Вплив метеорологічних умов на продуктивність сівозмін і родючість дерново-карбонатного ґрунту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ УМОВ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ СІВОЗМІН І РОДЮЧІСТЬ ДЕРНОВО-КАРБОНАТНОГО ГРУНТУ

Клименко М.О., д.с.-г.н., професор,

Турчина К.П., аспірант

(Національний університет водного

господарства та природокористування, м.Рівне)

Встановлено вплив тривалого застосування добрив в сівозмінах на динаміку їх продуктивності, поживний режим, гумусовий стан, біологічні та фізико-хімічні показники дерново-карбонатного грунту.

Influencing of the protracted application of fertilizers is set in crop rotations on a dynamics and productivity, gumusoviy state, nourishing mode, biological and physical and chemical indexes of turf-carbonate soils.

ґрунт дерновий карбонатний

Вступ. Дерново-карбонатні грунти Рівненської області розташовані в основному в Сарненському і Радивилівському районах. Вони порівняно добре забезпечені органічною речовиною, характеризуються низькою загальною пористістю, високою питомою і об'ємною вагою та високою гігроскопічністю.

З механічних фракцій у грунті переважає пісок, вміст якого складає близько50%, на пилуваті частинки припадає близько 30-40% і лише на мулисті фракції 4-7%. Максимальна кількість гумусу знаходиться в 10-20 см. горизонті. У перехідному горизонті кількість піщаної фракції дещо зменшується, а пилуватої і мулистої - зростає. Це покращує якісні показники грунту і забезпечує закріплення гумусу в грунті [1].

Територія Західного Полісся, в якій знаходиться Рівненська область, відноситься до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони. Суттєвою особливістю зони є те, що переважання в ній опадів над випаровуванням зумовлює промивний режим грунту. Сума атмосферних опадів у середньому за рік становить 450-750 мм. У посушливі роки за вегетаційний період випадає лише до 200 мм опадів. Посушливі вегетаційні періоди повторюються по 2-3 роки підряд. Тому запаси продуктивної вологи у грунті в такі періоди можуть у чотири і більше разів бути меншими.

Аналіз вивчення питання. Кількість внесених добрив у перерахунку на 1 га посівної площі за останні роки значно знизилась. Ці показники нижчі у 2-5 разів порівняно з 1990 роком. Це призвело до від'ємного балансу усіх елементів живлення рослин, а дефіцит його за сумою NPK у середньому становить 100-120 кг/га щорічно [2]. Крім цього, поступово зростає кислотність грунтів, особливо при зменшенні внесення гною, органічних добрив. Такі умови призводять до погіршення фізичних і фізико-хімічних властивостей грунтів, що зумовлюють посилення деградаційних процесів: зростання мінералізації гумусу, значне зменшення в грунті мінеральних сполук азоту.

Дотриманням сівозміни, як основного агротехнічного заходу, дозволяє регулювати родючість грунту і повніше використовувати переваги біологізації землеробства, шляхом використання сільськогосподарської продукції.

Отже, продуктивність культур у сівозміні, на дерново-карбонатному грунті, залежить від рівня його природньої родючості, застосування добрив та набору сільськогосподарських культур.

Мета досліджень. Встановлення впливу довготривалого застосування добрив в сівозмінах на динаміку їх продуктивності та родючості дерново-карбонатного грунту.

Методи досліджень. Застосовані методи: аналізу, порівняння, польових та лабораторних досліджень, аналізу літературних джерел.

Результати досліджень. Дослідження впливу застосування добрив на трансформацію біофільних елементів живлення рослин, продуктивність сільськогосподарських культур та родючість грунту проводились протягом 1995-2006 років на території сільсько-господарських підприємств СГПП “Кричильське”, “Мир” та “Степанське” Сарненського району Рівненської області.

Агрохімічні характеристики грунту дослідних ділянок підприємств, на початок досліджень, приведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Агрохімічна характеристика дерново-карбонатних грунтів на початку досліджень, 1995р.

В орному шарі (0-20 см) грунту господарств, вміст гумусу складав 1,6-3,2%, рН - 5,4-7,0, легкогідролізованого азоту (за Корнфілдом) - 3,4-34,0 мг/100 г грунту, рухомих форм фосфору (за Кірсановим) - 4,2-14,8 мг/100 г грунту, обмінного калію - 1,7-12,5 мг/100 г грунту, ввібрані основи - 5,5-46,8 мг-екв/100 г грунту, обмінний Са2+ - 3,2-20,7; Мg2+ - 0,1-0,5 мг-екв/100 г грунту. Вміст мікроелементів: Мu - 2,7-12,8; B - 0,63-1,22; Cu - 1,0-4,6; S - 3,9-40,0; Co - 0,8-4,4 (мг/кг грунту).

Щільність забруднення дерново-карбонатних грунтів цезієм-137 становила 0,5-1,2 Кu/км2, стронцієм-90 - 0,005-0,02 Кu/км2.

За роки досліджень в СГПП “Кричильське” вміст гумусу з 1995 до 1999

Рис.1. Вміст гумусу за роки досліджень

року зріс з 1,6 до 3,2%, а з 1999 до 2004 року знизився до 2,9% (рис.1).

а) б)

в)

Рис.2. Вміст поживних речовин в грунті: а - N, б - Р2О5, в - К2О.

В господарствах “Мир” і “Степанське” вміст гумусу спочатку також повільно зростав з 2,8 до 3,0 та 2,1-2,4%, а потім знизився до значення 2,7%.

Вміст азоту в СГПП “Кричильське” за період досліджень знижувався з 34,0 до 14,2 мг/100 г грунту, а в господарстві “Мир” навпаки зріс з 13,5 до 16,0 мг/100 г грунту (Рис.2а). У господарстві “Степанське” цей показник за період з 1994 до 1999 року знизився з 25,2 до 7,2, а за період з 1999 до 2004 року зріс до 25,4 (мг/100 г грунту).

На рисунку 2б показана зміна фосфору у грунті господарств. Так в СГПП “Кричильське” і “Мир” спостерігалося зниження Р2О5 з 8,0 до 4,3 і з 14,8 до 11,6 (мг/100 г грунту) відповідно.

В той же час в господарстві “Степанське” з 1994 до 1999 року вміст фосфору зростав з 10,5 до 14,2, а з 1999 до 2004 року знизився до 11,5 (мг/100 г грунту) (Рис.2б).

Вміст рухомих форм калію в господарстві “Мир” зріс до 10,7, а в господарстві “Кричильське” знизився з 12,5 до 2,4 (мг/100 г грунту). В СГПП “Степанське” цей показник спочатку зріс до 12,4, а з 1999 року знизився до 5,5 (мг/100 г грунту) (Рис.2в).

Гідролітична кислотність грунту в господарствах “Кричильське” і “Степанське” з 1995 по 1999 рік зростала з 1,8 до 4,1 і з 0,2 до 0,7 (мг-екв/100 г грунту) відповідно, а потім знижувалась до 1,7 і 0,2 (мг-екв/100 г грунту) в 2004 році відповідно. В СГПП “Мир” за роки досліджень гідролітична кислотність грунту поступово знижувалась від 2,4 до 0,2 (мг-екв/100 г грунту).

рН грунту в СГПП “Степанське” та “Кричильське” відповідно знижувався з 6,9 до 5,8, а потім зріс до 7,1. В господарстві “Мир” він, починаючи з 1995 року і до 2004 року, рівномірно знизився від 6,2 до 5,2.

Отже, така суперечливість в динаміці родючості дерново-карбонатних грунтів обумовлюється порушенням сівозмін та рівнем застосування органічних і мінеральних добрив.

За даними Сарненської метеостанції за роки досліджень погодні умови були досить різноманітними (табл.2,3).

Таблиця 2

Сума опадів у вегетаційний період, мм

Таблиця 3

Сума ефективних температур, більше 100С, у вегетаційний період

Поряд з цим, нами вивчався вплив метеоумов на продуктивність дерново-карбонатних грунтів. Встановлено,що урожайність культур в сільськогосподарських підприємствах Сарненського району, в роки досліджень,коливалась в діапазоні : озима пшениця - 1,4 - 3,5; озиме жито - 1,04 - 4,49; ячмінь - 0,7 - 2,08 (т/га).

Проведений аналіз впливу вологозабезпеченості дерново-карбонатного

грунту у вегетаційний період на врожайність сільськогосподарських

Рис.3. Залежність урожаю с/г культур від вологозабезпеченості

культур показав, що максимальна врожайність досягалася при вологозабезпеченості від 1,0 - 1,4 м (рис.3) для кукурудзи, цукрових буряків і багаторічних трав.

у вегетаційний період: (Н - глибина РГВ, м; Е0 - випаровування, мм; Р - опади, мм)

При цьому максимальна продуктивність 1 га сівозміни забезпечувалася у вегетаційний період при сумі опадів 250 - 300 мм і сумі ефективних температур, більше 100С - 2000 - 21000С (рис.4).

Рис.4. Залежність продуктивності 1 га сівозміни від суми опадів і суми температур, більше 100С, у вегетаційний період (за V-VIII місяці): а - від суми опадів,

б - від суми температур

Висновки. Максимальна продуктивність сівозмін, у вегетаційний період, забезпечується при сумі опадів 250 - 350 мм і сумі ефективних температур більше 100С - 2000 - 21000С. Оптимальна вологозабезпеченість осушуваних дерново-карбонатних грунтів забезпечується при нормах осушення: багаторічні трави - 1,2 м; кукурудза - 1,5 м; цукрові буряки - 1,4 м.

Література

1. Сапожников С.А. Некоторые особенности агроклиматических зон Украины //Труды Украинского научно-исследовательского института. - М.: Колос, 1959. - Вып.16. - С.16-20. 2. Носко Б.С. Еволюція родючості грунту в сучасних умовах//Агрохімія і грунтознавство: Спец.вип.до з'їзду УТГА. - 4.1. - Харківв, 1998. - С.5-8. 3. Сайко В.Ф., Бойко П.І. Сівозміни у землеробстві України. - К.: Аграрна наука, 2002. - 148С.

Размещено на Allbest.ru