Біохімічний склад, поживність та продуктивність багаторічних бобових трав за фазами росту і розвитку рослин в умовах Лісостепу правобережного

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Біохімічний склад, поживність та продуктивність багаторічних бобових трав за фазами росту і розвитку рослин в умовах лісостепу правобережного

К.П. Ковтун, Ю.А. Векленко, В.А. Ящук, Т.П. Захлєбна

Мета

Встановити якісні показники трав'яної маси люцерни посівної сорту Синюха, еспарцету виколистого сорту Костянтин, конюшини лучної сорту Спарта за фазами росту і розвитку рослин для виробництва високобілкових кормів. Методи. Системний, аналіз, польовий, лабораторний. Результати. Одним із важливих показників, який визначає якість урожаю зеленої маси, є співвідношення маси листя і стебел. Це співвідношення більшою мірою визначає й перетравність корму. Встановлено, що облистненість травостою бобових трав та співвідношення листової маси і стебел знижується від фази гілкування до фази цвітіння, що суттєво впливає на окремі показники біохімічного складу скошеної зеленої маси. За скошування трав у ранній фазі - гілкування, або у пізній - цвітіння рослин у першому укосі, вміст сирого протеїну зменшувався від 21,0 -26,3% до 14,0-17,2%, сирого жиру - від 3,4-3,9% до 1,3-2,8% та збільшувався вміст сирої клітковини від 17,5-18,0% до 25,327,8%, питома вага листової маси зменшилась від 46,2-48,5% до 22,3-29,9%, а стебел, навпаки, збільшилась від 51,5-53,8% до 70,1-77,7% залежно від виду бобових трав. Зміна співвідношення маси листя і стебел в урожаї зеленої маси впродовж проходження фаз росту й розвитку рослинами люцерни посівної, еспарцету виколистого і конюшини лучної також уплинула на поживність корму із цих трав. Забезпеченість перетравним протеїном кормової одиниці зменшилась від 148,9-186,9 г у фазу гілкування до 78,5-100,2 г у фазу цвітіння рослин, а вміст кормових одиниць у кожному кілограмі сухої речовини корму знизився, від 0,90-0,93 до 0,57-0,66 відповідно. Встановлено, що концентрація обмінної енергії в сухій речовині бобових трав, зібраних у фазу гілкування, становила 10,3-10,9 МДж/кг, а скошування їх у фазу цвітіння призвело до зниження цього показника до рівня 7,5-7,9 МДж/кг. Висновки. Встановлено, що найбільш високобілковий і енергетично поживний корм можна одержати за скошування травостою у більш ранній період вегетації, який відповідає проходженню рослинами фаз гілкування-бутонізації. Надалі відбувається значне погіршення якості корму, що пов'язано із зниженням умісту сирого протеїну і обмінної енергії та підвищенням вмісту сирої клітковини в сухій речовині багаторічних бобових трав.

Ключові слова: бобові трави, біохімічний склад, якість, поживність, співвідношення маси листя і стебел, фази росту і розвитку рослин.

Kovtun K.P., Veklenko Yu.A., Yashchuk V.A., Zakhlebna T.P. Biochemical composition, nutritional value and productivity of perennial leguminous grasses by phases of growth and development of plants in conditions of the right-bank Forest Steppe

Purpose. To establish quality indicators of grass mass of the Sinyukha alfalfa variety, Constantine sainfoin variety, Sparta meadow clover by phases of growth and development of plants aimed at production of high-protein feeds. Methods. System, analysis, field, laboratory. Results. One of the important indicators that determines the quality of the green mass yield is the ratio of the mass of leaves and stems. This ratio largely determines the digestibility of feed. It was found that the foliage of legumes and the ratio of leaf mass and stems decreases from the branching to the flowering phase, which significantly affects some indicators of the biochemical composition of the mown green mass. When harvesting grasses in the early phase of branching, or in the late one of flowering of plants in the first mowing, the content of crude protein decreased from 21.026.3% to 14.0-17.2%, crude fat - from 3.4- 3.9% to 1.3-2.8% and crude fiber content increased from 17.518.0% to 25.3-27.8%, the proportion of leaf mass decreased from 46.2-48.5% to 22.3-29.9%, and stems, on the contrary, increased from 51.5 -53.8% to 70.1 -77.7% depending on the type of legume. Changes in the ratio of leaves and stems in the green mass during the growth and development phases of alfalfa, sainfoin and meadow clover also affected the nutritional value of fodder from these grasses. The supply of digestible protein of the feed unit decreased from 148.9-186.9 g in the branching phase to 78.5-100.2 g in the flowering phase of plants, and the content of feed units in each kilogram of dry matter of feed decreased from 0.90-0.93 to 0.570.66, respectively. It was found that concentration of metabolic energy in the dry matter of legumes harvested in the branching phase was 10.3-10.9 MJ/kg, and mowing them in the flowering phase led to a decrease of this indicator to 7.5-7.9 MJ/kg. Conclusions. It was found that the most high-protein and energetically nutritious food can be obtained when mowing the grass in the earlier growing season, which corresponds to the branching-budding phases. Later there observed a significant deterioration in feed quality, which is associated with a decrease in crude protein and metabolic energy and increase in crude fiber content in the dry matter of perennial legumes.

Key words: legumes, biochemical composition, quality, nutritional value, ratio of leaves and stems, phases of plant growth and development.

Вступ

багаторічна бобова трава лісостеп правобережний

Постановка проблеми. На сучасному етапі важкої політико- продовольчої ситуації в країні для сільського господарства найактуальнішим питанням є забезпечення населення екологічно безпечними енергоощадними продуктами харчування, особливо м'ясом і молоком. Розв'язання цієї проблеми залежить від ефективного ведення галузі тваринництва та забезпечення тварин високоякісними кормами. Реалії виробництва кормів свідчать про їх високу частку у собівартості продуктів тваринництва. Так у собівартості молока витрати на корми складають 40-60 %, м'яса ВРХ і свиней - 65-75 %, птиці - 70-75% [1].

Ключове завдання кормовиробництва на сьогодні - забезпечити тварин власними високоякісними кормами, які повинні містити в сухій речовині 10,8 - 11,0 МДж обмінної енергії, 18-20% сирого протеїну [2]. Крім того, проблема кормового білка, дефіцит якого становить 20-25%, збільшує перевитрати кормів на одиницю тваринницької продукції в 1,4 разу [3-5].

Ефективність і стабільність кормовиробництва залежить від видового складу вирощуваних культур і їх продуктивного потенціалу. Вибір кормових культур повинен відповідати не тільки високим господарським вимогам, але природно-кліматичним і економічним умовам зони вирощування. Ефективне культивування бобових культур, особливо багаторічних, в змозі забезпечити стале надходження високобілкової рослинної сировини власного виробництва для заготівлі кормів впродовж вегетації та дозволить збалансувати раціони тварин за основними поживними речовинами [6-8].

За даними статистики, найбільші площі кормових угідь для укісного використання в Україні традиційно займає люцерна посівна. Ареал її вирощування обмежується як кислотністю, так і надмірним перезволоженням ґрунтів, де вона не може реалізувати свій біологічний потенціал продуктивності. Тому необхідно розширювати асортимент багаторічних бобових трав, які здатні забезпечити вищу продуктивність на відміну від люцерни посівної в інших ґрунтово-кліматичних умовах. Перспективними для впровадження у кормовиробництві є конюшина лучна та еспарцет виколистий. Ці культури схожі до люцерни посівної за біологічними особливостями росту і розвитку, вимогами до технологічних аспектів вирощування та господарськи-цінними ознаками, такими, як стабільна насіннєва продуктивність. Однак конюшина лучна в умовах надмірного зволоження з близьким заляганням ґрунтових вод на кислих ґрунтах, а еспарцет виколистий на легких лужних ґрунтах в умовах вирощування на схилових землях, здатні формувати врожайність навіть вищу, ніж люцерна посівна [9-11].

Найважливішою еколого-біологічною особливістю еспарцету є розгалуженість його кореневої системи. На відміну від люцерни, поряд з формуванням глибоко проникаючого у ґрунт стрижневого кореня, еспарцет, починаючи з глибини 40-100 см формує основну масу бічних коренів.

Відмінність у будові кореневої системи еспарцету, яка здатна ефективно використовувати продуктивну вологу і елементи мінерального живлення з глибоких шарів ґрунту, дозволяє створювати високопродуктивні агрофітоценози навіть в середньо-сухі та сухі роки. Бульбочкові бактерії на його корінні утворюються особливим видом Rizobium symplex, кількість яких є значною - до 150 шт. на одну рослину, що більше, ніж у люцерни. Середня вага однієї бульбочки еспарцету, порівняно з люцерною, більша в 10 -15 разів, що зумовлює й більший потенціал фіксації атмосферного азоту, який в умовах природного зволоження досягає 100-150, а при зрошенні - до 300-500 кг/га.

Іншою відмінною властивістю кореневої системи еспарцету є її здатність виділяти у ґрунт органічні речовини, які розчиняють важкорозчинні дво - і тривалентні катіони фосфору, переводять їх у доступні одновалентні катіони, які легко засвоюються рослинами [2]. Маючи добру розчинність кореневих виділень, еспарцет може рости на кам'янистих та піщаних ґрунтах, де інші культури не формують достатній урожай. Крім того, літературні дані свідчать про досить високу білковість та поживність зеленої маси еспарцету виколистого та конюшини лучної та придатність цих культур до зміцнення кормової бази для жуйних тварин [13-16].

Мета досліджень. Дослідити біохімічний склад трав'яної маси багаторічних бобових трав: люцерни посівної, конюшини лучної і еспарцету виколистого за фазами росту і розвитку рослин для оптимізації технологій виробництва високобілкових і енергетично поживних кормів в умовах Лісостепу правобережного.

Матеріали і методи

Польові досліди проводили у 2018-2019 рр. на стаціонарних ділянках відділу польових кормових культур, сіножатей і пасовищ Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН. Ґрунт дослідного поля - сірий опідзолений, середньо суглинковий на лесі.

Дослідна ділянка характеризується наступними агрохімічними показниками ґрунту: вміст гумусу

- 2,06% (за Тюріним), рН сол - 5,9, легкогідролізованого азоту - 54 мг/кг, рухомих форм фосфору - 132 мг/кг, обмінного калію - 50 мг/кг ґрунту (за Чириковим), гідролітична кислотність - 1,18 мг-екв/100 г ґрунту. В дослідженні використовували люцерну посівну (Medicago sativa L.) сорту Синюха, конюшину лучну (Trifolium pmtense L.) сорту Спарта селекції Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, еспарцет виколистий (Onobrychis viciifolia sensu auct. fl. Ross.) сорту Констянтин селекції Кіровоградського інституту агропромислового виробництва НААН. Підготовка і обробіток ґрунту

- загальноприйняті для зони Лісостепу. Дослідження проводили згідно методики проведення досліджень з кормовиробництва [14]. Біохімічний склад рослинної біомаси бобових трав проводили у сертифікованій лабораторії моніторингу якості кормів і сировини Інституту кормів та сільського господарства НААН.

Результати і обговорення

Одним із найважливіших показників, який визначає якість зеленої маси, є співвідношення маси листя і стебел. Це співвідношення, в основному, визначає перетравність корму. Хоч у трав, скошених на початку розвитку, стебло перетравлюється краще, ніж листя, однак у міру росту і розвитку рослин, особливо у фазу цвітіння, стебло різко грубіє і перетравність його швидко знижується, тож що більша питома вага листків, тим вища якість корму [8]. Дане положення підтверджується одержаними нами даними при дослідженні багаторічних бобових трав укісного використання (табл. 1).

Таблиця 1Вміст органічних речовин у кормі багаторічних бобових трав за фазами росту і розвитку рослин у першому укосі, середнє за 2018-2019 рр., % до сухої маси

Як видно з таблиці, співвідношення листкової маси і стебел змінюється від фази гілкування до цвітіння, що впливає на якісні показники корму багаторічних бобових трав у першому циклі використання травостою.

Питома вага листя у фазу гілкування рослин люцерни посівної становила 48,9%, еспарцету виколистого - 48,5%, конюшини лучної - 46,2% від урожаю зеленої маси, а вміст стеблової маси, відповідно, складав 51,1%, 51,5% і 53,8%. Це забезпечило найбільш високий вміст в сухій речовині першого укосу сирого протеїну й сирого жиру, та, відповідно, найнижчий вміст сирої клітковини та БЕР. Так у цю фазу розвитку в сухій речовині трав'яної маси люцерни посівної вміст сирого протеїну становив 26,3%, сирого жиру - 3,7%, сирої золи - 11,0%, сирої клітковини - 18,0% та БЕР - 41,0%. Подібними показниками характеризувалась зелена маса конюшини лучної та еспарцету виколистого, зібрана у фазі гілкування рослин: вміст сирого протеїну становив 21,0 -21,3%, сирого жиру - 3,4-3,9%, сирої золи - 9,6-11,0%, сирої клітковини - 17,5-17,9% та БЕР - 47,1-47,3%. Слід зазначити, що на відміну від цих видів, люцерна на етапі гілкування мала значно вищий вміст сирого протеїну і менший вміст безазотових екстрактивних речовин.

У міжфазний період від гілкування до бутонізації частка листя рослин бобових трав дещо зменшилась. Листкова маса люцерни посівної зменшилась до 43,3% від урожаю, еспарцету виколистого - 39,4% і конюшини лучної - 39,5%, а стеблова маса зросла до 56,7-60,6% відповідно. При аналізі біохімічного складу травостою бобових трав у фазі бутонізації відзначено незначне, порівняно з попереднім аналізом, зменшення вмісту сирого протеїну в сухій речовині трав. У рослинах люцерни посівної він знизився до рівня 20,2%, еспарцету виколистого - 19,7%, а конюшини лучної до 19,7%. Проте значно зріс вміст сирої клітковини - 21,6-21,8%.

Настання фази повного цвітіння зумовило суттєву перебудову у структурі рослин бобових трав, особливо це стосується різкого зниження найбільш поживної частини урожаю - листкової маси, питома вага якої в урожаї в цей період становила: у люцерни посівної - 29,9%, еспарцету виколистого - 27,2% і конюшини лучної - 22,3%. Це значною мірою спричинило суттєві негативні зміни у показниках біохімічного складу сухої речовини трав'яної маси. При скошуванні травостою люцерни посівної у фазу цвітіння вміст сирого протеїну в сухій речовині урожаю становив 17,2%, що на 9,1% менше, порівняно з фазою гілкування. У сухій речовині надземної біомаси еспарцету виколистого і конюшини лучної його вміст, відповідно, становив 14,4 і 14,0%, або на 6,9 -7,0% менше, порівняно з фазою гілкування. Проте вміст сирої клітковини в сухій речовині бобових трав значно підвищився й становив у люцерни посівної - 26,3%, еспарцету виколистого - 27,8%, а конюшини лучної - 26,2%, що, відповідно, на 8,3-8,9% більше, порівняно з фазою гілкування.

Подібна закономірність у структурних і біохімічних змінах у рослинах спостерігалась при проходженні фенологічних фаз за формування бобовими травами другого укосу. Найбільш висока облистненість рослин бобових трав відзначено у фазі гілкування. Травостій люцерни за вмістом листя дещо переважав еспарцет і конюшину лучну. Питома вага листя рослин люцерни становила 48,5%, еспарцету виколистого і конюшини лучної - 46,6%, а стебел, відповідно, 51,5-53,4%. У фазу бутонізації листкова маса зменшилась у рослин люцерни до 42,9%, еспарцету і конюшини лучної - до 40,5%, а маса стебел збільшилась, відповідно, до 57,1-59,5%. До фази цвітіння спостерігалось різке зменшення листкової маси у рослин люцерни - 27,9%, еспарцету виколистого - 26,8% та 22,8 % у рослин конюшини лучної.

Зміна співвідношення маси листя і стебел за фазами росту і розвитку рослин мали суттєвий вплив на вміст поживних речовин у кормі багаторічних бобових трав (табл. 2).

Від фази гілкування до цвітіння рослин люцерни посівної за формування другого укосу в сухій речовині вміст сирого протеїну зменшувався з 21,0 до17,4%, сирого жиру - з 2,6 до 1,9%, сирої золи - від 9,3 до 8,1%, а вміст сирої клітковини, навпаки, збільшувався з 18,9 до 25,7%. У сухій речовині корму еспарцету виколистого впродовж даного міжфазного періоду спостерігалось зниження вмісту сирого протеїну із 18,1 до 15,5% та безазотових екстрактивних речовин з 51,7 до 47,2% та відповідне збільшення вмісту сирої клітковини з 18,4 до 26,5%. При цьому був виявлений низький вміст сирого жиру - 1,0-1,1%, та підвищений вміст сирої золи - 9,8-10,7%. У фазу цвітіння рослин конюшини лучної було зафіксовано суттєве зменшення вмісту сирого протеїну в кормі, порівняно з фазою бутонізації, на 4,7% (із 19,3 до 14,6%), деяке зниження вмісту сирого жиру - на 0,3% (із 2,1 до 1,8%), та безазотових екстрактивних речовин - 1,2% (від 49,8 до 48,7%), а також відбувалось різке зростання вмісту сирої клітковини - на 7,1%, до рівня 26,3%.

Таблиця 2Вміст органічних речовин у кормі багаторічних бобових трав за фазами росту і розвитку рослин у другому укосі, середнє за 2018-2019 рр., % до сухої маси

Таким чином, дослідження доводять тенденцію до зниження вмісту в кормі, по мірі дозрівання рослин бобових трав, таких поживних речовин, як сирий протеїн, сирий жир та сира зола і, відповідно, зростання вмісту сирої клітковини та безазотових екстрактивних речовин, що призводить до зниження якості зеленого корму багаторічних бобових трав.

Дослідженнями також встановлено, що різні фази розвитку бобових трав із властивим для них співвідношенням маси листя і стебел в травостої, суттєво впливають на поживність та енергетичну цінність корму бобових трав. Встановлено, що вміст перетравного протеїну у сухій речовині багаторічних бобових трав безпосередньо залежав від фази скошування травостою. Підрахунки засвідчують зменшення його вмісту в кормі по мірі росту і розвитку рослин бобових видів (табл. 3).

Так у сухій речовині люцерни вміст перетравного протеїну у фазі бутонізації становив 128,7 г/кг, у фазі цвітіння - 100,2 г/кг, тоді як у фазі гілкування його вміст був на рівні 181,6 г. На варіантах вирощування еспарцету виколистого та конюшини лучної вміст перетравного протеїну в 1 кг сухого корму зменшувався від фази гілкування до бутонізації на 32,6 та 73,7 г, а від фази гілкування до фази цвітіння - на 56,6 та 108,4 г відповідно.

Найбільш забезпечений кормовими одиницями виявився корм бобового травостою, який скошували у фазу гілкування - 0,90-0,93 кормових одиниць, дещо менший вміст кормових одиниць спостерігали у фазу бутонізації - 0,660,74 кормових одиниць, а найменший - у фазу цвітіння - 0,57-0,62 кормових одиниць в 1 кг сухого корму. Забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном при цьому була досить високою, та становила у фазу гілкування - 195,3-207,5 г, у фазу бутонізації - 157,4-173,9 г, а у фазу цвітіння - 138,3-161,6 г, залежно від виду бобових трав. Енергетична цінність корму також знижувалась по фазах та становила: 10,3-10,6, 8,9-10,0 та 7,5-7,9 МДж відповідно.

Таблиця 3Вміст поживних речовин у сухій речовині багаторічних бобових трав за

Кормова продуктивність багаторічних бобових трав також відрізнялась за фазами росту і розвитку рослин та залежала від структурних і біохімічних змін у рослинах та вмісту основних поживних речовин у кормі. Якщо від фази гілкування до фаз бутонізації та цвітіння кормова якість та енергетична цінність корму бобових трав знижувалися, то урожайність сухої маси, кормова продуктивність, навпаки, збільшувалися.

Дослідження, проведенні у період 2018-2020 рр., вказують на тенденцію до збільшення збору сухої маси на посівах бобових трав від початкової фази використання - гілкування - до гранично допустимої фази заготівлі кормів з бобових видів - цвітіння (табл. 4).

Таблиця 4Динаміка урожайності сухої речовини одновидових посівів багаторічних бобових . трав за фазами росту і розвитку рослин, т/га

Відмінність прослідковувалась лише за рівнем абсолютних величин даного показника, який змінювався залежно від гідротермічних умов року використання травостоїв. Встановлено, що в середньому за три роки використання травостою люцерни посівної урожайність сухої маси у фазу гілкування знаходилась на рівні 3,50 т/га, у фазу бутонізації - 9,95 т/га, а у фазу цвітіння - відповідно, 13,91 т/га. Приріст врожаю сухої речовини від фази гілкування до фази бутонізації становив 6,45 т/га, від бутонізації до цвітіння - 3,96 т/га, а разом від гілкування до цвітіння - 10,41 т/га (НІРos фаза розвитку = 0,39). При цьому найбільш інтенсивне наростання листостеблової маси відмічено від фази гілкування до фази бутонізації.

Збір сухої маси з варіантів одновидових посівів еспарцету піщаного також збільшувався від фази гілкування до фази цвітіння. В середньому за роки дослідження на посівах еспарцету виколистого було зафіксовано урожайність сухої маси у фазу гілкування на рівні 4,43 т/га, у фазу бутонізації урожайність сухої маси становила 9,68 т/га, а у фазу цвітіння - 12,77 т/га. У розрізі сезону використання приріст сухої маси еспарцету виколистого від фази гілкування до бутонізації становив 5,25 т/га, від фази бутонізації до цвітіння - 3,09 т/га, а разом від фази гілкування до цвітіння - 8,34 т/га.

Варіанти вирощування конюшини лучної, максимальна реалізація продукційного потенціалу якої відбувалась упродовж двох років використання, забезпечили урожайність сухої маси в межах 5,03-13,24 т/га залежно від фази використання. Приріст сухої маси конюшини лучної від фази гілкування до цвітіння був на рівні 4,85 т/га, від бутонізації до цвітіння - 3,36 т/га, а в сумі за сезон використання - 8,21 т/га. Кормова продуктивність багаторічних бобових трав також змінювалась за фазами росту і розвитку рослин (табл. 5).

Таблиця 5 Кормова продуктивність багаторічних бобових трав (середнє за 2018-2020 рр.)

Так вихід сирого протеїну біомаси люцерни посівної збільшувався від 0,83 т/га у фазу гілкування до 2,45 т/га у фазу цвітіння, або ж зростав на 1,62 т/га.

Вихід перетравного протеїну знаходився в межах 0,64-1,39 т/га залежно від фази використання, при чому він зростав від фази гілкування до бутонізації на 0,6 4 т/га, а від бутонізації до цвітіння - на 0,11 т/га. Вихід обмінної енергії біомаси люцерни посівної збільшувався від фази гілкування, де він становив 37,20 ГДж/га до фази цвітіння, де величина показника обмінної енергії складала 108,37 ГДж/га. Додаткове надходження обмінної енергії з урожаєм від фази гілкування до бутонізації становило 51,55 ГДж/га, від бутонізації до цвітіння - 19,62 ГДж/га, а разом від гілкування до цвітіння - 71,17 ГДж/га.

Вихід сирого протеїну біомаси еспарцету виколистого знаходився в межах 0,87-1,79 т/га, при цьому прослідковувалось інтенсивне його збільшення в міжфазний період «гілкування-бутонізація», та дещо нижчий вихід в міжфазний період «бутонізація-цвітіння». Вихід перетравного протеїну змінювався впродовж розвитку рослин еспарцету та становив 0,66-1,18 т/га, вихід обмінної енергії знаходився на рівні люцерни посівної та був в межах 46,29 -100,37 ГДж/га. Збільшення виходу сирого протеїну від фази гілкування до бутонізації становило 0,74 т/га, перетравного протеїну - 0,47 т/га, обмінної енергії - 41,12 ГДж/га; від бутонізації до цвітіння - 0,18 т/га, 0,05 т/га та 12,96 ГДж/га відповідно.

За показниками кормової продуктивності конюшина лучна була наближена до еспарцету виколистого. Так вихід сирого протеїну біомаси конюшини лучної у фазу гілкування становив 1,01 т/га, у фазу бутонізації - 1,87 т/га, а у фазу цвітіння - 1,89 т/га. Вихід з кормової площі перетравного протеїну при цьому складав від 0,94 т/га у фазу гілкування до 1,24 т/га у фазу цвітіння, що було досить високими показником. За виходом обмінної енергії конюшина лучна на початкових фазах росту та розвитку переважала люцерну та еспарцет, проте у фазу цвітіння спостерігалось деяке її зниження. Збільшення виходу обмінної енергії від фази гілкування до бутонізації становило 36,74 ГДж/га, від фази бутонізації до цвітіння - 0.07 ГДж/га, а в сумі від фази гілкування до цвітіння - 36,81 ГДж/га.

Висновки

Визначено, що агрокліматичні ресурси Лісостепу України цілком сприятливі для максимальної реалізації біологічного потенціалу кормової продуктивності люцерни посівної, конюшини лучної та еспарцету виколистого.

Доведено необхідність розширення асортименту багаторічних бобових трав, які здатні забезпечити вищу продуктивність в інших ґрунтово -кліматичних умовах (підвищена кислотність та надмірна перезволоженність ґрунтів) на відміну від люцерни посівної. Перспективними для впровадження у кормовиробництво є конюшина лучна та еспарцет виколистий, які в умовах надмірного зволоження з близьким заляганням ґрунтових вод на кислих (конюшина лучна) та легких лужних ґрунтах (еспарцет виколистий) в умовах вирощування на схилових землях здатні формувати врожайність навіть вищу, ніж люцерна посівна.

У процесі вирощування багаторічних бобових трав вміст сухої речовини зростає від фази галуження до цвітіння, при чому має місце зменшення вмісту сирого протеїну, сирого жиру та сирої золи і підвищення вмісту сирої клітковини за незначної зміни вмісту безазотових екстрактивних речовин (БЕР). Перетравність усіх сирих поживних речовин знижується. Тому у кормовиробництві слід зважати на ці зміни найважливіших показників хімічного складу і кормової цінності багаторічних трав при заготівлі кормів з максимальною білковою продуктивністю та оптимальним вмістом основних органічних речовин.

Список бібліографічних посилань

1. Розвиток м'ясопродуктового підкомплексу України: монографія за ред. М.В. Гладія. Київ. ННЦ Інститут аграрної економіки. 2012. 348 с.

2. Петриченко В.Ф., Корнійчук О.В., Векленко Ю.А. Наукові основи розвитку кормовиробництва в Україні. Матеріали XH Міжнародної наукової конференції «Корми і кормовий білок» (15 липня 2020 року). Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН. Вінниця. 2020. С. 55-60. https://doi.org/10.31073/kormovvrobnvtstvo2020conf.

3. Лазарев Н.Н., Дмитревская И.И., Куренкова Е.М., Костикова Т.В. Химический состав кормов в зависимости от травосмесей и кратности скашивания. Кормопроизводство. Декабрь. 2013. С. 3-5.

4. Ковтун К.П., Векленко Ю.А., Сидорук Г.П. Вплив способів сівби та просторового розміщення компонентів на хімічний склад фітомаси двохкомпонентних люцерно -злакових сумішок в умовах Лісостепу правобережного. Корми і кормовиробництво. 2018. № 85. С. 94-100. URL: https://fri- j ournal .com/index.php/j ournal/article/view/149.

5. Демидась Г.І., Квітко Г.П., Ткачук О.П. Багаторічні бобові трави, як основа природної інтенсифікації кормовиробництва. За ред. проф. Г.І. Демидася. Київ: ТОВ «Нілан-ДТД». 2013. 322 с.

6. Петриченко В. Ф., Квітко Г. П. Люцерна з новими якостями для культурних пасовищ. Київ: Аграрна наука. 2010. 96 с.

7. Векленко Ю.А., Ковтун К.П., Безвугляк Л.І. Агроекологічне обґрунтування адаптивних ресурсоощадних технологій створення та використання багаторічних кормових агрофітоценозів. Вісник аграрної науки. 2013. Спецвипуск. С. 78-83.

8. Голобородько С.П., Сахно І.В. Еспарцет. Науковий огляд. Херсон: Айлант. 2013. 216 с.

9. Голобородько С.П., Гальченко Н.Н. Эспарцет песчаный в южной степи Украины. Кормопризводство. 2012. № 10. С. 32-33.

10. Забарна Т.А. Формування продуктивності конюшини лучної залежно від факторів

інтенсифікації. Сільське господарство та лісівництво. 2021. № 21. С. 95-108.

https://doi.org/10.37128/2707-5826-2021-2-8.

11. Цимбал Я., Кущук М. Продуктивність і кормова цінність люцерни порівняно з іншими

багаторічними травами. Вісник аграрної науки. 2019. № 10(97). С. 24-31.

https://doi.org/ 10.31073/agrovisnvk201910 -04.

12. Польовий А.М., Божко Л.Ю., Барсукова О.А. Вплив погодних умов на формування продуктивності конюшини лучної на Правобережжі Лісостепу України. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2021. Вип. 2. С. 38-45. https://doi.org/10.31210/visnvk2021.02.04.

13. Стоцька С.В., Мойсієнко В.В., Панчишин В.З. Вплив елементів технології вирощування конюшини лучної на поживність листостеблової маси. Агробіологія. 2018. № 1. С. 215-224. URL: http://surl.li/bzfpi.

14. Демидась Г.І., ДемцюраЮ.В., Галушко І.В. Урожайність і хімічний склад корму конюшини лучної залежно від елементів технології вирощування в Правобережному Лісостепу. Рослинництво ХХІ століття: виклики та інновації. ІІІ Міжнародна науково-практична конференція. 25-26 вересня 2019 року. Київ, 2019. С. 131-133.

15. Демидась Г.І. та ін. Продуктивність різних видів еспарцету залежно від елементів технології вирощування. Plant varieties studying and protection, 2019. V. 15(3). P. 267-272. https://doi.org/10.21498/2518-1017.15.3.2019.181094.

16. Ковтун К.П., Векленко Ю.А., Ящук В.А. Формування фітоценозу та продуктивності еспарцето-злакових травосумішок залежно від способів сівби та просторового розміщення видів в умовах Лісостепу Правобережного. Корми і кормовиробництво. 2020. № 89. С. 112-120. https://doi.org/10.31073/kormovvrobnvtstvo202089-11.

References

1. Hladiy M.V. (2012). Rozvytok miasoproduktovoho pidkompleksu Ukrainy: monohrafiia [Development of the meat product subcomplex of Ukraine: monograph]. Kyiv, NNTs Instytut ahrarnoi ekonomiky, 348 p. [in Ukrainian].

2. Petrychenko V.F., Korniichuk O.V., Veklenko Yu.A. Naukovi osnovy rozvytku

kormovyrobnytstva v Ukraini [Scientific bases of development of fodder production in Ukraine]. Materialy XII Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii “Kormy i kormovyi bilok”. Instytut kormiv ta silskoho hospodarstva Podillia NAAN [Proceedings of the XII International Scientific Conference “Feed and Feed Protein” Institute of Feed and Agriculture of Podillya of NAAS]. Vinnytsia, 2020, pp. 55-60.

https://doi.org/ 10.31073/kormovvrobnvtstvo2020conf [in Ukrainian].

3. Lazarev N.N., Dmitrevskaya I.I., Kurenkova E.M., Kostikova T.V. Khimicheskiy sostav kormov v zavisimosti ot travosmesey i kratnosti skashyvaniya [Chemical composition of forages depending on grass mixes and multiplicity of mowing]. Kormoproyzvodstvo [Feed production], December, 2013, pp. 3-5 [in Russian].

4. Kovtun K.P., Veklenko Yu.A., Sydoruk H.P. Vplyv sposobiv sivby ta prostorovoho rozmishchennia komponentiv na khimichnyi sklad fitomasy dvokhkomponentnykh liutserno-zlakovykh sumishok v umovakh Lisostepu pravoberezhnoho [Influence of methods of sowing and spatial arrangement of components on the chemical composition of phytomass of two-component alfalfa-cereal mixtures in conditions of the right-bank Forest-Steppe]. Kormy i kormovyrobnytstvo [Feed and feed production], 2018, no. 85, pp. 94-100. Available at: URL: https://fri-journal.com/index.php/journal/article/view/149 [in Ukrainian].

5. Demydas H.I., Kvitko H.P., Tkachuk O.P. (2013). Bahatorichni bobovi travy, yak osnova pryrodnoi intensyfikatsii kormovyrobnytstva [Perennial legumes as a basis for natural intensification of fodder production]. Kyiv, TOV “Nilan-DTD”, 322 p. [in Ukrainian].

6. Petrychenko V. F., Kvitko H. P. (2010). Liutserna z novymy yakostiamy dlia kulturnykh pasovyshch [Alfalfa with new qualities for cultivated pastures]. Kyiv, Ahrarna nauka, 96 p. [in Ukrainian].

7. Veklenko Yu.A., Kovtun K.P., Bezvuhliak L.I. Ahroekolohichne obgruntuvannia adaptyvnykh resursooshchadnykh tekhnolohii stvorennia ta vykorystannia bahatorichnykh kormovykh ahrofitotsenoziv [Agroecological substantiation of adaptive resource-saving technologies of creation and use of perennial fodder agrophytocenoses]. Visnyk ahrarnoi nauky [Bulletin of Agricultural Science], 2013, Special issue, pp. 78-83 [in Ukrainian].

8. Holoborodko S.P., Sakhno I.V. (2013). Espartset. Naukovyi ohliad [Sainfoin. Scientific review]. Kherson, Ailant, 216 p. [in Ukrainian].

9. Holoborodko S.P., Halchenko N.N. Espartset peschanyi v yuzhnoy stepi Ukrainy [Sand sainfoin in the southern steppe of Ukraine]. Kormoprizvodstvo [Feed production], 2012, no. 10, pp. 32-33 [in Russian].

10. Zabarna T.A. Formuvannia produktyvnosti koniushyny luchnoi zalezhno vid faktoriv intensyfikatsii [Formation of productivity of meadow clover depending on intensification factors]. Silske hospodarstvo ta lisivnytstvo [Agriculture and forestry], 2021, no. 21, pp. 95-108, https://doi.org/10.37128/2707-5826-2021-2-8 [in Ukrainian].

11. Tsymbal Ya., Kushchuk M. Produktyvnist i kormova tsinnist liutserny porivniano z inshymy bahatorichnymy travamy [Productivity and fodder value of alfalfa in comparison with other perennial grasses]. Visnyk ahrarnoi nauky [Bulletin of Agricultural Science], 2019, no. 10(97), pp. 24-31, https://doi.org/10.31073/agrovisnyk201910-04 [in Ukrainian].

12. Polovyi A.M., Bozhko L.Yu., Barsukova O.A. Vplyv pohodnykh umov na formuvannia produktyvnosti koniushyny luchnoi na Pravoberezhzhi Lisostepu Ukrainy [Influence of weather conditions on formation of meadow clover productivity on the Right Bank Forest-Steppe of Ukraine]. Visnyk Poltavskoi derzhavnoi ahrarnoi akademii [Bulletin of the Poltava State Agrarian Academy], 2021, issue 2, pp. 38-45, https://doi.org/10.31210/visnyk2021.02.04 [in Ukrainian].

13. Stotska S.V., Moisiienko V.V., Panchyshyn V.Z. Vplyv elementiv tekhnolohii vyroshchuvannia koniushyny luchnoi na pozhyvnist lystosteblovoi masy [Influence of elements of meadow clover cultivation technology on nutritional value of leaf and stem mass]. Ahrobiolohiia [Agrobiology], 2018, no. 1, pp. 215224. Available at: URL: http://surl.li/bzfpi [in Ukrainian].

14. Demydas H.I., Demtsiura Yu.V., Halushko I.V. Urozhainist i khimichnyi sklad kormu koniushyny luchnoi zalezhno vid elementiv tekhnolohii vyroshchuvannia v Pravoberezhnomu Lisostepu [Yield and chemical composition of meadow clover feed depending on the elements of cultivation technology in the Right Bank Forest-Steppe]. Roslynnytstvo XXI stolittia: vyklyky ta innovatsii. III Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia [21st Century Crop Production: Challenges and Innovations. The III International Scientific and Practical Conference]. Kyiv, 2019, pp. 131-133 [in Ukrainian].

15. Demydas H.I. et al. Produktyvnist riznykh vydiv espartsetu zalezhno vid elementiv tekhnolohii vyroshchuvannia [Productivity of different types of sainfoin depending on the elements of cultivation technology]. Plant varieties studying and protection [Plant varieties studying and protection], 2019, vol. 15(3), pp. 267-272, https://doi.org/10.21498/2518-1017.15.3.2019.181094 [in Ukrainian].

16. Kovtun K.P., Veklenko Yu.A., Yashchuk V.A. Formuvannia fitotsenozu ta produktyvnosti espartseto-zlakovykh travosumishok zalezhno vid sposobiv sivby ta prostorovoho rozmishchennia vydiv v umovakh Lisostepu Pravoberezhnoho [Formation of phytocenosis and productivity of sainfoin-cereal grass mixtures depending on the methods of sowing and spatial distribution of species in the Right Bank Forest- Steppe]. Kormy i kormovyrobnytstvo [Feed and feed production], 2020, no. 89, pp. 112-120, https://doi.org/10.31073/kormovvrobnvtstvo202089-11 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru