Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний Авіаційний Університет

Інститут економіки і менеджменту

Кафедра організації робіт і послуг

Курсова робота

З дисципліни

Основи фітопатології, Ентомології та гербології

На тему

«Забур'яненість. Гербологічний моніторинг»

Виконала

Студентка 1 курсу ФМЛ групи 105

Дерменжи Аліни

Перевірив

Старший викладач Кафедри ОРП

Пронь О.В

Київ

2014



Зміст

ВСТУП

1.1 Основні бур'яни України

1.2 Шкодочинність бур'янів.

1.3 Основне і оперативне обстеження посівів

1.3.1 Основне обстеження посівів.

1.3.2 Оперативне обстеження посівів.

2.1 Визначення потенційної засміченості полів

2.2 Визначення фактичної забур'яненості посівів

2.3 Методи боротьби із забур'яненістю.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

За останні роки захист посівів від бур'янів помітно зменшився через погіршення фінансового та економічного стану більшості господарств. Ця проблема зробила ще більш актуальним завдання проведення заходів боротьби з бур'янами ,враховуючи економічні пороги шкідливості. Виходячи з цього науково обґрунтовану систему захисту посівів від забур'яненості можливо провести лише базуючись на стані забур'яненості кожного окремого поля. Проте таку інформацію може надати лише гербологічний моніторинг орних земель усіх сільськогосподарських підприємств.

Гербологічний моніторинг - це система спостережень за станом забур'яненості полів і прогноз його змін з метою розробки та виконання екологічно й екологічно обґрунтованого комплексу заходів із захисту посівів сільськогосподарських культур від бур'янів. [1]

Ця робота включає не тільки основне та оперативне обстеження посівів, а й визначення шкодочинності бур'янів ,які поширені на певній території. Важливою частиною є також визначення потенційної та фактичної забур'яненості ґрунту. Заключною і найважливішою частиною гербологічного моніторингу є прогнозування забур'яненості посівів на наступну сівозміну та визначення методів боротьби із забур'яненістю.



1.1 Основні бур'яни України

Історія землеробства налічує близько 14-15 тисячоліть. Уже з початку виникнення землеробства рослинність була розподілена на культурну, яку вирощують для одержання урожаю, і дику, яка добре використовує екологічні умови і не використовується людиною. Таким чином, бур'яни є компонентом агроценозів.

Бур'яни -- це дикорослі рослини, що засмічують сільськогосподарські угіддя, знижують продуктивність та якість урожаю вирощуваних культур.

Культурні рослини, які засмічують посіви інших культур, називають засмічувачами. За місцем поширення всі бур'яни поділяють на :1)сегетальні, які засмічують польові угіддя;2) рудеральні, які поширені на смітниках. Окремо виділяють групу карантинних видів -- особливо шкідливі бур'яни, яких немає або вони обмежено поширені на території України.

В ході еволюції види бур'янів набули особливих властивостей і виживають тільки в певних агрофітоценозах. Ці види називають спеціалізованими бур'янами. Серед них особливо виділяються важковідокремлювані бур'яни, насіння або плоди яких за морфологічними, фізичними та іншими ознаками схожі з насінням основної культури і відокремлюються від нього тільки спеціальними засобами.

Бур'яни, погіршуючи умови росту і розвитку культурних рослин, завдають великої шкоди сільському господарству. На території України їх налічується понад 1,5 тис. видів, з них близько 100--120 видів значно засмічують посіви сільськогосподарських культур.

Щодо видового складу бур'янів, то на нього в кожному ґрунтово-кліматичному регіоні мали вплив особливості ґрунту, метеорологічних умов, властивості культурних рослин, а також технології їх вирощування.

Зокрема, редька дика, зірочник середній та інші вологолюбні бур'яни більше поширені у Поліссі та Лісостепу і майже відсутні у степовій зоні, де їм не вистачає вологи, а гірчак степовий поширений переважно у північному степу Криму та в південних областях України (Миколаївській, Херсонській, Одеській). Бромус житній, рижій льоновий, пажитниця льонова поширені у Поліссі, де вирощують жито і льон; специфічні для посівів рису бур'яни (плоскуха рисова, бульбоочерет) поширені у районах вирощування цієї культури. Однак багато злісних бур'янів (пирій повзучий, березка польова, лобода біла, осот рожевий) мають дуже широкий ареал у межах усієї України.

У сучасній практиці відомо до 500 тисяч видів вищих рослин, що ростуть у різних частинах планети. Серед цього розмаїття видів майже 20 тисяч вирощується в культурі і близько 30 тисяч -- це бур'яни.

В Україні зареєстровано близько 4 тисяч квіткових рослин, серед них виділяють понад 200 культурних видів, а до бур'янів відносять 700 видів. На конкретному полі буває всього кілька десятків видів бур'янів. [3]

Географічними центрами походження багатьох видів бур'янів вважають стародавні центри зародження і розвитку землеробства.

Класифікація бур'янів наведена на Рис.11.

Рис.1.1.Класифікація бур'янів.



· залежно від ареалу поширення та місця походження бур'яни поділяють на посівні та пустирні (рудеральні).

Серед посівних бур'янів виділяють спеціалізовані види, антропоходи, що трапляються тільки в культурних посівах: кукіль, волошка синя, вівсюг, пажитниця, рижій, шпергель льоновий, гречка татарська. Інші посівні бур'яни належать до анофітів, тобто можуть засмічувати посіви, але не втратили зв'язку з природними фітоценозами і ростуть на луках, у степу та в лісах. До них належать пирій повзучий, спориш, тонконіг, хвощ польовий, щавель, осот.

До рудеральних бур'янів належать ті види, які пристосувалися до життя на смітниках, пустирях. Це блекота, кропива, дурман, чорнощир та ін. Серед бур'янової флори є й корисні види. Так, лікарськими властивостями відзначаються бур'яни мати-й-мачуха, вовчок, пирій повзучий, берізка польова, полин, гірчак рожевий, кірказон, рутка лікарська, воловик лікарський, ромашка.

· За способом живлення:

Непаразити -- зелені рослини, здатні самостійно, завдяки фотосинтезу, створювати органічні речовини, засвоюючи мінеральні речовини з ґрунту та вуглекислоту із повітря.

Паразити -- повністю або частково позбавлені хлорофілу, втратили здатність до фотосинтезу, не мають кореневої системи і забезпечують свою життєдіяльність за рахунок готових органічних речовин рослин-живителів. Вони присмоктуються до коренів або надземних органів з допомогою присосків -- гаусторій (вовчок-повитиця).(Рис.1.2а; Рис.1.2б)



.

Рис.1.2а. Бур'яни-паразити -- вовчок соняшниковий.

Рис.1.2б. Бур'яни-паразити -- повитиця польова

Напівпаразити -- поєднують у собі властивості непаразитів і паразитів: вони беруть поживні речовини із рослин-живителів, але разом з цим мають зелене листя і не втратили здатність до фотосинтезу (дзвінець, кравник червоний).

· За тривалістю життя:

За тривалістю життя і кратністю плодоношення впродовж нього бур'яни-непаразити поділяють на два підтипи: малорічні і багаторічні.

Малорічні -- розмножуються лише насінням, їх життєвий цикл триває від кількох тижнів до двох років. Після утворення і достигання насіння вони відмирають.

Багаторічні -- протягом свого життя утворюють насіння кілька разів, живуть багато років, більшість з них розмножується як насінням, так і вегетативними органами і лише деякі -- тільки насінням.

Малорічні бур'яни.

Серед малорічних бур'янів виділяють чотири біологічних групи: ярі (ефемери, ранні ярі, пізні ярі)(Рис.1.3а,1.3б), зимуючі, озимі та дворічні.

Ефемери -- мають дуже короткий період життя і впродовж нього -- декілька генерацій.

Ранні ярі -- починають вегетацію рано навесні (насіння проростає при температурі +10--15°С), утворюють насіння і відмирають цього ж року. Достигають раніше від ранніх ярих культур: ярої пшениці, ячменю, вівса або разом з ними і є основними засмічувачами цих культур.

Пізні ярі -- починають вегетацію пізно навесні (насіння проростає при температурі +20--25°С), утворюють насіння і відмирають цього ж року. їх ще називають післяжнивні бур'яни. Вони розвиваються у другій половині літа по стерні зернових культур і на посівах просапних.



Рис.1.3а. Ярі бур'яни -- вівсюг звичайний.

Рис.1.3б. Ярі бур'яни -- щириця звичайна.



Зимуючі -- при ранніх сходах закінчують вегетацію у рік сходів, а при пізніх -- зимують у будь-якій фазі розвитку і закінчують вегетацію наступного року.

Озимі -- незалежно від строків проростання для свого розвитку потребують низьких температур (проморожування).

Дворічні -- для розвитку потребують два повні вегетаційні періоди. У перший рік вони розвивають лише розетку листя та кореневу систему, а плодоносять на другий рік.

Багаторічні бур'яни.

Багаторічні бур'яни за способом вегетативного розмноження поділяються на п'ять біологічних груп: кореневищні, коренепаросткові, стрижнекореневі, гронокореневі, повзучі (сланкі).

Кореневищні -- розмножуються переважно за допомогою довгих підземних пагонів, які називаються кореневищами. Розміщуються кореневища у верхніх шарах ґрунту.

Коренепаросткові -- розмножуються коренями, що утворюють паростки.

Стрижнекореневі -- вегетативно розмножуються лише за допомогою кореневої шийки.

Гронокореневі -- розмножуються за допомогою видозмінених коренів, що утворюють гроно.

Повзучі (сланкі) -- розмножуються переважно стебловими пагонами, які стеляться по поверхні грунту.

Найбільш шкідливі багаторічні бур'яни -- кореневищні і коренепаросткові.

Сукупність видів бур'янів з певним біологічними властивостями та чутливістю до гербіцидів , для яких необхідні відповідні заходи боротьби ,складають тип забур'яненості. Виходячи з видового складу бур'янів,можна виділити п'ять простих типів забур'яненості:

1) Злаковооднорічні (ярі бур'яни з родини злакових);

2) Дводольномалорічний (ярі,зимуючі,озимі і дворічні бур'яни з класу дводольних );

3) Коренепаростковий (коренепаросткові і деякі кореневищні бур'яни з класу дводольних);

4) Стрижнекореневий(кульбаба лікарська та інші стриж некореневі види);

5) Пирійний(пирій повзучий) (Рис.1.4). [3]

Рис.1.4. Багаторічні бур'яни -- пирій повзучий

1.2 Шкодочинність бур'янів

Висока забур'яненість сільськогосподарських угідь пояснюється здатністю бур'янів легко адаптуватися до умов навколишнього середовища.

Бур'яни є конкурентами сільськогосподарських рослин у використанні факторів життя, тому наявність їх у культурних агрофітоценозах недопустима. Вони дуже пристосовані до умов середовища, мають високу конкурентоспроможність у посівах.

Шкода, яку завдають культурним рослинам бур'яни, дуже велика. За даними Міжнародної організації з продовольства і сільського господарства, втрати сільськогосподарської продукції від бур'янів та інших шкідливих організмів в усьому світі оцінюються в 75 млрд дол. за рік, що становить третю частину потенційно можливого збору врожаю.

Від забур'яненості полів світові втрати врожаю тільки зернових культур сягають 167,4 млн т, або 34,8% потенційного врожаю, зокрема втрати зерна пшениці становлять 34,5 млн т, або 23,9% світового потенційного врожаю.

У нашій країні зниження валових зборів сільськогосподарських культур внаслідок забур'яненості становить 25-30%, в окремих випадках перевищує 50%, а на сильнозабур'янених полях може бути зведений нанівець.

Зниження врожаю окремих культур може сягати: озимої пшениці й жита -- 55- 60%, ярого ячменю -- 40-45%, картоплі -- 40-55%, цукрових буряків -- 50-80%, кукурудзи -- 50-70%, льону -- 35-45%. Розрахунки свідчать, що втрати від бур'янів у землеробстві України на всій площі ріллі щороку становлять мільйони тонн: зерна -- 8-10, цукрових буряків -- 15-18, картоплі -- 5-6, соняшнику -- 0,5-1,0 і значну кількість іншої продукції галузі землеробства.

Крім кількісної втрати врожаю, бур'яни спричиняють зростання витрат на вирощування культур за рахунок проведення заходів захисту їх від бур'янів, які становлять близько 30-35% усіх затрат праці в землеробстві. Все це пояснюється високими конкурентними властивостями бур'янів з культурними рослинами за фактори життя -- світло, воду, поживні речовини. Так, буркун жовтий у 1,5, а пирій повзучий -- у 2,5 разу більше засвоюють води з ґрунту, ніж озима пшениця, а лобода біла -- у 2 рази більше, ніж ячмінь та кукурудза. Осот рожевий виносить з ґрунту азоту і фосфору в 1,5 разу, а калію -- в 4 рази більше, ніж зернові колосові культури.

Високий транспіраційний коефіцієнт багатьох видів бур'янів (до 800-1000) спричинює дефіцит вологи для культурних рослин. Це зумовлюється добре розвиненою кореневою системою у бур'янів, яка значно глибше проникає в ґрунт і забирає звідти вологу й поживні речовини. Наприклад, корені вівсюга сягають глибини 2 м, буркуну -- 6 м, осоту рожевого -- 7 м.

Бур'яни, випереджуючи в рості культурні рослини, затіняють їх, викликають світлове голодування і знижують продуктивність фотосинтезу. Внаслідок цього бур`яни спричинюють вилягання зернових хлібів, що знижує урожайність і якість продукції, збільшуються втрати при збиранні врожаю. Вилягання посівів спричинюють і бур'яни, що мають виткі (березка польова, гречка березкоподібна) та чіпкі (підмаренник чіпкий) стебла.

На забур`янених полях знижується якість продукції рослинництва: вміст білка в зерні пшениці зменшується на 2,5%, ячменю -- на 1,2, кукурудзи -- 3,4, а проса -- на 1,3%. При забур'яненості посівів соняшнику зменшується вміст олії на 1,2, а в гірчиці -- на 2%, значно знижується цукристість буряків.

Багато видів бур'янів роблять сільськогосподарську продукцію непридатною для споживання. Так, рутка лікарська, кукіль звичайний, пажитниця, блекота чорна та інші, потрапляючи в їжу і корми, призводять до отруєння людей і тварин.

Ряд видів бур'янів на кормових угіддях спричинюють отруєння тварин. До них належать види, які уражають центральну нервову систему тварин -- цикута отруйна, блекота чорна, дурман смердючий, жовтець їдкий, чистотіл, хвощ болотний, максамосійка. Інші види порушують серцеву діяльність (горицвіт весняний, конвалія травнева, сокирки польові, льонок звичайний, наперстянка червона та ін.) або органи травлення (молочай гострий, паслін солодко-гіркий, кірказон звичайний).

Наявність насіння бур'янів у продукції помітно знижує її харчові та смакові якості. Так, вміст у борошні навіть незначної кількості розмеленого насіння таких бур'янів, як кукіль звичайний, плевел п'янкий, гірчак рожевий, перетворює його на продукт, непридатний для вживання людиною та тваринами внаслідок вмісту шкідливих сполук. Домішки полину гіркого надають зерну, крупі і борошну гіркого смаку.

Поряд з цим своїм затіненням, бур'яни знижують температуру ґрунту на 2-4°С, що пригнічує мікробіологічні процеси і негативно впливає на поживний режим ґрунту. Особливо від цього страждають на перших етапах росту і розвитку культурні рослини, що повільно розвиваються: льон, кукурудза, картопля, цукрові буряки та ін.

Бур'яни є джерелом розмноження багатьох хвороб та шкідників сільськогосподарських культур. Так, березка польова сприяє розмноженню лучного метелика та озимої совки, які відкладають яйця на її листках. У лободі, щириці розмножуються шкідники бурякових полів -- буряковий клоп, лучний метелик, бурякова нематода, у плоскусі -- просяний комар, а в бур'янах з родини пасльонових -- колорадський жук.

Носіями хвороби злакових культур (іржі) є пирій повзучий, свинорий; сажки вівса --вівсюг; раку картоплі -- паслін гіркий; борошнистої роси -- осоти.

Бур'яни знижують ефективність добрив, зрошення та інших агротехнічних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур. [5]

бур'ян поле засміченість сільськогосподарський

1.3 Основне і оперативне обстеження посівів

1.3.1 Основне обстеження посівів

Основне обстеження посівів на забур'яненість є головним етапом гербологічного моніторингу орних земель. Воно повинно проводитись щорічно на всіх посівах сільськогосподарських культур. Матеріали основного обстеження дають змогу:

- Скласти план заходів боротьби з бур'янами в період основного обробітку ґрунту;

- За потреби зробити уточнення в розміщенні культур на полях сівозміни на наступний рік;

- Скласти прогноз забур'яненості полів у наступному році й на його основі розробити план заходів захисту посівів від бур'янів;

- Сформувати необхідний асортимент гербіцидів;

- Зробити аналіз ефективності заходів боротьби з бур'янами,які були проведені в поточному році.

Задля зниження трудомісткості,придатності матеріалів обстеження для прогнозування та точності відображення зв'язку між забур'яненістю і втратами урожаю кращим мірилом рівня забур'яненості посіву буде питома вага бур'янів у загальній масі культурних і бур'янистих рослин. Для цього запропонована відповідна шкала рівнів забур'яненості(табл.1.1)

Основне обстеження посівів культур суцільного посіву й низькорослих просапних культур краще проводити перед їх збиранням,а високорослих просапних культур - після закінчення робіт по догляду за посівами. Кращим часом для обстеження посівів більшості сільськогосподарських культур є період з третьої декади червня по другу декаду липня.

Таблиця 1.1

Шкала рівнів забур'яненості

Бал забур'яненості	Рівень забур'яненості	Питома вага бур'янів у загальній масі агрофітоценозу(%)
1	Дуже слабка	До 1
2	Слабка	1-5
3	Середня	6-15
4	Сильна	16-45
5	Дуже сильна	Більше 45

Під час обстеження планують маршрут так,щоб,проходячи кожне поле по діагоналі ,не робити холостих проходів. Залежно від розміру поля або його частини , якщо тут посіяно дві чи більше культур , у 10-30 точках окомірно визначають рівень забур'яненості за вищезгаданою шкалою. Спочатку , до набуття необхідних навичок, можна проводити зважування маси культурних та бур'янистих рослин за допомогою кишенькових ваг. По мірі проходження на полю записують всі бур'яни,які трапляються на шляху. Для зручності аналізу видового складу бур'янів на полі доцільно при записі всі види розділити на три групи та записувати їх окремо:ярі;зимуючі,озимі і дворічні;багаторічні.

Закінчивши обстеження поля,всі бур'яни відразу ж ділять на три групи:домінуючі, субдомінуючі та ін. До перших відносять ті види,маса яких серед всіх бур'янів складає понад 10%,других - коливається в межах 3-10%. Біля запасів тих бур'янів,які віднесені до домінуючих ,ставлять букву «д», субдомінуючих- «с».

Виходячи з того,які бур'яни займають домінуюче чи субдомінуюче положення за масою,визначають тип забур'яненості поля. Вказуючи складний тип забур'яненості,на перше місце в назві ставиться та група бур'янів .яка переважає над іншими. Одночасно ,при обстеженні, виходячи з очікуваного рівня урожайності, відмічається стану посіву (відмінний,добрий,задовільний,поганий,дуже поганий).Вказується також зріджений чи полеглий посів, чи мають місце ураження хворобами та пошкодження шкідниками.

Усі записи роблять в попередньо заготовлених бланках-відомостях. Відомості обстеження полів на забур'яненість, поряд з іншою агрономічною документацією,повинні зберігатись протягом багатьох років. Це потрібно для того , щоб ,складаючи прогноз забур'яненості , можна було використати інформацію за кілька років.

Головне завдання основного обстеження полів на забур'яненість полягає в складанні прогнозу бур'янів у наступному році. При складанні прогнозу враховуються чотири основні моменти :

· Рівень забур'яненості та видовий склад бур'янів на полі в попередньому ,а ще краще за кілька попередніх років;

· Біологічні й технологічні особливості культури ,яка буде висіватися на даному полі в наступному році;

· Комплекс прийомів оброблення ґрунту,проведений на полі в період основної підготовки ґрунту;

· Погодні умови восени,взимку,навесні взагалі й особливо в періоди , які передують часу сівби на конкретному полі.

Кількість сходів бур'янів значною мірою залежить від потенційної і фактичної забур'яненості ґрунту,але можливості формування біомаси , а значить і прояв бур'янами шкідливості , визначаються ,головним чином , за біологічними і технологічними особливостями культури,специфікою її реагування на конкретний вид бур'янистої рослини. Навіть великі запаси насіння в ґрунті з різним ступенем вірогідності реалізуються у фактичну забур'яненість ,яка виражається у біомасі бур'янів,у посівах конкретних сільськогосподарських культур. [1

1.3.2 Оперативне обстеження посівів

Метою оперативного обстеження полів на забур'яненість є визначення доцільності застосування після сходових гербіцидів ,ручних прополок або проведення інших спеціальних заходів догляду за посівами. Цю роботу виконують на початку вегетації культурних рослин.

Згідно з дослідженнями Інституту рослинництва ім. .В .Я. Юр'єва втрати урожаю (% до незабур'яненого фону) приблизно дорівнюють середній за період вегетації питомій вазі бур'янів (%) у загальній масі культурних і бур'янистих рослин. Недобір урожаю можливо спрогнозувати ,знаючи початкове та кінцеве значення питомої ваги цього компонента в загальній масі агрофітоценозу ,використовуючи формулу:

П=, (1.1)



де П - втрати урожаю(% до незабур'яненого посіву);В н - початкове значення питомої ваги бур'янів (% загальної маси агрофітоценозу) , визначене перед початком проведення заходів по зниженню забур'яненості; В к - значення питомої ваги бур'янів у кінці вегетації даної культури.

При оперативному обстеженні посівів визначається початкова питома вага бур'янів(В н), а потім прогнозується значення кінцевої питомої ваги бур'янів (В к), і за вищенаведеною формулою розраховують можливі втрати урожаю на кожному конкретному полі. Якщо витрати на захист посівів від бур'янів нижчі від вартості можливого недобору урожаю,приймається рішення про доцільність того чи іншого заходу по знищенню бур'янів. [2]



2.1 Визначення потенційної засміченості полів

Потенційною засміченістю полів називають кількість насіння бур'янів або їх вегетативних зачатків на одиницю площі, що міститься в певному шарі ґрунту. Одиницями виміру цього показника є шт./м2, або млн шт./га. Існує кілька способів визначення потенційної засміченості полів: механічний, біологічний та розрахунковий.

Визначаючи потенційну засміченість полів, важливо виділяти загальну кількість фізично нормального насіння та її складових частин: схожої частини і насіння, що перебуває в спокої.

Для визначення потенційної засміченості поля механічним способом восени після основного обробітку ґрунту або навесні беруть зразок ґрунту масою 1 кг, якийскла дають з окремих проб, відібраних з певної глибини рівномірно по двох діагоналях поля. При площі поля понад 100 га відбирають 80 рівновеликих проб, при розмірі поля 50-100 га -- 60, а на площі до 50 га -- 30 проб. Відбір проводять із шарів товщиною 10 см, тобто в орному шарі виділяють три частини: 0-10 см, 10-20 см і 20-30 см.

Ці частини ділять навпіл -- на дві наважки по 500 г, відділяючи насіння з кожної насита з отворами 0,25 мм у воді. Підрахунок фізично нормального (виповненого) насіння роблять на білому папері, надавлюючи на нього злегка шпателем, не враховуючи при цьому порожні оболонки.

Потім по 50-100 виділених з ґрунту нормальних насінин у 4-х повторностях висівають у чашки Петрі на ложе з трьох шарів фільтрувального паперу, змоченого 10 мл води, і вміщують у термостат для пророщування при температурі +20 - +25°С протягом 30 днів.

Облік пророщених насінин проводять через 3-5 днів наростаючим підсумком.

Щоб уникнути алелопатичних взаємовпливів насіння різних видів, висіяних в одну чашку Петрі, а також ураження насіння хворобами кожні 5 днів у чашках замінюють паперове ложе. Після закінчення пророщування в чашки наливають 10 мл 0,5% розчину хлорфенілтетразолію хлористого і через 24 год експозиції в темному термостаті при температурі +20°С визначають при 10-кратному збільшенні після роздавлювання насінних оболонок кількість мертвих насінин з коричневим вмістом, а також насіння, що перебуває в ендогенному спокої і тверде насіння в екзогенному спокої з білим кольором тканин.

Щоб розрахувати кількість насіння бур'янів на 1 га, результати обліку пророщування насіння з двох наважок порівнюють між собою. Якщо розходження не перевищує + 5%, дані двох наважок складають, а одержана сума й буде кількістю схожих насінин у мільйонах штук на 1 га в шарі 0-10 см.

Визначаючи біологічним способом потенційну засміченість полів, зразки ґрунту певної маси сіють шаром 2-3 см у чашки Петрі й пророщують при температурі +20 -+22°С. Сходи підраховують протягом 30-днів днів. Потім кількість сходів виражають у млн шт./га в певному шарі ґрунту, що й буде величиною його потенційної засміченості схожим насінням бур'янів. При цьому загальна кількість насіння бур'янів у ґрунті залишається невідомою. [1]

Оцінку потенційної забур'яненості ріллі проводять за шкалою (табл.2.1)

Таблиця 2.1

Шкала оцінювання величини потенційної забур'яненості ріллі, млн шт./га в орному шарі

Бали	Ступінь Забур'яненості	Інтервали значень
		Загальна кількість фізично нормального насіння	Схоже насіння	Кількість бруньок на органах вегетативного розмноження
1	Низький	10	2	0.1
2	Середній	10-50	2-10	0.1-0.5
3	Високий	>50	>10	>0.5

2.2 Визначення фактичної забур'яненості посівів

Існує кілька способів визначення фактичної засміченості посівів сільськогосподарських культур: окомірний, візуально-кількісний, кількісно-видовий і кількісно-ваговий.

За візуально-кількісним методом А. Г. Мальцева забур'яненість посівів оцінюють у балах, проходять поля по двох діагоналях і оглядають посіви. При цьому визначають бал забур'яненості всіма видами бур'янів загалом, а також окремими їх видами.

· Балом 1 (слабка забур'яненість) оцінюють забур'яненість посівів, якщо в них трапляються поодинокі екземпляри бур'янів.

· Балом 2 (середня) -- трапляються в незначній кількості і губляться в травостої

· культурних рослин.

· Балом 3 (сильна) -- бур'янів багато, але переважають культурні види.

· Балом 4 (дуже сильна) -- бур'яни переважають над культурними рослинами і заглушують їх.

Окомірний облік забур'яненості застосовують у виробничих умовах на великих масивах, де інші методи обліку бур'янів застосовувати не можна. Він також часто передує застосуванню інших методів на невеликих ділянках та в польових дослідах.

Повні відомості про видовий склад бур'янів на полі можна одержати лише при постійному спостереженні протягом вегетації. Навесні видовий склад рослин змінюється дуже швидко. В кінці літа проростання насіння уповільнюється і склад бур'янів змінюється. Восени знову посилюється проростання насіння і відбуваються зміни в cкладі бур'янів. Влітку закінчують вегетацію і зникають деякі ранні ярі і зимуючі бур'яни. Восени з'являються сходи зимуючих і озимих бур'янів, закінчують вегетацію пізні ярі бур'яни.

Облік може бути приурочений до фаз росту культури, наприклад до кущіння зернових, цвітіння, початку воскової стиглості.

Щоб оцінити ефективність заходів боротьби з бур'янами в дослідній роботі, потрібно визначити фактичну забур'яненість посівів, дотримуючись певних строків обліку бур'янів. Так, ефективність ґрунтових гербіцидів оцінюють у три етапи:

· перший (кількісний) -- через 20-30 днів після їх внесення,

· другий (теж кількісний) -- через 40-60 днів

· третій (кількісно-ваговий) -- перед збиранням урожаю культур.

При визначенні ефективності після сходових гербіцидів теж роблять три обліки бур'янів:

ь перший (кількісний) -- до внесення гербіцидів,

ь другий (кількісний) -- через 20-30 днів після внесення системних препаратів або через 7-10 днів -- для контактних;

ь третій раз -- перед збиранням урожаю кількісно-ваговим способом.

З огляду на вимоги сучасного виробництва, слід щорічно проводити основне суцільне обстеження забур'яненості полів у строки, на які припадає поява всіх основних видів бур'янів. Наприклад, у посівах зернових культур основне обстеження проводять у фазу колосіння, у просапних -- у середині їхньої вегетації. Крім того, оперативні дані про фактичну забур'яненість полів збирають до застосування захисних заходів. Наприклад, на посівах зернових культур -- у фазі кущення, на посівах льону -- у фазі «ялинки», кукурудзи -- у фазі 2-3 листків тощо. Потреба обліку бур'янів в умовах виробництва може виникнути також при оцінюванні ефективності застосованих заходів захисту посівів. Тоді цей облік проводять в строки, описані для умов окремої дослідної роботи.

При кількісних обліках вказують кількість рослин бур'янів по кожному їх виду.

Кількісно-ваговий облік включає і кількість бур'янів за видами, і їх сиру надземну масу. Зважені бур'яни вміщують у марлеві мішечки, висушують до повітряно-сухого стану і повторно зважують. Якщо важко підрахувати кількість бур'янів, то визначають лише їхню масу.

При обліку кореневищних і коренепарасткових бур'янів враховують лише їхні стебла чи пагони.

Важливим у методичному відношенні є визначення кількості облікових майданчиків (рамок), а також їх величина і форма. За умови переважання багаторічних бур'янів у посівах користуються обліковими рамками величиною 2-3 м, а при переважній кількості малорічних видів -- 0,25-1 м2

залежно від ступеня забур'яненості посіву.

На вузькорядних посівах культур форма облікової рамки квадратна, а на просапних культурах -- прямокутна, з шириною, що дорівнює ширині міжрядь.

Необхідна кількість облікових рамок визначається строкатістю забур'яненості на конкретному полі і запланованою точністю спостереження.

Її розраховують за моделлю:

n=, (2.1)

де n -- кількість облікових рамок;

Vx , % -- коефіцієнт варіації ознаки (при незначній строкатості забур'яненості ця величина дорівнює 10, при середній -20, при значній -30);

Sx, % -- запланована точність обліку бур'янів (бажаною точністю обліку слід вважати 5%, задовільною -- 10%);

t0.05-- коефіцієнт, що свідчить про вірогідність досягнення запланованої точності спостереження. При рівні вірогідності 95% цей коефіцієнт дорівнює 2.

Наприклад, для досягнення 10% точності обліку при 15% варіабельності забур'яненості якоїсь ділянки на ній необхідно провести облік бур'янів на 9 рамках:

n =

У виробничих умовах при визначенні фактичної забур'яненості на кожному полі сівозміни чи його частині площею до 50 га виділяють у середньому не менше 10 облікових рамок, від 50 до 100 га -- 15, а на полях понад 100 га -- 20 рамок. Ці рамки накладають через рівні інтервали, проходячи по полю в двох діагоналях. [2]

Забур'яненість посівів за кількістю бур'янів оцінюють за шкалою (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Шкала оцінювання фактичної забур'яненості посівів за кількістю сходів бур'янів, шт./м2

Бали	Ступінь забур'яненості	Інтервали значень для агробіологічних підтипів бур'янів
		Малорічні види	Багаторічні види
1	Низький	10	1
2	Середній	10-50	1-5
3	Високий	>50	>5

При проведенні обліку фактичної забур'яненості полів зручно користуватися формою запису спостережень, що подається нижче.

Відомість обліку забур'яненості поля № _____ сівозміни

№ _____ площею ______ га, культура ________, дата обліку _________,

фаза розвитку культури ______________.



Таблиця 2.3

Види бур'янів	Кількість бур'янів, шт. на 0,25 м2 (чи їх проекційне покриття %, або надземна маса на пробних рамках)	Сума	Середнє Значення
	1	2	3	4	5	і т.д		шт./м2	г/м2
1
2
3
і т. д

Для контролю за змінами забур'яненості полів у часі та ефективності вжитих заходів дані обліку бур'янів заносять на карту. Важливо, щоб на цій карті було схематично показано за роками кількісну забур'яненість та її агробіологічну чи видову структуру. Для прикладу нижче показано техніку картування забур'яненості поля за цією методикою (рис. 2.1).

Карта забур'яненості полів сівозміни є підставою для вироблення ефективної системи захисту посівів від бур'янів, зокрема для виробу системи обробітку ґрунту та придбання потрібних гербіцидів. Вона може служити також для прогнозування очікуваних сходів бур'янів у полях наступного року.

На карті зображають структуру забур'яненості полів, показуючи частку біологічних груп бур'янів або окремих їх видів. Можна для стиглості вказувати лише тип забур'яненості. Типи забур'яненості за її біологічною структурою наводяться в (табл..2.4)

Рік	Кількість бур'янів, шт./м2 , і ступінь забур'яненості	культура	Агробіологічна структура забур'яненості,%
2004	137	конюшина	15	15	70
2005	45	Оз. пшениця	50	30	10	10
2006	9	цукрові буряки	40	40	10	10
і т.д

Поле 1

Умовні позначення: Агробіологічні типи і групи бур'янів

Ступінь забур'яненості

Коренепаросткові
Кореневищні
Однорічні ярі
Однорічні зимуючі
Озимі
Дворічні
Високий
Середній
Низький

Рис.2.1.Схема багаторічного ведення карти забур'яненості полів

Таблиця 2.4

Ключ для визначення типів забур'яненості полів за її біологічною структурою

Назва типу забур'яненості	Частка окремих біологічних груп у загальній кількості бур'янів,%
	Малорічні	Кореневищні	Коренепаросткові
1.Малорічний	80-90	5-10	5-10
2.Кореневищний	5-10	80-90	5-10
3.Кореневопаростковий	5-10	5-10	80-90
4.Малорічно-кореневищний	25-30	70-75	-
5.Малорічно-коренепаростковий	25-30	-	70-75
6.Кореневищно-малорічний	70-75	23-30	-
7.Коренепаростково-малорічний	70-75	-	25-30
8.Кореневищно-коренепаростковий	-	25-30	70-75
9.Коренепаростково-кореневищний	-	70-75	25-30
10.Кореневищно-коренепаростково-малорічний	50-75	10-25	13-25
11.Малорічно-кореневищно-коренепаростковий	12-25	13-25	50-75
12.Малорічно-коренепаростково-кореневищний	12-25	50-75	13-25
13.Повний багаторічний зрівноважений тип	30-33	30-33	30-33

2.3 Методи боротьби із забур'яненістю

Боротьба проти бур'янів вимагає значних витрат. Тому дуже важливо систематично проводити облік засміченості насінням і вегетативними органами розмноження бур'янів, моніторинг за їх ростом і розвитком, визначати пороги й критичні періоди шкодочинності. Це дає змогу своєчасно прогнозувати можливі втрати врожаю овочів та програмувати комплекс заходів боротьби проти бур'янів.

Організаційно-господарські методи управління забур'яненістю дуже багатогранні і пов'язані в першу чергу з раціональною організацією виробництва овочів. Важливими формами цих методів у сучасному овочівництві є спеціалізація фермерського господарства, його кооперування і концентрація виробництва. Провідна роль в гармонійному поєднанні всіх методів боротьби з бур'янами належить висококваліфікованим фахівцям з овочівництва, захисту рослин, механізації, агросервісу та маркетингу.

Технологічні методи боротьби з бур'янами широко використовуються , оскільки дають змогу одержати високоякісні плоди з екологічно-допустимими залишками пестицидів та інших шкідливих речовин. Вони поділяються на профілактичні (запобіжні) і винищувальні. Профілактичні найдешевші і за правильного їх використання досить ефективні. о них належать заходи, які запобігають занесенню насіння бур'янів на поля, шляхом:

· виконання вимог Законів України «Про карантин рослин», «Про пестициди і агрохімікати», «Про захист рослин», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Постанов Кабінету Міністрів України, рішень місцевих органів влади;

· ретельного очищення насіння і садивного матеріалу, тари, транспортних засобів;

· підтримування чистоти натоках і складах насіння;

· згодовування тваринам відходів насіння у перемеленому або запареному вигляді;

· запобігання занесення на поля насіння бур'янів з торфом і свіжим гноєм, використовуючи правильно підготовлені перегній і компости;

· дотримування оптимальних строків сівби та інших технологічних операцій вирощування овочевих культур;

· обкошування обочин доріг, полезахисних лісових насаджень, садиб, господарських дворів тощо.

Винищувальні заходи боротьби з бур'янами спрямовані на очищення ґрунту і посівів від їхнього насіння та вегетативних органів розмноження (коренів, кореневищ). До цих заходів відносять:

· впровадження сівозмін, або дотримування правильного чергування попередників;

· своєчасну і високоякісну підготовку ґрунту (напівпаровий обробіток ґрунту, лущення стерні, подрібнення рослинних решток попередників, боронування, розпушування міжрядь і виполювання бур'янів в рядках);

· своєчасний догляд за овочевими рослинами.

Агротехнічні методи. Ефективний захист посівів забезпечують заходи і засоби з високим ступенем знищення бур'янів у період масового проростання насіння. Цьому найкраще відповідає система інтегрованих заходів захисту від бур'янів. Протягом усієї історії землеробства вироблялися методи знищення бур'янів. [4]

Найповнішою класифікацією протибур'янових заходів можна вважати класифіка-цію О. М. Туликова (табл. 2.5). За цією класифікацією всі заходи захисту від бур'янів поділяються з огляду на об'єкт самої боротьби, тобто види бур'янів, та їх засоби знищення.

Таблиця 2.5

Класифікація заходів захисту посівів від бур'янів

Залежно від об'єкта захисту	Залежно від засобів захисту
Запобіжні (профілактичні)	Запровадження правильних сівозмін.Очищення посівного матеріалу, своєчасні сівба та збираннясільськогосподарських культур. Правильне згодовування відходів рослинництва та грубих кормів (перемелювання зернових відходів, запарювання тахімічний обробіток грубих кормів тощо). Правильне зберігання та приготування гною. Обкошування доріг, меж, лісосмуг, каналів, пустирів до обсі- меніння бур'янів. Застосування прогресивних технологій вирощування сільсь- когосподарських культур
Знищувальні	Механічні -- своєчасний і відповідний до типу забур'янення обробітку ґрунту (лущення стерні, зяблевий і передпосівний обробіток парів, механізований догляд за культурами). Фізичні. Хімічні. Біологічні
Спеціальні	Фітоценологічні. Екологічні. Організаційні

Наслідком правильного і послідовного впровадження запобіжних заходів стане зменшення бур'янів до кількості нижчої від порога шкідливості. Проте за таких обставин можливе й зростання забур'янення внаслідок спонтанного розмноження одного або кількох видів. Отже, навіть при високій культурі землеробства, дотриманні усіх прогресивних технологій виникає необхідність у застосуванні агротехнічних,хімічних, біологічних та інших заходів, що є складовими комплексної інтегрованої системи захисту рослин від бур'янів. Найголовнішими, безумовно, є агротехнічні та біологічні заходи, а хімічні використовуються як допоміжні, страхувальні.

Запобіжні заходи захисту повинні бути спрямовані на усунення джерел і шляхів поширення бур'янів на поля та луки, створення сприятливих умов для росту й розвитку культурних рослин.

Про можливість знищення рослин концентрованими розчинами солей було відомо досить давно. Проте тільки в кінці XIX ст. встановили, що деякі хімічні речовини можуть знищувати одні рослини, не пошкоджуючи при цьому інших. Фітотоксичні властивості були виявлені в мідного та залізного купоросу, азотнокислої міді, натрієвої селітри, сульфату амонію, каїніту, ціанаміду кальцію та сірчаної кислоти. Досліди, проведені на початку ХХ ст. у Франції, показали, що низьковідсоткові розчини мідного та залізного купоросу й сірчаної кислоти (6-10%) виявилися досить ефективними для знищення двосім'ядольних бур'янів у посівах зернових культур, алевисокі дози витрат цих речовин і властивість сірчаної кислоти спричинила корозію металів, стали гальмом для їх широкого застосування у виробництві.

У середині першої половини ХХ ст. для боротьби з бур'янами почали застосовувати арсеніт та хлорат натрію, сірководень, сполуки бору, тіоціанати, сульфомат амонію, динітрофеноли, мінеральні масла. В цей час використання хімічних речовин для знищення бур'янів набирає виробничого значення, особливо ДНОКу для боротьби з повитицею.

Третій етап застосування хімічних речовин для боротьби з бур'янами починається з появи речовини під назвою 2,4-Д (дихлорфеноксиоцтової кислоти) і спрямованого синтезу з фітоцидними властивостями. Починаючи з 1950-х років багато фірм і хімічних концернів з науководослідними інститутами та дослідними станціями працює над синтезом хімічних препаратів і вивченням їх застосування для боротьби з небажаною рослинністю. Фітотоксичні властивості виявлено в кількох тисяч хімічних сполук, а найефективніші з них -- феноксикарбонові кислоти, триазини, фенілсечовини, сульфонілсечовини, карбамати -- стали основою для виробництва гербіцидів --речовин для знищення бур'янів.

Гербіцидами називають хімічні речовини, які застосовуються для знищення бур'янів. Гербіцидні властивості виявлені в дуже багатьох хімічних речовин. Однак практичного значення набуло близько 150 сполук. Застосовується ж у виробництві значно менше препаратів. Велика кількість гербіцидів, належність до різних класів хімічних сполук, різнобічність характеру і способів дії, а також практики застосування потребують відповідної класифікації. До цього питання різні автори підходять неоднаково. Одні кладуть в основу класифікації хімічний склад гербіцидів і поділяють їх за класами хімічних сполук, інші враховують характер та спосіб дії. Гігієнічна класифікація,не враховуючи призначення препаратів, основним критерієм вважає їх токсичність для теплокровних організмів. [2]

Важливе значення для роботи з гербіцидами має ознайомлення з гігієнічною класифікацією (табл. 2,6).

Таблиця 2.6

Виробнича класифікація гербіцидів

Протиодносім'ядольні	Протидвосім'ядольні	Широкого спектру Дії
Контактні	Системні	Контактні	Системні	Системні
Наземні	Наземні	Ґрунтові	Наземні	Наземні	Ґрунтові	Наземні	Ґрунтові
Пропанід	Ілоксан	Далапон	Базагран	2,4-Д	Пірамін	Глісол	Аценіт
	Набу	Триалат	Бетанал	Діален		Глін	Гезагард
	Тарга	Ялан	Лента- Гран			Дозанекс	Ептам
	Фюзілад		Парднер	2М-4Х		Дікуран- форте	Трефлан
	Фуроре супер		Тотрил	Лонтрел		Семерон	Пенітран
						Тітус	Прим- Екстра

Деякі гербіциди досить швидко розкладаються мікрофлорою ґрунту, тому втрачається їх фітотоксична дія на бур'яни. Наприклад, ептам та ерадикан -- малоефективні проти щириць, які розвиваються в кінці весни -- на початку літа. Щоб продовжити дію гербіцидів, синтезовано речовини екстендери (продовжувачі), які пригнічують мікроорганізми -- розкладники гербіцидів. Зокрема такий екстендер домішується до ерадикану, що одержав назву ерадикан екстра.(табл.2.7.)

Таблиця 2.7

Застосування найбільш поширених гербіцидів у посівах сільськогосподарських культур

Назва препарату	Норма витрати препарату, г, кг, л/га	Проти яких бур'янів	Спосіб та час оброблення
Зернові колосові
Амінна сіль 2,4-Д	1,2-1,3	Однорічні та деякі багаторічні дводольні бур'яни	Обприскування посівів від фази кущіння до виходу в трубку культури
Дикамерон	0,12-0,19	Однорічні та багаторічні дводольні бур'яни	-//-
Діален Супер 464 SL	0,5-0,7	-//-	-//-
Лонтрел 300	0,16-0,66	Однорічні дводольні, в т.ч. стійкі до 2,4-Д, та багаторічні коренепаросткові бур'яни	-//-
Монітор 750	0,013-0,026 + ПАР Генамін 0,4-0,6	Однорічні та багаторічні злакові та дводольні бур'яни	-//-
Пума Супер	1,0	Однорічні злакові бур'яни (вівсюг, мітлиця, плоскуха, мишій)	Обприскування вегетуючих бур'янів, починаючи з фази 2-го листка до кінця кущіння (незалежно від фази розвитку культури)
Ультра 720	0,7-1,2	Однорічні та деякі багаторічні дводольні бур'яни	Обприскування від фази кущіння до виходу в трубку культури
Кукурудза
Амінна сіль 2,4-Д	1,5	Однорічні та деякі багаторічні дводольні бур'яни	Обприскування у фазі 3-5 листків у культури
Аценіт А 880	2,0-3,5	Однорічні злакові та дводольні бур'яни	Обприскування ґрунту після сівби, але до появи схо- дів культури
Базис 75	0,02-0,025	Однорічні та багаторічні злакові та дводольні бур'яни	Обприскування у фазі 2-5 листків у культури
Діамін Люкс	0,6-0,9	Однорічні та багаторічні дводольні бур'яни	Обприскування посівів у фазі 3-5 листків у культури
Дуал Голд 960 EC	1,2-1,3	Однорічні злакові та деякі дводольні бур'яни	Обприскування ґрунту до висівання, під час висівання, після висівання, але до появи сходів культури
Екстрем	1,5-3,0	Однорічні злакові та дводольні бур'яни	Обприскування ґрунту до висівання, під час висівання, після висівання, але до появи сходів культури
Примекстра Голд 720 SC	2,5-3,5	-//-	-//-
Тітус 25	0,04 -- 0,05 + ПАР Тренд 90	Однорічні та багаторічні злакові та дводольні бур'яни	Обприскування посівів у фазі 1-7 листків у культури
Харнес	1,5-3,0	Однорічні злакові та дводольні бур'яни	Обприскування ґрунту до висівання, під час висівання, після висівання, але до появи сходів культури
Зернобобові культури
Гербітокс	0,5 (на посівах гороху)	Однорічні дводольні бур'яни	Обприскування у фазі 3-5 листків культури
Дуал Голд	1,2-1,6 (на посі- вах гороху і сої)	Однорічні злакові та деякі дводольні бур'яни	Обприскування ґрунту до висівання або до появи сходів культур
Пантера	1,0-2,0 (на по- сівах сої)	Однорічні та багаторічні злакові бур'яни	Обприскування у фазі 2-4 листків у однорічних бур'янів або за висоти багаторічних 10-15 см (незалежно від фази розвитку культури)
Півот	0,5-1,0 (на по- сівах гороху та сої)	Злакові та однорічні дводольні бур'яни	Обприскування ґрунту до висівання, до сходів або після сходів у фазі 2-3 справжніх листків у гороху або 3-6 у сої
Цукрові буряки
Бетанал Експерт	1,0	Однорічні дводольні та деякі однорічні злакові бур'яни	Обприскування бур'янів у фазі сім'ядолей, наступні обприскування з інтервалом 5-10 днів
Бурефен Супер	1,25-3,0	Однорічні дводольні бур'я ни	Перше обприскування у фазі сім'ядолей у культури, наступні обприскування через 7-10 днів до фази 2-х справжніх листків у культури
Голд	2,5-5,0	Однорічні дводольні та деякі злакові бур'яни	Обприскування посівів, починаючи з фази сім'ядолей культури, наступні через 5-7 днів до фази 2-х справ- жніх листків у культури
Соняшник
Гезагард 500 FW	2,0-4,0	Однорічні дводольні та злакові бур'яни	Обприскування ґрунту до висівання, під час висівання або до появи сходів культури
Зелек Супер	0,4-1,0	Однорічні та багаторічні злакові бур'яни	Обприскування у фазі 2-6 листків у бур'янів
Харнес	1,5-3,0	Однорічні злакові та дводольні бур'яни	Обприскування ґрунту до висівання, під час висівання, після висівання але до появи сходів культури
Ріпак
Гліфоган 480	2,0-5,0	Однорічні та багаторічні бур'яни	Обприскування вегетуючих бур'янів восени після збирання попередника
Дуал Голд 960 ЕС	1,6	Однорічні злакові та деякі дводольні бур'яни	Обприскування ґрунту до висівання або до появи схо дів культури
Лонтрел 300	0,3-0,5	Однорічні та багаторічні дводольні бур'яни	Обприскування посівів у фазі 6-8 листків у однодольних бур'янів, у фазі розетки-початку формування генеративного пагону 2-8 см (проти осотів)
Селект 120	0,4-1,8	Однорічні та багаторічні злакові бур'яни	Обприскування за висоти бур'янів 3-5 см або за висо- ти багаторічних 15-20 см (незалежно від фази розви- тку культури)
Картопля
Гезагард 500 FW	3,0-4,0	Однорічні дводольні та злакові бур'яни	Обприскування ґрунту до появи сходів культури
Тарга Супер	2,0-4,0	Однорічні та багаторічні злакові бур'яни, зокрема пирій повзучий	Обприскування вегетуючої культури у фазі 2-4 листків у однорічних бур'янів та за висоти багаторічних 10-15 см
Тітус 25	0,05 + ПАР Тренд 90	Однорічні та багаторічні злакові та дводольні бур'яни	Обприскування за висоти культури 10 -25 см, друге через 8-10 днів
Фюзилад Форте 150 ЕС	0,5-2,0	Однорічні та багаторічні злакові бур'яни	Обприскування по вегетуючій культурі у фазі 2-4 листків у бур'янів, або за висоти багаторічних 10-15 см

Пестициди як біологічно активні речовини часто мають негативний вплив на навколишнє середовище. Невідмінною умовою захисту довкілля є бездоганне дотримання всіх регламентів щодо застосування їх -- норм внесення, строків, способів тощо.

Важливим аспектом у застосуванні гербіцидів є строге дотримання ГДК -- гранично допустимих кількостей препаратів у продукції, ґрунті, воді, робочій зоні застосування препарату. Це запобігає можливому негативному впливу на здоров'я людей,що працюють на обробленій території, споживають продукцію із зони застосовування пестицидів, а також унеможливлює перенесення препаратів з місць з високою у місця з меншою концентрацією.

Пестициди і зокрема гербіциди належать до біологічно активних речовин. Окремі з них діють не тільки на рослини, мікроорганізми або комах, проти яких їх застосовують, а й впливають на інші організми.

Застосування хімічних речовин для захисту рослин з кожним роком збільшується і, як наслідок, спостерігається посилена негативна дія на зовнішнє середовище:забруднюються атмосфера, ґрунти, водні басейни і річки; залишки хімічних речовин нагромаджуються в продуктах харчування та кормах. У той же час часто створюються нові форми організмів, стійких до дії препараті



ВИСНОВКИ

Отже, можна зробити висновок, що аналіз забур'яненості полів та проведення будь-яких досліджень і є основною метою гербологічного моніторингу.

Саме завдяки гербологічному моніторингу агрономи мають можливість слідкувати за забур'яненістю посівів та порівнювати результати з минулими роками. Для того, щоб визначати рівень забур'яненості насамперед потрібно знати шкодочинність бурянів та ареали їх поширення.

Проте для того, щоб провести гербологічний моніторинг потрібно провести безліч обстежень, які допоможуть точно визначити стан полів, а саме основне та оперативне обстеження.

Метою оперативного обстеження полів на забур'яненість є визначення доцільності застосування після сходових гербіцидів , ручних прополок або проведення інших спеціальних заходів догляду за посівами.

Що ж до основного обстеження, то воно є головним етапом гербологічного моніторингу орних земель.

Також важливе місце має визначення потенційної та фактичної забур'яненості полів, які дають змогу точно визначити рівень забур'яненості.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1)Основи фітопатології,ентомології та гербології : курс лекцій / Г. М .Михайлов , С. В. Пронь. - К . : НАУ , 2012. - 96с.

2) Землеробство: Підручник. 2-ге вид. перероб. та доп. / За ред. В. П. Гудзя. -- К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 464 с.

3)Атлас визначних бур'янів / І. В. Веселовський , А. К. Лисенко. - К. : Урожай, 1988. - 71с.

4)Довідник із захисту рослин /[Л. І. Бублик , Г. І. Васечко та ін.]; за ред. М. П. Лісового. - К. : Урожай , 1999. - 744с.

5)Практикум із сільськогосподарської фітопатології / І. Л. Марков. - К. : Урожай, 1998. - 275с.

Размещено на Allbest.ru