Управління виробничими запасами підприємства

Тому такі предмети, незалежно від вартості, визнаються малоцінними і швидкозношуваними й обліковуються як запаси. Малоцінні і швидкозношувані предмети, строк корисного використання яких більше одного року, обліковуються в складі інших необоротних матеріальних активів.

Проте Положенням (стандартом) 9 не визначено, які предмети належать до малоцінних і швидкозношуваних з урахуванням їх вартісної оцінки для того, щоб вони не належали до необоротних активів, а обліковувалися у складі оборотних активів -- запасів.

Отже, основна проблема, пов'язана з обліком малоцінних і швидкозношуваних предметів, полягає у визначенні їх вартісної межі. Таку межу підприємства визначають самостійно, виходячи з конкретних умов господарювання.

2.6 Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів зі строком використання менше одного року (або одного операційного циклу)

Організація обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів зі строком корисного використання менше одного року (або одного операційного циклу) повинна повністю ґрунтуватись на Положенні (стандарті) 9, згідно з яким первинною вартістю таких предметів у складі інших запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних затрат:

суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням малоцінних і швидкозношуваних предметів, які не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту), за навантажувально-розвантажувальні роботи і транспортування запасів всіма видами транспорту до місця їх використання), включаючи затрати по страхуванню ризиків транспортування запасів;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням малоцінних і швидкозношуваних предметів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Первинною вартістю виготовлених своїми силами інструментів та інших малоцінних предметів визнається фактична собівартість їх виготовлення, а одержаних у порядку внесків до статутного капіталу підприємства засновниками (учасниками) -- справедлива вартість, узгоджена сторонами.

Облік наявності і руху таких предметів ведуть на рахунку 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» за первинною вартістю їх придбання.

При придбанні малоцінних і швидкозношуваних предметів у постачальників в бухгалтерському обліку підприємства роблять записи:

на покупну вартість предметів, що підлягає до оплати постачальнику (без ПДВ):

Д-т рах. 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

на суму податкового кредиту по ПДВ:

Д-т рах. 641 «Розрахунки за податками»

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»,

на суму, сплачену постачальнику малоцінні предмети (включаючи ПДВ):

Д-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

К-т рах. ЗІ «Рахунки в банках».

Оприбуткування підприємством малоцінних і швидко зношуваних предметів, одержаних з інших джерел, у бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» і кредиту рахунків:

40 «Статутний капітал» (на вартість малоцінних предметів, внесених засновниками (учасниками) до статутного капіталу підприємства)

23 «Виробництво» (на вартість інструментів, пристосувань та інших предметів, виготовлених у своєму виробництві);

745 «Доход від безоплатно одержаних активів» (на вартість предметів, безоплатно одержаних від інших юридичних і фізичних осіб) та ін.

Аналітичний облік малоцінних і швидкозношуваних предметів ведеться за видами предметів (однорідними групами), установленими виходячи з потреб підприємства.

Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, які передані в експлуатацію, згідно з Положенням (стандартом) 9 виключається із складу активів (списується з балансу). При цьому в бухгалтерському обліку робиться запис по кредиту рахунка 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» і дебету рахунків:

23 «Виробництво» (на вартість спеціального оснащення та інших предметів, які використовуються у виробництві для виготовлення певних виробів, виконання окремих замовлень);

91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати» (на вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів загального призначення, які використовуються в цехах та інших підрозділах основного і допоміжних виробництв, у тому числі і по догляду за машинами й устаткуванням, а також для загальногосподарських потреб);

93 «Витрати на збут» (на вартість малоцінних предметів, які використовуються в підрозділах, пов'язаних із збутом (реалізацією) продукції (товарів, робіт, послуг);

949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартість предметів, переданих у користування обслуговуючим виробництвам і господарствам) та ін.

Проте для запобігання зловживань по місцях використання має бути забезпечений оперативний контроль за збереженням малоцінних І швидкозношуваних предметів шляхом ведення карток (ф. №МШ-2, №МШ-6), спеціальних описів. Інструменти і пристосування, що видаються з цехових комор робітникам у тривале користування, записуються в інструментальну картку робітника. Контроль за збереженням інструментів, що видаються з цехової комірчини робітникам на нетривалий час, забезпечується за допомогою інструментальних марок (жетонів) з вибитими табельними номерами робітників, в обмін на які видається потрібний інструмент тощо.

Повернені на склад з експлуатації малоцінні предмети, придатні для подальшого використання, прибуткуються за первинною вартістю на дебет рахунка 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» в кореспонденції з кредитом рахунка 719 «Інші доходи від операційної діяльності». Предмети, що прийшли до непридатності, на підставі актів про вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів (ф. № МШ-8) прибуткуються на дебет рахунка 209 «Інші матеріали» (на вартість одержаних корисних відходів (металолом, запасні частини тощо), зданих за накладними на склад і оприбуткованих за ціною можливого використання або реалізації) в кореспонденції з кредитом рахунка 719 «Інші доходи від операційної діяльності» (таблиця 4. 3).

2.7 Облік малоцінних необоротних матеріальних активів (зі строком використання більше одного року)

Відповідно до Плану рахунків облік малоцінних і швидкозношуваних предметів зі строком корисного використання більше одного року ведеться у складі необоротних активів на рахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», їх вартість погашається шляхом нарахування зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного строку корисного використання таких предметів.

Ні про що інше з цього питання у нормативних документах не зазначається. Отже, підприємствам надано вільний вибір не тільки у визначенні норм зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів, але і щодо віднесення зазначених предметів до необоротних чи оборотних активів.

У практиці обліку підприємств найбільш поширеним є метод рівномірного нарахування зносу по малоцінних необоротних матеріальних активах, виходячи з корисного строку їх використання. Для зручності знос нараховують не по кожному об'єкту, а по групі однорідних за призначенням і строком служби предметів.

На суму нарахованого зносу по переданих в експлуатацію малоцінних необоротних матеріальних активах у бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунка

132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» у кореспонденції з дебетом рахунків:

23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на суму нарахованого зносу по малоцінних активах, що використовуються у виробництві);

92 «Адміністративні витрати» (на суму нарахованого зносу по малоцінних активах загальногосподарського призначення) та ін.

Вартість малоцінних необоротних матеріальних активів, що прийшли до непридатності, списується з кредиту рахунка 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» в кореспонденції з дебетом рахунків:

976 «Списання необоротних активів» (у сумі залишкової вартості);

132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» (на суму нарахованого зносу).

Металолом та інші цінні відходи, одержані від списання малоцінних необоротних матеріальних активів, прибуткуються в доходи підприємства за ціною можливого використання або реалізації записом:

Д-т рах. 209 «Інші матеріали К-т рах. 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

3. Економічна характеристика підприємства

Селянське фермерське господарство зареєстровано Михайлівською сільською радою Казанківського району Миколаївської області. Реєстраційний №17 В своїй економічній діяльності СФГ керується принципами комерційного розрахунку і самофінансування. Господарство несе повну відповідальність за своїми зобов'язаннями перед державою.

Ефективна діяльність господарства визначається його структурною організацією, з метою досягнення своєї мети визначає стратегію і тактику діяльності. Стратегічні завдання СФГ розраховані на перспективу. Головними серед них є: Вирощування високих врожаїв, поліпшення якості зерна і насіння, здійснення заходів щодо реалізації продукції, забезпечення високого прибутку. Реалізація впливає на кінцеві результати виробництва.

Основною метою діяльності СФГ є: отримання доходу. СФГ матиме наступний предмет діяльності, виробництво сільськогосподарської продукції, переробка і реалізація виробленої СФГ продукції надання всіх послуг та виконання всіх видів діяльності. Та проведення іншої господарської, комерційної та фінансової діяльності.

СФГ має майно (надалі - "Майно"), відокремлене від майна Учасників. Майно СФГ створюється шляхом внесків від кожного Учасника. Майно СФГ утворюється за рахунок внесків від кожного із Учасників. Розмір, склад та порядок внесення вкладів Учасників та частка кожного із Учасників у майні визначаються в Договорі та у Таблиці 1, що додасться до Договору

Всі вклади, що вносяться до Майна відповідно Договору переходять у власність СФГ і складають Майно СФГ. Будь-який приріст Майна СФГ, що настає внаслідок здійснення СФГ" господарської діяльності, є власністю СФГ.

Земельні ділянки, що належать членам СФГ на праві приватної власності згідно з Державним Актом про Приватну Власність, виданим кожному Власнику, не е власністю СФГ. Право користування ділянками Власників передається СФГ для сільськогосподарських цілей.

Усі питання, що стосуються компенсації Власникам за передачу СФГ прав користування іншими земельними ділянками.

Як юридична особа СФГ має майно, відокремлене від майна Учасників та будь-якої третьої особи. СФГ має право набувати майнових та немайнових прав і нести обов'язки СФГ не несе відповідальності по особистих зобов'язаннях Учасників а Учасники не несуть відповідальності по зобов'язаннях СФГ.

СФГ має печатку із своєю назвою, форма якої погоджується між Учасниками, самостійний баланс, рахунки а установах банків, знаки для товарів та послуг, бланки, штампи та інші необхідні для здійснення своєї діяльності реквізити.

СФГ засновується на невизначений термін часу.

У якості юридичної особи відповідно до чинного законодавства України СФГ має право;

а) укладати будь-які не заборонені чинним законодавством України угоди; в межах, прямо не заборонених чинним законодавством України, купувати, продавати, здавати або брати в оренду рухоме та нерухоме майно, включаючи права на оренду та на придбання ділянок землі;

б) набувати майнових та немайнових прав та забезпечувати юридичний захист всіх своїх прав та Інтересів;

в) відкривати та утримувати банківські рахунки в Україні та за кордоном в одиницях валюти України та іноземній валюті;

г) виступати у полі позивача і відповідача у загальному суді та укладати мирові угоди;

д)брати участь у створенні та управлінні справами будь-якої іншої юридичної особи відповідно до чинного законодавства України продавати, поліпшувати, управляти, розвивати, обмінювати;

є) надавати в оренду, заставляти або розпоряджуватися всім будь-якою частиною майна, активами або правами СФГ;

ж) розподіляти між Учасниками у натуральній формі будь-яке майно СФГ, включаючи будь-які акції або цінні папери, якими володіє СФГ в інших юридичних особах.

Будь-які угоди, накладають будь-які зобов'язання на СФГ, підписуються Головою одноособове, крім випадків, коли Голова повинен отримати письмову заяву усіх Учасників, а саме:

- укладення договорів про отримання кредиту;

- заставу майна СФГ;

Будь-які фінансові документи підписуються Головою одноособово.

Будь-які зовнішньоекономічні угоди укладають від імені СФГ дві особи: Голова та особа, уповноважена довіреністю, виданою за підписом Голови.

4. Розташування і природні кліматичні умови

Селянське (Фермерське) господарство є юридичною особою, було створене і діє відповідно до чинного законодавства України СФГ має таку назву: "Селянське (Фермерське) Господарство" Юридична адреса Селянського (Фермерського) Господарства така Миколаївська область, Казанківський район, с м т Казанка, вулиця Рози-Люксембург 12.

Клімат дуже теплий, засушливий. Середньогодова температура повітря складає + 9, 9 С. Найхолодніший місяць січень в середньому місячна температура - 3, 7 С. найтепліший липень в середньому температура +22, 8 С. За рік сума осадків складає 380 мм.

Літні осадки випадають у виді ливнів. Зимою сніжні покрови не глибокі і непостійні. Вітри на території господарства бувають посушливі (суховії) з квітня по вересень. Самий великий збиток сільському господарству приносять вітрові бурі й сильні морози.

5. Характеристика фінансового стану господарства

Річний прибуток, що залишився після сплати податків та інших обов'язкових платежів до державного бюджету, оплати праці працівників СФГ та Інших належних відрахувань та сплат (надалі - "Прибуток"), може підлягати розподілу між Учасниками в повному обсязі, в будь-які й його частин! або не підлягати розподілу між Учасниками.

Учасники самостійно визначають порядок та форму розподілу прибутку СФГ.

Прибуток, що розподіляється між Учасниками, може бути сплачений Учасникам в одиницях валюти України або натурою Учасники визначають порядок та форму виплати прибутку учасникам за згодою.

Фінансовий рік СФГ збігається з календарним роком і становить період від І січня до 31 грудня включно.

Голова відповідає та дотримання, відповідно до чинного законодавства України, всіх вимог, встановлених для ведення документів, фінансової та бухгалтерської звітності СФГ, та дбає про вчасну докладність.

Результати аналізу активів свідчать, що за аналізований період (1кв 2005 року) вартість активів зменшилась на 11т. грн. Основну частку у валюті балансу (95, 57 на початок та 95, 06 на кінець) займають необоротні, тобто неліквідні активи, хоча на кінець періоду їх сума зменшилась на 45 т. грн. або 0, 51%, все ж це є недостатнім. З іншого боку загальна вартість оборотних активів збільшилась на 34 т. грн або 0, 51%, але є дуже низькою і недостатньою(4, 94 на кінець при нормативі не менше 50 %. Отже. загальна структура активів господарстваства є незадовільною. Позитивно з фінансової точки зору оцінюється збільшення грошових коштів та розрахунків 44 т. грн. або 6, 66% за рахунок зменшення суми(у вигляді продажу) необоротних активів.

Загальна оцінка активів незадовільна. А позитивні зрушення занадто незначні для такої структури активів балансу.

Хоча, як бачимо коефіцієнт фінансування має тенденцію до збільшення. Якщо на початок на 1 гривню позичкових коштів голсподарство могло використовувало 18, 757 грн. , на кінець 25, 046, але як зазначалося вище левова частка коштів знаходиться в 1частині (не ліквідній) і тому нами робляться такі суперечливі висновки.

Кінцевий висновок про фінансовий стан господарства. Розрахунки свідчать також, що господарство недостатньо забезпечене власними оборотними коштами. Як ми раніше відмічали, ця недостатність на початок року є позитивною тенденцією, але все ж таки такі зміни недостатні, і фінансовий стан на кінець періоду кризовий.

На мою думку, господарство не має власних оборотних коштів у значній мірі з таких причин:

Значну шкоду завдали кліматичні умови, для врожаїв.

Високі проценти кредиту.

6. Ведення бухгалтерського обліку по виробничих запасах порядок ведення

Для потреб бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та Інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб, незавершене виробництво у вигляді незакінчених технологічних процесів.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Згідно із Стандартом 9 до запасів належать;

- сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

- незавершене виробництво;

- готова продукція;

- товари

- МІШІ (які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік);

-- молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарств, якщо вони оцінюються згідно з даним Стандартом.

У собівартості промислової продукції частка витрат матеріалів становить близько 50, 0%, а в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній текстильній, харчовій) сягає 80, 0-85, 0%. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятися серйозна увага.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням І витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

Важливою умовою правильної організації обліку виробничих запасів є їхнє правильне групування. різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують процесі виробництва. Так, наприклад, дошки на меблевій фабриці створюють основу готової продукції -- меблів, а на машинобудівному, цукровому підприємствах дошки використовуються для поточного ремонту будівель тощо, безпосередньої участі у виробництві готової продукції не беруть. Тому важливо правильно згрупувати (класифікувати) матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва.

За призначенням матеріали групуються таким чином.

1) Сировина й основні матеріали. До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлять їх основу (наприклад, бавовна для виробництва пряжі, метал для виробництва станків, залізна руда для виробництва чавуну тощо); обліковуються на активному рахунку № 201 "Сировина і матеріали", замість рах. № 05.

2) Допоміжні матеріали. До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості (наприклад, фарба для цукерок у кондитерському виробництві або фарба для фарбування вовни), або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи (наприклад, мастильні матеріали, обтиральні), або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад, канцелярське приладдя, бланки обліку, електричні лампочки тощо). Допоміжні матеріали також обліковуються на субрахунку № 201 "Сировина і матеріали".

3) Паливо. Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів.

Паливо може використовуватися:

а) для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну зміну матеріалів (наприклад, у ливарному цеху паливо сприяє перетворенню чавуну на рідкий метал);

б) для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, у печах та інших теплосилових агрегатах);

в) для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори підприємства, житлових будинків тощо).

Обліковується паливо на рахунку № 203 "Паливо".

4) Тара і тарні матеріали, до якої належать предмети, призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так І та, що перебуває під матеріалами І Готовою продукцією). Обліковується тара на рахунку № 204 Тара і тарні матеріали".

Тара, призначена для виробничих або господарських потреб, Належить до основних засобів або малоцінних предметі залежно від терміну служби або вартості (наприклад, ящики для зберігання сипучих тіл у цеху).

Тара одноразового використання в особливу групу не відокремлюється І входить до собівартості матеріалів (наприклад, жерстяні банки з фарбою).

5) Будівельні матеріали. До них належать будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах, які будуються (реконструюються), капітальних «кладень, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва. Ці матеріальні цінності обліковуються на субрахунку № 205 "Будівельні матеріали".

6) Запасні частини для проведення ремонтів -- це окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо, і такі, що не належать до основних засобів. Обліковуються на субрахунку № 207 "Запасні частини".

7) Тварини на вирощуванні та відгодівлі. До цієї групи належать: молодняк тварин (за видами, статтю, віком), дорослі тварини, що перебувають на відгодівлі і в нагулі, птиці (за видами), звірі (за видами), кролі, сім'ї бджіл, дорослі тварини, вибракуванні з основного стада для реалізації (без постановки на відгодівлю). Облік цієї групи здійснюється на рахунку № 21 "Молодняк тварин на вирощуванні та відгодівлі".

8) Матеріали сільськогосподарського призначення. До складу цієї групи входять: насіння, корми, посадковий матеріал як власного виробництва, так І куплені.

Обліковуються складові цієї групи на субрахунку № 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення".

9) Малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Облік ведеться на рахунку № 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

У деяких галузях промисловості, наприклад, машинобудуванні, підприємства купують в порядку виробничої кооперації напівфабрикати (наприклад, деталі, які підлягають подальшій обробці або витрачаються безпосередньо на збирання готової продукції), У цих випадках напівфабрикати розглядаються як основні матеріали.

Важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів.

На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи (наприклад, кольорові метали, чорні метали тощо). Кожна група поділяється на підгрупи (наприклад, група чорних металів на прокат, вуглецева сталь, мартенівська, легована сталь тощо), У межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін.

За кожною назвою, сортом; розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов'язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів.

На кожному документі на надходження або витрату матеріалів мають бути вказані не лише назва матеріалу, а й його номенклатурний номер.

Однією з важливих умов правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру І норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид вироблюваної продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві.

Таким чином, необхідними умовами правильної організації обліку запасів є:

- правильна організація складського господарства;

- наявність Інструкції з обліку запасів;

- правильне групування (класифікація) запасів;

- розробка номенклатури запасів;

- розробка норм запасу і норм витрат запасів. Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара, Що використовується для пакування і транспортування продукції (товарів), інші матеріальні ресурси відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю, давальницька сировина відображається по балансу за цінами, зазначеними у договорі.

Поточний облік матеріалів здійснюють частіше не за фактичною собівартістю, а за раніше встановленими цінами, наприклад, за минулий місяць.

Обліковими цінами можуть бути оптові ціни промисловості, договірні тощо.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається, виходячи з витрат на їх придбання, включаючи оплату процентів за придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів, націнку (надбавку), комісійну винагороду, сплачену постачальником І зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

Документальне оформлення надходження запасів на склад і відпуску зі складу.

У процес: документального оформлення первинного обліку запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами.

Матеріальні, сировинні та паливні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності І витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є Накладні, Товарно-транспортні накладні, Прибуткові ордери, Акти про приймання матеріалів тощо.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування Прибуткового ордера. У першому разі на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому, у другому -- оформлюють прибутковий ордер. Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників або з переробки.

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають "Акт про приймання матеріалів".

Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства І до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та ін. цій комісії обов'язковою є участь представника, а за його відсутності (наприклад, у зв'язку з великою віддаленістю) представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

№	Дата складання	Код виду операції	Склад	Постачальник	Кореспондуючий рахунок	Номер супровідного документа
				найменування	код	рахунок, субрахунок	код аналітичного обліку
	16.02.2000		1	Завод "Центроліт"		051		648

Матеріальні цінності	Одиниця виміру	Кількість	Ціна грн	Сума, грн.	Номер паспорта	Порядковий номер запису за складською картотекою
найменування, сорт, розмір, марка	Номенкл. №	код	найменування	за документом	прийнято фактично
лиття сталеве	051001	кг		4800	4800	1, 35	6480		24
лиття чавунне	051002	кг		3500	3500	0, 90	3150		32

7. Контроль і ревізія по виробничих запасах

Реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні потребує внесення докорінних змін у методологію контролю і ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями. Насамперед слід провести раціоналізацію управління комерційною діяльністю, основними елементами якої є економічна свобода, вільний рух товарів і послуг у сфері підприємництва, конкуренція, маркетинг, досконале знання ринку і цінового механізму, поняття ризику і оперативного реагування на ситуацію, що склалася на ринку, тощо.

Основними завданнями ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями є:

-- аналіз виконання завдання з товарообороту, виявлення резервів збільшення його обсягу, зменшення витрат і забезпечення рентабельності;

-- перевірка правильності документального оформлення й доцільності здійснення товарних операцій, своєчасне відображення їх в обліку;

-- контроль за своєчасним і повним оприбуткуванням товарно-матеріальних цінностей;

-- дослідження товарних запасів і контроль за дотриманням їх нормативу;

-- контроль за дотриманням правил проведення інвентаризації, своєчасне виявлення її результатів;

-- перевірка виконання договірних зобов'язань щодо поставки І збуту (реалізації) товарів;

-- виявлення фактів приписок і понаднормованого списання втрат товарів тощо.

Ревізії на підприємствах торгівлі здійснюються відповідно до Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні, та Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України.

Послідовність і порядок проведення ревізії залежать від завдання на ревізію й обсягу діяльності торговельного підприємства, його структури, стану обліку і контролю за рухом товарно-матеріальних цінностей.

Послідовність ревізії така. Ревізію починають з раптової інвентаризації грошей у касі та інших товарно-матеріальних цінностей на складі чи в магазині. До проведення інвентаризації слід залучити бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, товарознавців та інших фахівців гуртовень і магазинів. Потім ревізор обстежує склад чи магазини, здійснює перевірку стану складських і торговельних приміщень і дотримання порядку приймання й реалізації товарів за кількістю і якістю. Відтак ревізор розпочинає документальну ревізію із застосуванням прийомів і способів економічного аналізу.

Ревізію операцій з товарно-матеріальними цінностями здійснюють вибірково. Однак суцільній перевірці підлягають актовані втрати (акти на списання бою, лому, браку, псування товарно-матеріальних цінностей, акти на завищення ваги тари, акти на переоцінку товарів), а також порівнювальні відомості, розрахунки природного убутку товарів, документи на внутрішнє переміщення й повернення товарів, витрати обігу, торгова націнка, доходи від реалізації та фінансові результати.

Суцільним способом перевіряються товарні операції, якщо при їх ревізії встановлено суттєві порушення і зловживання.

Старанно перевіряється здійснення оперативного контролю за виконанням договорів на постачання і збут товарів, особливо за дотриманням цін і торгових націнок.

Наведемо схему послідовності ревізії руху та наявності товарних запасів на оптових складах і підприємствах роздрібної торгівлі.

Послідовність ревізії руху та наявності товарних запасів на оптових складах і підприємствах роздрібної торгівлі; Первинні документи з надходження та реалізації товарів; Звіти про рух товарів; Журнал-ордер № 7; Головна книга; Оборотна відомість за синтетичними рахунками; Баланс.

Зустрічна перевірка операцій з рахунків 281 "Товари на складі' та 282 "Товари в торгівлі" з відповідними операціями з рахунків 15, 20, 23, 27, 28, 37, 41, 63, 64, 90, 93 та ін.

Аналіз товарообороту і товарних запасів

Основними джерелами ревізії товарних операцій і:

-- договори з постачальниками й покупцями, реєстри оперативного обліку І контролю їхнього виконана * журнал обліку надходження вантажів, книга обліку виконання договорів);

-- доручення на одержання і відпуск товарів, книга обліку виданих доручень;

-- товарно-транспортні накладні, накладні, рахунки-фактури, платіжні вимоги, платіжні доручення, виписки з рахунків у банках, товарні звіти, звіти касира й касові книги, векселі;

-- інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості, розрахунки природного убутку, розрахунки витрат на залишок товарів, розрахунки реалізованої торгової націнки;

-- акти на списання товарних втрат; регістри аналітичного й синтетичного обліку -- журнали-ордери № 7, відомості, картки складського обліку, товарні книги;

-- фінансова, оперативна й статистична звітність тощо.

7.1 Особливості інвентаризації товарно-матеріальних цінностей

Ревізія торговельного підприємства (складу, магазину) починається з інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Організація, техніка й документальне оформлення проведення інвентаризації встановлені Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства. Для проведення інвентаризації за розпорядженням керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія із залученням фахівців. У розпорядженні зазначається склад комісії, обсяг інвентаризації, порядок, початок і закінчення роботи.

До початку інвентаризації всі операції складу чи магазину припиняються і всі підсобні приміщення та інші місця зберігання цінностей, які мають окремі входи і виходи, пломбуються. Потім комісія вимагає від завідувача складу (магазину) товарний звіт із документами на момент інвентаризації і розписку про здачу всіх документів (її текст наведено на титульних аркушах опису). Звіт і прикладені до нього документи голова інвентаризаційної комісії перевіряє щодо правильності їхнього складання, правильності цін, наявності підписів матеріально відповідальних осіб на всіх документах. Пильній перевірці підлягають документи на внутрішнє переміщення товарів, коли встановлюють наявність дозволу керівника й головного бухгалтера бази (магазину). Звіт і прикладені до нього документи голова інвентаризаційної комісії візує, тобто ставить штамп або надписує від руки "До інвентаризації на... " (дата) і підписує, що служить для бухгалтерії основою визначення залишків цінностей до початку інвентаризації за обліковими даними.

На оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках і підприємствах роздрібної торгівлі товари в неушкодженій тарі, з пломбами постачальника (у цілих пронумерованих пачках, купах, ящиках, бочках) заносяться за специфікацією або маркіруванням, що є на тарі чи упаковці. Кожну назву товару, його відмітні ознаки, ґатунок, артикул тощо записують в опис окремо. Інвентаризаційна комісія здійснює перевірку місць товарів на вибірку шляхом розкриття й зважування таких місць і робить про це відмітку в описі. Якщо такою вибірковою перевіркою буде встановлено розбіжності, то комісія має провести повну їх перевірку з викликом представника постачальника.

Товар в опис записується з докладною і правильною назвою та повною характеристикою. На вагові товари, що знаходяться в тарі, зазначаються вага брутто і вага нетто. Якщо товар знаходиться в ящиках або бочках, то поряд із фактичною наявністю проставляється кількість місць (ящиків, бочок тощо).

Неповноцінні товари записуються в окремий опис і від матеріально відповідальної особи беруть письмове пояснення. На зіпсовані товари складається акт встановленої форми і матеріально відповідальна особа також дає письмове пояснення. У бухгалтери бази (магазину) перевіряють правильність оформлення інвентаризаційних матеріалів (описів, актів та ін. ), звіряють фактичні залишки товарів, зіставляючи їхні дані з бухгалтерськими записами (за всіма бухгалтерськими рахунками, регістрами аналітичного обліку -- журналом-ордером № 7, машинограмою), потім перевіряють ціни, таксування, підсумки в описах. Виявлені помилки мають бути виправлені й застережені підписами осіб, які перевіряли описи, голови інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальних осіб.

Товарні звіти обробляють і записують в облікових регістрах, потім складають порівнювальні відомості.

Природний убуток описують на складі (у магазині) тоді, коли встановлена нестача й у межах цієї нестачі, а на складі -- не більше від суми, яка залишилася після заліку пересортиці.

Матеріали інвентаризації розглядає керівник підприємства, який приймає рішення щодо затвердження результатів інвентаризації, яке оформляється наказом.

Залік пересортиці, як виняток, допускається для однорідних товарів, за один період і у однієї матеріально відповідальної особи за

умови, що це е наслідком помилок, прорахунку, якщо товари мають схожість щодо зовнішнього вигляду або упаковані в однакову тару при їхньому відпуску без розпакування.

За допущену пересортицю на складі мають бути накладені дисциплінарні стягнення, а щ>я встановленні пересортиці внаслідок зловживань, тобто зловмисно, винних слід притягати до кримінальної відповідальності.

7.2 Ревізія руху та наявності товарних запасів на оптових складах

Після проведення інвентаризації товарів і виявлення її результатів ревізор розпочинає документальну перевірку товарних операцій.

Основна мета перевірки товарних операцій -- встановити своєчасність і повноту оприбуткування матеріально відповідальними особами товарів, що надійшли на базу (склад), правильність їх обліку на рахунку 281 "Товари на складі" й обґрунтованість та правильність списання у видаток відпущених (відвантажених) товарів.

Ревізію товарних операцій починають зі встановлення реального сальдо на рахунку 281 "Товари на складі". Шляхом порівняння ревізору слід встановити на найближчу до ревізії" дату тотожність записів про залишки товарів на рахунку 281 "Товари на складі", зазначених у балансі, даним Головної книги, регістрів аналітичного обліку й особових рахунків матеріально відповідальних осіб (завідувачів складів).

Ревізор з'ясовує, чи не значаться товари за звільненими матеріально відповідальними особами, а потім встановлює повноту і своєчасність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, які надійшли на оптову базу (склад) за період, що підлягає ревізії.

Під час перевірки операцій щодо надходження товарів слід проаналізувати записи з рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". Зокрема, з'ясовують:

-- наявність рахунків постачальників, які підтверджують суму, віднесену на цей рахунок;

-- чи не числяться на вказаному рахунку товари, які тривалий час перебувають у дорозі (понад встановлений термін пробігу). Які заходи вжито для розшуку цих товарів;

-- чи немає на цьому рахунку претензійних сум щодо розрахунків з постачальниками або нестачі товарів.

Акти на нестачу товарів при їх прийманні мають бути перевірені повністю, суцільним способом. Особливу увагу слід звернути на акти, за якими не були задоволені претензії, встановити причини й винних осіб.

Записи у звітах завідувачів складів порівнюють з даними первинних документів і встановлюють правильність бухгалтерської обробки їх (проставлення кореспондуючих рахунків). Записи у звітах мають бути підтверджені правильно оформленими документами. Ревізор перевіряє в документах правильність таксування, підрахунків і суму до розрахунку.

За записами в книзі виданих доручень ревізори перевіряють наявність неповернених і невикористаних доручень у матеріально відповідальних осіб, порушення правил видачі й оформлення доручень. У таких випадках з'ясовують, чи не видавалися доручення особам, які не працюють на цьому підприємстві, а також доручення без заповнення всіх реквізитів. Вибірково ревізор повинен перевірити за звітами завідувачів складів та за звітами експедиторів, чи оприбутковуються цінності, одержані за дорученнями, чи є відмітки в книзі обліку виданих доручень про їх використання (мають бути зазначені назва документа, його номер і дата).

Суцільним способом перевіряють акти про встановлену розбіжність у кількості та якості на час приймання товару внаслідок виникнення нестач, пересортиці й псування.

Ревізор перевіряє, чи своєчасно й правильно складено претензійні й позовні заяви до органів транспорту чи постачальників. Якщо допущено часткову втрату або пошкодження вантажу, то ревізор встановлює, чи прикладені до позовних заяв (претензій) комерційні акти й транспортні документи (залізничні накладні, вантажні квитанції). Ревізор перевіряє, чи повністю відшкодовані збитки на користь торговельної бази (складу). Крім того, ревізор перевіряє правильність заповнення товарно-транспортних накладних. Книжки товарно-транспортних накладних слід ураховувати як бланки суворої звітності, вони мають бути пронумеровані й мати штамп торговельної бази.

Ревізор перевіряє дотримання порядкової нумерації виписаних товарно-транспортних накладних. Відсутність якого-небудь номера націлює ревізора на виявлення безтоварних документів.

Особливій перевірці підлягає правильність ціни, зазначеної в товарно-транспортній накладній покупця. У такому разі ревізор користується книгою реєстрації номенклатурних номерів на товари й встановлює правильність цін на товари, які надходять.

В окремих випадках ревізор звертає увагу на обов'язкове прикладення до товарно-транспортних накладних доручень на одержання товарів, копій пакувальних листів, пропусків на вивіз товарів із території торговельної бази.

Ревізор також перевіряє правильність кореспонденції рахунків щодо надходження товарів.

Так, на вартість товарів за купівельними цінами здійснюються бухгалтерські записи:

-- дебет рахунка 28, субрахунок 281 "Товари на складі";

-- кредит рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Якщо на складі товари обліковуються за продажними цінами, то на суму торгової націнки робиться запис:

-- дебет рахунка 28, субрахунок 281 "Товари на складі";

-- кредит рахунка 285 "Торгова націнка".

Оплата розрахункових документів постачальників та транспортних організацій здійснюється на підставі таких бухгалтерських записів:

-- дебет рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками";

-- кредит рахунка 31 "Рахунки в банках", або кредит рахунка 51 "Довгострокові векселі видані", чи кредит рахунка 62 "Короткострокові векселі видані" -- на суму виписаних векселів постачальникам;

-- кредит рахунка 60 "Короткострокові позики" -- при розрахунках з постачальниками одержаними кредитами банку.

Важливе значення має перевірка правильності відвантаження (реалізації) товарів з бази (складу). Особливу увагу при цьому слід звернути на організацію аналітичного обліку й, зокрема, на правильність і своєчасність складання товарних звітів.

Аналітичний облік товарів на оптових складах може бути партіонним, ґатунковим і оперативно-бухгалтерським. Перевірку товарних звітів завідувачів складів здійснюють балансовим способом: до залишку товарів на початок дня (початкове сальдо за дебетом) додають оборот товарів за день за дебетом (надходження товарів) і таким чином визначають залишок товарів на кінець дня (кінцеве дебетове сальдо) за кожним видом і ґатунком товарів.

При цьому слід мати на увазі, що в оптовій торгівлі аналітичний облік товарів у бухгалтерії бази здійснюється тільки у вартісному вираженні в розрізі матеріально відповідальних осіб і великих груп товарів.

Відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" при відпуску запасів (у т. ч. товарів) у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінювання їх здійснюється за одним з таких методів:

1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

2) середньозваженої собівартості;

3) собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

4) собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

5) нормативних затрат.

Отже, для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

А тому залежно від методу оцінювання товарів, який застосовується на підприємстві при їх вибутті, собівартість реалізації буде неоднаковою за умови, що вибуття відбувається в різні звітні періоди. Відповідно й фінансовий результат від реалізації однакових товарів.

1. Запаси, які відпускаються, та послуги, що надаються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

2. Оцінювання за середньозваженою собівартістю проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця й вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів.

3. Оцінювання запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто товари, які першими відпускаються на реалізацію, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження товарів. При цьому вартість залишку товарів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження товарів.

4. Оцінювання товарів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню в бухгалтерському обліку), тобто товари, які першими відпускаються на реалізацію, оцінюються за собівартістю останніх за часом одержання запасів.

5. Оцінювання за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів (товарів), праці, виробничих потужностей І діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни мають регулярно в нормативній базі перевірятися й переглядатися.

При будь-якому способі отримання товарів вони обліковуються за первісною вартістю. До складу первісної вартості придбаних за оплату товарів залежно від умов договору постачання, способу доставки тощо входять такі витрати:

-- сума, що сплачена або підлягає сплаті постачальнику;

-- вартість вантажно-розвантажувальних робіт;

-- витрати на транспортування товарів від продавця та їх страхування;

-- проценти за кредит, наданий постачальником;

-- мито, збори;

-- непрямі податки (акцизний збір, ПДВ);

-- вартість посередницьких послуг, пов'язаних із купівлею товарів.

Бувають випадки розкрадання товарів шляхом неповного їх оприбуткування при надходженні від постачальників. Про ознаки такого розкрадання можуть свідчити незадоволені постачальником рекламації (комерційні акти) на "недопостачання" товарів з його боку. Механізм скоєння розкрадання полягає в тому, що при надходженні

- V. (*. -'-

товару до підприємств оптової торгівлі матеріально відповідальна особа частку товарів, які надійшли від постачальника, навмисно не-оприбутковує. На вимогу матеріально відповідальної особи, яка хоче замаскувати свої дії, створюється комісія з приймання, яка підтверджує факт недопостачання певної кількості товарів, про що складається комерційний акт (акт приймання).

З метою документування розкрадання товарів слід проаналізувати такі документи:

-- договір постачання;

-- комерційний акт (акт приймання);

-- товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, подорожній лист;

-- рахунок -- платіжну вимогу, виписки банку;

-- товарний звіт, товарну книгу;

-- звіт про рух тари.

Крім того, у разі необхідності проводять інвентаризацію товарів, що надійшли від постачальника, і здійснюють відвантаження товарів.

Зіставляються також записи за кредитом рахунка 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та за дебетом рахунка 281 "Товари на складі".

7.3 Ревізія руху та наявності товарів на підприємствах роздрібної торгівлі

Ревізія товарних операцій у роздрібній торгівлі має свої особливості. Починається ревізія з повної звірки розрахунків зі всіма постачальниками і покупцями з метою встановлення своєчасності й повноти оприбуткування і списання товарів. При ньому дата, на яку здійснюється звірка розрахунків, має перекривати дату останньої інвентаризації.

За даними аналітичного й синтетичного обліку з рахунка 282 "Товари в торгівлі" ревізору слід з'ясувати, чи не числяться цінності за особами, які на цей момент уже не працюють у торговельному підприємстві й чи немає знеособлених сум, завуальованих нестач, які числяться за звільненими особами. Мета ревізії товарних операцій -- виявити недоліки й порушення, забезпечити перекриття каналів нестач, крадіжок і безгосподарності, мобілізувати резерви збільшення роздрібного товарообороту, сприяти нормалізації товарних запасів.