Лісівничо-екологічні особливості відтворення букових лісів центральної частини Західно-Подільського горбогір'я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний лісотехнічний університет України

ЛІСІВНИЧО-ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ВІДТВОРЕННЯ БУКОВИХ ЛІСІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ

ЧАСТИНИ ЗАХІДНО-ПОДІЛЬСЬКОГО ГОРБОГІР'Я

06.03.03 - лісознавство і лісівництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

ЦЕЛЕНЬ Ярослав Павлович

Львів - 2009

Анотація

Целень Я.П. Лісівничо-екологічні особливості відтворення букових лісів центральної частини Західно-Подільського горбогір'я. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.03.03 - лісознавство і лісівництво. - Національний лісотехнічний університет України, Львів, 2009.

В дисертації охарактеризовано лісовий фонд центральної частини Західно-Подільського горбогір'я, розподіл площі букових лісостанів за експозицією, стрімкістю схилів, групами віку, класами бонітету, повнотами і типами лісу. За даними пробних площ проаналізовано структуру, ріст, продуктивність і плодоношення деревостанів бука та процеси природного поновлення і розвиток трав'яного покриву під наметом зімкнутих букових лісів. На науково-виробничих стаціонарах досліджено структуру і динаміку нагромадження підросту бука та його супутників і розвиток трав у зв'язку з суцільними, поступовими і вибірковими способами рубок головного користування та рубками поліпшення якісного складу лісів: прохідною рубкою і рубкою переформування.

Встановлено, що незважаючи на слабке плодоношення бука, на лісосіках спостерігається поступове нагромадження його підросту. Інтенсивно поновлюються також клен гостролистий і явір. У якості домішки в склад підросту входять в'яз голий, ясен звичайний, черешня, береза повисла, осика, верба козяча. Найбільш сприятливо проходить формування складу молодого покоління лісу на лісосіках рівномірної поступової дво- і триприйомної, групово-вибіркової триприйомної, вузькосмугової рубки Вагнера, улоговинної триприйомної і добровільно-вибіркової сильної інтенсивності рубок.

Виробництву запропонована система оптимальних вікових і фітоценотичних параметрів переходу на вибіркові форми господарювання в букових лісах Західно-Подільського горбогір'я.

Ключові слова: букові ліси, продуктивність, природне поновлення, способи рубок.

АННОТАЦИЯ

Целень Я.П. Лесоводственно-экологические особенности возобновления буковых лесов центральной части Западно-Подольского холмогорья. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.03.03 - лесоведение и лесоводство. - Национальный лесотехнический университет Украины, Львов, 2009.

Диссертация посвящена изучению буковых лесов центральной части Западно-Подольского холмогорья, особенностей их возобновления, формирования, сохранения ценного генофонда древостоев бука лесного в связи с различными способами рубок главного пользования.

Буковые леса в регионе исследований выступают в качестве доминирующей формации. Общая их площадь составляет 48,7 % от покрытых лесной растительностью земель (18,3 тыс. га), а суммарный запас - 4799,4 тыс. м³.

По результатам исследований приведено характеристику лесного фонда региона, проведено распределение площади буковых лесостоев по экспозициях и уклонах склонов, возрастным группам, классам бонитетов, полнотам и типам леса. По данных пробных площадей проанализировано структуру, рост, производительность и плодоношение древостоев бука, а также процессы естественного возобновления и развития живого напочвенного покрова под пологом сомкнутых буковых лесов. На научно-производственных стационарах исследовано структуру и динамику накопления подроста бука и его спутников, а также развитие трав в связи с рубками главного пользования: сплошной лесосечной, сплошной узколесосечной, равномерной постепенной двух- и трехприемной рубками, узкополосной рубкой Вагнера, трехприемной котловинной, группово-выборочной трехприемной, гнездово-выборочной, добровольно-выборочной и добровольно-выборочной сильной интенсивности, а также рубками улучшения качественного состава лесов: проходной рубкой и рубкой переформирования.

Установлено, что невзирая на слабое (из года в год) плодоношение бука, буйное разрастание трав на лесосеках наблюдается накопление его подроста. Особенно динамично процессы естественного возобновления бука происходят на лесосеках равномерной постепенной двух- и трехприемной, добровольно-выборочной, группово-выборочной трехприемной, гнездово-выборочной, добровольно-выборочной сильной интенсивности рубок. На лесосеках этих рубок количество подроста бука на пятый год исследований (2008 г.) увеличилось по сравнению с 2003 г. (до рубки древостоев) в 2,0-11,2 раза и составило 7,3-26,7 тыс. шт./га. Также интенсивно возобновляются клен остролистый и явор. В качестве примеси в состав подроста входят вяз голый, ясень обыкновенный, черешня лесная, береза повислая, осина, ива козья.

Наиболее благоприятно происходит формирование состава молодого поколения леса на лесосеках равномерной постепенной двух- и трехприемной рубки, группово-выборочной трехприемной рубки, узкополосной рубки Вагнера, котловинной трехприемной и добровольно-выборочной сильной интенсивности рубок.

Для практики лесного хозяйства предложена система оптимальных возрастных и фитоценотических параметров перехода на выборочные формы ведения хозяйства в буковых лесах Западно-Подольского холмогорья, которая предусматривает проведение различных лесохозяйственных мероприятий: рубок ухода, рубок переформирования, стимулирования репродуктивных процессов, отбор "деревьев будущего", уменьшения напряженности неблагоприятных для роста и развития подроста экологических и фитоценотических факторов уже в средневозрастных и приспевающих древостоях.

Ключевые слова: буковые леса, продуктивность, естественное возобновление, способы рубок.

ANNOTATION

Tselen Ia.P. Forestry and ecological features of beech forests recreation in central part of Western Podillya hill-height-lend. - Manuscript.

Dissertation on receipt of scientific degree of the candidate of agricultural sciences by speciality 06.03.03 - Silviculture and Forestry. - National Forestry University of Ukraine, Lviv, 2009.

In dissertation the forest fund of central part of Western Podillya hill-height-lend, distributing of area of beech forests stands according the directions and steepness of slopes, age groups, classes of stand quality, standing crop and the types of forest are described. To be based on data of trial plots, the structure, growth, productivity and yielding capacity of beech forests stands and processes of natural renewal and development of grass cover under the canopy of closed beech forests are analysed. In the scientific and practical permanent establishments are investigate the structure and the dynamics of beech and it's admixture upgrowth accumulation and development of grass in connection with the clear, shelterwood and selection methods of final cutting and cuttings of improvement of high-quality composition of the forests: thinning and reforming felling.

Has established that in spite of weak beech fruiting, on cutting areas is observed the accumulation of beech upgrowth. Intensively recommence also norway maple and sycamore maple. As an admixture in upgrowth composition belong spreading elm, common ash, mazzard, silver birch, aspen, white willow. The most favorably goes the composition of forest young generation forming on cutting areas of stepweise shelterwood two- and three-stage cutting, group-selection three-stage cutting, strip cutting of Wagner, shelterwood wedge three-stage coupe and selection strong intensive cutting.

To the practical is offered the system of optimum age-old and phytocoenotic parameters of transferring on the selective forms of manage in the beech forests of Western Podillya hill-height-lend.

Keywords: beech forests, productivity, natural renewal, methods of cuttings.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні десятиріччя у Західній Європі, як важливий захід запобігання природним катаклізмам, усе ширшого застосування набуває екологічне лісокористування - майже повна відмова від суцільнолісосічних способів головних рубок при якнайширшому використанні поступових і вибіркових рубок, за яких забезпечується природне відновлення корінних деревостанів. При цьому є можливість формувати різновікові деревостани з багатоярусною вертикальною структурою за участю усіх, властивих для певного типу лісу деревних порід.

Водночас в Україні за тривалий агрокультурний період у лісовому покриві сталися масштабні кількісні і якісні трансформації, які не тільки негативно позначаються на продуктивності і стійкості деревостанів, але й на їх середовищестабілізуючій ролі. Тому формування лісостанів, близьких до екологічно стабільних природних фітоценозів, є пріоритетним завданням лісового господарства (Стойко, Барна, 1963; Голубець, Царик, 1992; Парпан, 1994; Калуцький, 1998; Парпан, Вітер, 1999; Голубець, 2001; Криницький, Попадинець та ін., 2004; Парпан, Шпарик, 2005; Стойко, 2006; Чернявський, 2006, 2008; Миклуш, 2008; Криницький, Лавний, 2009).

Особливо актуальною ця проблема постає при організації лісокористування в гірській і горбистій місцевостях, екологічна вразливість яких є дуже високою. В букових, смерекових, ялицевих та інших лісостанах Українських Карпат і Західно-Подільського горбогір'я, які істотно зменшують негативний вплив природних катаклізмів на довкілля, необхідно вже тепер переходити на вибіркові, наближені до природи форми лісогосподарювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі лісівництва Національного лісотехнічного університету України в рамках таких держбюджетних науково-дослідних тем: "Вплив технологій рубання на збереження екологічних функцій та формування високопродуктивних букових лісів у західних районах України" (2003-2005 рр., № держреєстрації 0103U000082); "Еколого-біологічні основи переходу на вибіркову систему господарювання в букових лісах України" (2006-2008 рр., № держреєстрації 0105U009090).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - виявити лісівничо-екологічні та фітоценотичні особливості формування букових лісостанів і вплив різних способів рубок на розвиток у них молодого покоління лісу, опрацювати концептуальні засади відтворення і збереження генофонду деревостанів бука лісового на принципах наближеного до природи лісівництва в умовах центральної частини Західно-Подільського горбогір'я.

Відповідно до мети досліджень передбачалось виконання таких завдань:

? закласти пробні площі та науково-виробничі стаціонари в букових лісостанах Стільського, Бібрського і Перемишлянського горбогір'їв (центральна частина Західно-Подільського горбогір'я);

? дати лісівничо-таксаційну характеристику букових лісів регіону та оцінити їх стан;

? описати грунтові різновидності та особливості грунтотвірного процесу в умовах горбогір'я;

? вивчити розвиток живого надгрунтового покриву і його екологічну диференціацію під наметом деревостанів і на лісосіках різних способів рубок;

? виявити особливості плодоношення у високоповнотних і зріджених рубками букових деревостанах;

? дослідити динаміку процесів природного поновлення бука лісового і його супутників залежно від різних способів рубок;

? вивчити вплив екологічних факторів на ріст і життєвість підросту бука лісового;

? розробити концептуальні засади відтворення та збереження генофонду букових деревостанів в умовах Західно-Подільського горбогір'я на принципах наближеного до природи лісівництва.

Об'єкт дослідження - букові ліси центральної частини Західно-Подільського горбогір'я.

Предмет дослідження - стан, продуктивність, лісівничо-екологічні та фітоценотичні особливості відтворення букових лісостанів під впливом різних способів рубок.

Методи дослідження. При проведенні досліджень були використані такі методи: лісівничо-таксаційні - для закладання пробних площ та характеристики лісостанів і їх структурних компонентів; порівняльної екології - для типологічного аналізу лісостанів; геоботанічні - для вивчення живого надгрунтового покриву; агрохімічні - для опису генетичних горизонтів і вивчення механічних та фізико-хімічних властивостей грунту; спектрофотометрії - для визначення вмісту пігментів пластид; математико-статистичні - для обробки експерементальних даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на території центральної частини Західно-Подільського горбогір'я досліджено структуру і динаміку природного поновлення бука лісового і його супутників у зв'язку з рубками головного користування: суцільною лісосічною, суцільною вузьколісосічною, рівномірною поступовою дво- і триприйомною, вузькосмуговою рубкою Вагнера, улоговинною триприйомною, групово-вибірковою триприйомною, гніздово-вибірковою, добровільно-вибірковою і добровільно-вибірковою сильної інтенсивності та рубками поліпшення якісного складу лісів: прохідною рубкою і рубкою переформування. Встановлено, що найбільш інтенсивно природне насінне поновлення цінних порід проходить на лісосіках рівномірної поступової двоприйомної, добровільно-вибіркової сильної інтенсивності та групово-вибіркової триприйомної рубок.

Вперше обгрунтована і експериментально підтверджена система оптимальних вікових і фітоценотичних параметрів переходу на вибіркові форми господарювання в букових лісах Західно-Подільського горбогір'я, яка передбачає проведення різних лісогосподарських заходів: рубок догляду, рубок переформування, стимулювання репродуктивних процесів, відбір "дерев майбутнього", зменшення напруженості несприятливих для росту і розвитку підросту екологічних та фітоценотичних чинників уже в середньовікових і пристигаючих деревостанах. Відзначено слабку і дуже слабку репродуктивну здатність бука лісового в регіоні досліджень впродовж багатьох років і низьку якість урожаю букових горішків. Виявлено специфіку впливу різних способів рубок на розвиток трав'яного покриву, зокрема на розвиток основного конкурента появи самосіву і підросту - ожини шорсткої (Rubus hirtus Waldst. et Kit.).

Практичне значення одержаних результатів. На основі комплексних стаціонарних досліджень обґрунтовано найбільш раціональні, наближені до природи форми господарювання в букових лісах Західно-Подільського горбогір'я. Науково-виробничі стаціонари, закладені в Суходільському, Романівському і Перемишлянському лісництвах ДП "Бібрське лісове господарство", можуть використовуватись як експериментальна база для відпрацювання основних положень вибіркової системи ведення лісового господарства у субучинах і бучинах.

Пропозиції автора були використані при проведенні першого прийому рубок переформування у ДП "Бібрське лісове господарство та ДП "Стрийське лісове господарство", а також для розроблення "Порядку проведення різних способів системи поступових, вибіркових і комбінованих рубок у лісах Львівського обласного управління лісового і мисливського господарства", затвердженого Держкомлісгоспом України 10.07.2006 року та "Тимчасового положення про проведення рубок переформування в лісах Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства", погодженого з Львівською лісовпорядною експедицією та Державним управлінням охорони навколишнього середовища та природних ресурсів у Львівській області і затвердженого Львівським обласним управлінням лісового і мисливського господарства Деркомлісгоспу України 02.09.2008 року.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом багаторічних лісівничо-екологічних та лісотаксаційних досліджень дисертанта. За його активної участі закладені науково-виробничі стаціонари та зібрані польові матеріали. Ним здійснена обробка всіх експериментальних даних, їх представлення у вигляді таблиць і рисунків, зроблено науковий аналіз й узагальнення. Визначення вмісту пігментів пластид в листовому апараті підросту бука проведено в лабораторії фізіології і біохімії деревних рослин НЛТУ України. У наукових статтях, опублікованих у співавторстві, дисертант брав участь у зборі експериментальних даних, проведенні їх теоретичної інтерпретації та підготовці тексту.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи та результати досліджень апробовано на п'яти міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях (Гомель, 2005 і Львів, 2005, 2006, 2007, Львів-Пожижевська, 2008).

Публікації. За результатами, представленими в дисертаційній роботі, опубліковано дев'ять наукових робіт, із них чотири у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, трьох додатків, списку використаних джерел, який включає 189 найменувань. Загальний обсяг роботи становить 216 сторінок машинописного тексту. Основний текст викладений на 148 сторінках. Робота містить 78 таблиць і 25 рисунків. Обсяг додатків - 48 стор.

2. Основний зміст роботи

2.1 Лісоутворююча і типотвірна роль бука лісового в лісовому фонді України

На деревостани з пануванням бука лісового в Україні припадає близько 7,4 % вкритої лісом площі (Парпан, Стойко, 1995). Сучасна межа поширення цієї породи збігається з межею передкарпатських передгір'їв (Szafer, 1910, 1935; Wierdak, 1938; Slawinski, 1947; Tralau, 1962; Молотков, 1966; Косець, 1971; Gostynska-Jakuszewska, 1976; Соколов и др., 1977; Івченко, Войтюк, 1978; Шеляг-Сосонко, Дідух, 1978; Алексеенко, Сухова, 1980; Мальцев, 1980, 1988; Boratynska, Boratynski, 1990; Корінько, 2000, 2001; Мельник, Корінько, 2005). На північний схід від цієї межі бук має лише острівне поширення (Молотков, 1966), хоча за даними багатьох дослідників він у минулому поширювався далеко на схід і північ та зростав у Волинській, Вінницькій, Житомирській, Черкаській і Київській областях (Wierdak, 1938; Білоус, 1962, 1995; Івченко, Войтюк, 1978; Тышкевич, 1984; Корінько, 2001).

За біоекологічними властивостями, описаними багатьма дослідниками (Третяк, 1954; Молотков, 1961; Стойко, Барна, 1963; Пастернак, 1965; Голубець, Малиновський, 1968; Горшенин, 1972, 1974, 1976; Криницький, Савич, 1973; Тышкевич, 1974, 1984; Бутейко, 1975; Соколов, 1977; Мальцев, 1980, 1988; Парпан, 1994; Генсірук, 1995; Поляков, 1995; Сабан, 1995; Христук, 1995; Чорнобай, 1995; Чернявський, 1995; Криницький та ін., 2004), бук лісовий - порода помірно теплого, вологого гірського і морського клімату, вимоглива до родючості грунту і вологості повітря, середньовибаглива до тепла, тіневитривала, грунтопокращуюча, з високим природно відновлюючим потенціалом, здатна утворювати чисті та мішані з ялицею, смерекою, сосною, дубом, грабом, явором, кленом, ясеном та іншими породами лісостани високої продуктивності й товарності. На добре розвинутих грунтах формує потужну, дуже розгалужену кореневу систему (Савельев, 1957; Стойко, Барна, 1963; Тышкевич, Бондаренко, 1970; Калинин, Мякуш, Дебринюк, 1988; Калинин, Тиунчик, 1992; Калінін, Гузь, Дебринюк, 1998; Калінін, Калуцький, Іванюк, 1998).

Серед лісових порід України бук лісовий виступає одним з основних типоутворювачів (Погребняк, 1931, 1955; Воробйов, 1953; Гаврусевич, 1956, 1958; Горшенин, Бутейко, 1962; Молотков, 1966; Федець, 1992; Остапенко, 1997; Остапенко, Ткач, 2002; Голубець, 2008) і поширений, в основному, у свіжих, вологих і сирих гігротопах та сугрудових і грудових трофотопах. У цих лісорослинних умовах він росте за найвищими класами бонітету (І-І^а) і характеризується найвищою продуктивністю, накопичуючи до 1000 м³/га деревини. Як кліматична домішка бук лісовий може утворювати типи лісу також у сугрудуватих суборах.

Загалом бук лісовий в лісах України утворює 32 типи лісу, що за фітоценотичним принципом групуються в 10 субформацій (Гаврусевич, 1956; Парпан, Стойко, 1995; Герушинський, 1996; Остапенко, Федець, Пастернак, 1998; Миклуш, 2005).

Вікова структура букових деревостанів надзвичайно нерівномірна. Молодняки за площею в різних частинах ареалу бука складають від 52,6 % (Закарпатська обл.) до 72,7 % (Хмельницька обл.), пристигаючі (5,2-11,6 %), стиглі і перестійні (0,03-17,3 %). Останнім часом в букових деревостанах проводять переважно поступові рубки (93,7 % площі розрахункової лісосіки за 1999-2008 рр.), значно рідше вибіркові (4,8 %) і дуже рідко - суцільні (1,5 %). Природнім шляхом заліснюється приблизно 70 % площі зрубів, а на решті площі створюються лісові культури.

Загалом, незважаючи на значну кількість публікацій, існує потреба подальшого вивчення лісівничо-екологічних властивостей бука лісового з врахуванням грунтово-кліматичних умов та специфіки ведення лісового господарства в окремих регіонах. Особливо це стосується маргінальних букових популяцій бука на північно-східній межі ареалу. Для успішного лісовідновлення використовувані у даний час способи головних рубок та інші лісогосподарські заходи у букових лісостанах необхідно удосконалити або замінити іншими, достатньо результативними.

2.2 Об'єкти, програма і методика досліджень

Рекогносцировочні та стаціонарні дослідження проводили в букових лісах центральної частини Західно-Подільського горбогір'я в межах природних районів, визначених К.І.Геренчуком (1972) як Стільське, Бібрське і Перемишлянське горбогір'я.

Для проведення досліджень у намічених районах закладено 13 пробних площ і три науково-виробничі стаціонари: Суходільський, Романівський і Перемишлянський в Суходільському, Романівському і Перемишлянському лісництвах ДП "Бібрське лісове господарство".

В основу досліджень особливостей росту і розвитку букових лісостанів, впливу лісогосподарських заходів на проходження процесів природного поновлення і формування лісового середовища було покладено метод порівняльної екології (Погребняк, 1955; Воробйов, 1967). Лісотипологічний аналіз букових лісостанів проводили на засадах лісівничо-екологічної типології Алексеєва-Погребняка-Воробйова (Воробйов, 1953; Погребняк, 1955; Остапенко, Ткач, 2002) з використанням наукових праць, присвячених вивченню типів лісу на північно-східній межі ареалу бука лісового (Гаврусевич, 1956; 1958; Горшенін, Бутейко, 1962).

Пробні площі та науково-виробничі стаціонари закладали відповідно до ОСТ 56-69-83 (1984). Таксаційні показники лісостанів визначали за діючими нормативними таблицями (Никитин и др., 1984; Швиденко, Строчинський и др., 1987). Оцінку стану материнських дерев після проведення рубок проводили за методикою, наведеною в роботі М.М. Горшеніна (1974). Облік підросту деревних порід проводили за віковими групами: однорічки, 2-3-річки, 4-7-річки, старші семи років (Горшенин, 1977), а також за висотними інтервалами: до 25 см, 26-50, 51-75, 76-100, 101-150, 151-200, 201-300, 301-400, 401-600, 601-800 см. Успішність природного поновлення визначали за шкалою М.М. Горшеніна (1977).

Вивчення видового складу і проективного вкриття живого надґрунтового покриву проводили за роботами (Полевая геоботаника, 1964; Доброчаева и др., 1999).

Для оцінки грунтових умов закладали ґрунтові розрізи, описували їх морфологію і брали зразки ґрунту для визначення фізичних, фізико-хімічних і хімічних властивостей. Гранулометричний склад зразків ґрунту визначали за методом Н.А. Качинського з підготовкою наважок пірофосфатним методом (Александрова, Найденова, 1986), гумус - за методом І.В. Тюріна в модифікації Б.А. Нікітіна (Практикум по агрохимии, 1989), рН - потенціометричним методом, обмінні водень і алюміній - за методом А.В. Соколова, гідролітичну кислотність - за методом Г. Каппена, увібрані іони кальцію і магнію - комплексометричним методом, азот легкогідролізований - за методом Корнфілда, рухомі фосфор і калій - за методом А.Т. Кірсанова (Александрова, Найденова, 1986). Визначення типу грунту проводили за роботою (Полупанов и др., 1986).

Пігментний фонд пластид у листках підросту бука вивчали за методичними рекомендаціями А.А. Шлыка (1971) і Х.Н. Починка (1976).

Вивчення плодоношення бука проводили за допомогою насіннєуловлювачів. Доброякісність букових горішків визначали згідно з роботою (ГОСТ 13056.8 - 68, 1972), масу 1000 горішків - за роботою (ГОСТ 13056.4 - 67, 1972).

Обробку результатів досліджень проводили методом математичної статистики (Никитин, 1978; Доспехов, 1979; Горошко, Миклуш, Хом'юк, 1999, 2004; Калінін, 2000).

2.3 Лісівничо-таксаційна характеристика букових лісостанів центральної частини Західно-Подільського горбогір'я

У центральному Західно-Подільському горбогір'ї визначальними є букові лісостани. Саме вони формують структуру та обумовлюють економічне, екологічне і соціальне значення лісового фонду цього регіону. Загальна їх площа становить 18316 га або 48,7 % від вкритих лісовою рослинністю земель, сумарний запас - 4799 тис. м³. Середній запас букових деревостанів на Стільському горбогір'ї складає 261 м³/га, Бібрському - 269 м³/га і Перемишлянському - 243 м³/га. Водночас на окремих лісових ділянках лісостани бука досягають запасу 730 м³/га.

Букові ліси в регіоні досліджень приурочені, в основному, до північних і південних експозицій горбів (19,0-24,5 % за площею), меншою мірою до північно-східних і південно-західних (15,2-16,2 %) і слабо поширені на східних, південно-східних та західних експозиціях (3,8-6,0 %). Майже 80 % лісостанів бука зростають на схилах стрімкістю до 15⁰. Значно менше вони поширені на схилах крутизною більше 25⁰ і рідко трапляються на схилах стрімкістю більше 30⁰.

На території центрального Західно-Подільського горбогір'я переважають середньовікові лісостани бука, які займають 41,3 % вкритих лісовою рослинністю земель. Частка стиглих букових деревостанів становить - 24,6 %, пристигаючих - 18,5 %, молодняків - 15,0 %. Перестійні лісостани бука виявлені лише на 114 га (0,6 %). Отже вікова структура букових лісів у регіоні досліджень, внаслідок інтенсивних рубок у післявоєнні роки, є значно порушеною.

Бук лісовий в центральному Західно-Подільському горбогір'ї відзначається високою продуктивністю. Близько 95 % від загальної площі букових лісостанів займають деревостани першого та вищих класів бонітету. Букові ліси ІІІ і IV класів бонітету становлять лише 0,34 %.

В регіоні досліджень переважають середньоповнотні та високоповнотні лісостани бука. Деревостани повнотою 0,7 займають 32,9 %, 0,8 - 41,5 %, 0,9 і 1,0 - 6,3 %, а 0,3-0,4 - 1,5 % від вкритої лісовою рослинністю площі.

Бук лісовий як типоутворююча порода і кліматична домішка до інших типотвірних порід формує в регіоні досліджень 13 типів лісу: свіжий буковий субір, свіжа і волога грабова субучина, свіжа і волога грабово-дубова субучина, свіжа грабово-соснова субучина, свіжа і волога грабово-букова судіброва, свіжа і волога грабово-дубова бучина, свіжа грабово-букова діброва, волога грабова бучина та волога букова діброва. Найбільш поширеними серед них і водночас серед усіх виявлених в центральному Західно-Подільському горбогір'ї типах лісу є свіжа і волога грабово-дубові бучини, які займають, відповідно 8338,2 га (21,76 %) та 15203,3 га (39,68 %) лісового фонду. На значній площі розповсюджені також свіжа грабово-букова діброва (3656,0 га; 9,5 %) і волога букова діброва (2866,3 га; 7,5 %).

Інші букові типи лісу в регіоні досліджень займають дуже невеликі площі - від 1,3 до 87,6 га (0,003-0,23 %). Виявлено також поширення бука лісового в типах лісу інших типотвірних порід - у свіжій і вологій грабових дібровах, де він утворює похідні деревостани. Аналогічно інші деревні породи частково формують похідні деоревостани в букових типах лісу центрального Західно-Подільського горбогір'я. Зокрема, нами в субучинах і бучинах виявлені похідні дубняки, грабняки, ясенники, кленовники, явірники, липняки, березняки, осичники, вільшанники, акаційники, топольники, вербняки, сосняки, модринники, ялинники.

Дослідження проведені нами на пробних площах, закладених на Стільському, Бібрському і Перемишлянському горбогір'ях свідчать про високу варіабельність проходження процесів природного поновлення бука і його супутників під наметом стиглих букових лісостанів. Основним лімітуючим фактором появи самосіву і розвитку підросту в букових лісах регіону є освітленість. Із зменшенням зімкнутості намету материнських деревостанів зростає як кількість підросту деревних порід, так і його висота. Зокрема між зімкнутістю намету букових лісостанів і кількістю підросту бука виявлено середній кореляційний зв'язок (r =0,66 + 0,23), а його висотою - тісний (r =0,96 + 0,03).

Під наметом високозімкнутих деревостанів (0,9-1,0) природне поновлення бука проходить незадовільно, а середньозімкнутих (0,7-0,8) - задовільно і добре. Поряд з буком у середньозімкнутих деревостанах успішно поновлюються також клен гостролистий і явір. В залежності від їх частки у складі материнського лісостану кількість їх підросту може бути більшою або меншою від кількості підросту бука і на окремих ділянках вони створюють йому значну конкуренцію. Крім бука, клена і явора у складі підросту під наметом букових деревостанів у невеликій кількості трапляються також граб звичайний, в'яз голий, липа дрібнолиста, вільха чорна.

Успішно поновлюється бук лісовий і під наметом пристигаючих деревостанів, у яких проводяться рубки догляду. У 70-80-річних букових лісостанах після проведення прохідних рубок нами обліковано до 115 тис. шт./га підросту бука.

За висотою підріст бука на окремих ділянках досягає висоти 3 м (іноді до 6 м) і практично не поступається перед підростом клена і явора, хоча загалом останні під наметом багатьох букових лісостанів характеризуються більшою середньою висотою.

Слід також зауважити, що в регіоні досліджень бук проявляє себе як виразний стенотип - його підріст з'являється, головним чином, під кронами дерев, а центральних частин прогалин і великих вікон він, як правило, не заселяє. Ці місця частіше займає підріст супутніх порід.

Розвиток живого надгрунтового покриву під наметом стиглих букових лісостанів у центральному Західно-Подільському горбогір'ї є невеликим, його зімкнутість, як правило, не перевищує 0,3. Основний фон трав'яного покриву створюють Rubus hirtus, Dryopteris filix-mas, Galeobdolon luteum, Carex pilosa, Galium odoratum.

Таким чином, у центральній частині Західно-Подільського горбогір'я склалися сприятливі едафічні та кліматичні умови для росту, розвитку, відтворення і формування високобонітетних, високоповнотних букових лісостанів високої продуктивності та біологічної стійкості.

2.4 Стаціонарні дослідження букових лісостанів на Стільському горбогір'ї

Стаціонарні дослідження відтворення і формування букових лісостанів у регіоні досліджень у зв'язку з рубками головного користування проводили на Суходільському науково-виробничому стаціонарі, закладеному у 2003 р. на площі 13 га в Суходільському лісництві ДП "Бібрське лісове господарство".

Стаціонар займає верхню частину схилу одного з великих горбів горбогірної гряди, яка має загалом східну експозицію. Абсолютна висота вершини горба досягає 380 м. Грунтовий покрив стаціонару представлений ясно-сірим лісовим поверхнево-оглеєним грунтом. За фізичними та фізико-хімічними властивостями він характеризується високою родючістю і забезпечує формування вологого груду; тип лісу - волога грабово-дубова бучина. Стаціонар складається з 11 секцій - 10-ти дослідних і однієї контрольної (рис. 1.). На дослідних секціях в осінньо-зимовий період 2003-2004 рр. проведено такі способи рубок: суцільну вузьколісосічну, суцільну лісосічну, рівномірні поступові дво- і триприйомні, групово-вибіркову триприйомну, гніздово-вибіркову, вузькосмугову рубку Вагнера, улоговинну триприйомну, добровільно-вибіркову і добровільно-вибіркову сильної інтенсивності.

До проведення головних рубок на всіх секціях стаціонару домінував бук лісовий (табл. 1). Його частка у складі деревостанів становила за запасом в середньому 89,6 %, а вік дерев коливався в межах 95-105 років.

У якості домішки на стаціонарі були представлені дуб звичайний (6,8 %), граб звичайний (2,3 %), явір (1,0 %). Поодиноко на секціях росли також черешня лісова, береза повисла, в'яз голий, ясен звичайний.

Таблиця 1

Таксаційні показники деревостанів на секціях Суходільського стаціонару до рубок

Загалом на стаціонарі зростали високопродуктивні деревостани - І-І^а класів бонітету. Їх середній запас становив 432 м³/га, середня повнота - 0,79, середня висота бука - 30,8 м, а середній діаметр - 44,7 см. Зімкнутість намету дорівнювала 0,85. У складі підліску зімкнутістю лише 0,01-0,07 зрідка траплялися бузина чорна, бруслина європейська і бруслина бородавчаста.

Розміщення підросту на стаціонарі було дуже нерівномірним. У середньому кількість підросту усіх порід становила 14,0 тис. шт./га, бука - 3,5 тис. шт./га, а на окремих секціях вона коливалася, відповідно, від 4,1 до 34,8 тис. шт./га і від 0,5 до 9,6 тис. шт./га. Частка бука у загальній кількості підросту також коливалась у широких межах і на окремих секціях становила 6,5-57,4 %.

За віковою структурою переважає підріст бука 4-7 і старше 7-ми років, за висотою при високій зімкнутості намету (0,9-0,95) - дрібний, при меншій зімкнутості (0,8) - середній. Причому при високій зімкнутості материнського намету підріст бука за висотою поступається підросту супутніх порід. При зниженні зімкнутості їх висоти вирівнюються, а в деяких випадках бук досягає навіть більшої висоти.

Зімкнутість трав'яного покриву на секціях стаціонару до рубки деревостанів була невисокою і коливалася в межах 16-31 %. В його складі домінували Rubus hirtus, Dryopteris filix-mas, Galium odoratum, Galeobdolon luteum, Carex pilosa, Pulmonaria obscura.

Вплив рубок головного користування на фітоценотичні процеси в букових лісостанах Суходільського стаціонару

Рубки головного користування на Суходільському стаціонарі проводили в осінньо-зимовий період 2003-2004 рр. Серед поступових і вибіркових способів рубок найбільшою інтенсивністю рубки характеризувались улоговинна триприйомна рубка, добровільно-вибіркова сильної інтенсивності і рубка Вагнера - відповідно, 38 %, 37 % і 35 %. Значно меншою була інтенсивність рубки при проведенні рівномірної поступової триприйомної, рівномірної поступової двоприйомної і добровільно-вибіркової рубок - відповідно, 28 %, 23 % і 23 % і невеликою на лісосіках групово-вибіркової триприйомної і гніздово-вибіркової рубок - по 8 %.

Стан материнських деревостанів після першого прийому рубок. Під час головних рубок на секціях стаціонару, в першу чергу, забирали ослаблені дерева. Однак, незважаючи на це, для залишених на секціях дерев характерна порівняно невисока частка цілком здорових, без механічних пошкоджень стовбурів - на більшості секцій вона не перевищує 50 % і максимально становить 69,1 % на лісосіці рівномірної поступової триприйомної рубки. Особливо невеликою є частка цілком здорових дерев на лісосіці добровільно-вибіркової рубки високої інтенсивності - 23,1 %. На деяких секціях значну частку становлять дерева, уражені гнилями, зокрема, на лісосіках групово-вибіркової триприйомної (25,6 %), рівномірної поступової двоприйомної (22,9 %), а також дерева з морозобійними тріщинами - лісосіка улоговинної триприйомної (4,9 %) та рівномірної поступової триприйомної (3,7 %) рубок. На секціях всіх поступових і вибіркових рубок трапляються дерева з механічними пошкодженнями. Особливо їх багато виявлено на лісосіці добровільно-вибіркової рубки сильної інтенсивності - 50,6 %. Найменше механічно пошкоджених дерев трапляється на секціях з низькою і середньою інтенсивністю рубок - лісосіка гніздово-вибіркової, групово-вибіркової триприйомної, рівномірної поступової триприйомної і добровільно-вибіркової (відповідно, 13,3 %, 14,3 %, 15,5 % і 19,7 %).

Загалом стан деревостанів на секціях стаціонару після першого прийому рубок є задовільним. Вони достатньою мірою забезпечують проходження репродуктивних процесів і виконання лісівничо-екологічних функцій.

Життєвість підросту деревних порід після першого прийому рубок. Дослідження показали, що рубка деревостанів на секціях стаціонару негативно вплинула на збереження та стан існуючого під наметом материнських дерев підросту бука, клена, явора та інших деревних порід. Загалом спостерігалось значне відмирання підросту. Зокрема відпад підросту деревних порід на секції суцільної рубки становив 63 %, улоговинної триприйомної - 43 %, рубки Вагнера - 38 %, добровільно-вибіркової - 36 %. Велика кількість екземплярів підросту отримала механічні пошкодження.

В цілому найбільш негативно на стан підросту вплинуло проведення суцільної, улоговинної триприйомної, вузькосмугової рубки Вагнера і суцільної вузьколісосічної рубок. Частка підросту без пошкоджень і з слабкими пошкодженнями на секціях цих рубок склала, відповідно, 23 %, 45 %, 46 % і 47 %. Менш негативно на стан підросту вплинули групово-вибіркова триприйомна, добровільно-вибіркова сильної інтенсивності, гніздово-вибіркова, рівномірна поступова двоприйомна і рівномірна поступова триприйомна рубки. Після проведення першого прийому цих рубок кількість життєздатного підросту становила, відповідно, 67 %, 69 %, 72 %, 76 % і 76 %.

Вивчення пігментного складу листків збереженого після проведення рубок підросту бука показало, що він на всіх секціях стаціонару характеризується високим вмістом хлорофілів (4,407-7,793 мг/г абс. сух. маси) і каротиноїдів (0,734-0,974 мг/г абс. сух. маси). Це забезпечує йому успішне проходження регенеративних процесів на основі інтенсивного проходження фотосинтезу і свідчить про його успішну адаптацію до змінених умов середовища вже в перший рік після проведення рубок.

Вплив рубок головного користування на розвиток живого надгрунтового покриву. Проведення рубок істотно вплинуло на розвиток трав'яного покриву. Вже у червні 2004 р. порівняно з 2003 р. зімкнутість трав на контролі зросла з 0,31 до 0,42, а на дослідних ділянках з 0,20 до 0,24. Значно (на 68 %) збільшилась на стаціонарі кількість видів трав.

Максимального розвитку, як за проективним вкриттям, так і кількістю видів трав, надгрунтовий покрив на всіх секціях досягнув на 2-3-ій (2005-2006) рік після проведення рубок. Особливо інтенсивний розвиток трав спостерігався на ділянках з повністю вирубаним деревостаном. Так, на зрубі суцільної вузьколісосічної рубки зімкнутість трав'яного покриву зросла в 7,4 раза (з 0,13 до 0,96), суцільної лісосічної рубки - в 4,4 раза (з 0,16 до 0,79) на вирубаних улоговинах улоговинної рубки - в 5,1 раза (з 0,17 до 0,87), на вирубаних смугах рубки Вагнера - в 3,0 раза (з 0,31 до 0,93).

Аналогічна картина у розвитку трав спостерігалась і на секціях з частковим вирубуванням дерев. На лісосіці рівномірної поступової двоприйомної рубки їх зімкнутість за цей період збільшилась у 2,0 раза (з 0,21 до 0,42), рівномірної поступової триприйомної - у 3,3 раза (з 0,19 до 0,62), добровільно-вибіркової - у 2,8 раза (з 0,18 до 0,51), добровільно-вибіркової сильної інтенсивності - у 2,7 раза (з 0,22 до 0,59), групово-вибіркової триприйомної - у 4,3 раза (з 0,16 до 0,69), гніздово-вибіркової - у 2,2 раза (з 0,25 до 0,56).

Кількість видів трав за період їх максимального розвитку (2004-2006 рр.) на повністю вирубаних секціях і підсекціях збільшилася у 1,8-3,9 раза (з 10-22 до 36-39), на секціях з частковим вирубуванням дерев - в 1,6-2,4 раза (з 12-22 до 24-37) і в цілому на стаціонарі - у 2,1 раза (з 28 до 59 видів).

Найбільшого розвитку живий надґрунтовий покрив досягнув на зрубі суцільної вузьколісосічної рубки (96 % проективного вкриття), що зумовлено дуже слабим проходженням відновних процесів деревних порід на цій секції і практично повною відсутністю підліску і найменшого - на лісосіці рівномірної поступової двоприйомної рубки (42 %) із великою кількістю підросту бука і супутніх порід та наявністю розрідженого материнського намету.

Домінуючим видом на стаціонарі є ожина шорстка (Rubus hirtus Waldst. et Kit.). Її частка в проективному вкритті трав'яного покриву після проведення рубок різко зросла на всіх секціях. В період максимального розвитку трав поширення ожини шорсткої на лісосіках становило 22-91 % проективного вкриття. Особливо інтенсивного розвитку цей вид досягнув на зрубі суцільної вузьколісосічної рубки (90-91 %) і вирубаній смузі рубки Вагнера (82-85 %). Значно слабшими ценотичними позиціями (внаслідок меншого освітлення) характеризується ожина шорстка на лісосіках добровільно-вибіркової та групово-вибіркової триприйомної рубок. Тут її проективне вкриття, відповідно, становить 22 %, 28 %, 30 % і 35 %.

Основним регулятором розвитку трав'яного покриву на секціях стаціонару виступає зімкнутість материнського намету, яка суттєво впливає на надходження кількості світла до поверхні грунту. Між цим показником і зімкнутістю трав виявлено тісний кореляційний зв'язок - r=0,817±0,083.

Аналіз екологічних особливостей трав, зростаючих на стаціонарі свідчить, що переважна кількість їх видів за вимогливістю до багатства грунту належить до мегатрофів і приурочена до трофотопів С і D. За відношенням до вологості грунту види трав на секціях відносяться до двох панівних груп - мезофіти і мезогігрофіти, що дає підстави віднести лісорослинні умови стаціонару до вологого гігротопу.

Плодоношення букових деревостанів на секціях стаціонару. Плодоношення бука лісового на Суходільському стаціонарі вивчали протягом 2003-2008 рр. (табл. 2). За цей період спостерігались лише дуже слабкі та слабкі урожаї бука (від 17 до 323 кг/га). Причому частка доброякісних горішків із року в рік була низькою і не перевищувала 66,2 % урожаю. Як правило, щорічно значна кількість горішків бука уражається фітохворобами (11,9-42,7 % за роки досліджень) та пошкоджується ентомошкідниками (4,5-10,5 %). Велику частку (14,8-71,5 %) в урожаях бука у 2003-2008 рр. становили порожні горішки. Кількість недорозвинутого насіння була невеликою і коливалася в межах 0-1,2 %. Однозначного чіткого впливу рубок на плодоношення бука нами в умовах Центрального Західно-Поліського горбогір'я не виявлено.

Проведені дослідження підтверджують дані інших учених (Парпан, 1994; Криницький, Попадинець та ін., 2004) про збільшення періоду між рясними плодоношеннями бука лісового як в гірській частині Карпат (центральна частина ареалу), так і в рівнинних умовах (маргінальні популяції на північно-східній межі ареалу).

Таблиця 2

Динаміка плодоношення бука лісового на Суходільському стаціонарі

Загалом, незважаючи на слабке і дуже слабке плодоношення бука, процеси його природного насінного поновлення на лісосіках поступових і вибіркових рубок мають позитивну тенденцію і забезпечують достатню кількість букового підросту для формування корінних деревостанів.

Природне поновлення деревних порід на секціях стаціонару у зв'язку з рубками головного користування. Після проведення в осінньо-зимовий період 2003-2004 рр. першого прийому рубок кількість підросту бука і його супутників, як правило, зменшилась (рис. 1). Починаючи з другого року після рубок (2005 р.) спостерігається збільшення кількості підросту на секціях стаціонару. Особливо динамічно природне поновлення бука проходило на лісосіках рівномірної поступової дво- і триприйомної, добровільно-вибіркової, групово-вибіркової триприйомної, гніздово-вибіркової і добровільно-вибіркової сильної інтенсивності рубок. На лісосіках цих рубок кількість підросту бука на п'ятий рік досліджень (2008 р.) зросла порівняно з 2003 р. (до рубки деревостанів) у 2,0-11,2 раза. Зокрема, на секції групово-вибіркової триприйомної рубки кількість його підросту у 2008 р. досягла 11,4 тис. шт./га, добровільно-вибіркової сильної інтенсивності - 13,5 тис. шт./га і рівномірно-поступової двоприйомної - 26,7 тис. шт./га.

Поряд з буком на секціях стаціонару інтенсивно проходять процеси природного поновлення клена гостролистого та явора. Сумарна кількість підросту цих порід у 2008 р. на окремих лісосіках (добровільно-вибіркової, гніздово-вибіркової рубок) досягла 31-36 тис. шт./га. У невеликій мірі поновлюється також ясен звичайний, черешня, в'яз голий, граб звичайний. Кількість підросту останнього, як правило, коливається в межах 0,3-2,6 тис. шт./га і лише на секції рівномірної поступової двоприйомної рубки вона досягає 5,2 тис. шт./га. Загалом поновлення граба не виступає конкурентом для розвитку бука та інших цінних порід.

Незважаючи на слабке плодоношення бука, інтенсивний розвиток трав'яного покриву, розростання підлісочних порід і старшого підросту, процеси його природного поновлення (а також і його супутників) проходять майже щорічно. У зв'язку з цим і на п'ятий (2008) рік після рубок на стаціонарі зростає підріст усіх вікових груп: однорічки, 2-3-річки, 4-7-річки, 8-ми і більше років, що свідчить про високий відновлювальний потенціал бука та інших цінних порід в умовах Західно-Подільського горбогір'я.

Рис. 1. Динаміка кількості підросту бука лісового на секціях стаціонару у зв'язку з рубками головного користування:

Найбільш чисельною віковою групою підросту бука на стаціонарі станом на 2008 р. є 2-3-річки. Загалом їх кількість на секціях стаціонару є більшою від кількості однорічок у 20,6 раза, 4-7-річок у 7,3 раза і підросту старше 7-ми років - у 2,4 раза.

Підріст світлолюбивих порід - берези повислої, осики, верби козячої трапляється на повністю вирубаних ділянках стаціонару (починаючи з першого року після рубок) і під наметом інтенсивно зріджених деревостанів (у наступні роки). Найбільша кількість його за роки експериментальних рубок (2008 р.) облікована на лісосіках суцільної лісосічної рубки (2,4 тис. шт./га), улоговинної триприйомної (1,8 тис. шт./га), добровільно-вибіркової сильної інтенсивності (1,8 тис. шт./га) та суцільної вузьколісосічної (1,5 тис. шт./га) рубок. На зрубі суцільної лісосічної рубки підріст світлолюбивих порід-піонерів проявляє високу життєвість і майже повністю гальмує появу самосіву і підросту бука та його супутників. На лісосіках поступових і вибіркових рубок із зімкнутістю намету деревостану 0,7 і вище він загрози розвитку процесів природного поновлення бука та інших цінних порід не представляє.

Висотна структура підросту на секціях стаціонару на п'ятий рік після рубок вже значною мірою відображає нові умови освітлення і мінерального живлення. На відміну від висотної структури підросту, що склалася перед проведенням рубок, на всіх секціях значно зросла частка дрібного підросту молодших вікових груп. До цієї категорії у 2008 р. на секціях з розрідженим деревостаном належить більше половини кількості підросту бука. Особливо велика його частка спостерігається на лісосіках рівномірної поступової двоприйомної (71,1 %), рівномірної поступової триприйомної (85,6 %), групово-вибіркової триприйомної (91,0 %), добровільно-вибіркової сильної інтенсивності (93,5 %) і добровільно-вибіркової (96,9 %) рубок.

Підріст клена гостролистого, явора та інших порід більшою мірою, ніж бука, приурочений до середньої і великої категорії висот. Зокрема, серед підросту світлолюбивих порід (берези, осики, верби) появились екземпляри висотою три і більше метрів, а клена гостролистого - 4-5 м. Підріст граба на секціях відноситься, в основному, до категорії дрібного підросту.

Загалом на п'ятий рік після рубок добре природне поновлення бука лісового отримано на лісосіках рівномірної поступової дво- і триприйомної рубки, вузькосмугової рубки Вагнера, улоговинної триприйомної, добровільно-вибіркової, групово-вибіркової триприйомної і добровільно-вибіркової сильної інтенсивності рубок, недостатнє - на зрубі суцільної вузьколісосічної рубки і незадовільне - на зрубі суцільної лісосічної рубки. З врахуванням підросту цінних порід-супутників бука на всіх секціях стаціонару за шкалою М.М.Горшеніна (1977) відзначено добре природне поновлення.

2.5 Концептуальні засади відтворення генофонду букових лісостанів центральної частини Західно-Подільського горбогір'я

Наближене до природи лісівництво передбачає перехід на вибіркову систему господарювання (Парпан, Шпарик, 2005; Чернявський, 2008; Криницький, Лавний, 2009). Вирішальне значення при вибірковому господарюванні мають процеси природного поновлення: періодичність і рясність плодоношення, поява сходів, ріст і розвиток самосіву та підросту, їх життєвість.

Для вивчення оптимальних умов формування молодого покоління букового лісу нами вивчено вплив екологічних умов на ріст підросту бука лісового і вміст пігментів у його листках. Встановлено, що найбільшою життєвістю відзначається підріст, що зростає на відкритих зрубах і крона якого знаходиться над трав'яним покривом (ожиною та іншими видами трав). Достатня життєвість характерна також для підросту, що росте скраю вікон. Підріст, зростаючий під ожиною має низьку життєвість. Найменшою життєвістю відзначається підріст, що знаходиться під наметом зімкнутих материнських дерев і росте в умовах значного дефіциту світлового і мінерального живлення. Проведені дослідження свідчать про необхідність чіткого передбачування змін екологічних умов у лісостанах при виборі способів, технологій і форм вибіркового господарювання.

Необхідність врахування позитивного впливу екологічних факторів на формування молодого покоління лісу і збереження генофонду цінних букових лісостанів показана нами також на науково-виробничих стаціонарах, закладених в Романівському і Перемишлянському лісництвах ДП "Бібрське лісове господарство" для опрацювання концептуальних засад вибіркового (наближеного до природи) ведення лісового господарства.