Актуальність теми. Збереженість молодняка овець є одним з основних факторів забезпечення ефективного ведення тваринництва в Україні, у тому числі і в АР Крим, де однією з провідних галузей є вівчарство. В умовах республіки значні збитки вівчарству спричиняють бронхопневмонії. Етіологічні чинники як окремо, так і в асоціації при хворобах системи дихання до цього часу залишаються маловивченими, до того ж боротьба з респіраторними захворюваннями овець у Криму ускладнюється відсутністю ефективних лікувальних та профілактичних заходів.

Терапія овець при легеневих хворобах зводиться, в основному, до застосування антибактеріальних засобів. Профілактичні заходи, здебільшого, спрямовані на поліпшення умов годівлі та утримання овець, недопущення перегріву та переохолодження організму тварин тощо. Ці заходи повною мірою не сприяють повному одужанню, кількість хворих тварин з часом не зменшується, частина овець, яких лікували, гине. Причиною цього є неврахування гельмінтозного фактора (а саме: паразитування легеневих нематод - диктіокаул) у розвитку бронхопневмоній, а також реактивності організму тварин.

За останні роки частіше спостерігається змішаний перебіг хвороб, у тому числі й респіраторних, які спричиняються двома і більше агентами різних таксономічних груп (Апатенко В.М., 1990; Балаба В.С., 1973; Біла І.Д., 1999), включаючи й гельмінтів. Проблеми асоціацій гельмінтів та мікрофлори достатньо ще не вивчені.

Важливим є також дослідження імунокомпетентної системи організму тварин при асоційованих бронхопневмоніях, оскільки добре відомо, що гельмінти, а також антигельмінтні препарати, які застосовують для лікування тварин, негативно впливають на резистентність організму, що знижує ефект терапії (Даугалиева Э.Х.Филиппов В.В., 1991; Каныгина И.С., 1989; Кораблёва Т.Р., 1991). Особливе значення при проведенні лікування надається ефективним груповим методам обробки тварин, оскільки це зменшує затрати і час працівників ветеринарної медицини (Високос М.П. та ін., 1990).

У зв'язку з поліетіологічністю респіраторних хвороб овець та недостатньою вивченістю їх перебігу, а також недосконалістю методів профілактики, проведення загальноприйнятих оздоровчих заходів не завжди дає позитивний результат.

Викладене вище свідчить про актуальність теми дисертаційної роботи, що потребує більш детального вивчення епізоотичної ситуації щодо асоційованих бронхопневмоній овець, особливостей змін імунологічної реактивності організму тварин при даних хворобах, а також розробки ефективної системи лікування і профілактики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження по дисертаційній роботі проводили відповідно до теми, що включена в науково-дослідну програму «Моніторинг, удосконалення діагностики, лікування та профілактики інвазійних хвороб тварин Східного регіону України 2004-2009 рр.», номер державної реєстрації - 0105U003599).

Мета і завдання дослідження. Метою наукових досліджень було встановити роль диктіокаулюсів як окремо, так і в асоціації з виділеними із легенів хворих овець мікроорганізмами, у виникненні бронхопневмоній і розробити профілактичні та лікувальні заходи боротьби з ними.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

— вивчити епізоотичну ситуацію щодо диктіокаульозу овець та її зв'язок з виникненням бронхопневмоній;

— визначити етіологічну структуру бронхопневмонії овець;

— вивчити імунологічні показники крові овець, хворих на диктіокаульозно-бактеріальну бронхопневмонію;

— провести порівняльну оцінку ефективності ряду лікувально-профілактичних схем при диктіокаульозно-бактеріальній бронхопневмонії овець;

— встановити ефективність лікування овець при асоціативних бронхопневмоніях із застосуванням аерозольного методу обробки;

— визначити раціональні строки і розробити схеми преімагінальної дегельмінтизації овець у господарствах, неблагополучних щодо диктіокаульозу.

Об'єкт дослідження: вівці, диктіокаулюси, умовно-патогенна мікрофлора, проби патологічного матеріалу, носовий слиз, сироватки крові, фекалії.

Предмет дослідження: диктіокаульозно-бактеріальна бронхопневмонія овець, імунологічні показники крові, ефективність аерозольної дегельмінтизації.

Методи дослідження: епізоотологічні, клінічні, патолого-анатомічні, мікробіологічні, серологічні, гельмінтоскопічні, імунологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше визначено епізоотичні особливості та етіологічну структуру асоціативних гельмінтозно-бактеріальних бронхопневмоній у овець. Вивчено імунобіологічний стан організму ягнят при диктіокаульозно-бактеріальній бронхопневмонії, з урахуванням якого проведені лікувальні обробки. Вперше науково обгрунтована можливість застосування аерозольного методу дегельмінтизації овець при диктіокаульозі біомектином разом з імуностимулятором метил урацилом та підтверджена їх висока ефективність. Розроблені комплексні заходи профілактики і лікування овець, хворих на асоціативну диктіокаульозно-бактеріальну бронхопневмонію, які включають застосування аерозольного методу обробки з одночасним застосуванням антигельмінтика, антибіотика та імуностимулятора.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведених досліджень нами запропоновані для впровадження у виробничих умовах нові високоефективні комплексні лікувально-профілактичні схеми із застосуванням методу аерозолетерапії при асоціативних бронхопневмоніях овець. На підставі одержаних результатів у лабораторних і виробничих умовах розроблено «Рекомендации по профилактике бронхопневмоний, вызванных диктиокаулёзно-микробными ассоциациями у овец в АР Крым», які схвалено та затверджено вченою радою факультету ветеринарної медицини Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет», (протокол № 7 від 14 липня 2008 р.), вченою радою факультету ветеринарної медицини Харківської державної зооветеринарної академії (протокол № 41 від 16 жовтня 2008р.) для використання в навчальному процесі та Головним управлінням ветеринарної медицини в АР Крим (протокол № 76 від 28 липня 2008 р.) і впроваджено у трьох господарствах АР Крим з позитивними результатами. бронхопневмонія біомектин ягня

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає в самостійному виконанні всього запланованого обсягу методичної й експериментальної роботи, обгрунтуванні та аналізі одержаних результатів. Здобувачем самостійно проведений аналіз наукової літератури, сформульовані завдання наукових досліджень. Здобувач безпосередньо брав участь у проведенні експериментів.

Ряд виробничих та лабораторних дослідів здобувач провів спільно з науковими співробітниками і спеціалістами ветеринарної та гуманної медицини.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, які викладено у дисертації, заслухані й обговорені на засіданнях методичної та вченої рад ХДЗВА (2007-2008 рр.), на науковій конференції «Научное обеспечение агропромышленного комплекса Крыма” (16-17 травня 2007 р., м. Сімферополь), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження доктора біологічних наук, професора В.М. Жеденова (29-30 травня 2008 р., м. Одеса), щорічній науково-практичній конференції, присвяченій дню науки (14-15 травня 2008 р., м. Сімферополь), науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми патології, імунології та морфології”, присвяченій 80-річчю доктора ветеринарних наук, професора, академіка УААН Г.А. Краснікова (20 травня 2008 р., м. Харків), всеукраїнському науково-практичному семінарі “Сучасні проблеми діагностики в паразитології та ветеринарно-санітарній експертизі” (19-21 листопада 2008 р., м. Житомир).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 7 друкованих працях: 5 статей опубліковано у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, 1 тези доповідей, 1 рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 206 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 30 таблицями, 9 рисунками і включає вступ, огляд літератури, власні дослідження, їх аналіз і узагальнення, висновки та пропозиції виробництву. У списку літератури наведено 312 джерел, у тому числі 42 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна методика та основні методи досліджень. Дослідження за темою дисертації були проведені впродовж 2006-2008 років на кафедрі паразитології ХДЗВА, кафедрі епізоотології, паразитології та ветсанекспертизи Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет», у лабораторії серології, імунології та радіології республіканської лікарні ім. Семашка м. Сімферополя, у Кримській республіканській державній лабораторії ветеринарної медицини м. Сімферополя.

Вивчення розповсюдження диктіокаульозу та асоціативних бронхопневмоній овець проводили в 6 господарствах різного типу АР Крим, розташованих у різних кліматогеографічних зонах, у тому числі: у двох фермерських, одному акціонерному товаристві і трьох традиційних. Діагноз на респіраторні хвороби овець встановлювали комплексно на підставі епізоотологічних, клінічних, патолого-анатомічних даних з урахуванням бактеріологічних, серологічних і гельмінтологічних досліджень.

Сезонну і вікову динаміку бронхопневмоній та ураженість овець легеневими гельмінтами вивчали за даними щомісячних розтинів загиблих та вимушено забитих овець, а також на підставі гельмінтокопроскопічних досліджень тварин з патологією дихальної системи. Проби фекалій досліджували стандартизованими методами гельмінтоларвоскопії Бермана-Орлова і Шильникові (1991). Інтенсивність гельмінтозної інвазії визначали методом підрахунку кількості личинок у 3 г фекалій при малому збільшенні мікроскопа (8x10). Всього досліджено 1884 проби фекалій, клінічно обстежено 1423 тварини, проведено патолого-анатомічний розтин 294 овець.

Етіологію захворювання овець на бронхопневмонію встановлювали шляхом дослідження матеріалу від здорових, загиблих та забитих з діагностичною метою овець з симптомами ураження дихальної системи із визначенням наявності диктіокаул і встановленням бактеріального фону легень. Для лабораторних досліджень відбирали проби патологічного матеріалу з легень з ознаками запального процесу та аналогічні проби від здорових тварин.

Бактеріологічні дослідження патологічного матеріалу і проб сироваток крові від тварин здійснювали на базі Кримської республіканської державної лабораторії ветеринарної медицини, а також на кафедрі епізоотології, паразитології та ветсанекспертизи Південного філіалу НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет». Видову належність мікроорганізмів ідентифікували на підставі вивчення культурально-морфологічних, біохімічних, серологічних і патогенних властивостей.

Бактеріологічне дослідження носового слизу від здорових і хворих на бронхопневмонію ягнят проводили у травні-вересні. Всього досліджено по 56 проб вмісту нософарингсу та матеріалу з легень від 24 здорових і 32 хворих ягнят.

Ступінь контамінації об'єктів навколишнього середовища, а також виживання личинок паразитів у довкіллі залежно від пори року та умов кліматогеографічних зон АР Крим вивчали шляхом щомісячних досліджень проб ґрунту, трави, води, відібраних з місць утримання та випасу овець протягом року. Забрудненість об'єктів навколишнього середовища личинками диктіокаул визначали за А.І. Корчагіним та Н.А. Романенком (1991). Досліджували проби підстилки і ґрунту з різних ділянок кошар та вигульних майданчиків, зскрібки з годівниць, проби води з поїлок і калюж на пасовищах, проб трави та ґрунту з пасовищ. Досліджено всього 576 проб.

Дослідження імунологічних показників проводили у клінічно здорових і хворих на бронхопневмонію овець у віці 3, 4-5, 11 та 12-14 місяців у господарствах, благополучних і неблагополучних щодо диктіокаульозу і бронхопневмоній.

Гематологічні показники визначали за загальноприйнятими методами; кількість Т- та В-лімфоцитів - за методами, розробленими В.С. Шеховцовим та ін. (2001); субпопуляції лімфоцитів - за методом С. Ліматібула та ін. (1978); циркулюючі імунні комплекси - за методом Ю.А. Гриневича і Н.І. Алфьорова (1981); вміст загального білку сироватки крові - рефрактометрично; вміст білкових фракцій сироватки крові - нефелометричним (турбідиметричним) методом; вміст гемоглобіну в крові - гемоглобінцианідним методом за Л.М. Піменовою та Г.В. Дервізом (2004); фагоцитарну активність сироватки крові - за методом Д. Бермана і Л.К. Славської (1990); лізоцимну активність сироватки крові - за методом В.В. Ткаченко з співавт. (1990); бактерицидну активність сироватки крові - за методом Д.А. Петрачова (1990).

Вивчення ефективності різних схем лікування тварин, хворих на асоціативну бронхопневмонію, проводили на ягнятах 4-6-місячного віку, застосовуючи антигельмінтик (біомектин), антибіотик (енроксил), імуностимулятор (метилурацил) як окремо, так і в різних комбінаціях. Оцінку схем лікування проводили шляхом ларвоскопічних досліджень фекалій через 7, 30 і 60 діб після проведення обробок, а також за клінічними спостереженнями й імунологічними дослідженнями тварин до та через 15, 30 і 60 діб після лікування.

Вивчення терапевтичної ефективності застосування біомектину при інгаляційному введенні проводили на ягнятах віком 4-5 місяців. У цьому разі випробували такі дози біомектину: 1 група - 0,02 мл/кг (базова доза, орієнтована для внутрішньом'язового застосування); 2 група - 0,019 мл/кг; 3 група - 0,018 мл/кг; 4 група - 0,017 мл/кг; 5 група - 0,016 мл/кг; 6 група - 0,015 мл/кг; 7 група - 0,014 мл/кг; 8 група - 0,013 мл/кг.

Аерозольну обробку тварин проводили в розбірній камері. Розпилення лікарських препаратів здійснювали за допомогою аерозольного генератора САГ-1 з продуктивністю 80 мл/хв. Розчини дрібнилися стисненим повітрям, яке надходило від компресора типу СО-7Б під тиском 3-5,4 атм. Сеанси аерозолетерапії проводили один раз на добу протягом 40 хвилин. Для підтримання оптимальної концентрації аерозолю в камері компресор включали кожні 15-20 хвилин протягом 2 хвилин.

Дозу лікарського препарату для інгаляції розраховували за методами В.Н Квятковського і Ю.В. Головізіна, описаного Р.П. Пушкарьовим і Я.Н. Глуховим (1991).

Виробничі досліди з вивчення ефективності застосування різних схем преімагінальної дегельмінтизації у комплексі з імуностимулюючою терапією проводили на ягнятах неблагополучного щодо диктіокаульозу господарства. Тварин першої групи дегельмінтизували аерозольно біомектином у дозі 0,016 мл/кг за схемою: перший раз - на 20-ту добу після першого випасу; другий раз - через 2 тижні після першої обробки; третій раз - через 6 тижнів після другої дегельмінтизації; четвертий раз - на 4-й тиждень після останньої аерозолетерапії.

Другу групу дослідних ягнят теж дегельмінтизували біомектином аерозольно в дозі 0,016 мл/кг маси тіла за схемою: перша обробка - на 20-ту добу після першого дня випасу; друга - через 4 тижні після першої дегельмінтизації; третя - на 6-й тиждень після останньої обробки.

Ягнят третьої дослідної групи обробляли аерозольно біомектином у дозі 0,016 мл/кг. Разом з антигельмінтиком застосовували метилурацил як імунокоректор у дозі 0,83 г/м³ камери. Схема дегельмінтизації: перша обробка - на 20-ту добу після першого випасу; друга - через 4 тижні після першої дегельмінтизації; третя - на 6-й тиждень після останньої обробки.

Тварин четвертої дослідної групи лікували аерозольно біомектином у дозі 0,016 мл/кг. Разом з антигельмінтиком застосовували метилурацил у дозі 0,83 г/м³ камери. Схема дегельмінтизації: перший раз - на 20-ту добу після першого дня випасу на пасовищі; другий раз - через 2 тижні після першої обробки; третій раз - через 6 тижнів після другої дегельмінтизації; четвертий раз - на 4-й тиждень після останньої аерозолетерапії. Тварини пятої (контрольної) групи дегельмінтизації не підлягали.

Ефективність преімагінальних дегельмінтизацій ягнят оцінювали на підставі клінічних обстежень, копроскопічних досліджень на 30, 45, 75, 85, 100 і 150 добу після першого дня випасу і середньодобових приростів маси тіла тварин протягом 150 діб, за визначенням зміни показників екстенсивності та інтенсивності диктіокаульозної інвазії (Демидов Н.В., Берёзкина С.В., 1986).

Математично-статистичну обробку результатів проводили на комп'ютері IBM PC за допомогою програми «Stat SF». Оцінку вірогідності показників визначали за таблицею Т-критеріїв Стюдента.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Епізоотична ситуація щодо асоціативних бронхопневмоній овець у господарствах АР Крим. Вивчення взаємозв'язку між екстенсивністю диктіокаульозної інвазії і ступенем ураження овець бронхопневмоніями вивчали на вівцях 6 господарств різного типу протягом 2006-2008 рр. Лабораторними дослідженнями встановлено, що у господарствах з високою екстенсивністю ураження овець диктіокаулами значно більший відсоток тварин, хворих на бронхопневмонію, причому захворювання мало більш важкий перебіг у овець, уражених диктіокаулами. Порівняння сезонної динаміки бронхопневмонії і диктіокаульозу показало, що крива екстенсивності та інтенсивності ураження тварин диктіокаулами практично збігається з кривою спалахів бронхопневмонії.

У віковій динаміці респіраторних хвороб овець ми спостерігали три піка захворюваності. Перший пік реєстрували у віці 2-3 тижнів. Захворюваність новонароджених ягнят на бронхопневмонію у цей період була невисокою - 2,980,2 %. При дослідженні фекалій тварин даної групи не виявляли личинок диктіокаул. Проте при розтині вимушено забитих та загиблих ягнят цього віку з ознаками бронхопневмонії, у легенях знаходили личинок та статевонезрілих диктіокаулюсів.

У 4-5-місячному віці відмічали другий пік респіраторних хвороб, який характеризувався бронхопневмонією. Цей спалах реєстрували наприкінці травня - у червні через 30-55 діб після початку випасного сезону. Захворюваність овець даного віку становила в середньому 22,4-52,2 %, до того ж у фекаліях хворих ягнят виявляли значну кількість личинок D. filaria - 54,21,9 - 143,62,8 екземплярів. Максимальну інвазованість ягнят спостерігали в червні - 62,692,1 %.

Третій пік респіраторної патології овець припадав на вік 12-14 місяців (лютий-квітень). Зимово-весняний спалах респіраторних хвороб молодняка у віці одного року характеризувався значним відсотком тварин, що захворіли - 30,2-33,3%, при цьому в фекаліях овець реєстрували найбільшу кількість личинок диктіокаул порівняно з іншими віковими групами та місяцями року - 165,70,7 - 173,42,5 личинок. Екстенсивність диктіокаульозної інвазії у тварин цієї вікової групи також була найвищою - 60,42-66,7%. При їх розтинах у легенях знаходили диктіокаул, у середньому від 64 до 72 екземплярів.

У дорослих овець захворюваність на бронхопневмонію була невисокою, але в усіх випадках респіраторної патології виявляли личинок диктіокаулюсів у фекаліях і статевозрілих гельмінтів у легенях при розтинах після їх загибелі або вимушеного забою. У бронхах знаходили, у середньому, від 11 до 17 гельмінтів у однієї тварини в різні сезони року. Захворюваність дорослих овець на бронхопневмонію протягом року становила лише 2,3-4,7 %, а загибелі від захворювання практично не спостерігали. Але ця вікова група тварин є основним резервентом диктіокаульозної інвазії для інвазування молодняка.

Отже, сезонна динаміка диктіокаульозу та бронхопневмонії майже збігається і найбільш масові випадки бронхопневмонії припадають на місяці з найбільшою активністю диктіокаул: це кінець зими - весна й осінні місяці.

При обстеженні об`єктів довкілля з метою визначення факторів передачі інвазії встановили, що найбільш контаміновані личинками були: трава з пасовищ, де випасали інвазованих тварин, а також підстилка приміщень у зимовий період. Найбільшу кількість життєздатних личинок диктіокаулюсів виявляли в зоні розташування корит для напування, де утворюються сприятливі умови для розвитку паразитів, а також у ділянках пасовищ, де є канави, перезволоження, бур'яни та кущі. У пробах з відкритих ділянок, які значно опромінюються сонцем, личинок майже не знаходили. У місцях, де напування на пасовищах проводили з каналу та річки, виявили високу забрудненість проб личинками диктіокаулюсів, що вказує на наявність сприятливих умов для зараження тварин.

Контамінація пасовищ, у свою чергу, залежала від агрокліматичних умов зони (температура, відносна вологість, кількість опадів). Найвищу інвазованість пасовищ та тварин реєстрували в господарствах нижньої передгірної зони, де клімат достатньо вологий з помірними температурами взимку і влітку.

Друге місце за контамінованістю належить степовому району, але засушливі літні місяці з суховіями, а також значні перепади температур взимку сприяють загибелі більшої частини личинок диктіокаулюсів у цій зоні. Відповідно і ступінь зараження в цьому районі менший, ніж у попередньому.

Забрудненість пасовищ личинками гельмінтів верхньої передгірної зони характеризувалось значною їх кількістю в літній період року і зменшенням чисельності взимку.

Вивчення видового складу паразитів легень при бронхопневмоніях овець. З метою визначення наявності диктіокаул та встановлення бактеріального фону легень були проведені дослідження матеріалу від здорових, загиблих та забитих з діагностичною метою овець з симптомами ураження дихальної системи. У результаті досліджень виявили, що з 82 % проб легень були виділені декілька збудників у різних асоціаціях. В основному (74,3% проб) у даній асоціації виявлені диктіокаули та мікрофлора.

Патологічний матеріал, який було досліджено, розділили умовно на 4 групи:

1 - легені від овець з клінічними ознаками бронхопневмонії без наявності диктіокаул (58 проб).

2 - легені від овець з клінічними ознаками бронхопневмонії з наявністю диктіокаул (158 проб).

3 - легені від овець, уражені диктіокаулами, без ознак бронхопневмонії (25 проб).

4 - легені від клінічно здорових овець (53 проби).

При бактеріологічному дослідженні легень овець першої групи (з клінічними ознаками бронхопневмонії без легеневих гельмінтів) було виділено 9 видів мікроорганізмів: Str. pyogenes, Str. pneumonie, Staph. aureus, Staph. saprophyticus, Staph. epidermidis, E. coli, P. multocida, P. vulgaris, грамнегативні аеробні коки. Виявляли значну різницю щодо видового складу мікроорганізмів уражених легень залежно від характеру запального процесу. Так, при катаральній формі пневмонії частіше за все виділяли пастерел. Не виділяли при катаральній бронхопневмонії Str. pneumoniae, Staph. aureus, E. coli, P. vulgaris, Str. Рyogenes, тоді як ці мікроорганізми виявляли при катарально-гнійному характері запального процесу. Як правило, серед ягнят до 5- місячного віку частіше реєстрували саме катаральну (63,7 % випадків) і катарально-гнійну (36,3 %) форми пневмоній.

Дослідженням легень овець другої групи виділяли 12 видів мікроорганізмів: Str. pyogenes, Str. pneumonie, Staph. aureus, Staph. saprophyticus, Staph. epidermidis, E. coli, Bac. subtilis, Pseudomonas aеruginosa, P. vulgaris, P. multocida, P. haemolytica, грамнегативні аеробні коки.

При типізації бактерій, виділених з легень овець 3 групи, встановили, що мікроорганізми належали до видів: Staph. saprophyticus, P. multocida, P. haemolytica.

Деякі виділені бактерії з матеріалу від усіх трьох груп овець були патогенні для білих мишей. Культури P. multocida викликали загибель 49,80,8 % білих мишей (тварини гинули впродовж 48-72 годин), культури Str. pneumonie - 23,71,5 % та E. coli - 2,11,5 %.

Бактеріологічний аналіз легень овець четвертої групи показав, що мікрофлора була виділена лише в 26,4 % випадків від числа досліджених. При цьому всього було виявлено три різновиди мікроорганізмів: S. saprophyticus, S. epidermidis, грамнегативні аеробні коки. З матеріалу від здорових ягнят у 94,3 % випадків виділяли маловірулентні та авірулентні штами мікроорганізмів.

Постійне виділення різноманітної патогенної мікрофлори з одного патологічного матеріалу, висока вірулентність деяких культур вказують на можливість їх асоціативних взаємовідносин.

Вивчення імунологічного стану організму овець вікових груп, найбільш сприйнятливих до бронхопневмонії. Оскільки найбільший відсоток захворюваності овець на респіраторні хвороби припадає на вік 4-5 і 12-13 місяців, то ми вивчали стан імунологічної реактивності організму у тварин цих вікових груп у господарстві, благополучному щодо легеневих гельмінтозів. Вівці трьох- і одинадцятимісячного віку були контролем, як вікові групи, які передують періоду масової захворюваності на бронхопневмонії.

Показники клітинного імунітету у ягнят були в межах фізіологічної норми в усіх вікових групах, що вказує на стійкість тварин до захворювань. З боку гуморальних факторів імунологічної резистентності, ми спостерігали лише гіпопротеінемію (62,41,9 г/л) у ягнят тримісячного віку (головним чином за рахунок зниження рівня гама-глобулінів - 5,10,3г/л), і тварини в цей час мали бути більш сприйнятливими до захворювання на бронхопневмонію. Але саме в цьому віці вони на бронхопневмонію майже не хворіють.

Становлення імунологічної системи у овець, як свідчать дані літератури (Багінов Б.О., 2005; Дергач В.І., 1974; Жеребцов С.Г., 1996), відбувається з 4-місячного віку. У тримісячному віці імунна система ще не досконала, особливо гуморальна. Але, за нашими даними, захворювання респіраторного тракту припадають саме на вік 4-5 і 11-12 місяців, коли організм має вже практично досконалий захист.

Оскільки, за результатами наших досліджень, бронхопневмонії набувають масового характеру у господарствах, неблагополучних щодо диктіокаульозу, ми вивчали показники імунологічної реактивності організму овець на фоні ураження диктіокаулами.

Досліджуючи імунологічні показники у клінічно здорових та хворих на респіраторні хвороби ягнят віку 3-5-ти, 11-14-ти місяців, спонтанно інвазованих D. filaria, ми виявили, що інтенсивність ураження тварин була досить різна. Але організм овець усіх вікових груп підпадав під негативну дію паразитів, що відобразилось на показниках імунологічної реактивності (лейкоцитоз - 11,3±0,4 - 15,7±1,6 Г/л, еозинофілія - 9,25±0,25 - 16,85±0,2 %, зрушення ядра вліво, суттєве зниження БАСК - 31,2±2,1 - 54,8±1,6 % і ФАСК - 52,63±1,6 - 56,8±0,16 %, зменшення кількості Т-клітин - 21,3±1,2 - 39,4±2,8 %, підвищення вмісту Т-супресорних лімфоцитів, на фоні зниження Т-хелперних, збільшення вмісту ЦІК - 0,162±0,004 - 0,393±0,02 мг/мл). У цьому разі реєстрували клінічну форму бронхопневмонії.

У тримісячних ягнят, у зв'язку з незавершеністю біологічного циклу диктіокаулюсів, у фекаліях личинок паразитів ще не виявляли (їх знаходили лише з 4-місячного віку життя), але паразитів у цей період вже виділяли при розтині і в організмі тварин вони викликали негативні зміни з боку імунологічної системи.

Негативний вплив паразитів та їх секретів сприяв зниженню імунологічної реактивності організму овець, що, у свою чергу, призводило до активізації умовно-патогенної мікрофлори, зростання патогенних властивостей збудників і виникнення клінічної форми асоціативних респіраторних захворювань.

Лікувально-профілактичні заходи щодо асоціативних диктіокаульозно-бактеріальних бронхопневмоній овець. Результати проведених досліджень свідчать про те, що найбільш ефективною виявилась комплексна лікувально-профілактична схема із застосуванням антигельмінтика (біомектин) з антибіотиком (енроксил). Ефективність лікування у цій групі становила 100 %. У тварин, яким застосовували окремо антигельмінтик (біомектин) ефективність становила 30 %, при використанні лише антибіотика (енроксил) - 40 %.

На вищу ефективність застосування схеми антигельмінтик+антибіотик вказувало поступове поліпшення загального стану тварин, зникнення клінічних симптомів ураження дихальної системи та нормалізація деяких показників крові (кількість еозинофілів - 5,6±0,8 %, ЦІК - 0,0980,2 мг/мл та ФАСК - 71,51,3 %) протягом досліду.

Однак інші фактори імунологічної реактивності організму ягнят при комплексній обробці залишались на тому ж рівні, що й до лікування, або й дещо знижувались порівняно з контролем. Зниження імунологічних показників організму ягнят, за результатами досліджень, відбувалось на фоні дії антигельмінтика біомектину, який, як відомо, має імунодепресантні властивості. Тому виникла необхідність застосування разом з препаратами антибактерійної та антигельмінтної дії для корекції імунної системи й імуномодуляторів. Як імунокоректор у наших дослідженнях застосовували метилурацил.

При використанні біомектину та енроксилу разом з імуномодулятором спостерігали стовідсоткове звільнення всіх тварин від гельмінтів (таблиця). При проведенні копроскопічних досліджень через 120 діб після дегельмінтизації встановили, що в групі, якій застосовували енроксил+біомектин+метилурацил, тварини були повністю вільні від нематод.

У групі, тварин якої лікували лише антигельмінтиком з антибіотиком, екстенсивність та інтенсивність диктіокаульозної інвазії становила 21,4 % і 2,30,3 личинок у пробі, відповідно. Найкращі результати лікування знайшли відображення й у вірогідно більших середньодобових приростах маси тіла (P<0,001) -218,52,8 г у першій групі.

Отже, застосування комплексної схеми лікування з метилурацилом попереджало зараження ягнят диктіокаулами протягом 120 діб. Метилурацил, виступаючи як імуномодулятор, сприяв нормалізації і підвищенню імунного статусу хворих ягнят, який проявлявся збільшенням кількості еритроцитів (8,80,2Т/л), вмісту загального білка (68,52,9г/л), БАСК (73,25,2%), кількості Т- (47,10,3%), В-лімфоцитів (29,01,1%) та нормалізацією рівня ЦІК (0,0640,03мг/мл), еозинофілів (4,91,1%), кількості лейкоцитів (10,42,6Г/л).

Таблиця

Ефективність препаратів при лікуванні ягнят, хворих на бронхопневмонію, Mm, n=42

Примітки: ^*- P<0,001, ^**- P<0,05.

Після застосування лише біомектину з енроксилом показники гуморального імунітету у хворих тварин відновлювались дуже повільно. Такі обробки не мали профілактичного ефекту і сприяли в подальшому підвищенню сприйнятливості тварин до зараження.

Аналізуючи переваги методу аерозолетерапії, доведені у ветеринарній практиці багатьма дослідниками, ми вирішили визначити ефективність біомектину при інгаляційному введенні.

Біомектин в аерозольній формі мав високу лікувальну ефективність у дозах від 0,015 до 0,02 мл/кг маси тіла (100 %), у цьому разі всі тварини з першої по шосту дослідні групи звільнялись від диктіокаул.

Ефективність обробок біомектином у дозах 0,013-0,014 мл/кг була досить низькою - 28,6 і 57,2 %, відповідно.

Дослід з порівняння лікувальної ефективності аерозольного і перорального методів терапії при диктіокаульозній бронхопневмонії овець проводили з використанням біомектину в дозі 0,016 мл/кг як ефективної, але не самої низької з визначених. Тварин (хворих на пневмонію ягнят 4-5 місячного віку - 26 голів) розділили на три групи: дві дослідних по 10 голів і одну контрольну - 6 голів. Ягнят дослідних груп лікували за комплексною схемою, яка включала застосування біомектину (антигельмінтик), енроксилу (антибіотик), ефедрину гідрохлориду (бронхолітик) і метилурацилу (імуномодулятор). Тваринам першої дослідної групи лікарські засоби застосовували аерозольно, тваринам другої дослідної групи - підшкірно (крім метилурацилу), третя група була контрольною.

Ефективність комплексного застосування препаратів, незалежно від способу введення, в обох дослідних групах становила 100 %, але аерозольне введення лікарських препаратів тваринам мало швидший терапевтичний ефект, спрямований, головним чином, на органи дихання. Поліпшення загального стану ягнят першої дослідної групи відбувалось вже на третю добу після застосування препаратів. У другій дослідній групі нормалізацію клінічного стану реєстрували на 4 добу після проведеного лікування. При цьому економніше використовувались лікарські препарати, знижувалась трудомісткість ветеринарно-санітарних заходів.

Ефективність преімагінальних дегельмінтизацій при респіраторних хворобах овець диктіокаульозно-бактеріальної етіології. Проведені дослідження показали, що ефективними обробками виявились дегельмінтизації за схемою у групах: першій (аерозолетерапія біомектином у дозі 0,016 мл/кг одноразово: перший раз на 20-ту добу після першого випасу, другий раз - через 2 тижні після першої обробки, третій раз - через 6 тижнів після другої дегельмінтизації і четвертий - на 4-й тиждень після останньої аерозолетерапії), третій (аерозольно біомектином у дозі 0,016 мл/кг одноразово). Разом з антигельмінтиком застосовували метилурацил у дозі 20 мг/кг. Схема дегельмінтизації: перша обробка - на 20-ту добу після першого випасу, друга - через 4 тижні після першої дегельмінтизації і третя - на 6-й тиждень після останньої обробки) і четвертій (аерозольно біомектином у дозі 0,016 мл/кг одноразово. Разом з антигельмінтиком застосовували метилурацил у дозі 20 мг/кг. Схема дегельмінтизації: перший раз на 20-ту добу після першого випасу, другий раз - через 2 тижні після першої обробки, третій раз - через 6 тижнів після другої дегельмінтизації і четвертий - на 4-й тиждень після останньої аерозолетерапії.

Однак, ягнята першої дослідної групи мали досить низькі показники приросту маси тіла протягом періоду досліджень (середньодобовий приріст маси тіла за 150 діб - 0,1453,7 кг), ніж у групі 3 (середньодобовий приріст маси тіла за 150 діб - 0,193±2,1 кг) і 4 (середньодобовий приріст маси тіла за 150 діб - 0,187±3,6 кг). У даному випадку чотириразова обробка біомектином негативно впливала на організм тварин і стан імунологічної резистентності, що впливало на їх ріст і розвиток.

Три- і чотириразова аерозольна обробка біомектином мали майже однакову ефективність, але економічно доцільніше використовувати схему за номером три. У цьому разі затрати на проведення лікування нижчі, а також зайвий раз тварини не підпадають під вплив антигельмінтика, що теж досить важливо.

Вказана схема дозволяє запобігти зараженню тварин диктіокаулами протягом 5-ти місяців і сприяє збільшенню середньодобових приростів маси тіла завдяки імуностимулюючій дії метилурацилу і підвищенню імунологічної реактивності організму.

ВИСНОВКИ

2. У сезонно-віковій динаміці респіраторних хвороб овець реєструється три піки захворюваності.

Перший - у віці 2-3 тижнів (січень-лютий) - захворюваність - 2,980,2 %; другий - у 4-5-місячному віці (кінець травня - червень) - 22,4-52,2 %; третій - у віці 12-14 місяців (лютий - квітень) - 29,2-33,31,7 %.

3. В обстежених вівцегосподарствах АР Крим, стаціонарно неблагополучних щодо диктіокаульозу, пневмонії реєструються у вигляді асоціативного захворювання, де первинним фактором є Dictiocaulus filaria, а ускладнюючу роль мають різні види бактерій (Staph. aureus, E. coli, P. vulgaris, P. multocida та ін.).

При дослідженні легень ягнят, хворих на бронхопневмонію, у 62,3-66,4 % випадків виявлено диктіокаули.

Разом з гельмінтами виділено Str. pyogenes (12,03 %), Str. рneumonie (15,82 %), Staph. aureus (17,09 %), E. coli (18,36 %), P. multocida (32,9 %), P. haemolytica (21,52 %).

4. Вивченням бактеріального фону носового слизу і легень у хворих на асоційовану бронхопневмонію овець встановлено одноманітність видового складу (Staph. saprophyticus, P. multocida, P. haemolytica, Staph. epidermidis, Str. pneumonie, E. coli, Pseudomonas aеruginosa, P. vulgaris та Staph. аureus).

5. При обстеженні об'єктів довкілля найбільшу кількість личинок диктіокаул виявлено у пробах трави з пасовищ влітку (64,6 % від досліджених проб), а також у підстилці приміщень у зимовий період (50 %).

Найбільшу кількість личинок диктіокаул виявлено на пасовищах господарств нижньої передгірної зони.

Забрудненість пасовищ личинками гельмінтів верхньої передгірної зони характеризується також значною їх кількістю влітку і зменшенням чисельності взимку.

6. Диктіокаульозна інвазія супроводжується супресією факторів імунологічного захисту, зокрема, зниженням репродукції імунокомпетентних клітин, ступеня їх диференціювання, дисбалансом хелперно-супресорних механізмів, зниженням бактерицидної та лізоцимної активності сироватки крові.

7. При лікуванні ягнят, хворих на асоціативну бронхопневмонію, найбільш ефективним (100 %) є комплексне застосування антибіотичних засобів з імуностимулятором (біомектину з енроксилом у комбінації з метилурацилом).

Комплексна терапія сприяє швидшому одужанню хворих, обумовлювала зростання середньодобових приростів маси тіла, профілактувала зараження ягнят диктіокаулюсами упродовж наступних 4 місяців.

8. Застосування комплексної схеми лікування (біомектину з енроксилом у комбінації з метилурацилом) прискорює нормалізацію в їх організмі кількості лейкоцитів, загального білка, БАСК, Т-, В-лімфоцитів, ЦІК, еозинофілів у системі крові (до 30-ї доби після лікування).

9. Для профілактики бронхопневмоній у ягнят пропонуємо аерозольні преімагінальні дегельмінтизації біомектином (у дозі 0,016 мл/кг) разом з метилурацилом (у дозі 20 мг/кг) за такою схемою: першу обробку - на 20-ту добу після початку випасання; другу - через 4 тижні після першої обробки і третю - через 5 тижнів після другої.

Використання такої схеми профілактувало зараження тварин диктіокаулами упродовж 5-ти місяців і сприяло збільшенню середньодобових приростів їх маси.

Практичні рекомендації:

1. Результати досліджень включено до “Рекомендаций по профилактике бронхопневмоний, вызванных диктиокаулёзно-микробными ассоциациями у овец в АР Крым», які схвалено та затверджено вченою радою факультету ветеринарної медицини ПФ “КАТУ” НУБіП України (протокол № 7 від 14 липня 2008 р.) і вченою радою факультету ветеринарної медицини ХДЗВУ (протокол № 41 від 16 жовтня 2008 р.) для використання в навчальному процесі, Головним управлінням ветеринарної медицини в АР Крим (протокол № 76 від 28 липня 2008 р.) і впроваджено у трьох господарствах АР Крим з позитивними результатами.