Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку

План

Вступ

1. Правила, об'єкти та принципи оцінки

2.Стан оцінки в бухгалтерському обліку

3. Оцінка господарських активів

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Облікова культура мислення виробляється на підставі вивірених тривалим досвідом, а потім теоретично обґрунтованих логічних конструкцій - правил і принципів обліку. Правила бухгалтерського обліку - це база бухгалтерського обліку, вибрана підприємством для відображення статей в балансах, звітах і рахунках.

Слово "принцип" зустрічається в багатьох роботах вітчизняних авторів з бухгалтерського обліку як універсальна форма мислення та свідомості, що відображає загальні властивості, взаємозв'язки, закономірності розвитку всіх явищ та процесів. На принципах не загострюється увага, вони не систематизуються і мають побутовий, розхожий характер. Поява в російській, а пізніше і в український обліковій літературі поняття принципу, як особливої категорії бухгалтерського обліку, є результатом запозичення із джерел, яке не супроводжувалось науковим аналізом його сутності. Переліки багатьох принципів механічно сприймаються та переносяться на нашу теоретичну основу, частіше всього навіть без необхідних коментарів (практика фінансового і податкового обліку їх не застосовує). Більша частина принципів бухгалтерського обліку ототожнює їх взаємозв'язок з принципами суміжних наук та дисциплін. Слід зауважити, що в науковій та навчальній літературі, в тому числі з теорії бухгалтерського обліку, ніколи не було такої самостійної категорії, як "принцип бухгалтерського обліку", яким зараз намагаються підмінити давно відомі категорії.

Серед основних елементів методу бухгалтерського обліку виділяють наступні: документація, інвентаризація, оцінка, калькуляція, система рахунків бухгалтерського обліку, подвійний запис, бухгалтерський баланс, бухгалтерська фінансова звітність. Детальніше ознайомимося з оцінкою.

1. Правила, об`єкти та принципи оцінки

Оцінка господарських засобів здійснюється на базі певних правил, принципів і за допомогою певних методів оцінки. Під правилами оцінки розуміються загальні правила, які застосовуються при оцінці господарських засобів. Мова йде про методи оцінки, які відносяться до суб'єкту, об'єкту й способу оцінки. Об'єктом оцінки виступають господарські засоби, які відображаються в активі і пасиві балансу, а також затрати і доходи підприємства. Під принципами оцінки розуміють спеціальні правила, що діють при виборі певної ціни. При оцінці господарських засобів принципи оцінки завжди відповідають на питання: яку ціну необхідно в даному випадку використовувати?

Беручи до уваги, що оцінка є принципом бухгалтерського обліку, спробуємо показати обґрунтованість віднесення його саме до цієї категорії.

Перший критерій (принцип обліку вважається доцільним, якщо його інформація має певний економічний зміст, потрібна і корисна при прийнятті ділових рішень). Без сумніву, інформацію без оцінки не можна узагальнити, інформація, що не виражена в одному універсальному вимірнику - грошах, непотрібна і на її підставі не можна прийняти управлінське рішення.

Другий критерій (принцип обліку вважається об'єктивним, якщо його інформація не піддається впливу та суб'єктивній оцінці обліковця, не може бути результатом суб'єктивних тверджень окремих авторів). Якщо на підприємстві є наказ про облікову політику і в ньому обумовлена дія оцінок як принципу обліку, то сам процес оцінки є незалежним, надійним, об'єктивним і відповідає чинному законодавству.

Третій критерій (принцип обліку вважається раціональним, якщо він може дотримуватись без певних складнощів і значних затрат). Оцінка не вимагає будь-яких складнощів і затрат при наявності наказу про облікову політику.

Правильна оцінка об'єктів обліку - це збереження активів підприємства, збільшення його дохідності, підвищення ефективності роботи. Звідси, на наш погляд, немає сенсу поділяти оцінку як принцип обліку на дві частини. Оцінка - це одна цілісна і неподільна категорія обліку, без якої бухгалтерський облік втрачає будь-який зміст. Оцінка - процес, бухгалтерська дія, яка направлена на узагальнення активів підприємства в єдиній грошовій одиниці держави. Перевага обліку в грошовому виразі "полягає в тому, що гроші є загальноприйнятою мірою виміру, за допомогою якої неоднорідні факти про підприємство можуть бути виражені у вигляді чисел, з якими можна проводити арифметичні дії".

Можна зазначити, що без принципу оцінки принципи, які застосовуються в бухгалтерському обліку не мають змісту і самостійного значення.

2.Стан оцінки в бухгалтерському обліку

Концептуальні підходи до облікової оцінки активів та її методи.

Бухгалтерська і фінансова звітність, що зараз застосовується, має тенденцію і в подальшому керуватись загальноприйнятими міжнародними принципами. У зв'язку з цим особливу увагу слід надавати точності термінології і поняттям, що використовуються в обліковій практиці.

Словосполучення “концептуальні підходи” потребує сутнісного визначення термінів, з яких воно утворюється. Концепція - це система поглядів на будь-що, основна думка будь-чого. Підхід - сукупність прийомів відношення до будь-чого (до вивчення будь-чого, до ведення справи тощо). Отже, під концептуальними підходами слід розуміти систему поглядів на сукупність прийомів.

Під методом оцінки розуміється техніка оцінки господарських засобів. На практиці використовуються два методи: індивідуальний і так званий диференційований підхід при оцінці господарських засобів. При диференційованому підході застосовуються різні ціни для оцінки різних видів господарських засобів (основних, оборотних тощо). В господарській практиці як правило використовується метод індивідуальної оцінки.

Методи оцінки повинні відповідати таким критеріям:

· ефективність - забезпечення поставленої мети;

· результативність, точність дослідження, придатність для практики;

· простота і надійність - доступність для дослідника, достовірність результатів дослідження;

· відсутність шкоди - етичність в стосунках з людьми, відсутність матеріального збитку;

· економічність - економія часу і коштів на дослідження;

· науковість - застосування методів, обумовлених сучасною наукою.

Методологія оцінки включає:

· формулювання категорій, що використовуються в процесі її здійснення;

· розробку показників, що відображають зміст категорій;

· встановлення критерію, на основі якого проводиться порівняння та робиться висновок;

· вибір методів.

Для здійснення безперебійного виробництв, розподілу, обміну та споживання будь-яке підприємство має певну кількість засобів виробництва, предметів обігу і споживання, які становлять економічні ресурси. В практиці фінансово-господарської діяльності підприємств під терміном “економічні ресурси” розуміють “активи”. Термін “актив” походить від латинського слова “activus” - діяльний, діяти, бути тведить Ожегов С.І.. Тобто, активи - це ресурси, які є в розпорядженні власника підприємства, придбані або створені для того. Щоб в результаті господарської діяльності одержувати економічний ефект. Отже, під активами слід розуміти таке групування засобів, яке показує їх дію та функціонування. Згідно з концептуальними основами міжнародних стандартів активи - це господарські засоби, контроль над якими організація одержала в результаті фактів її господарської діяльності, які здійснились і які повинні принести їй економічні вигоди в майбутньому. Активи відображаються в балансі лише за умови існування ймовірності притоку майбутніх економічних вигод, і якщо вартість активу може бути надійно виміряна. Класифікація господарських засобів (активів) є основою для визначення або вибору методу оцінки.

3. Оцінка господарських активів

Оцінка господарських активів (засобів) - це спосіб їх вираження у грошовому вимірнику. За допомогою цього методу бухгалтерського обліку одержують узагальнені показники про господарські активи і процеси. Такі показники мають велике значення, оскільки існують товарно-грошові відносини. Облік об'єктів, що не підлягають грошовій оцінці, ведеться тільки в натуральних вимірниках. Від правильної оцінки залежить достовірність облікової інформації про ресурси господарства, фінансові результати його діяльності.

В основу правильної оцінки господарських активів (засобів) покладені принципи її реальності і єдності.

Реальність оцінки полягає у відображенні в грошовій оцінці реальної вартості господарських активів і джерел їх утворення. Дотримання цього принципу забезпечується тим, що господарські активи оцінюються за фактичною собівартістю, а джерела їх утворення - за фактичними розмірами.

Єдність оцінки полягає у тому, що в підприємствах різних галузей народного господарства одні і тіж активи і джерела їх утворення оцінюються за єдиною методикою.

Відповідно до цього оцінюються окремі види господарських активів (засобів).

Основні засоби обліковуються протягом періоду експлуатації за їх початковою вартістю, що дорівнює сумі фактичних витрат на будівництво чи їх придбання.

У зв'язку з тим, що господарські основні засоби у процесі експлуатації, зношуються, на них ведеться відокремлений облік їх зносу (рахунок 13),що дозволяє визначити залишкову вартість основних засобів (І розділ активу балансу).

Виробничі запаси оцінюються за фактичною собівартістю, що визначається сумою витрат господарства на їх придбання ( або заготівлю).

Продукція власного виробництва у сільськогосподарських підприємствах, поточні біологічні активи, а також додаткові біологічні активи, згідно вимог П(С)БО 30 “Біологічні активи “ при первісному визнанні оцінюються за справедливою вартістю або за первісною вартістю, за умови якщо неможливо визначити справедливу.

Незавершене виробництво оцінюється за фактичною собівартістю витрат по окремих виробництвах, продукція яких буде одержана у наступному звітному періоді.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються в сумах, показаних у бухгалтерських записах підприємства і визнаних ним правильними.

Отже, оцінка є методом узагальнення кількісних показників обліку у грошовому вимірнику, що має надзвичайно велике значення для ефективної діяльності підприємства.

Висновок

Бухгалтерський облік давно має свої принципи, які визначають його суть, і кожний принцип повинен зайняти свою нішу і мати назву відповідно своєму змісту. У сукупності вони визначають певний комплекс, передусім, відображення економічних та правових відносин. Отримуючи відображення в системі бухгалтерського обліку, вони певною мірою відображають конкретний зміст предмету, методику, організацію та техніку ведення обліку. Загальне визнання принципів обліку залежить від того, наскільки точно вони відповідають наступним критеріям: доцільності, об'єктивності і раціональності.

Принцип обліку вважається доцільним, якщо його інформація має певний економічний зміст, потрібна і корисна при прийнятті ділових рішень. Принцип обліку вважається об'єктивним, якщо його інформація не піддається впливу та суб'єктивній оцінці обліковця, не може бути результатом суб'єктивних тверджень окремих авторів. Об'єктивність, крім того, передбачає надійність, перевіреність, своєчасність і відповідність дійсності фактів, що характеризуються правильними оцінками кількості, маси, вартості, міри.

Принцип обліку вважається раціональним, якщо він може дотримуватись без певних складнощів і значних затрат. Умова і ціна одержання інформації повинні виправдовуватись тими вигодами, які одержить користувач від цієї інформації. Вигода від одержання облікової інформації повинна, як правило, перевищувати затрати на її одержання. В окремий принцип обліку оцінку виділяють тільки деякі автори, Соколв є одним із них. З цими авторами можна погоджуватись, а можна і не погоджуватись. Оцінка - це одна цілісна і неподільна категорія обліку, без якої бухгалтерський облік втрачає будь-який зміст. Без принципу оцінки принципи, які застосовуються в бухгалтерському обліку не мають змісту і самостійного значення.

Список використаної літератури

Облік сільськогосподарської діяльності: Навчальний посібник / За ред. Жука В.М. -- К.: Видавництво ТОВ «Юр-Агро-Веста», 2007.

Бухгалтерський облік у сільському господарстві України. Підручник для сільськогосподарських вузів / В.Я. Плаксієнко, Л.М. Пісьмаченко, Є.І. Рябий / Під редакцією В.Я. Плаксієнко. Дніпропетровськ, 2005.

Лишиленко О.В. Фінансовий облік: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доповн. - Київ: Вид-во «Центр навчальної літератури», 2008.