Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки

Географічний факультет

Кафедра фізичної географії

ІНДЗ

на тему

Біорізноманіття Любешівського району та його охорона

Виконав:

студент 21 групи

Герасимук Вадим

Перевірив: канд. геогр. наук

Доц. Тарасюк Н.А

Луцьк - 2016

ЗМІСТ

• 1. Географічне положення територій та абіотичні фактори середовища
• 2. Рослинний світ та його різноманіття
• 2.1 Зональні види рослин
• 2.2 Культурна рослинність
• 3. Тваринне населення району дослідження
• 3.1 Зональні види
• 3.2 Свійські тварини
• 4. Біоценози району дослідження та їх роль у збережені екологічної рівноваги
• 5. Охорона біорізноманіття та природноохронна мережа
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Географічне положення територій та абіотичні фактори середовища

Любешімвський райомн -- район Волинської області. Район розташований на північному сході Волинської області. Межує на півночі з Білоруссю (Берестейська область), на заході -- з Ратнівським районом, на південному заході -- з Камінь-Каширським, на південному-сході -- з Маневицьким районами; на сході межує з Рівненською областю (Зарічненський і Володимирецький райони).

Клімат району -- помірно континентальний. Любешівський район є одним із найвологіших районів Полісся, його природні умови типові для Поліської зони і характеризуються помірно вологим кліматом з порівняно прохолодним літом і м'якими, часто нестійкими зимами. Середньорічна температура становить + 7 °C, січня -- ?4.8 °C. липня -- + 18,2 °C. Абсолютний максимум температури повітря +36,9 °C (10.08.1992), абсолютний мінімум ?37,2 °C (12.01.1950). Сума річних опадів в середньому становить 501 мм, за вегетаційний період випадає 330-380 мм. Рекордна кількість опадів за рік -- 807,4 мм (1974) (норма 599 мм), найменше опадів випало у 1961 р. (268,5 мм).

Рельєф району -- Любешімвський райомн відносиця до Верхньо-Прип'ятськой акумулятивной низовини являє собою плоску рівнину з окремими горбами борових пісків, абсолютні висоти яких - від 170 м біля витоку Прип'яті до 145-150 м біля с. Люб'язь. Це в основному алювіальна рівнина, яка складається із заплави Прип'яті і двох її надзаплавних терас. Заплави Прип'яті від витоку до смт.Ратне мають ширину 1-2 км, а нижче - 5-10 км.

Особливо заплава розширюється там, де впадають такі притоки, як Вижівка, Турія і Стохід, та на ділянці між селами Ветли і Люб'язь. На заплаві часто трапляються еолові форми - параболічні дюни, вали тощо, складені добре відсортованими пісками, але ці еолові форми ніби втоплені в заболочені простори заплави. Саме такі піщані вали і горби являли собою з давніх давен зручні місця для поселень і на них існує багато сучасних сіл - Люб'язь, Ветли, Горки, Дольськ, Річиця та багато інших. Ширина першої надзаплавної тераси від 2 км біля смт. Ратне до 7,5 км біля смт. Любешів. Тиловий край цієї тераси О. М. Маринич проводить по таких селах: Гупали, Кримно, Дубечне, південніше сіл Поступель, Видерта, Залаззя, Кухітська Воля (Ровенська обл.). Друга надзаплавна тераса Прип'яті, за даними О. М. Маринича, піднімається над рікою на 15-20 м і досягає ширини 20-25 км на межиріччі Турії і Стиру. Для неї характерні менша потужність алювіальних відкладів (в середньому 5-10 м) і численні піщані горби з еоловими формами. Тиловий край цієї тераси, отже і Верхньо-Прип'ятського району, О. М. Маринич проводить через такі населені пункти: Полапи, Любохини, Дубечне, Стара Вижівка, Карасин, Серхів. У Верхньо-Прип'ятському районі поширені великі болотні масиви (Турський, Цирський, Оріхівський Любешівський та ін.) з властивим для них купинним мікрорельєфом.

2. Рослинний світ та його різноманіття

Завдяки своєму географічному розташуванню та своєрідній історії формування ландшафтів, які об'єднують цінні природні комплекси лабіринтів річок Прип'яті і Стоходу, тут сформувався своєрідний рослинний покрив, у якому переважає гідрофільний комплекс рослинності. На цій території зростає понад 550 видів вищих судинних рослин.

Згідно з геоботанічним районуванням України територія НПП «Прип'ять-Стохід» відноситься до Ратнівсько-Любешівського (Верхньоприп'ятського) геоботанічного району Західнополіського округу соснових і дубово-соснових лісів та евтрофних боліт Українського Полісся.

Внаслідок дуже високого рівня обводненості території водна рослинність є провідною у формуванні рослинного покриву. Так, у водах річок Прип'яті і Стоходу частими є угрупування з домінуванням Глечиків жовтих (Nuphar lutea). Як правило, в річках моновидовими є зарості куги озерної, у каналах часто домінують Рдести, (Potamogeton) а в заводях -- Ряски (Lemna minor) та багатокорінника. На прибережних ділянках формуються зарості їжачої голівки. Зрідка трапляються зарості Рогози (Typhaceae) і Жабурника (Hydrocharitaceae). Трапляється на цій території така гарна рослина, як Латаття сніжно-біле (Nymphaea candida ).

З лісової рослинності тут переважають Соснові та Вільхові в перемішку з Березою (Bйtula), в лісі зрідка трапляються чисті березняки, збереглися також фрагменти грабово-дубових насаджень, а на невеликих підвищеннях навколо чагарникових і трав'яних боліт трапляються похідні дубові ліси.

Чагарникова рослинність району добре виражена і представлена заростями кущоподібних верб на болотах та зрідка -- на безлісих піщаних грядах, серед яких домінантами виступають Верби попеляста (Salix cinerea) та Верба пурпурова (Salix purpurea)

Лучна рослинність трапляється на перехідних ділянках між лісом та болотом, часто в долинах річок чи навколо озер. Трапляються дрібноосокові луки з перевагою Осоки звичайної (Populus tremula) та Перстача гусячого (Potentilla anserina), а на прибережних підвищеннях угрупованням з перевагою Щучки дернистої (Deschampsia caespitosa)

Рослинність відкритих трав'яних боліт, що сформувалися на межиріччях та навколо озер, часто представлена високотравними угрупованнями з перевагою Очерету (Phragmites australis), Лепешняку великого (Glyceria maxima), Очеретянки (Acrocephalus arundinaceus), Суничника сіруватого (Calamagrostis canescens) та участю болотного різнотрав'я, доля якого збільшується із посиленням рівня обводненості ділянок. біорізноманіття екологічний рослинний тваринний

На сьогодні в НПП «Прип'ять-Стохід» зареєстровано 109 видів мохоподібних (Вірченко, 2014). Тут обстежені мохи евтрофних і мезотрофних боліт, вільшняків, дубово-грабових лісів, старих дотів. Особливе наукове значення мають в парку евтрофні карбонатні болота, на яких домінує центральноєвропейський вид осока Девелла, а з мохів ростуть дрепаноклади Зендтнера і багатодомний, каліергон гігантський, кампілій зірчастий та ін. З цікавих знахідок слід також відзначити гаматокауліс глянсуватий, занесений до Червоної книги мохоподібних Європи, а також сфагни великий та рожевий, що охороняються у Волинській області

2.1 Зональні види рослин

На території району серед боліт, лук та лісів зростає 21 вид рослин, що занесені до Червоної книги України: щитолисник звичайний, який ще донедавна вважався взагалі зниклим з території України, альдрованда пухирчаста, сальвінія плаваюча, пальчатокорінники м'ясочервоний, травневий та плямистий, плаун річний, баранець звичайний, лілія лісова, булатка довголистка, зозулені черевички справжні, коручки темночервона та чемерниковидна, гніздівка звичайна, любка зелеквіткова, любка дволиста, осока затінкова та береза низька.

Крім того, тут зустрічаю щитолисник звичайний (Hudrocotule vulgaris L), який ще донедавна вважався взагалі зниклим з території України, альдрованда пухирчаста (Aldrovanda vesiculosa L.), сальвінія плаваюча (Salvinia natans), пальчатокорінники м'ясочервоний (Dactylorhiza incarnate), травневий (Dactylorhiza majalis), та плямистий (Dactylorhiza maculate), плаун річний (Lycopodium annotinum L.), баранець звичайний (Huperzia selago), лілія лісова (Liliaceae), булатка довголиста (Cephalanthera longifolia), зозулині черевички справжні (Cypripedium calceolus L), коручки темночервона (Epipactis atrorubens), болотна та чемерниковидна (Epipactis helleborine), гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis), любка зеленоквіткова (Platanthera chlorantha), любка дволиста (Platanthera bifolia), осока затінкова (Carex unbrosa Host), верба Старке (Salix starkeana Willd), рястка Буше та береза низька (Betula humilis Schrank) ться близько 20-ти регіонально рідкісних видів рослин.

2.2 Культурна рослинність

Зернове господарство спеціалізується на вирощуванні продовольчих хлібних культур - пшениці й жита; продовольчих круп'яних - гречки, проса, рису; фуражних (що використовуються як корм для тварин) - ячменю та вівса, кукурудзи; зернобобових - гороху, квасолі тощо.

Зернові культури

Пшениця -- Найважливішою зерновою культурою на Поліссі є пшениця, особливо озима, яка на чорноземах дає добрі врожаї. Озиму пшеницю висівають восени, щоб використати осінню і весняну вологу в груйті. Вона займає третину всієї площі зернових. Вирощують озиму пшеницю переважно у степовій і лісостеповій зонах. Посіви ярої пшениці займають незначні площі у східних областях України, де клімат більш континентальний і взимку випадає мало снігу, який не може захистити посіви від вимерзання.

Жито -- є теж цінною продовольчою культурою, яка може рости в районах з порівняно холодним кліматом, на бідних піщаних грунтах. Сіють його на Поліссі, рідше у Лісостепу. Частка земель, зайнятих житом, у XX столітті значно скоротилася і зараз сильно поступається кукурудзі, посіви якої у післявоєнний час зросли. Найбільше кукурудзи на зерно висівають у степовій і лісостеповій зонах, а також у Закарпатті. Створюються зони гарантованого виробництва зерна кукурудзи на зрошуваних землях.

Важлива фуражна культура -- Овес. Його посіви поширені в поліських та передкарпатських областях, оскільки рослина ця вологолюбна і невибаглива до грунту.

Зернобобові

Горох, Квасоля, Вика, Кормовий люпин, Соя -- важливі продовольчі й кормові культури. їх посіви зосереджені на Поліссі

Картоплярство та овочівництво

Ця важлива галузь рослинництва займається вирощуванням картоплі та овоче-баштанних культур. Картоплю часто називають другим хлібом. Частка її у загальній посівній площі становить близько 6%. Третина посівних площ картоплі зосереджена на Поліссі, близько половини -- у Лісостепу. Найвищі врожаї картоплі збирають на Поліссі, оскільки тут достатня кількість вологи, супіщані грунти з добрим доступом повітря.

Вирощування овочів (близько 40 видів) поширене на всій території країни, але найбільше -- у господарствах степової та лісостепової зон. Помідори, перець, баклажани в основному культивують у південних областях, а огірки та інші види городини для консервування та соління -- в північній частині Лісостепу і на Поліссі

Ягідники розміщуються, в основному, на Поліссі та в Лісостепу, де вирощують полуницю, смородину, у Степу -- посухостійку малину.

3. Тваринне населення району дослідження

Загальна кількість зареєстрованих видів фауни становить 255 видів хребетних, з них променеперих риб -- 24, саламандрових (хвостатих) -- 2, безхвостих земноводних -- 9, черепах -- 1, плазунів -- 4, птахів -- 186, ссавців -- 29 видів. Найбагатший тваринний світ водно-болотяних угідь. Тут на гніздуванні трапляється чапля сіра, крижень, лунь очеретяний, курочка водяна, лиска, очеретянка велика, гуска сіра, мартин малий, норець малий, плиска жовтоголова. В лісах водяться гадюка звичайна,шуліка чорний, лось, кабан дикий та інші тварини. Річки та озера парку багаті на рибу, серед якої найчастіше трапляється щука, плітка, лин, карась золотий та інші види цінних риб. Є також такий червонокнижний вид, як мінога українська. З земноводних і плазунів трапляється тритон звичайний, жаба ставкова, черепаха болотяна, вуж звичайний. Місцями можна побачити бобрів, проте вони тут не будують річкових загат.

На цій території водиться 28 видів фауни, занесених до Червоної книги України: ропуха очеретяна, лелека чорний, казарка червоновола, гоголь, скопа, лунь польовий, шуліка рудий, змієїд, орел-карлик, підорлик малий, беркут, орлан-білохвіст, глушець, журавель сірий, кулик-сорока, коловодник ставковий, кульон великий, крячок каспійський, пугач, дятел білоспинний, сорокопуд сірий, очеретянка прудка, горностай, норка європейська, борсук, видра річкова, вусач мускусний, махаон, контурниця пишна, а також 8 видів, занесених до Європейського Червоного списку тварин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі: казарка червоновола, шуліка рудий, орлан-білохвіст, деркач, очеретянка прудка, вовк, соня горішникова та видра річкова і 2 види, занесені до Червоної книги Міжнародного Союзу Охорони Природи (МСОП): ропуха очеретяна та орлан-білохвіст. Територія парку є єдиним місцем гніздування синиці білої.

Крім того тут трапляється: 220 видів хребетних, віднесених до Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі; 49 видів птахів, віднесених до Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотяних птахів; 1 вид кажанів, віднесених до Угоди про збереження кажанів в Європі; 27 видів хребетних, віднесених до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення.

Територія району є місцем масових сезонних міграцій птахів (120-150 тисяч особин). Частина території відноситься до водно-болотних угідь міжнародного значення

3.1 Зональні види

На цій території водиться 28 видів фауни, занесених до Червоної книги України: ропуха очеретяна, лелека чорний, казарка червоновола, гоголь, скопа, лунь польовий, шуліка рудий, змієїд, орел-карлик, підорлик малий, беркут, орлан-білохвіст, глушець, журавель сірий, кулик-сорока, коловодник ставковий, кульон великий, крячок каспійський, пугач, дятел білоспинний, сорокопуд сірий, очеретянка прудка, горностай, норка європейська, борсук, видра річкова, вусач мускусний, махаон, контурниця пишна, а також 8 видів, занесених до Європейського Червоного списку тварин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі: казарка червоновола, шуліка рудий, орлан-білохвіст, деркач, очеретянка прудка, вовк, соня горішникова та видра річкова і 2 види, занесені до Червоної книги Міжнародного Союзу Охорони Природи (МСОП): ропуха очеретяна та орлан-білохвіст. Територія парку є єдиним місцем гніздування синиці білої.

3.2 Свійські тварини

Свійські тварини -- зоологічні види тварин, що повністю або частково утримуються людиною, живуть з людиною та розводяться нею. Більшість з них були приручені доісторичною людиною, деякі ж приручаються тільки нещодавно (наприклад: страус). Більшість свійських тварин належать до хребетних. Кількість видів свійських тварин у порівнянні з загальною кількістю видів тварин набагато менша.

Найпоширенішими свійськими тваринами є :

· з жуйних парнокопитних: корова, вівця, коза;

· з нежуйних парнокопитних: свиня;

· з непарнокопитних: кінь;

· з хижаків: собаки й коти;

· з гризунів: кріль та його гібрид із зайцем -- лепорид;

· з птахів: курка, цесарка, індик, голуб, гуска, качка;

· з риб: короп;

· з комах: бджола.

Більшість свійських тварин приносять людині користь, даючи ій їжу (м'ясо, молоко, яйця, мед), сировину для одягу та взуття (шкіру, шерсть, пір'я, шовк), робочу силу для первезення людей і вантажів. Деякі види свійських тварин під впливом людини дуже змінили свої форми та якості.

4. Біоценози району дослідження та їх роль у збережені екологічної рівноваги

Біоценомз (від біо- та грец. koinуs -- спільний) -- сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, що населяють певну ділянку суші або водоймища і характеризуються певними відносинами як між собою, так і з абіотичними факторами середовища

За участтю в біогенному кругообігу речовин в біоценозі розрізняють три групи організмів.

1) Продуценти (виробники) -- автотрофні організми, що створюють органічні речовини з неорганічних; основні продуценти у всіх біоценозах -- зелені рослини (див. Фотосинтез). Діяльність продуцентів визначає вихідне накопичення органічних речовин в біоценозі (див. Біомаса, Біологічна продуктивність).

2) Консументи (споживачі) -- гетеротрофні організми, які харчуються за рахунок автотрофних. Консументи 1-го порядку -- травоїдні тварини, а також паразитичні бактерії, гриби та інші безхлорофільні рослини, що розвиваються за рахунок живих рослин. Консументи 2-го порядку -- хижаки і паразити рослиноїдних організмів. Бувають консументи 3-го і 4-го порядків (надпаразити, суперпаразити тощо), але всього в ланцюгах харчування не більше 5 ланок. На кожному наступному трофічному рівні кількість біомаси різко знижується. Діяльність консументів сприяє перетворенням і переміщенням органічних речовин в біоценозі, частковій їх мінералізації, а також розсіюванню енергії, накопиченої продуцентами.

3) Редуценти (відновники) -- тварини, які харчуються залишками організмів, що розкладаються (сапрофаги), і особливо непаразитуючі гетеротрофні мікроорганізми -- сприяють мінералізації органічних речовин, їх переходу в стан, коли можливе їх засвоєння продуцентами. Заплавні болота є місцем зростання рідкісніх. Видів рослин (плавун-баранець, пальчатокоріннікі м ясочервоній та травневий), тут зустрічаються рідкісні види тварин: ропуха Очеретяна, орлан-білохвіст, беркут , кульон великий, пугач, норка європейська. Частина ціх угідь (Заплава р. Прип`ять, озера Люб'язь, р. Стохід) є водно-болотних угіддямі міжнародного Значення як місце оселення водоплавніх птахів. Лише незначні площі боліт, на першій над заплавній терасі,, є перехіднімі та верхове болото, де зростає зокрема журавлина звичайна, а такоже росичка середня (Червона книга України)

На болотах, что знаходяться на Південь від озера Шіні, зростають Переважно осоки, чорно-вільховій ліс та куртинами чагарніків. Тут зустрічається лелека чорний та пугач. Болото біля оз. Рогізне є місцем оселення водно-болотної дичини, місцем харчування лелеки чорного. Найбільші болота знаходяться у межах регіонального ландшафтного парку "Прип ять-Стохід , гідрологічніх заказників" Велікоглушанській , "Ветлівській ," Бірківській , "Гірківській ," Прип ятського , "Седліщенській , на базі якіх передбачається создать національний парк.

5. Охорона біорізноманіття та природноохронна мережа

На територій району знаходется Національний природний парк «Прип'ять-Стохід». Загальна площа парку становить 39315,5 га, в тому числі 5961,93 га земель, що надаються йому в постійне користування. Північна межа парку проходить по кордону із республікою Білорусь. У структурі земель парку найбільше становлять болота -- 43%. Решта: ліси -- 35%, чагарники -- 16% і водний фонд -- 6%.

У 1980-х роках на території Любешівського району була створена низка заказників. У 1995 році створений регіональний ландшафтний парк «Прип'ять-Стохід», який об'єднав частину даних територій. 13 серпня 2007 року створений Національний природний парк «Прип'ять-Стохід», який об'єднав усі заповідні об'єкти Любешівського району.

Національний природний парк «Прип'ять--Стохід» багатий також на історико-культурну спадщину. Згідно з археологічними знахідками перші поселення людини з'явились тут 20 тисяч років тому -- в епоху пізньої кам'яної доби. Знаходили також поселення епохи мезоліту, мідно-кам'яної доби, бронзи, заліза. Через цю територію в давні часи проходив водний торговий шлях «Із варяг у греки».

Найвизначнішими історико-культурними спорудами, які збереглися до нашого часу на території НПП «Прип'ять-Стохід», є ворота садиби-замку (XVIII ст.), що були побудовані в стилі бароко; колегія піярів, у якій навчалися багато видатних людей, серед яких найвиразнішою постаттю є польський національний герой Тадеуш Костюшко; а також кляштор і костел капуцинів. Є велика кількість храмів, переважно православних. В одному з них було видіння Божої Матері.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши дану територію я можу сказати що: Територія Любешівського району є досить багато видів флори та фауни. Також на територій району діє Національний природний парк «Прип'ять--Стохід » Територія парку представляє один з найунікальніших природних комплексів, як в Україні, так і у Східній Європі. Цей край лісів, боліт і озер уособлює в собі головні риси різноманітної та багатої природи Полісся у його західній частині. Чудесні краєвиди відкриваються поблизу озер: Люб'язь та Скорінь. Проте, найбільш унікальні та неповторні краєвиди спостерігаються вздовж річок Прип'ять і Стохід. Остання має дуже влучну назву, що характеризує її повністю "річка сто ходів". Характерною особливістю цих річок є наявність десятків рукавів, русел, затонів, стариць, серед яких безліч заболочених та піщаних островів. Частина території парку відноситься до водно-болотних угідь міжнародного значення.

Регіональний ландшафтний парк багатий також на історико-культурну спадщину. Згідно археологічних знахідок перші поселення людини появились тут 20 тисяч років тому - епоху пізнього кам'яного віку. Знаходили також поселення епохи мезоліту, мідно-кам'яного віку, бронзи, заліза. Багато експонатів археології зберігаються як у місцевих музеях так і в державних музеях України. Через цю територію в давні часи проходив водний торговий шлях “із варяг у греки”. Найбільш вагомими історико-культурними спорудами, які збереглися до нашого часу, на території РЛП "Прип'ять-Стохід" є ворота садиби-замку (ХVIII), які були побудовані в стилі барокко, колегія піярів у якій навчалися багато видатних людей серед яких найвиразнішою постаттю є польський національний герой Тадеуш Костюшко, та кляштор і костел капуцинів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Атлас Волинської області. - М.: ГУГК, 1991. - 42 с.

2. .Біорізноманіття, Цуманської Пущі та питання його збереження/ Т. А. Адрієнко, М. Л. Клєстов та ін. (під. заг. ред Т. А.Андрієнко, М. Л. Клєстов). - К.: Фітосоціологічний центр, 2004.- 136.

3. .Генсірук С.А., Іваницький С.М. Лісове господарство і формування оптимальної лісистості в Західному Лісостепу і Поліссі. - Львів: НТШ, 1999. - 242 с.

4. .Генсірук С.А., Копій Л.І., Іваницький С.М. Збереження біорізноманіття лісових екосистем шляхом формування оптимальної лісистості в агроландшафтах України // Науковий вісник: До 125-річчя УкрДЛТУ. - Львів: УкрДЛТУ. - 2000. - Вип.10.1. - 209с.

5. .Генсірук С.А., Іваницький С.М. Формування екологічної системи природоохоронних територій Розточчя // Матеріали міжнар. науково-практичної конф. «Розточанський збір - 2000». Том I. - Львів: Меркатор. - 2001. - 201с.

6. .Збереження біорізноманіття й заповідна справа в Україні. Інформаційний бюлетень №12. січень 2001. (Київський еколого- культурний центр охорони дикої природи СоЕС ).

7. .Климович П.В. Еколого - меліоративний аналіз Волинського Полісся.-Львів: Вид. ЛДУ ім. Ів. Франка, 2000.

8. .Поварніцин В. О. Ліси Українського Поліся. - К.:1959-200 с.

9. .Природно - заповідний фонд Волинської області. - Луцьк: Ініціал, 1999.

10. .Христук Ю.С., Іваницький С.М. Антропогенні зміни в природі // Українська енциклопедія лісівництва. - Львів: Місіонер, 1999. - Т. 1. - 178с.

Размещено на Allbest.ru