Основи фінансової звітності

Зміст

Вступ

1. Особливості складання та подання фінансової звітності у зарубіжних країнах

1.1 Фінансова звітність в Україні

1.2 Призначення, структура та склад звітності в США

1.3 Подання бухгалтерських звітних документів в Італії

1.4 Подання бухгалтерських документів в Іспанії

1.5 Подання бухгалтерських документів в Португалії

Висновки

Список використаних літературних джерел

Вступ

Фінансова звітність є структурним відображенням фінансового стану підприємства та операцій, які здійснювались цим підприємством. Її метою є надання інформації про стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, необхідної широкому колу користувачів для прийняття ними управлінських рішень. Вона також демонструє результати того, як керівництво підприємства розпоряджається довіреними йому активами. Щоб задовольнити цю вимогу, фінансова звітність надає інформацію про наявні у підприємства активи, зобов'язання, власний капітал, доходи та витрати, фінансові результати, рух грошових коштів тощо.

Кожна країна має свої особливості при складанні звітності. Однак існує єдиний для всіх набір обов'язкових звітів - баланс, звіт про прибутки та збитки і примітки до них. В більшості випадків регламентуються лише найсуттєвіші елементи звітів. А такі питання, як обсяг та сукупність деталізації звіту, включення в нього специфічної для даної компанії інформації, розрахунки різноманітних показників, віддаються на розсуд самої фірми. Малим та середнім підприємствам дозволяється складати різні звіти у спрощеному вигляді.

Основним документам фінансової звітності у всіх країнах є бухгалтерський баланс підприємства, який виступає головним джерелом інформації про фінансово-майновий стан підприємства для всіх зацікавлених користувачів.

Звіт про прибутки та збитки, або як його ще називають в деяких країнах, - звіт про фінансові результати, акумулює інформацію про доходи та витрати компанії за звітний період. Також, як і в балансі, в адресній частині цього звіту міститься інформація про назву компанії, назву самого звіту, період, за який він складений тощо.

Крім балансу та звіту про прибутки та збитки в більшості країн підприємства заохочуються до подання звіту про рух грошових коштів та звіт про зміни у власному капіталі.

Звіт про рух грошових коштів поряд з іншими фінансовими звітами дозволяє користувачам розробляти нові моделі для оцінки та порівняння поточної вартості майбутнього руху грошових коштів різних підприємств. Він також підвищує ступінь зіставності звітності про результати діяльності різних підприємств, тому що запобігає впливу різних підходів до обліку однакових операцій та подій.

Основне призначення звіту про зміни у власному капіталі - відобразити прибутки (збитки), які визнаються як зміни в капіталі.

Приміткам у всіх країнах надається велике значення. В багатьох державах вони є обов'язковою складовою звітності компаній, де розшифровуються чи ілюструються окремі статті звітності. До кожної статті балансу, звіту про прибутки та збитки, звіту про рух грошових коштів слід робити перехресні посилання на будь-яку пов'язану з ними інформацію у примітках.

Проблемам звітності присвячено праці відомих вчених М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, Р.Я. Вейцмана, Л.Л. Єрмоловича, В.В. Ковальова, Л.В. Чижевської та ін. Також варто відмітити значний внесок вітчизняних вчених у розвиток проблематики звітності: П.М. Гарасима, Т.М. Пахомової, В.В. Сопка та О.В. Бойка, М.М. Шигун, П.Я. Хомина.

1. Особливості складання та подання фінансової звітності у зарубіжних країнах

1.1 Фінансова звітність в Україні

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Для досягнення мети і завдань створення підприємства суб'єкт господарювання повинен мати таку інформацію, яка б надавала можливість швидко та адекватно реагувати на ринкові зміни. В таких умовах значно підвищується роль інформаційного забезпечення в процесі управління.

Фінансова звітність в Україні складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Для суб'єктів малого підприємства і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати [5, с. 450].

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

· Існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

· Оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філії, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.

Суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а також чинних П(С)БО повинні надавати:

- річну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітності.

- квартальну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати.

Строки подання фінансової звітності (квартальної та річної) для усіх підприємств встановлені Кабінетом Міністрів України у Порядку подання фінансової звітності. Відповідно до цього документу квартальна звітність подається не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом. Річна - не пізніше 20-го лютого наступного за звітним року. Фінансова звітність (квартальна та річна) подається: до державних органів статистики; в органи, до сфери управління яких належить підприємство; до інших державних органів (за наявності асигнувань з бюджету); трудовим колективам за їх вимогою; власникам відповідно до установчих документів [2, с. 710-711].

Всі звіти обов'язково підписуються керівником та головним бухгалтером підприємства, що підтверджує достовірність звітних показників.

Склад і зміст фінансової звітності

Для характеристики змін, які відбуваються у фінансовому стані підприємства, використовується передусім форма 1 «Баланс», де на певну дату відображаються активи підприємства, його зобов'язання та власний капітал. Тільки на основі цієї форми звітності можна отримати реальну інформацію про майновий і фінансовий підприємства стан.

Зміст і форма балансу та загальні вимоги до визнання і розкриття його статей визначаються П(С)БО 2 «Баланс». Баланс має таку структуру: актив та пасив. Актив балансу - це величина витрат підприємства, яка склалася в результаті попередніх операцій, угод і зроблених витрат заради можливих майбутніх доходів. Актив дає вірогідну оцінку мінімального можливого доходу, який у цей момент є на підприємстві, і доходу, який може бути отриманий після розрахунків з усіма кредиторами. Пасив балансу відображає відносини підприємства з іншими суб'єктами господарювання, які виникають у зв'язку з виробничою діяльністю, зокрема із залученням коштів. Власне пасив балансу - це сума зобов'язань підприємства, які законодавчо регламентуються за обов'язковістю і пріоритетністю погашення їх.

Оскільки одним із призначень балансу є характеристика змін у фінансовому стані підприємства за звітний період, то в ньому виділяють дві графи показників:

- на початок аналізованого періоду;

- на кінець аналізованого періоду.

Форма 2 «Звіт про фінансові результати» - звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Зміст, форма та загальні вимоги до розкриття статей якої визначаються П(С)БО 3. Цей звіт характеризує досягнуті за звітний період фінансові результати.

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів [7, с. 35]:

1. Фінансові результати.

2. Елементи операційних витрат.

3. Розрахунок показників прибутковості акцій.

Звіт про фінансові результати дає змогу користувачам, як зовнішнім, так і внутрішнім, оцінити результати діяльності підприємства в минулому, його прибутковість, можливість ефективно використовувати ресурси або ступінь ризику недосягнення очікуваної рентабельності діяльності.

Фінансові результати у Звіті визначаються та відображаються у розрізі звичайної та надзвичайної діяльності. У свою чергу, доходи, витрати і фінансові результати від звичайної діяльності формуються на підставі узагальнення цих показників від основної діяльності та інших доходів і витрат, податку на прибуток. Згортання доходів та витрат підприємства у звіті не дозволяється. Для складання Звіту про фінансові результати використовуються обороти за рахунками витрат і доходів.

Для оцінки активності діяльності підприємства та з метою управління наявними господарськими засобами, всі грошові потоки поділяються на вхідні та вихідні - надходження і видатки. Вони відображаються у Звіті про рух грошових коштів - форма 3. В Україні порядок складання та подання даного Звіту користувачам встановлено П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та детальної інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентів за звітний період. Показник грошових потоків використовується, з одного боку, як індикатор фінансової стійкості підприємства, а з другого - як індикатор прибутковості.

Рух коштів у ф.№ 3 відображається за видами діяльності: операційною, фінансовою та інвестиційною і надзвичайною у розрізі визначених видів. Віднесення операцій з руху коштів до відповідної діяльності залежить, передусім, від основної господарської діяльності підприємства. При заповненні звіту всі господарські операції необхідно «розкласти» за видами діяльності.

Інформаційним джерелом складання ф.№ 3 є дані аналітичного обліку грошових коштів, матеріальних активів, дебіторської та кредиторської заборгованості, показники Балансу, Звіту про фінансові результати [2, с. 725].

У Звіті про рух грошових коштів не відображаються: внутрішні зміни у складі грошових коштів; негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції та ін.).

В Україні звіт про рух грошових коштів складається з використанням:

1. Прямого методу, який полягає у відображенні суми надходжень і витрачання грошових коштів за операціями відповідних видів діяльності. Результат руху грошових коштів визначається шляхом порівняння суми надходжень і витрачань. Перевищення доходів над витрачанням означає, що даний вид діяльності забезпечив отримання більшої суми коштів, ніж необхідно для задоволення потреб за цим напрямом. Негативний результат вказує на те, що на певний вид діяльності витрачається більша сума коштів, ніж отримується від нього. Цей метод використовується для визначення руху грошових коштів від інвестиційної та фінансової діяльності.

2. Непрямого методу. У даному випадку підсумковий показник руху грошових коштів отримується в результаті коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності за звітний період до оподаткування на суми операцій від інвестиційної та фінансової діяльності. Застосовуючи цей метод, необхідно також врахувати зміни залишків виробничих запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості, що виникла в результаті операційної діяльності, доходів і витрат майбутніх періодів за звітний період, а також обороти негрошових статей.

Форма 4 «Звіт про власний капітал», що складається на основі П(С)БО 5 з метою розкриття інформації про складові власного капіталу підприємства і види (причини) змін (збільшення, зменшення) капіталу протягом звітного періоду.

Власний капітал підприємства - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Власний капітал знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго і є основою довгострокового фінансування. Основна мета підприємства - одержання прибутку - може бути здійснена тільки за умов збереження і збільшення власного капіталу.

З метою аналізу змін, які відбуваються протягом звітного періоду в складі власного капіталу, його поділяють на [7, с. 40] :

а) інвестований капітал - це сума простих і привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення;

б) нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, яка не була розподілена між акціонерами.

Звіт про власний капітал дає можливість користувачам фінансової звітності робити висновки, які чинники вплинули на зміну за рік суми та складу власного капіталу підприємства, тоді як аналіз динаміки зміни власного капіталу дає змогу визначити здатність підприємства підтримувати ефективність свого господарювання. За даними цього звіту також можна оцінювати активи і зобов'язання підприємства з огляду на принцип безперервності дії підприємства. Крім того, користувачі фінансової звітності, вивчаючи динаміку зміни власного капіталу, завжди можуть зробити однозначний висновок щодо фінансового стану підприємства.

Користувачі звітності потребують правильної та повної оцінки фінансового стану підприємства за рік. За цих умов суттєво зростає роль такої складової річного бухгалтерського звіту як Примітки. Під Примітками до річної фінансової звітності слід розуміти сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтування статей фінансових звітів, а також іншу інформацію, яка передбачена відповідними П(С)БО.

Форма 5 «Примітки до річної фінансової звітності», яку необхідно складати й подавати один раз на рік для деталізації показників річної фінансової звітності. У формі 5 відображаються відомості про активи, пасиви, доходи та витрати підприємства на рівні субрахунків.

1.2 Призначення, структура та склад звітності в США

Річні звіти підприємств складаються на основі даних фінансової бухгалтерії, тому отримали назву фінансових звітів.

Відповідно до вимог регламентації обліку та звітності багатьох країн вони адресовані акціонерам, але внаслідок рекламного характеру побудовані так, щоб впевнити читача в солідності підприємства, підкреслити його фінансову могутність, економічний потенціал й авторитет у діловому світі, викликати в акціонерів довіру та показати вигідність вкладання капіталу у сферу діяльності цього підприємства. Це, як правило, сприяє залученню в оборот підприємства додаткових капіталів.

Фінансові звіти видають у вигляді спеціальних брошур великим тиражем. Видання ефектно оформлюють великою кількістю діаграм, малюнків і фотографій обсягом 20--30 сторінок. Особливих успіхів у справі вдосконалення зовнішнього оформлення звітних публікацій досягли великі компанії США.

Структура опублікованих звітів будується так, щоб зацікавити читача, привернути його увагу насамперед до найвагоміших сторін діяльності й відвернути від негативних явищ.

На початку річних звітів дається короткий огляд основних показників роботи за звітний рік. Наприклад, сума виручки від продажу, чистий прибуток, оголошені дивіденди, сума призначених для майбутніх капіталовкладень цінних паперів, число акціонерів, кількість робітників і службовців, середньо-тижневий заробіток одного працівника.

У фінансовому звіті наводиться текст доповіді правління для своїх акціонерів. У фінансовій частині є розділ, який вміщує показники, що характеризують фінансово-виробничу та комерційну діяльність компанії за 5-10 останніх років. У заключній частині фінансового звіту подаються основні форми бухгалтерської звітності з даними за звітний рік. Хоча бухгалтерська звітність подається вкінці, вона є найінформативнішим джерелом і викликає найбільший інтерес.

Звичайно, розглянутий варіант структури фінансового звіту не обов'язковий і відрізняється на окремих підприємствах.

Міжнародний стандарт 5 "Інформація, яка повинна бути розкрита в фінансовій звітності" визначає загальні вимоги до розкриття інформації, вказує дату, період, валюту, в якій вимірюються статті.

Бухгалтерська звітність є одним із елементів методу бухгалтерського обліку, її головне призначення полягає в тому, що за нею можна дослідити тенденцію розвитку фірм, визначити їх економічний і виробничий потенціал, оцінити науково-технічний рівень продукції та її конкурентоспроможність, визначити платоспроможність і кредитоспроможність.

Звичайно, річний звіт фірми складається з кількох розділів, що висвітлюють такі питання: виробництво та реалізація продукції за основними товарними групами, обсяг і головні напрямки капіталовкладень, науково-дослідна робота, зміни в організаційній структурі, керівний склад, основні дочірні підприємства, фінансові результати діяльності. Однак головними документами фінансової звітності є бухгалтерський баланс, рахунок прибутків і збитків, звіт про нерозподілений прибуток, звіт про рух грошових коштів, звіт про зміну фінансового стану, звіт про зміни у власному капіталі, пояснювальна записка.

Бухгалтерський баланс фірми є документом, який відображає у вартісному вимірі її активи та джерела їх формування на певну облікову дату (місяць, квартал, рік). Баланс дає змогу проводити аналіз залежності фірми від зовнішніх джерел фінансування, структури власного та залученого капіталу, а також його використання в господарському обороті.

Американські бухгалтери дотримуються погляду, згідно з яким баланс - це звіт про активи, пасиви та власний капітал фірми. У лівій частині цього звіту показують, як розподіляються поточні активи на готівку й інші складові.

У правій частині балансу показують поточні пасиви, що _; складаються з кредиторської заборгованості постачальникам, короткотермінових позик та іншої короткотермінової заборгованості (табл. 1.2.1.). Далі в балансі відображається довготермінова заборгованість із терміном погашення не менше одного року. Якщо відняти суму заборгованостей фірми від суми її активів, одержимо власний капітал або капітал акціонерів фірми. Складові власного капіталу становлять випущені звичайні акції, акційний капітал від продажу акцій понад номінал і нерозподілені прибутки, що нагромадилися за попередні роки з прибутків після сплати податків і дивідендів. Після ліквідації фірми та сплати всіх претензій кредиторів власний капітал завжди розподіляється серед акціонерів.

Таблиця 1.2.1- Бухгалтерський баланс

Активи	Сума	Заборгованість і власний капітал	Сума
1-й розділ. Оборотні активи		1-й розділ. Короткотермінова заборгованість
Гроші на рахунках. Цінні папери, що швидко реалізуються. Дебіторська заборгованість. Товарно-матеріальні запаси.		Кредиторська заборгованість. Короткотермінові позики. Інші поточні пасиви.
Всього оборотних активів		Всього короткотермінової заборгованості
2-й розділ. Необоротні активи		2-й розділ. Довготермінова заборгованість
Фіксовані активи за залишковою вартістю. (Матеріальні активи). Нематеріальні активи. Земля та її надра (Природні ресурси).		Довготермінова заборгованість. Іпотечний кредит (кредит під заставу майна).
Всього необоротних активів		Всього довготермінової заборгованості
		3-й розділ. Власний капітал
		Акціонерний капітал. Нерозподілені прибутки
		Всього власного капіталу
		Всього заборгованості і власного капіталу

Рахунок прибутків і збитків відображає результати господарської діяльності фірми за звітний період і разом із балансом є однією з важливих форм фінансової звітності акціонерних товариств. Такий звіт, звичайно, складають один раз на рік і публікують разом із балансом, оскільки ці два документи доповнюють один одного.

Розрізняють дві основні форми складання рахунку прибутків і збитків: одноступеневу та багатоступеневу. У першому випадку спочатку наводяться всі надходження та доходи, а далі з їх загальної суми віднімаються всі витрати виробництва та різні видатки; у результаті отримують чистий прибуток. Така форма звіту застосовується у фірмах з одним напрямком діяльності. Схематично одноступенева форма рахунку прибутків і збитків має вигляд [6, с. 159]:

- Доходи.

- Чистий продаж.

- Інші доходи.

- Витрати виробництва й інші видатки.

- Витрати на збут.

- Адміністративні видатки.

- Сплачені проценти.

- Інші видатки.

- Чистий прибуток.

- Податок на прибуток.

При багатоступеневій формі рахунку з кожної категорії надходжень і доходів мінусують відповідні витрати і зазначають проміжні підсумки результатів діяльності. Різниця між усіма надходженнями й усіма відрахуваннями з них є сумою чистого прибутку чи збитків.

Схема багатоступеневої форми складання рахунку прибутків і збитків:

- Продаж.

- Мінус повернення та знижки.

- Чистий продаж.

- Мінус витрати виробництва.

- Разом валовий прибуток від реалізації продукції.

- Мінус витрати.

- На збут продукції.

- Адміністративні та загальні.

- Разом прибуток від операцій.

- Мінус інші видатки.

- Інші видатки.

- Чистий прибуток.

- Податок на прибуток.

1.3 Подання бухгалтерських звітних документів в Італії

За законом необхідні бухгалтерські звітні документи включають балансовий звіт, звіт про прибутки та збитки і коментарі до звітів. Однак надавати їх у повному обсязі повинні тільки великі компанії, а дрібні та середні можуть обмежитися скороченими варіантами. До великої компанії належать організації, показники діяльності яких перевершують два з трьох установлених обмежень:

1) загальний обсяг активів - 1 млн. євро;

2) загальний обсяг реалізації - 2 млн. євро;

3) кількість працівників - 50 осіб.

Як і в більшості країн ЄС, скорочена та повна форми бухгалтерських документів мають однакову структуру. І в балансовому звіті, і у звіті про прибутки та збитки потрібно відображати порівняльні за роками показники. Будь-які зміни у застосовуваних бухгалтерських підходах чи методах аналізу мають детально пояснюватися в коментарях до звітів, щоб користувач міг порівняти поточні показники з показниками минулого року.

В Італії форма балансового звіту така сама, як у Німеччині. Балансовий звіт розміщується горизонтально. Звіт про прибутки та збитки -- вертикально, при цьому перевага надається методові за типами витрат і рідше застосовується функціональний метод. Коментарі є складовою бухгалтерських звітів.

Із 1994 р. діють нові правила складання консолідованих бухгалтерських документів. До цього групові звіти були потрібні тільки для компаній, зареєстрованих на фондовій біржі, і тих структур, що працюють у деяких галузях економіки.

Обов'язок подавати консолідовані бухгалтерські документи покладається тільки на ті групи, показники яких після всіх коригувань перевищують два з трьох встановлених обмежень:

1) загальний обсяг активів -- 5,2 млн. євро;

2) загальний обсяг реалізації -- 10,3 млн. євро;

3) кількість працівників -- 250 осіб.

Окрім основної компанії, ця вимога поширюється на такі структури:

1. Дочірні (холдингові) компанії, якщо вони контролюють більшість прав голосу на двох останніх загальних зборах. У цьому випадку застосовується постатейна консолідація.

2. Групи, що складаються з великої кількості членів, і спільні підприємства. Вони застосовують пропорційну консолідацію.

3. Асоційовані компанії, діяльність яких перебуває під значним впливом, але не управляється основною компанією. Значний вплив найчастіше виявляється, коли частка акцій, які голосують, основної компанії перевищує 20 % , а для компанії, зареєстрованої на фондовій біржі, - 10 %. У цьому випадку використовується метод обліку капіталів.

Є певні винятки, що дозволяють не включати деякі компанії в консолідовані звіти, хоча інформація про них має бути надана в коментарях до звітів:

1. Коли інвестиція здійснювалася не в матеріальному вигляді.

2. Замість постатейної чи пропорційної бухгалтерії можна скористатися методом обліку капіталів, якщо є одна з таких умов: компанія - одержувач інвестицій керується за дорученням чи перебуває в стані ліквідації; інвестиції проводяться для того, щоб у найближчому майбутньому здійснити перепродаж активів; дочірні компанії займаються діяльністю, котра різко відрізняється від профілю інших компаній групи, і включення їх у консолідовані звіти може призвести до порушення принципу істинного та неупередженого подання інформації; інвестиції, одержання необхідної інформації про які може призвести до невиправдано високих витрат засобів чи часу.

Формат подання консолідованих документів збігається з форматом звітних документів окремих компаній, однак при цьому є дві відмінності [6, с. 221]:

1) балансовий звіт має показувати частку участі дочірніх компаній;

2) звіт про прибутки і збитки відображає функціональний аналіз собівартості.

Операції з іноземною валютою спочатку враховуються за курсом обміну на дату їхнього здійснення. На дату складання балансового звіт у всі грошові активи і пасиви перераховуються за середнім курсом останнього місяця року. Прибутки від перерахування відображаються в розділі пасивів балансового звіту як відкладений дохід. Збитки від перерахування погашаються з цього відкладеного доходу, а якщо його не вистачає, заносяться у звіт про прибутки і збитки. Коли оплачуються грошові статті в іноземній валюті, отримані прибутки чи збитки також відображаються у звіті про прибутки і збитки.

В Італії не розроблено ніяких бухгалтерських правил, пов'язаних з обліком інфляційних впливів. Однак для їхнього обліку дозволяється проводити переоцінку, використовуючи спеціальні індекси. Останній раз така переоцінка проводилася в 1983 р.

Вартість запасу готових виробів відображається за нижчим показником зі значень собівартості і ринкової вартості. Остання визначається або як чиста вартість реалізації, або як відновна вартість. Собівартість обчислюється за методом поглинання витрат, пояснення до якого має бути подане в коментарях до бухгалтерських звітів. Дозволяється використовувати методи середнього зваженого, "останнім надійшов - першим використаний", "першим надійшов - першим використаний".

1.4 Подання бухгалтерських документів в Іспанії

Загальний план бухгалтерської справи 1990 р. зобов'язує, щоб річні звітні бухгалтерські документи містили: балансовий звіт, звіт про прибутки та збитки, коментарі до цих звітів і звіт керівництва компанії. При цьому передбачається два варіанти -- повний і скорочений. Компанії можуть подавати звітні бухгалтерські документи, якщо їхні показники не перевищують двох із трьох таких значень:

Показники	Для балансового звіту	Для звіту про прибутки і збитки
Загальний обсяг активів	1,4 млн. євро	5,6 млн. євро
Загальний обсяг реалізації	2,9 млн. євро	11,5 млн. євро
Кількість працівників	50 осіб	250 осіб

Цікаво зазначити, що нерідко компанія може виявитися в ситуації, коли вона повинна подавати повний балансовий звіт і коментарі та скорочену форму звіту про прибутки і збитки. Структура обох форм усіх документів однакова, а різниця полягає тільки в обсязі наданих зведень і рівневі їхньої деталізації.

Скорочений балансовий звіт показує:

Активи	Пасиви
(А) Заявки на участь в акціонерному капіталі, не оплачені на момент складання балансу	(А) Власний капітал
(Б) Основний капітал	(Б) Відстрочений прибуток
(В) Витрати на попередню оплату	(В) Резерв на непередбачені ситуації та платежі
(Г) Оборотний капітал	(Г) Довгострокові зобов'язання
(Д) Короткотермінові інвестиції

Звіт про прибутки та збитки подається на основі типу витрат. Його показники проходять під трьома основними підзаголовками:

- Надходження і витрати, що пов'язані з основними видами діяльності.

- Фінансові надходження і витрати.

- Надходження і витрати від надзвичайних операцій (це стосується всіх угод, що виходять за межі основних видів діяльності компанії).

У кінцевому результаті звіт про прибутки та збитки відображає: прибутки та збитки, пов'язані з основними видами діяльності; прибутки та збитки від звичайних фінансових операцій; прибутки та збитки від надзвичайних операцій; прибутки та збитки після сплати податків.

Крім цього, компанії можуть на свій розсуд надавати звіт про прибутки та збитки, складений на функціональній основі.

У коментарі до бухгалтерських звітів має включатися додаткова інформація. У наведеному нижче списку необхідних зведень значком "зірочка" (*) позначені ті коментарі, котрі мають бути в скороченому варіанті.

Отже, список додаткової інформації має включати [6, с. 246-247]:

1) вид діяльності*;

2) застосовуваний метод надання бухгалтерської документації*;

3) що вважається прибутком*;

4) застосовуваний метод оцінювання вартостей*;

5) витрати на управлінням*;

6) нематеріальні складові основного капіталу*;

7) матеріальні складові основного капіталу*;

8) фінансові інвестиції*;

9) запаси продукції;

10) зміни обсягів власного капіталу*;

11) субсидії;

12) пенсійні фонди;

13) інші резерви;

14) борги, не пов'язані з виробничою діяльністю*;

15) податкові зведення;

16) гарантії;

17) доходи і витрати*;

18) угоди за участю керівництва*;

19) події, що відбулися після складання балансового звіту;

20) вказівки на зміни в балансовому звіті.

До бухгалтерських звітних документів має додаватися звіт керівників компанії. Переважно його зміст пов'язаний з обговоренням поточних справ та перспектив розвитку. Особлива увага в цьому документі приділяється проблемам досліджень і розробок, проведених компанією.

Щороку бухгалтерські звітні документи мають підшиватися до документів компанії, котрі зберігаються за місцем її реєстрації і доступ до яких відкритий для всіх бажаючих.

Загальний план бухгалтерської справи не передбачає якихось особливих додаткових вимог щодо надання зведень для компаній, зареєстрованих на фондовій біржі, однак біржі вимагають у таких компаній складання внутрішніх зведених бухгалтерських документів кожні три місяці.

Консолідовані звітні бухгалтерські документи обов'язкові для груп компаній, показники яких перевищують дві з трьох установлених умов: 1) загальний обсяг активів - 14 млн. євро; 2) загальний обсяг реалізації - 2,9 млн. євро; 3) кількість працівників - 500 осіб.

Холдинговою компанією вважається така, котра має не менше 50 % акцій іншої компанії (дочірньої) або контролює більшість членів її ради директорів. Винятки з обов'язкового надання групових звітних бухгалтерських документів, які включають діяльність дочірньої компанії, настають у таких випадках: дочірня компанія не має матеріальних засобів; дочірня компанія перебуває під судовим контролем і призупинила виплати за своїми зобов'язаннями; для одержання необхідної інформації про діяльність дочірньої компанії потрібні непропорційно високі витрати; дочірня компанія придбана з метою швидкого перепродажу; діяльність дочірньої компанії різко відрізняється від напрямків діяльності інших членів групи.

Консолідація здійснюється за статтями. В асоційованих компаніях, у яких холдингу належить від 20 до 50 % акцій, для консолідації використовується метод капіталу, а в багато групових холдингах, коли контроль здійснюється двома чи більше компаніями, застосовується пропорційний метод.

Звичайний підхід для перерахування іноземної валюти - метод обмінного курсу закриття балансу, при цьому різниця в показниках через перерахування надходить безпосередньо у спеціальний резерв балансового звіту. Якщо діяльність дочірнього підприємства повністю залежить від іспанської холдингової компанії, застосовується монетарно-немонетарний метод і різниця в показниках через перерахування відображається у звіті про прибутки та збитки. Статті в іноземній валюті у власних бухгалтерських документах компанії розраховуються за курсом обміну, що діє на час здійснення угод, які відносять до зазначених статей. При кожному складанні балансу грошові статті перераховуються за обмінним курсом закриття цього балансу. Збитки від перерахування відображаються у звіті про прибутки та збитки. Нереалізовані надходження проводяться в балансовому звіті як пасив.

В Іспанії немає досвіду створення і розвитку всеосяжної системи бухгалтерського обліку та звітності в умовах дії інфляційних процесів. Однак час від часу, відповідаючи на вплив інфляції, в країні дозволялося проводити так звану "актуалізацію вартостей", що означає проведення їхньої переоцінки за допомогою встановлених урядом індексів. Податки від переоцінки не стягуються, але пов'язана з нею наступна амортизація оподатковується. Остання загальна переоцінка в країні відбулася в 1983 р. У 1992 р. було оголошено, що в Баскській провінції переоцінка буде проводитися щорічно за спеціальною податковою схемою. Таким чином, у результаті тісної взаємодії бухгалтерських і податкових норм в Іспанії один із регіонів країни має регулярну систему переоцінки активів.

До 1989 р. звичайною практикою для підприємств була переоцінка їх активів до первісної вартості. Такі регулярні надбавки треба було проводити через звіт про прибутки та збитки, що сприяло підвищенню податкових відрахувань. Ця практика ще може впливати на стан бухгалтерської справи в Іспанії.

Загальний план бухгалтерської справи досить гнучкий і дозволяє застосовувати такі методи оцінки: середньої зваженої, "останнім надійшов - першим використаний", "першим надійшов - першим використаний" та інші, їм подібні. Однак на практиці через податкові підходи прийнятними стають тільки методи "першим надійшов - першим використаний" і середньої зваженої.

Членство Іспанії в ЄС привело до великих змін у системі бухгалтерського обліку та звітності цієї країни. Основні з них:

- формування нового плану, в якому передбачається набагато більше вимог до бухгалтерських звітних документів і відхід від бухгалтерської системи, заснованої на податкових правилах і прив'язаної до них;

- встановлення для груп компаній визначеного обсягу надання консолідованих бухгалтерських звітних документів;

- встановлення для великих і середніх компаній обов'язкового аудиту.

Хоча формальне регулювання бухгалтерських та аудиторських вимог залишається під жорстоким контролем уряду, іспанські професійні органи відіграють останнім часом помітнішу роль у розвитку та вдосконаленні бухгалтерської й аудиторської практики.

1.5 Подання бухгалтерських документів в Португалії

Відповідно до Загального плану бухгалтерської справи річні бухгалтерські звітні документи складаються з балансового звіту, звіту про прибутки та збитки і коментарів до цих звітів. Усі документи можна давати в повному та скороченому варіантах. Як правило, всі компанії зобов'язані використовувати повний варіант, коли не виникає умов, які дають їм змогу скористатися скороченою формою. Це можна зробити, якщо показники діяльності не перевищують два з трьох установлених обмежень:

1) загальний обсяг активів -- 900 тис. євро;

2) чистий товарообіг -- 1850 тис. євро;

3) середня чисельність працівників -- 250 осіб.

Балансовий звіт складається за такими правилами: його подають у горизонтальному форматі в повному та скороченому варіантах, в останньому варіанті вказується менше подробиць. Слід особливо зазначити, що балансовий звіт має чотири колонки, з яких перші три стосуються останнього фінансового року, що завершився, і показують валовий дохід, амортизаційні відрахування та чистий дохід. Остання колонка призначена для показників чистого доходу за попередній рік.

Балансовий звіт [6, с. 232]

Актив:

Основний капітал

Нематеріальні активи (включаючи витрати на підготовку виробництва)

Матеріальні активи

Постійні інвестиції

Основний капітал у процесі будівництва

Оборотний капітал

Товарно-матеріальні запаси

Дебітори

Тимчасові інвестиції

Готівка в банку та касі

Нараховані надходження і витрати за попередньою оплатою

Усього активів.

Пасиви:

Акціонерний капітал і заборгованості

Акціонерний капітал

Резерви для переоцінки

Резерви

Прибуток після сплати податків

Резерви для виплати зобов'язань і платежів

Довгострокові заборгованості

Поточні зобов'язання

Відстрочені надходження і витрати

Усього пасивів.

Звіт про прибутки та збитки, як і балансовий звіт, має містити, крім показників за звітний фінансовий рік, зведення за попередній період. Він також має горизонтальний формат для повного та скороченого варіантів. У ньому надходження і витрати класифікуються за характером операцій. Як у випадку з балансовим звітом, його повна та скорочена форми мають однакову структуру, але скорочена форма містить менший обсяг зведень, що подаються.

Результати роботи компанії поділяються на прибуток від основного виду діяльності, фінансові результати, прибутки та збитки від звичайних і надзвичайних операцій.

Коментарі до бухгалтерських звітів надають користувачам додаткову інформацію до тієї, яка увійшла в балансовий звіт і звіт про прибутки та збитки. Характерні риси звітних бухгалтерських документів Португалії:

- проведення податкових коригувань у річному звіті про прибутки та збитки (наприклад для прискореної амортизації);

- сумнівні борги;

- отримані субсидії та податкові пільги.

Коли провідна компанія контролює більше 50 % прав голосу чи призначення більшості членів ради директорів, то вона зобов'язана подавати консолідовані бухгалтерські документи. Це має робити також група компаній, якщо вона перевищує два з трьох установлених обмежень:

1) загальний обсяг активів - 7,5 млн. євро;

2) чистий товарообіг - 15 млн. євро;

3) середня чисельність працівників - 250 осіб.

Однак зазначені обмеження не поширюються на ті групи, в яких хоча б одна з компаній зареєстрована на будь-якій фондовій біржі в ЄС.

Необов'язково подавати консолідовані звіти й у таких випадках: якщо дочірня компанія не впливає на загальну ситуацію; коли для одержання інформації необхідно понести значні витрати; якщо дочірня компанія розташована в країні, де політика уряду обмежує можливості головної компанії щодо контролю за нею; якщо дочірня компанія купується для швидкого перепродажу; якщо дочірня компанія займається діяльністю, що різко відрізняється від діяльності основної групи.

Консолідовані документи включають: балансовий звіт, звіт про прибутки та збитки і коментарі до цих звітів. Формат документів, які подаються, ідентичний тим, що діють для окремих компаній, але за одним винятком - у них має бути відображено частку участі дочірніх компаній.

Крім цього рекомендується ввести звіт про джерела фінансування і використання фондів.

Консолідовані документи груп компаній і залежних від них компаній готуються постатейним методом.

Якщо у групі є асоційовані члени, їхня частка враховується методом капіталів.

Відмінність між дочірньою й асоційованою компаніями полягає в тому, що в першій інвестор має визначений вплив на прийняті рішення, а у другій -- правом деякого контролю володіє вся група.

Якщо у групи є частка в багатогруповій компанії, то тій, якою одночасно керують дві та більше компаній, варто застосовувати метод пропорційної консолідації. Відповідно до нього в показники групи включається частина активів і пасивів багатогрупової компанії, що відповідає частці групи. Гудвіл від консолідації має списуватися, як правило, максимум за 5 років. Однак цей період може бути продовжений, коли очікується, що передбачуваний термін дії гудвіла буде більшим.

Як і в інших країнах Західної Європи (Великобританія, Франція, Іспанія, Данія, Ірландія), амортизація гудвіла в Португалії не оподатковується.

Угоди в іноземній валюті перераховуються за поточним обмінним курсом на час їх здійснення. Наприкінці фінансового року грошові статті перераховуються за курсом на останній день року.

Якщо активи в іноземній валюті принесли прибутки чи збитки, вони безпосередньо відображаються у звіті про прибутки та збитки. Однак при одержанні різниці від перерахування пасивів в іноземній валюті через звіт про прибутки та збитки проводяться тільки збитки і реалізовані надходження. Нереалізовані надходження відображаються в пасиві балансового звіту доти, доки не буде твердої впевненості в тому, що їхнє надходження неминуче відбудеться; у цьому випадку їх можна відносити на прибуток. Різниця від перерахування позик, призначених для фінансування створення основним фондів, може розглядатись як частина їхньої собівартості.

У щорічних бухгалтерських звітних документах необхідно відображати амортизаційні відрахування в повному обсязі, незважаючи на те, що якась частина з них податком не обкладається.

До методів оцінки матеріально-технічних запасів належать методи середньої зваженої, "останнім надійшов - першим використаний", "першим надійшов - першим використаний", метод стандартного запасу та інші.

Компанії, що займаються роздрібною торгівлею, можуть оцінювати свої запаси за ціною їх продажу за мінусом валового прибутку.

Для сировини можна використовувати метод базового запасу, тобто визначеної його кількості за встановленою ціною. Цей метод може застосовуватися за таких умов: якщо сировина не призначена для діяльності компанії загалом; якщо її обсяг, вартість і склад суттєво не змінюються; якщо оборот використання сировини дуже високий.

У незавершених контрактах, коли можна обчислити прибутки, отримані у процесі їх поточної реалізації, використовується метод процентного виконання. Його застосування не обов'язкове, і прибутки можуть бути розраховані після завершення контракту.

До фінансової оренди відносять угоди, що надають орендарю право купити згодом орендовану ним річ, при цьому її вартість зараховується до його активів і пасивів. При виплаті орендних платежів витрати на них розподіляються між виплатами за зобов'язаннями та фінансовими витратами, які відображаються у звіті про прибутки і збитки як витрати. Активи, що були капіталізовані, підлягають амортизації, термін якої залежить від періоду їхнього корисного терміну служби чи протягом терміну, визначеного в умовах орендної угоди.

Для короткотермінових оренд платежі обчислюються як витрати в період їх здійснення.

Висновки

Оцінка фінансової діяльності компанії здійснюється на основі аналізу їх фінансових звітів. За допомогою такого аналізу інвестори, кредитори, менеджери та інші зацікавлені особи оцінюють минулий, поточний та очікуваний фінансовий стан фірми.

Отже, метою фінансової звітності є забезпечення корисною інформацією широкого кола користувачів для прийняття ними обґрунтованих економічних рішень. До такої інформації належить інформація про фінансовий стан підприємства, результати діяльності підприємства та зміни фінансового стану підприємства, що дає можливість користувачам оцінити як минулі події та дії управлінського апарату підприємства, так і майбутні перспективи розвитку. Примітки до фінансових звітів та інша інформація, яка міститься у звітності, дають можливість користувачам краще розуміти статті балансу, звіту про фінансові результати та специфіку діяльності певного підприємства.

Як свідчать дослідження в більшості випадків ті країни, які мають єдиний загальноприйнятий план рахунків, мають, відповідно, і регламентовану форму балансу. У всьому діловому світі відомості про формування і використання прибутку розглядається як найзначуща частина фінансової звітності підприємства. В більшості країн законодавчо закріплено декілька форм звіту про прибутки і збитки, серед яких господарюючі суб'єкти мають право обирати таку, яка найточніше представляє елементи результатів діяльності. Як бачимо, звіт про рух грошових коштів в більшості зарубіжних країн не є обов'язковою формою і частіше подається в складі інформації приміток до фінансової звітності. Звіт про зміни у власному капіталі надають переважно акціонерні товариства відкритого типу. На відміну від українського законодавства, міжнародні стандарти не відносять звіт про зміни у власному капіталі до обов'язкового пакету звітності. Примітки у закордонній практиці обліку є основним джерелом інформації про підприємство для зовнішніх користувачів, де розкривається вся суттєва інформація, яка вплинула на поточний фінансовий результат і фінансовий стан, а також та, яка, як очікується, вплине на майбутні події.

Інакше кажучи, фінансова звітність відображає результати управління та вміння керівництва ефективно використовувати наявні ресурси господарюючого суб'єкта. Вся фінансова звітність повинна складатися виходячи з якісних характеристик облікової інформації. Нагадаємо їх: зрозумілість; доречність; суттєвість; достовірність; правдиве подання; превалювання сутності над формою; нейтральність; обачність; повнота; послідовність.

Навіть в країнах з однією мовою та єдиними правилами обліку термінологія і форми надання звітності суттєво відрізняються.

Список використаних літературних джерел

1. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». - Житомир: ПП. «Рута», 2002. - 544 с.

2. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. - 7-ме вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2006. - 832 с.

3. Кочерга С.В., Пилипенко К.А. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 216 с.

4. Лень В.С., Гливенко В.В. Звітність підприємства: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 612 с.

5. Литвиненко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. - К.: Вид-во «Центр учбової літератури», 2003. - 524 с.

6. Лучко М.Р., Бенько І.Д. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 311 с.

7. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2003. - 278 с.