Представники декоративних різновидів роду Сaprifoliaceae Juss. та використання їх в озелененні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРЕДСТАВНИКИ ДЕКОРАТИВНИХ РІЗНОВИДІВ РОДУ CAPRIFOLIACEAE JUSS, та ВИКОРИСТАННЯ їх В ОЗЕЛЕНЕННІ

В.В. Поліщук, Л.Г. Варлащенко

Уманський національний університет садівництва

Вивчено можливості використання представників декоративних різновидів роду Сaprifoliaceae Juss. для озеленення. Обґрунтовано підбір рослин і розглянуто заходи прискореного вирощування садивного матеріалу методом зеленого живцювання.

Изучены возможности использования представителей декоративних разновидностей рода Сaprifoliaceae Juss. для озеленения. Обобщен подбор растений и рассмотрены методы ускоренного выращивания посадочного материала способом зеленого черенкования.

садовий жимолость розмноження живцювання

Вступ. Історія світового садівництва пов'язана з інтродукцією дикорослих декоративних, плодових і ягідних рослин. Великим резервом розширення їх видового складу є рослинні ресурси Європейсько-Азіатського центру і, особливо ліси Правобережного Лісостепу України. Відбір кращих дикорослих мало поширених декоративних, плодових і ягідних рослин має велике практичне значення в зеленому будівництві України, яке досягло свого розвитку у 50--80-ті роки минулого століття [2, 3, 4].

Інтродукцію синьоплідних жимолостей розпочато в 1933 році на Павлівській дослідній станції під керівництвом видатного вченого, академіка М.І. Вавилова В Україні цим питанням займаються на Краснокутській дослідній станції інституту садівництва НААН.

Матеріали та методи досліджень. Дослідження, присвячені синім жимолостям проводилися в Україні в Уманському державному аграрному університеті.

Рід жимолостевих ( Сaprifoliaceae Juss.) включає 15 родів і близько 500 видів, а рід жимолость (Lonicera L.) об'єднує більш ніж 200 різновидів. Більшість з них декоративні і широко використовуються в озелененні і садово-парковому будівництві, деякі в медицині. Види жимолості з синіми чи блакитними плодами використовують як харчові ягідні рослини, які близькі між собою за морфологічними ознаками [2, 5].

Різноманітні ознаки кущів, листя і вивчено для виділення на території Росії 10 видів голубих жимолостей, які були описані в 1958 році у „Флоре СССР”, а саме: L. kamtschatіca - камчатська (Лазурна, Золушка, Герда), L. altaica - алтайська (Вогненний опал, Провінціалка), L.Turczaninowii - Турчанінова (№ 2-533), L. pallasii - Палласа, L. stenantha - вузько квіткова та ін [1]. Пізніше російські ботаніки переконливо доказали, що всі тетраплоїдні види дійсно є внутрішньовидовими таксонами одного виду L. caeruleae -- жимолость синя [2, 3, 5].

Об'єктом досліджень була жимолость синя (Lonicera coeruleae L.), яка відноситься до родини жимолостевих (Caeruleae Rehd.) та має смачні і придатні для вживання плоди. Вивчено сорти: Богдана, Дончанка, Голубе веретено, Медведиця, Синя птиця, Томічка, Скіфська, Степова, Українка, Фіалка.

Метою досліджень було вивчення регенераційної здатності стеблових живців у сортів інтродукованих садових жимолостей та розробка окремих заходів і способів прискореного їх розмноження на основі технології зеленого живцювання в умовах дрібнодисперсного зволоження правобережного Лісостепу України.

Досліди проведено в розсаднику Уманського національного університету садівництва на кафедрі садово-паркового господарства.

Субстратом для вкорінювання слугувала суміш торфу (рН 6,7) з чистим річковим піском у співвідношенні 1:4. Температура повітря у середовищі вкорінювання була 28-30°С, субстрату - 18-22°С. Відносна вологість повітря була в межах 80 - 90%, а інтенсивність оптичного випромінювання - 200-250 Дж/м² сек.

У кожному варіанті досліду використано живці, заготовлені з апікальної, медіальної та базальної частини пагона. Живцевий матеріал перед висаджуванням обробляли фізіологічно активними речовинами - ФАР (КАНО і в-ІМК) - препарати розчину калійної солі і індолилмасляної кислоти в різних концентраціях - від 5-75 мг/л. У контрольних варіантах живці обробляли водою.

Кількість включених у досліди форм і сортів жимолості залежала від наявного асортименту. Для характеристики індукованого ризогенезу показано лише показники контрольних і оптимальних варіантів з вилученням інформації про малоефективні і летальні експозиції і концентрації фізіологічно активних речовин. Охарактеризовано за відсотком укорінювання лише апікальну частину пагона, хоча в процесі проведення експериментів вивчено і інші частини пагона - медіальну і базальну (табл. 1).

Таблиця 1.

Укоріненість стеблових живців сортів жимолості в умовах дрібнодисперсного зволоження (без обробки ростовими речовинами)

Примітка: живцювання -- 1 декада червня.

Результати наших досліджень показали практичну можливість розмноження жимолостей методом стеблового живцювання.

Регенераційна здатність у стеблових живців жимолості залежить від багатьох біотичних та абіотичних факторів, перш за все від сорту або форми, строків живцювання, типу живця, використання ростових речовин у стимулюючих концентраціях і експозиціях, створення оптимальних умов укорінювання та ін.

Дані таблиці 1 свідчать про те, що екологічні умови 2014 року впливали на вкоріненість стеблових живців сортів і форм жимолості синьої в умовах дрібнодисперсного зволоження, без обробки ростовими речовинами при живцюванні в 1-й декаді червня менше, ніж сортові особливості і метамерність живця. Коливання відсотку вкорінення за 2013-2014 рр. не перевищували ±5-10%. Вплив метамерності був більший. При цьому найкраще вкорінювались живці, заготовлені з апікальної частини пагона у всіх вивчених сортів і форм жимолості і забезпечили в більшості варіантів найбільший відсоток рослин з приростом понад 10 см [1, 3].

Дослідження показали, що в умовах Правобережного Лісостепу України зеленим живцям жимолості синьої (не у всіх форм та сортів) властива висока регенераційна здатність при їх укоріненні в умовах дрібнодисперсного зволоження за рахунок використання ранньовесняних та літніх строків живцювання. Проте кращі результати вкорінення були у живців таких сортів жимолості як Богдана (51,0 %), Медведиця (69,3%), Фіалка (53,6%). У живців цих сортів коренетвірні процеси проходили інтенсивніше порівняно із живцями, які були заготовлені із таких сортів як: Степова (50,6%), Голубе веретено (41,2%), Томічка (30,3%) і Синя птиця (36,3%) (табл. 2).

Таблиця 2.

Укорінюваність живців синьо плідних жимолостей залежно від впливу КАНО, живцювання 1 декада червня 2014 pp.

Встановлено, що не всі досліджувані сорти і види жимолості характеризуються високою регенераційною здатністю.

Вплив досліджуваних регуляторів росту проявився в перші дні після висаджування живців на вкорінення. В результаті проведення дослідів виявлено оптимальні концентрації водних розчинів фізіологічно активної речовини КАНО залежно від сорту -- 10-25 мг/л.

Так, при оптимальних концентраціях фізіологічно-активних речовин масове калюсоутворення наступало вже через 5-8 днів після висаджування живців на вкорінювання, а у контрольних живців спостерігалось лише на 20-25 день.

При виявленні оптимальних концентрацій розчину КАНО встановлено, що ефективність їх використання залежить від строків живцювання, тобто від фізіологічного стану пагонів у цей період. Так, при висаджуванні зелених живців на вкорінювання у фазу інтенсивного росту пагонів у довжину (1 декада червня) доведено, що оптимальними для коренетвірних процесів невеликі концентрації КАНО -- 5-10 мг/л. При живцюванні напів-здерев'янілих при температурі 25°С, коренів 1-го порядку було в середньому 21-25 шт., а при температурі 15°С -- майже у 5-7 разів менше.

Таким чином, на вкоріненість і розвиток зелених живців досліджуваних сортів жимолості оптимальний вплив мала обробка водним розчином КАНО (20 мг/л протягом 12 годин) при температурі розчину 20-25°С. Концентрації КАНО у всі строки живцювання значно підвищували регенераційну здатність у живців всіх досліджуваних сортів жимолості та сприяли покращенню розвитку адвентивних коренів і формуванню надземної частини у рослин.

Технологія зеленого живцювання забезпечує найбільш прискорене і виробничо-ефективне розширення багатьох плодових і ягідних культур та є незамінним для розмноження форм і сортів, які є в маточних екземплярах в невеликій кількості. Воно надає можливість одержувати кореневласні рослини з генетичною однорідністю, фізіологічною і анатомічною цілісністю організму.

Висновок. Отже, на підставі проведених досліджень встановлено, що найперспективнішим способом вирощування жимолостей в умовах Правобережного Лісостепу України є вегетативний спосіб розмноження вкоріненням зелених живців у грядах установки штучного туману. При живцюванні у ранні строки (перша декада червня) можна одержано товарні кореневласні саджанці жимолості синьоплідної за один період вегетації.

Список використаних джерел:

1. Балабак А.Ф. Кореневласне розмноження малопоширених плодових і ягідних культур / А.Ф. Балабак . - Умань: Оперативна поліграфія, 2003. - 109 с.

2. Варлащенко Л.Г. Агробіологічні та технологічні особливості кореневласного розмноження жимолості їстівної в умовах Правобережного Лісостепу України / Людмила Григорівна Варлащенко // Автореф. дис. …канд. с.-г. наук.: 06.01.07 «Плодівництво», Уман. Держ. Агр.. ун-т. - Умань: «Графіка», 2001. - 36 с.

3. Куминов Е.П. Нетрадиционные садовые культуры / Е.П. Куминов. - М.: Фолио, 2003. - 255 с.

4. Левон Ф.М., Кузнєцов С.І. Загальні сьогоденні проблеми в озелененні міст в Україні / Ф.М. Левон., С.І. Кузнєцов // Наук. вісник УкрДЛТУ Міські сади і парки минуле, сучасне і майбутнє - Львів, УкрДЛТУ, 2001. - Вип. 115. - С. 226-230.

5. Юшев А.А. Жимолость и земляника /А.А. Юшев, Л.А. Бурмистров, А.А. Сорокин. - М.: АСТ, СПБ: Сова, 2005. - 96 с.

Размещено на Allbest.ru