Вірогідність вихідних даних визначає цінність показників, за якими ведеться розрахунок.

Основний зміст зовнішнього аналізу складається з:

· аналізу абсолютних показників прибутку;

· аналізу відносних показників прибутку;

· аналізу фінансової стійкості і ліквідності балансу;

· аналізу ефективності використання притягнутого капіталу.

Фінансовий менеджер повинен вибрати систему показників, які допоможуть йому з достатнім ступенем точності оцінити поточні й стратегічні можливості фірми.

Основні методи аналізу звітності:

· читання звітності;

· горизонтальний аналіз;

· вертикальний аналіз;

· трендовий аналіз;

· розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Читання звітності як один із методів аналізу - це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. За допомогою цього методу аналізу звітності визначають майновий стан підприємства, його короткострокові і довгострокові інвестиції, вкладення у фізичні активи, джерела формування власного капіталу і позикових коштів, оцінюють зв'язки підприємства з постачальниками і покупцями, фінансово-кредитними організаціями, оцінюють доход від основної діяльності й прибуток поточного року.

Горизонтальний аналіз дозволяє визначити абсолютні й відносні зміни різних статей звітності в порівнянні з попереднім роком, півріччям, кварталом.

Вертикальний аналіз проводиться з метою виявлення питомої ваги окремих статей звітності в загальному підсумковому показнику, який приймається за 100% (наприклад, питома вага дебіторської заборгованості в загальному підсумку валюти балансу).

Трендовий аналіз являє собою визначення основної тенденції розвитку в часі (тренда) показників звітності. У найбільш простому випадку він може базуватися на розрахунку відносних відхилень показників звітності за ряд років (періодів) від рівня базисного року (періоду), для якого всі показники приймаються за 100%.

Фінансові коефіцієнти відображають фінансові пропорції між різними статтями звітності. Перевагою фінансових коефіцієнтів є простота розрахунків. Суть методу полягає, по-перше, у розрахунку відповідного показника і, по-друге, у порівнянні цього показника з якою-небудь базою, наприклад:

· загальноприйнятими стандартними параметрами;

· середньо галузевими показниками;

· аналогічними показниками попередніх років (періодів);

· показниками підприємств-конкурентів;

· якими-небудь іншими показниками фірми, яка аналізується.

Для фінансового менеджера фінансові коефіцієнти мають особливе значення, оскільки вони є основою для оцінки його діяльності зовнішніми користувачами звітності, найчастіше акціонерами й кредиторами. Тому, приймаючи яке-небудь рішення, фінансовий менеджер повинен оцінити вплив цього рішення на найбільш важливі фінансові коефіцієнти.

Аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричні висновки, він тільки орієнтує користувача інформації на оцінку фінансового стану підприємства й визначення його вузьких місць.

Аналіз фінансової звітності підприємства

Головним призначенням фінансової звітності підприємства є одержання інформації, яка дає достовірне й повне уявлення про майновий і фінансовий стан компанії. На жаль, до останнього часу фінансова звітність українських підприємств не відповідала цим вимогам. Справа в тому, що серед практикуючих працівників фінансово-бухгалтерських служб існувала точка зору, що основною, якщо не єдиною, цілю складання бухгалтерської звітності є її надання в державні контролюючі органи. Виходячи з цього, основною вимогою до складання звітності було відображення інформації таким чином, щоб, не порушуючи принципів існуючого податкового законодавства, мінімізувати податкову базу. Це приводило до того, що інформація бухгалтерської звітності була "непрозорою" і не могла використовуватися повною мірою для прийняття управлінських і інвестиційних рішень. Змінити цю ситуацію і було покликане введення з 01.01.2000 р. національних стандартів бухгалтерського обліку (НСБО). Вони саме визначають правила складання фінансової, а не податкової звітності. Принциповим у їх введенні є також те, що змінюється адресність фінансової звітності відповідно до НСБО: вона, у першу чергу, повинна забезпечувати наявних і потенційних інвесторів, кредиторів, акціонерів інформацією, необхідною для прийняття рішень у сфері інвестування капіталу, умов кредитування, прийняття стратегічних рішень у діяльності й політику компанії.

Хмельницький Консалтинговий Центр "Інфо-Лайн", починаючи з 1999 р., працює над рішенням проблем трансформації фінансової звітності підприємств Хмельницького відповідно до НСБО, а також і МСБО (міжнародні стандарти бухгалтерського обліку). На сьогоднішній день Центр має успішний досвід у проведенні трансформації фінансової звітності, а також у навчанні працівників фінансово-бухгалтерських служб більш 120 підприємств регіону по впровадженню НСБО.

Зараз, відповідно до НСБО, для прийняття економічних рішень до складу фінансової звітності, яка цілком характеризує фінансовий стан підприємства, відносяться:

· баланс;

· звіт про фінансові результати;

· звіт про рух коштів;

· звіт про власний капітал;

· примітки до звітів.

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал і звіт про рух коштів, складаються зі статей, які об'єднані у відповідні розділи.

Таблиця 1. Призначення основних компонентів фінансової звітності.

Варто пам'ятати, що для того, щоб оцінити ефективність діяльності компанії, необхідно виявити й пояснити взаємозв'язок між компонентами фінансових звітів.

Двома найбільш розповсюдженими методами аналізу фінансової інформації є: вертикальний аналіз і аналіз коефіцієнтів.

При вертикальному аналізі компоненти фінансового звіту зіставляються із загальною сумою. Це відбувається, наприклад, тоді, коли дані статей виражені у відсотках до загальної суми щодо активів і доходів. Така інформація дуже корисна, тому що дозволяє керівництву відразу ж побачити можливі проблеми, такі, наприклад, як непропорційне зростання вартості реалізованої продукції у процентному вираженні відносно до доходу (виторгу) чи дебіторської заборгованості стосовно загальної суми активів.

Для одержання більш повної інформації про фінансовий стан підприємства застосовують також аналіз коефіцієнтів, які досліджують взаємозв'язок між компонентами фінансових звітів. Існують 15 основних фінансових коефіцієнтів, які належать до чотирьох категорій: коефіцієнти прибутковості чи рентабельності; коефіцієнти оборотності активів (показники ділової активності); коефіцієнти ліквідності і коефіцієнти структури капіталу. Перші дві категорії коефіцієнтів використовуються для оцінки всієї діяльності компанії, дві останні - для виміру ступеня ризику компанії. Пояснення й призначення цих коефіцієнтів наведені в табл. 2.

Таблиця 2.

Приклад 1.

Застосування фінансових коефіцієнтів для аналізу господарської діяльності розглянемо на прикладі показників рентабельності, які дозволяють дати відповідь на питання: куди краще вкласти капітал.

Отже, для підприємства "Промпласт" маємо наступні показники, розраховані в динаміці на підставі даних фінансової звітності за 1999 р.:

1. Рентабельність власного капіталу:

Як бачимо, ефективність використання власного капіталу постійно росте протягом року, хоч і не досягає значення, яке було на початку року.

2. Рентабельність основних коштів і інших необоротних активів:

Ріст цього коефіцієнта протягом року свідчить про збільшення мобілізації коштів.

3. Рентабельність продажів:

Як бачимо, цей показник має тенденцію до росту на кінець року, що може бути наслідком збільшення попиту на продукцію даного підприємства.

Динаміка зміни показників рентабельності представлена на мал. 1.

Мал. 1. Динаміка показників рентабельності за 1999р.

Фінансовому менеджеру слід пам'ятати, що ніякий фінансовий аналіз не може вважатися повним, якщо він складається з одних цифр. Кількісний аналіз обов'язково повинен поєднуватися з розглядом усіх проблем, які впливають на діяльність підприємства, адже зміна рівня цін, доступності сировини й матеріалів, процентної ставки можуть мати для фірми дуже важливі наслідки. Не менш важливим є врахування конкуренції й рівня інфляції.

Отже, якісний аналіз повинен робитися перед кількісним, оскільки тільки у такому сполученні можна визначити коло проблем і показників, які представляють найбільший інтерес для компанії, і запобігти можливість банкрутства. Своєчасне передбачення такої можливості надає шанс використовувати необхідні кошти, щоб уникнути чи пом'якшити наслідки такої ситуації.

Прогнозування ймовірності банкрутства виконують також за допомогою коефіціентного аналізу.

Існують і інші ознаки кризової ситуації у компанії:

· падіння ринкової вартості акцій фірми;

· нездатність погашення прострочених зобов'язань;

· високий рівень конкуренції і викликане нею падіння цін на продукцію без існуючої можливості знизити рівень витрат виробництва.

Для запобігання банкрутства здійснюють, насамперед, наступні кроки:

· позбавляються від збиткової продукції і нерентабельних структурних підрозділів;

· розробляють і здійснюють програму скорочення витрат;

· поліпшують управління активами.

Другим напрямком роботи із запобігання кризових ситуацій є проведення правильної маркетингової політики.

І, нарешті, третій напрямок - це забезпечення швидкої оборотності капіталу. Однією з найбільш розповсюджених причин невеликого прибутку у підприємств є нерухомість значної суми коштів. Багато устаткування не використовується, великі запаси сировини і тощо. Це бездіяльний капітал. Оскільки суть бізнесу - це обмін, то норма прибутку більше залежить від швидкості продажів, ніж від високої ціни. Тому завищення ціни - прямий шлях до банкрутства, а більш висока швидкість обороту капіталу дозволяє уникнути його.

Чернівецьким Бізнесом-центром, членом УКС, розроблена ефективна методика антикризового управління і тренінг "Антикризове управління" для підприємств, яким потрібні ефективні методи управління в кризових ситуаціях.

Вартість підприємства

Загальну вартість підприємства часто необхідно визначити, коли розглядається можливість його покупки, продажу, а також щоб установити зміну його вартості в часі. Така оцінка також може використовуватися, коли підприємство з метою реорганізації своєї внутрішньої структури звільняється від деяких підрозділів чи напрямків діяльності. Незалежно від форми продажу, покупки чи реорганізації й покупцю, і продавцю необхідно знати достовірну ринкову вартість підприємства. У той же час і власник, і менеджери зацікавлені в зростанні вартості компанії, навіть якщо поки не стоїть питання про її продаж чи злиття, адже це дасть можливість залучити додаткові інвестиції.

Вирішуючи питання про ліквідацію чи реорганізацію підприємства, порівнюють його ринкову вартість із ліквідаційною. Якщо ліквідаційна вартість підприємства більша його ринкової вартості, то вигідніше ліквідувати підприємство. Якщо ж компанія більше коштує як діюче підприємство, то встає питання про реорганізацію. Майбутні доходи й витрати тоді необхідно спрогнозувати.

Вартість підприємства являє собою поточну вартість чистих грошових потоків.

Основні етапи розрахунку:

· прогнозується об'єм і вартість продажу;

· аналізуються умови господарювання, щоб спрогнозувати чисті грошові потоки;

· чистий грошовий потік ~ чистий прибуток - амортизаційні відрахування

· визначається дисконтна ставка (ставка капіталізації, середньозважена вартість капіталу), яка буде застосовуватися до спрогнозованних чистих грошових потоків;

· визначається чиста поточна вартість (NPV) грошових потоків, подібно тому, як це робиться в інвестиційному аналізі.

Ця чиста поточна вартість грошових потоків і є економічна вартість підприємства.

На четвертому етапі можуть мати місце дві основні ситуації:

· Якщо чисті грошові потоки однакові щороку, застосовується формула:

· Коли чисті грошові потоки рівномірно збільшуються щороку, застосовується формула: