Ефективність інвестування протиерозійної меліорації грунтів за позичні кошти

Постановка проблеми у загальному вигляді. Світовий ринок продовольства має великі обсяги попиту. Експорт з України зернових, зернобобових та борошна у 2022-23 маркетинговому році становив 38824 тис. тонн [1], в т.ч. пшениця - 13335 тис. тонн, ячмінь - 2309 тис. т., жито - 17,7 тис. т., кукурудза - 22858, борошно пшеничне 115,5 тис. т. у перерахунку на зерно. У 2021-22 маркетинговому році було експортовано зернових та зернобобових 45263 тис. тонн, в т.ч. пшениці 18452 тис. т., ячменю 5651 тис. т., жита - 161,9 тис. т., кукурудзи - 20697 тис. т., борошна пшеничного 66,9 тис. т. у перерахунку на зерно [1]. Тобто Україна є значним експортером продукції рослинного походження.

У 2022 р. найбільшу частину експорту продуктами рослинного походження становило зерно кукурудзи: 24,99 млн. тонн, вартістю 5,94 млрд. доларів [2]. Олія соняшникова у 2022 р. зайняла друге місце за вартістю експорту: 5,46 млрд. дол. США. Скорочення порівняно з 2021 р. за вартістю на 14,4% [2], в обсягах на 16,3% (4,29 млн. тонн). Також у 2022 р. було здійснено експорт насіння соняшнику в обсязі 2,7 млн. тонн цієї продукції вартістю 1,255 млрд. дол. (обсяг, який не змогли у 2022 р. переробити вітчизняні олійноекстракційні заводи). Вартість експортованої продукції рослинного походження за 2021 р. становила 15538 млн. дол. США (22,8 % до загального обсягу), жири та олії тваринного або рослинного походження - 7037,2 млн. дол. США (10,3 %) [10, с.352]. Разом це 33,1% загального обсягу, отже експорт зерна та олії є суттєвою статтею надходжень.

У 2021 році 21,1 млрд. дол. тобто 31,0% експорту України припадало на країни ЄС [10, с.349], з них 5227,4 млн. дол., або 7,6% Польща, 2866,4 млн. дол. (4,2%) - Німеччина, 1928,9 млн. дол. Італія, 1802,2 млн. дол. Іспанія, 1543,4 млн. дол. Румунія. За даними КМУ у 2022 р. на країни ЄС припало 63% вітчизняного експорту, або 27,9 млрд. доларів [2], в т.ч. Польща 6,6 млрд. дол., Румунія 3,8 млрд. дол., Угорщина 2,27 млрд. дол., Німеччина 2,23 млрд. дол., Італія 1,5 млрд. дол. та Іспанія 1,5 млрд. дол. У 2020-2021 рр. серед країн- отримувачів також були Алжир, Бангладеш, В'єтнам, Гана, Гвінея, Ефіопія, Єгипет, Індія, Індонезія, Ліван, Лівія, Малайзія, Марокко, Таїланд, Туніс, Філіппіни [10, с.349-351]. Таким чином Україна є важливою ланкою забезпечення глобальної продовольчої безпеки. Завдяки підтримці світової спільноти ця діяльність продовжується за умов війни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам раціонального використання ґрунтів України присвячені праці таких вчених: Шикула М., Гнатенко О., Петренко Л., Капштик М. [3], Антонець С., Андрієнко В. [4], Носко Б., Прістер Б., Лобода М. [5], Грицюк П., Бабич Т. [6], Зубець М. [7], Яцук І. [8, 9]. Питання збереження родючості ґрунтів потребують подальших досліджень.

Зв'язок проблеми із важливими практичними завданнями. На початок 2020 р. площа суходолу України становила 60354,9 тис. га, в т.ч. площа сільськогосподарських угідь - 41310,9 тис. га, або 68,5% території країни [10, с.160], рілля - 32727,3 тис. га [10, с.276], це 79,3% угідь, або 54,2% території країни. Найвищий ступінь розораності сільськогосподарських угідь спостерігається в Херсонській області - 90,9% (62,5% території області) та Черкаській - 87,7% (60,9% території області). Найнижчі частки ріллі у Закарпатській області - 44,4% (15,7% території області) та Львівській - 62,9% (36,4% території області) [8, с.23]. Таким чином має місце високий рівень розораності угідь та території країни.

Площа сільськогосподарських угідь України, які зазнають впливу водної ерозії, становить 13,3 млн. га (32,2% угідь, 22,0% території країни), у тому числі 10,6 млн. га ріллі [7]. Вітровій ерозії систематично піддаються понад 6 млн. га (14,5% угідь, 9,9% території), а в роки з пиловими бурями - до 20 млн. га (близько 50% площі степової зони нашої країни) [7]. У світі так само найбільший прояв серед процесів деградації ґрунтів мають водна та вітрова ерозія: 56% та 28% відповідно. Інтенсифікація ерозійних процесів має місце на величезних територіях планети.

Тобто збереження родючості ґрунтів є важливою глобальною проблемою.

У 2021 році кукурудза вирощувалась на 6622 тис. га (23,2% посівних площ), соняшник - на 5522 тис. га (19,3% посівних площ) [10, с.276]. Разом це 12144 тис. га (42,5% посівних площ, або 37,1% ріллі). Щорічні втрати елементів живлення після посівів кукурудзи та соняшнику сягають 500-600 кг/га. Тобто дві найбільш ґрунтовиснажуючі сільськогосподарські культури навантажували понад третину ріллі, або 29,4% угідь. Досить часто соняшник і кукурудза вирощуються з порушенням сівозміни як монокультури.

За даними ДУ «Інститут охорони ґрунтів України» [9, с.5], більше 19% вітчизняних ґрунтів є кислими, 57,3% близькими до нейтральних та нейтральні, 23,6 % - лужні. Висока питома вага кислих ґрунтів характерна для зони Полісся (45,6 %), найменша - у зоні Степу (1,8%). Найбільші площі ґрунтів із лужною реакцією ґрунтового розчину зосередженні у зоні Степу. У 2015 році було провапновано лише 2,4% від загальної площі кислих ґрунтів із щорічно мінімально необхідних 20% [9, с.7]. Як наслідок, процес декальцинації призводить до втрати найціннішої частки ґрунту - гумусу. Вкрай незадовільним є також гіпсування лужних ґрунтів. Таким чином для забезпечення стійкого сільськогосподарського виробництва значна увага повинна приділятися збереженню (протиерозійна меліорація) та відновленню (хімічна меліорація) родючості ґрунтів нашої країни.

Формулювання цілей статті. На теперішньому етапі розвитку держави відсутні умови для виділення бюджетних коштів для збереження та відтворення родючості ґрунтів. Тому однією з важливих проблем розвитку сільського господарства є інвестування. Для оцінювання доцільності кредитування протиерозійної меліорації ґрунтів нами застосовано математичне моделювання. Для цього використано економіко-математичну модель збереження родючості ґрунтів [11, с.287-290]. В якості критеріїв оптимальності використано показники максимізації приросту товарної продукції, прибутку та рентабельності. Обмеження моделі з розподілу грошових доходів t-го року, отриманих внаслідок протиерозійної меліорації передбачають: оплату відсотків за кредит, повернення частини кредиту, реінвестування протиерозійної меліорації, залишок на наступний рік, рух грошових коштів після меліоративного періоду. Завдяки застосуванню моделі власні та позичені кошти використовуватимуться раціонально.

У моделі передбачено два меліоративні цикли. Це обумовлено тим, що з часом тераси потрібують поліпшення, або оновлення. Тривалість одного циклу становить шість років. Наприкінці цього періоду виконується обстеження ділянок, за результатами якого у другому циклі можливе проведення заходів з оновлення окремих елементів протиерозійних систем. Метою роботи є дослідження на основі побудованої моделі економічної ефективності інвестування протиерозійної меліорації ґрунтів за умов використання позичених коштів.

Протиерозійна меліорація ділянок, що потерпають від водної ерозії, передбачає створення впоперек схилів системи валів, валів-доріг, земельних терас, валів-терас із задернованою боковою частиною, укріплених терас, елементів дренажного відведення інтенсивного водотоку тощо. Зведення ярусів з вирівняною частиною окрім зниження змиву родючого шару також сприяє покращенню водного режиму рекультивованих полів.

Збереження родючості ґрунтів за допомогою протиерозійної меліорації ділянок, що потерпають від вітрової ерозії, передбачає насадження продувних чи ажурнопродувних лісосмуг, або доведення до необхідного рівня залісення та кущистості існуючих полезахисних смуг.

Виклад основного матеріалу дослідження

Розрахунки виконано на прикладі фермерського господарства «Грушівське», с. Грушів, Ржищівської об'єднаної територіальної громади Кагарлицького району Київської обл. У користуванні господарства знаходиться 379,7 га ріллі схилових ділянок: 38,4 га 8-9°, 84,3 га 6-7°, 142,7 га 5-6°, 114,3 га 4-5°, (природний рельєф у напрямку р. Дніпро, неподалік водойма Канівського моря).

У роботі були виконані розрахунки з використанням критерію оптимальності - максимізація прибутку від реалізації приросту продукції за рахунок протиерозійної меліорації. Результати цих розрахунків практично співпадають з оптимальними планами, які розраховані по критерію оптимальності - максимізація вартості приросту продукції.

Оптимальна структура площ та собівартість збереження родючості ґрунтів за рахунок протиерозійної меліорації протягом дванадцяти років, за наявності 100 тис. грн. власних коштів та різних обсягів кредитів, приведені у табл.1.

Фінансове забезпечення збереження родючості ґрунтів за рахунок протиерозійної меліорації досить інтенсивно здійснюється за рахунок реінвестування (табл. 2). За умов 100 тис. грн. власних коштів і 100 тис. грн. кредитних, за перший рік реінвестування становило 93139 гривні, відповідно за шостий - 256195 грн., тобто у 2,74 рази більше. За умов використання 400 тис. грн. кредитів, ці показники за перший рік становлять 185637 гривень, за п'ятий - 480142 гривень, тобто у 2,58 рази. При використанні 500 тис. грн. кредитів у першому році здійснюється дострокове повернення частини кредиту в сумі 181187 гривень, тобто 36,2% від всього обсягу.

Використання кредиту сприяє значному приросту товарної продукції. За шість років, при кредиті 100 тис. грн., приріст товарної продукції становив 1315686 гривень, при кредиті 500 тисяч - відповідно 2606366 гривень, тобто у 1,98 рази більше.

Вартість приросту товарної продукції за два цикли, за умов кредитування з 100 тис. до 500 тис. грн., зросла з 6633711 до 8035666 гривень, тобто збільшилася у 1,21 рази.

На 1 га земель відповідно було 17471 і 21163 гривень приросту товарної продукції.

У табл. 3 приведені дані про фінансові результати збереження родючості ґрунтів за рахунок протиерозійної меліорації, за умов 100 тис. грн. власних коштів і обсягів кредитів від 100 тис. до 500 тис. грн.

Таблиця 3

Фінансові результати збереження родючості ґрунтів за рахунок протиерозійної меліорації, за умов 100000 грн. власних коштів і обсягів кредиту від 100 до 500 тис. грн. (критерій - максимізація приросту

Із табл. 3 бачимо, що зі збільшенням обсягів кредитів витрати на 1 га земель збільшуються з 10369 до 13581 гривень, тобто в 1,31 рази, відповідно, а рентабельність знижується з 68,5% до 55,8%, тобто на 12,7%. Зниження ефективності додаткових вкладень спостерігалось й при інвестуванні виключно власних коштів [12], (з 72,2% до 66,4%).

Висновки та перспективи подальших досліджень

Використання математичного моделювання та інформаційних технологій значно підвищує ефективність економічних систем. Проведені розрахунки доводять доцільність протиерозійної меліорації за позичені кошти. Вартість приросту товарної продукції, за умов залучення 100 тис. грн. власних коштів та 100 тис. грн. кредитів становить 6633,7 тис. грн., тобто 17,4 тис. грн. на 1 гектар. Зі збільшенням коштів, використаних на збереження родючості ґрунтів за рахунок протиерозійної меліорації, відповідно збільшується приріст товарної продукції з 6633,7 тис. грн., за умов 100 тис. власних і 100 тис. кредитних коштів, до 8035,7 тис. грн. (21,1 тис. грн. на 1 га), за умов 100 тис. власних і 500 тис. кредитних коштів. Відповідно прибуток від реалізації приросту продукції зростає з 2696,7 тис. грн. (7,1 тис. грн. на 1 га) до 2879,1 тис. грн. (7,6 тис. грн. на 1 га). Однак рентабельність знижується з 68,5% до 55,8%, тобто на 12,7%. За умов використання 100 тис. грн. власних і 300 тис. грн. позичених коштів є можливим меліорувати 73,8% площі. Використання 100 тис. грн. власних і 500 тис. грн. кредиту уможливлює за рахунок реінвестування впродовж дванадцяти років здійснити протиерозійну меліорацію 84,6% угідь.