Формування компонентного складу нових агроценозів з участю пелюшки

Бобові та зернобобові культури є найкращими попередниками сільськогосподарських культур у сівозмінах поліської зони, збагачуючи грунт органічною речовиною і біологічно фіксованим азотом, що сприяє підвищенню його родючості тапродуктивності ріллі. Крім того, вони відіграють важливу роль у зерновому й кормовому балансі.

Тому для вирішення проблеми забезпечення тваринництва перетравним протеїном, необхіднорозширювати площі під бобовими культурами, вирощуючи їх як в основних, так і проміжних посівах. Для цього можна використовувати горох, вику, люпин, кормові боби, сераделу та інші, які за вмістом протеїну (15-21%) переважають злакові кормові культури в 1,5-2 рази. Включення їх у сумішки, сприяє отриманню високих врожаїв зеленої маси (30-40 т/га) та збільшенню виробництва білка - до 800-1200 кг/га [1, 2]. Зокрема, в зоні Полісся потрібно збільшити виробництво високобілкових, низь- козатратних кормів за рахунок широкого введення в структуру посівних площ культури пелюшки (гороху польового).

До цього часу не в повній мірі розкрито потенційну можливість багатокомпонентних агроце- нозів з участю пелюшки. Зокрема, мало приділялось уваги вивченню її сумісного вирощування з тритикале ярим та капустяними культурами. Тому дослідження, які проводяться з метою удосконалення існуючих технологій вирощування сумішок на основі нових сортів пелюшки є актуальними [3].

Матеріали і методика досліджень. Дослідження проводились у тимчасовому однофакторному досліді Інституту сільського господарства Полісся НААН протягом 2011-2013 років. Грунт дослідної ділянки - дерново-середньопідзолистий супіщаний, в орному шарі (0-20 см) якого міститься: гумусу - 1,28 % (за Тюріним), рухомого фосфору - 6,9, обмінного калію - 10,7 мг/100 г (за Кір- сановим), сума ввібраних основ - 2,2-2,24 мг.- екв/100 г (метод Каппена-Гільковица), рН-сол. - 5,4 (потенціометрично).

Схема досліду: пелюшка 1Н + овес 0,5Н (контроль); пелюшка 0,5Н + тритикале яре 0,25Н + гірчиця біла 0,25Н; пелюшка 0,5Н + тритикале яре 0,25Н + вика яра 0,25Н; пелюшка 0,5Н + тритикале яре 0,25Н + редька олійна 0,25Н, де Н - норма висіву (для пелюшки - 1,2 млн. сх. насінин/га, вики ярої - 2,6; вівса та тритикале ярого - 5,5; редьки олійної - 1,25; гірчиці білої - 1,0).

Агротехніка вирощування культур - загальноприйнята для зони Полісся, система удобрення - Р60К90.

В дослідженнях використовували такі сорти: пелюшка - Зв'ягельська, овес - Чернігівський-28, тритикале яре - Вікторія, гірчиця біла - Кароліна, редька олійна - Либідь, вика яра - Білоцерківська- 10.

Дослідження проводились відповідно методикам польового досліду [4, 5].

Результати досліджень. У середньому за три роки досліджень було встановлено, що для формування зеленої маси однорічних сумішок у фазі цвітіння достатньо було періоду у 45 днів, а для силосної маси - 55 днів.

Збирання бобових культур (пелюшка, вика яра) на зелений корм проводився - у фазі цвітіння, злакових (тритикале яре) - початок колосіння та викидання волоті, капустяних (редька олійна, гірчиця біла) - у фазі повного цвітіння. На силос бобові культури збирали у фазі «утворення бобів», редька олійна та гірчиця біла - «утворення стручків», злакові - «молочна стиглість».

Встановлено, що тривалість проходження фенофаз залежала від виду культури. Так, ріст і розвиток рослин пелюшки в сумішах проходив на 5-7 днів швидше, ніж рослин вики ярої. Серед злакових культур швидше проходження фенофаз встановлено в тритикале ярого, який виколошувався на 3-5 днів раніше за овес.

Висота рослин в ценозах залежала від компонентів суміші та норми їх висіву. Дослідження показали, що введення в склад агроценозів рослин з різними темпами росту, дозволяє утворювати багатоярусні посіви. Так, нижній ярус - 58,4-81,5 см займали рослини вики ярої. Наступний ярус (65,3 до 96,6 см) - заповнювали овес, тритикале яре, редька олійна та гірчиця біла, які завдяки міцним стеблам добре підтримують витке бобове стебло. У верхньому ярусі (110,9-113,2 см) знаходилась пелюшка.

Рослина зможе ефективно використати всі інші зовнішні та внутрішні фактори, коли вона проявить високу фотосинтетичну активність і створить запас асимілянтів. Встановлено, що сумішки з пелюшкою найбільш активно формували асиміляційну поверхню у міжфазний період - гілкування- цвітіння (від 6,0-11,0 до 53,6-88,0 тис. м2/га). Від фази цвітіння до утворення бобів спостерігалось зниження показників на 5-10% (рис. 1). Це пов'язано із підсиханням та опаданням листя внаслідок процесу реутилізації поживних речовин при формуванні та наливанні насіння в бобах.

Рис. 1 Формування асиміляційного апарату рослин пелюшки та компонентів сумішок, середнє 2011-2013 рр.

Серед досліджуваних трикомпонентних сумішок найбільшу площу листкової поверхні (73,9 тис. м2/га) забезпечила сумішка з нормою висіву пелюшки 0,5Н + тритикале ярого 0,25Н + редьки олійної 0,25Н, що вище за інші сумішки на 2-38%.

Найвищі показники фотосинтетичного потенціалу (199,8-453,0 тис. м2/га) встановлено в агроценозах з половинною нормою висіву пелюшки та четвертинними нормами злакового та капустяного компонента (гірчиця біла) у міжфазні періоди «цві- тіння-утворення бобів». Приріст до контрольного варіанту становив 70-78% та 2-45% до інших моделей сумішок.

Чиста продуктивність фотосинтезу (ЧПФ) вказує на кількість сухої речовини, що утворюється за добу. Даний показник трикомпонентних сумішок у період кущіння-цвітіння становив 3,37-3,83 г/м2 та 2,40-2,97 г/м2 сухої речовини на добу.

Роботами багатьох дослідників доведено зв'язок між рівнем урожайності сільськогосподарських культур та площею листкової поверхні посіву. Це підтверджується і нашими дослідами. Так, у фазі цвітіння та утворення бобів встановлено тісний кореляційний зв'язок між формуванням урожайності та площею листкової поверхні г = 0,92 та 0,93 з коефіцієнтом детермінації г2 = 0,85 та 0,87 відповідно. Дані залежності описуються наступними рівняннями регресії:

у = 4,0377 + 0,0124 * х; у = 3,1206 + 0,0541 * х

де, у - урожайність сухої маси, т/га; х - площа листкової поверхні, тис. м2/га.

Для практики одним із найважливіших показників є врожайність. Встановлено, що найвища врожайність зеленої і сухої маси відмічена в моделях з гірчицею та редькою - у фазу цвітіння, відповідно, 25,4 і 4,9 та 25,7 і 5,0 т/га. Кращі кількісні показники дані ценози зберігають і в фазу утворення бобів - відповідно, 30,0 і 6,8 та 30,3 і 6,9 т/га (табл. 1).

Найбільш важливим показником, що визначає поживну цінність раціону, є перетравний протеїн, вміст якого в кормі повинен становити не менше 100-110 г в 1 кормовій одиниці (А.П. Дмитриченко, 1985).

Поживну цінність однорічних кормових сумішок визначали, виходячи із результатів повного зоотехнічного аналізу корму та використовуючи коефіцієнти перетравності даних показників. На якість даних біоценозів, які вирощувались на однаковому мінеральному живленні, впливали норми висіву компонентів сумішок та їх видовий склад. У наших дослідженнях найбільший збір кормових одиниць у зеленому кормі в основні фази розвитку забезпечила трикомпонентна сумішка з редькою олійною - 3,43 і 4,54 т/га. Але по виходу перетравного протеїну та забезпеченістю останнім кормової одиниці переваги мала сумішка з гірчицею - 0,72 і 0,98 т/га та 225 і 222 г, відповідно.

При вирощуванні даних агроценозів на зернофураж, найвищими врожайними та якісними показниками відмічена бінарна сумішка пелюшки з вівсом (контроль): урожайність зерна - 1,85 т/га, вихід кормових одиниць і перетравного протеїну, відповідно, 1,68 і 0,23 т/га (табл. 2).

Серед трикомпонентних сумішок за врожайністю виділилась модель технології з нормою висіву пелюшки 0,5Н + тритикале ярого 0,25Н + гірчиці білої 0,25Н, яка мала продуктивність зерна 1,57 т/га, що на 8-21% більше за інші трикомпонентні сумішки. В структурі врожаю на пелюшку припало 82,9%, що вище на 17% до контрольного варіанту та на 3% за інші суміші.Економічним аналізом встановлено, що вирощування сумішок на корм з капустяними культурами по собівартості менш затратне, ніж з викою ярою. продуктивність бобовий заготівля агрофітоценоз

Аналізуючи дані економічної ефективності вирощування пелюшкових сумішок на зернофураж, виділено кращу модель з нормою висіву компонен- тів пелюшки 0,5Н + тритикале ярого 0,25Н + гірчиці білої 0,25Н, де отримали найнижчу собівартість продукції - 1947 грн./т.

Необхідно відмітити, що вирощування трикомпонентних сумішок на силос є рентабельним виробництвом зелених кормів з рівнем рентабельності 13-15%.

Продуктивність та якість зернофуражу сумішок, 2011-2013 рр,Аналізом на адаптивність технологій вирощування трикомпонентних сумішок з пелюшкою встановлено, що формування врожаю зеленої маси на 87-95% залежить від умов вегетації, їх насіннєва продуктивність - на 78%.