Біоекологічні особливості екотипів сосни звичайної в географічних культурах західного полісся України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний лісотехнічний університет України

ЖМУРКО Ігор Васильович

УДК 630*232.41: 630*176.322.6 (477.82)

БІОЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОТИПІВ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ В ГЕОГРАФІЧНИХ КУЛЬТУРАХ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ УКРАЇНИ

06.03.01 - лісові культури та фітомеліорація

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Львів - 2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі лісових культур і лісової селекції Національного лісотехнічного університету України Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:	доктор сільськогосподарських наук, професор, Гузь Микола Михайлович, Національний лісотехнічний університет України Міністерства освіти і науки України, м. Львів, завідувач кафедри лісових культур і лісової селекції
Офіційні опоненти:	доктор сільськогосподарських наук, професор Ковалевський Сергій Борисович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ, декан факультету садово-паркового господарства та ландшафтної архітектури;
	кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Бродович Роман Іларіонович, Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва ім. П.С. Пастернака Державного комітету лісового господарства України та НАН України, заступник директора з наукової роботи

Захист відбудеться 14.05. 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.072.02 у Національному лісотехнічному університеті України за адресою: 79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 103, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного лісотехнічного університету України за адресою: 79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 101.

Автореферат розісланий 13.04. 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Лавний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Оцінка, відбір і використання у лісокультурному виробництві високопродуктивних, якісних і резистентних географічних екотипів сосни звичайної практикується в лісовому господарстві європейських країн від середини ХVІІІ ст., а в Україні - від початку ХХ ст. За цей період закладена мережа унікальних експериментальних об'єктів географічних культур основних лісотвірних порід, у тому числі й сосни звичайної. Експериментально доведено, що правильний добір географічних варіантів для вирощування у конкретних лісорослинних умовах дозволяє підвищити продуктивність штучних лісових насаджень на 20-30 % (Г.Т. Криницький, 1999). Результати досліджень різних екотипів сосни звичайної на сході України висвітлені у наукових працях І.М. Патлая (1965, 1971, 1984), центральної частини - С.І. Сагайдак (2006), географічних культур Розточчя - З.Ю. Герушинського з співавторами (1983), Р.Т. Гута (1986), Н.М. Ференц (1994, 1996) та інших.

Однак у науковій літературі недостатньо висвітлено результати апробації вирощування різних екотипів сосни звичайної у регіоні Західного Полісся України. Незважаючи на понад сорокалітню історію існуючих ділянок географічних культур сосни звичайної на території Західного Полісся України, вони практично не згадуються у жодному із ґрунтовних досліджень подібних об'єктів. Більше того, вони навіть не фігурують у регіональному переліку генетико-селекційних об'єктів (В.П. Войтюк, 1996; Л.Л. Мольченко та ін., 1985, 1987, 1989).

Враховуючи вищевказане, особливої актуальності набуває комплексне дослідження географічних культур сосни звичайної зазначеного регіону.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертаційна робота виконана у рамках наукового напряму "Підвищення продуктивності та біологічної стійкості лісових та урбанізованих екосистем" держбюджетного завдання кафедри лісових культур і лісової селекції НЛТУ України за такими темами: "Генетико-селекційні основи формування лісових насаджень високої продуктивності та господарської цінності в умовах західного регіону України" (№ держ. реєстрації 0100U001485), "Генетико-селекційні основи вирощування лісового садивного матеріалу високопродуктивних та швидкорослих деревних порід" (№ держ. реєстрації 0103U000084) та "Селекційні основи збереження та відтворення генетичного потенціалу лісотвірних порід шляхом мікроклонування" (№ держ. реєстрації 0105U009088), до виконання яких здобувач залучався в якості співвиконавця.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - проаналізувати біоекологічні й лісівничо-таксаційні особливості, поліморфізм і життєвість особин різних географічних варіантів сосни звичайної та встановити перспективні екотипи для культивування в регіоні Західного Полісся України.

Для реалізації поставленої мети було визначено такі завдання:

- встановити основні лісівничо-таксаційні характеристики штучних соснових насаджень, створених з насіння різного географічного походження;

- з'ясувати особливості габітусу дерев сосни звичайної різного географічного походження;

- вивчити мінливість морфолого-анатомічних особливостей хвої та шишок сосни звичайної у географічних культурах;

- оцінити життєвість представлених у географічних лісових культурах екотипів породи;

- розробити рекомендації щодо використання окремих екотипів сосни звичайної у практиці лісового господарства регіону.

Об'єкт дослідження - географічні культури сосни звичайної (73 провенієнції) у Західному Поліссі України.

Предмет дослідження - особливості росту і продуктивності штучних насаджень різних екотипів сосни звичайної.

Методи дослідження. В основу теоретичних та прикладних досліджень покладено системний підхід. Для розв'язання завдань, передбачених програмою дисертаційної роботи, використано такі методи: лісівничо-таксаційні - для закладання пробних площ і визначення основних параметрів, які характеризують ріст, будову і продуктивність насаджень різного географічного походження; еколого-географічний - для вивчення внутрішньовидової мінливості сосни звичайної; рекогносцирувальний - для встановлення різних екотипів сосни звичайної; електрометричний - для визначення імпедансу і поляризаційної ємності дерев; морфометричні - для дослідження морфолого-анатомічних особливостей хвої та шишок; математико-статистичні - для верифікації масиву даних та моделювання динаміки таксаційних показників.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше детально охарактеризовано історію створення та вирощування географічних лісових культур сосни звичайної у Західному Поліссі України. Встановлено, що найвищим лісокультурним ефектом у досліджуваному регіоні відзначаються: місцеве потомство, провенієнції з наближених територій (Рівненської, Львівської, Тернопільської та Мінської областей), походження завезені з регіонів Східного Сибіру (Омська, Тюменська і Новосибірська області Російської Федерації) та Кустанайської області Казахстану.

На основі електрометричного методу з'ясовано, що найкращою життєвістю у досліджуваному регіоні характеризуються екотипи з Волинської, Мінської, Рівненської, Свердловської областей та з Молдови.

Практичне значення одержаних результатів. Для вирішення наукових та виробничих завдань лісовідновлення та лісової селекції у регіоні Західного Полісся України мають практичне значення такі опрацьовані нами положення:

- доповнення бази даних щодо наявності та росту географічних культур сосни звичайної в Україні;

- виділення кращих за ростом та продуктивністю екотипів сосни звичайної, перспективних для лісового господарства Західного Полісся України;

- ескіз регіональних таблиць ходу росту географічних культур сосни звичайної, які впроваджені і використовуються у лісогосподарській діяльності підприємствами Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства.

- статистично підтверджені основні морфолого-анатомічні ознаки хвої, шишок і параметри крони дерев різного походження.

Ці положення мають теоретично-пізнавальне значення і використовуються під час вивчення навчальних дисциплін "Лісові культури", "Лісова селекція", "Дендрологія", "Лісова таксація" та "Лісівництво" у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації для підготовки фахівців напряму "Лісове і садово-паркове господарство".

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом чотирирічних лісівничих, лісокультурних та лісотаксаційних досліджень здобувача. Автору належить постановка проблеми, визначення мети та завдань досліджень. Здобувачем особисто, або безпосередньо під його керівництвом, зібрано, узагальнено та проаналізовано польовий та експериментальний матеріал, а сформульовані у роботі наукові положення та висновки є його особистим науковим доробком. У спільних опублікованих наукових працях здобувачу належить: збір експериментального матеріалу, статистичне його опрацювання та аналіз, участь у підготовці рукописів.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, результати досліджень та висновки дисертаційної роботи апробовано на Міжнародній науково-практичній конференції "Рациональное использование и восстановление лесных ресурсов в системе устойчивого развития" (Гомель, Бєларусь, 2007); X Міжнародній науковій конференції "Плодоводство, семеноводство, интродукция древесных пород" (Красноярськ, Росія, 2007); науковій конференції, присвяченій 85-річчю з дня народження Б.Ф. Остапенка (Харків, Україна, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції "Лісове і мисливське господарство: сучасний стан та перспективи розвитку" (Житомир, Україна, 2007); 58-й науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу, наукових працівників, докторантів та аспірантів НЛТУ України за підсумками наукової діяльності у 2007 році (Львів, Україна, 2008); студентській науково-практичній конференції "Захист навколишнього середовища. Збалансоване природокористування" (Львів, Україна, 2008).

Публікації. Основний зміст дисертаційної роботи висвітлено у 8 наукових працях, з яких 3 статті опубліковано у наукових фахових виданнях та 5 - як матеріали і тези доповідей конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти тематичних розділів, висновків та рекомендацій виробництву, списку використаних джерел, який містить 280 найменувань (з них 22 - іноземних авторів) та 10 додатків.

Текст роботи викладено на 175 сторінках комп'ютерного тексту, у тому числі основного змісту - 140 сторінок. Роботу ілюстровано 26 таблицями і 39 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Географічні культури сосни звичайної як засіб оптимізації лісового господарства

Сучасний ареал сосни звичайної є територіально найбільшим серед усіх деревних видів рослин нашої планети і охоплює три лісорослинні зони - лісову, лісостепову і степову. Природні і штучні сосняки ростуть у 34 типах лісу всіх типів лісорослинних умов - від борів до грудів (Остапенко, Ткач, 2002). Значна обширність ареалу та пластичність сосни звичайної щодо ґрунтово-кліматичних умов місць зростання зумовлюють широку географічну, фенотипічну і генетичну мінливість виду, про що свідчать численні спроби поділу її ареалу на підвиди, кліматичні та екологічні екотипи, раси, форми тощо (Фомин, 1940; Каппер, 1946; Svoboda, 1953; Правдин, 1964; Азниев, 1981; Козубов, 1986; Білоус, 2003 та ін.).

Численні експерименти з географічними культурами сосни звичайної в різних регіонах ареалу виду здійснені багатьма дослідниками (Барнишкис, 1982; Бауманис, 1982; Вересин, 1985; Войчаль, 1970; Герушинский, Гут, Криницкий, Божок, 1988; Гордієнко, 2006; Гут, 1989; Дешко, 1999, 2000, 2001; Журова, Патлай, 1981; Исаков и др., 1980; Лисица, 1981; Лосицкий, 1951; Манцевич, 1969, 1973; Маурер, Зацарная, 1986; Молотков, Патлай, Давыдова, 1989, 1993; Правдин, 1961; Сагайдак, 2005, 2006; та ін.), чиї праці проаналізовано автором.

Вони засвідчили, що при переміщенні насіння на значні відстані деревам сосни звичайної першого і наступних поколінь притаманне збереження багатьох морфологічних й анатомічних ознак, властивих прабатьківським особинам, а також різний ріст штучних деревостанів та їх біологічну стійкість.

Найбільш вагомим наслідком виконаних досліджень щодо впливу географічного походження насіння на ріст і розвиток штучних лісових насаджень сосни стала розробка і уточнення лісонасінного районування та запровадження обмежень щодо використання насіння інорайонного походження в лісокультурному виробництві (Проказин, Ирошников, Патлай и др., 1982; Молотков, Патлай, Давидова та ін., 1982, 1993; Дебринюк, Калінін, Гузь, Шаблій, 1998; Білоус, 2003).

Незважаючи на здійснені численні дослідження географічних культур сосни звичайної, сьогодні залишається відкритим питання щодо перспективності вирощування окремих екотипів виду в регіоні Західного Полісся України.

Об'єкти, програма і методика досліджень

Об'єктами досліджень є географічні культури кліматичних екотипів сосни звичайної на двох стаціонарах Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства Держкомлісгоспу України загальною площею 26,1 га на сучасній території Ростанського лісництва (ДП "Шацьке УДЛГ") та Буцинського лісництва (ДП "Старовижівське ЛГ").

Описано природні умови регіону досліджень.

Наведено дані щодо походження лісонасінного матеріалу для створення географічних культур сосни звичайної та розташування походжень на території стаціонарів.

Всього в процесі досліджень було закладено 119 облікових ділянок, які охоплюють 73 провенієнції сосни звичайної, проаналізовано хід росту 115 модельних дерев та визначено біометричні параметри крони 7025 дерев, заміряно діелектричні показники (імпеданс і поляризаційну ємність) 2000 екземплярів сосни звичайної, здійснено заміри комплексу морфолого-анатомічних ознак 1325 зразків хвої і 1200 шишок, викопано й описано 5 ґрунтових шурфів.

Використані під час польових та камеральних лісівничо-таксаційних досліджень географічних лісових культур методики відображають існуючі на сьогодні класичні підходи у лісовій таксації, лісових культурах та лісівництві (Анучин, 1982; Воробьев, 1967; Гордієнко та ін., 1995, 2005; Горшенин, Бутейко, 1962; Захаров,1950; Король, 2004; Лакида, 1993; Миклуш, 2006; Никитин, Швиденко, 1978; Остапенко, Ткач, 2002; Погребняк, 1968; Пятницкий, 1961; Сабан, 1985; Строчинський, Кашпор, Свинчук, 2005).

Для визначення видового складу живого надґрунтового покриву користувалися відповідними визначниками рослин лісів і полів (Бельгард, 1984; Доброчаєва, 1989).

Оцінку форми та параметрів крон дерев здійснювали відповідно до методичних рекомендацій І.С. Ільківа (1999, 2004).

Біоелектричну активність дерев вивчали за методикою Г.Т. Криницького (1992, 1993).

Анатомічну будову хвої вивчали за допомогою мікроскопа МБС-10 згідно з рекомендаціями Р.Т. Гута (1982).

Мінливість шишок досліджували за методикою Л.Ф. Правдіна (1964). Для моделювання росту екотипів сосни звичайної за середніми діаметром, висотою, густотою та запасом стовбурової деревини нами було використано відповідні математичні функції (Каганяк, 2008; Gadow, Hui, 1999; Pretzsch, 1992).

Результати досліджень опрацьовані методами варіаційної статистики (Боровиков, 1977; Головач, 1993; Горошко, Миклуш, Хомюк, 2004; Доспехов, 1979, Митропольский, 1965; Никитин, 1966; Свалов, 1983).

Лісівничо-таксаційна характеристика та продуктивність штучних насаджень сосни звичайної різного географічного походження

Наведено лісівничо-таксаційну характеристику й охарактеризовано особливості росту 40-річних географічних культур сосни звичайної.

Ростанські географічні культури. Серед українських екотипів кращим ростом за діаметром характеризуються екотипи сосни звичайної Західнополіського, Малополіського та Черкаського екотипів; така ж закономірність прослідковується і в їх рості за висотою.

Вищим класом бонітету характеризуються географічні варіанти з Рівненської, Вінницької та Донецької областей, нижчим - з Дніпропетровської, Київської, Полтавської, Сумської та Харківської.

Найвищі абсолютна повнота насадження (37,7 м2, або ж 0,97 - відносна) та запас стовбурової деревини (327 м3•га-1) притаманні деревостану, створеному з місцевого насіння. Високою (25,5…32,0 м2•га-1) абсолютною повнотою і запасом (253…269 м3•га-1) характеризуються усі екотипи Поліської зони та частково Лісостепової - з Полтавщини, Сумщини, Харківщини і Вінниччини; середньої величини показники повноти та запасу притаманні сосні з Черкащини та Херсонщини; низької - з Донеччини, Луганщини та Дніпропетровщини (рис. 1).



Рис. 1 - Абсолютні повноти та запаси насаджень сосни звичайної українського походження у географічних культурах Ростанського лісництва ДП "Шацьке УДЛГ"

Серед інорайонних екотипів білоруського та прибалтійського походження близькими до контролю лісівничо-таксаційними показниками характеризується мінський географічний варіант. Естонський, латвійський та литовський гео-графічні варіанти переважають контроль у рості за діаметром і висотою, але поступаються місцевій сосні звичайній у збережуваності лісових культур у 2…2,2 рази, що супроводжується нижчим (на 26,0..34,6 %) запасом деревостану.

З 23 географічних варіантів сосни звичайної Європейської частини Російської Федерації у Ростанських географічних культурах найнижчими показниками росту та продуктивності характеризується деревостани, створені з насіння, завезеного з Архангельської, Кіровської та Нижньодонської областей. Вони поступаються контролю, ростучи лише за ІІІ-ІV класами бонітету за шкалою М. Орлова. В умовах Західного Полісся України найкраще свій генетичний потенціал реалізували географічні варіанти з Центральної чорноземної області Росії (воронезький, орловський і тамбовський).

Надзвичайно велика різниця у рості та продуктивності соснових деревостанів спостерігається у лісових культурах, створених із насіння, завезеного з Сибіру. Так, чотири кліматипи сосни звичайної (цілиноградський, омський, новосибірський і кустанайський) характеризуються близькими та вищими (до 13,8 % у новосибірського походження) запасами деревостану порівняно з контролем, тоді як насадження сосни із Баяно-Каркаралінського південнодрібносопочного, Саянського, Селінгінського та Приіртишсько-Кулундинського лісонасінних районів характеризуються повільним ростом і низькою продуктивністю, що відповідає ІV-III класам бонітету.

Буцинські географічні культури. З українських походжень на стаціонарі представлені шість географо-кліматичних екотипів сосни звичайної з 4-х лісонасінних районів (Поліського, Дніпровського-правобережного лісостепового, Дніпровського лівобережного, Українського степового). Середній діаметр 40-річних насаджень коливається у межах 15,0…22,0 см; середня висота від 11,6 м до 7,9 м при висоті місцевого походження 14,1 м. Швидким ростом за висотою відзначаються сосни з Донецької, Луганської, Полтавської, Рівненської та Харківської областей, що відповідає Іа класу бонітету, а це на 2 класи вище, ніж на контролі. Запас 40-річних місцевих соснових культур, які обрано для контролю, становить 226 м3•га-1. Більший (на 16,4…29,2 %), ніж на контролі запас деревини з 1 га, спостерігається в окремих географічних варіантів Малополіського (Кременецьке ЛГ) і Західнополіського (Сарненське ЛГ) екотипів та в географічного варіанту з Білої Церкви. З лівобережних українських походжень більший, ніж на контролі, об'єм деревини нагромаджує сосна з Полтавського та Гутянського лісгоспів.

Західний екотип сосни звичайної (за класифікацією Ф.І. Фоміна, 1940), до якого належить і контроль, з інорайонних походжень представлений прибалтійськими і білоруськими походженнями. Карельський та калінінградський географічні варіанти характеризуються відносно високою збережуваністю лісових культур, відповідно 17,2 % й 11,1 %, та помірним ростом за висотою, що відповідає ІІІ…ІІ класам бонітету. Насадження сосни звичайної з Естонії та Латвії ростуть, як і місцеві лісові культури, за ІІ класом бонітету. Найкращий ріст проявляє сосна з Мінської області. Так, середній діаметр насадження цього походження на 27,3 %, а середня висота - на 23,4 % вищі, ніж у місцевої сосни, а запас, навіть за меншої повноти, перевищує контроль.

Найбільш продуктивним походженням сосни звичайної Північно-східного екотипу є кіровське, бонітет якого на два класи вищий за контроль, а запас цього насадження у 40 років становить 201 м3•га-1, що лише на 11 % менше, ніж місцевого екотипу.

Північно-західний екотип сосни звичайної (вологодське, костромське, ленінградське та псковське походження) характеризується дещо нижчими основними лісівничо-таксаційними показниками, ніж у деревостанів місцевого походження, Так, запас 40-річних штучних сосняків, вирощених з ленінградського і псковського насіння на 27,0…28,3 %, а вологодського та костромського - лише на 10,6…16,8 % менший, ніж на контролі.

Центральний екотип сосни звичайної характеризують географічні варіанти з Брянської, Калузької, Рязанської областей та Марійської і Чуваської автономних республік Російської Федерації. Найкращий ріст центрального екотипу сосни звичайної виявлений нами у брянського та калузького походжень, які представляють Верхньодніпровський лісонасінний район. Найгіршими лісівничо-таксаційними показниками насадження серед провенієнцій центрального екотипу сосни звичайної характеризується рязанський географічний варіант. При близькому до контролю середньому діаметрі відставання у рості за висотою сягає 17,7 %, або ж одного класу бонітету, що за менших удвічі густоті та збережуваності лісових культур призводить до нагромадження у 2,8 рази меншого запасу деревини.

Південно-руський екотип сосни звичайної представлений, переважно, сосною звичайною Центрально-Чорноземного лісонасінного району, у тому числі двох його підрайонів - Воронезько-Тамбовського та Курсько-Бєлгородського. Кращим ростом серед них характеризуються насадження, вирощені з насіння з Воронезько-Тамбовського лісонасінного підрайону. Середній діаметр цих деревостанів на 6,7…16,0 %, а середня висота на 7,8…15,6 % вищі, ніж на контролі. Найменш пристосованими до нових природно-кліматичних умов Західного Полісся виявилися географічні варіанти з Архангельської, Оренбурзької та Рязанської областей Російської Федерації.

Азіатська частина ареалу сосни звичайної представлена у Буцинських географічних культурах двома підвидами: Pіnus sylvestris L. subsp. sibirica Ledebour та P. sylvestris L. subsp. kulundensis Sukaczew, які у нових умовах демонструють різний характер росту та продуктивність. Краще в умовах Західного Полісся України проявив себе кулундинський підвид сосни звичайної. Інтенсивнішим ростом серед представників казахстанських сосен вирізняється кустайський екотип, проте, незважаючи на вищі середні показники діаметра і висоти, він поступається місцевому варіанту за об'ємами нагромадження стовбурової деревини на 19,9 %.

Найгіршими показниками росту і продуктивності серед представлених у культурах географічних варіантів цієї території відзначається сосна звичайна з Приіртишсько-Кулундинського лісонасінного району. Запас насаджень цього походження у 2,8 рази менший, ніж місцевої сосни, що зумовлено низькою збережуваністю культур цього варіанту.

Аналіз динаміки основних таксаційних показників дерев сосни звичайної. Для українських походжень, 4 лісонасінних районів, окремо для Буцинських і Ростанських географічних культурах, побудовано криві динаміки середніх висот, діаметра та об'єму стовбура за взірцем рис. 2.



Рис. 2 - Хід росту середніх модельних дерев сосни звичайної Поліського лісонасінного району за: а) діаметром; б) висотою; в) об'ємом стовбура

Біометричні показники будови штучних сосняків. На прикладі Ростанських географічних культур сосни звичайної встановлено, що деревостани, сформовані з насіння, взятого з близьких до місця культивування лісонасінних районів, характеризуються аналогічною будовою за діаметром та висотою. Поряд з ними у географічних культурах представлені провенієнції, які за діаметром (походження з Ленінградської, Костромської області, Марійської і Татарської автономних республік Російської федерації) чи висотою (Чемальский лісгосп Гірсько-Алтайської автономної республіки Російської Федерації, Рибницький лісгосп Молдови, варіанти з Херсонської, Донецької, Полтавської областей України та Ростовської, Челябінської, Володимирської областей і Дагестанської автономії Російської Федерації) перевищують контроль.

Значно вищими, ніж у місцевого екотипу, і діаметром, і висотою характеризуються сосна звичайна з Новосибірської (Верхньообський лісонасінний район), Свердловської (Середньо-Зауральський лісонасінний район), Омської (Приіртишський лісонасінний район) областями Російської Федерації та Цілиноградської області (Кокчетау-Мунчактинський лісонасінний район) Казахстану.

Особливості габітусу та життєвість дерев різних екотипів сосни звичайної. Представлено комплексне дослідження біометричних, морфолого-анатомічних та діелектричних показників органів і дерев сосни звичайної різних походжень.

Характеристика форми та параметрів крони. Виявлено значну диференціацію розмірів і форм крон різних екотипів сосни звичайної (табл. 1).

Відносно короткою кроною (Lк/Hд<0,3) характеризуються місцевий екотип та географічні варіанти з Амурської, Гродненської, Донецької, Костромської, Оренбурзької, Орловської, Пензенської, Рівненської, Свердловської, Сумської та Тернопільської областей.

Найбільш протяжні крони, що дорівнюють половині і більше висоти дерева, відзначено в деревостанах архангельського, алтайського, вологодського, іркутського та читинського походжень. Найбільш поширені у географічних культурах дерева сосни звичайної з параболоїдним поздовжнім профілем крони. Рідше трапляється конусоподібні та еліпсоїдні профілі, ще рідше - ромбоподібні та кулясті форми.

Таблиця 1 - Основні біометричні показники крон дерев сосни звичайної у Ростанських географічних культурах (фрагмент)

№ варіанту	Адміністративна область походження насіння	Таксаційний діаметр (D1,3), см	Висота, м	Довжина крони, м	Середній діаметр крони (Dк), м	Основні співвідношення крони
			загальна (Hд)	до поперечника крони (H1)	до першої живої гілки H2)	загальна (Lк)	Освітленої частини (Lo)	Затіненої частини (Lз), м
										Lк/Hд, %	Lo/Lк, %	Lз/Lк, %	Dк/D1,3
К	Волинська	16,6±0,4	15,8±0,2	13,5±0,1	9,5±0,2	6,3±0,2	2,3±0,1	4,0±0,1	2,3±0,1	40,3	39,7	60,3	0,14
-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
5	Тернопільська	18,9±0,4	16,6±0,2	14,9±0,2	12,6±0,2	4,1±0,2	1,7±0,1	2,4±0,1	3,5±0,1	25,1	45,1	54,9	0,19
7	Вінницька	19,3±0,6	17,5±0,2	14,7±0,2	11,5±0,2	6,1±0,2	2,9±0,1	3,3±0,1	3,3±0,1	34,8	48,5	51,5	0,17
15	Мінська	17,8±0,4	15,9±0,2	13,9±0,2	10,7±0,2	5,2±0,2	2,0±0,1	3,2±0,1	2,8±0,1	32,6	42,2	57,8	0,16
-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
73	Амурська	13,9±0,4	13,4±0,2	11,5±0,3	9,4±0,3	4,0±0,3	2,0±0,1	2,1±0,2	3,1±0,1	29,6	52,6	47,4	0,23
Max	10,4	7,9	17,1	13,5	6,9	3,7	5,1	4,0	88,9	59,4	74,1	0,40
Min	21,1	18,9	3,4	0,8	3,2	1,3	1,5	2,0	22,9	25,9	40,6	0,14

сосна рост моделювання

Морфолого-анатомічні особливості будови хвої. Дослідження морфолого-анатомічних показників хвої сосни звичайної у географічних культурах першого покоління Ростанського лісництва ДП "Шацьке УДЛГ" засвідчили значну їх варіабельність. Так, коефіцієнт варіації окремих показників у межах одного географічного варіанта коливається від 1,7 % до 28,3 %. Найменшою варіабельністю характеризуються ширина і товщина хвоїнки (V= 2,7…16,2 %), а найбільшою - кількість продихів, які знаходяться на 1 мм2 поверхні листка (V=8,2…28,3 %). У різних походжень їх кількість коливається у межах від 93 до 138 шт.•мм-2 (на контролі - 105 шт.•мм-2). При цьому південним походженням, у більшості випадків, притаманне утворення більшої кількості продихів, проте зв'язку цього показника із географічною широтою нами не виявлено.

Середня кількість смоляних каналів у провідній системі хвої становить 10…21 шт. Проте будь-якої географічної залежності розподілу екотипів за цим критерієм нами не виявлено, як і зв'язку показника з ростовими параметрами дерев, що свідчить про нестійкість цієї ознаки та її значну лабільність. Натомість встановлено, що у географічних культурах сосни звичайної першого покоління зберігаються такі ж загальні географічні тенденції розподілу екотипів цієї породи за довжиною хвої притаманні природним популяціям. Зокрема, нами встановлено, що сосна звичайна острівних та стрічкових борів Сибіру (алтайська, карагандинська, кокчетавська, кустанайська, новосибірська, омська, оренбурзька), аналогічно як і в природних популяціях (Правдін, 1964) вирізняється довгою хвоєю (88,1…98,7 мм).

Мінливість шишок сосни звичайної. Наведено результати біометричних досліджень шишок сосни звичайної у Буцинських географічних культурах. Встановлено, що середня довжина шишки у різних екотипів коливається від 31,3 до 50,3 мм, при середній величині на контролі - 44,7 мм. Середня ширина шишки змінюється у межах 15,9…24,5 мм (на контролі - 19,8 мм). Мінімальна середня маса шишки становить 3,3 г, а максимальна - 10,6 г. Шишки найменшої маси продукує сосна з Гірсько-Алтайського краю (їх середня маса удвічі менша від контрольної групи), найважчі - дагестанська (удвічі більші від контролю).

За формою, в обстежених географічних культурах, найчастіше трапляються широкі (52 %) та яйцевидні (46 %) шишки. У різних географічних походжень співвідношення цих двох форм варіює у значних межах - від незначної участі однієї з форм (до 5 %) до переважаючої у розподілі (більше 50 %). Рідко, менше 2 % обсягу загальної вибірки, траплялись шишки видовженої та круглої форм.

Найбільш поширеними у Буцинських соснових географічних культурах є шишки із випуклим апофізом (f. gibba), частка яких у загальній сукупності становить 73,4 %, менш поширеними (24,1 %) - з гачкуватим апофізом (f. reflexa) і лише 2,5 % шишок притаманний плоский апофіз (f. plana).

Шишки з новим, виділеним нами варіантом будови апофізу f. gibba 3 (на освітленій стороні шишки апофізи у вигляді пірамідки, на затіненій - зверху у вигляді пірамідки, знизу - у вигляді гачків загнутих донизу) становлять 17,6 % від загальної кількості шишок f. gibba. Вони виявлені у дерев, які походять із Волинської, Воронезької, Житомирської, Костромської і Тернопільської областей та Молдови. Форма апофізу f. reflexa 4 (на освітленій стороні шишки апофізи зверху у вигляді пірамідки, знизу - у вигляді гачків загнутих донизу, на затіненій стороні - зверху гладкі, а знизу у вигляді пірамідок) становить 5,2 % від загальної кількості досліджених шишок f. reflexa, вони трапляються у дерев, які походять з Вологодської, Київської, Львівської, Орловської, Пермської областей, Бурятської АР та АР Комі.

Життєвість дерев сосни звичайної у географічних культурах. Наведено результати дослідження діелектричних показників (імпедансу і поляризаційної ємності) дерев сосни звичайної різного географічного походження. Встановлено, що імпеданс прикамбіальних тканин лубу контрольного місцевого екотипу становить 19,7 кОм, а поляризаційна ємність 0,75 нФ. У досліджуваних географічних варіантів діалектричні показники відповідно становлять 15,1…23,3 кОм і 0,59…1,16 нФ. Серед них найменшими показниками імпедансу і найбільшими поляризаційної ємності, а отже високим життєвим потенціалом, характеризуються екотипи з Ленінградської, Мінської, Рівненської, Свердловської, Смоленської, Тюменської областей, Дагестанської АР та Молдови. Низькі показники життєвого потенціалу виявлено в екотипів сосни звичайної з Амурської, Київської, Кіровської, Орловської, Оренбурзької, Пензенської та Харківської областей, Марійської АР. Вони характеризуються істотно вищими від контролю показниками імпедансу та нижчими значеннями поляризаційної ємності.

Моделювання росту типових лісових культур сосни звичайної у географічних культурах

Враховуючи величину середніх висот і діаметрів для окремо взятих екотипів сосни звичайної, досліджувані провенієнції (окремо для Буцинських і Ростанських географічних культурах) згруповано у сім груп (табл. 2):

У групу А включено географічні варіанти, які належать до того ж природного ряду росту, що й контроль (± 10 %).

До групи Б увійшли екотипи, деревостани яких характеризуються близькими (± 10 %) середніми показниками висоти, але більшими, у порівнянні з контролем на 10,1-25,0 % середніми діаметрами.



У групу В об'єднано географічні варіанти з близькими до контролю середніми діаметрами деревостанів (± 10 %), але більшими на 10,1-25,0 % середніми висотами.

У групу Г зараховано екотипи, деревостани яких мають на ј і вище більші показниками середнього діаметра і висоти.

У групу Д об'єднано географічні варіанти з ідентичною контролю (± 10 %) величиною середнього діаметра, але меншою (на 10,1-25,0 %) середньою висотою, у порівнянні з контролем.

До групи Е увійшли екотипи, різниця у середніх висотах яких, порівняно з місцевим, не перевищує 10 %, а середній діаметр їх деревостанів на 10,1-25,0 % нижче контролю.

Група Є об'єднує провенієнції, деревостани яких характеризуються нижчими на ј і менше величинами і середнього діаметра, і середньої висоти.

Методичні основи моделювання росту лісових культур сосни звичайної. Наведено 11 функцій та їх параметри для оцінки особливостей росту насаджень за основними таксаційними показниками виділених груп екотипів лісових культур сосни звичайної.

Особливості росту лісових культур сосни звичайної за групами екотипів. Для кожної виділеної групи екотипів відповідно до розроблених моделей встановлено величину параметрів регресійних рівнянь у результаті табулювання яких встановлено динаміку основних лісівничо-таксаційних показників деревостанів і запропоновано ескізи місцевих таблиць ходу росту Буцинських та Ростанських географічних культур сосни звичайної в умовах свіжого соснового бору (табл. 3).



Таблиця 3 - Ескіз таблиці ходу росту деревостанів географічних лісових культур сосни звичайної за групами екотипів для Ростанського лісництва ДП "Шацьке УДЛГ" (фрагмент)

Вік, років	Середні	Густота, шт.•га-1	Абсолютна повнота, м2•га-1	Запас, м3•га-1
	висота, м	діаметр, см	видове число	об'єм стовбура, м3	загальний збіг стовбура
Група екотипів А
5	0,8			0,001		7755		4
10	2,9	3,2	0,820	0,005	1,10	5511	10,3	25
15	5,3	6,4	0,660	0,015	1,23	3672	15,5	54
20	7,7	9,3	0,600	0,032	1,20	2576	18,0	83
25	10,1	11,4	0,570	0,057	1,12	1967	19,5	113
30	12,5	12,9	0,552	0,089	1,03	1633	21,0	145
35	14,6	13,8	0,541	0,123	0,95	1459	23,2	183
40	16,0	14,1	0,535	0,158	0,88	1397	25,7	220
Група екотипів Г
5	0,7			0,0003		7755		2
10	3,4	3,5	1,000	0,004	1,01	5319	5,8	20
15	6,6	8,7	0,701	0,015	1,31	2770	9,0	42
20	9,9	11,8	0,600	0,037	1,20	1866	11,7	69
25	12,9	13,9	0,554	0,071	1,08	1430	14,1	101
30	15,4	15,4	0,529	0,113	1,00	1189	16,5	134
35	17,1	16,2	0,514	0,161	0,95	1080	19,8	174
40	17,5	16,1	0,506	0,202	0,92	1088	24,8	220



ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

У дисертаційній роботі представлені результати комплексних досліджень лісових культур сосни звичайної в умовах Західного Полісся України, створених з насіння різного географічного походження. Наведено узагальнені лісівничо-таксаційні, морфолого-анатомічні, діелектричні та лісокультурні особливості 40-річних соснових насаджень 73 географічних походжень з 40 лісонасінних районів та 48 підрайонів ареалу виду. Відібрано перспективні екотипи сосни звичайної для культивування в умовах Західного Полісся України, про що свідчать такі висновки.

1. Встановлено, що штучні соснові деревостани, створені з насіння різного географічного походження, у 40-річному віці характеризуються значною амплітудою лісівничо-таксаційних, морфолого-анатомічних та діелектричних ознак. Найбільшим позитивним лісокультурним ефектом відзначаються деревостани, сформовані з лісонасінного матеріалу, що походить з наближених до місця апробації регіонів (Рівненської, Львівської, Тернопільської та Мінської областей) та завезений з територій з різкоконтинентальним кліматом (Омська, Тюменська і Новосибірська області Росії та Кустанайської області Казахстану); особини цих провенієнцій успішно адаптувались до умов Західного Полісся України і характеризуються ростом, що відповідає Іа класу бонітету.

2. Слабким ростом (за ІV класом бонітету) характеризуються сосняки, вирощені з насіння, завезеного з Баяно-Каркаралінського, Саянського, Селенгінського, Приамурського, Південоуральського та Приіртишсько-Кулундинського лісонасінних районів. Ці потомства непридатні для подальшого культивування у досліджуваному регіоні.

3. У 40-річних географічних культурах сосни звичайної найчастіше трапляються дерева з параболоїдним поздовжнім профілем крони і значно рідше - конусо- та еліпсоподібними, ще рідше - ромбоподібними та кулястими формами. Відносна протяжність крони дерев досліджуваних екотипів коливається від 23 % до 89 %. Коротка і високопіднята крона (Lк/Hд<0,3) притаманна місцевому екотипу і географічним варіантам з Амурської, Гродненської, Донецької, Костромської, Оренбурзької, Орловської, Свердловської, Сумської, Пензенської та Тернопільської областей. Найпротяжнішими кронами (Lк/Hд>0,7) характеризується алтайське, архангельське, вологодське, іркутське та читинське походження. Це підтверджує високий рівень успадкування морфологічних ознак.

4. Коефіцієнт приросту поперечника крони на 1 см товщини стовбура (Dк/D1,3) у різних екотипів варіює від 0,14 (у місцевого та воронезького походжень) до 0,40 (в алтайського екотипу). Вищий він у сосен з розрізнених борів Північного Казахстану та Сибіру. При цьому найменшою площею поверхні та об'ємом крони, що становлять відповідно 18,9…25,4 м2 та 7,9…13,9 м3, характеризуються дерева сосни звичайної з Воронезької, Калузької, Орловської, Оренбурзької та Рязанської, областей, а найбільші показники (59,1…60,9 м2, 42,7…47,7 м3) мають екотипи з Кокчетавської, Кустанайської, Омської та Полтавської областей і з Молдови.

5. У географічних культурах сосни звичайної першого покоління зберігаються загально-ареальні особливості розподілу екотипів цієї породи за довжиною хвої. Зокрема, сосні звичайній острівних та стрічкових борів Сибіру (алтайська, карагандинська, кустанайська, кокчетавська, новосибірська, омська й оренбурзька), аналогічно як і тамтешнім місцевим природним популяціям, притаманна довга (88,1…98,7 мм) хвоя. При цьому південні походження утворюють більшу кількість продихів на одиницю поверхні хвоїнки.

6. Найкращою життєвістю в досліджуваному регіоні відзначаються екотипи з Мінської, Рівненської, Свердловської областей, з республіки Молдова та автономної республіки Дагестан. Найгіршою життєвістю характеризуються екотипи з Амурської, Кіровської, Київської, Орловської, Оренбурзької, Пензенської, Харківської областей та з Марійської автономної республіки, що свідчить про безперспективність введення їх потомства у лісові культури регіону. Місцевий екотип сосни відзначається середньою величиною діелектричних показників і за цими ознаками характеризується високою життєвістю.

7. Кращими українськими географо-кліматичними екотипами сосни звичайної для регіону Західного Полісся України щодо використання лісонасінної сировини є Західнополіський і Малополіський. Тому територія доцільної заготівлі насіння визначена нами в межах Поліського, Білоруського, Дніпровсько-правобережного лісостепового лісонасінних районів.

8. З метою збереження досліджуваних географічних культур сосни звичайної, як цінних наукових лісівничо-селекційних об'єктів для регіону Західного Полісся та України, проводити будь-які господарські заходи у географічних культурах Ростанського лісництва ДП "Шацьке УДЛГ" та Буцинського лісництва ДП "Старовижівське ЛГ", за винятком вирубування сухостійних дерев не рекомендується.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гузь М.М. Продуктивність українських екотипів сосни звичайної у гео-графічних лісових культурах Західного Полісся / М.М. Гузь, С.В. Жмурко, І.В. Жмурко // Науковий вісник Національного аграрного унівеситету: Лісівництво декоративне садівництво. - К: НАУ, 2007. - Вип. 113. - С. 66-75 (автору належить вибір та обґрунтування методики досліджень, збір експериментального матеріалу, аналіз результатів досліджень).

2. Гузь М.М. Статистична оцінка лісівничо-таксаційних особливостей гео-графічних культур сосни звичайної у ДП "Шацьке УДЛГ" / М.М. Гузь, С.В. Жмурко, І. В. Жмурко, Ю.Й. Каганяк // Науковий вісник НЛТУ України. - Львів, 2007. - Вип. 17.7. - С. 11-16 (здобувачем виконано збір польових матеріалів, їх статистичну обробку й аналіз результатів).

3. Жмурко С.В. Мінливість шишок сосни звичайної у географічних культурах Буцинського лісництва ДП "Старовижівське ЛГ" / С.В. Жмурко, І.В. Жмурко, І.П. Мацях // Науковий вісник НЛТУ України. - Львів, 2007. - Вип. 18.9. - С. 48-52 (автором здійснено збір польових матеріалів, їх статистичну обробку, взято участь у написанні рукопису).

4. Тези і матеріали наукових конференцій

5. Гузь М.М. Еколого-лісівничі особливості росту географічних культур сосни звичайної в умовах Західного Полісся України / М.М. Гузь, С.В. Жмурко, І.В. Жмурко, Ю.Й. Каганяк // Наукові праці Лісівничої академії наук України. - Львів: вид-во НУ "Львівська політехніка". - 2007. - Вип. 5. - С. 41-46 (автором зібрано й опрацьовано експериментальний матеріал, запропонована ідея виділення груп екотипів).

6. Гузь Н.М. Особенности роста географических экотипов сосны обыкновенной белорусского и прибалтийского происхождения в условиях Западного Полесья Украины / Н.М. Гузь, С.В. Жмурко, И.В. Жмурко // Материалы международной научно-практической конференции "Рациональное использование и воспроизводство лесных ресурсов в системе устойчивого развития, 5-7 сентября 2007 р. - Гомель: Институт леса НАН Беларуси, 2007. - С. 49-52 (атором зібрано експериментальний матеріал).

7. Гузь Н.М. Особенности роста климатических экотипов сосны обыкновенной сибирского происхождения в условиях Западного Полесья Украины / Н.М. Гузь, С.В. Жмурко, И.В. Жмурко // Материалы Х международной научной конференции "Плодоводство, семеноводство, интродукция древесных растений", 18-19 октября 2007 р. - Красноярск: СибГТУ, 2007. - С. 17-21 (автором зібрано й опрацьовано експериментальний матеріал, здійснено обґрунтування предмету дослідження і зроблено висновки).

8. Гузь М.М. Географічні культури сосни звичайної Ростанського лісництва ДП "Шацьке УДЛГ" / М.М. Гузь, С.В. Жмурко, І.В. Жмурко // Тези наукової конференції, присвяченої 85-річчю з Дня народження Б.Ф. Остапенка, 17-18 травня 2007 р. - Харків: Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва, 2007. - С. 55-56 (здобувачем зроблено аналітичне опрацювання даних та літератури).

9. Жмурко І.В. Значення географічних культур у збереженні генофонду сосни звичайної / І.В. Жмурко // Матеріали студентської науково-практичної конференції "Захист навколишнього середовища. Збалансоване природокористування", 26-27 листопада 2008 р. - Львів: вид-во НУ "Львівська політехніка", 2008. - С. 11-12.



АНОТАЦІЯ

Жмурко І.В. Біоекологічні особливості екотипів сосни звичайної в географічних культурах Західного Полісся України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.03.01 - лісові культури та фітомеліорація. - Національний лісотехнічний університет України. - Львів, 2009.

Дисертаційна робота містить узагальнення експериментальних даних, щодо внутрішньовидової мінливості сосни звичайної, закономірностей росту та стану штучних соснових деревостанів, створених з насіння різного географічного походження в умовах Західного Полісся України з метою виявлення перспективних екотипів для культивування у цьому регіоні. Наведено лісівничо-таксаційні характеристики насаджень 40-річних географічних культур сосни звичайної та особливості вікової динаміки. За параметрами імпедансу і поляризаційної ємності оцінено життєвість дерев різних екотипів в нових умовах культивування. Проаналізовано основні біометричні характеристики дерев, їх крон й окремих органів, вивчено парні кореляційні залежності між основними таксаційними, морфологічними й анатомічними показниками та географічною довготою і широтою місць збору насіння для закладання географічних культур. Визначено райони доцільної заготівлі лісового насіння для створення лісових культур у досліджуваному регіоні. За матеріалами дисертаційної роботи розроблено регіональні таблиці ходу росту Буцинських та Ростанських географічних лісових культур сосни звичайної.

Ключові слова: сосна звичайна, географічні культури, лісонасінний район, екотип, ріст, продуктивність, життєвість, мінливість.



АННОТАЦИЯ

Жмурко И.В. Биоэкологические особенности экотипов сосны обыкновенной в географических культурах Западного Полесья Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.03.01 - лесные культуры и фитомелиорация. - Национальный лесотехнический университет Украины, Львов, 2009.

Диссертационная работа содержит обобщение экспериментальных данных о внутривидовой изменчивости сосны обыкновенной, закономерностях роста и состояния искусственных древостоев этой породы, выращенных с семян разного географического происхождения в условиях Западного Полесья Украины, с целью выявления наиболее перспективных экотипов для выращивания в этом регионе. За материалами диссертационной работы разработаны региональные таблицы хода роста Буцынских и Ростанских географических лесных культур сосны обыкновенной (Волынское областное управление лесного и охотничьего хозяйства).

Сделан вывод, что рукотворные сосновые древостои, созданные с семян различного географического происхождения, в 40-летнем возрасте характеризируются значительной амплитудой лесоводственно-таксационных, морфолого-анатомических и диэлектрических показателей. Положительным лесокультурным эффектом отличаются древостои, сформированные из лесосеменного материала, полученного из наиболее приближённых к месту апробации регионов (Львовская, Минская, Ровенская, Тернопольская области) и с территорий с резкоконтинентальным климатом (Кустанайская, Новосибирская, Омская, Тюменская области); эти потомства успешно адаптировались к условиям Западного Полесья Украины и отличаются интенсивным ростом, что соответствует Іа классу бонитета.

Слабым ростом (по IV классу бонитета) и очень низкой производительностью характеризируются сосняки, выращенные из семян, завезённых из Баяно-Каркаралинского, Приамурского, Прииртышско-Кулундинского, Саянського, Селенгинского и Южноуральского лесосеменных районов.

Установлено, что в 40-летних, географических культурах сосны обыкновенной, доминируют деревья с параболоидным профилем кроны, реже - конусо- и эллипсоидным, ещё реже - ромбическим и шаровидным. При этом относительная длина кроны деревьев исследуемых экотипов составляет от 23 % до 89 %. Короткая и высокоподнятая крона присуща местному экотипу и географическим вариантам из Амурской, Гродненской, Донецкой, Костромской, Оренбургской, Орловской, Пензенской, Свердловской, Сумской и Тернопольской областей. Наиболее вытянутыми кронами характеризируются деревья алтайского, архангельского, вологодского, иркутского и читинского происхождения.

Высоким жизненным потенциалом в исследуемых условиях отличаются экотипы сосны обыкновенной Минской, Ровенской, Свердловской областей, с республики Молдова и АР Дагестан. Наихудшей жизненностью характеризируются особи провениенций из Амурской, Кировской, Орловской, Оренбургской, Пензенской, Харьковской областей и Марийской АР.

Исследования показали, что в географических культурах сосны обыкновенной первого поколения сохраняются общие ареальные черты распределения экотипов этой древесной породы по длине хвои. Установлено, что сосне обыкновенной островных и линейных боров Сибири (алтайская, карагандинская, кокчетавская, кустанайская, новосибирская, омская и оренбургская популяции), а также местным популяциям, присуща длинная (88,1…98,7 мм) хвоя. При этом южным географическим вариантам свойственно формирование большей численности устьиц на единицу площади поверхности хвоинки, нежели северным.

Доказано, что лучшими украинскими географо-климатическими экотипами (по Белоусу, 2003) сосны обыкновенной для региона Западного Полесья Украины в плане использования лесосеменного сырья является Западнополеский и Малополесский экотипы. Территория целесообразной заготовки семян для использования в исследуемом регионе охватывает Полеский, Днепровский-правобережный лесостепной и Белорусский лесосеменные районы.

Ключевые слова: сосна обыкновенная, географические культуры, лесо-семенной район, экотип, рост, продуктивность, жизненность, изменчивость.



SUMMARY

Zhmurko I.V. Bioecological peculiarities of Scotch Pine ecotypes in the provenance trial plantations of the Western Polissya of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of the candidate of agricultural sciences on the speciality 06.03.01 - forest cultures and phytomelioration. National Forestry University of Ukraine. - Lviv, 2009.

The dissertation presents experimental data of Scotch Pine species variability, growth and condition regularities of the artificial pine stands grown from the seeds of different geographical origin in the Western Polissya of Ukraine conditions in order to find out and cultivate perspective ecotypes in this region.

Taxation characteristics of the forty years old Scotch Pine plantations and age dynamics peculiarities are shown. Different ecotypes trees viability under the new growing conditions is evaluated in accordance with impedance parameters and polarization capacity. The main biometric characteristics of trees, their crowns and separate parts are analyzed. Correlative dependence of the main taxation, morphological and anatomical indices and geographical longitude and latitude of seed gathering places is studied. Forest seeds harvesting regions for the forest cultures growing are indicated. On the basis of the dissertation materials regional tables of Butsyn and Rostan Scotch Pine provenance trial plantations growth are worked out.

Keywords: Scotch Pine (Pinus sylvestris), provenance, trial plantations, forest seeds region, ecotype, growth, productivity, viability, variability.

Размещено на Allbest.ru