Размещено на http://allbest.ru

Львівський національний аграрний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування та функціонування ринку сільськогосподарської продукції

Спеціальність 08.00.04 Економіка та управління підприємствами

Павленчик Анатолій Олександрович

Львів 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор Черевко Георгій Владиславович, Львівський національний аграрний університет, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри економіки підприємства і міжнародної економіки.

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор Дусановський Степан Львович, Тернопільський національний економічний університет, завідувач кафедри економіки, організації і планування АПК, заслужений працівник освіти України;

кандидат економічних наук, доцент Левківська Лариса Миколаївна, Державний вищий навчальний заклад „Державний агроекологічний університет“, завідувач кафедри організації виробничих та інформаційних систем.

Захист відбудеться “ 23 ” вересня 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.814.02 у Львівському національному аграрному університеті за адресою: 80381, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. Володимира Великого, 1, головний корпус, ауд. 309.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного аграрного університету за адресою: 80381, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. Володимира Великого, 1.

Автореферат розісланий “ 19 ” серпня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук О.А.Біттер

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток і стабільність функціонування аграрного сектора значною мірою визначають стан економіки і продовольчої безпеки країни та відповідне задоволення потреб у товарах власного виробництва. Особливістю сільськогосподарської продукції є те, що вона слугує не лише продовольством, а й сировиною для переробних галузей, а тому є предметом виникнення і загострення конкуренції між різними споживачами.

Продукція сільськогосподарських товаровиробників, незалежно від форм власності підприємства, як правило, надходить у споживання лише через купівлю-продаж на ринку. На ринку сільськогосподарські виробники спроможні відслідковувати обсяги продажу продукції, динаміку цін, поведінку конкурентів, вибирати якнайвигідніший спосіб збуту продукції. За таких обставин у країні повинен функціонувати цивілізований, прозорий ринок сільськогосподарської продукції, який дав би змогу на взаємовигідній основі здійснювати трансакції всім ланкам продовольчого ланцюга - від виробництва сировини і забезпечення галузі необхідними засобами до споживання кінцевої продукції.

Різноплановими дослідженнями цієї проблеми займалися і зробили певний внесок у її розвиток такі вчені, як В.Андрійчук, П.Березівський, О.Біттер, О.Боднар, В.Бойко, П.Гайдуцький, В.Галанець, П.Гарасим, Ф.Горбонос, Ю.Губені, Б.Губський, Т.Дудар, С.Дусановський, В.Зіновчук, І.Кириленко, Ю.Коваленко, І.Костирко, Л.Левківська, В.Липчук, М.Малік, Н.Міщенко, О.Могильний, Д.Полозенко, П.Саблук, І.Топіха, І.Червен, Г.Черевко, В.Юрчишин та ін. Проте у вирішенні проблеми формування організованого і прозорого ринку, який зможе максимально узгодити інтереси сільськогосподарських товаровиробників і споживачів їх продукції, актуальним залишається поглиблення вивчення теоретичних засад і виявлення практичних можливостей його розвитку, формування відповідної інфраструктури, оптимізація напрямів і вдосконалення способів та інструментів державного регулювання і функціонування цього ринку.

Актуальність цих проблем посилюється у зв'язку зі вступом України у COT, що вимагає відповідного врегулювання внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції з метою забезпечення ефективного його функціонування в умовах жорсткої конкуренції з сільськогосподарськими товаровиробниками розвинутих у ринковому відношенні країн. Науково-теоретичне значення та практична цінність, а також недостатня глибина вивчення окремих питань формування і функціонування ринку сільськогосподарської продукції зумовили вибір теми даної дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі представлено результати досліджень, виконаних автором, які є складовою частиною комплексної наукової теми економічного факультету Львівського національного аграрного університету на 2001- 2005 рр. “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U002332) та на 2006-2010 рр. „Розробка організаційно-економічного механізму підвищення соціально-економічної ефективності функціонування агропромислового комплексу Західного регіону України“ (номер державної реєстрації 0106U002073), наукових досліджень кафедри економіки підприємства і міжнародної економіки Львівського національного аграрного університету на 2000-2005 рр. “Проблеми вдосконалення організаційно-виробничих структур аграрних підприємств та економічних взаємовідносин в сільському господарстві”. Роль автора полягає у дослідженні можливостей і напрямів та розробці рекомендацій щодо вирішення проблем державного регулювання економічних взаємовідносин на ринку сільськогосподарської продукції.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування напрямів удосконалення формування та функціонування ринку сільськогосподарської продукції і розробка комплексу практичних рекомендацій щодо їх ефективного впровадження.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувались такі наукові завдання:

– узагальнити та розкрити сутність і теоретичні та методичні засади ринку сільськогосподарської продукції;

– з'ясувати економіко-правові засади становлення і функціонування ринку сільськогосподарської продукції;

– розкрити особливості і функції ринку сільськогосподарської продукції та дослідити їх взаємодію;

– виявити тенденції виробництва основних видів сільськогосподарської продукції та дослідити рівень їх споживання залежно від обсягів виробництва і доходів населення;

– виявити чинники, що впливають на вибір способу реалізації сільськогосподарської продукції;

– визначити найефективніші канали реалізації сільськогосподарської продукції залежно від конкретних умов здійснення цього процесу;

– мотивувати рішення виробників-суб'єктів ринку щодо доцільності утворення об'єднань сільськогосподарських виробників;

– визначити основні складові інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції на регіональному рівні та доцільність адміністративного спрямування їх діяльності;

– обґрунтувати рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції.

Об'єктом дослідження є процеси формування і функціонування ринку сільськогосподарської продукції.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів економічних відносин у процесі формування та функціонування ринку сільськогосподарської продукції.

Методи дослідження. Дослідження ефективності формування та функціонування ринку сільськогосподарської продукції в умовах конкретного регіону проводились із застосуванням діалектичного методу.

Для розв'язання поставлених завдань використовувались такі методи: метод наукової абстракції - при розкритті сутності ринку сільськогосподарської продукції, шляхом узагальнення дефініцій інших учених з урахуванням характеру відносин, що виникають протягом всього ланцюга від виробництва сільськогосподарської продукції до забезпечення нею споживача; метод синтезу - для дослідження функціонування окремих елементів інфраструктури ринку та узагальнень, на яких базуються пропозиції щодо створення державного агентства з управління елементами інфраструктури на регіональному рівні; соціологічний метод - для виявлення альтернативних каналів реалізації продукції сільськогосподарськими товаровиробниками; кореляційно-регресійний метод - для виявлення залежності між обсягами виробництва основних видів продукції з розрахунку на одну особу та їх споживанням з урахуванням доходів; балансовий метод - для узгодження попиту і пропозиції на ринку сільськогосподарської продукції з урахуванням можливостей перерозподілу надлишків продукції у регіонах; монографічний метод - для узагальнення поглядів вчених на досліджувану проблему та вивчення досвіду діяльності регіонального оптового ринку „Шувар“ (м. Львів), Агенції сільськогосподарського ринку Польщі та Товарно-кредитної корпорації міністерства сільського господарства США.

Інформаційною базою дослідження стали чинні законодавчі та нормативні акти, програми, аналітичні й статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації, бухгалтерські та статистичні звітні дані сільськогосподарських підприємств, наукові публікації, інформація всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet“ та матеріали власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- сформовано графічну функціональну модель ринку сільськогосподарської продукції з урахуванням його динамічних змін та процесів посилення конкуренції між товаровиробниками однорідної продукції на стадії виробництва, що через функцію санації проявляється на етапі збуту;

- обґрунтовано організаційно-економічні та функціональні засади створення та методичні основи функціонування державної структури - Агентства з регулювання ринку сільськогосподарської продукції - для забезпечення зрівноваженої пропозиції на регіональному та національному рівнях внаслідок інтервенційних дій;

удосконалено:

- методичні підходи до обґрунтування вибору посередницьких структур виробниками на ринку сільськогосподарської продукції з урахуванням дії позитивних і негативних чинників та вимог взаємовигідності партнерських відносин на стадії обміну;

- організаційні важелі регулювання переміщення сільськогосподарської продукції шляхом інтервенційних дій держави з метою забезпечення регулювання пропозиції і вирівнювання цін на окремі види продукції на регіональних та національному ринках;

дістали подальший розвиток:

- наукові підходи щодо елімінації диспропорції обсягів споживання основних продуктів харчування з розрахунку на одну особу на міжрегіональному з врахуванням стабілізації пропозиції на національному рівнях;

- засади гармонізації взаємовідносин суб'єктів на ринку сільськогосподарської продукції в умовах невизначеності поведінки товаровиробників при утворенні їх об'єднань, які зумовлені дією позитивних і негативних чинників.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони забезпечать стабілізацію ринку сільськогосподарської продукції шляхом державного регулювання зрівноваженої пропозиції на регіональному та національному рівнях. інтервенційний сільськогосподарський трейдер

Основні положення, висновки і пропозиції роботи використані Головним управлінням агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації (довідка № 5/13-3334/2-08/3-10 від 23.05.2008р.); в аналітичній роботі відділу сільського господарства та навколишнього середовища Головного управління статистики у Львівській області (довідка 17-25/15 від 04.06.2008р.); прийняті до впровадження Жовківською районною державною адміністрацією Львівської області (довідка № 02-23/765 від 12.05.2008р.) та використані в практичній роботі фермерського господарства „Клен” Жовківського району Львівської області (довідка № 27/08 від 22.05.2008р.). Як окрема тема „Ринкові відносини в аграрному секторі“ включені у підручник “Економіка підприємств” (довідка № 01-28-02 від 11.06.2008р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблеми забезпечення зрівноваженої пропозиції на регіональному та національному рівнях України та розробки засад створення державної структури, на яку покладаються ці функції. Наведені у дисертаційній роботі результати, висновки та пропозиції сформульовані і обґрунтовані автором особисто. З наукових праць, виконаних у співавторстві, використано лише ідеї та положення, розроблені автором.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися на міжнародному форумі „Регіональні умови розвитку сільських прикордонних регіонів Польщі і України“ (Жешов-Львів, 2003); міжнародній науково-теоретичній конференції „ Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці“ (Житомир, 2005); міжнародних науково-практичних конференціях: „Структурні трансформації та інвестиційно-інноваційний розвиток торгівлі“ (Львів, 2005) та „Україна - сільське господарство - СОТ: теорія і практика“ (Миколаїв, 2007); міжнародних науково-практичних форумах: „Теорія і практика розвитку АПК“ (Львів, 2006) та „Екологічні, економічні та технологічні аспекти використання земельних ресурсів“ (Львів, 2007), міжнародному проекті „Створення контактно-консультаційно-дорадчих центрів у Жешові та Львові для підприємців аграрного сектора під патронатом Європейського парламенту“ (Жешов, 2006), а також на наукових конференціях у Львівському національному аграрному університеті.

Публікації. Результати проведених досліджень опубліковані у 14 працях, у тому числі 8 праць у фахових виданнях, 5 статей у матеріалах конференцій та 1 у колективній монографії. Загальний обсяг публікацій - 8,07 друк. арк., з них особисто автора - 3,60 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 201 сторінці машинописного тексту, в тому числі 171 сторінка основного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Дисертація містить 21 таблицю, 21 рисунок, 3 додатки. Список використаних джерел налічує 200 найменування і міститься на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію і можливість практичного застосування.

У першому розділі - „Теоретичні основи формування і функціонування ринку сільськогосподарської продукції“ - розглянуто теоретичні та економіко-правові засади формування і функціонування ринку сільськогосподарської продукції, узагальнено зарубіжний досвід і можливості його застосування в Україні, викладено методологію і методику дослідження проблеми.

Ринок є не лише зв'язковою ланкою між виробництвом і розподілом, між виробництвом і споживанням, а й єдиним середовищем, де є однакова зацікавленість товаровиробника, посередника і підприємця, спрямована на розвиток і задоволення потреб споживача (рис. 1). Ринок сільськогосподарської продукції можна трактувати як систему економічних відносин, яка формується за участю різних інституцій, забезпечує та регулює виробництво продукції аграрного сектора економіки та рух товару до споживача у сфері обміну.

Рис. 1. Взаємодія учасників ринку сільськогосподарської продукції

Стан і тенденції розвитку ринку сільськогосподарської продукції в розрізі окремих регіонів свідчать про значні відхилення у рівнях виробництва основних видів продукції на одну особу. Так, виробництво яєць, вище, ніж у середньому в Україні, є в господарствах Сходу, Півночі та Центру, а картоплі - у регіонах Центру, Півночі й Заходу України, де воно відповідно у 5,3; 4,9 та 4,7 раза більше, ніж на Півдні. Значні відхилення спостерігаються у виробництві і споживанні продукції тваринництва. В областях Східного регіону на одного жителя молока і м'яса виробляється відповідно у 2,2 і 1,3 раза менше, ніж на Заході (табл. 1).

Таблиця 1

Виробництво основних видів продукції з розрахунку на одного жителя, кг

Регіон	Зерно	Картопля	Овочі	Плоди і ягоди	Яйця, шт.	Молоко	М'ясо
	2001 р.	2006 р.	2001 р.	2006 р.	2001 р.	2006 р.	2001 р.	2006 р.	2001 р.	2006 р.	2001 р.	2006 р.	2001 р.	2006 р.
Захід	416	395	483	605	121	153	34	45	179	259	404	394	58	37
Схід	779	666	218	250	115	164	24	13	194	313	171	183	31	29
Північ	739	559	739	624	120	145	17	16	268	335	433	337	75	45
Південь	1365	1053	130	128	148	233	24	22	224	256	246	232	46	33
Центр	1593	1621	553	684	186	218	16	49	227	381	379	432	76	53
Середнє по країні	816	732	356	416	121	172	23	24	199	304	275	284	48	37

Надлишок або дефіцит певного виду сільськогосподарської продукції в окремо взятому регіоні відносно інших відображається в цінах на неї. Через недостатній рівень пропозиції ціна на картоплю на Півдні буває в 1,2 - 1,5 разу вищою, ніж на Заході, а на молоко і яловичину на Сході відповідно в 1,5 і 1,1 разу вищою, ніж на Півночі.

Диспропорція обсягів споживання продуктів харчування з розрахунку на одну особу в окремих регіонах потребує вирівнювання з метою забезпечення відповідних науково - обґрунтованих норм. Проте на сьогодні в Україні ринок сільськогосподарської продукції є ще неструктурований, недостатньо організований та керований і за своєю природою не спроможний забезпечити прогресивні структурні зрушення в економіці, гарантувати виробникам сталість прибутків та соціальну справедливість у суспільстві.

Чинна законодавча база України з питань регулювання ринку сільськогосподарської продукції представлена різними юридичними документами, але є фрагментарною, неповною, характеризується непослідовністю, суперечливістю і незавершеністю. Досвід розвинених країн ще не недостатньо використовується на практиці. Відсутність системи ефективного регулювання державою ринкових відносин робить аграрну економіку країни не здатною забезпечити науково - обґрунтований рівень харчування населення і продовольчу безпеку.

У другому розділі - „Стан та оцінка функціонування ринку сільськогосподарської продукції“ - досліджено ринок основних видів сільськогосподарської продукції, обґрунтовано ефективність каналів та способів її реалізації, аргументовано ефективність інституційної підтримки сільськогосподарських підприємств.

Україна в цілому володіє значним природним потенціалом розвитку сільськогосподарського виробництва, але протягом періоду реформування аграрного сектора економіки обсяги виробництва основних видів продукції в Україні знизились. У 2000 р. обсяги виробництва зернових культур були на 26550 млн. т меншими, а цукрових буряків одержано лише 29,8 % від рівня 1990 р. Упродовж 2000 - 2006 рр. спостерігається позитивна динаміка зростання виробництва всіх видів сільськогосподарської продукції. У 2006 р. виробництво зерна зросло на 9799,3 млн. т, цукрових буряків - на 9221,9 млн. т, а соняшнику - в 1,5 раза порівняно з 2000 р. Зростання обсягів м'яса забезпечено в основному за рахунок збільшення виробництва свинини та м'яса птиці. Виробництво яловичини й телятини зменшилось у 2006 р. на 186,9 тис. т проти 2000 р., а порівняно з 1990 р. його одержано менше ніж третини. Нестабільною є тенденція виробництва молока. Якщо у 2005 р. його було вироблено на 1056,5 тис. т більше, ніж у 2000 р., то у 2006 р. - уже менше на 427,5 тис. т порівняно з 2005 р.

Досить строкатими є показники виробництва основних видів продукції рослинництва в окремих регіонах України стосовно споживання. У Криму з розрахунку на одну особу менше виробляється, ніж споживається картоплі та овочів відповідно на 2,7 і 25,2%. Менше виробляють овочів та продовольчих баштанних культур, ніж споживають жителі Київської та Донецької областей - на 24,2%. На критичній межі самозабезпечення овочами та продовольчими баштанними культурами перебувають жителі Івано-Франківської й Волинської областей.

Зерна в Кіровоградській області виробляється у 18 разів, у Миколаївській та Полтавській - у 13 разів більше, ніж спожито. Більше виробляють картоплі, ніж споживають з розрахунку на одну особу у Рівненській області - у 5 разів, Вінницькій, Волинській, Житомирській, Черкаській відповідно в 4,4-4,8 раза. Співвідношення між виробництвом і споживанням м'яса і м'ясних продуктів у 2006 р. в Україні складало лише 87,6%, тобто обсяги споживання на 12,4% були сформовані за рахунок завезення з інших країн. Кращі за інші регіони мають показники з виробництва м'яса господарства Волинської, Івано-Франківської та Черкаської областей, де рівень виробництва перевищує споживання в 1,2-1,9 раза. В інших регіонах власне виробництво м'яса далеко не забезпечує мінімального рівня норми споживання. Особливо це стосується Донецької області, в якій виробництво складає лише 44,1%, Луганської 52,6% та Одеської - 56,4% від рівня спожитого у 2006 р. м'яса. Недостатня його кількість певною мірою компенсувалась за рахунок завезення з інших регіонів або імпорту з інших країн. Не забезпечуються власним виробництвом молока та молочних продуктів жителі Донецької, Дніпропетровської, Київської, Луганської та Харківської областей, де її вироблено лише 51,1-88,3% від рівня спожитих. Не забезпечені і яйцями всіх видів птиці у 2006 р. порівняно з рівнем споживання жителі Хмельницької, Волинської, Закарпатської, Одеської та Херсонської областей.

Дослідження показують, що в розрізі окремих регіонів існує певна залежність між кількістю виробленого і спожитого продукту та рівнем доходів на одну особу (табл. 3).

Таблиця 3

Взаємозв'язок виробництва зерна, споживання хліба та хлібопродуктів з розміром доходів на одну особу в Україні, 2006 р.

Група областей за рівнем виробництва зерна на одну особу, кг	Кількість областей у групі	Виробництво зернових культур на одну особу за рік, кг	Споживання хліба та хлібних продуктів на одну особу за рік, кг	Грошові доходи населення в розрахунку на одну особу за рік, грн.
І - до 687,8	13	416,9	117,3	8102,8
ІІ - 687,8 - 1375,4	8	993,4	121,3	7710,9
ІІІ - понад 1375,4	4	1736,9	126,3	7430,2
У цілому і в середньому в країні	25	732	119,5	7887,7

Кореляційно-регресійний аналіз показав, що в регіонах існує пряма залежність між виробництвом та споживанням і обернена між доходами населення та обсягом спожитого хліба і хлібопродуктів на одну особу, яку можна описати рівнянням

Y = 171,432 + 0,0027 Х - 0,0070 Z,

де Х - обсяг виробництва зерна на душу населення, кг;

Z - розмір грошових доходів на одну особу за рік, грн.

У розрізі регіонів проявляється обернена залежність між кількістю виробленого м'яса на одну особу та його споживанням і пряма залежність між обсягом спожитої кількості м'яса і доходами на одну особу:

Y = 9,852781 + 0,132344 Х + 0,003566 Z,

де Х - обсяг виробництва м'яса на душу населення, кг.

Зазначене рівняння регресії свідчить, що із зростанням виробництва м'яса на 1 кг його споживання на одну особу зростає на 0,13 кг, а зі зростанням доходів на 1 грн. з розрахунку на одну особу споживання зростає на 0,004 кг. Аналогічні дослідження взаємозв'язку виробництва і споживання з обсягом грошових доходів на одну особу проведено і щодо інших видів продукції.

Рівень споживання як на регіональному, так і національному рівнях значною мірою визначається способом реалізації і можливістю своєчасної доставки продукту від виробника до споживача.

В умовах планової економіки постачання сільськогосподарської продукції було чітко налагоджене через систему заготівельних організацій.

Проте на етапі трансформаційних перетворень у зв'язку з недостатнім розвитком елементів інфраструктури як проміжної ланки на ринку сільськогосподарської продукції з'явилися випадкові посередники. Це структури підприємницького типу, які ставлять перед собою завдання за будь-яких обставин одержати якомога більший зиск, інколи нехтуючи навіть правилами підприємницької етики.

У процесі становлення ринкових відносин значно змінилися підходи сільськогосподарських виробників до обрання каналу реалізації продукції (рис. 2).



Рис. 2. Позитивні та негативні чинники, що визначають вибір виробником способу реалізації продукції.

Соціологічні дослідження свідчать, що сільськогосподарські товаровиробники здебільшого перевагу надають реалізації продукції посереднику - юридичній особі, що займається не лише заготівлею, а й її переробкою, оскільки через таких посередників держава виплачує доплати й дотації за продукцію вищої якості (табл. 4).

Виробники, що реалізували картоплю заготівельним організаціям (а це близько 20% від загального продажу) одержали прибутку з розрахунку на один гектар посіву на 6644,62 грн. менше від тих, що реалізували її іншим організаціям. На 8663,3 грн. більше прибутку з розрахунку на один гектар посіву картоплі отримали ті виробники, які реалізували продукцію на оптовому ринку „Шувар“, ніж ті, що зробили це на торговому ринку.

Таблиця 4

Вплив каналу реалізації картоплі на ефективність господарської діяльності сільськогосподарських підприємств Жовківського району Львівської області, 2006 р.

Канал реалізації	Середня ціна реалізації 1 ц, грн.	Собівартість 1 ц, грн.	Одержано прибутку на 1 ц, грн.	Одержано прибутку на га посіву, грн.
Заготівельним організаціям	89,77	69,31	20,46	2967,59
Населенню в рахунок оплати праці (включаючи громадське харчування)	103,51	63,55	39,96	4505,09
На торговому ринку	90,91	71,25	19,66	3095,15
На оптовому ринку „Шувар“	168,33	83,15	85,18	11758,45
Інші	149,15	76,70	72,45	9612,21
У середньому за всіма каналами	105,66	63,25	42,41	4745,68

Сільськогосподарський оптовий ринок, як один з елементів ринкової інфраструктури, забезпечує прямий вихід товаровиробників на торг для спільного збуту продукції і гарантує їм вигідний продаж сільськогосподарської продукції. Формування великих оптових партій картоплі має кращі перспективи порівняно з дрібними, оскільки продукцію можна реалізувати і в інші регіони, де вона є в дефіциті і де на неї існує попит, що є прерогативою держави.

Без активної участі держави в підтримці сільськогосподарських товаровиробників розвиток ринку сільськогосподарської продукції є не лише безперспективним, а й практично нереальним. Динаміка фінансування програм підтримки сільськогосподарського виробництва з місцевих бюджетів свідчить про їх нестабільність і строкатість, що спричинено дефіцитом бюджетних надходжень (рис. 3).



Рис. 3. Динаміка фінансування програм підтримки сільськогосподарських виробників Жовківського району з місцевого бюджету.

На низькому рівні є доплати на підтримку розвитку галузі рослинництва. Частка компенсації за посіви ярих зернових і на придбання мінеральних добрив не перевищує 10 - 15 %, що ускладнює можливість їх придбання та внесення під сільськогосподарські культури і відповідно зумовлює зниження врожайності. За рахунок зростання загальних обсягів фінансової підтримки вона значно зросла з розрахунку на один гектар посіву і у 2007 р. була в 3,1 раза більшою порівняно з 2004 р.

Проте така підтримка є дуже низькою, якщо врахувати, наприклад, що для виробництва зернових на гектар посіву необхідно виконати 10 - 12 га еталонної оранки, а потреба на еталонний гектар складає 15 літрів пального. Таким чином, щоб забезпечити виробництво зернових на одному гектарі, лише на пальне необхідно близько 750 - 900 грн., а на придбання мінеральних добрив - за поточними цінами приблизно 1900 грн.

У третьому розділі - „Вдосконалення засад функціонування ринку сільськогосподарської продукції“ - обґрунтовано пропозиції організаційно-економічного характеру, спрямовані на розвиток і вдосконалення економічних взаємовідносин між ринковими суб'єктами та регулювання ринку сільськогосподарської продукції на перспективу.

На регіональному ринку сільськогосподарської продукції спостерігається ще не достатній розвиток його інфраструктури. Основними її елементами у Львівській області є товарні біржі, агроторгові доми, окремі аукціони та оптовий ринок „Шувар“.

У складних непрозорих умовах реалізації товаровиробники потребують об'єднання зусиль для збуту виробленої ними продукції у формі заготівельно-збутових кооперативів, що дає їм змогу представлення на ринку однорідного високоякісного продукту в необхідній кількості, зменшення витрат на зберігання і переробку продукції і збільшення доходів. На відміну від приймальних пунктів, заготівельно-збутові кооперативи закуповують продукцію у населення за вищою ціною, що є єдиним способом захисту інтересів сільських товаровиробників. Проте брак ініціативи, який у свою чергу спричинений відсутністю підтримки з боку держави та недосконалою нормативно-законодавчою базою, стримує розвиток об'єднань сільськогосподарських товаровиробників.

З підвищенням попиту пов'язане поняття місткості ринку. Якщо платоспроможний попит перевищує пропозицію, то врегулювати цей процес необхідно державі, використовуючи різні важелі і методи, у тому числі й перерозподіл продукції по регіонах шляхом інтервенційних закупівель.

Державне регулювання на рівні регіону повинно передбачати вирішення проблеми забезпечення населення продовольством і переробної промисловості сировиною власного виробництва, а за умови їх нестачі - залучення з інших регіонів. З цією метою необхідно провести розрахунки балансу виробництва і споживання сільськогосподарської продукції відповідно до стандартів. Методичний підхід повинен ґрунтуватися на врахуванні необхідних державних і регіональних резервів та обсягів продукції, призначеної на насіння, корми, переробку, споживання, експорт, і в разі необхідності - потреби в імпорті окремих видів продукції. Як приклад, у роботі проведено розрахунки надлишків та нестачі зерна в окремих регіонах.

Надлишки окремих видів продукції, що є в регіонах, де для їх виробництва є сприятливіші природно-економічні умови і собівартість значно нижча доцільно перемістити в інші регіони, де є їх нестача. Це сприятиме поглибленню поділу праці, спеціалізації й розміщенню виробництва сільськогосподарської продукції та галузей переробної промисловості з урахуванням соціальних інтересів населення.

З огляду на складну ситуацію, що склалася в аграрному секторі з проблемою реалізації продукції, і невідкладність її вирішення, дії владних і комерційних структур, та й в цілому бізнесу мають бути спрямовані на раціональне використання наявних елементів інфраструктури за допомогою структур державного регулювання. Такою структурою може стати регіональне відділення Агентства з регулювання ринку сільськогосподарської продукції (рис. 4).

Рис. 4. Організаційне регулювання ринку сільськогосподарської продукції на регіональному рівні.

Головною функцією регіонального відділення Агентства з регулювання ринку сільськогосподарської продукції має стати реалізація загальнодержавної інтервенційної політики на ринку сільськогосподарської продукції з метою стабілізації ринку продовольчих товарів, а також сприяння сільськогосподарським виробникам в одержанні більших доходів. Кадровий потенціал регіонального відділення Агентства з регулювання ринку сільськогосподарської продукції може бути сформований із залученням спеціалістів управлінь економіки та головних управлінь агропромислового розвитку обласних держадміністрацій. На мікрорівнях можуть бути залучені спеціалісти управлінь агропромислового розвитку районних держадміністрацій та працівники служби дорадництва.

Основними функціями діяльності регіонального відділення Агентства з регулювання ринку сільськогосподарської продукції повинно стати збір та обробка інформації в економічній, торговельній і споживчій сферах. Насамперед, це вивчення пропозиції на рівні регіону та кон'юнктури ринку, налагодження господарських зв'язків товаровиробників із переробними підприємствами, проведення інтервенційної політики на ринку сільськогосподарської продукції як на регіональному, так і міжрегіональному рівнях України. Забезпечення населення як загалом у державі, так і в окремих регіонах якісними продуктами різноманітного асортименту і в достатній кількості має стати головним напрямом соціально-економічного розвитку країни, оскільки на цьому ґрунтується її національна безпека.

Створення державного Агентства з регулювання ринку сільськогосподарської продукції дасть змогу сформувати систему цивілізованих взаємовідносин між товаровиробниками, елеваторами, товарними біржами та трейдерами, врегулювати рух продовольчих товарів на регіональних і загальнонаціональному ринках із врахуванням кон'юнктурного сезонного коливання цін, пропозицію відповідно до попиту населення і забезпечити його задоволення на рівні науково - обґрунтованих норм споживання, а також залучити додаткові інвестиції для авансування сільськогосподарського виробника.

ВИСНОВКИ

1. Концептуальний підхід до тлумачення поняття „ринок сільськогосподарської продукції“ повинен ґрунтуватися на розумінні його як системи економічних відносин, яка формується за участю різних інституцій, забезпечує та регулює виробництво продукції аграрного сектора економіки та рух товару до споживача у сфері обміну.

2. Взаємодія функцій ринкового середовища свідчить, що боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови збуту продукції зароджується на стадії виробництва і посилюється у сфері обміну. Відсутність конкуренції між виробниками спонукає споживачів до відповідних конкурентних дій. У випадку недостатніх обсягів продукції на ринку виграє той споживач, у якого вища платоспроможність і втратить той, у якого недостатня кількість фінансових ресурсів.

3. Основними причинами, що стримують становлення та ефективне функціонування ринку сільськогосподарської продукції в Україні, є не відпрацьованість у науковому плані концептуального підходу до змісту, функцій та елементів ринку і його інфраструктури, а також незрілість і нестабільність політичної та економічної ситуації в Україні, недостатній рівень забезпечення нормативно-правовими актами й неврегульованість фінансово-кредитного обслуговування та системи оподаткування.

4. Регресійний аналіз споживання на одну особу продуктів рослинництва в регіонах показав, що між виробництвом і споживанням хліба і хлібопродуктів та картоплі існує пряма залежність і обернена між обсягом спожитих продуктів та доходами на одну особу. У міру зростання виробництва овочів відповідно зростає і їх споживання. Проте між споживанням і доходами, в даному випадку, теж існує пряма залежність, і населення областей з вищим рівнем доходів на одну особу, зокрема Івано-Франківської, Київської, Донецької, через недостатню кількість вироблених власних овочів закуповує завезені з інших регіонів.

5. Споживання продукції тваринництва перебуває в оберненій залежності від кількості виробленого м'яса і молока на одну особу. Зате існує пряма залежність між обсягом спожитої кількості цих продуктів і доходами на одну особу. З підвищенням виробництва м'яса і молока на 1 кг на особу відповідно зростає їх споживання на 0,13 кг і 0,20 кг, а зі зростанням доходів на 1 грн. з розрахунку на одну особу споживання м'яса зростає на 0,004 кг. Із збільшенням виробництва яєць на 1000 шт. їх споживання на одну особу зростає на 85 шт., а зі зростанням доходів населення на одну особу на 1000 грн. споживання яєць зростає на 6 шт.

6. Усунути регіональну диспропорцію надлишків продукції галузей рослинництва і тваринництва можна за рахунок їх переміщення в інші регіони, де є нестача цієї продукції. Це сприятиме вирівнюванню їх споживання на одну особу, поглибленню поділу праці, спеціалізації й розміщенню виробництва сільськогосподарської продукції та галузей переробної промисловості з урахуванням державних і соціальних інтересів.

7. У нинішніх умовах сільськогосподарські товаровиробники здебільшого перевагу надають реалізації продукції посереднику - юридичній особі, що займається не лише заготівлею, а й переробкою продукції, оскільки через таких посередників держава виплачує доплати й дотації за продукцію вищої якості.

8. Дослідження показують, що державна підтримка сільськогосподарських виробників в основному зводиться до стимулювання збільшення обсягів виробництва тваринницької продукції. Такий підхід є недалекоглядним, оскільки бюджетні кошти фактично витрачаються на „проїдання“. Пріоритетним має стати підтримка поліпшення племінних якостей худоби, що дасть змогу підвищити продуктивність тварин.

9. Зі становленням ринкових умов господарювання залежно від виду продукції та її корисності, на шляху реалізації виникли багаторівневі відносини обміну, що зумовило появу випадкового посередника, який основною метою своєї діяльності ставив за будь-яких обставин одержати максимальний прибуток, інколи нехтуючи навіть нормами підприємницької етики.

10. Оптові плодоовочеві ринки й аукціони живої худоби та птиці мають працювати на приватних засадах, але їх створення потребує державної підтримки шляхом врегулювання нормативно-правової бази, яка б забезпечила формування прозорого і дійового механізму цін і виявляла дійсний стан попиту та його задоволення. Необхідно прийняти закон „Про оптові ринки“, положення якого регламентували б певні функції ринку, що не регулюються ринковим середовищем.

11. Основною державною структурою з регулювання ринку має стати Агентство з регулювання ринку сільськогосподарської продукції, основним завданням якого є реалізація загальнодержавної інтервенційної політики з метою зрівноваження і стабілізації забезпечення населення продукцією сільського господарства та сприяння товаровиробникам в одержанні доходів, що забезпечать ефективність їх виробництва. Кадровий потенціал регіонального відділення Агентства з регулювання ринку сільськогосподарської продукції може бути сформований з числа спеціалістів управлінь економіки та головних управлінь агропромислового розвитку обласних держадміністрацій і на мікрорівні - спеціалістами управлінь агропромислового розвитку районних держадміністрацій та працівниками служби дорадництва.

12. Внутрішній баланс зерна в областях України засвідчує велику кількісну строкатість у виробництві й самозабезпеченні ним в окремих регіонах. Неспроможні забезпечити свої потреби власним виробництвом зерна в основному області Західного регіону. Натомість області Півдня і Сходу України виробляють значно більші його обсяги відносно потреб, що дозволяє вважати за доцільне здійснення перерозподілу надлишків зерна з південних і східних областей у центральні і західні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Павленчик А.О. Засади регулювання аграрного ринку // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2003. - № 10 (1). - С. 55 - 59.

2. Павленчик А.О. Роль суспільно-адміністративних систем у розвитку сільських регіонів // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2003. - № 10 (2). - С. 230 - 234.

3. Павленчик А., Павленчик Н. Ринкові чинники формування конкурентоспроможності аграрних підприємств // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2005. - № 12. - С. 60 - 64. (Автором обґрунтовано доцільність концентрації виробництва як засобу підвищення конкурентоспроможності підприємств у ринкових умовах).

4. Горбонос Ф.В., Павленчик А.О. Теоретичні засади регулювання аграрного ринку // Вісник Львівської комерційної академії. - 2005. - Вип. - С. 66 - 73. - (Серія економічна). (Автору належить методичний підхід щодо врегулювання пропозиції на регіональному та національному рівнях та розробка моделі державного Агентства з регулювання ринку сільськогосподарської продукції).

5. Павленчик А.О. Теоретичні засади аграрного ринку // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2006. - № 13. - С. 92 - 100.

6. Черевко Г.В., Іваницька Г.Б., Павленчик А.О., Стецович О.Ю. Теорія і практика аграрного ринку в Україні // Вісник аграрної науки. - 2006. - № 8. - С.11 - 20. (Автором узагальнені погляди та підходи учених до розуміння суті аграрного ринку).

7. Павленчик Н., Павленчик А. Ініціативна роль підприємств у формуванні аграрного ринку // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2007. - № 14 (1). - С. 54 - 59. (Автором проаналізовано вплив позитивних та негативних чинників на рішення суб'єктів ринку щодо утворення їх об'єднань).

Стаття у колективній монографії

8. Черевко Г.В., Горбонос Ф.В., Іваницька Г.Б., Павленчик А.О., Ващик М.С. Державне регулювання економічних взаємовідносин та інвестиційна політика в АПК/ // Аграрна політика в умовах ринкової трансформації економіки агропромислового комплексу: кол. монографія / за заг.ред. П.С.Березівського. - Львів: ЛДАУ, 2006. - С.165 - 187. (Автором опрацьовані та визначені напрями державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції).

Статті у матеріалах науково-практичних конференцій

9. Горбонос Ф.В., Павленчик А.О. Чинники розвитку підприємництва в прикордонних сільських регіонах України // Регіональні умови розвитку сільських прикордонних регіонів Польщі і України. - Жешув; Львів, 2003. - С. 189 - 203. (Автором розкрито чинники розвитку підприємництва в ринкових умовах та узагальнено досвід функціонування підприємств у прикордонній зоні).

10. Павленчик Н.Ф., Павленчик А.О. До методики дослідження розвитку кооперації в агробізнесі. // Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці: матеріали Міжнар. наук.-теор. конф. Ч. 2. - Житомир: Держ. агроекол. ун-т, 2005. - С. 104 - 106. (Автором запропоновано методичний підхід до формування заготівельно-збутових кооперативів).

11. Павленчик Н., Павленчик А. Канали і способи реалізації сільськогосподарської продукції в ринкових умовах Теорія і практика розвитку АПК: матеріали міжнар. наук.-практ. форуму, 19-20 вер. 2006 р. Т. 1. - Львів: ЛДАУ, 2006. - С.281 - 288. (Автором проведені та опрацьовані соціологічні дослідження, обґрунтовано підходи до обрання товаровиробниками вигідного каналу реалізації продукції).

12. Gorbonos F., Pawіenczyk A. Problemy obrotu produktami rolno-spoџywczymi // Uwarunkowania dziaіalnoњci gospodarczej w sektorze rolno- spoџywczym Ukrainy jako podstawa rozwoju wspуіpracy transgranicznej. - Rzeszуw, 2006. - S. 87 - 97. (Автором проаналізовано функціонування основних елементів інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції).

13. Горбонос Ф.В., Павленчик Н.Ф., Павленчик А.О., Корчинський І.О. Розвиток інфраструктури регіонального аграрного ринку Вісник аграрної науки Причорномор'я: Міжнар. наук.-практ. конф. „України - сільське господарство - СОТ: теорія і практика“ - Миколаїв, 2007. - С. 111 - 116. - (Спецвип. 3 (42), том 1). (Автором досліджено та узагальнено засади функціонування оптового торгового ринку).

14. Павленчик А., Корчинський І. Формування інфраструктури аграрного ринку як засобу підвищення ефективності використання землі // Екологічні, економічні та технологічні аспекти використання земельних ресурсів: матеріали Міжнар. наук.-практ. форуму, 19-21 вер. 2007 р. - Львів: ЛДАУ, 2007. - С. 142 - 147. (Автором проведена порівняльна ефективність функціонування різних каналів реалізації продукції).

АНОТАЦІЯ

Павленчик А.О. Формування та функціонування ринку сільськогосподарської продукції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Львівський національний аграрний університет, Львів, 2008.

Розкрито поняття суті ринку сільськогосподарської продукції, обґрунтовується необхідність його державного регулювання.

Досліджено рівень виробництва основних видів сільськогосподарської продукції, виявлено значні його відхилення з розрахунку на одну особу в розрізі окремих регіонів, розкрито умови, що визначають вибір виробниками ефективного способу її реалізації. Аналізуються напрями й важелі підтримки державою сільськогосподарських товаровиробників. Викладено позицію автора щодо необхідності створення заготівельно-збутових кооперативів, як важливої форми захисту інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

Пропонується здійснювати управління процесами просування продукції від виробників до споживачів з використанням державної структури Агентства з регулювання ринку сільськогосподарської продукції, функцією якого має стати реалізація державної інтервенційної політики з метою стабілізації ринку продовольчих товарів на регіональному рівні шляхом переміщення їх надлишків, що є в окремих регіонах, у регіони, де є їх нестача, що сприятиме поглибленню поділу праці в регіонах, одержанню доходів товаровиробниками та забезпеченню соціальних інтересів населення.

Ключові слова: ринок сільськогосподарської продукції, регулювання, державні інтервенції, попит, пропозиція, споживання.

АННОТАЦИЯ

Павленчик А.А. Формирование и функционирование рынка сельскохозяйственной продукции. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Львовский национальный аграрный университет, Львов, 2008.

В работе обобщенны методические подходы, взгляды ученых и теоретические основы рынка сельскохозяйственной продукции. Раскрыто научное понятие сущности рынка и представлена модель взаимодействия функций рыночной среды. Рассматриваются экономико-правовые основы функционирования рынка сельскохозяйственной продукции, зарубежный опыт и возможности его применения в Украине. Раскрыты проблемы, которые обуславливают необходимость его государственного регулирования.

Исследовано современное состояние производства основных видов сельскохозяйственной продукции как в целом по стране, так и по отдельным регионам. Выявлены значительные отклонения объемов ее производства из рассчета на одного человека по отдельным регионам, показаны уровень обеспеченности и отражение в ценах спроса и предложения на отдельные виды продукции на региональных рынках. Показана зависимость уровня потребления отдельных видов продукции от производства из рассчета на одного человека с учетом его доходов.

Обосновываются целесообразность и цель государственного регулирования рынка сельскохозяйственной продукции, которое должно способствовать решению проблемы обеспечения населения продовольствием и перерабатывающей промышленности сырьем собственного производства на уровне отдельного региона, а при их недостатке - привлечению из других регионов путем интервенционных действий. При таких условиях должны быть учтены необходимые государственные и региональные резервы и объемы продукции, предназначенные на экспорт, а при необходимости - потребность в импорте отдельных видов продукции.

Анализируются способы реализации продукции и раскрыты условия, определяющие выбор производителями эффективного способа реализации. Обосновывается целесообразность использования посреднических структур с высоким уровнем гарантий стабильных экономических отношений, которые обеспечивают высокие доходы и доплаты со стороны государства за реализованную продукцию соответствующего качества при условии соблюдения требований программ.

В работе рассматриваются и анализируются направления и рычаги поддержки сельскохозяйственных товаропроизводителей со стороны государственных и местных бюджетов, показаны место, роль, значение и ее эффективность, раскрыта позиция автора относительно целесообразности таких мероприятий в разрезе отдельных программ.

Предлагаются и рассматриваются мероприятия по усовершенствованию формирования основ защиты сельскохозяйственных товаропроизводителей путем образования их объединений. Изложен взгляд автора относительно необходимости создания заготовительно-сбытовых кооперативов, как важной формы защиты интересов сельскохозяйственных производителей. Разработаны этапы создания и структурная схема заготовительно-сбытового кооператива по заготовке овощей в Жовковском районе Львовской области.

Уделено значительное внимание развитию инфраструктуры регионального рынка сельскохозяйственной продукции, анализируется ее функционирование и определена роль отдельных элементов. Особое внимание отводится необходимости использования таких элементов, как аукционы и оптовые рынки. Изложен опыт функционирования оптового рынка „Шувар“ и предлагается объединение общих усилий и деятельности оптовых рынков и агроторговых домов.

Учитывая недостаточный уровень развития элементов инфраструктуры на региональном рынке сельскохозяйственной продукции, несогласованность их действий в продвижении ее от производителей к потребителям, предлагается осуществлять управление этими процессами с использованием государственной структуры. Такой структурой может послужить региональное отделение Агентства по регулированию рынка сельскохозяйственной продукции, главной функцией которого должна быть реализация общегосударственной интервенционной политики на рынке сельскохозяйственной продукции с целью стабилизации рынка продовольственных товаров и содействия возможности получения доходов сельскохозяйственными товаропроизводителями.

Государственное регулирование должно проводиться путем перераспределения излишков определенных видов продукции на внутригосударственном уровне, обеспечивающее оптимальный объем реализации продукции при определенном уровне платежеспособного спроса, предложения и цены. Методологический подход к распределению отдельных видов продукции должен основываться на учете удовлетворения нужд в семенах, кормах, переработке и потреблении. При таком подходе существующие в отдельных регионах, с более благоприятными условиями производства, излишки могут быть перемещены в регионы с их недостатком. Это будет способствовать углублению разделения труда, размещению производства сельскохозяйственной продукции и предприятий перерабатывающей промышленности с учетом социальных интересов населения. Приводится пример возможного внутреннего, на уровне регионов, перераспределения зерна.

Ключевые слова: рынок сельскохозяйственной продукции, регулирование, государственные интервенции, спрос, предложение, потребление.

SUMMARY

Pavlenchyk A.O. Formation and functioning of the market of agricultural commodities. - Manuscript.

Thesis on competition for a scientific degree of Candidate of Economic Sciences, on the specialty 08.00.04. - Economy and management (by the type of economic activities). - Lviv national agrarian university, Lviv, 2008.

The research examines the essence of the market of agricultural production and grounds the necessity of its state regulation. It highlights the level of manufacturing the basic types of agricultural commodities and reveals the serious omissions in calculating the data per capita within certain regions. The work describes the conditions determining the producers' choice in searching the effective way of commodities' realization. The research analyzes directions and instruments of the state support of agrarian producers. It represents the authors view concerning the necessity of purvey and sale cooperative societies as a sufficient form of protection of agricultural producers' interests.