Метод обліку витрат в енергетиці

2

План

Вступ

1. Сутність попроцесного методу і характеристика об'єктів обліку витрат і об'єктів калькулювання в енергетиці

2. Облік окремих видів витрат

3. Зведений облік витрат і калькулювання собівартості електричної теплової енергії

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Енергетика є однією з найбільш вагомих галузей української економіки, а ключовим елементом сучасних перетворень є створення ринків збуту енергії з метою підтримання національної економіки. На протязі десятиріч ціни на енергію були менші витрат виробництва , при цьому різним групам споживачів надавались великі дотації. У комплексі проблем, безпосередньо пов'язаних з ринковою трансформацією економіки України, важлива роль належить подоланню кризового стану в енергетиці. Стан паливно-енергетичного комплексу визначає стан національної економіки в цілому. Від його розвитку залежать масштаби, темпи та техніко-економічні показники усього виробництва, зокрема промисловості. Власний паливно-енергетичний потенціал України відповідає рівню більшості країн Європи, однак ефективність його використання значно нижча від середньосвітового рівня.

Вирішення проблеми енергозбереження потребує максимальної мобілізації в даному напрямку всіх структурних елементів господарського механізму і буде багато в чому залежати від якості управлінських рішень, що знаходиться у прямій залежності від достатності отриманої керівниками обліково-аналітичної інформації. Це закономірно передбачає глибокі зміни в організації методики бухгалтерського обліку і економічного аналізу використання паливно-енергетичних ресурсів підприємства відповідно до національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Конкурентні ціни на енергію необхідно встановлювати з врахуванням покриття витрат і динаміки ринку при обмеженому державному регулюванні. Ціни на енергію , які не покривають затрат на енергопостачання і інвестиції , привели до суттєвих втрат, неефективності виробництва енергії і несприятливої дії зовнішніх факторів. З врахуванням одержаного розміру капіталу в країні і конкуренції за нього на світових ринках , України повинна розвиватись по шляху ринкових реформ, включаючи використання ціноутворення в якості головного елементу енергетичної політики , з метою досягнення прийнятих на Заході нормативів використання енергії на одиницю виробництва.

Важлива роль при цьому відводиться проблемам обліку та аналізу витрат на підприємствах енергетики. Радикальні економічні перетворення вимагають суттєвих змін в управлінні енергетичною галуззю. Прийняття ефективних управлінських рішень щодо доцільності використання ресурсів, розміру та видів витрат стає можливим за умови раціональної побудови бухгалтерського обліку і економічного аналізу виробничих витрат, від яких в основному залежить якість і оперативність інформаційного забезпечення управління.

Проблеми обліку та аналізу витрат в умовах ринкової економіки знайшли відображення в працях Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, С.Ф Голова, В.М. Добровського, В.І. Фіменка, В.П. Завгороднього, С.Є. Івахненка, М.В. Кужельного, Є.В. Мниха, В.Я. Савченка, В.В. Сопка, М.Г. Чумаченка, А.Д. Шеремета, Фаріона І.Д., Шкарабана С.І., Литвина Ю.Я. та ін. Вагомий вклад у формування методики обліку і аналізу витрат та визначення собівартості на підприємствах енергетики внесли відомі вчені , такі як Аврух А.Я., Болотов В.В., Московський Ф.А., Новожилов В.В., Савашинська В. І. та ін. Аспекти автоматизованого ведення обліку витрат розглядаються у роботах Вегери Ю,А., Завгороднього В.П., Ємуранова Г.В. та ін.

Особливості побудови системи обліку і аналізу витрат на підприємствах енергетики досліджуються тенденції розвитку енергетичної галузі на Україні та обгрунтовується функціональна роль обліку і аналізу витрат в умовах переходу до ринкових відносин, розкриваються напрями удосконалення класифікації виробничих витрат.

Нині облік паливно-енергетичних ресурсів залишається слабкою ланкою в інформаційній системі бухгалтерського обліку. У нормативних актах організація обліку твердого і рідкого палива регламентується положеннями з обліку матеріалів. Однак застосування їх об'єктивно не може розповсюджуватись на газоподібне паливо, електричну і теплову енергію, інші проміжні енергоносії. В спеціальній літературі паливно-енергетичні ресурси підприємства також не розглядаються як самостійний об'єкт бухгалтерського обліку.

1. Сутність попроцесного методу і характеристика об'єктів обліку витрат і об'єктів калькулювання в енергетиці

Облік витрат на підприємствах енергетики обґрунтовується напрямами вдосконалення методики обліку витрат на підприємствах енергетики, практичне використання яких дозволить створити необхідні умови для раціонального управління і контролю за використанням ресурсів підприємств енергетики.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Елементи затрат -- це економічно однорідні за своїм змістом затрати незалежно від того, на які види виробів і на якій ділянці вони використані.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» встановлено групування витрат операційної діяльності підприємства за такими елементами:

матеріальні затрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

Об'єкт калькулювання - це вид продукції у напівфабрикат/різного ступеня готовності відповідно спожитої вартості. Об'єктом обліку та калькулювання є продукт чи група продуктів технологічного переділу. Після кожного переділу одержують напівфабрикат у який підлягає обробці в наступному переділі на даному підприємстві.

Калькулювання по переділах включає такі етапи :

1. Розрахунок еквівалента кількості зразків готової продукції.

2. Визнання виробничих витрат за місяць.

3. Калькулювання собівартості еквівалента зразка готової продукції.

4. Калькулювання собівартості готової продукції та оцінка напівфабрикатів.

2. Облік окремих видів витрат

Облік витрат за видами діяльності передбачає групування витрат за їх призначенням на рахунках класу 9 «Витрати діяльності».

Витрати операційної діяльності поділяються на такі, що безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції, наданням послуг чи виконанням робіт, і витрати, що пов'язані з організацією, управлінням, обслуговуванням і забезпеченням основної діяльності. Перша група витрат включається до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), а друга обліковується відокремлено. До неї відносяться адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

На підприємствах енергетики повинні застосовувати таку систему обліку витрат, яка забезпечила б інформаційні потреби для управління цими підприємствами. Всі зміни в ході реформи бухгалтерського обліку і економічного аналізу повинні вводитися в міру формування відповідних передумов, які відображають певний етап революції ринкової системи управління, а це в свою чергу забезпечить послідовність розвитку системи бухгалтерського обліку і економічного аналізу. Важливе значення для організації обліку витрат має науково-обгрунтована їх класифікація, яка створює можливість для виробу методу обліку витрат та впорядкування обліку шляхом зведення всіх управлінських рішень до мінімуму можливих варіантів. Вдосконалена номенклатура статей витрат на виробництво електричної та теплової енергії, витрат на утримання та експлуатацію обладнання у загальновиробничих витрат, загальногосподарських витрат, а також статей витрат допоміжного виробництва.

Зміст записів за дебетом і кредитом рахунка 97 «Інші витрати», як і інших рахунків класу 9: за дебетом здійснюється накопичення витрат за рік, а за кредитом -- їх списання у кінці звітного періоду на рахунок 79 «Фінансові результати»

Надзвичайна діяльність підприємства - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Прикладами надзвичайної діяльності слід вважати стихійне лихо землетрус, повінь, тощо.

На мал.3 наведена схема обліку витрат і доходів операційної діяльності підприємств виробничої сфери.

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування, витрати підприємства об'єднуються в однорідні групи за різними ознаками.

Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства.

Організація обліку витрат на виробництво:

а) облік формування елементів витрат за центрами первинного використання ресурсів;

б) облік розподілу та перерозподілу елементів витрат за напрямками відповідно до характеру;

в) облік ведення витрат за центрами і відповідними особами;

г) облік сукупної собівартості продукції випущеної з виробництва;

д) облік собівартості окремих видів продукції,

Я було вже вище сказано, що витрати поділяються на виробничі, операційні у та інші витрати діяльності. П(с)БО №16 "Витраті, згідно якого в виробничу собівартість продукції (робіт , послуг) включаються тільки затрати , безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції , зумовлені технологією і організацією виробництва, а в частині видатків на управління - тільки загально виробничі витрати. Тобто виробничі витрати поділяються на прямі та загальновиробничі витрати. За способом включення до собівартості продукції виробничі витрати поділяються на прямі і непрямі»

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом певного виду продукції ( робіт , послуг) , а тону до її собівартості вони включаються прямо на підставі відповідних документів.

Непрямі витрати , як правило, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції у тому вини прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції. До них відносяться загальновиробничі витрати.

До складу прямих витрат, які формують виробничу собівартість продукції (робіт у послуг) належать витрати регламентовані пп.12 , 13, та 14 П(с)БО 16 до них безпосередньо належать.

Прямі матеріальні витрати: ( вартість сировини і матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється ; куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів; допоміжні та інші матеріали , які можна безпосередньо віднести до окремого об'єкта витрат)

Прямі витрати на оплату праці: (заробітна плата та інші виплати працівникам , зайнятим у виробництві продукції , виконанні робіт чи наданні послуг , які можуть бути , безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат)

Інші прямі витрати: (усі інші виробничі витрати , що можуть безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат , зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду землі, амортизація}

Виробничі витрати, згідно з інструкцією по застосуванню рахунків бухгалтерського обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30. 11.1999р. №291 , відображається на таких рахунках.

На рахунку 23 "Виробництво" , де здійснюється облік витрат на виробництво продукції (дебетове сальдо на рахунку 22 на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва).

На рахунку 90 "Собівартість реалізації , де відображаються

Наприклад:

На рахунку 91 "Загальновиробничі витраті, де ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями та підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов'язаних з утримуванням та експлуатацією машин та обладнання.

Загальновиробничі витрати в кінці місяця списуються на 23 рахунок "Виробництво" за видами витрат і включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Загальновиробничі витрати , які знаходяться в межах нормативів вважаються розподіленими і списуються в дебет рахунку 23" Виробництво" . Інші витрати є нерозподіленими і списуються в дебет рахунку „Собівартість реалізації”

Наприклад:

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. Відносно до П(с)БО №1Є перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих витрат установлюється підприємством. До змінних належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць) , які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (заробітної плати , робочих годин, обсягу діяльності , прямих витрат та інші) , виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Таким чином змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва ) облік яких ведеться на рахунку 23 "Виробництво" в дебет рахунка щомісячно в повному обсязі.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом , які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною в обсязі діяльності. Постійні виробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці ,заробітної плати , обсягу діяльності, прямих витрат та інше) за нормальної потужності.

3. Зведений облік витрат і калькулювання собівартості електричної і теплової енергії

В економічній літературі поняття "облік зведення витрат" тлумачиться по різному зведений облік затрат у Зведення затрат, облік зведення затрат тощо. Але якщо за вихідну точку взяти поетапну побудову обліку процесу виробництва, то облік зведення затрат - це третій етап. Водночас це етап завершення обліку використання ресурсів як елемента затрат - використання продуктивних сил , коли не використовують рахунки класу 8. На цьому етапі можна дістати загальну суму затрат на виробництво за певний проміжок часу (місяць , квартал , роки тощо).

На першому етапі затрати на виробництво обліковуються по центрах первинного формування елементів затрат. Це дає змогу по кожному такому центрові дістати сукупну суму затрат: бригаді, дільниці, цеху , переділу тощо. Наявність підсумкових даних про затрати окремих структурних підрозділів господарства дає змогу одержати підсумкові дані в цілому в розрізі елементів та видів затрат.

Методика та техніка обліку зведення затрат на виробництво залежить від багатьох факторів: типу виробництва, характеру технології та способу її організації, кількості продукції, організаційної побудови управління, варіантів обліку напівфабрикатів. Останні три фактори є вирішальними для побудови зведення затрат важливе значення має правильне розуміння терміна "напівфабрикат" напівпродукти).

Напівфабрикати - це продукт окремих технологічних фаз (переділів, цехів, дільниць у бригад тощо), який має пройти ще одну або кілька технологічних фаз (переділів тощо) обробки, перш ніж стати готовою продукцією. Але для даної стадії {фази, переділу) він є закінченим. Якщо напівфабрикат для даної фази (переділу) є готовим і призначений для іншого виробництва за межами господарства, тобто реалізується, то його обліковують як готову продукцію, і тоді його наявність на методику обліку зведення затрат не впливає. Якщо напівфабрикат(напівпродукт) призначений для подальшої обробки на цьому підприємстві, то його міжцеховий рух обліковується.

При безнапівфабрикатному варіанті обліку зведення затрат для контролю за зберіганням напівфабрикатів , а також визначенням обсягу виготовленої продукції і стану залишків незавершеного виробництва у виробничих підрозділах (цехах , переділах) організується оперативний облік руху напівфабрикатів в натуральному вигляді. Основою такого обліку є документ внутрішньовиробничого переміщення цінностей у ході технологічного процесу. У такому разі бухгалтерія має контролювати повноту та своєчасність обліку диспетчерськими службами внутрішньовиробничого переміщення напівфабрикатів. У кожному цеху обліковуються лише власні затрат. Собівартість готової продукції визначається підсумуванням пайової участі кожного цеху. Це означає, що в незавершеному виробництві кожного цеху обліковують затрати з деталей та вузлів усіх цехів до випуску готового продукту.

На практиці вирізняють шість типів (видів) обліку зведення затрат

виробництва:

1) одновирібний, однопродуктний;

2) однопередільний , багатовирібний, багатопродуктний;

3) попередільний, багатопередільний;

у одновирібний, з попроцесним прийомом групування затрат;

4) по передільний, багатопередільний одновирібний з послідовним нашаровуванням витрат;

5) попередільний, багатопередільний, убагатовирібний з напівфабрикатами прийомом зведення витрат;

6) попередільний у багатопередільний, напівфабрикатний у багатовиробний з послідовними нашаруванням затрат.

Переліченні типи зведення затрат є основними й дуже рідко поєднується на практиці, найбільш поширеного набули два останні типи. На їх частку припадає майже 80% виробництв.

Дослідження методів обліку витрат привело до висновку, що для підприємств енергетики може бути запропоновано метод обліку повних витрат у який надає можливість здійснити найбільш точний розподіл затрат між видами готової продукції і визначити економічну доцільність і рентабельність виробництва окремих її видів. Визначення собівартості енергії проводиться на основі загальних принципів калькулювання собівартості і відображається в обліку, як процес збору загальної суми витрат підприємств енергетики, розподілу їх за видами продукції і визначення собівартості одиниці продукції.

Досить вагоме значення в процесі калькулювання собівартості електричної і теплової енергії має розподіл витрат між цими двома видами енергії» Розглянувши різні методи розподілу витрат між видами продукції можна зазначити, що найбільшого поширення в даний час калькулюванні собівартості теплової та електричної енергії набуває натуральний або фізичний метод. Даний метод забезпечує простот калькулювання і встановлює залежність собівартості продукції від витрачання умовного палива, як основної затратної статті. Необхідно відмітити, що розподілу підлягають не всі витрати, а лише ті у які мають відношення до виробництва як електричної так і теплової енергії. Зокрема, експлуатаційні витрати, витрати паливно-транспортного і котельного цехів підлягають розподілу пропорційно витрачанню умовного палива; витрати турбінного і електричного цехів відносяться повністю на виробництво електроенергії, а витрати теплофікаційного відділення повністю на виробництво тепла. Витрати, які носять загальний характер (загальногосподарські) розподіляються між двома видами енергії пропорційно до цехової собівартості (мал. 4). Усунення недоліків фізичного методу шляхом правильного розподілу економії палива і інших експлуатаційних витрат зробить його найбільш точним для використання в процесі калькулювання собівартості.

Мал. 4 Побудова обліку виробничих витрат при використанні фізичного методу розподілу затрат на електричну і теплову енергії

Висновки

Узагальнюючи результат курсової роботи щодо методу обліку і аналізу витрат на підприємствах енергетики відповідно до вимог нових умов господарювання, зробили такі висновки:

1. У зв'язку з формуванням ринкових відносин, поглибленням приватизаційних процесів, що відбуваються в енергетичній галузі України необхідний пошук сучасних варіантів управління ефективністю виробництва та формування витрат. У цих умовах система обліку і аналізу витрат повинна бути досить гнучкою і оперативною.

2. Вибір того чи іншого методу обліку витрат і калькулювання собівартості при всій їх різноманітності повинен здійснюватись з врахуванням набутого досвіду. Виникнення обліку витрат відбувається в процесі історичного розвитку облікової системи і було зумовлено потребою формування інформаційної бази для задоволення потреб в основному внутрішніх, а також частково зовнішніх користувачів. Відбувається це шляхом поглиблення теорії витрат, оновлення об'єктів обліку з виділенням центрів витрат і центрів відповідальності, створення більш ефективного методу обліку витрат, запровадження автоматизованих систем обробки економічної інформації і використання економічно-математичних методів управління.

3. Правильна організація обліку витрат залежить від відповідальних організаційних і методологічних передумов: належного документування господарських явищ і процесів , здійснення відповідальної оцінки матеріальних цінностей і суцільного відображення на рахунках бухгалтерського обліку виробничих процесів. Важливою передумовою цього є використання наукової класифікації виробничих витрат.

4. Для забезпечення інформаційних потреб управління підприємствам енергетики у на мою думку слід використовувати таку систему обліку витрат, яка б дала можливість забезпечити їх облік для оцінки матеріально-виробничих запасів та визначення фінансового результату , для прийняття рішень і для контролю за використанням ресурсів. Таким методом може бути метод попроцесного обліку витрат.

5. Суттєвий вплив на удосконалення обліку витрат, має запровадження в практику господарської діяльності підприємств енергетики засобів сучасної обчислювальної техніки і відповідного програмного забезпечення. Це сприятиме створенню автоматизованих робочих місць бухгалтера нарізних рівнях руху економічної інформації, що є найбільш раціональним способом збору і обробки даних про виробничі витрати і надає обліковій інформації значно більшої аналітичності і оперативності.

6. Основною методологією економічного аналізу є системний підхід до дослідження економічних процесів, такий підхід використовується при вдосконаленні методології аналізу , організації аналізу і пропонує досягнення кінцевої мети найбільш раціональним шляхом.

Список використаної літератури

1. Типове положення з планування , обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.1996р. №473.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999р. № 31811 Все про бухгалтерський облік - 2001 №37 (583)-47с.

3. Галузі народного господарства України (ЗКГНГ): Затв. наказом Мінстату України від 24.01.94 № 21.-51.

4. Жук Й.В. Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України; Підручник - К. Кондор, 2006 - 296с.

5. Ластовєцький В.В. Галузевий бухгалтерський облік: проблеми теорії і практики. Чернівці: Прут, 2005 - 200с.

6. Ластовєцький В.О. Проблеми галузевого обліку. Бухгалтерський облік і аудит. - 2004 - № 9 с. 29-32.

7. Нападовська Л.В. Управлінський облік: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Книга, 2004. - 544с.

8. Бойцов І., Вітковська О., Войтенко Т; Лобанов О., Кононенко О., Чалий В., Енциклопедія господарських операцій. - А..- Фактор , 2006. - 602с.

9. Клименко А., Михайленко Е.: Настільна книга бухгалтера і керівника. 2-ге вид., - А.. Фактор ,2005.-358с.

10. Онищєнко Т., Иякота В. Альбом бухгалтерських проводок, - 8-ме вид.,- X., Фактор, 2005 - 372с.

11. Бутинець Т.А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів /

Т.А. Бутинець, Л.В. Чижевська, С.Л. Береза. -- Житомир: ЖІТІ, 2000. -- 672 с.