Динаміка запасів білкового корму в бджолиних сім’ях упродовж активного сезону

Ключові слова: українська степова порода бджіл, обніжжя, перга, сила бджолиної сім'ї, комірки, стільники.

Організм медоносної бджоли в період свого онтогенезу потребує певних органічних і неорганічних речовин. Білок -- основа життя бджіл, а нестача його загрожує нормальному функціонуванню та існуванню [1 - 3]. Бджоли мають потребу в надходженні білка з кормом як пластичного матеріалу до 7-денного віку, коли у них в основному завершуються процеси формування гіпофаренгіальних (глоткових) залоз [4]. Бджоли більш старшого віку потребують білок, тільки якщо вони годують розплід [5]. Споживання білка з розрахунку на умовний протеїн становить у середньому 8,11 г на 1000 бджіл 1- 3-денного віку за 3 дні і 6,19 г -- на 1000 бджіл 4 - 7-денного віку. Бджоли 7 - 10- і 10 - 13-денного віку в кількості 1000 особин, що не годували розплід, вживали за цей час 0,365 г білка [6]. Зрідка, коли витрачається білковий корм (через несприятливі погодні умови, значні зміни складу рослинності), бджоли деякий час можуть прожити, навіть припинивши виховання розплоду.

Бджолина сім'я споживає за рік близько 80 кг меду і 20 кг перги. Отже, білковий корм у раціоні бджіл становить 5-ту частину і є основою продуктивності бджолиних сімей [7]. Нативні білки бджоли отримують із квіткового пилку -- обніжжя. В обніжжі виявлено вуглеводи, альбуміни, 32 амінокислоти, всі незамінні, жири, насичені та ненасичені жирні кислоти, вітаміни, макро- та мікроелементи [8].

Найбільшу кількість пилку споживають молоді бджоли. Бджоли-годувальниці дають личинкам робочих бджіл пилок у вигляді суміші пилку і меду, з якої вони отримують у середньому 0,19 мг азотистих речовин, а решту -- з маточним молочком [9]. У дослідах з годівлі встановлено, що залежно від складу корму 4 - 6 мг азоту потрібно, щоб вигодувати личинку робочої бджоли.

Це відповідає 25 - 37,5 мг білка. Така кількість білка міститься в 125 - 187,5 мг пилку, якщо прийняти, що концентрація білка в пилку становить 20% [10].

У разі недостатнього надходження білків в організм бджоли розвивається незаразне захворювання -- білкова дистрофія. Причин цього захворювання багато: відсутність пилку або перги; недоброякісна (проморожена, цвіла) перга; пилок з низькою біологічною цінністю (з вільхи, берези, сосни, ялиці); порушення метаболізму деяких білків і окремих амінокислот в організмі бджоли та ін. Також до білкової дистрофії може призводити непропорційне надходження вуглеводів у сім'ї бджіл за недостатнього забезпечення їх білком. Чим більше міститься води в нектарі, тим активніше бджоли змушені його випаровувати, пропускаючи через свій організм. Це призводить до підвищеної витрати білка, особливо ферменту інвертази [11]. Дефіцит пилку, а отже, і білків у бджіл часто спостерігається навесні, а за несприятливої погоди і влітку. Білкова недостатність може бути однією з причин канібалізму (поїдання розплоду дорослими бджолами). Внаслідок поїдання бджолами личинок і лялечок у бджолиній сім'ї може зовсім припинитися вирощування розплоду, сім'я слабшає, іноді гине. Завдяки великим запасам білкового корму в природі протягом всієї еволюції медоносних бджіл у них виробилася здатність пластичності щодо збирання його залежно від пори року та умов льотної діяльності. Пилок, потрібний для задоволення потреб бджолиної сім'ї, бджоли, як правило, знаходять на рослинах майже весь сезон [12, 13].

За нестачі білкового корму у вуликах і за умов, які перешкоджають регулярному поповненню його запасу, з бджолиної сім'ї навіть під час медозбору частина бджіл вилітає для роботи на пиляках квіток. Наприклад, якщо перед медозбором через нельотну погоду запаси перги вичерпалися, то на її заготівлю вилітає понад 20% бджіл-збирачок, які за нормальних умов могли б збільшити запаси меду. Тому для забезпечення високої продуктивності бджолиних сімей з метою максимальної мобілізації льотної енергії на збирання нектару слід підтримувати запаси перги на певному рівні [14].

Важливим моментом для успішного розвитку і функціонування бджолиних сімей є наявність білкових кормів в активний період року. Отже, дослідження цього питання є важливим для успішного ведення господарства у бджільництві.

Мета досліджень -- з'ясувати закономірності накопичення білкового корму (перги) медоносними бджолами (Apis mellifera sossimai).

Матеріали і методи. Дослідження виконані на базі експериментальної пасіки ННЦ «Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича» на стандартних бджолиних сім'ях породи українська степова (Apis mellifera sossimai) у 2015 - 2018 рр. Дослідження були проведені у 3-х повторюваностях. Для перевірки бджолиних сімей на чистоту породної приналежності орієнтувалися на дані екстер'єру, біологічні ознаки бджіл, їх поведінку, колір і особливості опушення тіла, тип запечатування восковими кришечками меду в комірках. Якщо сім'я на 90% і більше відповідала біологічним особливостям, притаманним українській степовій породі, то її включали в одну з перелічених вище дослідних груп.

Догляд за бджолиними сім'ями дослідних груп проводили однаково, згідно з загальноприйнятими методиками [15].

Дослідження проводили відповідно до положень «Загальних етичних принципів експериментів на тваринах», ухвалених Першим Національним конгресом з біоетики [16] та «Європейської конвенції про захист тварин, що використовуються для експериментальних та інших наукових цілей» [17].

Бджолині сім'ї було сформовано в 3 групи по 3 сильні (на 8 і більше вуличок), середні (на 6 - 7 вуличок) та слабкі (на 5 і менше вуличок) бджолині сім'ї в кожній за методом аналогів з метою порівняння заготівлі білкового корму упродовж пасічницького сезону. При підборі враховували силу бджолиної сім'ї, вік матки, конструкцію вулика, кількість корму. Утримували бджолині сім'ї у вуликах-лежаках на рамках розміром 435x300 мм.

Щоб дослідні бджолосім'ї перебували в однакових умовах щодо рівня ураженості вароозом, було проведено контроль рівня закліщеності бджолосімей [18].

Показники інтенсивності яйцекладки бджолиних маток української степової породи бджіл визначали за допомогою екс- прес-методу [19]. Метод ґрунтується на використанні рамки-сітки зі стандартним січенням 5x5 см для вимірювання площі запечатаного бджолиного розплоду, яку встановлюють на рамку розміром 435x300 мм. Стільник вміщує 40 квадратів з кожної зі сторін, окремий квадрат якої містить 100 бджолиних комірок. Підрахунок проводили безпосереднім накладанням рам- ки-сітки на стільники зі зрілим запечатаним розплодом з інтервалом у 12 діб, оскільки саме стільки часу бджолиний розплід знаходиться в запечатаному стані. Підрахувавши суму комірок усіх квадратів за один промір та поділивши цю кількість на 12, отримували показник інтенсивності середньодобової яйцекладки бджолиних маток. З'ясовуючи динаміку накопичення перги упродовж активного сезону, вимірювання проводили також з інтервалом у 12 діб.

Статистичну обробку одержаних цифрових даних проводили за допомогою програми MS Excel. При порівнянні досліджуваних показників та їх міжгрупових різниць використовували t-критерій Стьюдента. Результати середніх значень вважали статистично вірогідними за Р<0,05; Р<0,01; Р<0,001.

Результати досліджень

За даними табл. 1 можна зробити висновок, що кількість печатного розплоду та перги в бджолиних сім'ях значно коливається.

Визначено динаміку середньої сили сімей (рис. 2). Найбільшу кількість запасів перги в бджолиних сім'ях різної сили упродовж сезону виявлено у травні, червні, липні, найменшу -- у квітні. Як правило, в цей час спостерігається найбільш стабільна погода і максимальний розвиток бджолиних сімей. Весняні місяці часто супроводжуються похолоданнями і вітряною погодою, що зменшує збір бджолиного обніжжя.

Максимальне значення запасів перги 170 сотень комірок спостерігалось у сильних бджолиних сім'ях у травні. Якщо припустити, що в середньому маса перги в комірці 150 мг, то запаси перги в бджолиних сім'ях при цьому коливалися протягом сезону від 5 до 2550 г. Найменша кількість перги, спостерігалася на початку квітня. За середніми даними, більшу кількість перги, як і слід було очікувати, виявлено в сильних бджолиних сім'ях на 18,8 сотень комірок.

Як свідчать дані табл. 2, найбільша кількість перги на одиницю розплоду в середньому виявилася у сильних бджолиних сім'ях, а найменша -- у слабких, середні бджолині сім'ї займали проміжне місце. Так, на одну комірку перги в сильних бджолиних сім'ях припадало по 2,4 комірки розплоду, тоді як у середніх -- 3,9, у слабких -- 4,8 комірки розплоду.

Динаміка накопичення запасів білкових кормів значною мірою визначає розвиток і продуктивність бджолиних сімей. Великі запаси білкового корму сприяють нарощуванню сили бджолиних сімей до більш повного використання медозбору.

Для умов України розраховано норму забезпеченості бджолиних сімей білковим кормом (табл. 3).

2. Середнє співвідношення кількості запасів перги і печатного розплоду