Порівнюємо загальну земельну площу в звітному (2002) та минулому (2001) роках. Визначили, що загальна земельна площа зменшилась на 54 га, що, в свою чергу, привело до зменшення сільськогосподарських угідь.

Зменшення земельної площі визвано тим, що частка землі (а саме 10 га) було віддано під будівництво промислового підприємства, 4 га - під дачні ділянки, 40 га - фермерському господарству.

Пашня зменшилась на 46 га.

Питома вага сільськогосподарських угідь в звітному році склала - 59,69 %; в порівнянні з минулим роком площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 3,31%. Пашні (-0,79%) та пасовища (-3,23%) зменшились, що є негативним.

Одним із головних резервів ефективного розвитку сільського господарства є бережливе, раціональне використання землі.

Одним із показників використання земельної площі є коефіцієнт використання пахотних земель, який обчислюється відношенням площі пахотної землі, яка знаходиться в обробці (площа під посіви, сади, городи), до загальної площі пахотних земель.

Використовуючи дані таблиці 2 розрахуємо інтенсивність використання земельного фонду:

- Коефіціент використання пахотних земель СТОВ “Світоч” дорівнює:

2001 р. - 0,563

2002 р. - 0,556.

З розрахунку видно, що коефіціент використання пахотних земель у 2002 р порівняно з 2001 р зменшився на 0,007.

- % освоєності, який дорівнює відношенню площі сільсько-господарських земель до загальної земельної площі.

2001 р - 63,00%

2002 р - 59,69%

Аналізуючи дані, можно зробити висновок, що земля використовується не інтенсивно і інтенсивність змменшилась на 3,31%.

Слід відмітити, що площа інших угідь займає в 2001 р 16,5%, в 2002 р - 22,16 % (збільшення на 5,66%). Це свідчить про резерви невикористованої площі в господарстві.

Керівництво господаства повинно приділяти увагу до залучення нових земель в сільскогосподарський обіг.

У СТОВ “Світоч” показник рівня задоволлення потреб ринку становить:

фактичний - 40,4%

за планом - 39,9%.

Такі розрахункові показники свідчать про невисокий рівень задоволення потреб ринку продукцією господарства. Тому за належного господарювання таке господарство матиме відчутні персективи зростання обсягу виробництва і розширення власної ринкової ніші, міцного закріплення на ринку.

Для аналізуємого господарства коефіцієнт зростання валового прибутку дорівнює К=813600/789000=1,031, тобто річне зростання валового прибутку становило 3,1% проти запланованого рівня.

У нашому прикладі коефіцієнт зростання чистого прибутку Кчп = 528840/5428550=0,974.

Отже чистий прибуток зменшився протягом року.

- за показниками валового прибутку - 20,0% проти 19,1% за планом

- за показниками чистого прибутку - 13,0% прот 13,2% за планом.

Рентабельність виробів (цукрового буряка) у СТОВ “Світоч” становила:

Рт=813600/3384000*100%=24%, що на 0,5% більше запланованого рівня.

Користуючись вихідними даними робимо розрахунки:

за планом - Вп=4151070/490=8472 грн

Документальне оформлення оприбуткованих матеріальних цінностей залежить від джерел їх надходження на підприємство [23]. Так, товарно-матеріальні цінності можуть бути придбані:

- у постачальника;

- підзвітними особами в торговельній мережі за рахунок коштів, виділених на господарські потреби;

- вироблені у власному виробництві;

- отримані від ліквідації основних засобів, списання малоцінних та швидкозношуваних предметів у процесі капітального ремонту.

Товарно-матеріальні цінності, що надходять від постачальників, супроводжуються такими документами: товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, рахунками, накладними, платіжними вимогами-дорученнями, ярликами, кіпними картами, свідоцтвами якості та іншими документами, які підтверджують кількість вантажу, що надійшов, посвідчення постачальника і порядок розрахунків.

Важливим документом при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей є вантажна квитанція, яка засвідчує дійсність відправлення вантажу, служить підставою для його отримання і для пред'явлення претензій транспортним організаціям при частковій або повній втраті вантажу.

Одержання товарно-матеріальних цінностей безпосередньо у постачальника або у транспортної організації здійснюється матеріально відповідальною особою, на яку виписується доручення встановленого зразка, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних доручень на отримання цінностей, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. № 99 (зі змінами та доповненнями).

Матеріальні цінності приймаються відповідно до встановлених правил і термінів. При порушенні цих правил і термінів підприємства втрачають можливість пред'явлення претензій постачальникам або транспортним організаціям при нестачах або зниженні якості матеріальних цінностей.

Найбільш цільним способом оформлення прийняття товарно-матеріальних цінностей, що надійшли, є застосування спеціального штампу. Цей штамп ставлять безпосередньо на супровідних товарних документах (товарно-транспортних накладних, рахунках-фактурах та ін.) матеріально відповідальні особи, які прийняли під звіт цінності. На штампі зазначені: дата прийняття товарів, номер і дата супровідного документа, вартість прийнятих матеріальних цінностей та окремої тари, які завіряються підписом матеріально відповідальної особи.

Якщо немає можливості оформити прийняття товарно-матеріальних цінностей проставленням штампа на супровідних документах, то складають приймальний акт [23].

При виявленні невідповідності кількості або якості товарно-матеріальних цінностей, що надійшли, даним супровідних документів отримувач (покупець) складає акт про прийняття товарно-матеріальних цінностей. Для перевірки товарно-матеріальних цінностей і складання акта створюється комісія, до складу якої обов'язково входять матеріально відповідальна особа і представник постачальника (при відсутності останнього акт складається за участю представника незацікавленої організації).

При виявленні нестачі або псування товарно-матеріальних цінностей, що надійшли залізничним, водним або повітряним транспортом, підприємство повинне вимагати від залізниці або порту складання комерційного акта [23] й отримати його завірену копію, яка є підставою для відшкодування отримувачу сплаченої вартості вантажу, який не надійшов.

Матеріальні цінності без супровідних документів і рахунків-фактур називають "невідфактуровані поставки". Такі матеріальні цінності оприбутковуються на склади за існуючими запропонованими цінами або виходячи з оцінки попередніх поставок аналогічних товарно-матеріальних цінностей. Отримувач таких цінностей повинен вжити заходи щодо розшуку постачальника і платіжних документів для погашення заборгованості, що виникла.

Товарно-матеріальні цінності можуть бути придбані матеріально відповідальними (підзвітними) особами в роздрібній торговельній мережі за рахунок коштів, виділених на господарські потреби.

У цьому випадку документом, що підтверджує кількість і вартість товарно-матеріальних цінностей, буде товарний чек. Для підтвердження оплати до товарного чека повинні бути додані належним чином оформлені чек ЕККА або квитанція прибуткового касового ордера.

Первинні документи постачальника реєструються в журналі реєстрації прибуткових документів. Кожному первинному документу надається порядковий номер.

Відповідно до первинних документів на матеріальні цінності, що надійшли, заповнюються прибуткові ордери. Прибуткові ордери виписуються на кожний номенклатурний номер або партію товарно-матеріальних цінностей.

На матеріальні цінності, що надійшли через підзвітну особу, складаються прибуткові ордери, а на товарних чеках, доданих до авансового звіту, проставляються відмітки комірника з посиланням на номери прибуткових ордерів.

Після надходження прибуткових документів складається реєстр на здачу документів, який передасться в одному екземплярі в бухгалтерський підрозділ разом з первинними документами.

Вартість товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в дорозі, повинна бути підтверджена платіжними вимогами-дорученнями постачальників і квитанціями (накладними) залізничного або водного транспорту зі штампом станції (причалу) прибуття, що підтверджує знаходження вантажу в дорозі, а за товарно-матеріальними цінностями, що не вивезені зі складів місцевих постачальників, - охороними розписками, підписаними керівником та головним бухгалтером підприємства.

Товарно-матеріальні цінності можуть вважатися такими, що знаходяться в дорозі, тільки протягом визначеного терміну для їх доставки від місця відвантаження до місця призначення. Після закінчення цього терміну вживаються заходи щодо розшуку вантажу, а до вартості товарно-матеріальних цінностей пред'являється претензія.

При опрацюванні первинних документів звертається увага на:

* відповідність виконання умов укладеного контракту (оплата страхування, транспортних витрат тощо);

* правильність таксування первинних документів для визначення облікової ціни отриманих товарно-матеріальних цінностей із врахуванням послуг посередника, транспортних витрат, мита та інших витрат;

* наявність та правильність оформлення податкової накладної, якщо отримувач є платником податку на додану вартість.

У випадку наявності помилок в оформленні податкової накладної необхідно звернутися до постачальника з проханням виписати правильно оформлену податкову накладну.

Неправильно оформлена податкова накладна при використанні товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності або самостійний розрахунок суми податку на додану вартість (ПДВ) не є підставою для проведення зарахування суми ПДВ у розрахунки з бюджетом за податковим кредитом.

Видаток товарно-матеріальних цінностей здійснюють згідно з вимогами угод, інструкцій про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, стандартів, технічних та особливих умов постачання окремих цінностей.

Підставою для відпуску товарно-матеріальних цінностей є рахунок-фактура, вимога-накладна, специфікація, лімітна карта та інші документи, які підтверджують фактично відпущену їх кількість.

При відвантаженні матеріальних цінностей залізничним або водним шляхом виписують спеціальне розпорядження на відправку вантажу. Це розпорядження є підставою для відбирання, пакування і передачі цінностей експедиції.

На прийняті до перевезення матеріальні цінності транспортна організація видає вантажну квитанцію, яка поряд з рахунками-фактурами, специфікаціями, пакувальними ярликами та іншими документами при платіжній вимозі-дорученні відправляється покупцю.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності про запаси на підприємствах усіх форм власності періодично проводиться інвентаризація майна.

Порядок проведення інвентаризації регулюється Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків.

При проведенні інвентаризації перевіряється реальність вартості зарахованих на баланс товарно-матеріальних цінностей.

Для проведення інвентаризації на підприємствах розпорядчим документом керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких включаються досвідчені працівники, а очолюють такі комісії керівник підприємства, його заступник або представник керівника.

За наслідками інвентаризації робоча інвентаризаційна комісія складає протокол із зазначенням у ньому результатів інвентаризації і висновків щодо них

При проведенні інвентаризації інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені в строк покупцями відвантажені товари і цінності та ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці).

Дозволяється складання групових інвентаризаційних описів малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування працівникам, із зазначенням відповідальних за ці предмети осіб.

Паливо (бензин, дизельне паливо й інші види) і всі мастильні матеріали, (мастила -- моторні, трансмісійні, спеціальні; консистентні змащення; гальмові, амортизаційні, що прохолоджують і інші технічні рідини) враховують на рахунку 20 субрахунку 203 “Паливо” за покупними цінами, по видах, місцям зберігання і матеріально - відповідальним особам. На субрахунку 203 "Паливо" (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) облічуються наявність та рух палива, що купується чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для виробництва енергії та опалення будівель. Тут також облічуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

Якщо деякі види палива використовують одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна облічувати на субрахунку 201 "Сировина й матеріали" і на субрахунку 203 "Паливо" - за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

Якщо на підприємстві для технологічних та експлуатаційних потреб, для виробництва енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субрахунку 203.

Витрати по заготівлі палива й масел (націнки постачальницьких (збутових) організацій), вартість перевезення і витрати по розвантаженню на складах автогосподарств (крім витрат по оплаті праці постійних складських робітників), втрати палива й мастил у дорозі в межах норм природного збитку враховують також на рахунку 203 “Паливо”, але на окремому загальному аналітичному рахунку. Наприкінці місяця ці витрати списують пропорційно покупної вартості витраченого за місяць палива на відповідні рахунки. На цьому ж балансовому рахунку (на окремому аналітичному рахунку) враховують талони на одержання палива й мастил на автозаправних станціях.

Заправники (комірники) ведуть облік палива в одиницях маси (кілограмах), інші матеріали -- у тих одиницях виміру, в яких вони отримані з нафтобаз. Для обліку палива і мастильних матеріалів застосовують картки складського обліку типової міжвідомчої ф. № М-17 чи книги, що містять реквізити, зазначені в картках.

Залишки пального і мастильних матеріалів на складі передають по закінченні роботи зміннику по фактичному вимірі під розписку в книзі.

Оперативний облік руху пального і мастильних матеріалів, крім того, веде, як правило, спеціальний працівник (технік, що займається обліком палива).

Надходження палива оформляють розпискою матеріально - відповідальної особи на документі постачальника.

Кількість пального, що підлягає відпуску водію на виконання завдання, визначає диспетчер, що записує цю кількість у шляховому листі по рядку “видати пальне __ літрів (прописом)” і завіряє своїм підписом.

Відпуск пального й мастил з складу чи бензоколонки водіям оформляють по відомості.

Відомість відкривають щодня й у неї записують кількість пального і мастильних матеріалів на кожен автомобіль. Відпуск талонів для одержання палива на автозаправних станціях оформляють окремою відомістю. Одночасно відпущену кількість пального заправник записує в шляховий лист, виданий водію.

На 1-і число кожного місяця знімають залишки пального і мастильних матеріалів на складі, бензоколонках, талонів у відповідних осіб, а також залишки пального в баках автомобілів і талонів у водіїв. Для зняття залишків керівник і головний бухгалтер автопідприємства призначають інвентаризаційну комісію.

Фактичні витрати пального при роботі автомобіля визначають щодня по шляховому листу як різниця між кількістю пального, виданого за день, плюс залишок пального при виїзді і мінус залишок його в баках після повернення на базу і кількістю зданих водієм талонів на пальне. У шляховому листі кількість фактично витраченого пального записують у розділі “Результати роботи автомобіля і причепів”. Одночасно при підведенні підсумків роботи автомобіля в шляховому листі вказують витрата пального по затверджених нормах (з урахуванням пробігу автомобіля, коефіцієнта зміни норми при роботі в особливих умовах, часі роботи спецобладнання і додаткової роботи двигуна в особливих умовах експлуатації).

Дані про рух палива в баках автомобілів зі шляхових листів щодня переносять у картку обліку витрати палива автомобілем, у якій відзначають залишок пального на початок дня, кількість виданого палива, його витрата (по нормі і фактично), залишок на кінець дня, перевитрату й економію. По закінченні місяця підсумкові дані про витрати пального (по нормі і фактично) переносять у зведену відомість обліку роботи вантажних автомобілів за місяць (типова ф. № Авто-9).

Ця відомість після її твердження використовується для списання витрати пального, визначення премій водіям за його чи економію сум, що підлягають утриманню з водіїв за перевитрату.

За перевитрату палива понад затверджених норм з вини особи утримують всю його вартість.

За економію палива водіям виплачують премію.

Контроль за дотриманням норм витрати палива і мастильних матеріалів здійснює відділ (група) паливно-енергетичних ресурсів чи технік по пальному.

Відпуск пального і мастильних матеріалів для внутрігаражних і інших витрат роблять на підставі вимог (типових міжвідомчих ф. №М-10, М-10а, М-11) чи лімітно-забірних карт ф. №М-8, М-9, завірених підписами осіб, яким наказом керівника надане право давати дозвіл на видачу. Відпущене пальне списується на відповідний рахунок, на якому враховують витрати по експлуатації автотранспорту.

Завідувач складом (заправник) пального і мастильних матеріалів складає “Звіт про рух нафтопродуктів” і разом з документами на їхній прихід і видачу, а також на визначення щільності і температури, що засвідчують правильність перекладу обсягу продуктів в одиниці виміру маси (кілограми), представляє його в бухгалтерію в терміни, встановлені керівником автогосподарства.

Отримані талони на паливо і мастильні матеріали матеріально відповідальні обличчя враховують у книзі форми № 6-НП і складають “Звіт про рух нафтопродуктів у талонах” за формою № 7-НП.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони виписуються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається на складі. Кількість виробів, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг вимірюються, підраховуються і, при необхідності, зважуються.

Для обліку випуску готових виробів з виробництва бухгалтерія складає відомість випуску готової продукції, зданої на склади підприємства, в натуральному і вартісному вираженні. Дані цієї відомості використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

Накопичувальні відомості випуску готової продукції (в натуральному і вартісному вираженні) і накопичувальні відомості відвантаженої продукції заповнюються на підставі первинних документів протягом місяця.

Ціна проставляється на підставі калькуляційних розрахунків, наявність яких є однією з важливих умов організації обліку готової продукції. В ньому вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки (модель, артикул, марка, фасон тощо), привласнений йому код, сукупний номенклатурний номер, що закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції на даному підприємстві, та облікові ціни.

При використанні ЕОМ в бухгалтерському обліку, крім номенклатури-цінника, розробляється комплекс довідників продукції, яка оподатковується та не оподатковується різними видами податків, довідники середньоквартальної та середньорічної собівартості, платників та вантажоодержувачів. У вигляді довідників формалізуються і способи визначення суми рахунку за продукцію, відвантажену на внутрішній ринок та на експорт. В довідниках зазначається найменування виробу, коди видів товарної продукції, вироби та змінні параметри (ціна, собівартість, ставки податків тощо). Всі ці дані записують на машинний носій інформації та використовують для оперативного управління запасами продукції і для складання відповідної внутрішньої звітності.