Організація обліку основних засобів

ЗМІСТ

1. Організація обліку основних засобів. Класифікація. Оцінка виробничих засобів. Первинна документація.

2. Бухгалтерський облік поточних зобов'язань. Класифікація рахунків короткострокових позик і кредиторської заборгованості

Завдання

Список використаної літератури

1. Організація обліку основних засобів. Класифікація. Оцінка виробнчих засобів. Первинна документація

Основу для ведення виробничо-господарської діяльності є наявність довгострокових активів (таких, що тривалий час утримуються підприємством з певною метою). Як і система обліку загалом, зазначена облікова підсистема потребує організації.

Організація обліку довгострокових активів являє собою процес вибору й впорядкування способів і прийомів, обробки й видачі достовірної та своєчасної вихідної інформації про їх наявність, рух збереження, використання і вибуття. Щоб побудувати механізм реалізації такого процесу, необхідно організувати інвентарний облік, закріпити об'єкти довгострокових активів за конкретними матеріально відповідальними особами, розробити облікові номенклатури, робочі інструкції тощо. На розв'язання зазначених завдань має спрямовуватися облікова політика підприємства.

Облік основних засобів та контроль за їх використанням є однією з основних підсистем, що забезпечують ефективну діяльність підприємства. Раціональна організація обліку основних засобів неможлива без планування їх відтворення, обов'язкового закріплення об'єктів основних засобів за конкретними матеріально-відповідальними особами, розробки й дотримання графіків ремонтів тощо. Саме тому основними завданнями з організації обліку та контролю буде: контроль за збереженням руху основних засобів; правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в регістрах обліку надходження, внутрішнього переміщення і вибуття об'єктів основних засобів; правильне відображення та обчислення в обліку сум зносу (амортизації); контроль за витратами на ремонт; отримання документально обґрунтованих даних про наявність та рух основних засобів за місцями їх експлуатації, а також в розрізі осіб, відповідальних за їх збереження; виявлення результатів від реалізації об'єктів основних засобів або іншого їх вибуття.

Правильність обліку буде забезпечуватися наказом про облікову політику, у якому слід відобразити: первинні документи з обліку основних засобів на даному підприємстві; метод та порядок нарахування амортизації; облік капітальних інвестицій; список осіб, які мають право підписувати документи і які саме; визначення ліквідаційної вартості основних засобів; порядок їх оцінки; строк корисної експлуатації основних засобів.

Облік основних засобів має бути організований на всіх етапах їх руху. Загальну схема їх обліку наведено на р. 1.

Для чіткої організації обліку основних засобів необхідно насамперед правильно їх класифікувати. В Україні можливі варіанти класифікації за призначенням, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом. Важливе значення має також визначення оцінки вартості засобів. Виділяють первісну, переоцінену, залишкову, справедливу, ліквідаційну та амортизовану вартість.

Рис. 1. Схема організації обліку основних засобів [8, с. 267]

Важливим аспектом організації обліку довгострокових активів є розробка відповідних облікових номенклатур (табл. 1), перелік яких й буде визначати особливості їх організації.

Згідно до податкового законодавства основні фонди поділяються на чотири групи (Табл. 1)

Таблиця 1. Класифікація основних фондів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та розкриття її у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Оцінка необоротних матеріальних активів здійснюється відповідно до вимог П(С)БО 7, яким передбачені наступні види оцінки основних засобів. Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Перелік витрат, які включаються та не включаються до первісної вартості необоротних матеріальних активів, наведено на рис. 2.

Основні засоби протягом всього строку їх експлуатації на підприємстві обліковуються за первісною вартістю.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Рис. 2. Витрати, які формують первісну вартість необоротних матеріальних активів

Відповідно до податкового законодавства основні фонди обліковуються за балансовою вартістю, яка визначається за формулою:

Б (а) я Б(а - 1) + П(а - 1) - В(а - 1) - А(а - 1), де

Б (а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта групи основних фондів 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а - 1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта групи основних фондів 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а - 1) - сума витрат, понесених на придбання, проведення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, який передував розрахунковому;

В(а - 1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а - 1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

При формуванні балансової вартості основних фондів слід враховувати два істотних моменти: які витрати до неї включаються та в якому періоді її слід збільшувати з метою нарахування податкової амортизації.

Рух основних засобів, пов'язаний зі здійсненням господарських операцій з їх надходження, внутрішнього переміщення та вибуття, оформлюють типовими формами первинної облікової документації, затвердженими наказом Міністерства статистики України, характеристику яких наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Характеристика типових форм первинних документів з обліку основних засобів

Форма ОЗ -1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" використовується для:

¦ зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів;

¦ обліку введення об'єктів основних засобів в експлуатацію;

¦ оформлення внутрішнього переміщення основного засобу з одного підрозділу (цеху, відділу, ділянки) до іншого;

¦ виключення об'єктів зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству - як при продажу (обміні), так і при безоплатній передачі.

Склад комісії, яка підписує акт, зазначається в Положенні про облікову політику підприємства або затверджується керівником.

Кожен об'єкт зараховується до складу основних засобів за окремим актом. Виняток становлять інвентар, інструменти, обладнання та подібні об'єкти, якщо вони є однотипними та мають однакову вартість в одному календарному місяці.

Акти зберігаються протягом всього терміну експлуатації об'єкту та протягом трьох років і одного місяця після списання об'єкту з обліку за умови, що за цей період була проведена ревізія.

Форму ОЗ -2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів" використовують при оформленні приймання-передачі основного засобу з капітального ремонту, реконструкції або модернізації. Акт складається в одному примірнику, якщо ремонт, реконструкція або модернізація здійснювалися господарським способом, та в двох - якщо стороннім підприємством (другий примірник передається підприємству, яке здійснювало роботи). На підставі акту вносяться зміни до наступних документів: ОЗ -6 "Інвентарна картка обліку основних засобів"; ОЗ -14 "Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)"; ОЗ -15 "Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)"; ОЗ -16 "Розрахунок амортизації по автотранспорту".

Форми ОЗ -3 "Акт на списання основних засобів" та ОЗ -4 "Акт на списання автотранспортних засобів" використовуються для оформлення вибуття окремих об'єктів основних засобів при повній або частковій ліквідації. Акт складається у двох примірниках і затверджується керівником підприємства, потім передається в бухгалтерію, де на його підставі здійснюють запис до форми ОЗ -9 та вилучають картку форми 03-6, що відображають у відомості форми ОЗ-7.

Форма 03-5 "Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини" використовується при встановленні, запуску та демонтажу будівельної машини, взятої на прокат; підписується представником машинопрокатної бази та механіком будівельної ділянки.

Форма ОЗ -6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" використовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про наявність та рух всіх типів основних засобів на підприємстві. Картки заводяться на кожен інвентарний об'єкт або групу однотипних об'єктів, які мають однакову вартість, введені в експлуатацію в один і той же час та знаходяться в одному підрозділі (цеху). Інвентарні картки заповнюються на підставі первинних документів з обліку руху основних засобів: ОЗ -1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів"; ОЗ -2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів"; ОЗ -3 "Акт на списання основних засобів" (при цьому картка вилучається); ОЗ -4 "Акт на списання автотранспортних засобів" (при цьому картка вилучається).

На підставі інвентарних карток заповнюються такі накопичувальні документи: ОЗ -7 "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів"; ОЗ -8 "Картка обліку руху основних засобів" (заповнюється в кінці місяця); ОЗ - 9 "Інвентарний список основних засобів" (крім випадку внутрішнього переміщення основного засобу).

Дані карток сумарно звіряють з регістрами синтетичного бухгалтерського обліку.

Кожна картка, як правило, ведеться в одному примірнику в бухгалтерії, але існує варіант обліку з веденням двох примірників цих форм: один примірник - в бухгалтерії, інший - за місцем експлуатації основного засобу, замість форми ОЗ -9. Підприємства, які мають невелику кількість основних засобів, можуть вести їх пооб'єктний облік в інвентарній книзі (в розрізі видів основних засобів та за місцем їх знаходження).

На орендовані основні засоби картка форми ОЗ -6 не заводиться. Для аналітичного обліку таких засобів використовується копія інвентарної картки орендодавця, яка повинна бути отримана разом з орендованими основними засобами.

Форма ОЗ -7 "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів" використовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику з метою контролю за зберіганням карток. Зареєстровані в описі картки розміщують у картотеці основних засобів, де їх групують за видами, а всередині видів - за місцезнаходженням. Картки недіючих основних засобів групують окремо. Вибуття основних засобів відмічається у картці, яка вилучається з картотеки діючих об'єктів, що відображається в цьому описі.

Форма ОЗ -8 "Картка обліку руху основних засобів" заповнюється на підставі наступних форм: ОЗ -6 "Інвентарна картка обліку основних засобів"; ОЗ -14 "Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)"; ОЗ -15 "Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)"; ОЗ -16 "Розрахунок амортизації по автотранспорту".

Форма ОЗ -9 "Інвентарний список основних засобів"використовується за місцем експлуатації основних засобів (цехах, відділах) для обліку кожного об'єкту за матеріально відповідальними особами.

Форми ОЗ -14 "Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)", ОЗ -15 "Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)", ОЗ -16 "Розрахунок амортизації по автотранспорту" використовуються для розрахунку амортизації основних засобів та заповнюються на підставі інвентарних карток форми ОЗ -6 з урахуванням змін, внесених актом форми ОЗ -2 при прийманні-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.

Процес документального оформлення операцій з іншими необоротними матеріальними активами ідентичний порядку оформлення операцій з основними засобами.

2. Бухгалтерський облік поточних зобов'язань. Класифікація рахунків короткострокових позик і кредиторської заборгованості

Поточні зобов'язання (Current Liabilities) - зобов'язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашені впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Поточне зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу у звітному періоді.

Поточні зобов'язання включають:

- короткострокові кредити банків;

- поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

- короткострокові векселі видані;

- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

- поточну заборгованість за розрахунками:

- з отриманих авансів;

- з бюджетом;

- з позабюджетними фондами;

- зі страхування;

- з оплати праці;

- з учасниками;

- за розрахунками із внутрішніх розрахунків.

Поточні зобов'язання відображають у ІV розділі "Поточні зобов'язання" Пасиву Балансу за формою, передбаченою у П(С)БО 2 "Баланс" (див. табл. 3)

Таблиця 3. Фрагмент балансу - ІV розділ "Поточні зобов'язання"

Поточні зобов'язання відображають в Балансі за сумою погашення.

Сума погашення (Settlement Amount) - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Короткострокові кредити банків (Short-term Bank Loans) - сума поточних зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками.

Короткострокові кредити банки можуть надавати в разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу і не забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді.

Відповідно до П(С)БО 11 "Зобов'язання", поточні зобов'язання відображаються у Балансі за сумою погашення.

У Балансі заборгованість за короткостроковими кредитами банку буде показано у IV розділі Пасиву "Поточні зобов'язання" за рядком "Короткострокові кредити банків".

Заборгованість за короткостроковими відсотками буде відображено у тому ж розділі за рядком "Інші поточні зобов'язання".

У процесі здійснення підприємницької діяльності суб'єктом господарювання виникає поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, отримані послуги, необхідні для забезпечення нормального функціонування підприємства.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (Accounts Payable For Good, Work and Services) - сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та матеріальні послуги.

Господарські зв'язки з постачальниками будуються на підставі договорів (угод), в яких визначаються: найменування товарів, кількість, ціна, терміни і спосіб поставки, порядок розрахунків та ін.

Постачальник на відвантажену продукцію виписує товарні та платіжні документи, передає їх банку і направляє покупцю.

Погашається заборгованість перед постачальниками і підрядниками шляхом безготівкових або готівкових розрахунків.

Правила, форми і стандарти безготівкових розрахунків в Україні, що здійснюються за участю банків, встановлені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22. Відповідно до інструкції під час здійснення розрахунків можуть застосовуватися форми розрахунків:

- акредитивна;

- інкасова;

- вексельна;

- за розрахунковими чеками.

Безготівкові розрахунки передбачають перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученнями підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді у формі:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива.

Використання банківських платіжних карток і векселів як платіжних інструментів регулюється законодавством України.

Меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника, внутрішньобанківських операцій.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свою рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин:

- верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

- нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів і перерахування її на рахунок отримувача.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів і перерахування її на рахунок отримувача.

Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітенту, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

У бухгалтерському обліку визнання зобов'язань під час придбання підприємством матеріальних і нематеріальних цінностей, послуг здійснюється з дотриманням принципу відповідності. Для цього використовується метод нарахування, дотримання якого, з погляду визнання зобов'язань стосовно до своїх кредиторів, потребує від підприємства правильного визначення моменту переходу права власності на відповідні цінності або моменту отримання послуг. Саме на момент переказу права власності, який визначається, наприклад: умовами контракту, за відсутності одночасного розрахунку у грошовій формі з постачальниками та підрядниками виникають зобов'язання за отримані активи.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведеться на рахунку № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

По кредиту рахунка № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників і підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, по дебету - її погашення, списання тощо.

Рахунок №63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" має такі субрахунки:

- № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

- № 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками";

- № 633 "Розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи".

На субрахунку № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

На субрахунку №632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

На субрахунку №633 "Розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з учасниками промислово-фінансової групи.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та порадником у розрізі кожного документа (Рахунка-фактури) на сплату.

Завдання

Розкрити економічний зміст кожної операції, записати бухгалтерські проводки шифрами рахунків

Зміст кореспондуючих рахунків

Рішення

Список використаної літератури

1. П(С)БУ 7 «Основные средства», П(С)БУ 8 «Нематериальные активы», П(С)БУ 9 «Запасы», П(С)БУ 10»Дебиторская задолженность», П(С)БУ 11 «Обязательства», П(С)БУ 15 «Доходы», П(С)БУ 16 «Расходы». //Все о бухгалтерском учете за 2001 г.- №37.

2. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік Житомир: ПП "Рута", 2000. -608с.

3. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. -К.:А.С.К.,2000-784с.

4. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для спеціальності «облік і аудит» вищих навчальних закладів. - 7 видання, перероб. та доп. - Житомир: ЖІТІ: ПП «Рута», 2006. - 832 с.

5. Войтенко Т., Піроженко О., Маханько О. Усе про облік основних засобів (фондів). - Х.: Фактор, 2007. - 368с.

6. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. - К.: А.С.К., 2001. - 416 с.

7. Завгородний В.Б. Бухгалтерский учет с использованием национальних стандартов. - К.: А.С.К., 2001 - 848 c.

8. Сопко В.В. Бухгалтерський облік. - К.: КНЕУ, 2000. - 578 с. Ткаченко Н.М.

9. Організація бухгалтерського обліку: Навчальний посібник для студентів спеціальності 7.050106 / Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун, 2-е видання - Житомір: ЖІТІ, 2001. - 576 с.

10. Пилипенко А.А., Отенко В.І. Організація обліку і контролю: Підручник. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2005. - 424 с. Укр. мова