Гломерулонефрит у домашніх котів (патогенез, діагностика і лікування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білоцерківський національний аграрний університет

Авторферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

16.00.01 - діагностика і терапія тварин

Гломерулонефрит у домашніх котів (патогенез, діагностика і лікування)

Дмитренко Надія Іванівна

Біла Церква - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавській држаній академії Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник - кандидат ветеринарних наук, доцент Кес Петро Іванович, Полтавська державна аграрна академія, завідувач кафедри терапії

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор Головаха Володимир Іванович, Білоцерківський національний аграрний університет, професор кафедри терапії та клінічної діагностики;

доктор біологічних наук, професор Тимошенко Ольга Павлівна, Харківська державна зооветеринарна академія, професор кафедри клінічної діагностики і клінічної біохімії

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.П. Чорнозуб

Анотація

Дмитренко Н.І. Гломерулонефрит у домашніх котів (патогенез, діагностика і лікування). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.01 - діагностика і терапія тварин. - Білоцерківський національний аграрний університет, Біла Церква, 2009.

У дисертації в результаті лабораторних та інструментальних досліджень встановлені важливі ланки патогенезу гломерулонефриту у домашніх котів, а саме, порушення фільтраційної, концентраційної та реабсорбційної функцій нирок, що дає можливість обґрунтовано проводити діагностику і лікування тварин. Вивчено зв'язок між клінічними, ультрасонографічними та біохімічними показниками. Розраховано та клінічно обґрунтовано значення індексів сечі і крові, що характеризують основні функції нирок домашніх котів у нормі та за гломерулонефриту, із урахуванням добового діурезу. Розроблено, апробовано, експериментально і теоретично обґрунтовано дві схеми лікування котів, хворих на гломерулонефрит, досліджені в динаміці показники крові й сечі під час лікування. Встановлено фізіологічні ліміти артеріальної та венозної систем нирок клінічно здорових домашніх котів та їх зміни за гломерулонефриту.

Діагностика гломерулонефриту у котів базується на клінічному дослідженні, лабораторному аналізі крові та сечі з наступним розрахунком концентраційного індексу креатиніну, фактора концентрації сечовини, кліренсів креатиніну і сечовини та об'єму реабсорбованої в нирках води. Інформативними діагностичними показниками є: зростання вмісту сечовини і креатиніну в крові з одночасним зниженням їх концентрації в сечі; зменшення показників індексів крові й сечі, які характеризують фільтраційну, концентраційну та реабсорбційну функції нирок; виявлення у ході ультрасонографічного дослідження збільшення розмірів нирок, підвищення ехогенності кіркової речовини та появи ореолу розрідження навколо нирок.

Ключові слова: домашні коти, нирки, гломерулонефрит, лабораторні дослідження, сечовина, креатинін, геморенальні індекси.

Аннотация

Дмитренко Н.И. Гломерулонефрит у домашних кошек (патогенез, диагностика и лечение). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.01 - диагностика и терапия животных. - Белоцерковский национальный аграрный университет, Белая Церковь, 2009.

В диссертации на основании результатов исследования функционального состояния почек экспериментально и теоретически обоснован механизм развития гломерулонефрита у домашних кошек и современные методы его диагностики. Изучена эффективность патогенетической терапии для восстановления работы почек. Результаты исследований являются новыми в решении отдельных вопросов ветеринарной нефрологии.

Функциональное состояние почек клинически здоровых домашних кошек характеризируется следующими показателями: в крови содержание мочевины составляет 4,0-7,5 ммоль/л, креатинина - 80,0-150,0 мкмоль/л, в моче данные показатели составляют 148,0-156,0 и 15,6-16,8 ммоль/л соответственно, величина рН мочи - 5,8-6,5; концентрационный индекс креатинина (КИ) - 110,0-210,0; фактор концентрации мочевины (ФКМ) - 20,3-39,0; клиренсы креатинина (КК) - 20,0-47,0 и мочевины (КМ) - 3,6-6,9; объем реабсорбированной в канальцах воды (R%) - 95,1-97,4 %. Гломерулонефрит протекает латентно, на более поздних стадиях отмечали уменьшение аппетита, гипертермию, жажду, палакиурию, олигурию (62,4 % больных животных), увеличение и болезненность почек (88,9 и 59,3 % животных).

У клинически здоровых домашних кошек почечная артерия и вена имеют значительный диаметр (1,6±0,06 і 3,9±0,13 мм соответственно) при относительно небольшой массе органа. Для венозной системы характерны множественные внутриорганные анастомозы как между мелкими сосудами, так и крупними ветками. При гломерулонефрите диаметр почечной артерии уменьшается на 19,2, а почечной вены - на 28,4 %.

При гломерулонефрите количество лейкоцитов в крови увеличивается почти в два раза (26,0±0,52 Г/л), содержание мочевины составляет 21,3±0,82 ммоль/л, креатинина - 181,8±2,64 мкмоль/л, общих липидов - 11,8±0,47 г/л, в-липопро-теинов - 7,9±0,31 г/л, холестерола - 9,1±0,25 ммоль/л (у клинически здоровых, соответственно, 5,6±0,25 ммоль/л; 96,6±5,14 мкмоль/л; 4,6±0,20 г/л; 2,7±0,13 г/л; 3,3±0,18 ммоль/л). Возрастает активность АсАТ (0,606±0,0177) и АлАТ (0,537±0,0115 мккат/л) по сравнению с 0,150-0,300 мккат/л у клинически здоровых. Уровень хлоридов снижается в 2,2 раза, альбуминов - на 7,5 %. При гломерулонефрите увеличиваются относительная плотность мочи и показатель рН (6,8-7,8), наблюдаются протеинурия и глюкозурия. В моче уменьшается содержание мочевины и креатинина на 38 и 43,8 % (94,7±4,31 и 9,1±1,71 ммоль/л соответственно). В осадке мочи увеличивается количество клеток эпителия почек, мочевого пузыря, эритроцитов и лейкоцитов. Индексы мочи и крови при остром течении гломерулонефрита уменьшаются: клиренс креатинина - в 2,83 раза, мочевины - в 5,0 раз, концентрационный индекс креатинина - на 72,2 %, фактор концентрации мочевины - на 84,3 %, объем реабсорбированной воды - на 21,8 %.

Диагностика гломерулонефрита у кошек включает результаты клинических (олигурия, увеличение и болезненность почек при пальпации) и ультрасонографических (нарушение корково-мозговой дифференциации с изменением их эхогенности) исследований. В крови наблюдается гиперазотемия, креатининемия, гипоальбуминемия; в моче - уменьшение количества креатинина и мочевины, протеинурия, глюкозурия; в осадке - резкое увеличение количества эритроцитов, лейкоцитов, эпителия почек, мочеточников и мочевого пузыря. Морфологически гломерулонефрит у кошек выражается атрофией клубочков, утолщением капсулы Шумлянского-Боумена, частичным или полным разрушением извилистых канальцев.

Включение в схему лечения антибактериальных (цифран), десенсибилизирующих (димедрол), витаминных (витамины группы В и аскорбиновая кислота) и средств для улучшения гемодинамики и усиления клубочковой фильтрации (фуросемид) способствует улучшению клинического состояния больных животных, восстановлению функций почек и нормализации показателей крови и мочи. Предлагаемое лечение способствует уменьшению количества лейкоцитов на 48 %, увеличению относительного содержания альбуминов на 6,9 %, снижению активности АсАТ в 1,7 и АлАТ в 2 раза, по сравнению с изначальными показателями, содержания мочевины и креатинина в сыворотке крови в 2,9 и 1,94 раза соответственно, холестерола - 1,73, общих липидов - 2,1; в-липопротеинов - в 2,5 раза. В моче увеличивается концентрация креатинина (в 1,62 раза) и мочевины (1,54 раза), уменьшается содержание белка и глюкозы, нормализуется величина рН (6,4±0,05) и относительная плотность мочи (1,025±0,0015). Использование нитроксолина, фуросемида, калия оротата и фурагина менее эффективно.

Ключевые слова: домашние кошки, почки, гломерулонефрит, лабораторные исследования, мочевина, креатинин, геморенальные индексы.

Annotation

Dmytrenko N.I. Glomerulonephritis in domestic cats (pathogenesis, diagnostics and therapy). - Manuscript.

The thesis on competition of a scientific degree of the candidate of veterinary sciences on a speciality 16.00.01- diagnostics and therapy of animals. - Bila Tserkva state agrarian university, Bila Tserkva, 2009.

In the thesis as a result of laboratorial and instrumental researches were established important links of the pathogenesis of glomerulonephritis in domestic cats, namely abnormalities of the filtrational, concentrational and reabsorptive functions of kidneys. It gives an opportunity to carry out the diagnostics and therapy of animals soundly. The connection between the clinical, ultrasonographic and biochemical indices was studied. The meanings of the indices of urine and blood characterizing the main functions of kidneys of domestic cats by standards and with disease of glomerulonephritis taking into account the diurnal diuresis were estimated and clinical proved. There were worked out, approved, experimentally and theoretically based two outlines of the therapy for cats with glomerulonephritis disease. The indices of urine and blood were determined interactive by the medical treatment. There were determined physiological limits of the arterial and venous systems of kidneys of clinical healthy domestic cats and their changes having glomerulonephritis disease.

The diagnostics of the glomerulonephritis in cats is based on the clinical examination, laboratory examination of urine and blood with the following countings of creatinine concentration index (CCI) and the urea concentration factor (USF), creatinine and urea clearances and the level of reabsorpted water in the kidneys. Informative diagnostical indices are the increase of the urea contents and creatinine in the blood with the synchronous decrease the characteristics of indices of urine and blood characterizing the filtrational, concentrational and reabsorptive functions of kidneys; discovering the increasing the echogenicity of the cortical substance and the appearance of the depression halo round the kidneys by the ultrasonographic examination.

Key words: domestic cats, kidneys, glomerulonephritis, laboratory examinations, urea, creatinine, hemorenal indices.

1. Загальна характеристика роботи

гломерулонефрит кіт судинний

Актуальність теми. Однією з найбільш поширених патологій сечової системи у домашніх котів є нефрит - захворювання, яке проявляється негнійним запаленням переважно мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена (гломерулонефрит) або міжканальцевої сполучної тканини (інтерстиціальний нефрит) (Рябов С.И., 1982; Левченко В.І. із співавт., 2001). Патологічний процес характеризується ураженням судин, клубочків (у подальшому - проміжної тканини) та дистрофічними змінами в епітелії канальців. Захворювання реєструють у котів усіх порід,у молодих тварин - 0,5-0,8, старих - 0,8-2,5 % від усіх випадків захворювань (Филипов Ю.И. с соавт., 1991).

Аналіз показує, що патологія нирок у котів часто має латентний перебіг, що ускладнює діагностику. Недостатньо розроблена комплексна діагностика, яка включала б дослідження клінічного стану, використання УЗД, лабораторну діагностику порушення функцій нирок та розрахунок геморенальних індексів. Майже відсутні дослідження щодо кровопостачання нирок та змін ниркових судин за різноманітних патологій сечової системи у домашніх котів. Часто лікування хворих ґрунтується тільки на клінічних і анамнестичних даних, без урахування реального стану обмінних процесів та функцій найважливіших органів і систем. Лікарських препаратів, створених безпосередньо для лікування нефритів у котів, небагато і вони мають слабкий терапевтичний ефект (Osborn C.A, 2004; Пульняшенко П.Р., 2008).

Отже, є підстави вважати актуальним вивчення функціонального стану нирок у котів за гломерулонефриту, з'ясування деяких аспектів патогенезу та розробку методів діагностики й лікування цієї патології.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота є фрагментом наукової тематики кафедри терапії Полтавської державної аграрної академії «Розробка і впровадження нових та вдосконалення існуючих методів діагностики і лікування гепаторенальної патології дрібних домашніх тварин», № державної реєстрації 0108U007374. Особистим внеском автора є роз-робка і впровадження нових та вдосконалення існуючих методів діагностики і лікування захворювань нирок у домашніх котів.

Мета дослідження - встановити окремі ланки патогенезу гломерулонефриту у домашніх котів, інформативність клінічних, лабораторних та інструментальних методів діагностики, розробити ефективну схему лікування.

Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:

а) вивчити особливості галуження судинної системи нирок у домашніх котів та їх зміни за гломерулонефриту;

б) з'ясувати морфологічні та біохімічні показники крові і сечі у клінічно здорових та хворих на гломерулонефрит домашніх котів з метою визначення найбільш інформативних для діагностики;

в) проаналізувати результати ультразвукового та морфологічного дослідження нирок здорових і хворих на гломерулонефрит домашніх котів;

г) розрахувати індекси крові та сечі клінічно здорових і хворих на гломерулонефрит домашніх котів з метою оцінки фільтраційної, концентраційної та реабсорбційної функцій нирок;

д) розробити та обґрунтувати ефективність різних схем лікування гломерулонефриту домашніх котів.

Об'єкт досліджень - хвороби нирок у дрібних тварин.

Предмет досліджень - патогенез, методи діагностики і лікування гломерулонефриту у домашніх котів із урахуванням показників крові та сечі.

Методи досліджень - загальноклінічні (огляд, пальпація, термометрія, аускультація); лабораторні (вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів та лейкоцитів, ШОЕ, лейкограма, загальний білок та його фракції, активність АсАТ і АлАТ, сечовина, креатинін, неорганічний фосфор, загальний кальцій, глюкоза, хлориди, холестерол, загальні ліпіди, в-ліпопротеїни); фізичне та хімічне дослідження сечі (колір, прозорість, консистенція, запах, відносна густина, сечовина, креатинін, білок, глюкоза, величина рН, білірубін, індикан, кров та її пігменти, кетонові тіла), мікроскопічне дослідження осаду сечі, гістологічні, ультрасонографічні, методи статистичного аналізу.

Наукова новизна роботи. Вперше проведені комплексні дослідження
функціонального стану нирок у домашніх котів та порушень сечовидільної системи у разі захворювання на гломерулонефрит. Вивчено особливості галуження судинної системи нирок за гломерулонефриту. Вперше розраховано і клінічно обґрунтовано значення геморенальних індексів, що характеризують основні функції нирок, за гломерулонефриту котів із урахуванням добового діурезу. На основі вивчення показників крові й сечі хворих на гломерулонефрит котів і розрахунку геморенальних індексів запропоновано методику визначення фільтраційної, концентраційної та реабсорбційної функцій нирок. Вивчено зв'язок між клінічними, ультрасонографічними та біохімічними показниками. На основі дослідження показників крові й сечі доведено ефективність внутрішньовенного введення цифрану для лікування котів за гломерулонефриту.

Практичне значення отриманих результатів. Вивчено показники крові й сечі та геморенальні індекси у клінічно здорових і хворих на гломерулонефрит домашніх котів. На основі результатів лабораторних, ультрасонографічних та морфологічних досліджень розроблено діагностику гломерулонефриту у котів. Встановлено фізіологічні ліміти артеріальної та венозної систем нирок клінічно здорових домашніх котів і їх зміни за гломерулонефриту. Розроблено, апробовано, експериментально і теоретично обґрунтовано дві схеми лікування котів, хворих на гломерулонефрит.

За результатами досліджень видано методичні рекомендації з діагностики нефритів у домашніх кішок, які затверджені колегією Головного управління ветеринарної медицини в Полтавській області (протокол № 9 від 4 липня 2008 р.). Отримано патент на корисну модель № 37020 від 10.11.2008 р. «Спосіб відтворення повномасштабної моделі артеріальної системи нирок дрібних тварин». Подано заявку на корисну модель «Спосіб пункційної біопсії нирок із ультрасонографічним контролем» (заявка № u 200908010).

Результати досліджень використовуються у науковій роботі та під час викладання предметів «Клінічна діагностика», «Клінічна біохімія» і «Внутрішні хвороби тварин» у Полтавській державній аграрній академії, «Клінічна діагностика» та «Клінічна біохімія» - у Харківській державній зооветеринарній академії, «Внутрішні хвороби тварин» - у Національному університеті біоресурсів і природокористування України.

Особистий внесок дисертанта. Дисертантка самостійно провела лабораторні дослідження крові й сечі, проаналізувала отримані дані, узагальнила одержані результати, розробила матеріали заявок на винаходи. Гістологічні дослідження нирок проведені за консультативної допомоги доцента кафедри біотехнології Полтавської державної аграрної академії М.В. Скрипки, ультразвукові - за участю лікаря міської державної лікарні ветеринарної медицини С.О. Кравченка.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Новые фармакологические средства в ветеринарии» (м. Санкт-Петербург, 2005 р.); «Регіональні проблеми екології ветеринарної медицини» (м. Житомир, 24-25 жовтня 2007 р.); «Проблеми неінфекційної патології тварин» (м. Біла Церква, 18-19 вересня 2008 р.); «Організація ветеринарного обслуговування в сучасних умовах» (м. Полтава, 3-5 жовтня 2007 р.); на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Полтавської державної аграрної академії за підсумками науково-дослідної роботи за 2007 і 2008 роки.

Публікації за темою дисертації. Результати експериментальних досліджень опубліковані в 9 статтях, з яких 6 вийшли у фахових виданнях: «Вісник Білоцерківського державного аграрного університету» (2); «Вісник Полтавської державної аграрної академії» (4); а також у «Матеріалах XVII міжнародної міжвузівської науково-практичної конференції», м. Санкт-Петербург (1); Матеріалах Першого міжнародного конгресу ветеринарних фармакологів «Эффективные и безопасные лекарственные средства», м. Санкт-Петербург (1) та «Наукових працях Полтавської державної аграрної академії» (1); у методичній розробці: Рекомендації з діагностики нефритів у домашніх кішок / П.І. Локес, Н.І. Дмитренко, С.В. Аранчій, К.В. Супруненко. - Полтава, 2008. - 18 с. (затверджені колегією Головного управління ветеринарної медицини в Полтавській області, протокол № 9 від 4. VII. 2008 р.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, вибору напрямів досліджень, матеріалів і методів виконання роботи, чотирьох розділів власних досліджень, їх аналізу та узагальнення, висновків і пропозицій, які викладені на 122 сторінках комп'ютерного тексту; додатків, списку використаної літератури, що містить 185 джерел, у тому числі 34 - з далекого зарубіжжя. Робота ілюстрована 46 таблицями та 26 рисунками. У додатку наведено 5 документів.

Вибір напрямів досліджень, матеріали і методи виконання роботи. Дослідження спрямовано на вивчення перебігу гломерулонефриту у домашніх котів, виявлення можливостей діагностики патології на ранніх стадіях та вивчення методів лікування хворих тварин. При цьому розглядали зв'язок між результатами лабораторного аналізу сечі й крові та ультрасонографічного дослідження. Вивчені морфологічні зміни нирок кішок за розвитку гломерулонефриту та зміни їх судинної системи.

Роботу виконували упродовж 2003-2009 років на базі кафедри терапії Полтавської державної аграрної академії. Об'єктом слугували клінічно здорові та хворі на гломерулонефрит домашні коти. Дослідження виконані відповідно до положення 3R згідно із загальними принципами експериментів на тваринах, що ухвалені на І Національному конгресі з біоетики (Київ, 2001) і узгоджені з положеннями Європейської конвенції про захист хребетних тварин, яких використовують для експериментальних та інших цілей (Страсбург, 1985). У процесі виконання роботи обстежено 585 котів з ознаками захворювань сечової системи, серед яких у 117 було виявлено гломерулонефрит.

Окрім загальноклінічних, використовували, ультрасонографічні та лабораторні методи досліджень. Здійснювали аналіз крові, фізичних та хімічних властивостей сечі, дослідження сечового осаду. Забір сечі проводили медичним підключичним катетером № 6 або під час природного акту сечовипускання.

У крові визначали: ШОЕ - за Панченковим, кількість еритроцитів і лейкоцитів - у камерах з сіткою Горяєва, лейко граму - у мазках, зафарбованих за методом Романовського-Гімзи, вміст гемоглобіну - геміглобінціанідним методом; у сироватці крові - вміст загального білка (рефрактометрично та біуретовим методом), його фракції - нефелометрично, сечовини - за колірною реакцією з діацетилмонооксидом, креатиніну - в реакції Яффе (метод Поппера), холестеролу - за методом Ілька, загального кальцію - комплексонометричним методом з індикатором мурексидом, неорганічного фосфору - за допомогою ванадат-молібденового реактиву, глюкози - глюкозооксидазним методом, хлоридів - титрометрично, загальних ліпідів - з фосфорно-ваніліновим реактивом, в-ліпопротеїни - за Бурштейном і Самай, активність аспарагінової (АсАТ) та аланінової (АлАТ) трансфераз - методом Райтмана і Френкеля.

Сечу для дослідження відбирали вранці, перед годівлею, і досліджували не пізніше 1,5 год з моменту взяття; за неможливості аналізу в цей проміжок зберігали у холодильнику за 4 °С. Циліндри досліджували лише у свіжій сечі. Визначали колір, прозорість, консистенцію, запах та відносну густину сечі, величину рН (універсальними індикаторними смужками), вміст сечовини (за колірною реакцією Яффе), креатиніну (за реакцією з діацетилмонооксимом), кількість білка (за методом Брандберга-Робертса-Стольникова), глюкози (глюкозооксидазним методом). Кетонові тіла у сечі виявляли пробою Лестраде, білірубін - за методом Фуше. Для вивчення змін функціонального стану нирок визначали концентраційний індекс креатиніну (КІ), фактор концентрації сечовини (ФКС), кліренси креатиніну (КК) і сечовини (КС), об'єм реабсорбованої води (R %).

Для ультрасонографічних досліджень використовували апарат „Сканер-100”, обладнаний секторним трансдуктором частотою 5,0 мГц. Гістологічні дослідження нирок проводили на кафедрі біотехнології Полтавської державної аграрної академії. Також було проведено прижиттєву пункційну біопсію нирки із сонографічним контролем у двох котів, хворих на гломерулонефрит. Вивчення анатомо-топографічних особливостей будови судинної системи нирок котів, хворих на гломерулонефрит, здійснювали способом відтворення повномасштабної моделі артеріальної системи нирок дрібних тварин.

Хворих тварин лікували за різними схемами. Першій групі задавали: цифран по 2,5 мл внутрішньовенно 2 рази на добу упродовж 7 днів, димедрол - підшкірно по 1,5 мл один раз на добу, фуросемід 1 % по 0,5 млвнутрішньом'язово, вітаміни В₁, В₆ і В₁₂ та аскорбінову кислоту внутрішньовенно по 0,5 мл на хвору тварину. Для зняття больової реакції призначали по 0,5 мл но-шпи внутрішньом'язово. Застосовували інфузійну терапію (5 % розчин глюкози та ізотонічний розчин натрію хлориду по 50 мл внутрішньовенно).

Котам другої групи задавали: протимікробний засіб 5-нітроксолін по 10 мг/кг маси тіла 3 рази на добу протягом 14 днів; фуросемід - по 3 мг/кг внутрішньом'язово у вигляді 1 % розчину двічі на добу, через добу 3 рази; калію оротат - внутрішньо по 50 мг/кг маси тіла два рази на день, через добу 3 рази; фурагін - всередину по 50 мг/кг маси, двічі на день, 7 діб. Кров відбирали на 5, 15 та 30-й дні лікування. Ефективність лікування котів визначали за результатами клінічного дослідження, аналізу показників крові та сечі.

Отримані результати досліджень сечі та крові обробляли методом варіаційної статистики з використанням стандартного програмного пакета Statistic 5.0 для Windows' 98, визначаючи середню арифметичну (М), статистичну помилку середньої арифметичної (m), вірогідність різниці між арифметичними двох варіаційних рядів за критерієм вірогідності (p).

Результати досліджень та їх аналіз

Клініко-біохімічний статус хворих на гломерулонефрит домашніх котів. Особливості судинної системи нирок. У котів за гломерулонефриту діаметр ниркової артерії становить 1,4±0,04, вентральної зональної гілки - 1,0±0,05, а дорсальної - 0,9±0,05 мм (табл. 1). Діаметр ниркової вени хворих тварин - 2,8±0,06; краніальної і каудальної вен - 1,8±0, 04 та 1,9±0,03 мм відповідно; дугоподібних вен - 0,5±0,03 мм. Зміна довжини судин нирок носить випадковий характер і не досягає вірогідних значень.

Зміни судин відбувалися у бік зменшення лінійних розмірів. Діаметр вени був зменшений більше, ніж відповідної артерії, тому спостерігали утруднення відтоку крові від нирки, що зумовлює венозну гіперемію та стаз крові.

Результати клінічного дослідження котів, хворих на гломерулонефрит. Гломерулонефрит у котів перебігає латентно, а потім проявляється пригніченням, гематурією та дизурією. Відмічали зниження апетиту, підвищення температури тіла (у 74,1 % хворих тварин), спрагу, анемічність кон'юнктиви (у 62,9 %), полакіурію, олігурію (62,9 %), збільшення та болючість нирок (88,9 і 59,3 % відповідно). Реєстрували часті позиви до сечовипускання.

Ультразвукове дослідження нирок хворих на гломерулонефрит домашніх котів. На початковій стадії гломерулонефриту форма і розмір нирки не змінені. Збільшувалися лише контрастність зображення нирки та ефект дистального посилення акустичного сигналу. За прогресування патологічного процесу ехосонографічні зміни ставали більш помітними: виявляли збільшення лінійних розмірів нирок (найчастіше у довжину), порушення кірково-мозкового диференціювання, збільшення паренхіми нирки за нормальної величини структурних елементів та об'єму кіркової речовини і зміну її ехогенності,що залежало від характеру запального процесу. Здебільшого ехогенність стає змішаною, і кірковий шар набуває мозаїчного малюнка.

Дослідженння сечі у хворих на гломерулонефрит домашніх котів. Сечу досліджували перед початком лікування, а також на п'ятий, п'ятнадцятий та тридцятий дні. Відносна густина сечі збільшилась і у 59,3 % хворих тварин перевищувала верхню межу норми. Вона складала 1,05±0,001 у хворих порівняно із 1,04±0,002 у клінічно здорових тварин. Відмічали протеїно- та глюкозурію. У хворих тварин уміст білка в сечі коливався від 5 до 15 г/л і в середньому становив 8,4±0,55 г/л,глюкози - 5,5-8,5 ммоль/л (7,0±0,17 ммоль/л). Величина рН сечі хворих змінлася до лужної (7,2±0,06).

Вміст сечовини знизився на 38,1, креатиніну - на 43,8 % і у 100 % тварин показники були менше фізіологічної межі. Вміст сечовини у хворих тварин - у межах 44,9 - 148,0, креатиніну - 7,6-10,5 ммоль/л (табл. 1).

В осаді сечі котів, хворих на нефрит, підвищена кількість клітин ниркового епітелію та епітелію сечового міхура (20,7±1,01 в одному полі зору мікроскопа), еритроцитів (30,7±1,25), лейкоцитів (37,8±1,54); виявляли 3,2±0,24 зернистих циліндрів, 33,6±1,67 - кристалів трипельфосфату.

Таблиця 1. Показники сечі домашніх котів, хворих на гломерулонефрит

Показник	Клінічно здорові (n = 20)	Хворі на нефрит (n = 27)
	Lim	M±m	Lim	M±m
Відносна густина	1,030-1,045	1,04±0,002	1,040-1,060	1,05±0,001***
рН	5,8-6,5	6,3±0,06	6,8-7,8	7,2±0,06***
Білок, г/л	відсутній	0	5-15	8,4±0,55
Глюкоза, ммоль/л	відсутня	0	5,5-8,5	7,0±0,17
Сечовина, ммоль/л	148,0-156,0	153,0±0,54	44,9-148,0	94,7±4,31***
Креатинін, ммоль/л	15,6-16,8	16,2±0,81	7,6-10,5	9,1±1,71***

Примітка. ***р<0,001 порівняно з клінічно здоровими.

Таким чином, за гломерулонефриту у котів найбільш показовими є зміни вмісту в сечі сечовини і креатиніну, поява білка, що вочевидь пов'язано із зниженням рівня клубочкової фільтрації. Інформативним також є поява в осаді сечі еритроцитів, лейкоцитів, клітин ниркового епітелію та кристалів.

Морфологічний та біохімічний склад крові хворих на гострий гломерулонефрит домашніх котів. Олігоцитемія встановлена у 44 % хворих котів (7,2±0,11 Т/л; р<0,001), олігохромемія - у 100 %, вміст гемоглобіну в середньому становив 84,4±1,92 г/л, насиченість ним еритроцитів (ВГЕ) - 11,7±0,33 пг, колірний показник - 0,78±0,022 (табл. 3). Гіпохромія встановлена у 81,5 % котів.

Кількість лейкоцитів у крові хворих на нефрит котів зростала майже удвічі (19,5-30,2; 26,0±0,52 Г/л), у 100 % перевищувала межі показника контрольної групи. Значно зросла кількість паличкоядерних і сегментоядерних нейтрофілів (2,9±0,43 і 8,9±0,65 Г/л відповідно) та лімфоцитів (12,0±1,93 Г/л).

Встановлено тенденцію до зменшення вмісту загального білка в сироватці крові. Вміст альбумінів у хворих котів зменшився до 42,6±0,62 % (на 7,5 %). Вміст б- і в-глобулінів перевищував верхню межу норми, відповідно, у 66,7 і 44,4 % хворих котів, а г-глобулінів у 22,2 % виходив за межі значень клінічно здорових (табл. 2). Білковий (А/Г) коефіцієнт у 55,6 % хворих тварин виходив за межі мінімальної норми (0,76±0,019).

Таблиця 2. Показники білкового обміну домашніх котів, хворих на гломерулонефрит

Показник	Клінічно здорові (n = 20)	Хворі на нефрит (n = 27)
	Lim	M±m	Lim	M±m
Загальний білок, г/л	56,0-80,0	68,9±1,90	48,4-87,0	64,0±2,81
у процентах	альбуміни	44,0-54,0	50,1±0,68	36,7-47,3	42,6±0,62***
	б-глобуліни	19,1-28,7	23,1±0,74	23,7-35,6	30,2±0,57***
	в-глобуліни	8,1-10,0	9,2±0,11	8,2-13,9	9,8±0,26*
	г-глобуліни	15,3-19,0	17,6±0,31	14,1-21,8	17,4±0,36
А/Г коефіцієнт, відн.од.	0,8-1,2	1,01±0,026	0,6-0,9	0,76±0,019***

Примітка. * р<0,05, *** р<0,001 порівняно з клінічно здоровими.

У ході дослідження крові спостерігали підвищення активності АсАТ у 2,68 і АлАТ - у 2,62 рази, верхня межа їх сягала 0,759 мккат/л, тоді як у клінічно здорових тварин - 0,300 мккат/л (табл. 3). У середньому гіперферментемія становила 0,537±0,0115 для АлАТ та 0,606±0,0177 мккат/л - АсАТ.

Таблиця 3. Показники крові домашніх котів, хворих на гломерулонефрит

Показник	Клінічно здорові (n = 20)	Хворі на нефрит (n = 27)
	Lim	M±m	Lim	M±m
AлАT, мккат/л	0,150-0,300	0,205±0,0102	0,446-0,759	0,537±0,0115***
AсАT, мккат/л	0,150-0,300	0,226±0,0108	0,479-0,759	0,606±0,0177***
Сечовина, ммоль/л	4,0-7,5	5,6±0,25	14,7-29,3	21,3±0,82***
Креатинін, мкмоль/л	80,0-150,0	96,6±5,14	159,0-207,0	181,8±2,64***
Хлориди, ммоль/л	108,0-128,0	115,2±1,46	40,9-58,1	52,6±0,94***

Примітка. ***р<0,001 порівняно з клінічно здоровими.

Спостерігали тенденцію до зменшення вмісту глюкози в крові. Вміст загальних ліпідів та в-ліпопротеїнів у крові хворих на гломерулонефрит домашніх котів, порівняно із здоровими тваринами, зріс майже у 2,8 рази (р<0,001), що свідчить про ураження як печінки, так і нирок. Загальних ліпідів у сироватці крові хворих тварин було в середньому 11,8±0,47, в-ліпопротеїнів - 7,9±0,31 г/л. Уміст їх у 100 % хворих тварин перевищував верхню межу клінічно здорових. Такі зміни вмісту сироват-кових ліпідів, у поєднанні із гіпоальбумінемією та протеїнурією, є типовими для нефротичного синдрому. Гіперхолестеролемія встановлена у 100 % хворих котів: 9,1±0,25 ммоль/л - у 2,8 рази вище, ніж у клінічно здорових (3,3±0,18 ммоль/л).

У 100 % хворих на гломерулонефрит домашніх котів спостерігали азотемію і креатинінемію. Уміст сечовини в сироватці крові хворих коливався в межах 14,7-29,3 ммоль/л, креатиніну - 159-207 мкмоль/л, у клінічно здорових їх рівень не перевищував 7,5 ммоль/л і 150 мкмоль/л (див. табл. 3).

Розрахункові індекси визначення функціонального стану нирок у хворих на гломерулонефрит домашніх котів. Кліренс креатиніну (КК) у хворих тварин становив 12,0±0,20, а сечовини (КС) - 1,1±0,04 (табл. 4), що на 65 та 80 % нижче порівняно з клінічно здоровими (34,0±1,60 та 5,5±0,21). Концентраційний індекс креатиніну (КІ) у хворих котів складав 50±1,0, що в 3,6 рази менше, ніж у здорових. Фактор концентрації сечовини (ФКС) знизився у 6,4 рази (4,4±0,20). Об'єм реабсорбованої води в нирках хворих котів складав 74,5±2,50, тоді як у здорових - 96,3±0,16 %. Зміни всіх індексів за гломерулонефриту вірогідні (р<0,001) у 100 % випадків.

Таблиця 4. Клініко-діагностичні індекси стану нирок хворих котів

Показник	Клінічно здорові (n = 20)	Хворі на нефрит (n = 27)
	Lim	M±m	Lim	M±m
КК	20,0-47,0	34,0±1,60	9,0-14,0	12,0±0,20***
КС	3,6-6,9	5,5±0,21	0,7-1,5	1,1±0,04***
КІ	110,0-210,0	180,0±7,0	40,0-60,0	50,0±1,0***
ФКС	20,3-39,0	28,1±1,26	2,9-6,6	4,4±0,20***
R%	95,1-97,4	96,3±0,16	71,2-77,8	74,5±2,50***

Примітка. ***р<0,001 порівняно з клінічно здоровими.

Результати гістологічного дослідження нирок у хворих на гломерулонефрит домашніх котів

За гострого перебігу хвороби капіляри клубочків були повнокровними, у них відмічали стаз еритроцитів та сладж-феномен, інколи тромбоз просвітів окремих судинних петель клубочків, спостерігали помірну проліферацію ендотеліально-мезангіальних клітин. Місцями просвіт дистальних відділів канальців нефронів розширений та заповнений однорідною еозинофільно зафарбованою гіаліновою масою. На окремих ділянках епітелій проксимальних відділів каналь-ців знаходився в стані гідропічної дистрофії. За хронічного перебігу хвороби відмічали атрофію клубочків.

Навколо уражених клубочків виражені лімфоцитарні інфільтрати. В епітелії канальців характерною була гідропічна дистрофія, відшарування епітелію від базальної мембрани, руйнування її та нефроцитів. У окремих випадках відбувалося часткове або повне руйнування звивистих канальців, у ділянках руйнування - розростання сполучної тканини, осередки інфільтрації тканини лімфоцитами.

Лікування домашніх котів, хворих на гломерулонефрит

Лікування хворих котів проводили за двома схемами; у першій групі було 27, другій - 10 тварин. За період лікування відмічали покращення загального стану тварин. Слід зазначити, що у котів, у схему лікування яких було включено цифран (перша група), температура тіла знижувалась раніше, ніж у тварин другої групи, на 5-7-й день у них з'явився апетит та суттєво зменшилась болючість нирок. Поступово нормалізувався акт сечовиділення.

Результати досліджень сечі котів за лікування гломерулонефриту. Сечу досліджували перед початком лікування та на 5, 15 і 30-у доби. У котів першої групи відносна густина сечі на тридцятий день лікування становила 1,025±0,0015, другої - 1,020±0,0010, величина рН зменшилася до 6,4±0,05 порів-няно із 7,2±0,06 під час надходження до клініки. На 30-у добу рівень білка знизився і становив 0,4±0,18 у першій та 1,1±0,40 г/л - другій групах, порівняно з 8,4±0,55 г/л до початку лікування; вміст глюкози зменшився, відповідно, до 0,5±0,18 і 1,9±0,47 ммоль/л (табл. 5).

Таблиця 5. Показники сечі під час лікування котів

Показник	Початок лікування	Перша група (n = 27)	Друга група (n = 20)
Відносна густина	Lim	1,040-1,060	1,020-1,035	1,015-1,025
	M±m	1,050±0,0011	1,025±0,0015***	1,020±0,0010***
Величина рН	Lim	6,8-7,8	6,0-6,6	6,2-6,7
	M±m	7,2±0,06	6,4±0,05***	6,4±0,05***
Білок, г/л	Lim	5-15	0-2	0-4
	M±m	8,4±0,55	0,4±0,18***	1,1±0,40***
Глюкоза, ммоль/л	Lim	5,5-8,5	0-2,2	1,0-2,8
	M±m	7,0±0,17	0,5±0,18***	1,9±0,47***
Сечовина, ммоль/л	Lim	44,9-148,0	138,5-155,3	121,3-154,2
	M±m	94,7±4,32	146,3±0,83***	134,9±2,28***
Креатинін, ммоль/л	Lim	7,6-10,5	14,1-16,4	13,3-15,2
	M±m	9,1±1,71	14,8±1,05***	14,1±0,23***

Примітка. ***р<0,001 порівняно з початком лікування.

Креатинін у сечі хворих котів перед початком лікування містився в кількості 9,1±1,71 ммоль/л. Під час лікування його концентрація поступово зростала до 11,3±2,66; 13,3±1,22 і 14,8±1,05 ммоль/л на 5, 15 і 30-й дні (р<0,001). Вміст сечовини на тридцятий день збільшився з 94,7±4,32 до146,3±0,83 ммоль/л (р<0,001). У сечі котів, яких лікували за схемою № 2, концентрація креатиніну за період лікування зросла в 1,8 рази (14,1±0,23 ммоль/л на 30-й день досліду), вміст сечовини - на 33,8 % (134,9±2,28 ммоль/л; р<0,001). У ході дослідження осаду сечі котів першої групи на тридцяту добу ще знаходили еритроцити (до 20 у полі зору), незначну кількість клітин ниркового епітелію та уратів, а другої групи - до 50 еритроцитів у полі зору, поодинокі лейкоцити і клітини епітелію нирок та сечового міхура. Результати досліджень крові тварин у процесі лікування гломеруло-нефриту. Порівнюючи результати змін еритроцитопоезу, ми не відмітили вірогідної різниці між показниками в обох групах (табл. 6).

Кількість еритроцитів у котів першої групи збільшилася з 7,2±0,11 Т/л на початку до 8,2±0,09 на 30-й день лікування (р<0,001), другої - до 8,0±0,16 Т/л (на 11,1 %). Вміст гемоглобіну під час лікування котів першої і другої груп залишався без змін (майже у 100 % - олігохромемія), тому показник насичення еритроцитів гемоглобіном не зростав. ШОЕ у першій групі зменшилась на 20,4, другій - на 29,9 %.

У першій групі тварин кількість лейкоцитів за час лікування зменшилась з 26,0±0,52, до 13,5±0,44 Г/л (р<0,001), у другій - до 14,8±0,70 Г/л. Показники лейкограми протягом лікування поступово нормалізувалися в обох групах.

Таблиця 6. Загальноклінічні показники крові під час лікування котів

Показник	Початок лікування	Перша група (n = 27)	Друга група (n = 20)
Гемоглобін, г/л	Lim	70,3-100,0	70,2-101,9	75,2-100,1
	M±m	84,4±1,92	86,8±1,83	89,6±2,50
Еритроцити, Т/л	Lim	6,2-8,1	7,6-8,6	7,0-8,6
	M±m	7,2±0,11	8,2±0,09***	8,0±0,16**
ШОЕ, мм/год	Lim	7-14	7-10	7-9
	M±m	10,3±0,42	8,2±0,17***	8,2±0,25***
КП	Lim	0,60-1,01	0,57-0,89	0,6-0,9
	M±m	0,78±0,021	0,71±0,017*	0,8±0,03
ВГЕ	Lim	9,0-15,4	8,6-13,4	9,4-14,6
	M±m	11,7±0,33	10,6±0,25*	11,2±0,44

Примітка. * - р<0,05, ** - р<0,01, ***р<0,001 порівняно з початком лікування.

Перед початком лікування рівень загального білка у котів першої групи коливався в межах 48,4-87,3 г/л і в середньому становив 64,0±2,81 г/л, а на 30-й день він складав 69,8±2,31 г/л (табл. 9), тобто спостерігали тенденцію до його збільшення. І все ж, вміст білка після лікування не відрізнявся від середнього у клінічно здорових. У котів другої групи вміст загального білка не змінювався. У частини котів обох груп (18,5 і 20 %) виявили гіперпротеїнемію. Під час лікування котів першої групи спостерігали збільшення частки альбумінів із 42,6±0,62 до 49,5±0,74 % (р<0,001), що можна розцінювати як відновлення альбуміносинтезувальної функції печінки та гломерулярної фільтрації у клубочках нирок. Уміст б-глобулінів, навпаки, зменшився на 5,8 %. Зміни вмісту в- та г-глобулінів були недостовірними (табл. 7).

У процесі лікування спостерігали збільшення альбуміно-глобулінового співвідношення в 1,3 раза (0,99±0,026; р<0,01). У котів другої групи, як і першої, виявляли збільшення фракції альбумінів та зменшення б-глобулінів.

Таблиця 7. Показники білкового обміну під час лікування г

Показник	Початок лікування	Перша група (n = 27)	Друга група (n = 20)
Загальний білок, г/л	Lim	48,4-87,3	52,4-88,4	54,5-87,2
	M±m	64,0±2,81	69,8±2,31	66,4±3,41
у процентах	альбуміни	Lim	36,7-47,3	42,1-56,1	43,2-55,2
		M±m	42,6±0,62	49,5±0,74***	48,7±1,08***
	б-глобуліни	Lim	23,7-35,6	19,6-28,4	22,6-30,2
		M±m	30,1±0,57	24,3±0,61***	25,4±0,79*
	в-глобуліни	Lim	8,2-13,9	8,2-10,5	8,5-10,3
		M±m	9,8±0,26	9,3±0,13	9,4±0,19
	г-глобуліни	Lim	14,1-21,8	8,5-26,3	9,0-21,7
		M±m	17,5±0,36	16,9±0,83	16,5±1,11
А/Г коефіцієнт, відн.од.	Lim	0,6-0,9	0,7-1,3	0,8-1,2
	M±m	0,76±0,021	0,99±0,026***	0,96±0,041***

Примітка. * - р<0,05, ** - р<0,01, ***р<0,001 порівняно з початком лікування.

У ході дослідження ліпідного обміну спостерігали зменшення у першій групі вмісту загальних ліпідів на 51,7, в-ліпопротеїнів - 59,5 %, у другій, відповідно, на 40,7 і 49,4 % (р<0,001). У котів, до схеми лікування яких уводили цифран, рівень холестеролу під час надходження у клініку становив 9,0±0,26, а на тридцяту добу - 5,2±0,13 ммоль/л (р<0,001). У процесі лікування за схемою № 2 виявили зниження вмісту холестеролу в 1,5 рази (табл. 8).

Таблиця 8. Показники крові під час лікування котів

Показник	Початок лікування	Перша група (n = 27)	Друга група (n = 20)
Загальні ліпіди, г/л	Lim	8,1-16,7	4,0-7,3	5,3-9,0
	M±m	11,8±0,47	5,7±0,22***	7,0±0,44***
в-ліпопротеїни, г/л	Lim	5,7-11,4	2,4-4,2	3,2-5,2
	M±m	7,9±0,31	3,2±0,09***	4,0±0,19***
Холестерол, ммоль/л	Lim	7,2-11,1	3,8-6,3	5,6-7,4
	M±m	9,0±0,26	5,2±0,13***	6,3±0,16***
Сечовина, ммоль/л	Lim	14,7-29,3	5,2-9,3	7,4-14,7
	M±m	21,3±0,83	7,3±0,26***	11,1±0,66***
Креатинін, мкмоль/л	Lim	159,1-206,7	65,0-157,4	107,4-174,8
	M±m	181,8±2,65	93,9±5,10***	130,3±6,00***
Хлориди, ммоль/л	Lim	40,9-58,1	6,2-107,5	74,5-94,7
	M±m	52,6±0,94	102,4±0,74***	85,4±2,47***

Примітка. * - р<0,05, ** - р<0,01, ***р<0,001 порівняно з початком лікування.

У котів, яких лікували за першою схемою, уміст сечовини в крові зменшив-ся в 2,9 рази - з 21,3±0,83 до 7,3±0,26 ммоль/л на тридцяту добу, другої - до 11,1±0,66 ммоль/л (р<0,001). Рівень креатиніну в процесі лікування знизився у 1,94 раза у котів першої та в 1,4 - другої груп (р<0,001).

За час лікування спостерігали нормалізацію показників геморенальних індексів. Так, концентраційний індекс креатиніну (КІ) у тварин першої групи на 30-й день лікування становив 168,0±9,52, а фактор концентрації сечовини (ФКС) - 20,9±0,95, тоді як у котів другої групи ці показники, відповідно, складали 102,4±4,57 і 12,6±0,89. Об'єм реабсорбованої води (R%) в обох групах значно збільшився: на 30-й день лікування він становив 95,0±0,22 і 91,7±0,52 % у першій та другій групах відповідно, у клінічно здорових - 96,3±0,16 %. Рівень хлоридів у процесі лікування зріс майже удвічі.

З аналізу результатів проведеного лікування можна зробити висновок, що схема № 1 є більш ефективною: у котів вже на 5-7-й дні спостерігали суттєве покращення загального стану, швидше нормалізувалися лабораторні показники крові та сечі, тоді як у тварин, яких лікували за схемою № 2, навіть на 30-й день не всі показники були в межах норми. Різниця вмісту сечовини і креатиніну в сироватці крові між групами була з високим рівнем достовірності (р<0,001), що означає затримку відновлення фільтраційної функції нирок у котів другої групи. Концентраційна функція нирок котів, у схему лікування яких входив нітроксолін, також відновлювалась не пов-ністю. Про це свідчать дані концентраційних індексів сечі та крові (КІ і ФКС), які на 30-й день лікування у котів другої групи були значно меншими, ніж у першій (в 1,6 і 1,7 рази відповідно). Об'єм реабсорбованої води в нирках котів першої групи був на 3,3 % вищим, ніж у другій. Достовірно високою була різниця вмісту загальних ліпідів і холестеролу та активності трансфераз між групами (р<0,05 для АсАТ, р<0,001 - АлАТ). Отже, у разі лікування за схемою № 1 швидше нормалізується ліпідний обмін, функції нирок і печінки.

Висновки

1. У дисертації на основі результатів досліджень функціонального стану нирок експериментально і теоретично обґрунтовано механізм розвитку гломерулонефриту у домашніх котів та сучасні методи його діагностики. Вивчена ефективність патогенетичної терапії для відновлення роботи нирок. Результати досліджень є новим розв'язанням окремих питань ветеринарної нефрології.

2. Функціональний стан нирок у клінічно здорових домашніх котів характеризується наступними показниками: у крові вміст сечовини становить 4,0-7,5 ммоль/л, креатиніну - 80,0-150,0 мкмоль/л; у сечі, відповідно, 148,0-156,0 і 15,6-16,8 ммоль/л, показник рН - 5,8-6,5; концентраційний індекс креатиніну (КІ) - 110,0-210,0, фактор концентрації сечовини (ФКС) - 20,3-39,0, кліренс креатиніну (КК) - 20,0-47,0, сечовини (КС) - 3,6-6,9, об'єм реабсорбованої води (R%) - 95,1-97,4 %.

3. У клінічно здорових домашніх котів ниркова артерія і вена мають значний діаметр 1,6±0,06 і 3,9±0,13 мм відповідно за відносно невеликої маси органа. Для венозної системи характерна наявність великої кількості внутрішньоорганних анастомозів як у дрібних судинах, так і у великих гілках. Артеріальна система нирок за гломерулонефриту у котів є більш стійкою, ніж венозна (діаметр ниркової вени зменшується на 28,4, а ниркової артерії - на 19,2 %).

4. Ультрасонографічно нирка клінічно здорових домашніх котів візуалізується у вигляді утворення подовжено-овальної форми і досить чітко диференціюється від прилеглих тканин. Сполучнотканинна капсула і ниркова миска є гіпер-ехогенними, кіркова речовина - гіпоехогенною, а мозкова - анехогенною. За гострого перебігу гломерулонефриту у котів характерними сонографічними ознаками є збільшення розмірів нирок, зміна ехогенності кіркової і мозкової речовин та порушення кірково-мозкового диференціювання.

5. Зміни властивостей крові за гломерулонефриту у котів характеризуються зростанням кількості лейкоцитів майже удвічі (26,0±0,52 Г/л), паличкоядерних (2,9±0,43 Г/л) і сегментоядерних нейтрофілів (8,9±0,65 Г/л) та лімфоцитів (12,0±1,93 Г/л), збільшенням умісту сечовини (21,3±0,82 ммоль/л), креатиніну (181,8±2,64 мкмоль/л), холестеролу (9,1±0,25 ммоль/л), гіперліпідемією та гіпер-ферментемією (АсАТ - 0,606±0,0177; АлАТ - 0,537±0,0115 мккат/л), зниженням рівня хлоридів у 2,2 рази (52,6±0,94 ммоль/л) та альбумінів на 7,5 % (42,6±0,62 %).

6. Зміни властивостей сечі за гломерулонефриту у котів характеризуються збільшенням відносної густини, підвищенням величини рН (6,8-7,8), протеїнурією (5-15 г/л) та глюкозурією (5,5-8,5 ммоль/л), зменшенням умісту сечовини і креатиніну на 38 та 43,8 % (94,7±4,31 і 9,1±1,71 ммоль/л відповідно). В осаді сечі збільшується кількість клітин ниркового епітелію та епітелію сечового міхура (14-32 у полі зору), еритроцитів (10-50) і лейкоцитів (25-50).

7. За гострого перебігу гломерулонефриту спостерігають зниження індексів сечі і крові. Кліренс креатиніну зменшується у 2,83 рази, сечовини - у 5,0 разів; концентраційний індекс креатиніну і фактор концентрації сечовини - на 72,2 та 84,3 % відповідно. Показник об'єму реабсорбованої води зменшується на 21,8 %.

8. Діагностика гломерулонефриту котів включає результати досліджень: клінічних (олігурія, збільшення і болючість нирок за пальпації); ультрасоно-графічних (порушення кірково-мозкового диференціювання та зміна їх ехогенності); крові (гіперазотемія, креатинінемія, гіпоальбумінемія); сечі (зменшення кількості креатиніну і сечовини, протеїнурія, глюкозурія, в осаді - значне зростання кількості еритроцитів, лейкоцитів, епітелію нирок, сечових шляхів та сечового міхура); морфологічних (атрофія клубочків, потовщення капсули Шумлянського-Боумена, часткове або повне руйнування звивистих канальців).

9. Включення у схему лікування антибактеріальних (цифран), десенсибілізувальних (димедрол), вітамінних (вітаміни групи В і аскорбінова кислота) та засобів для покращення гемодинаміки й посилення клубочкової фільтрації (фуросемід) сприяє поліпшенню клінічного стану хворих тварин, відновленню функції нирок та нормалізації показників крові й сечі.

10. Запропоноване лікування приводить до зменшення кількості лейкоцитів на 48 %, збільшення частки альбумінів на 6,9, зменшення фракції б-глобулінів на 5,8 %, зниження активності АсАТ в 1,7 і АлАТ - у 2 рази, вмісту холестеролу - в 1,73, загальних ліпідів і в-ліпопротеїнів - у 2,1 і 2,5 рази, сечовини - у 2,9, креатиніну - в 1,94 рази, зростання рівня хлоридів майже удвічі. У сечі в 1,62 раза зростає концентрація креатиніну та в 1,54 сечовини, на 95,2 % знижується концентрація білка і 92,8 - глюкози, нормалізуються величина рН і склад осаду. Використання нітроксоліну в комплексі з іншими засобами менш ефективне.

Пропозиції виробництву

1. Для оцінки функціонального стану нирок у домашніх котів пропонуємо визначати у крові й сечі показники, що характеризують концентраційну, фільтраційну і реабсорбційну функції нирок (сечовина та креатинін), на основі яких розраховувати індекси сечі і крові. У клінічно здорових тварин вони коливаються в межах: КІ - 110,0-210,0; ФКС - 20,3-39,0; кліренси креатиніну - 20,0-47,0, сечовини - 3,6-6,9; об'єм реабсорбованої води (R%) - 95,1-97,4 %.

2. Для діагностики гломерулонефриту у домашніх котів рекомендуємо враховувати результати ультразвукових досліджень (збільшення розмірів нирок, порушення кірково-мозкового диференціювання та зміна їх ехогенності); аналізу сечі (збільшення величини рН, зменшення вмісту сечовини і креатиніну) та індексів (КІ; ФКС; кліренси креатиніну і сечовини) і крові (лейкоцитоз, азотемія, креатинінемія, гіперліпідемія і холестеролемія).

3. З метою відновлення функціонального стану нирок у домашніх котів, хворих на гломерулонефрит, у схему лікування слід включати антибактеріальні (цифран - по 2,5 мл внутрішньовенно 2 рази на добу упродовж 7 днів), десенсибілізувальні (димедрол - підшкірно по 1,5 мл один раз на добу), вітамінні (вітаміни групи В і аскорбінова кислота - внутрішньовенно по 0,5 мл) та препарати для покращення гемодинаміки і посилення клубочкової фільтрації в нирках (фуросемід - внутрішньом'язово по 0,5 мл).

4. Рекомендуємо проводити періодичне профілактичне обстеження домаш-ніх котів 2 рази на рік (клінічний огляд, УЗД, дослідження основних показників сечі і крові, вирахування індексів функціонального стану нирок).

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Локес П.І. Поширеність та диференційна діагностика захворювань сечовидільної системи в котів / П.І. Локес, Н.І. Дмитренко // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2003 - Вип. 25, ч. 2. - С. 148-151. (Дисертантка обробила та узагальнила одержані результати і підготувала роботу до друку).

2. Локес П.І. Нефректомія у кішок / П.І. Локес, Н.І. Дмитренко, С.О. Кравченко // Вісник Полтав. держ. аграр. акад. - 2004. - № 4. - С. 54-55. (Дисертантка взяла участь у проведенні експерименту, узагальнила одержані результати).

3. Дмитренко Н.І. Інформативність окремих показників крові при спонтанному нефриті у кішок / Н.І. Дмитренко // Вісник Полтав. держ. аграр. акад. - Полтава, 2007. - Вип. 3. - С. 157-159. (Дисертантка взяла участь у виконанні досліджень, підготувала роботу до друку).

4. Дмитренко Н.І. Порівняльна оцінка ефективності різнопланових антибак-теріальних засобів за нефритів домашніх кішок / Н.І. Дмитренко // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2008. - Вип. 56. - С. 59-62. (Дисертантка брала участь у проведенні експерименту, обробила одержані результати, підготувала роботу до друку).

5. Локес П.І. Динаміка показників сечі при лікуванні нефритів у кішок / П.І. Локес, Н.І. Дмитренко // Вісник Полтав. держ. аграр. акад. - 2008. - № 3. - С. 96-98. (Дисертантка брала участь у проведенні лабораторних досліджень, узагальнила одержані результати).

6. Дмитренко Н.І. Морфологічна харатеристика гломерулонефриту у домашніх котів / Н.І. Дмитренко, Д.В. Морозенко // Вісник Полтав. держ. аграр. акад. - Полтава, 2009. - Вип. 2. - С. 73-77.(Дисертантка брала участь у проведенні експерименту, обробила частину одержаних результатів, готувала роботу до друку).

7. Локес П.И. Сравнительная оценка различных схем лечения нефритов у кошек / П.И. Локес, Н.И. Дмитренко // Новые фармакологические средства в ветеринарии: Материалы ХVІІ Междунар. межвузов. науч.-практ. конф. - СПб., 2005. - С. 35-36. (Дисертантка організувала та брала участь у проведенні експерименту, лабораторному дослідженні крові, обробила одержані результати, підготувала роботу до друку).