Облік в малих підприємствах та аналіз ефективності їх діяльності

28

ВСТУП

Розпочнемо з того, що базою економічної практики є приватне підприємство «Артон», що знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Прутська, 6. ПП «Артон» засновано в 1998 році на власності громадянина України Мисевича І.З. Дане підприємство зареєстроване у ліцензійно-реєстраційні палаті Чернівецької міської ради 15 вересня 1998 р. за номером №101090269 та взято на облік у всіх відповідних інстанціях (Державна податкова інспекція у місті Чернівці, Фонд соціального страхування України, Шевченківський районний відділ Чернівецького обласного управління Пенсійного фонду України, Чернівецьке обласне управління статистики). Діяльність ПП «Артон» регулюється Законом України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991р. Законом України “Про підприємництво” від 26.03.1991р., Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність “ від 16 квітня 1991 року, Законом України “Про власність”, Господарським Кодексом України та Статутом.

ПП «Артон» набуває права юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Якщо одне з положень Статуту стає недійсним то це не веде до недійсності інших положень Статуту.

Підприємство володіє відокремленим майном, має самостійний баланс, штамп і бланки з своїм найменуванням, знак для товарів та послуг, розрахункові (поточні) та інші рахунки в банківських установах, у відповідності до чинного законодавства, має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем та відповідачем у суді арбітражному і третейському суді.

Метою та завданням даного підприємства є розробка та виробництво (виготовлення) електронних приладів та протипожежної техніки. З моменту свого заснування підприємство постійно нарощує обсяги виробництва та збільшує власну частку ринку. Яскравим прикладом цього є те, що продукція ПП «Артон» користується високим попитом як на Україні так і в країнах СНД, (на даний момент фірма укладає контракти на поставку продукції в Саудівську Аравію та Єгипет) це зумовлено відсутністю товарів-аналогів конкурентів відповідної якості. Основними конкурентами підприємства на регіональному рівні є КП «Сігма» та ВАТ «Електронмаш», однак за відсутності у них належної технічної та технологічної бази ПП «Артон» є безумовним лідером з виробництва електронних приладів та протипожежної техніки.

Прикладом постійного і позитивного розвитку підприємства є зростання обсягів виробництва продукції з 18191,0 тис. грн. в 2007 р. до 24092,0 тис. грн. в 2008 р., збільшення валюти балансу станом на 01.01.2008р. з 10765,0 тис.грн. до 16757,0 тис. грн. відповідно станом на 01.01.2009 р. (додаток 6,7). Отже, з наведених вище даних можна зробити висновок, що ПП «Артон» знаходиться на стадії зрілості та працює досить ефективно як на національному ринку, так і на міжнародному ринках збуту власної продукції.

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

Ефективність діяльності кожного підприємства багато в чому залежить від повної і своєчасної мобілізації фінансових ресурсів та правильного їх використання для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів. У цьому зв'язку для кожного підприємства важливу роль відіграє ефективна організація фінансової роботи.

Фінансова робота -- це система економічних заходів визначення фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для забезпечення виконання планів економічного і соціального розвитку підприємств, контролю за їх цільовим та ефективним використанням.

До основних завдань фінансової роботи належать:

1. Мобілізація фінансових ресурсів у розмірі, необхідному для підтримки нормального виробничого процесу і розширення виробничих фондів в обсягах, встановлених планами.

2. Пошук шляхів збільшення прибутку і підвищення рентабельності виробництва.

3. Своєчасне виконання зобов'язань перед ланками фінансово-кредитної системи, зокрема:

· перед бюджетом -- зі сплати встановлених податків і платежів;

· перед централізованими позабюджетними фондами -- зі сплати встановлених платежів;

· перед банками -- з повернення кредитів і сплати відсотків за ними;

· своєчасне виконання зобов'язань перед постачальниками з оплати товарно-матеріальних цінностей, перед працівниками -- з оплати праці;

· контроль за збереженням та використанням оборотних активів і прискоренням їх обороту;

· контроль за раціональним і цільовим використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства складається з таких етапів:

· фінансового планування і прогнозування;

· оперативної фінансової роботи;

· аналізу фінансової діяльності і контролю за нею.

Фінансове планування і прогнозування як одна з найважливіших функцій управління господарством передбачає складання фінансових планів (включаючи кредитні і касові) та інші фінансово-економічні розрахунки з визначення витрат і джерел їх покриття в різних сферах діяльності підприємства.

Призначення фінансового планування і прогнозування -- визначати потреби підприємства у фінансових ресурсах у розмірах, необхідних для виконання плану економічного і соціального розвитку, а також для пошуку резервів підвищення прибутковості й рентабельності підприємства.

Фінансове планування на підприємствах практично полягає у визначенні розмірів виручки від реалізації продукції, наданні послуг на сторону і кінцевих результатів діяльності підприємства, розподілі отриманих доходів за відповідними каналами, встановленні потреби в оборотних активах, капітальних вкладеннях, капітальному ремонті тощо і джерелах їх покриття, складанні фінансового плану (балансу доходів і витрат). Крім того, фінансова діяльність передбачає складання кошторисів з утримання дитячих закладів, підготовки кадрів, використання фондів економічного стимулювання і спеціального призначення тощо, розробку й доведення до виробничих підрозділів та різних служб господарства лімітів витрат, норм витрат матеріалів та цінностей, розробку та впровадження різноманітних заходів збільшення грошових доходів і накопичень, а також підвищення ефективності виробництва.

Оперативна фінансова робота передбачає комплекс заходів з мобілізації фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції, розрахунків та своєчасного виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, централізованими фондами, постачальниками, працівниками підприємства тощо. Поточна фінансова робота виражається у своєчасності документального оформлення продукції, що продається, стягненні оплати за неї з покупців, стягненні простроченої дебіторської заборгованості, отриманні коштів у порядку відшкодування за втрачене майно, кредитів банку, а також у перерахуванні платежів до бюджету, органам страхування, погашенні позик банку і відсотків за ними, здійсненні розрахунків з постачальниками, отриманні коштів на оплату праці та інші господарські розрахунки тощо.

Фінансовий контроль за діяльністю підприємства протягом року має на меті перевірку своєчасності та повноти надходження коштів, правильності їх розподілу відповідно до плану і фінансових зобов'язань, виявлення порушень та резервів збільшення фінансових ресурсів.

Здійснюючи контроль і аналіз фінансової діяльності підприємства за рік, встановлюють ступінь виконання ним фінансового плану щодо прибутку, окремих видів доходів і витрат коштів, ефективність використання оборотних активів, платоспроможність підприємства, ліквідність його балансу, а також фінансову стійкість діяльності.

Результати контролю та аналізу керівники підприємства, як правило, використовують для вжиття заходів поліпшення фінансової діяльності в майбутніх періодах.

Фінансову роботу підприємства здійснюють згідно із Господарським Кодексом України, статутами підприємств, спеціальними інструкціями і вказівками фінансових та банківських органів з різних фінансово-кредитних питань.

На базовому підприємстві «Артон» фінансову роботу виконують працівники відділу обліку і звітності та фінансового сектору. Відповідальність за організацію фінансової роботи на підприємстві несе начальник відділу обліку і звітності тобто головний бухгалтер. Розглянемо посадові обов'язки фінансових працівників на базовому підприємстві конкретно на прикладі функціональних обов'язків начальника відділу обліку та звітності, головного бухгалтера ПП «Артон» (додаток 2) та положення про фінансовий сектор ПП «Артон» (додаток 3).

Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:

1. Аналіз фінансових результатів та рентабельності;

2. Аналіз фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

· аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;

· аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та

фінансової інвестиційної діяльності;

· аналіз та оцінка використання чистого прибутку;

· аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;

· аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;

· аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;

· факторний аналіз показників рентабельності.

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

· аналіз та оцінка складу та динаміки майна;

· аналіз фінансової стійкості підприємства;

· аналіз ліквідності балансу;

· комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

Ознайомимося із методами та прийомами фінансового аналізу, які використовуються у діяльності ПП «Артон» Варто розпочати з того, що під методом фінансового аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їхньому становленні та розвитку. До характерних рис методу відносяться і використання системи показників, виявлення і зміна взаємозв'язку між ними.

Узагальнено класифікацію методів, моделей та прийомів фінансового аналізу представлено на рисунку.

Метод фінансового аналізу-- це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання, тобто тріада:

М = (К,І,Р) (1.1)

де К - система категорій;

I - науковий інструментарій;

Р - система регулятивних принципів.

Перші два елементи характеризують статистичний компонент методу, останній елемент -- його динаміку.

Існують різні класифікації методів економічного аналізу. Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані і формалізовані методи аналізу. Перші засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на строгих аналітичних залежностях. До них відносяться методи: експертних оцінок, сценаріїв, психологічного, морфологічні, порівняння, побудови систем показників, побудови систем аналітичних таблиць і т.п. Застосування цих методів характеризується визначеним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика.

До другої групи відносяться методи, в основі яких лежать досить строгі формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів; вони складають другий рівень класифікації. Перелічимо деякі з них.

Класичні методи аналізу господарської діяльності і фінансового аналізу: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, процентних чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування.

Традиційні методи економічної статистики: середніх і відносних величин, угруповання, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки.

Математико-статистичні методи вивчення зв'язків: кореляційний аналіз, регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів, коваріаційний аналіз, метод объекто-періодів, кластерний аналіз тощо.

Економетричні методи: матричні методи, гармонійний аналіз, спектральний аналіз, методи теорії виробничих функцій, методи теорії міжгалузевого балансу.

Методи економічної кібернетики й оптимального програмування: методи системного аналізу, методи машинної імітації, лінійне програмування, нелінійне програмування, динамічне програмування, опукле програмування тощо.

Методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень: методи теорії графів, метод дерев, теорія ігор, теорія масового обслуговування, методи сіткового планування і керування.

Безумовно, не усі з перерахованих методів можуть знайти безпосереднє застосування в рамках фінансового аналізу, оскільки основні результати ефективного аналізу і керування фінансами досягаються за допомогою спеціальних фінансових інструментів, проте деякі їхні елементи уже використовуються. Зокрема, це відноситься до методів дисконтування машинної імітації, кореляційно-регресійного аналізу, факторного аналізу, обробки рядів динаміки тощо.

Практика фінансового аналізу виробила його основні методи. Серед них можна виділити шість:

· горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної позиції в інформації з попереднім періодом;

· вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції в інформації на результат у цілому;

· трендовый аналіз - порівняння кожної позиції в інформації з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто. основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;

· аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями в інформації, визначення взаємозв'язків показників;

· порівняльний (просторовий) аналіз - порівняння зведених показників як всередині підприємства за окремими структурними підрозділами, так і з показниками конкурентів, середньогалузевими та середньогосподарськими;

· факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути прямим, коли результативний показник ділять на складові частини, так і зворотнім, коли його окремі елементи складаються в загальний результативний показник.

В ході аналізу для характеристики різних аспекті діяльності підприємств застосовується як абсолютні показники, так і відносні фінансові коефіцієнти, що представляють собою відносні показники фінансового стану. Відносні показники діляться на коефіцієнти розподілу та коефіцієнти координації.

Коефіцієнти розподілу застосовуються в тих випадках, коли необхідно визначити, яку частину становить той чи інший абсолютний показник від підсумку групи абсолютний показників, що його включає.

Коефіцієнти координації використовуються для вираження відносин різних по сутності абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних комбінацій, що мають різний економічний зміст.

Аналіз фінансових коефіцієнтів заключається в порівнянні їх значень з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки за звітний період та за ряд років. В якості базисних величин використовуються середні за часовим рядом значення показн6иків даного підприємства, що відносяться до минулих періодів.

Фінансовий аналіз проводиться за допомогою наступних основних прийомів, до них належать:

1. Прийом порівняння полягає в зіставленні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями (норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду. Для того щоб результати порівняння дали правильні висновки аналізу, необхідно забезпечити порівнянність порівнюваних показників, тобто їхня однорідність і одноякісність. Порівнянність аналітичних показників зв'язана з порівнянністю календарних термінів, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів тощо.

2. Прийом зведення й групування полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці. Це дає можливість зробити необхідні співставлення і висновки. Аналітичні групування дозволяють у процесі аналізу виявити взаємозв'язок різних економічних явищ і показників; визначити вплив найбільш істотних факторів і знайти ті чи інші закономірності і тенденції в розвитку фінансових процесів.

3. Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного фінансового показника. Цей прийом використовується в тих випадках, коли зв'язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності. Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожен звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактора на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що впливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунки починаються з вихідної бази, коли усі фактори дорівнюють базисному показнику, тому загальне число розрахунків завжди на одиницю більше кількості визначальних факторів. Ступінь впливу кожного фактора встановлюється шляхом послідовного вирахування: з другого розрахунку віднімається перший, із третього - другої і т.д. Застосування прийому ланцюгових підстановок вимагає суворої послідовності визначення впливу окремих факторів. Ця послідовність полягає в тому, що в першу чергу визначається ступінь впливу кількісних показників, що характеризують абсолютний обсяг діяльності, обсяг фінансових ресурсів, обсяг доходів і витрат, у другу чергу - якісних показників, що характеризують рівень доходів і витрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів.

4. Прийом різниць полягає в тому, що попередньо визначається абсолютна чи відносна різниця (відхилення від базисного показника) по досліджуваних факторах і сукупному фінансовому показнику. Потім це відхилення (різниця) по кожному фактору збільшується на абсолютне значення інших взаємозалежних факторів. При вивченні впливу на сукупний показник двох факторів (кількісного і якісного) прийняте відхилення по кількісному фактору необхідно множити на базисний якісний фактор, а відхилення по якісному фактору - на звітний кількісний фактор.

5. Прийом ланцюгових підстановок і прийом різниць є різновидом прийому, що одержав назву "елімінування". Елімінування - логічний прийом, використовуваний при вивченні функціонального зв'язку, при якому послідовно виділяється вплив одного фактора і виключається вплив всіх інших.

Розглянуті вище методи та прийоми відрізняються різною складністю використання математичного апарата, інформаційного забезпечення й інтерпретації отриманих результатів. Також дані методи та прийоми в тій чи іншій мірі використовуються ПП «Артон».

Розгалужена система аналітичної роботи в господарстві, промисловості та окремих підприємствах потребує відповідної організації, тобто упорядкування, налагодження координації та погодження її здійснення з метою попередження дублювання, внесення єдності в роботу окремих посадових осіб чи аналітичних органів. Під організацією аналітичного процесу розуміють систему заходів з метою вивчення господарської діяльності. Загальні методичні принципи організації аналітичного процесу включають: організаційні форми, планування аналітичної роботи; етапи економічного аналізу, узагальнення та форми реалізації результатів аналізу.

Зміст аналітичного процесу полягає у приведенні розрізнених зведень у логічно обґрунтовану систему залежностей (просторово-тимчасових, причинно-наслідкових і інших), що дозволяють дати правильну оцінку як усієї сукупності фактів, так і кожному з них окремо.

Аналітичний процес на підприємстві починається з планування. План аналітичної роботи складається на рік з розбивкою по кварталах: вказуються розділи господарської діяльності та об'єкти, які включені в план періодичного контролю, терміни проведення, відповідальні виконавці, технічні засоби й джерела інформації, які необхідні для аналізу.

В плані конкретного аналізу, який складається відповідно до плану аналітичної роботи, розділи та об'єкти аналізу деталізуються по конкретних виконавцях, визначаються мета й завдання, розробляються необхідні методики розрахунку впливу конкретних факторів, досліджується їх взаємозв'язок, розробляються таблиці схеми, графіки, зведення, узагальнення резервів та результаті аналізу. До аналітичної роботи залучаються працівники технічних технологічних та інших служб, які працюють під керівництвом аналітиків.

Всю аналітичну роботу можливо розбити на три етапи: попередній, основний та заключний.

Попередній етап: здійснюється вибір об'єкта аналізу, вивчаються матеріали попередніх аналітичних досліджень та інших перевірок, визначаються мета і напрями використання результатів аналізу, розробляються програма, календарний план та розподіляються функції серед виконавців, визначаються джерела інформації, розробляються макети аналітичних таблиць, графіків, схем і методичні вказівки до їх складання, до розрахунків впливу окремих факторів та ін.

Основний етап передбачає, збір, відбір, класифікацію джерел інформації, перевірку їх доброякісності, створення допоміжної інформації, попереднє ознайомлення з показниками, складання аналітичних таблиць та аналітичну їх обробку, розрахунок впливу факторів, визначення кола взаємодіючих факторів та встановлення причин, які зумовлюють вплив окремих факторів, їх взаємозв'язку та взаємозалежності, встановлення та обрахування резервів підвищення ефективності виробництва.

На заключному етапі дається узагальнююча оцінка діяльності узагальнюються та оформлюються результати аналізу, підраховуються зведені резерви виробництва, розробляються пропозиції щодо їх використання, видаються розпорядчі акти. По результатах аналізу проводиться обговорення їх у колективі та здійснюється контроль за виконанням вимог розпорядчих документів.

Узагальнення результатів економічного аналізу є його кінцевим результатом і оформляється у вигляді аналітичної записки чи звіту. Можна прийняти наступну структуру записки.

· спочатку характеризуються загальні показники, потім часткові -- від позитивних рівнів та змін до негативних; характеристика та розмір впливу факторів:

· визначаються резерви, причини позитивних та негативних змін, резерви виробництва та шляхи їх мобілізації.

Результати аналізу реалізуються через підготовку та видачу наказів і розпоряджень, в яких містяться найменування заходів, терміни початку та закінчення їх здійснення, визначаються необхідні матеріальні та грошові ресурси, називаються виконавці, відповідальні та контролюючі службові особи чи підрозділи підприємства.

Приватне підприємство «Артон» спеціалізується в галузі розробки та виробництва приладів охоронно-пожежної сигналізації. За сім років свого існування підприємство посіло провідне місце в сфері виробництва пожежних сповіщувачів, які широко відомі в Україні, Росії, Білорусі, Молдові, Казахстані. Майже 70% своєї продукції ПП «Артон» постачає на експорт. ПП «Артон» - переможець Всеукраїнського конкурсу «Винахід року» (винахід «пожежний виявник диму» - патент № 45913А).

Розробка нових виробів проводиться на елементній базі провідних виробників з використанням мікропроцесорів і сучасної SMD-технології монтажу друкованих плат. Прилади відзначаються високою надійністю і стійкістю до різних видів зовнішніх впливів у відповідності з вимогами стандартів ЕN 54. Науково-виробнича база дозволяє проводити весь комплекс необхідних експериментів і випробувань виробів з метою досягнення технічних параметрів і характеристик, які задовольняють запити споживачів та відповідають національним та європейським стандартам.

Переваги продукції ПП «Артон»:

1. Сучасна технологія поверхневого монтажу друкованих плат, що дозволяє підприємству гарантувати довгострокове безперебійне функціонування приладів.

2. Реалізація в сповіщувачах патентів на винаходи і сучасний дизайн.

3. Наявність на всі серійні вироби сертифікатів відповідності України з п'ятирічним терміном дії, а також сертифікатів Росії, Білорусі та Європейського Союзу.

4. Висока якість за доступною ціною.

Забезпечення високої якості продукції є головним завданням всієї діяльності колективу, для вирішення якого на підприємстві впроваджено систему менеджменту якості на основі вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2000. Компанія «Артон» - лауреат Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України у 2004 році».

Основою стабільної діяльності ПП «Артон» в сучасних умовах є багаторічний досвід, професіоналізм і висока корпоративна культура колективу. Підприємство неодноразово відзначалося податковою адміністрацією, як організація високого рівня податкової культури за сумлінне виконання податкових зобов'язань перед державним і місцевим бюджетами.

Основою політики компанії «Артон» є орієнтація на якість продукції з урахуванням конкретних вимог і очікувань споживача. Якість продукції та її технічний рівень розглядається як головна умова в завоюванні нових ринків збуту, основу отримання прибутку, стабілізації економічного становища та розвитку підприємства. Соціальна політика спрямована на зростання та збереження унікального кадрового складу компанії, розвиток дружніх взаємовідносин в колективі в робочий час і під час відпочинку.

Стратегічні цілі:

1. Завоювання і підтримання репутації виробника систем охоронно-пожежної сигналізації високої якості й надійності.

2. Створення нової продукції у відповідності з очікуваними потребами внутрішнього і зовнішнього ринку при оптимальних витратах.

3. Максимальне задоволення попиту споживачів

4. Підвищення якості процесів на підприємстві входить в сферу компетенції керівництва підприємства, керівників усіх підрозділів і безпосередніх виконавців, які беруть участь у реалізації процесів діяльності підприємства.

Керівники і виконавці несуть відповідальність у межах встановлених впровадженої на підприємстві системою менеджменту якості. Керівництво підприємства бачить своє основне завдання у створенні умов, що забезпечують усвідомлене залучення працівників «Артон» в процес управління якістю, максимальне розвиток їх творчих здібностей. Вище керівництво підприємства бере на себе відповідальність за реалізацію політики в галузі якості та вдосконалення системи менеджменту якості.

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

Однією з найважливіших перевіряючих процедур є оцінювання фінансової звітності підприємства та зокрема балансу підприємства. При цьому перевіряючий керується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. №996-ХIV, П(С)БО №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", П(С)БО №2 "Баланс", П(С)БО №6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах". Контролер, керуючись нормативними актами, перевіряє правильність оцінки статей балансу.

Розрізняють три методи аналізу балансу. Розглянемо їх детальніше.

Горизонтальний (часовий) аналіз -- порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз -- визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз -- порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.

Аналіз структури і динаміки статей балансу показує:

· яка величина поточних і постійних активів, як змінюється їхнє співвідношення, а також за рахунок чого вони фінансуються;

· які статті ростуть випереджальними темпами, і як це позначається на структурі балансу;

· яку частку активів складають товарно-матеріальні запаси і дебіторська заборгованість;

· наскільки велика частка власних засобів і в якому ступені компанія залежить від позикових ресурсів;

· яке розподіл позикових засобів по терміновості;

· яку частку в пасивах складає заборгованість перед бюджетом, банками і трудовим колективом.

При оцінці структури балансу важливо відслідковувати різкі зміни у величині окремих статей, а також звертати увагу на динаміку статей, що займають найбільшу частку в балансі.

Дуже важливо знаходити причини різких змін, щоб була можливість спрогнозувати подальший розвиток подій і вчасно чи запобігти послабити несприятливі тенденції.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерського балансу та фінансової звітності в цілому. Насамперед вона повинна уможливлювати:

· оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

· оцінку наявних у підприємства ресурсів та ефективності їх використання;

· прийняття обґрунтованих управлінських рішень для здійснення інвестиційної політики.

Ознайомимося із методами оцінки активів.

Метод прямого відтворення активу визначає суму витрат, які є необхідними для створення нової точної копії активу, що оцінюється. Ці витрати повинні ґрунтуватися на сучасних цінах та сировині, матеріалах, енергоносіях, комплектуючих виробах, інформації, а також на середньогалузевій вартості робочої с певної кваліфікації. Метод прямого відновлення є переважним методом розрахунку вартості унікальних нематеріальних активів.

Метод прямої капіталізації доходів Методи непрямої капіталізації доходів: надлишкового прибутку; роялті; звільнення від роялті.

Метод заміщення використовує принцип, який стверджує, що максимальна вартість власності визначається мінімальною вартістю, яку необхідно сплатити під час придбання активу аналогічної корисності або з аналогічною споживчою вартістю. Ця вартість має назву вартості нового активу, який є еквівалентним за функціональними можливостями і варіантами його використання, але не обов'язково подібного об'єкта інтелектуальної власності, що заміщується.

Метод вихідних витрат базується на фактично наведених витратах, що вибрані з бухгалтерської звітності підприємств за кілька останніх років. Особливо треба звернути увагу на дві обставини, їх розмір і строк створення активу. Витрати, які були проведені раніше, за необхідності повинні бути скореговані у відповідному напрямку, а потім проіндексовані з врахуванням їх строку давності.

Витратний метод найчастіше використовується для оцінки нематеріальних активів, які не беруть участі в формуванні майбутніх прибутків і які не приносять прибутку на цей час, наприклад, коли нематеріальні активи, що оцінюються, мають соціальне значення або беруть участь в оборонних програмах, програмах безпеки державного або регіонального значення.

Метод порівняння продажів по суті співпадає з порівняльним підходом. Визначена за цим методом ціна об'єкта інтелектуальної власності є найбільш достовірною, оскільки вона сформована ринком. Однак в Україні з низки причин (відсутність розвиненого ринку об'єктів інтелектуальної власності, недоступність баз даних про результати продажу об'єктів інтелектуальної власності тощо) цей метод практично не використовується.

Метод прямої капіталізації заснований на переведенні прибутку від комерційного використання об'єкта інтелектуальної власності у вартість останнього. Цей метод використовують найчастіше як експрес-метод для розрахунку залишкової вартості, а іноді -- для оцінки активів, строк життя яких практично не визначений. Процедура цього метода включає, по-перше, виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, по-друге, виявлення ставки капіталізації, і, по-третє, визначення вартості активу як добутку від ділення чистого прибутку на ставку капіталізації.

Метод надлишкового прибутку заснований на припущенні того, що продукція, яка виготовлена з використанням об'єкта інтелектуальної власності, приносить додатковий прибуток в порівнянні з продукцією, яка виготовляється без використання цього об'єкта інтелектуальної власності. Розрахунок вартості проводиться за формулою:

(2.1)

де: PV - розрахункова вартість об'єкта інтелектуальної власності;

l - розрахунковий період (роки);

Сi - грошовий потік (надлишковий прибуток) в періоді l;

i - ставка дисконту (зменшення).

Метод роялті визначає вартість об'єкта інтелектуальної власності як частку від бази роялті (доходу, прибутку, вартості основної сировини). Розмір цієї частки має назву ставки роялті:

(2.2)

де: Ci - грошовий потік (база роялті), грн.;

R - ставка роялті, %.

Метод звільнення від роялті передбачає розрахунок вартості об'єкта інтелектуальної власності за формулою:

(2.3)

де: Сi - грошовий потік (база роялті), грн.

i - ставка дисконту, %.

Проведемо аналіз динаміки балансу та його структури. Аналіз проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (валюти балансу) на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до його неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Аналіз структури активів підприємства. Аналізу підлягають I, II, III розділи активу балансу. Активи підприємства та їх структура вивчаються як з точки зору їх участі у виробництві, так і з точки зору оцінки їх ліквідності. Безпосередньо з'ясовується участь у виробничому циклі основних фондів, нематеріальних активів, запасів і затрат, грошових коштів. При цьому уточнюються найбільш ліквідні активи підприємства: грошові кошти на рахунках, а також короткострокові цінні папери та найменш ліквідні активи - основні фонди, що знаходяться на балансі підприємства та інші позаоборотні активи.

Зміна структури активів підприємства в бік збільшення частки оборотних засобів може вказувати на:

· формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства;

· відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого циклу;

· згортання виробничої бази;

· викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку та інше.

Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини зміни даної пропорції в структурі активів, проводиться детальний аналіз розділів і окремих статей активу балансу.

Аналіз основних засобів та інших необоротних активів. Враховуючи те, що питома вага основних засобів та необоротних активів може змінюватись внаслідок впливу зовнішніх факторів (наприклад, порядок їх обліку, при якому коригування вартості основних фондів в умовах інфляції здійснюється з запізненням, в той час як ціни на сировину, матеріали, готову продукцію можуть збільшуватися досить високими темпами), необхідно звернути особливу увагу на зміну абсолютних показників форми №1 за звітний період, яка відтворює рух основних засобів (зміну норм амортизації та груп розподілу основних фондів, вибуття та введення в експлуатацію нових).

Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань за попередній та поточний роки (форма 11-ОФ (річна), дані аналітичного бухгалтерського обліку за звітний період). Звертається увага на основні фонди підприємства, які придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в оренду протягом поточного року.

Аналіз структури оборотних засобів. Оборотні засоби підприємства складаються із запасів і затрат та грошових коштів, розрахунків та інших активів.

Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство.

Тому абсолютне чи відносне зростання оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх маси.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:

· зростання виробничого потенціалу підприємства;

· прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

· нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.

При значному збільшенні запасів і затрат необхідно проаналізувати, чи не відбувається це збільшення за рахунок необґрунтованого відволікання активів з виробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості і погіршення фінансового стану підприємства.

При аналізі розділу "Грошові кошти,розрахунки та інші активи" активу балансу необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської заборгованості, в тому числі безнадійної. Зростання цих статей балансу свідчить про надання підприємством товарних позик для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. В той же час підприємство може брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.

Зростання ефективності використання майна підприємства дозволяє скоротити потребу в ньому, так як між цими показниками існує зворотній взаємозв'язок.

Таким чином, по забезпеченню підвищення ефективності використання майна можна розглядати як заходи по скороченню потреби в позиковому капіталі і підвищенню темпів економічного розвитку підприємства за рахунок більш раціонального використання власних фінансових ресурсів.

Формування оптимальної структури джерел фінансування майна підприємства полягає в тому, що основним джерелом фінансування повинен бути лише власний капітал і в деякій мірі довгостроковий позиковий капітал. Також не є оптимальним фінансування майна (необоротних активів) за рахунок короткострокового позикового капіталу. У процесі діяльності для збереження фінансової стійкості й відповідно взаємозв'язку статей балансу необхідно постійно контролювати зміни у складі і структурі активів підприємства.

Проведемо економічну оцінку балансу ПП «Артон». Розглянемо актив тобто напрямки використання фінансових ресурсів та пасив - джерела їх формування. Для більш глибокого розуміння стану активів на підприємстві та визначення напрямків їх оптимізації доцільно розглянути зміну динаміки та структури активів за 2008 рік. За даними балансу згрупуємо господарські засоби і джерела їх формування за економічною ознакою, визначимо їх і порівняємо в статиці і динаміці їх склад і структуру.

1. Аналіз структури засобів підприємства (активів) (табл. 2.1).

2. Аналіз структури джерел (пасивів) підприємства (табл. 2.2).

Таблиця 2.1

Аналіз динаміки та структури активів ПП «Артон» за 2008 рік

Статті активу	На початок року	На кінець року	Відхилення
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку	тис.грн (+, -)	% до початку року
Незавершене будівництво	38,0	0,4	-	-	-38,0	-100,0
Необоротні активи	12,0	0,1	14,0	0,1	2,0	16,7
Основні засоби	1294,0	12,0	3239,0	19,3	1945,0	150,3
Виробничі запаси	230,0	2,1	263,0	1,6	33,0	14,3
Незавершене виробництво	998,0	9,3	2518,0	15,0	1520,0	152,3
Товари	7,0	0,1	3,0	0,1	-4,0	-57,1
Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги	5431,0	50,5	7216,0	43,0	1785,0	32,9
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	1107,0	10,3	1297,0	7,7	190,0	17,2
Інша поточна дебіторська заборгованість	270,0	2,5	270,0	1,6	0,0	-
Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	685,0	6,4	418,0	2,5	-267,0	-39,0
Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті	406,0	3,8	1503,0	9,0	1097,0	270,2
Інші оборотні активи	172,0	1,6	16,0	0,1	-156,0	-90,7
Витрати майбутніх періодів	115,0	1,1	-	-	-115,0	-100,0
ВСЬОГО	10765,0	100,0	11701,6	100,0	5992,0	55,7

Аналізуючи показники динаміки активів підприємства слід відмітити наступні позитивні та негативні тенденції. У 2008 році позитивним ростом відзначились такі показники: грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті на 270,2% (1097,2 тис. грн.), основні засоби 150,3% (1945,0тис. грн.) дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом на 17,2% (190,0 тис. грн.), незавершене виробництво на 152,3% (1520,0 тис. грн.), виробничі запаси на 14,3% (33,0 тис. грн.), дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги на 32,9% (1785,0 тис. грн.). Із загальної вартості засобів, що знаходяться у розпорядженні ПП «Артон» 43,0% на кінець розрахункового періоду складає дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги.

За звітний період зменшилося інші оборотні активи на 90,7% (156,0 тис. грн.), грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті на 39,0% (267,0 тис. грн.), товари на 57,1% (4,0 тис. грн.)

Із вищезазначеного слід зазначити, що до позитивних тенденцій слід віднести збільшення грошових коштів, основних засобів, виробничих запасів. Зростання дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом, незавершеного виробництва є негативним явищем у діяльності даного підприємства. До кінця року відбулося зменшення інших оборотних активів, збільшення дебіторської заборгованість за товари, роботи, послуги, що сприяє більш ефективній діяльності у майбутньому.

Отже, слід відзначити, що протягом 2007-2008 років спостерігається збільшення суми грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті, відбувається поступове зростання суми виробничих запасів та основних засобів, що відображає позитивну тенденцію функціонування підприємства. Також протягом звітного періоду зросла дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом. У 2008 році всі об'єкти були введені в експлуатацію, тобто на підприємстві відсутнє незавершене будівництво, що характеризує ефективну діяльність. Позитивним моментом діяльності підприємства є значне збільшення розміру основних засобів.

Для того, щоб покращити ефективність роботи підприємства воно повинно постійно бути проінформованим про структурні зміни активів, щоб знати за рахунок яких саме статей відбуваються зміни.

Аналіз джерел фінансових ресурсів підприємства здійснюється за даними балансу. Для того, щоб ефективніше дослідити джерела формування фінансових ресурсів ВАТ “Артон” необхідно визначити структуру пасиву балансу цього підприємства. Потрібно також проаналізувати на якому переважно капіталі працює підприємство - власному чи позиковому, чи не прихований у структурі, що склалася, ризик для інвесторів, чи ця структура сприятлива для ефективного використання капіталу, визначити в якому напрямку рухається товариство (розширюється чи згортається). Про це все можна сказати, дослідивши зміни які відбулися в структурі пасиву балансу в 2008 році.

Таблиця 2.2

Склад і структура джерел коштів ПП “Артон” в 2008 р.

Джерела коштів	На початок року	На кінець року	Відхилення
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку	тис.грн (+, -)	% до початку року
Статутний капітал	3,0	0,1	3,0	0,1	0,0	0,0
Резервний капітал	-	-	-	-	-	-
Нерозподілений прибуток	7921,0	73,5	14601,0	87,0	6677,0	84,3
Короткострокові кредити	-	-	-	-	-	-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги	1777,0	16,5	1574,0	9,4	-203,0	-11,4
Поточні зобов'язання	935,0	8,7	556,0	3,3	-379,0	-40,5
Інші поточні зобов'язання	126,0	1,2	23,0	0,1	-103,0	-81,7
ВСЬОГО	10765,0	100,0	16757,0	100,0	5992,0	55,7

Як бачимо з наведеної таблиці відбувається збільшення валюти балансу на 55,7% (5992,0 тис. грн.), що загалом є позитивною тенденцією. Розглянемо детальніше за рахунок яких статей відбувається дане зростання. Основним фактором зростання валюти балансу є збільшення розміру нерозподіленого прибутку 84,3% (6677,0 тис. грн.). По інших статтях джерел формування фінансових ресурсів підприємства спостерігаємо зменшення: кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги 11,4% (203,0 тис. грн.), поточні зобов'язання 40,5% (379,0 тис. грн.) та інші поточні зобов'язання 81,7% (103,0 тис. грн.). Слід відзначити також про відсутність серед джерел формування фінансових ресурсів ПП «Артон» кредитних ресурсів, зокрема довготермінових та резервного капіталу.

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів склав:

На кінець 2007 р.: (1777,0/7927,0) = 0,224;

На кінець 2008 р.: (1574,0/14604,0) = 0,108;

Що означає: на 1 грн. власних коштів припадає на кінець 2007 р. 22 коп. залучених коштів, а на кінець 2008 р. - 18 коп. Як бачимо рівень використання кредитних джерел ПП «Артон» є дуже низьким.

Отже, ПП “Артон” здійснює свою діяльність практично повністю за рахунок власних коштів. Дані, які приводяться в пасиві балансу базового підприємства дозволяють визначити, які зміни пройшли в структурі власного і позиченого капіталу, скільки запозичено в оборот підприємства грошових ресурсів, пасив показує, звідки взялись кошти, кому зобов'язане за них підприємство. Відзначимо також наявність у підприємства ознак “позитивного” балансу, зокрема таких:

1. Валюта балансу в кінці звітного періоду збільшилась в порівнянні з початком ( від 10765,0 до 16757,0 тис. грн.).

2. Темпи приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів

3. Власний капітал підприємства перевищує позиковий і темпи його росту вищі, ніж темпи росту позикового капіталу (14604,0>1574,0 тис. грн. та темпи зростання +84,3% та -11,4% відповідно.)

4. Частка власних засобів в оборотних активах більше 10 %.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати певне майно, котре належить йому на правах власності чи володіння. Все майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі називається його активом. Інформаційними джерелами для аналізу майна підприємства є баланс підприємства (форма №1), примітки до фінансової звітності (форма №5), а також звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма №11-ОФ). Аналіз майна підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та структури і динаміки оборотних активів.

Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування.

Основними методами аналізу майна є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

Основні питання, які необхідно з'ясувати при аналізі майна підприємства:

1. Загальна оцінка структури майна.

2. Аналіз виробничого потенціалу, перш за все, основних засобів.

3. Аналіз складу і динаміки оборотних коштів.

4. Аналіз джерел майна і наявності власних оборотних коштів.

5. Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують майновий стан підприємства.

Оцінка майнового стану підприємства дає можливість визначити абсолютні і відносні зміни статей балансу за певний період, відстежити тенденції їх зміни і визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.

Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати такі показники, які характеризують виробничий потенціал підприємства.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує стан і ступінь зносу основних засобів і розраховується як відношення суми зносу основних засобів до їх первісної вартості.

Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину від тих, що є на кінець звітного періоду складають нові основні засоби, і розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, які поступили за звітний період, до первісної вартості основних засобів, що є на балансі підприємства на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття основних засобів показує, яка частина основних засобів вибула за звітний період, і розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, які вибули за звітний період, до первісної вартості основних засобів, що є на балансі підприємства на початок звітного періоду.

За наслідками аналізу робиться висновок щодо абсолютної величини і структури балансу, динаміка зміни вартості активів підприємства, окремих статей балансу підприємства порівняно з попередніми періодами, наголошуються позитивні і негативні тенденції таких змін. Особлива увага приділяється наявності і структурі простроченої заборгованості підприємства.

Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Основні напрямки аналізу. За даними балансу визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу - валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату.

Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду. Для вивчення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел його утворення.

Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти. Отже, менеджер матиме змогу вирішити, наскільки надійними є джерела засобів і що треба зробити в майбутньому для забезпечення грошових надходжень. Цей аналіз уможливлює також визначення відповідності стратегії підприємства (фірми) напрямкам використання коштів з тим, щоб у разі необхідності вжити заходів для виправлення ситуації.

Далі вивчають співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів, а також показники мобільності всього майна підприємства та оборотних коштів:

· якщо оборотні кошти збільшилися, а необоротні активи зменшилися, це означає, що на підприємстві спостерігається тенденція прискорення оборотності всього майна підприємства. Результатом може бути вивільнення частини коштів і короткострокових вкладень (якщо відсоток за цими статтями зріс);

· для характеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна: відношення вартості оборотних активів до вартості всього майна;

· коефіцієнт мобільності оборотних активів розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів. Збільшення коефіцієнтів мобільності всього майна і оборотних активів підтверджує тенденцію прискорення оборотності майнових засобів підприємства.

Слід зазначити, що низька мобільність оборотних активів не завжди є негативною. За високої рентабельності продукції підприємства здебільшого спрямовують вільні кошти на розширення виробництва. На основі аналізу структури оборотних коштів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних коштів у цілому, а після цього - в розрізі окремих статей.

Причинами зміни оборотних коштів можуть бути:

· прибуток (після сплати податків);

· амортизаційні відрахування;

· приріст власних засобів;

· збільшення заборгованості за кредитами й позиками;