Зміст

1. Скласти план - графік послідовності проведення загального аудиту господарської діяльності

2. Описати методику оформлення передачі та обговорення чернеток та інших робочих документів аудиту

3. Охарактеризувати контрольні функції керівника підприємства

Використана література

1. Скласти план - графік послідовності проведення загального аудиту господарської діяльності

Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у різних суспільно-економічних формаціях обумовлює потребу удосконалення функцій управління процесом виробництва, у тому числі і контролю економіки. Контроль, як функція управління, підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає меті управління,, яка визначається економічними і політичними закономірностями розвитку даної формації. Функції економічного контролю визначаються діями економічних законів формації і меті суспільства, інтереси котрого він забезпечує.

Завдання економічного контролю у суспільстві полягає в укріпленні форм власності, сприянні виробництву конкурентоспроможньої продукції для реалізації на світовому і внутрішньому ринках.

Перехід економіки на ринкові відносини пов'язаний з розширенням прав підприємців, демократизацією управління і використанням економічних важелів і стимулів, спрямованих на підвищення ефективності праці та її оцінки за економічним результатом. У зв'язку з цим визначається новий напрямок розвитку економічного контролю фінансово-господарської діяльності підприємств - незалежний аудиторський контроль.

Закономірність виникнення аудиторського контролю в Україні обумовлена проведенням приватизації державного майна, управління яким приводив власник адміністративними методами, використовуючи для цього різні державні структури ( державні контрольні органи, міністерства, відомства, об'єднання). Створення спільних підприємств з іноземним капіталом, орендних комерціалізованих, кооперативів, приватних та інших суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами власності і господарювання, керуючись законами України про власність, підприємницьку діяльність, власник набув право обирати незалежний контроль своєї фінансово-господарської діяльності. Таке право власника закріплено Законом України про аудиторську діяльність, який передбачає організаційне і методичне забезпечення виконання контрольних функцій - аудиту на договірних засадах з власником, передбачає відповідальність сторін за об'єктивну, неупереджену перевірку фінансової діяльності підприємства, відображення результатів її у публічній звітності та правильність розрахунків з державою по сплаті податків, нарахування дивідендів акціонерам і володарів цінних паперів тощо.

Однією з найважливіших вимог до сучасного аудиту є його обов'язкове планування, яке забезпечує своєчасне і ефективне виконання робіт. Планування аудиторських робіт допомагає звернути необхідну увагу аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Допомагає належним чином організувати свою роботу, та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.

Характер планування в значній ступені залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, які могли суттєво вплинути на звітність підприємства і зменшити загальну ризику в аудиті. Загальний ризик в аудиті - це небезпека того, що аудитор допустить неправильний висновок по виконаних ним аудиторських процедурах, іншими словами, по невірно підготовленій звітності буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Аудитор обговорює з керівництвом та фахівцями підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства.

У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку.

Під час планування необхідно брати таку інформацію:

умови конкретного договору (строки, порядок звітування перед клієнтом і т. д.);

останні нормативні документи, що регулюють здійснення аудиту;

визначені найбільш важливі питання аудиту;

рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

зміст облікової політики замовника та її зміни;

розрахований чи просто оцінений рівень суттєвості ( допустимої помилки);

умови, що потребують особливої ретельності ( наявність пов'язаних сторін, можливість зловживань, судова справа тощо);

необхідність залучення експертів, співпраці з іншими аудиторами та можливості залучення працівників замовника;

зміст і обсяг необхідних аудиторських свідчень.

Зміст планів повинен враховувати існуючі вимоги стандартів і передбачати:

Ознайомлення з діяльністю замовника, аналіз поточних економічних умов (зовнішніх і внутрішніх);

Отримання знань про облікову систему, політику і процедури внутрішнього контролю;

Визначення змісту, часу і обсягу здійснення процедур аудиту;

Координацію і контроль виконуваних робіт.

Аудитор розробляє і документально оформлює загальний план аудиту, визначає в ньому суттєвість помилок, а потім здійснює аудит, керуючись цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість, керуючись ним, підготувати програму аудиту, в свою чергу, програма аудиту і її зміст та розмір значно залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, яке перевіряється, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики та техніки, яку використовує аудитор під час перевірки.

Під час розробки загального плану аудиту аудитор аналізує наступні питання, тобто розуміння аудитором стану справ на підприємстві:

- головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

- найважливіших характеристик підприємства, процесу діяльності, фінансового стану а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після дати попереднього аудиту;

- розподілу зобов'язань між керівництвом підприємства.

А також розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю:

- методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;

- можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології в аудиті;

- освіченості аудитора в питаннях бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором в тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

Таким чином, планування аудиту фактично розпочинається на етапі вибору замовника чи вирішенні питання щодо продовження співпраці. Його часто ще називають попереднім плануванням.

Після укладення договору розпочинаються роботи першого рівня планування. Призначаються конкретні виконавці, хоча попередньо аудитор оцінює можливості проведення робіт і визначені замовником терміни з врахуванням професійного рівня свого персоналу, його зайнятості у інших перевірках. Також під час укладання договору вирішується необхідність залучення експертів з окремих питань чи помічників аудитора.

Як правило, західні фірми призначають для аудиту групу у складі керівника, старшого аудитора, помічників аудитора (асистентів) та визначають партнерів, один з яких контролюватиме якість виконання робіт.

Отже, під час призначення виконавців слід враховувати:

кількісний склад;

якісний склад;

терміни і види робіт.

На цьому етапі також готується попередній бюджет витрат часу. Для його розрахунку приймаються до уваги попередня оцінка властивого ризику контролю, рівня суттєвості, попередній досвід та основні види робіт, що підлягають виконанню.

До ризиків контролю і рівня суттєвості відносять:

- оцінка аудитором ризиків контролю - це ефективність системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, а саме її спроможності попереджувати і виявляти помилки на підприємстві, та оцінка розміру особистої ризики не виявлення суттєвих помилок в звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, та визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту;

- визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту по кожному виду операцій;

- ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніш помилки;

- визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивного судження бухгалтера (нарахування резервів і таке подібне).

Перший рівень планування здійснюється після закінчення першого кварталу; а другий етап планування традиційно розпочинається після здачі звітності за другий квартал. На підставі аналізу вносяться зміни у попередній бюджет часу, уточнюється загальний план і аудитор приступає до складання програми аудиту ( або використовує стандартну програму) для проміжних процедур, які доцільно виконувати до закінчення звітного року.

Рис.1. Етапи визначення попередньої загальної та індивідуальної суттєвості на стадії планування аудиту.

Таблиця 1. Робочий план аудиторів Капитоненко Д.І., Головащенко Н.П. та Устимович В.І. щодо проведення аудиту господарської діяльності підприємства за період з 1 січня до 1 грудня 2006 р.

№ п/п	Назва робіт	Обсяг аудиту і порядок його проведення	Виконавці	Термін виконання
				За планом	Фактично
1.	Аудит коштів, касових операцій і підзвітних сум	Аудит за весь період	Устимович В.І.	1-5 грудня	1-5 грудня
2.	Аудит банківських операцій та перевірка стану розрахунково-платіжної дисципліни	Перевірка та аналіз стану розрахунково-платіжної дисципліни за весь період	Капитенко Д.І.	5-7 грудня	5-7 грудня
3.	Аудит операцій з товарно-матеріальними цінностями, їх розміщенням та зберіганням	Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, аналіз їх розміщення та зберігання	Капитенко Д.І.	1-10 грудня	1-10 грудня
4.	Аудит витрат на виробництво і собівартості продукції	Вибіркова перевірка документів, даних облікових реєстрів за весь період	Устимович В.І.	1-8 грудня	1-8 грудня
5.	Аудит виробництва і реалізації готової продукції	Вибіркова перевірка документів і записів в облікових реєстрах за весь період	Устимович В.І	1-10 грудня	1-10 грудня
6.	Аудит основних засобів і інших необоротних матеріальних активів	Вибіркова перевірка операцій за документами і обліковими реєстрами за весь період	Капитоненко Д.І	11-14 грудня	11-14 грудня
7.	Аудит результатів діяльності підприємства	Суцільна перевірка за весь період	Головащенко Н.П	1-14 грудня	1-14 грудня
8.	Аудит фінансового стану підприємства та його аналіз	Вибіркова перевірка документів	Головащенко Н.П	1-16 грудня	1-16 грудня
9.	Аудит організації бухгалтерського обліку, звітності і стану облікової політики	Вибіркова перевірка документів і записів в облікових реєстрах і звітності	Головащенко Н.П.	11-14 грудня	11-14 грудня
10.	Складання результату аудиту фінансово -господарської діяльності підприємства, висновків і пропозицій	Узагальнення матеріалів ревізії	Увесь склад групи	16-18 грудня	16-18 грудня

2. Описати методику оформлення передачі та обговорення чернеток та інших робочих документів аудиту

У Законі України "Про аудиторську діяльність" навіть не згадується про порядок складання робочих документів аудитора і ведення аудиторського досьє. Цю прогалину заповнив національний норматив аудиту N° 6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки". У міжнародних аудиторських стандартах також немає положення щодо ведення аудиторських робочих документів і методика їх складання зарубіжними аудиторськими фірмами має конфіденційний характер.

Робочі документи аудитора - це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором за допомогою тестування.

Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової.

У вищезгаданому нормативі № 6 дається приблизний зміст та порядок оформлення і зберігання робочої документації аудитора.

Завдання аудитора - вести документацію зі справ, що стосуються прийнятих рішень за результатами здійсненої аудиторської перевірки, яка буде покладена в основу аудиторського висновку.

До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль за процесом її здійснення. У робочій документації реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудиторських рішень.

Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації.

Робочі документи виконують такі функції:

* обґрунтовують твердження в аудиторському висновку та свідчать про відповідність зроблених процедур аудиту затвердженим нормативам;

* полегшують процес управління та контролю за якістю проведення аудиту;

* сприяють виробленню методологічного підходу до процесу аудиторської перевірки;

* допомагають у роботі аудитора.

Робочі документи покликані відображати інформацію з питань, що підлягають перевірці:

* методики проведеного аудиту;

* проведених під час перевірки тестів;

* зроблених аудитором висновків та прийнятих рішень і рекомендацій.

Зміст робочих документів розкриває професійні міркування аудитора, оскільки немає можливості та необхідності документування кожного обстеження чи спостереження.

Визначаючи майбутній зміст документації, аудитору доцільно взяти за орієнтир ту обставину, що робочими документами користуватиметься, наприклад, інший аудитор із незначним досвідом аудиторської діяльності. Переглянувши цю робочу документацію, інший аудитор мав би зрозуміти сутність проведеної перевірки і зміст прийнятих рішень щодо її результатів без визначення окремих деталей процедур перевірки. Окремі деталі процедур перевірки інший аудитор може зрозуміти тільки тоді, коли він обговорить їх з аудитором, котрий підготував робочу документацію.

Перед аудитором стоїть завдання: робочі документи необхідно грамотно, професійно оформляти. Причому оформлення документів слід здійснювати так, щоб забезпечити зрозумілість змісту, його доступність.

Конкретні форми робочих документів аудитори (аудиторські фірми) визначають з урахуванням специфіки окремих питань аудиту. Оскільки використання стандартних форм робочих документів (наприклад, стандартних бланків) позитивно впливає на ефективність і якість аудиторської роботи, то необхідно впроваджувати в аудиторських фірмах єдину форму ведення робочої документації.

Доцільно використовувати матеріали робочих документів, підготовлені клієнтом, що прискорює процес оформлення робочих документів. Ці матеріали мають відповідати дійсному стану справ. Бажано до початку перевірки звернутися до клієнта з проханням підготувати необхідні матеріали для використання їх як аудиторську документацію.

З огляду на це, робочі документи слід поділити на:

* постійні: клієнта постійно перевірятиме аудитор, робочі документи мають містити інформацію, що стосується, насамперед, перевірки окремих питань, що виникають із року в рік (копії статутних та реєстраційних документів);

* поточні, тобто такі, які містять інформацію, що стосується, насамперед, аудиторської перевірки поточних періодів фінансово-господарської діяльності клієнта (каса, банк, реалізація та ін.).

При оформленні робочої документації слід дотримуватися таких вимог:

* на першій сторінці кожного робочого документа вказуються назва аудиторської фірми, назва підприємства, період перевірки та дата перевірки документації клієнта;

* кожному робочому документу дається назва, наприклад: "Аудит основних засобів", "Аудит порядку і проведення інвентаризації";

* для прискорення пошуку необхідної робочої документації кожному документові присвоюється код (шифр).

* на кожному документі проставляється прізвище аудитора, який фактично підготував його.

Робочі документи включають:

* інформацію про юридичну та інформаційну структуру підприємства;

* необхідні витяги або копії юридичних документів, угод і протоколів;

* інформацію про галузь діяльності підприємства та нормативну документацію, яка регулює діяльність підприємства;

* документацію про вивчення та оцінку систем обліку та внутрішнього контролю підприємства;

* документацію про порядок планування аудиту;

* аналіз важливих показників та тенденцій;

* документацію, яка відображає час проведення аудиторських операцій та отриманий результат за кожною з них;

* список фахівців, які виконували аудиторські процедури, та час їхньої роботи;

* висновки сторонніх аудиторів або експертів, яких залучали до перевірки окремих питань діяльності підприємства;

* листування з клієнтом з окремих питань або нотатки про проведені бесіди та обговорення;

* копії листів, надісланих (чи отриманих) до третіх осіб, які мають відношення до перевірки;

* копії фінансових звітів клієнта;

* опис змісту відповідей аудитора на запитання клієнта;

* висновки, зроблені аудитором щодо різних аспектів перевірки.

Необхідно забезпечити достатній рівень розкриття та деталізації процедур аудиту в робочих документах із тим, щоб:

* забезпечити можливість контролю будь-яким аудитором процесу проведення аудиторської перевірки поточного року;

* підтверджувати відповідність проведеної перевірки прийнятим аудиторським нормативам;

* забезпечувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам у плануванні та проведенні наступних перевірок підприємства;

* служити аудитору довідковим матеріалом, щоб у разі необхідності він міг надати будь-кому пояснення щодо змісту проведеної перевірки.

Після закінчення аудиту робочі документи залишаються в аудитора. На підставі робочих матеріалів аудитор може складати різні довідки, таблиці, розрахунки. Але його право власності на ці матеріали обмежується етичними нормами та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтом. Робочі документи аудитора не можуть використовуватись як частина фінансової документації клієнта або як її заміна. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком випадку, коли органами міліції на аудиторську фірму заведено кримінальну справу.

Аудитор повинен організувати надійне зберігання робочих документів, щоб забезпечити конфіденційність. Термін зберігання документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і строком позовної давності у разі, якщо клієнт порушить справу проти аудитора. Мінімальний термін зберігання документації має бути не меншим ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.

Додаткова підсумкова документація не є обов'язковою і видається замовникові тільки в тому випадку, коли аудитор вважає це необхідним, або у випадку, коли це обумовлено в договорі чи додатковій угоді між аудитором та клієнтом. Додаткова документація оформлюється як додаток до аудиторського висновку або як самостійний документ.

Як додаток до аудиторського висновку додаткова підсумкова документація оформлюється, якщо аудитор у висновку посилається на неї. В іншому випадку додаткова підсумкова документація є самостійним документом. Аудитор може не посилатися у висновку на додаткову документацію в тому разі, якщо викладене в ній не є настільки істотним, щоб вплинути на зміст аудиторського висновку. Зміст та форми додаткової підсумкової документації аудиту визначає сам аудитор.

Додаткова підсумкова документація аудиту оформлюється під одною з таких назв: "Аудиторський звіт", "Звіт про проведення аудиту", "Звіт про результати проведення аудиту", "Звіт про експрес-огляд", "Експертний огляд", "Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки", "Лист-інформування клієнта" тощо.

Після завершення аудиту один примірник підсумкової документації (аудиторського висновку та додаткової документації) залишається в аудитора (аудиторської фірми). З урахуванням забезпечення зберігання та конфіденційності аудиторська фірма (аудитор) встановлює порядок зберігання підсумкової документації. Заборонено її вимагати або вилучати в аудитора (аудиторської фірми), за винятком випадків, передбачених законодавством.

Види документації мають відповідати галузевим ознакам клієнта і змісту прийнятих аудитором рішень.

3. Охарактеризувати контрольні функції керівника підприємства

Економічна система, що базується на ринкових відносинах, передбачає використання засобів, форм і методів в системі управління економікою, що сприяли б забезпеченню принципу максимальної економічної ефективності і досягненню на цій основі найбільшого кінцевого економічного результату.

В умовах командно-адміністративної системи відносини між виробниками, споживачами і державою будувались не на економічних законах розвитку суспільства, а на адміністративному примушуванні. Не дивлячись на надмірно велику кількість перевірок, документальних та комплексних ревізій, що здійснювали багаточисельні контролюючі органи, так і не вирішено було завдання по забезпеченню збереження соціалістичної власності, а навпаки, неухильно росло число крадіжок, приписок і зловживань Про низьку ефективність існуючої системи контролю свідчить також те, що в умовах жорстокої і детальної регламентованості, властивої цієї системі, спостерігалась тенденція зростання кількості нерентабельних і низькорентабельних підприємств, а також зловживань, розтрат, крадіжок, приписок, уникнень від оплати податків.

Очевидно, що ефективність контролю не залежить ні від числа контролюючих органів і тим більше від жорстокості методів покарань, а, навпаки, знаходиться в зворотнопропорційній залежності.

Суттєвим недоліком командно-адміністративної системи контролю була відсутність ефективної системи стимулювання робітників за результати їх роботи, хоч про це і було дуже багато розмов. В зв'язку з цим виникла нагальна необхідність дослідження питань, пов'язаних з підвищенням ефективності контролю з метою підвищення ефективності діяльності підприємств в нових умовах господарювання.

Враховуючи те, що внутрішньогосподарський контроль повинен захищати інтереси підприємства і його колективу від зловживань, крадіжок і безгосподарності, а також забезпечувати підвищення його господарської діяльності, він стає органічною потребою самих власників в раціональному використанні ресурсів і випуску якісної продукції в умовах ринкової конкуренції . Тому ефективність контролю повинна визначатись в умовах ринкової економіки не по кількості проведених перевірок, об'явлених доган і зняттям осіб із займаємих ними посад, не сумами незаконних витрат, крадіжок, нестач, які мали місце при адміністративно-командній системі, а по тому, як внутрішньогосподарський контроль сприяв отриманню прибутку, успіху в конкурентній боротьбі, розширенню клієнтури і ринків збуту.

Саме керівники вказують напрямок розвитку підприємства та шляхи досягнення високої якості продукції та послуг, тому на них покладається уся відповідальність за розробку, впровадження та розвиток системи менеджменту якості.

Керівник повинен усвідомити важливість питання якості.

Керівник має виступати ініціатором створення системи на підприємстві та призначити відповідального (помічника) за розробку СМЯ.

Керівник повинен визначати політику у сфері якості.

Керівник повинен визначити вимоги до системи менеджменту якості.

Керівник повинен забезпечити процес розробки системи менеджменту якості.

Керівник повинен регулювати та контролювати хід розробки системи менеджменту.

Регуляція та контроль - основні функції керівника. Поганим є той керівник, який нехтує цим твердженням та передоручає ці функції представнику вищого керівництва. Таким чином керівник дає зрозуміти підлеглим про другорядну важливість даного заходу, що зумовлює втрату зацікавленості працівників у продуктивній та ефективній роботі.

Керівник повинен управляти процесом підвищення ефективності роботи системи.

Використана література

Закон “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993р. зі змінами і доповненнями 26 березня 1996р.

Кодекс професійної етики аудиторів України від 18.12.98.

Національний норматив аудиту № 9 “ Планування”

Положення про ліцензування аудиту затверджене АПУ від 17 лютого 1994р. №12

Білуха М.Т. Курс аудиту: - К.: Вища школа - Знання, 1998, 574с.

Жила В.Т. Ревізія і аудит : - К.: МАУП, 1998, 96с.

Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту: - К.: Ділова Україна - 1996, 370с.

Лабынцев Н.Т. Аудит: - М.: ПРИОР- 1999.- 208с.

Романов А.Н., Одинцов Б.Е. Автоматизация аудита: - М.: ЮНИТИ, 1999.-336с.

Шишкин А.К. Учет, анализ, аудит: - М.: ЮНИТИ, 1996.-496с.

Вимоги до аудиту в умовах реформування обліку і звітності в Україні //Аудит, ревізія, контроль// №10, 1999р., с38-42.