Аудиторські докази та документальне оформлення аудиторської перевірки

17

17

КИЇВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ ТА ТЕХНОЛОГІЙ

Луганська філія

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни “Аудит”

Аудиторські докази та документальне оформлення аудиторської перевірки

Індекс групи Ф - 09-05(БФ 3,6з)- 1

Пашкова Олена Олександрівна

М.Луганськ, кв-л Запорожченко,6/62

ТОВ «Атлант ЛТД», бухгалтер

Викладач: Рєва В.Х.

Луганськ - 2007

1. Поняття про аудиторські докази та іх види

Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» ст.3, поняття «аудиторська діяльність» містить в собі організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ним експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економічно-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Для видачі обґрунтованих звітів аудитор повинен мати повну, достовірну і надійну інформацію - аудиторські докази. Стандарти, щодо кількості, якості та процедур одержання аудиторських доказів встановлені у національному нормативі аудиту «Аудиторські докази» №14. Джерелами інформації можуть бути облікова система, первинні документи, матеріальні активи, робітники підприємства. Усі первинні документи і облікові записи мають складатися згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України «Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2000 р. Відповідно до Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосування міжнародних стандартів.

Кількість та якість інформації, якою може володіти аудитор, багато в чому визначає якість аудиторського висновку, його адекватність фінансовому та майновому стану підприємства. Кількість інформації, необхідної для аудиторських оцінок, законодавчо не регламентується. Аудитор на основі свого професійного судження має самостійно приймати рішення щодо кількості інформації, необхідної для складання висновку про достовірність фінансової звітності економічного суб'єкту.

Аудиторські докази - це інформація, зібрана аудиторами при підготовці висновків, на яких ґрунтується аудиторський звіт. Аудиторські докази включають первинні документи і облікові записи, які лежать в основі звітності, а також інформацію, що підтверджується з інших джерел.

Одержані аудиторські докази можна класифікувати у світлі загальноприйнятих правил надання інформації. Особливе значення для аудиту мають прямі докази.

Прямі докази - це дані, що підтверджуються первинними документами обліковими записами. Прямі докази підрозділяють на матеріальні та нематеріальні. Матеріальні - це документи і натуральні об'єкти. Нематеріальні - це моментні явища, а також контрагенти підприємства, на якому проводиться аудит.

Докази можуть розрізнятися за характером: візуальні, документальні, усні, а залежно від джерела інформації - внутрішні або зовнішні.

За доказовим значенням документи, що підлягають перевірці, поділяються на:

- Первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження на дозволи адміністрації (власника) на їх проведення;

- Облікові записи (облікові регістри) - носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, ордерів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, ґрунтування та узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку;

- Головна книга - регістр синтетичного обліку, де відображаються залишки на початок і кінець звітного періоду і обороти на дебеті і кредиті рахунків;

- Бухгалтерська звітність;

- Плани, кошториси, калькуляції;

- Матеріали перевірок і ревізій;

- Матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємства;

- Дані, отримані аудитором при проведенні документального і фактичного контролю об'єктів аудиту;

- Неофіційні документи - документи, які робітники підприємства ведуть з власної ініціативи;

- Допоміжні документи - документи, в яких викладена думка осіб, що працюють на підприємстві.

Неофіційні та допоміжні документи доказового значення не мають, однак можуть бути використані при виборі напрямку проведення дослідження і перевірки.

Відповідно до вимог нормативу аудиту «Аудиторські докази» №14 аудитор повинен прийняти рішення про надійність, корисність і достатність отриманих ним аудиторських доказів. Значимість доказів залежить від їх надійності й корисності. Лише за такої умови докази можуть впливати на формування висновку аудитора щодо фінансової документації клієнта.

Щоб бути корисним аудиторові, докази повинні бути надійними. Надійність - це якість інформації, яка забезпечує обґрунтовану відсутність у ній помилок і виправлень, відображає належну інформацію. На надійність доказів впливає велика кількість факторів, основні з них такі:

1. Незалежність джерела інформації. Докази, отримані аудитором із незалежних відносно суб'єкта перевірки джерел надійніші, ніж свідчення, надані підприємством. Але високий рівень надійності таких свідчень ще не гарантує, що вони не можуть бути помилковими.

2. Компетентність джерела інформації. Докази можна вважати надійними, якщо вони отримані від компетентних джерел і видають інформацію без помилок.

3. Система внутрішнього контролю. Якщо аудитор планує розглядати систему внутрішнього контролю як джерело інформації, він повинен ознайомитись із діяльністю підприємства і перевірити заходи і процедури, що становлять систему внутрішнього контролю, впевнитись, що вони розроблені без помилок і діють ефективно.

4. Об'єктивність доказів. Свідчення вважаються об'єктивними, якщо не виникає сумнівів, щодо їх надійності.

При проведенні перевірки аудитор керується двома основними цілями:

- Домогтися отримання необхідного ступеня впевненості на підтримку думки, що склалася в ході аудиторської перевірки. Достатність обсягів доказів є складною проблемою Визначаючи обсяг доказів, що належить отримати при проведенні перевірки, аудитор повинен прийняти рішення про те, який їх обіг є достатнім для того, щоб бути впевненим у правильності висновку. Достатність обсягів доказів залежить від багатьох умов, у тому числі від кваліфікації і досвіду аудитора. У ряді випадків аудитор не може перевірити всю сукупність інформації, що є на підприємстві, тому він вдається до вибіркового дослідження.

- Проведення перевірки з максимальною ефективністю. Одночасно з обґрунтованістю і надійністю свідчень аудитор повинен визначити їх придатність, своєчасність і вартість отриманих свідчень. Різні типи інформації мають різну вартість, і аудитору треба знайти компроміс між вартістю і отриманими перевагами. Аудитор повинен з мінімальними витратами вибирати типи свідчень, які забезпечують досягнення мети перевірки (інформаційні докази аудитор має використовувати щонайменше із двох джерел). Тип свідчень, їх обсяг, процедури, що використовуються для їх отримання, залежать від конкретних обставин і умов проведення перевірок і визначаються аудитором.

Аудиторські докази одержуються в процесі перевірок належним поєднанням тестів систем контролю і процедур перевірки на суттєвість.

Тести системи контролю - застосовуються для одержання аудиторських доказів відносно відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього аудиту. Це перелік методів та порядок їх застосування аудитором для оцінки ефективності функціонування системи обліку і внутрішнього контролю.

Аудиторські тести кваліфікуються за процедурою їх здійснення і розрізняються як ротаційні, глибинні, тести слабких місць, цілеспрямовані, наскрізні.

Ротаційні тести являють собою порядок, відповідно до якого об'єкти, що підлягають аудиторській перевірці, вибираються аудитором по черзі, на принципах ротації.

Глибинні тести є певною вибіркою операцій, що перевіряються на усіх стадіях облікового процесу.

Тести слабких місць призначені для перевірки конкретного аспекту обліково-аналітичної роботи, де аудитор припускає наявність помилок. При встановленні помилок базу перевірки розширюють.

Спрямовані тести використовують з метою наступного контролю здійснюваних операцій.

Наскрізні тести - це форма поглибленого тесту ,яка використовується для вивчення системи в цілому. Крім тестів системи контролю, в аудиторських перевірках може також використовуватися система незалежних тестів.

Незалежні тести призначені для перевірки операцій і залишків, а також здійснення інших процедур з метою отримання доказів про повноту, правильність і законність операцій, відображених у бухгалтерських записах і фінансовій звітності.

Поняття «суттєвість» аудиту є дуже важливим. Аудитори не повинні звертати увагу на несуттєві моменти - це один із принципів аудиту.

Інформація вважається суттєвою, якщо її відсутність або викривлення може істотно вплинути на достовірність фінансової звітності, на прийняття рішення. Аудитор має самостійно вирішувати, з якого моменту помилка, викривлення, порушення законів стали суттєвими для фінансової звітності. Це рішення приймається аудитором на дослідницькій стадії аудиту. Встановлений плановий рівень суттєвості аудитор використовує як для суцільних, так і для вибіркових досліджень. Аудитор повинен аналізувати суттєвість відповідно до національного нормативу аудиту «Суттєвість та її зв'язок з ризиком аудиторської перевірки» №11, розглядаючи при цьому такі питання:

1. Взаємозв'язок між суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки. Залежно від стану обліково-аналітичної роботи системи внутрішнього контролю аудитор зобов'язаний вибрати такі процедури аудиторської перевірки, від яких можна очікувати скорочення розміру ризику до сприятливого рівня. Існує взаємозв'язок між суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки: чим суттєвіше здійснюється перевірка, тим нижчим є ступінь ризику аудиту, і навпаки.

2. Суттєвість і ризик аудиторської перевірки за оцінки аудиторських доказів. Оцінка аудитором суттєвості і ризику на різних стадіях аудиту можуть відрізнятися через зміну обставин або відомостей аудитора під час проведення перевірки. У зв'язку із цим оцінка суттєвості і ризику аудиторської перевірки може переглядатися з метою зниження ймовірності непомічених помилок під час аудиту.

3. Оцінювання впливу помилок. Аудитор зобов'язаний визначити суттєвість помилок фінансової звітності. Якщо він вважає їх суттєвими, то повинен продовжити процедури перевірки з метою зниження аудиторського ризику. Аудитор може також запропонувати клієнтові внести виправлення до фінансової звітності підприємства. Залежно від суттєвості помилок, їх впливу на адекватність фінансової звітності підприємства аудитор приймає рішення про складання того чи іншого аудиторського висновку.

Процедури перевірки на суттєвість - це перевірки, які виконуються з метою одержання аудиторських свідчень про виявлення суттєвих викривлень фінансової звітності. Процедури перевірки на суттєвість бувають двох типів:

1. Документальні перевірки операцій та залишків.

2. Аналітичні процедури.

Ці процедури також є джерелами одержання аудиторських свідчень. Застосовуються такі процедури одержання аудиторських свідчень:

- Перевірки - полягають у вивчені первинних документів бухгалтерських регістрів, документів матеріальних звітів і доцільності проведення операцій з метою встановлення дійсного фінансового стану підприємства.

- Спостереження - це спосіб контролю за виконанням іншими особами процедур за безпосередньої участі аудитора з метою об'єктивного сприйняття інформації. Наприклад, спостереження аудитора за проведенням працівниками підприємства інвентаризації товарно-матеріальних цінностей або за виконанням процедур, які не залишають сліду з точки зору аудиту.

- Опитування - осіб на підприємстві або позв його межами (формально, неформально, письмово, усно) з метою одержання достовірної інформації. Він ґрунтується на компетентності, досвіді, незалежності і чесності опитуваних. Опитування може дати аудиторові нову інформацію або підтвердити вже зібрані ним свідчення.

- Підрахунки - арифметична перевірка точності бухгалтерських записів і проведення самостійних підрахунків.

- Підтвердження - прийом контролю ,коли відповіді на запити можуть підтверджувати інформацію бухгалтерських документів.

- Аналітичні процедури - полягають в аналізі співвідношень та тенденцій. За результатами аналітичних процедур оцінюють зміни в діяльності підприємства, помилки фінансової звітності. Аналітичні процедури проводяться в основному у разі надходження додаткової інформації, яка не узгоджується з очікуваною.

2. Організація проведення робочих документів

Документальне оформлення аудиторської перевірки проводиться на підставі статей 7,21 Закону України «Про аудиторську діяльність» та національних нормативів аудиту. Згідно з цими документами документальне оформлення аудиту складається із двох видів документів: робочого та підсумкового.

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і висновки, винесені в результаті проведення аудиту. Робочі документи є власністю аудитора. Вони мають містити всю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного виконання перевірки. Ця інформація повинна підтвердити висновок аудитора.

Робочі документи виконують такі функції:

- Забезпечення обгрунтованості аудиторського висновку;

- Засвідчення відповідності проведення аудиту стандартам;

- Обґрунтованість планування, контролю якості проведення аудиту;

- Проведення аудиту на єдиних методологічних принципах;

- Слугувати інструментарієм для аудиторів.

Робоча документація має містити в собі опис усіх значних моментів і обставин, з якими зустрівся аудитор під час проведення аудиту. Вона повинна бути чіткою і зрозумілою, щоб за нею можна було легко з'ясувати обсяг проведеної роботи, перевірити обґрунтованість зроблених висновків. Робоча документація повинна складатися в ході перевірки (аудиту). Це дасть можливість врахувати найменші дрібниці роботи підприємства. Робоча документація має відображати такі відомості про кожного з об'єктів перевірки:

- Використані методики і тести;

- Одержана інформація;

- Висновки.

Робочі документи розробляються кожним аудиторським підприємством з урахуванням фахової підготовки аудиторів, їх досвіду, прийнятої організації аудиторського процесу.

Кожний робочий документ повинен бути належним чином оформлений:

- Мати реквізити аудиторської фірми, номер і дату договору, на підставі якого проводиться перевірка;

- Мати реквізити суб'єкта, що перевіряється;

- Мати ідентифікаційний номер і пронумеровані сторінки;

- Бути засвідченим аудитором, що проводив перевірку із зазначенням дати проведення аудиту;

Робочі документи зазвичай мають:

- Інформацію про клієнта (юридичну, організаційну, іншу);

- Копії юридичних первинних та інших документів;

- Документацію про планування аудиту;

- Інформацію про проведені тести систем контролю, процедури перевірки на суттєвість, аудиторські свідчення;

- Висновки сторонніх аудиторів або експертів;

- Висновки, зроблені аудитором для різних об'єктів аудиту.

Після закінчення перевірки робочі документи залишаються у аудитора, власністю якого вони є. Робочі документи можуть бути вилучені в аудитора за рішенням суду або слідчих органів.

Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та додаткової документації, що передається замовникові.

За результатами аудиторської перевірки складаються аудиторський висновок та інша документація, що передається замовнику.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами проведення аудиту і містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів.

Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, який має відповідати вимогам Закону України «Про аудиторську діяльність» та національних нормативів аудиту.

Аудиторський висновок складається з таких розділів:

1. Розділ «Заголовок», де треба записати, що аудиторська перевірка проводилась незалежними аудиторами, вказати назву аудиторської фірми, а також навести повну назву підприємства, яка перевіряється, та час перевірки.

2. Розділ «Кому адресується аудит» потребує чіткого визначення адресата.

3. Розділ «Вступ» містить дані про склад звітності, яка перевірялась, дату, на яку булла складена інформація, обов'язкове повідомлення про відповідальність за складання звітності керівництва підприємства та зауваження, що аудитор зобв'язаний готувати висновок на підставі інформації, яка надійшла за результатами перевірки представленої звітності.

4. Розділ «Масштаб перевірки» передбачає висвітлення масштабів аудиту і змісту виконаних робіт. Цей розділ має забезпечити споживачам аудиторського висновку впевненість у тому, що аудит спланований і проведений відповідно до вимог українських нормативів або за вимогами міжнародних стандартів аудиту. Аудиторський висновок повинен містити твердження про те, що перевірка булла сплпнована і підготовлена з достатньою достовірністю виявлених найсуттєвіших помилок звітності.

Аудитор має оцінити суттєвість помилок у системі обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта, виявити ступінь їх впливу на фінансову звітність.

5. Розділ «Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність» потребує чіткого судження аудитора про звітність, правильність усіх її суттєвих аспектів відповідно до інструкцій про порядок складання звітності та чинних принципів обліку.

6. Розділ «Дата аудиторського висновку». Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Завершеною вважається перевірка, коли її результати доведені до керивництва підприємства, на якому проводилась перевірка і керівництво підписало звіти, що додаються до аудиторського висновку та акту прийому-здачі роботи. Керівництво підприємства подає удиторський висновок до відповідної податкової інспекції України не пізніше, як через 10 днів після закінчення аудиторської перевірки.

7. Розділ «Адреса аудиторської фірми» містить адресу дійсного місцезнаходження аудиторської фірми, номер та термін дії ліцензії, отриманої від Аудиторської палати України.

8. Розділ «Підпис аудиторського висновку». Аудиторський висновок та звітність, про яку аудитор дає свій висновок, підписується незалежними особами (аудиторами) від імені аудиторської фірми.

Бувають такі види аудиторських висновків:

- безумовно позитивним;

- умовно позитивним (із застереженням);

- негативним;

- аудитор відмовляється від видання висновку про звітність і оформляє свій звіт в іншій формі.

У трьох останніх випадках висновок повинен містити короткий перелік аргументів, що обумовлюють судження аудитора.

Безумовно позитивний висновок складається у випадках, коли, на думку аудитора, виконані такі умови:

- аудитору надана вся інформація і пояснення, неохідні для цілей аудиту;

- інформація цілком достатня для відображення реального стану суб'єкта перевірки;

- наявні адекватні дані з усіх питань, суттєвих для достовірності й повноти змісту інформації;

- фінансова документація складена на основі прийнятої напідприємстві системи бухгалтерського обліку, а сама система задовольняє існуючому законодавству та нормативним вимогам;

- звітність складена на основі дійсних облікових даних і не є суперечливою;

- звітність складена належним чином за затвердженою формою.

Якщо під час перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших використаних суб'єктами перевірки рішень, але йому представлено переконливі (обгрунтовані на законодавчому та нормативному рівні) докази цих рішень, то у своєму висновку аудитор не зобов'язаний посилатися на ці рішення і така ситуація не змінює безумовності позитивного висновку.

Аудитор не може видати безумовно позитивний висновок у разі:

1. Непевності, коли він не може сформулювати свою думку;

2. Незгоди, якщо сформульоване судження аудитора суперечить даним перевіреної фінансової інформації.

Причинами непевності можуть бути:

1. Обмежені обсяги аудиторської роботи через недостатність необхідної інформації і пояснень, без чого аудитор не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (незадовільний стан обліку, обмеження у часі);

2. Ситуаційні обставини, непевність у правильності висновку з певної ситуації.

Існують слідуючі причини незгоди:

1. Неприйнятність системи або способів обліку;

2. Розходження у судженні відносно відповідності фактів або сумм фінансової звітності даним обліку;

3. Незгода щодо ступеня та способу відображення фактів у обліку та звітності;

4. Невідповідність проведення або оформлення операцій нормам законодавства та іншим вимогам.

Наявність будь-якого ступеня непевності або незгоди є підставою для відмови щодо винесення безумовно позитивного висновку.

У різних обставинах стандартна форма аудиторського висновку може змінюватись. Будь-які зміни щодо стандартного позитивного висновку називаються «відхиленням» від нього. Такі зміни бувають трьох видів:

1. Висновок з обмеженням відображає:

· Посилання на наявність відхидень від чинних в Україні принипів обліку;

· Обмежений масштаб аудиторських процедур;

· Неможливість надання аудиторського висновку за неперевіреною звітністю або у зв'язку з порушенням незалежності аудитора;

· Неможливість винесення аудиторського висновку, який підтверджував би достовірність звітності, через неадекватність достовірної інформації.

В аудиторському висновку необхідно описувати будь-яку нестачу інформації, що спричинила до неможливості виконання процедури аудиту. В основному така нестача пояснюється:

· Неможливістю підтвердити дебіторскьку і кредиторську заборгованість;

· Незадовільними результатами інвентаризації та інших майнових стосунків.

У аудитора можуть виникати сумніви і щодо деяких інших первинних документів. Це небажання клієнта, щоб аудитор виконував дії, пов'язані з прямими стосунками зі своїми контрагентами, які неохідні аудиторові для підтвердження чи непідтвердження первинних та інших документів. У цьому випадку аудитор зобо'язаний вирішити проблеми достовірності інформації можливими альтернативними методами. За умови позитивного результату аудитор не вносить в свій висновок обмежень і видає позитивний висновок.

2. Модифікація аудиторського висновку

Модифікований аудиторський висновок - це висновок, який містить додаткові пояснення, але у сам висновок обмеження не вносяться.

Як правило, модифікований аудиторський висновок містить такі моменти:

· Проблеми невизначеності або непевності у безперервній діяльності підприємства;

· Зміни принципів обліку протягом періоду перевірки;

· Виправлення, які неохідно внести в облік підприємства за результатами аудиту;

· Опис принципів обліку ,які відрізняються від чинних в Україні принципів обліку;

· Роз'яснення з приводу використання висновків інших аудиторів;

· Пояснення щодо попередніх аудиторських висновків.

3. Доповнення до аудиторських висновків.

Доповнений (розширений) аудиторський висновок - це висновок, додаток до стандартних розділів якого містить коментарі і відомості з різних питань:

· Важливості інформації;

· Недоліків щодо поданої звітності або аналітичного обліку:

· Різні пояснення, у тому числі щодо стосунків з контрагентами, економічних ризиків, судових процесів.

Висновок з такими поясненнями буде позитивним.

Додаток

Приклад стандартної форми позитивного аудиторського висновку

_____________________________________________________________

(назва фірми (прізвище аудитора))

Раді директорів та акціонерам акціонерного товариства

Ми перевірили баланс, що додається (назва підприємства) на 01.01.2006р. і відповідні звіти про фінансові результати та їх використання, про фінансово-майновий стан підприємства, які показують зміни фінансового стану за рік, який закінчився 31.12.2006р. Відповідальність за складання цієї звітності несе керівництво підприємства.

В наші обов'язки входить представлення висновку на підставі даних аудиторської перевірки цієї звітності. Ми провели перевірку відповідно до чинних українських нормативів аудиту, які вимагають, щоб ми спланували і провели аудиторську перевірку з метою збору достатньої інофрмації про те, що звіти не містять у собі суттєвих помилок, і сформулювати на цій підставі висновок про реальний фінансовий стан. Ми перевірили шляхом тестування інформацію, яка підтверджує цифровий матеріал, покладений в основу звітності. Під час перевірки були розглянуті бухгалтерські принципи, які використовувались на підприємстві, проаналізовані принципи оцінки матеріальних статей балансу і звітності в цілому. Ми вважаємо, що під час перевірки зібрана достатня кількість даних для висновку.

Фінансова звітність підготовлена на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку і достовірно та повно представляє фінансову інформацію про підприємство станом на 01.01.2006р. згідно з нормативними вимогами щодо бухгалтерського обліку та звітності в Україні. Ми підтверджуємо, що за винятком нневідповідностей, викладених у додатку №1, фінансовий (бухгалтерський) звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фінансову інформацію про підприємство також на 01.01.2007р. згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні.

Підпис та печатка

Адреса аудиторського підприємства, номер і серія

ліцензії на аудиторську діяльність.

Дата