Облік статутного капіталу на підприємстві ТОВ "Грінко-Дон"

75

РЕФЕРАТ

80 сторінок, 2 рисунків, 18 таблиць, 26 джерел, 6 додатків

Статутний капітал, облік, аналіз, аудит статутного капіталу, стандарти аудиту, ліквідність, платоспроможність, фінансова стійкість, рентабельність

Предметом дослідження є облік і аудит статутного капіталу підприємства. Об'єктом дослідження є операції з формування та руху статутного капіталу на ТОВ «Грінко-Дон» м. Донецьк.

Метою випускної роботи є обґрунтування теоретичних та методичних основ формування та руху статутного капіталу, розробка основних напрямків удосконалення обліку та аудиту статутного капіталу відповідно до вимог національних та міжнародних стандартів.

В роботі досліджена сутність “капіталу” як економічної категорії, її еволюція та значення на сучасному етапі розвитку ринкових відносин; проведено дослідження різних підходів до обліку і аудиту статутного капіталу з позиції їх відповідності сучасним інформаційним потребам та розроблено пропозиції по їх удосконаленню.

Одержані результати можуть бути використані для розробки рекомендацій щодо удосконалення обліку та аудиту на підприємствах України.

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І АУДИТУ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ

1.1 Економіко-правова характеристика статутного капіталу

1.2 Організаційно-методичні основи аудиту статутного капіталу

1.3 Загальна техніко-економічна характеристика ТОВ «Грінко-Дон»

2. ОБЛІК І АУДИТ ФОРМУВАННЯ ТА РУХУ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ ТОВ «ГРІНКО-ДОН»

2.1 Методика бухгалтерського обліку статутного капіталу ТОВ «Грінко-Дон»

2.2 Особливості й методика внутрішнього аудиту статутного капіталу ТОВ «Грінко-Дон»

2.3 Використання ПЕОМ в обліку і аудиті статутного капіталу

2.4 Пропозиції щодо удосконалення обліку і аудиту статутного капіталу

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Розвиток ринкових стосунків в суспільстві привів до появи цілого ряду нових економічних об'єктів обліку і аудиту. Одним з них є капітал підприємства як найважливіша економічна категорія і, зокрема, статутний капітал. Значущість останнього для життєздатності і фінансової стійкості підприємства настільки велика, що вона отримала законодавче закріплення в законодавстві України у частині вимог про мінімальну величину статутного капіталу, співвідношень статутного капіталу і чистих активів, можливості виплати дивідендів залежно від співвідношення чистих активів і суми статутного і резервного капіталу.

Облік статутного капіталу є важливою ділянкою в системі бухгалтерського обліку. Тут формуються основні характеристики власних джерел фінансування діяльності організації.

Основна проблема для кожного підприємства, яку необхідно визначити, - це достатність грошового капіталу для здійснення фінансової діяльності, обслуговування грошового обороту, створення умов для економічного зростання. Отже, існує об'єктивна потреба у усесторонньому вивченні, аналізі і поліпшенні методології і організації бухгалтерського обліку статутного капіталу господарюючих суб'єктів.

Актуальність теми, позначеної в випускній роботі, визначається процесами стабілізації економіки, що розвернулися в Україні, формуванням фінансового ринку і зростанням кредитних ресурсів.

Капітал підприємства, що знаходить свій вартісний вираження в його майні в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, в будь-якій організації є матеріально - технічною основою процесу виробництва. Від його величини і ефективності використання багато в чому залежать кінцеві результати господарської діяльності підприємства: випуск продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність, фінансова стійкість.

За відсутності контролю в організації за правильністю обліку і рухом капіталу на кожному з етапів його кругообігу можливі розкрадання грошових коштів. Тому в умовах ринкової економіки в Україні підвищується роль обліку і контролю за формуванням і використанням всіх ресурсів підприємства.

Метою дослідження в даній роботі є вивчення методології обліку статутного капіталу на прикладі підприємства ТОВ «Грінко-Дон», а також дослідження практики проведення аудиторської перевірки обліку статутного капіталу на даному підприємстві.

В рамках даної роботи мають бути поставлені і вирішені наступні завдання:

вивчити економіко-правову характеристику статутного капіталу підприємства;

дати загальну техніко-економічну характеристику ТОВ «Грінко-Дон»;

розглянути завдання обліку і аудиту статутного капіталу підприємства;

охарактеризувати вживані методи бухгалтерського обліку статутного капіталу на досліджуваному підприємстві;

вивчити і розкрити методику аудиторської перевірки обліку статутного капіталу в ТОВ «Грінко-Дон».

Методологічну і теоретичну основу роботи складають праці дослідників в області економіки, бухгалтерського обліку і аудиту, нормативно - методичні матеріали з даної проблеми. Дослідження проведене з урахуванням прийнятих державних програм в області організації і реформування бухгалтерського обліку.

В процесі роботи були використані нормативні документи, а також засновницькі документи підприємства, документи про його реєстрацію, протоколи загальних зборів учасників, планові показники діяльності, облікова політика підприємства.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І АУДИТУ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ

1.1 Економіко-правова характеристика статутного капіталу

Статутний капітал є одним із первинних джерел формування майна підприємств.

Власний капітал виступає гарантією захищеності прав власників підприємства, зокрема зареєстрована його частина - статутний капітал - це стартовий, початковий капітал, втілений в активах, інвестованих засновниками (учасниками) у момент створення підприємства й оцінюваний по вартості майна підприємства.

Тобто, статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) у капітал підприємства [31].

Статутний капітал - це первинне джерело інвестування і формування майна підприємства. Він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути менше встановленої законодавством суми [21].

Статутний капітал акціонерного товариства складається з коштів, внесених акціонерами (учасниками) і відображає власність акціонерного товариства як юридичної особи. У той же час сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, частка кожного в якому визначається вартістю приналежних йому акцій. Статутний капітал АТ на момент його створення не може бути менш ніж 1250 мінімальних заробітних плат (на 01.01.2000 р. - 92500 грн).

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності і закінчується днем вибуття підприємства з державного реєстру (у результаті припинення діяльності, банкрутства тощо).

Підприємства державної форми власності статутний капітал формують за рахунок державних засобів у розмірах, необхідних для нормальної господарської діяльності, передбаченої статутом [18].

Статутний капітал відображає власні джерела формування активів і власність підприємства як юридичної особи, а також одночасно відображає колективну власність учасників.

Статутний капітал виконує три основні функції:

служить матеріальною базою для торгово-виробничої діяльності суспільства при його створенні;

гарантує виконання підприємством зобов'язань перед кредиторами в межах приналежному йому майна;

визначає право кожного акціонера (в акціонерному товаристві) або учасника (у товаристві з обмеженою відповідальністю) на майно суспільства і на частину прибутку пропорційно встановленій частці кожного з власників.

Важливість статутного капіталу становить також в тому, що він є одним з основних показників, що характеризує розміри і фінансовий стан підприємства.

Правила створення господарчих товариств, а також права й обов'язки їх учасників і засновників визначені Законом України від 19.09.91 р. № 1576 “Про господарчі товариства” (зі змінами і доповненнями) [14].

Так, згідно ст. 13 цього Закону внесками учасників і засновників товариства можуть бути:

будинки, спорудження, устаткування й інші матеріальні цінності;

цінні папери;

права користування землею, водою й іншими природними ресурсами, а також майнові права;

грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті.

Внесок оцінюється в національній валюті України і складає частку учасника в статутному капіталі.

На державних підприємствах статутний капітал включає державні засоби, виділені в постійне розпорядження і для використання у виді основних і оборотних коштів, виходячи з масштабів діяльності підприємства.

На підприємствах недержавної форми власності, що утворюються і працюють на ринковій основі, статутний капітал формується з внесків учасників.

При утворенні підприємства затверджується його статут, у якому визначається розмір виділених засобів, основних і оборотних коштів з детальним їхнім описом, звідси цей капітал і одержав назву статутного.

Статутний капітал не повинний змінюватися в процесі господарської діяльності (збільшуватися або зменшуватися) після державної реєстрації. Сальдо рахунка 40 «Статутний капітал» повинне відповідати розміру статутного капіталу, відображеному в установчих документах і статуті підприємства, незалежно від форми власності. Зменшення або збільшення статутного капіталу можливо лише після внесення змін в установчі документи і перереєстрації статуту підприємства [22].

На недержавних підприємствах статутний капітал являє собою засоби, внесені учасниками (власниками). Він фіксує не тільки внесок кожного учасника у формування загального майна, але і регулює відносини власності підприємства (розподіл майна при виході учасника зі складу засновників, отриманих дивідендів, прибутку). Частина засновників дає їм право на участь в управлінні і визначенні кількості голосів.

Формування статутного капіталу за рахунок внесків засновників є обов'язковою умовою при реєстрації установчих документів.

Сума статутного капіталу залишається незмінною, а додаткові внески реєструються як додатковий капітал. Ця обставина має принципове значення при банкрутстві підприємства, оскільки учасники відповідають тільки в частині засобів, зареєстрованих у статутному капіталі, а внески засобів у рахунок додаткового або резервного капіталу не приймаються до уваги.

Внесення змін у статутний капітал пов'язано з перереєстрацією установчих документів.

Внесками в статутний капітал можуть бути можуть бути гроші, будівлі, машини, устаткування, інвентар, цінні папери, права користування землею, надрами, нематеріальними активами й ін. Статутний капітал акціонерного товариства поділяється на визначену кількість акцій, що викуповуються акціонерами.

Розмір статутного капіталу суспільства не може бути менше розміру, установленого законодавством:

для товариства з обмеженою відповідальністю - не менш суми, еквівалентним 100 мінімальним заробітним платам виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діяла на момент створення суспільства (у даний час - 23700 грн.);

для акціонерного товариства (загальна номінальна вартість випущених акцій) - не менш суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам (296250 грн.).

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожний з його учасників зобов'язаний внести не менш 30 % внеску, заявленого в установчих документах. Учасники зобов'язані цілком внести свій внесок не пізніше року після реєстрації суспільства.

Існують два види акціонерних товариств:

відкриті (ВАТ);

закриті (ЗАТ).

Різниця між ними полягає в тім, що акції відкритого суспільства можуть розподілятися шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу, а закритих вони розподіляються між засновниками і не можуть продаватися і купуватися [23].

Засновники відкритого акціонерного товариства зобов'язані бути власниками акцій на суму не менш 25 % статутного капіталу і терміном не менш двох років. Інші акції продаються шляхом відкритої підписки на них.

Якщо ж всі акції розподіляються між засновниками закритого акціонерного товариства, їм необхідно до дня скликання установчих зборів внести не менш 50 % номінальної вартості акцій. Акціонер зобов'язаний оплатити повну вартість акцій у терміни, встановлені установчими зборами, але не пізніше одного року після реєстрації акціонерного товариства.

До дня скликання установчих зборів особи, що підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менш 30 % номінальної вартості акцій.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться в журналі 7 (кредит рахунка 40), аналітичний облік - по видах капіталу в розрізі засновників, учасників, акціонерів та по інших ознаках, для чого ведеться оборотна відомість по таких графах: порядковий номер, дата і номер документа про внесення майна або грошей, найменування майна, сума внесена в статутний капітал, сума видана, нарахування дивідендів, видача дивідендів, сальдо на кінець періоду. Таку відомість бухгалтер розробляє самостійно, її кредитове сальдо переноситься в журнал 7.

Збільшення статутного капіталу відображає в залежності від джерела, за рахунок якого відбулося таке збільшення, а саме:

1) за рахунок нерозподіленого прибутку (за рішенням зборів засновників);

2) у результаті прийняття зборами акціонерів рішення про збільшення номінальної вартості акцій;

3) за рахунок індексації основних фондів, порядок проведення якої затверджений рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 17.03.2000 р. № 25 “Про твердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при збільшенні статутного фонду в зв'язку з індексацією основних фондів”;

4) за рахунок резервного капіталу.

Зменшення статутного капіталу відображає також у залежності від джерела, за рахунок якого відбулося таке зменшення:

за рахунок зменшення номінальної вартості акцій;

за рахунок анулювання акцій.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі і закінчується вдень вибуття підприємства з державного реєстру (в результаті припинення діяльності, банкрутства і ін.).

Підприємства державної форми власності статутний капітал формують за рахунок державних коштів в розмірах, необхідних для нормальної господарської діяльності, передбаченої статутом.

Для обліку і узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства призначений рахунок|лічба| 40 “Статутний капітал”. По кредиту рахунку 40 відбивається збільшення (формування) статутного капіталу, по дебету - його зменшення (вилучення). Кредитове сальдо на цьому рахунку повинне відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованого в засновницьких документах підприємства [18].

Первинною вартістю внесених до статутного капіталу підприємства нематеріальних активів, запасів, основних засобів признається їх справедлива вартість, узгоджена із засновниками (учасниками) підприємства (відповідно до П(С) БО 8, П(С) БО 9, П(С) БО 7).

Для того, щоб правильно враховувати в бухгалтерському обліку операції, що впливають на величину статутного капіталу, необхідно знати, які зміни викликають і який вплив роблять ці операції на величину власного капіталу і його складових частин.

Наведемо основні нормативно-правові акти з обліку статутного капіталу:

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” № 996-XIV від 16.07.99р.

2. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99р.

3. Закон України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97р., з наступними змінами і доповненнями.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99р.

5. Закон України „Про господарські підприємства” № 1577-12 від 19.09.91р., з наступними змінами і доповненнями.

6. Закон України „Про цінні папери та фондову біржу”

7. Закон України „Про підприємства в Україні” від 27.03.91р., з наступними змінами і доповненнями.

8. Положення про порядок реєстрації випуску акцій та облігацій підприємств та інформації про їх емісію № 07-01/98.

9. Положення про порядок збільшення статутного фонду акціонерного товариства у зв'язку з індексацією основних фондів № 07-04/98.

1.2 Організаційно-методичні основи аудиту статутного капіталу

Суб'єкти господарювання починають свою підприємницьку діяльність при первинному накопиченні власного капіталу для забезпечення господарської діяльності.

Статутний капітал -- це загальна вартість активів підприємства (матеріальних цінностей, грошових коштів, фінансових інвестицій тощо), які належать йому на правах власності і використовуються в процесі виробничої та іншої підприємницької діяльності.

Статутний капітал має складну структуру, яка залежить від організаційно - правового статусу суб'єкта господарювання [30].

Метою аудиту статутного капіталу є встановлення достовірності первинних даних відносно формування та використання статутного капіталу, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку статутного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірності відображення статутного капіталу у звітності підприємства [6].

Основними завданнями аудиту статутного капіталу є:

перевірка достовірності відображення показників щодо власного капіталу, встановлення законності й правильності їх формування ;

встановлення повноти формування статутного капіталу, відповідності фактичних внесків учасників умовам установчих документів, дотримання строків внесення часток до статутного капіталу;

перевірка стабільності величини статутного капіталу, його відповідності розміру, визначеними установчими документами [10].

Джерелами інформації для аудиту операцій зі статутним капіталом є:

1) наказ про облікову політику підприємства;

2) документи, що підтверджують право власності на майно, що вноситься як внесок до статутного капіталу: свідоцтво про право власності на нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність тощо;

3) організаційні документи: свідоцтво про державну реєстрацію, накази та розпорядження, протоколи про результати закритого перепису, про підсумки торгів, зборів засновників, акціонерів, довідки про прийняття на облік в податковому органі, про реєстрацію в органах статистики та відповідних відділеннях позабюджетних фондів, ліцензії на види діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно з законодавством;

4) первинні документи з обліку статутного капіталу (статут, установчий договір, накази, довідки та розрахунки бухгалтерії тощо);

5) облікові регістри, що використовуються для відображення операцій з обліку власного капіталу (журнал 7);

6) акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

7) звітність (Баланс, Звіт про власний капітал).

Аудит як форма інтелектуальної діяльності має деякі особливості організації та методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів та аудиторів узагальнили досвід організації та методики обліку й аудиту в країнах з різними формами власності та господарювання у вигляді міжнародних стандартів аудиту (МСА), які у визначеній мірі можуть виконувати функції стандартів з обліку та аудиту [7].

Стандарти аудиту -- це загальні керуючі матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніх обов'язків з аудиту. В них наведено професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об'єктивність) аудитора та аудиторських висновків і доказів. Метою складання стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності з організації та методики проведення. В практиці аудиторської діяльності в Україні необхідно користуватися міжнародними та національними стандартами, нормативними документами з організації та методології бухгалтерського обліку та фінансово-господарського контролю, що використовуються у вітчизняній практиці [9].

До основних принципів норм аудиту належать:

1) цілісність, об'єктивність та незалежність, конфіденційність, знання та компетентність;

2) правила використання результатів роботи інших аудиторів;

3) документальне оформлення, планування, отримання доказів аудитором;

4) перевірка систем внутрішнього контролю та обліку;

5) аналіз висновків аудитора та складання ним звіту.

Міжнародні стандарти аудиту базуються на законодавстві України про аудиторську діяльність та міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці [17].

Правові та організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію спеціалістів з аудиту та ліцензування їхньої діяльності, які проводить Аудиторська палата України [3].

При проведенні аудиторської перевірки аудитор повинен неухильно виконувати вимоги, передбачені МСА, де передбачено основні вимоги до планування аудиторської перевірки, збір аудиторських доказів, а також порядок надавання аудиторського висновку [9].

Статутний капітал відображається на рахунку 40 „Статутний капітал”, де обліковується стан та рух статутного капіталу підприємства. При перевірці треба мати на увазі, що величина статутного капіталу відповідає розміру, зареєстрованому в статутних документах як вартість вкладів (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства. Повнота внесення вкладів засновників контролюється шляхом порівняння його розміру (по кредиту рахунку 40) з величиною заборгованості власників (учасників) по внесках до статутного капіталу (рахунок 46 „Несплачений капітал”). Зміна розміру статутного капіталу можлива лише після внесення відповідних змін до статутних документів підприємства [1].

При формуванні статутного капіталу виникають різні упущення, помилки, виправлення (табл.1.1). Наведемо основні з них:

необґрунтоване збільшення статутного капіталу за рахунок завищення вартості ТМЦ, НМА, що вносяться до статутного капіталу;

невнесення або неповне внесення засновниками своїх вкладів до статутного капіталу;

несвоєчасне внесення змін до реєстру акціонерів;

несвоєчасне оформлення вибуття та прийому нових засновників;

неправильне оформлення внесення засновниками своїх вкладів до статутного капіталу;

неправильне оформлення повернення засновникам часток із статутного капіталу;

відсутні підтверджуючі документи по здійсненим фінансово-господарським операціям;

не відображення здійснених операцій;

виправлення записів у документах без явних на те причин;

відсутність оригіналів або завірених відповідно до законодавства документів;

фіктивні документи або операції;

діяльність без ліцензії;

невиконання нормативних документів [4].

Таблиця 1.1 - Найхарактерніші помилки, що можуть бути виявлені аудитором

№ п/п	Види помилок	Причини
1	2	3
1	Не повністю сформований статутний капітал.	Недостатньо коштів. Не закінчився період формування.
2	Внесені зміни розміру статутного капіталу без перереєстрації статутних документів.	Не проведена перереєстрація статутних документів.
3	Статутний капітал сформовано за рахунок кредитних коштів.	Явна помилка. Треба внести виправлення та сформувати капітал згідно із статутними документами.

В ході аудиторської перевірки статутного капіталу аудитор повинен звернути увагу на наступні питання:

1. В бухгалтерському обліку відображається величина статутного капіталу, що зареєстрована в статутних документах економічних суб'єктів як величина вкладів (часток, пайових внесків учасників, акцій за номінальною вартістю) в грошовій, натуральній, нематеріальній формах або у вигляді цінних паперів.

2. У відповідності з діючим законодавством України залежно від діяльності підприємства встановлено розміри статутного капіталу господарських товариств (табл.1.2).

3. Статутний капітал та фактична заборгованість засновників (учасників) по вкладах (внесках) до статутного капіталу обліковуються та відображаються у звітності окремо.

4. Акції товариства при його створенні повинні бути повністю оплачені протягом строку, визначеного статутом товариства, при цьому не менше 50% статутного капіталу повинно бути оплачено до моменту реєстрації товариства, а інша частина -- протягом року з моменту його реєстрації.

5. Додаткові акції товариства повинні бути оплачені протягом строку, визначеного відповідно з рішенням про їх розміщення, але не пізніше року з моменту їх придбання (розміщення).

6. Оплата акцій та інших цінних паперів акціонерного товариства може здійснюватися грошима, цінними паперами, іншими речами, майновими або іншими правами, що мають грошову оцінку. Форма оплати акцій товариства при його створенні визначається угодою про створення товариства або статутом товариства, а додаткових акцій та інших цінних паперів -- рішенням про їх розміщення.

7. Сума статутного капіталу збільшується або зменшується відповідно з результатами діяльності економічного суб'єкта за рік та після перереєстрації засновницьких документів з внесеними до них змінами [8].

Таблиця 1.2 - Розмір статутного капіталу господарських товариств

Суб'єкти	Розмір статутного капіталу
1	2
Акціонерне товариство	Статутний капітал не може бути менше 1250 мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення товариства). Засновники акціонерного товариства можуть мати акції товариства на суму не менше 25% і строком не менше двох років.
Товариство з обмеженою відповідальністю.	Розмір статутного капіталу не може бути менший суми, еквівалентній 625 мінімальним заробітним платам (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення товариства).
Товариство з додатковою відповідальністю.	Статутний капітал розділено на частки, передбачені статутними документами.
Повне товариство.	Конкретний розмір статутного капіталу не встановлено.
Інвестиційна компанія.	Статутний капітал повинен бути не менше 50 тис. мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення компанії).
Підприємства з іноземними інвестиціями.	Іноземна інвестиція в статутному капіталі повинна складати не менше 10%.

Аудитор повинен одержати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при використання яких буде підготовлено аудиторський висновок.

Аудиторські докази одержують в результаті належного поєднання тестів системи контролю та процедур перевірки на суттєвість. За деяких обставин докази можуть бути одержані тільки в результаті процедур перевірки на суттєвість.

Аудиторські докази -- інформація, одержана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються з первинних документів та облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

Тести систем контролю -- це тести, що виконуються для одержання аудиторських доказів щодо відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього контролю.

Процедури перевірки на суттєвість -- це перевірки, що виконуються для одержання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих перекручень у фінансовій звітності; такі процедури бувають двох типів: у вигляді перевірок операцій та залишків по рахунках та проведенні аналітичних процедур.

Аудиторські докази є більш переконуючими, якщо вони отримані з різних джерел або мають різноманітний характер та взаємно підтверджуються.

Для отримання аудиторських доказів передбачено застосування однієї або декількох із зазначених нижче процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур [17].

Аудит статутного капіталу доцільно розпочинати з інвентаризації майна, внесеного засновниками до статутного капіталу підприємства, за участю аудитора. Вона полягає в підтвердженні сальдо по аналітичному обліку за кожним учасником. Тобто інвентаризацією виявляються по відповідних документах залишки, ретельно вивчається обґрунтованість сум, що обліковуються на таких рахунках, встановлюються терміни виникнення зобов'язань підприємства перед власниками, реальність часток засновників у статутному капіталі.

При цьому можуть бути виявлені факти, коли внеском до статутного капіталу є основні засоби, виробничі запаси, непридатні до використання (несправні, неякісні), і НМА, що не мають практичної цінності [1].

При перевірці формування статутного капіталу необхідно враховувати організаційно-правову форму підприємства, що перевіряється. Тому вивчення операцій з капіталом доцільно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.

Зокрема, в акціонерних товариствах статутний капітал складається з номінальної вартості акцій товариства, придбаних акціонерами; в товариствах з обмеженою відповідальністю -- з вартості внесків його учасників.

Перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу здійснюється в наступному порядку:

перевірка наявності і форми установчих документів і встановлення відповідності змісту вимогам законодавчих і нормативних актів;

вивчення повноти і дотримання строків внесення статутного капіталу;

перевірка грошової оцінки вартості майна, що вноситься засновниками в оплату акцій при створенні акціонерного товариства;

перевірка правильності оподаткування коштів, переданих до статутного капіталу господарюючого суб'єкта його засновниками;

встановлення законності видів діяльності;

визначення відповідності розміру статутного капіталу даним установчих документів і чинному законодавству;

перевірка повноти і правильності формування статутного капіталу;

встановлення реальності внесення сум до статутного капіталу;

встановлення обґрунтованості змін величини статутного капіталу.

Аудитору слід встановити наявність відповідних документів і дотримання процедури затвердження та державної реєстрації господарюючого суб'єкта. Оскільки юридична особа вважається створеною не з моменту прийняття засновниками рішення про її створення, а з моменту її державної реєстрації, потрібно перевірити наявність свідоцтва про державну реєстрацію та перереєстрацію, якщо до засновницьких документів вносились зміни [2].

Вивчення законності змін у складі засновників підприємства. Аудитору слід вивчити порядок виходу співвласників з підприємства, що повинен бути передбачений Статутом, а також документи, що підтверджують згоду сторін. Зокрема, співвласник повинен подати співзасновникам нотаріально засвідчену письмову заяву про свій вихід, а загальні збори учасників, у разі прийняття позитивного рішення, - видати копію протоколу або виписку з книги протоколів учасникові, який вибув з товариства. Такі документи разом з іншими документами подаються для реєстрації змін в засновницьких документах [6].

Аудитору слід знати, що учасник має право отримати ту вартість частини майна підприємства, яка відповідає його частці у статутному капіталі. Причому така вартість може бути більшою за вартість його внеску -

якщо підприємство прибуткове, а може бути меншою -- якщо збиткове. Аудитор повинен приділити належну увагу цим питанням, так як відомі факти отримання засновником від підприємства великих позик з подальшим виходом не тільки зі складу засновників цього підприємства, а і його ліквідацією.

Перевірка правильності розрахунків із засновниками. Перевірка операцій по розрахунках із засновниками передбачає вивчення наступних питань:

1) чи своєчасно і в якому розмірі засновники внесли свою частку до статутного капіталу підприємства;

2) в якому вигляді внесено частки учасників до статутного капіталу і чи правильно оформлено документи на ці операції;

3) чи правильно проводиться нарахування доходів від участі в капіталі підприємства;

4) чи дотримується відповідність записів в первинних документах записам у журналі 7 по рахунку 46 „Несплачений капітал” і Головній книзі (при журнальній формі обліку).

Перевірка наявності та правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками. Реальність внесків до статутного капіталу аудитор встановлює шляхом дослідження наявності і правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками. В підтверджувальних документах повинно бути посилання на формування статутного капіталу, що важливо не тільки для цілей бухгалтерського обліку, але і для цілей оподаткування -- обґрунтування правильності застосування пільг по податках.

При перевірці надходження основних засобів і нематеріальних активів як внеску до статутного капіталу слід обов'язково проаналізувати договори про внесення необоротних активів, впевнитись у тому, що вартість, відображена по необоротних активах, відповідає вартості, зазначеній у договорі [8].

За деякими видами необоротних засобів, що вносяться в рахунок внесків до статутного капіталу, необхідна наявність документів, що підтверджують право власності на таке майно (нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність тощо).

Статутний капітал може поновлюватися з прибутку від господарської діяльності, а при необхідності додатковими внесками його учасників. Формування статутного капіталу здійснюється по різному, залежно від форм власності та організаційно-правової форми економічного суб'єкта: в акціонерних товариствах -- за рахунок підписки на акції акціонерів; в товариствах з обмеженою відповідальністю -- за рахунок внесків кожного учасника; на державних підприємствах -- за рахунок майна держави, закріпленого за ними [11].

Перевірка дотримання строків оплати статутного капіталу. Фактичне надходження внесків засновників перевіряється на підставі первинних документів і записів в регістрах по рахунку 46. Дебетове сальдо по цьому рахунку показує заборгованість, яка обліковується за акціонерами (учасниками) з оплати підписки на акції (внесків до статутного капіталу). При цьому слід перевірити своєчасність погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу і реальність дебетового сальдо[8].

Аудитору слід проаналізувати, чи дотримані встановлені законодавством терміни погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу, та чи дотримано порядок здійснення внесків, що визначений у Статуті [34].

Моментом фактичного надходження внесків до статутного капіталу є:

для грошових коштів -- дата зарахування суми на поточний (валютний) рахунок або внесення в касу;

для основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів -- дата складання акту приймання-передачі ОЗ, інших необоротних матеріальних активів або інших документів, що свідчать про надходження зазначених об'єктів.

Перевірка обґрунтованості змін величини статутного капіталу. Якщо протягом звітного періоду у господарюючого суб'єкта мали місце зміни у величині статутного капіталу, то такі операції підлягають детальному вивченню. Всі зміни статутного капталу повинні бути документально оформлені (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 - Документування операцій з руху статутного капіталу

№ п/п	Рух статутного капіталу	Документи, що підтверджують рух
1	Створення статутного капіталу	Інвентаризаційні описи, накладні, ПКО, акти приймання-передачі та оцінки
2	Збільшення статутного капіталу	Рішення власника, розрахунок бухгалтерії
3	Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників	Статут підприємства, накладні, акти передачі та оцінки, ПКО
4	Повернення часток учасників у випадку їх виходу зі складу товариства	Рішення власника, накладні, акти передачі, ВКО
5	Покриття збитків за рішенням власників за рахунок статутного капіталу	Рішення власника, розрахунок бухгалтерії
6	Повернення часток учасникам при ліквідації товариства	Рішення ліквідаційної комісії, накладні, акти передачі, ВКО

Аудитору слід встановити правомірність таких змін, а також правильність та своєчасність записів в бухгалтерському обліку. Слід також враховувати, що зміни можуть проводитись в добровільному і в примусовому порядку. Збільшення статутного капіталу здійснюється, як правило, на добровільній основі з метою додаткового залучення капіталу або інших активів.

Під час перевірки виявляються джерела збільшення статутного капіталу, яке можливе тільки за рахунок:

коштів, отриманих акціонерним товариством від продажу своїх акцій понад їх номінальну вартість (емісійний дохід);

нерозподіленого прибутку за результатами попереднього року;

дивідендів.

Якщо товариство в звітному періоді зменшило статутний капітал, необхідно вияснити причину прийняття такого рішення. В будь-якому випадку слід перевірити наявність фактів, які вимагають згідно з Законом України „Про господарські товариства” зменшення статутного капіталу. При цьому необхідно пам'ятати, що загальні збори акціонерів не можуть приймати рішення про зменшення статутного капіталу, якщо його величина менша від встановленої законодавством [14].

Вивчення рівності сум та узгодженості показників. Здійснюючи перевірку, аудитору слід перевірити тотожність величини капіталу, що відображена господарюючим суб'єктом в формі звітності № 1 „Баланс” по статті „Статутний капітал” (рядок 300), розміру капіталу, зафіксованому в Статуті. Така відповідність є контрольною, а її необхідність випливає з діючого порядку обліку [3].

Відповідно до даного порядку після державної реєстрації статутний капітал в сумі, зафіксованій в Статуті, відображається по кредиту рахунку 40 в кореспонденції з рахунком 46. Порівняння даних відбувається за схемою.

Слід також перевірити дотримання інших тотожностей. Так, повинна бути забезпечена узгодженість показників в наданих формах звітності. Розмір статутного капіталу на початок і кінець року, що відображається в Балансі, повинен відповідати сумі по статті „Статутний капітал” Звіту про власний капітал. Оскільки підприємства складають звіт на підставі даних бухгалтерського обліку, то суми за зазначеними рядками повинні співпадати з кредитовим сальдо по рахунку 40 за станом на відповідні дати, інформація щодо яких міститься в журналі 7.

Процес аудиторської перевірки та її результати повинні бути документально оформлені.

Робочі документи аудитора -- це записи, зроблені ним під час планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення її даних, також документальна інформація, отримана в процесі аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта, або усні відомості, задокументовані аудитором за допомогою тестування.

Склад та кількість аудиторських документів визначаються аудитором у кожному конкретному випадку. При цьому вирішальне значення відіграє мета складання робочих документів, а саме:

планування аудиторської перевірки;

документальне підтвердження виконаних аудитором процедур, робіт;

збір матеріалів для перевірки фінансової звітності з їх подальшим узагальненням;

складання аудиторського звіту і підготовлення висновку про фінансову звітність;

забезпечення юридичної обґрунтованості проведення аудиту, законності;

контроль робочого часу аудитора та обґрунтування оплати його праці (гонорару);

контроль за якістю проведеної перевірки;

отримання у випадку необхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, що відбувалася декілька років тому, наприклад, у випадках судової справи, виникненні спорів, претензій та ін.;

забезпечення можливості отримання відповідей на так названі зворотні питання (від клієнта, акціонерів та інших зацікавлених осіб), тобто довести правоту аудитора або доповнити деякі питання;

обґрунтований вибір методики, методів та способів проведення аудиту, напрямів та підходів перевірки;

документальне оформлення встановленого або визначеного самим аудитором аудиторського ризику з наведенням його величини;

формування уявлення про професіоналізм, кваліфікацію аудитора, його компетентність та можливості їх підвищення;

отримання матеріалів для наступних аудиторських перевірок.

В процесі аудиторської перевірки аудитор виконує велику кількість різноманітних аудиторських процедур, що допомагають вирішити поставленні перед ним завдання.

1.3 Загальна техніко-економічна характеристика ТОВ «Грінко-Дон»

У роботі розглянуто підприємство ТОВ «Грінко-Дон», яке утворилося 15 березня 2007 р. Дане підприємство є структурним підрозділом ВАТ «ГРІНКО» у місті Донецьку.

Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків Учасників утворюється Статутний капітал Товариства (далі - Статутний капітал) у розмірі 2 646 151,03 (два мільйони шістсот сорок шість тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 03 коп., що складає 100 % Статутної о капіталу.

Статутний капітал Товариства буде сформований повністю на протязі року-після державної реєстрації нової редакції Статуту.

Учасники можуть робити свої внески, до Статутного капіталу майновими та немайновими правами, майном або грошима.

Всі внески, що вносяться до Статутного капіталу Товариства відповідно до процедури створення, переходять у власність Товариства і складають майно (майнові права) Товариства. Будь-який приріст майна (майнових прав) Товариства, що настає внаслідок здійснення Товариством господарської діяльності, є виключно власністю Товариства. Учасникові, що повністю зробив свій внесок до Статутного капіталу, Товариство видає письмове підтвердження про здійснення такого внеску.

За рішенням Зборів Учасників розмір Статутного капіталу може бути збільшено або зменшено, якщо це не суперечить чинному законодавству. Рішення про зміну статутного капіталу набирає силу після внесення відповідних змін до установчих документів згідно з вимогами діючого законодавства України.

Учасники мають право розпоряджатися своїми частками в Статутному капіталу згідно з вимогами чинного законодавства України.

Метою створення Товариства є отримання прибутку шляхом задоволення потреб в його товарах (роботах, послугах) та реалізації інтересів учасників Товариства, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу.

Предметом діяльності Товариства є:

збирання, транспортування, оброблення, утилізація, знищення твердих відходів;

прибирання сміття та очищення інших територій;

оброблення рідких відходів;

знешкодження та видалення відходів з дотриманням правил екологічної безпеки при поводженні з ними;

забезпечення максимальної можливості утилізації відходів шляхом прямого, повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів;

забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації шляхом розроблення та використання відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;

збирання, зберігання, оброблення (перероблення), транспортування, утилізація, видалення, знешкодження та захоронення ресурсно-цінних відходів, на які поширюється дозвільний порядок надання права на їх збирання та заготівлю;

створення спеціалізованих підприємств для збирання, зберігання обробленим, знешкодження та захоронення відходів;

будівельні роботи;

ремонтні роботи;

усі види дорожньо-ремонтних та дорожньо-будівельних робіт, будівельно-монтажні;

ремонтно-будівельні роботи для підприємств та громадян;

надання усіх видів послуг, у тому числі у сфері побутового обслуговування, громадського харчування, відпочинку, зв'язку;

здійснення діяльності у галузі зовнішньої реклами, поліграфічної та друкарської діяльності;

оренда майна та об'єктів нерухомості, обладнання та інше;

здача в оренду майна та об'єктів нерухомості, обладнання та інше;

реалізація, продаж та купівля будівельних матеріалів;

реалізація, продаж та купівля лакофарбової та побутової хімії;

організація та проведеним рекламних компаній, видовищних, культурно-масових заходів, зокрема творчих звітів, вечорів відпочинку, масових святкових днів, спортивно-фізкультурних заходів, художніх та літературних виставок, вернісажів, тощо;

підготовка, випуск і розповсюдження друкованих засобів масової інформації, а також плакатів, буклетів, поштових листівок, вимпелів, значків, сувенірних наклейок, книжок-іграшок, довідкових і рекламних видань, видань для дозвілля, розмовників і словників, навчальних посібників, тощо;

оптова, роздрібно-оптова та роздрібна торгівля чорними та кольоровими металами. виготовленими з них виробами, брухтом та відходами чорних та кольорових металів;

оптова, роздрібно-оптова та роздрібна торгівля вугіллям, коксом, посередницькі операції при купівлі-продажу вугілля та коксу;

виробництво, переробка та реалізація целюлозно-паперових виробів;

організація прокату автомобілів, технічного обслуговування та ремонту, продажу автомобілів;

зберігання, збір, переробка, заготівля брухтів та відходів чорних та кольорових металів.

У такій обстановці бухгалтер повинен ретельно стежити за законодавчими актами, що виходять, постійно переробляти або істотно коректувати бухгалтерську документацію і розрахунки, знаходити щонайменші можливості для зменшення податкових платежів. Останні, на думку досвідчених фахівців, перевершують реальні можливості підприємств. В результаті законопокірна частина суспільства вимушена шукати шляхи до ухилення від частини платежів, щоб понизити податковий тягар.

Технологічне середовище відображає рівень науково-технічного розвитку і впливає на комерційні підприємства в двох напрямах. Так, підвищення автоматизації виробництва, контролю і управління, впровадження інформаційних технологій знижує потреба в робочій силі і переорієнтовує суспільство на якісну зміну професійної майстерності. Наприклад, у зв'язку з масовим впровадженням персональних комп'ютерів в практику бухгалтерського обліку, вимоги до бухгалтерів істотно підвищилися з одночасним підвищенням і рівня оплати їх праці.

Що стосується оплати праці, то на підприємстві використовується тарифна система. Тарифна система - застосовується для нарахування заробітної плати робітникам (основним, допоміжним, обслуговуючим і учням). Елементи тарифної системи:

тарифно-кваліфікаційний довідник - нормативний документ, в якому, залежно від професії, встановлений технічний і практичний мінімум;

тарифна сітка - це таблиця, в якій, залежно від умов праці, а також від тривалості робочого дня, виду робіт, форми оплати, кваліфікації, встановлюється тарифний коефіцієнт і годинна тарифна ставка;

годинна тарифна ставка - оплата за одиницю часу, залежно від складності виконуваних робіт, від кваліфікації виконавця|виконувача|, його досвіду і уміння.

Заробітна плата по категоріях робочих:

1) робочі - 1100-1300 грн|.;

2) фахівці - 800-2000 грн|.;

3) менеджери - 2000-3500 грн.

Розглядаючи організаційну структуру підприємства, можна відмітити, що на підприємстві існують три департаменти: виробництва (дод. А), логістики (дод. Б) та головного інженеру (дод. В).

Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Грінко-Дон» починається з оцінки фінансового стану за даними балансу. В більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового стану підприємства проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу(табл. 1.4). Такий баланс можна отримати шляхом ущільнення окремих статей.

За допомогою порівняльного аналітичного балансу відображаються такі показники:

1) відносна величина структури (графи 4 і 6), що показує, яка питома вага тієї чи іншої статті активу (пасиву) в валюті балансу;

2) показник абсолютного приросту (графа 7) показує на скільки збільшилась (зменшилась) величина статті в абсолютному вираженні;

3) показник, що відображає відносну зміну статей балансу за звітний період по відношенню до базисного періоду (графа 8).

Таблиця 1.4 - Порівняльний аналітичний баланс ТОВ «Грінко-Дон»

Найменування статті балансу	Код строки	2006 р.	2007 р.	Зміни
		абсолютні величини	відносні величини	абсолютні величини	відносні величини	в абсолютних величинах	в структурі
1	2	3	4	5	6	7	8
актив
1. Необоротні активи:
Основні засоби і незавершене будівництво	020, 030	3562,2	83,28	3388,7	77,22	-173,5	-6,06
Довгострокові фінансові інвестиції	045, 060
Інші оборотні активи	070
Усього за розділом 1	080	3562,2	83,28	3388,7	77,22	-173,5	-6,06
2. Оборотні активи:
Запаси	100-140	705,6	16,5	837,3	19,08	131,7	2,58
Векселі одержані	150
Дебіторська заборгованість	160,170,180,190,200,210	9,1	0,21	161,6	3,68	152,5	3,47
Поточні фінансові інвестиції	220
Грошові кошти та їх еквіваленти	230,240	0,5	0,02			-0,5	-0,02
Інші оборотні активи	250
Усього за розділом 2	260	715,2	16,72	998,9	22,76	283,7	6,04
3. Витрати майбутніх періодів	270			0,7	0,02	0,7	0,02
Валюта балансу (Б)	280	4277,4	100	4388,3	100	110,9
пасив
1. Власний капітал	380	4047,2	94,62	3976,1	90,61	-71,1	-4,01
2. Забезпечення наступних витрат і платежів	430	96	2,24	80,7	1,84	-15,3	-0,4
3. Довгострокові зобов'язання	480
4. Поточні зобов'язання	620	134,2	3,14	331,5	7,55	197,3	4,41
5. Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640	4277,4	100	4388,3	100	110,9

Зробивши порівняльний аналітичний баланс, можна побачити:

1) сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства, збільшилась на 110,9 тис. грн у 2007 р.;

2) оновлення (вибуття) основних засобів зменшилось на 173,5 тис. грн за 2007 рік;

3) власний капітал у 2007 році зменшився на 71,1 тис. грн.

Ліквідність активів -- це величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх на гроші, тобто чим менше часу необхідно для перетворення активів на гроші, тим більш вони ліквідні.

Ліквідність балансу виявляється в ступені покриття зобов'язань підприємстві його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Ліквідність балансу досягається встановленням рівності між зобов'язаннями підприємства та його активами.

Технічна сторона аналізу ліквідності балансу полягає в зіставленні засобів в активі із зобов'язаннями в пасиві. При цьому активи повинні бути згруповані за ступенем їх ліквідності (А₁ - найбільш ліквідні активи, А₂ - активи, що швидко реалізуються, А₃ - активи, що реалізуються повільно, А₄ - активи, що важко реалізуються) і розташовані в порядку зменшення ліквідності, а зобов'язання -- за строками їх погашення (П₁ - негайні пасиви, П₂ - короткострокові пасиви, П₃ - довгострокові пасиви, П₄ - постійні пасиви) і розташовані в порядку зростання строків оплати.

Виходячи з даних таблиці 1.5. баланс ТОВ «Грінко-Дон» є достатньо ліквідним.

Таблиця 1.5 - Аналіз ліквідності балансу ТОВ «Грінко-Дон»

актив	Код рядка	2006 р.	2007 р.	пасив	Код рядка	2006 р.	2007 р.	Платіжний надлишок або недостача
								2006 р.	2007 р.
1	2	3	4	5	6	7	8	9=7-3	10=8-4
Найбільш ліквідні активи (А1)	220+ 230+ 240	0,5		Негайні пасиви (П1)	530	41,8	109,1	41,3	109,1
Активи, що швидко реалізуються (А2)	130+ 140+ 150+ 160+ 170+ 180+ 190+ 200+ 210	479,6	749,4	Коротко- строкові пасиви (П2)	640-380-480-530	188,4	303,1	-291,2	-446,3
Активи, що реалізуються повільно (А3)	100+ 110+ 120+ 250+ 270	235,1	250,2	Довго- строкові пасиви (П3)	430+ 480+ 630	96	80,7	-139,1	-169,5
Активи, що важко реалізуються (А4)	080	3562,2	3388,7	Постійні пасиви (П4)	380	4047,2	3976,1	485	587,4
Баланс	280	4277,4	4388,3	Баланс	640	4277,4	4388,3

Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансового стану конкретного суб'єкта господарювання, яка дає оцінку стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана, перш за все, з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.