Удосконалення технології вирощування ріпаку озимого в умовах ФГ "Агро-1" Миколаївської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Огляд літератури

2. Дослідження

2.1 Місце проведення дослідів

2.2 Погодно-кліматичні умови за 2 роки

2.3 Схема досліду

2.4 Агротехнічні заходи в досліді

3. Результати досліджень і їх аналіз

Список використаної літератури

Втуп

Одним із важливих завдань, спрямованих на піднесення аграрного сектору економіки України в сучасних умовах є підбір культур, спроможних давати високу прибутковість виробникам. Особлива роль у цьому належить ріпаку, олія з якого завдяки унікальним біологічним і хімічним властивостям знаходить широке застосування у харчовій та в багатьох галузях народного господарства.

Найпереконливішими аргументами на користь розширення площ під посівами цієї культури є невпинно зростаючий попит на нього як на сировину для харчової та технічної олії (зокрема, для виробництва біодизелю), висока економічна віддача коштів, вкладених у його виробництво. Насіння озимого ріпаку ціниться як на світовому, так і на внутрішньому ринках.

Ріпак посідає третє місце з-поміж олійних культур, його валове виробництво становить близько 33-35 млн т, а виробництво олії сягає 9,8% світових обсягів. Його вирощують більш ніж у 30 країнах світу і посіви займають 30 млн га або 10,5% всіх площ олійних культур. В Європі ця культура займає майже 4 млн га. Так, у Німеччині, одній із провідних ріпакових країн, він займає 10-11% загальних посівних площ.

Сприятливі агрометеорологічні умови для формування максимального урожаю озимого ріпаку протягом усієї вегетації зафіксовано у західному Поліссі, більшій частині Лісостепу до Полтавської рівнини та суміжній із ним частині північного Степу. Окремою вузькою смугою зі сприятливими умовами виділяється частина території східного Лісостепу. За фоновими агрометеорологічними умовами протягом усього вегетаційного циклу ця територія є пріоритетною для розміщення посівів озимого ріпаку.

Розширення площ під посівами ріпаку насамперед пов'язано з тим, що вінз погляду агротехніки вважається цінним попередником для інших культур. З одного боку, його коренева система забезпечує розпушування ґрунту на значну глибину, з іншого - зелена маса рослин на тривалий час затіняє її, що впливає на структуру ґрунту. Вирощування зернових після ріпаку збільшує врожайність на 3-4 ц/га, що фактично без додаткових витрат підвищує ефективність усього рослинництва. Особлива цінність ріпаку полягає в тому, що завдяки розвинутій і глибоко проникаючій у ґрунт кореневій системі він засвоює нітрати, запобігаючи їхньому попаданню у ґрунтові води.

Водночас для реалізації потенціалу продуктивності культури ріпаку необхідно враховувати загальні біологічні закономірності розвитку і фізіології культури за комплексом факторів, які впливають на її урожайність. Засобом задоволення фізіологічних та екологічних потреб має бути інтенсивна технологія, яка повинна складатися із низки заходів оптимізації умов вирощування культури на всіх етапах її росту і розвитку.

1. Аналіз сучасних технологій, пов'язаних з темою (огляд літератури)

Озимий ріпак - рослина помірного клімату, світло- та вологолюбна. Йому, як і кожній культурі, за особливостями органогенезу властиві свої оптимальні значення та біологічні мінімуми основних агрометеорологічних величин: сонячної радіації, тепла та вологи. Формування найбільшої врожайності ріпаку відбувається за повного задоволення потреб рослин, саме за оптимальних значень факторів зовнішнього середовища, значну частку яких складають метеорологічні величини.

Насіння озимого ріпаку проростає при відносно низьких температурах, але для дружних сходів потрібна температура +14-17^оС. Рослини вегетують при температурі +5-6^оС і продовжують осінню вегетацію при нічних приморозках. У період утворення листкової розетки (другий-третій етап органогенезу) відбувається загартування рослин, яке складається з двох фаз: світлової і тіньової. Перша проходить восени при температурі +5-7^оС, тривалістю 14-20 днів, а припиняється з настанням мінусової температури. За цей час у рослині накопичуються високоенергетичні речовини (цукри). Потім вони зосереджуються у кореневій шийці та точці росту. Друга фаза загартування триває 5-7 днів за температури -5-7^оС. Внаслідок відтікання вільної води з клітин у рослинах підвищується стійкість до низьких температур. За оптимальних умов період осіннього росту повинен тривати 50-60 днів, і рослини входять у зиму з добре розвиненою листковою розеткою і кореневою системою 100-150 см (довжина головного стрижня кореня 15-20 см), що є основою успішної перезимівлі. Найкраще перезимовують рослини з розеткою 6-8 справжніх листків, діаметром кореневої шийки не менш ніж 8 мм і довжиною стебла від 8 до 10 см.

Озимий ріпак, що сформував розетку з 6-8 листків, переносить температури на рівні кореневої шийки до -16-17^оС. Добре розвинені, загартовані рослини морозостійких сортів ріпаку можуть витримувати температури до -21-22^оС. Рослини ріпаку з недорозвиненою розеткою 4-5 листків (мінімально можливий розвиток), кореневою системою, яка сягає менш ніж 90 см (головний стрижень 7-9 см) можуть загинути за температури повітря -10-12^оС. Найбільш уразлива до низьких температур коренева шийка. Причинами вимерзання можуть бути різке та раптове зниження температури або переростання ріпаку з осені, а навесні найчастіше під час раптового повернення холодів. Озимий ріпак також не витримує затоплення і льодової кірки.

Весняна вегетація ріпаку починається через 10 днів при середньодобовій температурі повітря близько +1,3^оС і ґрунту +2,9^оС. Через 10-15 днів настає стеблування і бутонізація, а ще через 20-25 днів - цвітіння. Вегетація озимого ріпаку триває у середньому 295-300 днів (весною і літом 73-110 днів).

Необхідна сума активних температур для вирощування ріпаку становить 19-2100^оС. В осінній період - 650-800^оС. Припинення осінньої вегетації спостерігається при температурі -2-3^оС.

Оптимальна кількість опадів для формування високого врожаю коливається у межах 600-800 мм на рік, задовільна - 500-600 мм. При сумі опадів 400-500 мм на рік і в посушливі роки врожайність його значно знижується. Найбільша кількість вологи необхідна озимому ріпаку у фазу «бутонізації-цвітіння». За недостатнього рівня зволоження настає фізіологічне в`янення бруньок, а потім - опадання разом із квітками.

Під час дозрівання нестача вологи може негативно позначитися на утворенні олії та призвести до підвищення вмісту протеїну в насінні. Цей процес характеризується як передчасне дозрівання. Більш тривалий період дозрівання і високі температури також негативно впливають на синтез олії.

З огляду на це озимий ріпак досить вимогливий до умов вирощування.

Ріпак належить до провідних олійних культур в Україні та світі. Його насіння має широке технічне, енергетичне та продовольче застосування. Тож на внутрішньому ринку на нього формуються високу закупівельні ціни, завдяки чому аграрії не тільки відшкодовують витрати на його виробництво, а й мають кошти для розширеного ведення цього напряму діяльності.

Ріпак належить до провідних олійних культур світового господарства. За обсягами світового виробництва ріпак поступається лише сої. Дані Міністерства сільського господарства США (USDA) за червень 2016 року свідчать, що виробництво олійного насіння у світі у 2015/16 маркетинговому році (МР) становитиме 519 млн т, із яких частка соєвих бобів перевищить 60, а ріпаку - 13%.

Упродовж останніх семи сезонів світове виробництво ріпаку сягало понад 60 млн т. Проте рекордних обсягів було досягнуто у 2013/14 МР за виробництва цього олійного насіння на рівні 71,7 млн т. У наступні періоди спостерігалося поступове зменшення валового виробництва ріпаку. На це впливало скорочення площ під культурою. Так, площа вирощування ріпаку поточного сезону становить 33,6 млн га, що на 1,8 млн менше від показника попереднього періоду, а його врожайність становить 2,0 т/га, що на рівні останніх трьох сезонів.

Найбільшим виробником ріпаку є країни Європейського союзу. У поточному сезоні вони виробили 22,1 млн т насіння, що становило майже третину світового врожаю. До провідних виробників ріпаку належать також Канада з обсягом виробництва на рівні 17,2 млн т, Китай (14,3 млн т) та Індія (5,9 млн т), які водночас є найбільшими споживачами цього насіння.

Зменшення виробництва ріпаку впливає на скорочення обсягів його споживання. У 2015/16 МР рівень споживання ріпаку становитиме майже 70 млн т, що менше, порівняно з попереднім періодом, на 1,5%, проте перевищить обсяги виробництва на 1,7 млн т. Як наслідок, запаси цього насіння відчутно зменшаться. На кінець поточного сезону вони очікуються у межах 5,1 млн, що на 27% менше від тогорічного показника.

Зростаючий попит внутрішніх ринків основних виробників цього насіння вплинув на зниження активності світової торгівлі. Нинішнього сезону експорт ріпаку становитиме 13,8 млн т, що майже на 9% менше порівняно із попереднім роком.

Найбільшим експортером цього насіння є Канада, яка у поточному сезоні продала на зовнішніх ринках 9,3 млн т, що становить 54% внутрішнього виробництва та понад дві третини загальної світової торгівлі.

За обсягами виробництва олійних культур в Україні ріпак поступається соняшнику та соєвим бобам. Дані Держстату України свідчать, що площі збирання ріпаку у 2015 році становили 671 тис. га, або на 22% менше від показника попереднього року. Валове виробництво цього насіння становило 1,7 млн т. Водночас середня урожайність культури досягла рекордного рівня - 25,9 ц/га. Таким чином, у 2015 році, незважаючи на підвищення врожайності, загальне виробництво ріпаку зменшилося на 20,9%.

В Україні домінує виробництво озимого ріпаку. Його частка у структурі загальних площ до збирання у 2015 році становила 97%. Урожайність озимого ріпаку дорівнювала 26,2 ц/га, тоді як ярого (кольза)- перебувала на рівні 15,9 ц/гав. Найбільші площі під озимим ріпаком зосереджено у Хмельницькій (67,8 тис. га), Вінницькій (65 тис.), Одеській (63,8 тис. га); ярим - у Чернігівській (5,6 тис.), Вінницькій (2,9 тис. га) областях. Основними виробниками ріпаку є сільськогосподарські підприємства. Так, за підсумками попереднього року у великих та середніх господарствах було зібрано понад 98% загального врожаю.

Ріпак озимий - перспективна та рентабельна сільськогосподарська культура .Вміст олії в сучасних сортах та гібридах перевищує 40%, а врожайність насіння наближається до зернових колосових культур. Крім цього, ріпак має високу інтенсивність фотосинтезу, є джерелом поповнення гумусу, покращує агрофізичні та мікробіологічні властивості грунту. Посіви цієї культури поліпшують продуктивність сівозміни, що дає можливість використовувати його для рекультивації земель.

Ріпак слугує важливим джерелом зелених кормів та кормового протеїну, вміст якого у зеленій масі близький, а в деяких сортів навіть вищий, ніж у конюшини та люцерни, і до того ж він характеризується доброю збалансованістю за амінокислотним складом.

Ріпакове насіння містить значну кількість найважливіших елементів: калій, фосфор, магній, натрій, мідь, залізо, марганець. Важливо, що переробка ріпакового насіння є безвідходною технологією, оскільки , крім олії і шроту, із нього отримують низку цінних продуктів. Зокрема, у процесі очищення олії залишаються фосфатиди, які йдуть на виробництво харчових та кормових фосфорних концентратів. Ріпакова олія застосовується у виробництві лаків і фарб, вона є незамінною основою для виготовлення засобів захисту рослин, пластмас, які легко розкладаються у природному середовищі, а також слугує сировинною базою для виробництва біопалива для двигунів внутрішнього згорання.

Південний степ - специфічна кліматична зона для вирощування ріпаку озимого. Тому тут, перш за все, варто визначити підзони, найсприятливіші за кліматичними умовами для сівби озимого ріпаку.

Ріпак - холодостійка культура, проте заморозки у період вегетації (до речі, як і висока температура повітря) негативно впливають на насіннєву продуктивність і якість урожаю культури. Зимостійкість його невисока і залежить від сорту, температурних умов та загартування рослин. Ріпак легко витримує постійні зниження температури до мінус 15…17 С без снігового покриву за нормальної вологості грунту і зовсім не витримує її коливань від мінусових до плюсових температур. Особливо часто така ситуація спостерігається у степовій зоні наприкінці зими.

Однією з умов одержання високих і сталих урожаїв ріпаку є повне забезпечення посівів вологою. Цей фактор особливо важливий у зоні Південного Степу у період сівби озимого ріпаку, який припадає на посушливу другу половину літа. Вологозабезпеченість у цей час залежить як від погодніх умов, так і від попередників. Так, середні запаси продуктивної вологи у верхньому шарі грунту (0-20 см) по чорному пару практично по всіх підзонах регіону достатньо для отримання сходів.

Проте в окремі роки їх може не вистачити для одержання сходів навіть по чорному пару. В шарі грунту 0-100 см запаси продуктивної вологи по чорному пару достатні для нормального росту в осінній період. Після непарових попередників у більшості років неможливо отримати повноцінні сходи через відсутність вологи у грунті. Лише в окремі роки її достатньо для одержання сходів.

Важливим агрокліматичним показником для характеристики умов зимівлі озимого ріпаку є заморозки у ранньоосінній та весняний періоди. Причому якщо мінімальні температури в ранньозимовий період для нормально розвинених рослин озимого ріпаку можуть негативно вплинути один раз на 10-13 років, то весняні заморозки досить часто призводять до їхньої загибелі. У Південному степу це відбувається, в основному, в кінці зими - на початку весни, коли внаслідок різких перепадів денних і нічних температур пошкоджується коренева шийка рослин, особливо у посівах пізніх строків сівби. Загибель рослин унаслідок пошкодження точки росту в цей період спостерігається значно рідше.

У поточному році спостерігалося суттєве зменшення обсягів виробництва ріпаку. Основними факторами негативного впливу на формування врожаю стали несприятливі погодні умови. Осіння посуха 2015 року вплинула на недосів 20% площ цієї культури, до того ж, ранні осінні заморозки та відсутність снігового покриву на полях у зимовий період призвели до загибелі третини посівів ріпаку. Таким чином, з посіяних озимим ріпаком 655 тис. га в доброму і задовільному стані перебувають близько двох третин площ.

У протистоянні погодним умовам аграріям не допомогло навіть імпортне насіння. Згідно з дослідженнями аналітиків ринку, впродовж останніх трьох років посівні площі під ріпаком зменшуються, а частка використання імпортного насіння зростає. Якщо під врожаї 2014-2015 років частка використання імпортного посівного матеріалу при сівбі озимого ріпаку становила близько 30%, то під урожай-2016 -- близько 39%. Загалом у 2016 році прогнозується виростити в Україні майже 1,28 млн т ріпаку, що на 26% нижче торішнього показника.

Для порівняння: площі збирання ріпаку у 2015 році становили 671 тис. га. Валове виробництво цього насіння дорівнювало 1,7 млн т. При цьому середня урожайність культури досягла рекордного рівня -- 25,9 ц/га.

В Україні домінує виробництво озимого ріпаку. Його частка у структурі площ до збирання торік становила 97%. Урожайність озимого ріпаку знаходилася на рівні 26,2 ц/га, тоді як ярого (кольза) -- 15,9 ц/га. Найбільші площі під озимим ріпаком зосереджені у Хмельницькій (67,8 тис. га), Вінницькій (65 тис. га), Одеській (63,8 тис. га) областях; ярим -- Чернігівській (5,6 тис. га), Вінницькій (2,9 тис. га) . Основними виробниками ріпаку є сільськогосподарські підприємства. Так, за підсумками минулого року у великих та середніх господарствах було зібрано понад 98% загального врожаю.

Ріпак належить до економічно привабливих культур. Для агропідприємств-виробників ріпаку минулий рік видався успішним. Про це свідчать економічні результати виробничої діяльності. Так, чистий дохід від реалізації ріпаку становив 11,1 млрд грн, що в загальному підсумку забезпечило можливість отримати рентабельність 44%. Для порівняння: попереднього року цей показник становив 29,2%.

При вирощуванні ріпаку озимого у новому сезоні загальні господарські витрати на 1 га, згідно з проведеними розрахунками, становитимуть 16,8 тис. грн. За врожайності 35 ц/га собівартість 1 т продукції дорівнюватиме 4,8 тис. грн. При ціні реалізації ріпаку нового врожаю 8,5 тис. грн/т прибуток з 1 га сягатиме майже 13 тис. грн, що забезпечить рентабельність на рівні 77%. Такий рівень рентабельності дає змогу повернути витрачені на вирощування ріпаку кошти та додатково отримати 0,77 грн на кожну 1 гривню, вкладену у виробництво. Визначальний вплив на економічні показники вирощування та збуту ріпаку в Україні мають загальносвітові тенденції.

Істотне зниження врожаю ріпаку може негативно вплинути на обсяги внутрішньої переробки та експорту ріпакової олії, призвівши до дефіциту сировини на внутрішньому ринку. Це може трапитися, якщо попит на ріпак всередині країни і надалі продовжить зростати через нарощування потужностей з внутрішньої переробки цього олійного насіння.

2. Дослідження

2.1 Місце проведення дослідів

Досліди закладалися на території фермерського господарство «Агро-1», що знаходиться в південній частині Новобузького району Миколаївської області в селі Майорівка. Землі господарства належать Баратівській та Софіївській сільським радам. Господарство розташоване на відстані 25 км від районного центру- м. Новий Буг, і 120 км від обласного центру - м. Миколаїв. Виникло в 1996 році. Найближчі пункти реалізації продукції - порти які знаходяться в м. Миколаїв, елеватори в м. Новий Буг та с. Новополтавка та олійні в с. Софіївка, мельниці в м. Миколаїв.

Спеціалізація господарства: вирощування зернових та технічних культур, садівництво, вирощування свиней.

Порівняно нескладний рельєф господарства, одноманітність ґрунтоутворюючих порід та рослинного покриву привело до незначної строкатості ґрунтового покриву, тому їх об'єднують в 2 агровиробничі групи:

чорноземи звичайні

чорноземи південні

Згідно бальної оцінки родючості грунтів землі ФГ»Агро-1» в залежності від грунтів отримали оцінки 54-60 балів. Отже, грунти господарства відносяться до 5 класу бонітету - землі середньої якості (задовільні). Землям господарства не вистачає вологи та деяких елементів живлення (фосфору). У фермерському господарстві «Агро-1» не виявлено засолених та еродованих земель, щільність зложення та кислотність грунту знаходяться на оптимальному рівні.

Досліди які були закладені та дані яких були зібрані під час виробничо-навчальної практики на території фермерського господарства «Агро -1» яке знаходиться в с.Майорівка, Миколаївської області, Новобузького району надалі будуть використані в написанні магістерської роботи.

На дослідному полі ФГ «Агро-1» було проведено дослідження по удосконаленню технології вирощування ріпаку озимого сорту Брентано, а саме як впливає вибір попередника на ріст та розвиток посівів на полі, а в подальшому і на вихід врожаю.

Грунт- чорнозем звичайний середньосуглинковий, який в орному шарі 0-30 см містить легкогідралізованого азоту 13-14 мг, рухомого фосфору 9-10 мг, обмінного калію 16-18 мг/100 г грунту, рН сольового розчину - 6,5 .

2.2 Погодно-кліматичні умови за 2 роки

озимий ріпак посів попередник

Миколаївська область розташована в зоні ризикованого сухостепового землеробства, за географічним районуванням належить до напівпустельного типу. Основна кількість опадів (65-70%) випадає в теплий період року у вигляді злив, іноді з градом, при цьому добова кількість опадів може досягати 60-70 мм. Сума опадів за рік становить 380-500 мм.

У цілому клімат області - континентальний, дуже теплий посушливий. Середня річна температура повітря плюс 8-10°С, середня температура липня -плюс 21,2-22,9⁰С, січня - мінус 3,2-5°С, абсолютний максимум - плюс 38-39°С, а абсолютний мінімум  мінус 29-33°С. Тривалість без морозного періоду становить 160-205 днів, а вегетаційного - 215-225 днів.

Максимальна добова кількість (144 мм) зафіксована 30 червня 1955 г. 

За рік спостерігається 118 днів з опадами; найменше (всього 6) в серпні, найбільше (14) - в грудні. Кожного року утворюється сніговий покрив, але його висота незначна. Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 73%, найменша вона у серпні (60%), найбільша - у грудні (86%).Коефіцієнт зволоження: 0,6 - 0,8. Тип водного режиму - непромивний.

Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 60-70%, а в літні місяці - 40-60%, часто в денні години - менше 30%, а в суховійні дні -10-20%, число яких становить 11-17, а в серпні можуть повторюватися через день. Великої шкоди землеробству в зоні завдають повітряні та ґрунтові посухи, які часто поєднуються з пиловими бурями. Гідротермічний коефіцієнт не перевищує 0,8-0,9, що свідчить про посушливість клімату. Бездощові періоди можуть тривати 2,5-3 місяці. Тобто сталі врожаї сільськогосподарських культур в цій зоні можна одержувати лише на зрошуваних землях.

Головним фактором клімату є сонячна радіація, який впливає на розвиток сільськогосподарських культур, а отже, на їх урожай. Тому дані про ресурси сонячної радіації тієї чи іншої зони, особливо фізіологічно активної радіації (ФАР), слугують основою для агрокліматичного забезпечення сільськогосподарського виробництва. Використання ФАР сприяє успішному вирішенню проблеми продовольчих ресурсів країни через зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Аналіз агрокліматичних показників по адміністративних районах Миколаївської області, дозволяє зробити висновок, що Миколаївська область характеризується значним припливом сонячної радіації та теплових ресурсів, що дозволяє вирощувати на її землях ряд теплолюбних та пізньостиглих сортів з тривалим вегетаційним періодом, коли формується повноцінний і біологічно безпечний врожай сільськогосподарських культур, післяукісні та післяжнивні посіви.

Земля за максимального рівня використання ФАР, наукового забезпечення, залучення та раціонального використання інвестицій, може прогодувати від 140-150 млн. до 500-600 млн. чоловік. При коефіцієнті використання ФАР на рівні 1% урожайність озимої пшениці може сягнути 60-75 ц/га, цукрових буряках - 370-450 ц/га, а при звеличені цього коефіцієнта на рівні 3% відповідно, - 120-145 і 750-900 ц/га.

Отже, польові культури в регіоні цілком забезпечені теплом, про що свідчить тривалість безморозного періоду (185-205 днів), сума позитивних температур вище 10°С - 2900-3400°, число днів з температурою вище 10°- 170-190.

Важливо оцінити термічні умови області, оскільки  для ефективного розвитку екологічного маркетингу в землекористуванні цінним є оцінка можливості вирощування польових культур і визначення строків проведення технологічних операцій, отже необхідно враховувати динаміку термічних умов.

Отже, останні весняні приморозки в повітрі Миколаївського регіону закінчуються  до травня, а в окремі роки вони спостерігаються і другій та третій декаді травня. Літо настає з перевищенням середньодобових температур повітря 15 С і триває до п'яти місяців. Осінній період обмежений температурами від 15°С до 0°С і триває до 80 днів. Він починається в другій декаді або на початку третьої декади вересня. Ймовірність перших осінніх приморозків становить 15-20%. Після них, як правило, встановлюється суха і тепла погода. Зима переважно малосніжна з відлигами, коли температура підвищується до 10-15°С. Грунт відтаює в другій-третій декаді березня.

За період активної вегетації (квітень-жовтень) випадає 65-70% опадів від річної норми, а за післяжнивній період - 30-33%. Кількість суховійних днів коливається від 17,8 днів у третьому районі до 11,4 у першому. Тому важливе значення має встановлення повторюваності весняних і літніх посух. Перші охоплюють до 10% посівних площ, другі - до 50% (однорічні), 28% (через два роки) та 10% (через три-п'ять років).

Комплексний вплив атмосферної і ґрунтової посух створює особливо несприятливі умови для вегетації рослин. Вологозабезпеченість в регіоні - основний фактор, що лімітує ріст і розвиток сільськогосподарських культур, забезпечення їх високої продуктивності. В області найбільш сухими вважаються липень-серпень, коли відносна вологість повітря знижується до 30%.

Табл.1 Показники опадів за 2014-2016 рік, за даними метеостанції ФГ «Агро-1».

Табл. 2 Характеристика кліматичних умов

Рис.1 Кліматограма Миколаївської області Госсена-Вальтера

Отже, землі господарства розташовані в зоні ведення ризикованого сільського господарства. Комплексний вплив атмосферної і ґрунтової посух створює особливо несприятливі умови для вегетації рослин. Вологозабезпеченість в регіоні - основний фактор, що лімітує ріст і розвиток сільськогосподарських культур, забезпечення їх високої продуктивності. В області найбільш сухими вважаються липень-серпень, коли відносна вологість повітря знижується до 30%. Сприятливими умовами є м'яка зима, з помірно низькими температурами, довгий вегетаційний період. Недоліками є низький коефіцієнт зволоження, нестача опадів, при чому переважна частина опадів мають зливовий характер, бувають посухи, град, суховії.

2.3 Схема досліду

Для досліду були обрані такі попередники як: пшениця озима (контроль), чорний пар та ячмінь озимий.

Схема досліду:

1.Попередник пшениця озима (контроль);

2.Попередник чорний пар;

3.Попередник ячмінь озимий

2.4 Агротехнічні заходи в досліді

Оскільки ми сіяли озимий ріпак після різних попередників то і обробітки під культуру були різними.

Умови, що склалися в другій половині літа, а саме повна відсутність опадів із початку серпня, не могли забезпечити отримання дружних сходів. Технологія догляду за паровим полем зводила до мінімуму механічні обробки. На контрольній ділянці після збору попередника (пшениця озима) ми відразу ж провели мульчування стерні та дискування в два сліди для подрібнення стерні, та одну культивацію по мірі сходів бур'янів. Перед посівом провели культивацію. Сіяли ріпак озимий сівалкою Great Plaints 3S - 4000, в агрегаті з трактором Case Magnum-340.

Під чорний пар проводили такі обробітки восени відра після збору попередника (соняшник) провели мульчування Schulte FX- 415та подвійне дискування Djohn Deere- 637 та за появи сходів бур'янів культивацію для вирівнювання поверхні грунту. У весняно-літній період по мірі появи бур'янів проводимо культивації. Перед посівом проводимо передпосівну культивацію на глибину заробки насіння.

Після збору ячменю озимого ми відразу ж провели мульчування стерні та дискування в два сліди для подрібнення стерні, та одну культивацію по мірі сходів бур'янів. Перед посівом провели культивацію. Сіяли ріпак озимий сівалкою Great Plaints 3S - 4000, в агрегаті з трактором Case Magnum-340.

Збирання проводили 10 липня прямим комбайнуванням комбайном «John Deere» з ріпаковими столами.

На рахунок глибокого основного обробітку грунту в Південному степу під озимий ріпак - особливо оранка призводить до висушування верхнього грунтового шару, що не дає змоги отримати сходи, тому його не слід застосовувати. Проте під попередники ріпаку його, навпаки, обов'язково треба проводити. За даними Інституту зрошуваного землеробства, це призводить до підвищення його врожайності на 0,39-0,77 т/га.

Сіяли ріпак озимий сівалкою Great Plaints 3S - 4000, в агрегаті з трактором Case Magnum-340. Збирання проводили 10 липня прямим комбайнуванням комбайном «John Deere» з ріпаковими столами.

3. Результати дослідження і їх аналіз

У наших дослідженнях кращі умови розвитку ріпаку по чорному пару сприяли формуванню вищого врожаю, ніж після стерньового попередника, на 1,3 т/га. Розміщення ріпаку озимого після пшениці сприяло отриманню 3,0 т/га, а після ячменю озимого знизилась врожайність порівняно із пшеницею на 0,3 т/га. До того ж на полі, де попередником був чорний пар, рослини мали дружні сходи.

У зв'язку із поганими погодніми умовами восени сходи ріпаку отримали на початку листопада. Рослини ввійшли в зиму в хорошому стані, а навесні відновили свою вегетацію за рахунок бічних пагонів.

Список використаної літератури

О. Маслак, канд. екон. наук, в. о. завідувача кафедри логістики та виробничого менеджменту, Сумський національний аграрний університет

Сергій Авраменко, Катерина Манько, канд. с.-г. наук, Олексій Усов, Олександр Курилов, Олександр Бобров, Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААН, журнал "The Ukrainian Farmer", березень 2015 року

Рослинництво: Підручник, О. І. Зінченко, В. Н. Салатенко, М. А. Білоножко -- К.: Аграрна освіта, 2001.

М. Мірошниченко, О. Доценко, Ю. Савченко, Є. Гладких, С. Галушка

Раїса Вожегова, д-р с.-г. наук, Сергій Заєць, канд. с.-г. наук, Олексій Коваленко, канд. с.-г. наук, Інститут зрошуваного землеробства НААН, журнал The Ukrainian Farmer, жовтень 2014 року

Г. Снігур, канд. біол. наук, В. Поліщук, д-р біол. наук, професор,  О.Коваленко, д-р біол. наук, професор

В. В. ДУБРОВІН, канд. с.-г. наук, технічний партнер з підтримки й розвитку інсектицидів і гербіцидів на зернових культурах, ТОВ «Сингента»

Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур

Результати аналізу грунту.

Горлачук В.В., Кузьменко О.Б., Кускова Р.М. Еколого-економічні аспекти управління родючості земельних ресурсів (на прикладі Миколаївської обл..)// Наукові праці: Науково-методичний журнал Т.30.Вип.17Економічні науки. - Миколаїв. Видавництво МДГУ ім..Петра Могили, 2004.-206-211с

http://www.meteoprog.ua/

М.В.Мозгова, Миколаївський державний гуманітарний університет ім. П.Могили, «Дослідження кліматичних і термічних умов, як факторів ефективного розвитку земельного маркетингу. (на прикладі Миколаївської області)»

Размещено на Allbest.ru