Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФОРМУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ЗЕМЛЕВИКОРИСТАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Кюрчева Наталя Володимирівна

Дніпропетровськ - 2010

Анотація

Кюрчева Н.В. Формування раціонального землевикористання фермерських господарств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2010.

У дисертаційній роботі визначені еколого-економічна сутність, особливості та принципи землевикористання фермерських господарств, обґрунтований його організаційно-економічний механізм, методичні підходи щодо оцінки ефективності. Здійснена оцінка землезабезпечення, структури та ефективності землекористування фермерських господарств, меліоративних заходів, які ними здійснюються.

Виявлені проблеми та обґрунтовані напрями раціонального землевикористання. Це посилення державного регулювання землекористування, застосування інноваційних технологій у аграрному виробництві, інвестиційне забезпечення та бізнес-проектування раціонального використання земельних ресурсів у фермерських господарствах.

Ключові слова: фермерські господарства, земельні ресурси, землевикористання, організаційно-економічний механізм, державне регулювання, інноваційні технології, інвестиційне забезпечення, раціональне землекористування.

Аннотация

Кюрчева Н.В. Формирование рационального землепользования фермерских хозяйств. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (за видами экономической деятельности). - Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2010.

В диссертационной работе углублены научные основы осуществления землепользования фермерских хозяйств, определен его организационно-экономический механизм, методические подходы к оценке эффективности. Выявлено, что землепользование и землевладение представляют собой два основных направления использования земли, дополняя друг друга. Первое определяется как внедрение принципов и способов экономической оптимизации собственно процессов аграрной хозяйственной деятельности, которая осуществляется на конкретной земельной территориальной основе. Второе - как раскрытие сущности, содержания, формы и механизмов согласования общественных интересов в системе земельной собственности. При этом их соподчиненность в зависимости от требований пользователя или его действий определить сложно.

Выявлено, что основными принципами землепользования являются: экономического регулирования, рационального землепользования, целевого использования земель, приоритета сельского хозяйства на землю, равноправия всех форм собственности и хозяйствования на земле, гарантии прав собственности, регионального подхода, приоритета экологии над экономикой, учета человеческого фактора, рыночных отношений, государственного протекционизма и регулирования хозяйственной деятельности, агломерации (слития) капиталов, комплексности и планомерности, системности, учета исторического опыта хозяйствования, этичности, информационного обеспечения и др.

Для эффективного использования земли фермерами важное значение имеет организационно-экономический механизм рационального землепользования. Он включает среди других мероприятий разработку проектов землеустройства, бизнес-планов, которые характеризуют количественно и качественно потенциал земельных ресурсов, его состояние, тенденции использования, резервы, которые есть в наличии. При этом фермерские хозяйства имеют определенные особенности землевладения и землепользования в сравнении с другими субъектами аграрного хозяйствования: ограничение площади землепользования; наличие значительной части арендованных земель; преобладание 2-3-х польных севооборотов; недостаточные землеохранные работы и их финансирование.

В методике оценки эффективности землепользования фермерских хозяйств наибольшее значение имеют: уровень продуктивности рационального землепользования на единицу совокупных ресурсов, оптимальность землепользования, моделирование разновидностей условий функционирования землепользования и переход на нормативно-технологический принцип его построения.

В процессе работы были определены эффективность, структура, проблемы и тенденции использования и охраны земельных ресурсов в условиях конкретного региона - Запорожской области. В 2008 г. здесь функционировало 2328 фермерских хозяйств или 74,1% от всего количества сельскохозяйственных предприятий. Они занимали 279,9 тыс. га сельскохозяйственных угодий или 10,3% от общего количества. Средний размер землепользования составил 121 га. По количеству фермерских хозяйств регион занимает 5-е место в Украине, а по объему производимой ими продукции - 8-е.

Отличительные особенности фермерских хозяйств Запорожской области составляют: специализация на производстве зерновых, подсолнечника, ранних овощей, неравномерное размещение по территории, низкий уровень обеспечения техникой, преобладание хозяйств площадью более 500,0 га. Определено, что наиболее высокий уровень рентабельности имеют хозяйства площадью 1000 га - 41,0%. Среди мелиоративных мероприятий улучшения плодородия почв выделяются: химические мелиорации и орошение, в т.ч. капельное. Практически не производятся лесомелиорации.

В качестве основных проблем землепользования и охраны земель определены: ухудшение почвенного плодородия в результате преобладания в севооборотах энергоемких культур; интенсивное использование земель (89,9% земли распахано); их водная и ветровая эрозия; недостаточная мелиоративная деятельность и ее финансирование; отсутствие планирования агроландшафтов с целью увеличения их разнообразия и повышения экономической устойчивости.

Это позволило обосновать направления совершенствования и рационального землепользования фермерских хозяйств. К ним относятся усиление государственного регулирования с увеличением финансирования мероприятий по охране и воспроизводству земель, развития фермерских хозяйств в целом. Важное значение имеет диверсификация производства с целью уменьшения хозяйственной нагрузки на агроландшафты, укрепление материально-техничной базы хозяйств, внедрение прогрессивных технологий производства, в т.ч. капельного орошения. Основной упор в финансировании повышения эффективности землепользования фермерских хозяйств делается на повышение общей эффективности производства в них, повышение доходности с целью использования получаемых средств при рационализации землепользования. С этой целью обосновывается разработка проектов землеустройства, инвестиционных проектов, бизнес-планов, инновационных стратегий землепользования.

Нами разработан бизнес-план для фермерского хозяйства «Степовое-2001» Мелитопольского района Запорожской области для усовершенствования землепользования при выращивании томатов через использование капельного орошения с уровнем рентабельности 25,2%. В результате использования инноваций увеличится продуктивность земель (увеличение показатели урожайности увеличится с 554 до 815 ц/га).

Ключевые слова: фермерские хозяйства, земельные ресурсы, землепользование, организационно-экономический механизм, государственное регулирование, инновационные технологии, инвестиционное обеспечение, рациональное землепользование.

Summary

Kyurcheva N.V. Formation of rational land use farms. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree in economics. Area of specialization -economics and business management (08.00.04) - Dnipropetrovs'k State Agrarian University. - Dnipropetrovs'k, 2010.

The thesis determined ecological-economic nature, especially the principles of land use and farming, proved his organizational and economic mechanism, systematic approaches to evaluation. Assessed of software land, structure and effectiveness of land farming, land reclamation activities that made them.

Identified problems and reasonable directions of rational land use. This increased state regulation of land use, innovations in agricultural production, investment, software design and business management of land in farms.

Key words: farms, land resources, land use, organizational and economic mechanism, regulation, innovation, investment, security, sustainable land use.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Важливим завданням аграрного сектору економіки України є забезпечення ефективності виробництва та ресурсокористування у фермерських господарствах. Необґрунтоване використання ресурсного потенціалу фермерських господарств, характерне для останніх десятиріч, призвело до значного зниження продуктивності та виснаження основного ресурсу, на якому базується вся аграрна діяльність, - земель сільськогосподарського призначення. Тому раціональне використання земельних ресурсів на всіх рівнях господарювання в АПК і в теоретичному, і в практичному аспектах є актуальною проблемою. Вона вимагає свого вирішення з урахуванням нових соціально-економічних реалій, які сформувалися та розвиваються у сфері власності, землевикористання, організації виробництва, аграрного ринку.

Питання формування раціонального землекористування, управління землекористуванням, збереження родючості ґрунтів економічного обороту землі в Україні розглядалися у працях відомих економістів: Д. Бабміндри, Ю. Білика, І. Бистрякова, В. Горлачука, Б. Данилишина, А. Даниленка, Д. Добряка О. Єрмакова, І. Лукінова, П. Макаренка, М. Маліка, Л. Мармуль, Л. Мельника, Л. Новаковського, П. Саблука, А. Сохнича, В. Трегобчука, А. Третяка, М. Федорова, М. Хвесика, В. Юрчишина та інших вчених.

Разом з тим, земельні відносини, процеси землеволодіння та землекористування розвиваються дуже динамічно. Швидкість цих змін викликає невизначеність, недоліки та невдалі рішення в організації та управлінні землекористуванням. Це стосується і фермерських господарств, землекористування яких має певні особливості. Тому поглибленого вивчення потребують саме ці проблеми. Від того, як фермери зможуть зрозуміти сутність, принципи, інновації у землекористуванні, залежить ефективність та конкурентоспроможність фермерських господарств у цілому.

Важливо уточнити складники формування та розвитку землекористування фермерських господарств, методичного забезпечення еколого-економічної оцінки земель, механізм іпотечного кредитування як основи стійкого функціонування суб'єктів земельних відносин, інноваційного та фінансового забезпечення раціонального землекористування, вдосконалення його державного регулювання. Саме актуальність цих питань обумовила вибір теми, визначення мети і задач дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт Таврійського державного агротехнологічного університету «Організація виробництва та підприємства в АПК регіону» (номер державної реєстрації 0107U008973). У її межах автором визначені напрями та заходи раціонального землекористування фермерських господарств регіону.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове та практичне обґрунтування напрямів та засобів формування раціонального землекористування фермерських господарств регіону. Для досягнення вказаної мети було поставлено та вирішено наступні завдання:

- поглибити економічну сутність, зміст, визначити чинники та принципи землевикористання аграрних підприємств;

- обґрунтувати організаційно-економічний механізм раціонального землевикористання;

- визначити методичні засади оцінки еколого-економічної ефективності землевикористання;

- здійснити аналіз землезабезпечення, визначити структуру, напрями, ефективність, тенденції та проблеми землевикористання фермерських господарств Запорізької області;

- визначити напрями державного регулювання та підтримки раціонального землекористування фермерських господарств;

- обґрунтувати особливості інноваційно-інвестиційної діяльності, диверсифікації виробництва у процесі забезпечення раціонального землекористування фермерських господарств.

Об'єктом дослідження є процеси раціонального землевикористання фермерських господарств регіону.

Предметом дослідження є наукові та практичні аспекти формування та розвитку землевикористання у фермерських господарствах.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою проведених досліджень стали праці провідних вітчизняних та іноземних вчених з проблем теорії і практики земельних відносин, землеволодіння, землевикористання сільськогосподарських підприємств. У роботі було використано такі сучасні методи дослідження: аналітичний, логічний, узагальнення та наукової абстракції - при поглибленні понять «землеволодіння», «землевикористання», «землекористування» та визначення взаємозв'язку між ними; економіко-статистичні методи та методи спостережень - при оцінці та аналізі землезабезпечення, структури, напрямів та ефективності землекористування фермерських господарств; бізнес-планування - при розробці інноваційно-інвестиційного забезпечення землекористування фермерських господарств та управління його процесами.

Інформаційну базу дисертаційного дослідження склали Закони та законодавчі акти України, нормативні документи, матеріали Державного комітету статистики України та Запорізької області, Державного комітету України із земельних ресурсів, дані статистичної звітності фермерських господарств та сільськогосподарських підприємств, водогосподарських організацій, матеріали анкетного опитування керівників фермерських господарств, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів дисертації, що отримані особисто, містять наукову новизну та практичну цінність, належать такі:

вперше:

-розроблена інноваційна стратегія раціонального землевикористання фермерських господарств через моніторинг земельних відносин, дорадництво, проектування землеустрою, інвестицій, бізнес-планування, вдосконалення інфраструктури землевикористання, агроландшафтне планування та алгоритм їх здійснення;

удосконалено:

-сукупність факторів раціонального землевикористання фермерських господарств в умовах складного режиму землевикористання (доповнено факторами: обсяги зрошення, питома вага крапельного зрошення, меліоративний режим);

-напрями інвестиційно-інноваційного забезпечення раціонального землевикористання фермерських господарств на основі впровадження крапельного зрошення при виробництві сільськогосподарських культур спеціалізації, бізнес-планування, можливостей інвестування, врахування вимог екологічної безпеки;

набули подальшого розвитку:

-механізм державної підтримки землевикористання фермерських господарств через посилення та фінансування заходів «зеленої скриньки» (наукових розробок із вдосконалення землевикористання, охорони та відновлення земель, інноваційних методів управління, страхування ризиків виробничої діяльності фермерських господарств зони ризикового землеробства, розвиток інфраструктури сільських територій);

-обґрунтування процесів забезпечення ефективного землекористування фермерських господарств через укрупнення землеволодіння, раціональне співвідношення власних і орендованих земель, подовження строків оренди, посилення диверсифікації виробництва, контролю за дотриманням науково обґрунтованих сівозмін, інтенсифікацію меліоративних впливів, агроландшафтне проектування.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі результатів дослідження сформовані пропозиції щодо удосконалення управління землекористуванням у фермерських господарствах. Практична цінність результатів роботи і розроблених автором підходів і пропозицій підтверджується їх використанням у діяльності фермерських господарств, управління агропромислового розвитку, навчальних закладів, що засвідчено відповідними довідками.

Результати дисертаційного дослідження було використано управлінням агропромислового розвитку Мелітопольської районної державної адміністрації при розробці заходів удосконалення діяльності фермерських господарств регіону. Зокрема використані дані аналізу сучасного рівня використання, відновлення та охорони земельних ресурсів фермерських господарств при визначені тенденцій заходів та обсягів державної підтримки їх розвитку на перспективу (довідка № 15 від 26.01.2010 р.). Бізнес-план щодо вдосконалення землекористування при вирощуванні томатів через застосування крапельного зрошення впроваджений у практичну діяльність фермерським господарством “Степове-2001” Мелітопольського району Запорізької області (довідка № 249 від 26.01.2010 р.).

Теоретико-методичні та практичні результати дослідження використовуються у навчальному процесі ННІ економіки та бізнесу Таврійського державного агротехнологічного університету при викладанні економічних дисциплін «Планування діяльності підприємств», «Економіка підприємства», «Економіка природокористування», «Основи методики економічних досліджень», у науково-дослідній роботі студентів, магістрів, аспірантів, викладачів, виконанні курсових і дипломних робіт (довідка № 01-130/1 від 25.01.2010 р.).

Використання фермерськими господарствами розроблених рекомендацій і пропозицій щодо підвищення ефективності землекористування сприятиме розвитку системи економічних відносин, стабілізації виробництва, приросту соціально-економічної ефективності в АПК.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною роботою. Матеріали статей, підготовлених у співавторстві, в дисертації використано лише в частині, що належить особисто автору. Усі основні положення знайшли відображення в 11 друкованих працях.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи” (м.Херсон, 2007р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія економічної безпеки: держава, регіон, підприємство” (м.Херсон, 2007р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансове та облікове забезпечення функціонування аграрних підприємств” (м.Херсон, 2009р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика менеджменту, маркетингу та дорадництва конкурентоспроможного агропромислового виробництва на інноваційній основі (соціальні аспекти)” (м.Мелітополь, 2009р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація національної економіки: досягнення теорії та проблеми практики” (м.Полтава, 2010р.); на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського державного агротехнологічного університету (м.Мелітополь, 2008 - 2010рр.).

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дисертаційного дослідження, визначено його мету, основні завдання, предмет, об'єкт, методи, розкрито наукову новизну та практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження результатів.

У першому розділі “Наукові засади раціонального землекористування в аграрних підприємствах” узагальнено наукові положення щодо сутності категорій «землеволодіння» і «землекористування», виявлено чинники, що впливають на ефективне і раціональне використання землі. Визначено основні принципи та особливості землекористування фермерських господарств, обґрунтовано організаційно-економічний механізм раціонального використання земельних ресурсів, методичні засади оцінки ефективності землекористування.

В умовах стрімкого розвитку землевикористання, системи земельних відносин, зростання конкуренції на аграрному ринку земля є найбільш надійним ресурсом ефективного розвитку суб'єктів аграрного господарювання, у т.ч. фермерських господарств. Ефективність землекористування є невід'ємною складовою ефективності сільсько-господарського виробництва в цілому. Сталий розвиток сільсько-господарського виробництва в першу чергу пов'язаний із заходами, спрямованими на раціональне й ефективне використання земель як основного фактору виробництва.

Земельні ресурси розглядаються нами як багатофункціональний фактор відтворювального процесу в АПК, просторовий базис здійснення всієї аграрної діяльності. Тому важливе значення має ідентифікація категорій власне землекористування та землеволодіння, а також їх взаємозв'язку та співвідношення. Під земельними відносинами розуміються об'єктивно обумовлені соціально-економічні зв'язки і відносини (залежності) між людьми з приводу розподілу, володіння і користування землею. Земельні ресурси у вигляді конкретної земельної ділянки, маючи ринкову вартість і залишаючись об'єктом всезагальних інтересів та "наскрізним" фактором відтворювального процесу, стають не периферійним, а центральним об'єктом соціально-економічних відносин в АПК у цілому. Повною мірою це стосується й землеволодіння фермерських господарств.

Термін землеволодіння має фундаментальне, методологічне значення, оскільки відноситься до сфери розкриття суті, змісту, форми і механізмів узгодження суспільних інтересів в системі земельної власності. У процесі землеволодіння розкриваються природа цих відносин, його особливості, встановлюються принципи і механізм розподілу земельних ресурсів за формами власності, формуються концептуальні основи взаємодії конкретних власників із державою в цілому.

Землекористування за своїм змістом має більш вузький, прикладний характер. Його сутністю є втілення принципів і способів економічної оптимізації власне процесу аграрної господарської діяльності, яка здійснюється на конкретній земельній територіальній основі. Встановлюються економічно обґрунтований склад і пропорції між факторами виробництва, включаючи земельні ресурси, основні й обігові засоби, трудові ресурси, капітал. Землекористування визначає умови і принципи раціонального розміщення, організації та управління виробничими процесами, у тому числі з урахуванням диференціації властивостей земельних ресурсів і таких їх суттєвих ознак як просторова належність, неоднорідність, можливість ренти.

У сучасних умовах терміни землеволодіння й землекористування окремо не завжди відповідають практиці ринкової економіки. У кращому випадку кожне з них характеризує ту чи іншу сторону проблеми. В більшій мірі її новому змісту відповідає поняття «землевикористання» як поняття комплексне, системне, об'єднуюче в єдине ціле і сукупність суспільних інтересів і відносин, які виникають з приводу розподілу, використання і відновлення земельних ресурсів, і сукупність наукових уявлень про склад і зміст дій, які організують і координують виробничо-технологічне середовище, яке забезпечує ефективне освоєння і використання цих ресурсів.

Поняття землекористування не зводиться тільки до дефініції, а саме до короткого вислову одних суттєвих ознак, а є синтезом, сумою знань про його предмет. В Україні відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, землекористування, як і землеволодіння, визначаються в основному через зміст понять: земельна ділянка як частина земної поверхні з встановленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами; право власності володіння та користування на таку земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться; право власності, володіння та користування на таку земельну ділянку, на відміну від інших країн світу, розповсюджується на простір, що знаходиться над і під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Основними принципами управління землевикористанням є наступні: економічного регулювання, раціонального землекористування; цільового використання земель; пріоритету сільського господарства на землю; рівноправності всіх форм власності і господарювання на землі; гарантії права власності; регіонального підходу; пріоритету екології над економікою; врахування людського фактора; ринкових відносин; державного протекціонізму і регулювання господарської діяльності; агломерації (злиття) капіталів; комплексності і планомірності; системності; врахування історичного досвіду господарювання; етичності; інформаційного забезпечення та ін.

Землевикористання фермерських господарств має як загальногосподарські, так і специфічні прояви. До них належать менші розміри землеволодіння порівняно з великими сільськогосподарськими підприємствами, велика частка орендованих земель та значні строки оренди. Вони здійснюються під дією факторів, представлених у табл. 1.

Таблиця 1 Класифікація факторів, що впливають на землевикористання фермерських господарств

* Власна розробка

Відзначимо, що у фермерських господарствах на сьогодні сформована і функціонує переважно двокомпонентна за формами структура землекористування. Співвідношення власних і орендованих земель щодо усіх сільськогосподарських угідь становить близько 30:70, що не відповідає раціональному - 60:40. Однією з найактуальніших проблем щодо цього є запровадження як з боку держави, так і землевласників контролю за використанням орендованих земель, збереженням їх родючості. В цих умовах важливого значення набуває грошова оцінка земель, кадастрова діяльність як основа управління і регулювання земельних відносин і ресурсокористування в умовах поширення приватної власності на землю.

Для ефективного використання землі фермерами важливе значення має організаційно-економічний механізм раціонального землекористування. Він включає серед інших заходів розробку проектів землеустрою, бізнес-планів, що характеризують кількісно та якісно потенціал земельних ресурсів, його стан, тенденції використання, наявні резерви. Додатково враховуються виробничі потужності фермерських господарств та чинники, що впливають на них.

Разом з тим українські фермери прагнуть розширювати аграрне виробництво як для повнішого забезпечення власного населення продовольством на рівні науково рекомендованих норм, так і з метою розвитку експортної діяльності, яка в сучасних умовах є надійним джерелом покращення фінансового стану фермерів. Важливою можливістю узгодження вказаних завдань та інтересів виробників, споживачів, експортерів і держави є перехід аграрного сектора економіки на модель сталого розвитку. Значним кроком на шляху до її здійснення було прийняття та виконання Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 р.

Враховуючи невеликі розміри землевикористання фермерів, доцільно забезпечувати раціональне використання землі через агроландшафтне планування, обґрунтування земельних проектів облаштування території. У процесі формування агроландшафтів проводять такі заходи: розширення розмірів виробництва за рахунок освоєння нових земель; поліпшення властивостей землі шляхом меліорації, пов'язаної з організацією використання землі (проектування систем сівозмін, організація кормових угідь, полезахисних насаджень та ін.); поліпшення освоєння невеликих ділянок, виположування ярів, вирівнювання викривлених меж, підвищення родючості ґрунту, запобігання негативним ґрунтовим процесам, зменшення поверхневого стоку опадів і т.д. Усі заходи проводять диференційовано, у межах земельних ділянок фермерських господарств.

Критерієм раціональності землекористування може бути рівень продуктивності виробництва на одиницю сукупних ресурсів, які беруть участь у виробничому процесі. По ступеню відхилення показників продуктивності на одиницю ресурсу від оптимальних його значень для даних умов можна судити про оптимальність землекористування. При такому підході знімаються багаточисельні ускладнення у виборі кращого варіанту, відкриваються можливості моделювання всіх різновидностей умов функціонування землекористування та перехід на нормативно-технологічний принцип його побудови.

У другому розділі “Еколого-економічна ефективність землекористування фермерських господарств Запорізької області” здійснений аналіз стану, структури, чинників землевикористання фермерських господарств Запорізької області. Визначені його ефективність, матеріально-технічне та меліоративне забезпечення, тенденції та проблеми розвитку.

Сільськогосподарське виробництво у Запорізькій області здійснювали у 2008 р. 3144 підприємств різних форм власності та господарювання. Площа сільськогосподарських угідь, що була у їх користуванні, склала 2718,3тис.га. Із загальної кількості підприємств 816 або 26,0% становлять господарські товариства, кооперативи, приватні, державні та інші підприємства (крім фермерських господарств). На початок 2009р. налічувалось 2328 зареєстрованих фермерських господарств, у власності та користуванні яких знаходилося 279,9тис.га або 12,1% всіх сільськогосподарських угідь, у т.ч. 271,7тис.га - ріллі. На одне фермерське господарство в середньому припадало 121 га. Це на 7% більше, ніж в середньому в Україні. Проти попереднього року цей показник збільшився майже на 6,0 га.

Запорізька область характеризується високою землезабезпеченістю населення, що надає більші можливості для розвитку фермерства. За кількісними показниками його функціонування вона знаходилася на третьому, а в останні роки - на четвертому та п'ятому місці в Україні. У виробничій діяльності фермерських господарств регіону, як і інших сільськогосподарських підприємств, вагоме значення має розмір землекористування. Відповідно до площі землі кожен фермер визначає напрями виробництва, спеціалізацію, концентрацію, його ефективність, можливості реалізації надлишків продукції (табл. 2).

Таблиця 2 Основні показники розвитку фермерських господарств Запорізької області у 2001-2008 рр.*

* у порівняних цінах 2005 р., млн. грн.

** Розраховано за даними Головного управління статистики у Запорізькій області, 2009 р.

Кількість фермерських господарств, як свідчать дані табл. 2, порівняно з 2001 р. збільшилися на 633 одиниць або на 27,0%. Середній розмір одного фермерського господарства зріс від 32 га у 2001 р. до 121 га у 2008 р., у т.ч. ріллі від 30 га до 117 га. Разом з тим фермерські господарства також обмежені у праві приватної власності на землю, тому що до цього часу діє законодавчо закріплена норма землеволодіння - 100 га сільськогосподарських угідь, з них 50га - ріллі. Відповідно, багато фермерів розвивають аграрне виробництво на орендованих землях. У Запорізькій області у користуванні фермерських господарств у 2008 р. знаходилося 280,59 тис. га загальної земельної площі. Із неї 214,76 тис. га, або 76,5% взято в оренду. Світова практика свідчить, що чим більше людина займається сільськогосподарським виробництвом, тим більше вона хоче мати право приватної власності на неї, і, відповідно, менше - орендувати земельні угіддя.

Сучасна спеціалізація фермерських господарств Запорізької області має виражену направленість на виробництво зерна та насіння соняшнику як найбільш прибуткових культур. За обсягами виробництва соняшнику у 2005 р. область вийшла на третє місце в Україні. Насіння соняшнику користується великим попитом як експортерів так і вітчизняних переробних підприємств. Наявність на території області потужних олієпереробних підприємств, у т.ч. найбільшого в Європі Пологівського олієекстраційного заводу, передбачає більш ефективний експорт готової продукції, ніж насіння соняшнику як сировини. Цим пояснюються диспропорції у структурі посівних площ фермерських господарств. Посіви соняшнику розміщуються з періодом повернення через 3-4 роки. Обґрунтовані агротехнічні умови складають для культури 8-10 років. За такої структури важко знайти хороших попередників для озимої пшениці, а також уникнути повторних посівів зернових культур, що призводить до виснаження родючих ґрунтів, зменшення урожайності культур, виникнення екологічних проблем та зменшення дохідності господарств.

Складною залишається ситуація у тваринництві. Обсяги реалізації на забій значно перевищують обсяги вирощування худоби та птиці, зменшується чисельність усіх видів тварин. Протягом 2008 р. поголів'я великої рогатої худоби зменшилось на 24,0%, у т.ч. корів - на 16,0%, свиней - на 39,0%, птиці - на 12,0%. Доходи фермерських господарств від реалізації продукції не забезпечують формування джерел фінансування на достатньому рівні для будівництва та оснащення тваринницьких приміщень, придбання племінної худоби, що стримує розвиток тваринництва у фермерських господарствах.

Менш значним є матеріально-технічний потенціал фермерських господарств регіону. Так вони забезпечені тракторами на 43,4 %, вантажними автомобілями - на 63,0 %, зернозбиральними комбайнами - на 10,4 %, сівалками - на 24,4 %, плугами - на 20,0 %. На 1 комбайн приходиться 10 фермерських дворів, на 1 сівалку - 4, на одну валкову жатку - 26. Рівень зношеності машинно-тракторного парку сягає 75,0 %, коефіцієнт технічної готовності - 0,6. На 1 трактор приходиться 159 га ріллі, на зернозбиральний комбайн - 321,1 га зібраної площі. Низькими є енерго- та електропотужності.

Прибутковість виробництва в значній мірі залежить від розмірів площі, яка припадає на фермерське господарство. Нами проведено дослідження залежності прибутковості фермерських господарств від розмірів сільськогосподарських угідь. Високим рівнем рентабельності (41,0%) характеризуються фермерські господарства із середнім розміром сільськогосподарських угідь 1000га. Найбільша кількість фермерських господарств (905 із 2081) має у користуванні від 20,1 до 50,0га сільськогосподарських угідь. У середньому на одне господарство цієї групи припадає майже 40га сільськогосподарських угідь і рівень рентабельності складає 20,3%.

Проте аналіз показав, що земля найбільш ефективно використовувалася у домогосподарствах із площею сільськогосподарських угідь до 3 га. В цих господарствах показник чистого прибутку, який припадає на 100 га сільськогосподарських угідь складає 76,5 тис. грн., що в два рази вище, ніж аналогічний показник у фермерських господарствах з розміром землекористування понад 500 га. Основним фактором може бути те, що земельні ділянки в даних господарствах повністю перебувають у приватній власності, що змінює і ставлення селянина до їх використання. Також відіграє роль і продукція, яка вирощується в цих господарствах. В основному це овочі та баштанні культури, тобто високотоварна продукція.

Для подальшого розвитку фермерських господарств та вирішення проблем ефективного використання земельних ресурсів, необхідно забезпечити дотримання оптимальних розмірів земельних ділянок, які припадають на одну ферму. Це буде сприяти переходу фермерського господарства в якісно новий стан. Лише великі фермерські господарства зможуть отримувати доходи для забезпечення розширеного відтворення, удосконалення технічної бази, використання новітніх технологій. Водночас, існують такі види сільськогосподарської продукції, виробництво якої не потребує великих земельних наділів. Для умов Запорізької області такими є овочівництво, баштанництво, спеціалізація на яких складалася достатньо великий проміжок часу або які можна швидко впровадити, - бджільництво, вирощування лікарських рослин, ставкове рибництво.

Для подальшого підвищення ефективності землевикористання фермерських господарств необхідно збільшити площі земель у власності, а також у користуванні (оренді) фермерів, довівши розміри господарств до раціональних; нарощувати обсяги державної підтримки через програми «зеленої скриньки»; полегшити доступ до короткострокових кредитів з компенсацією за рахунок бюджету частини відсотків за їхнє користування; забезпечити можливості страхування посівів; надати можливість фермерам включати свої землі в економічний оборот для отримання довгострокових кредитів; надати реальну можливість брати участь у цільових державних і регіональних програмах раціонального землевикористання; створити умови для участі у зарубіжних інвестиційних проектах і програмах.

Слід враховувати, що земельному фонду Запорізької області притаманна певна двоїстість: з одного боку, в ґрунтовому покриві території переважають родючі чорноземні ґрунти, з другого - процеси деградації ґрунтів охоплюють практично всю її територію. Так за даними земельного обліку область має 1212,7тис.га еродованих сільськогосподарських угідь, у т.ч. 1025,4 тис. га ріллі. Із загальної площі еродованих земель виокремлено 293,2 тис. га земель гіршої якості, які непридатні для сільськогосподарського використання. Розораність сільськогосподарських угідь, яка є основним чинником антропогенного навантаження, перевищила 80%, обсяги внесення добрив скоротилися, гіпсування ґрунту практично припинено. Це свідчить про низьку екологічну складову ефективності землевикористання

У третьому розділі “Напрями удосконалення раціонального землекористування фермерських господарств” визначені та обґрунтовані заходи державного впливу на ефективність землевикористання фермерських господарств, організаційно-економічні важелі щодо покращення родючості та якості земель, посилення ролі інвестицій у раціональному землекористуванні.

У процесі дослідження було виявлено, що фермерські господарства використовують свої землі без належного дотримання правил ротації сільськогосподарських культур, науково-обґрунтованих сівозмін (зокрема енергоємна культура соняшник замість 8-10 польної сівозміни вирощується на тих же ділянках землі кожні 2-3 роки). Це у майбутньому може призвести до екологічно негативних наслідків, таких як зниження родючості та деградація ґрунтів. Тому нами визначені науково обґрунтовані заходи щодо охорони земель та їх обсяги, засоби посилення державного впливу на землевикористання, джерела його фінансування та механізм реалізації (рис.1).

Рис.1. Схема реалізації інноваційної стратегії раціонального землевикористання фермерських господарств

Аналіз сучасного стану землеустрою як однієї з базових складових у системі управління землекористуванням підтверджує необхідність перегляду його концепції у сфері використання земельних ресурсів у напрямку розширення повноважень органів державної влади щодо питань оптимізації сільськогосподарського землекористування незалежно від форм власності. Враховуючи прорахунки, допущені раніше, необхідно переглянути існуючі методики створення та структуризації фермерських господарств через відпрацювання комплексності проектних рішень з розширеним економічним обґрунтуванням землекористування, яке базувалося б на аналітичних та прогнозних показниках. Нами запропонований алгоритм формування раціонального землекористування фермерських господарств, що ґрунтується на поетапному проходженні всіх складових відповідного проекту, як сукупності нормативно-правових, економічних, технологічних заходів щодо впорядкування та обґрунтування процесу раціонального використання, охорони і відновлення земель (рис. 2).

Рис. 2. Алгоритм здійснення раціонального землевикористання фермерських господарств

Застосування даного алгоритму дасть можливість завдяки комплексному підходу уникнути багатьох недоліків існуючого механізму формування землекористування фермерських господарств. Основу пропонованого алгоритму формування раціонального землевикористання фермерських господарств повинно складати поєднання трьох складових: вимоги ринку, можливості фінансування,екологічна безпека. Застосування в ході проектування раціонального землекористування інновацій позитивно вплине на якість розробки та обґрунтування методів досягнення очікуваного ефекту. Врахування вимог ринкового середовища дасть можливість досягти високої функціональної придатності проекту. Наявність матеріально-технічного забезпечення та інших елементів ресурсного потенціалу є одним з головних факторів, що лімітують обсяги запроектованих рішень та належать до основних оцінювальних характеристик раціонального ресурсокористування в цілому.

Потужним фактором розвитку землекористування є інноваційно-інвестиційна діяльність, що передбачає державну підтримку стимулювання пріоритетних напрямів інноваційної діяльності. Необхідні умови для цього створює ефективне державне регулювання і планування використання земельних ресурсів через фінансування, надання кредитів, виважену цінову політику, дотації тощо. Досягнення визначеної мети зумовлює необхідність виконання певних завдань інноваційної політики: розробка концепції інноваційної моделі землекористування, зорієнтованої на екологобезпечний розвиток; нормативно-правове і програмно-методологічне забезпечення структурних перетворень у землекористуванні на інноваційній основі; створення і розвиток ринку землевпорядної науково-технічної продукції; формування державних замовлень на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у сфері землекористування; сприяння формуванню інноваційної ініціативи господарюючих суб'єктів на засадах розвитку їх екологічної свідомості.

Основним концептуальним положенням стратегії розвитку фермерства в Запорізькій області є необхідність формування фермерства товарного типу, що доповнюється кооперуванням зі збуту і переробки сільськогосподарської продукції, постачанню фермерів засобами виробництва та наданню їм сервісних послуг. Це призведе до зростання їх дохідності, а отже, і до збільшення фінансових можливостей вирішення існуючих проблем землекористування.

Потрібно зазначити, що інноваційна діяльність у землекористуванні носить суперечливий характер. З однієї сторони, є дуже багато наукових розробок, які економічно вигідно втілити у практику землекористування. А з іншої сторони ці розробки є нереалізовані, або відсутність інвестицій не дозволяє впровадити новітні інноваційні технології землекористування. Тому інновації та їх інвестування мають узгоджуватися у формі інноваційного бізнес-проекту (плану), який служитиме зв'язуючою ланкою інтеграції інноваційний процесу. Нами було розроблено бізнес-план інноваційного виробництва томатів на основі крапельного зрошення у фермерському господарстві «Степове-2001» Мелітопольського району Запорізької області. За результатами бізнес-планування видно, що господарство на купівлю обладнання та садивного матеріалу потребує короткострокових інвестицій. Рівень рентабельності 25,2% є значним показником ефективності виробництва продукції. При цьому буде забезпечене раціональне використання земельних ресурсів через раціональний полив, уникнення вимивання поживних речовин, сприятливий меліоративний режим у цілому.

землевикористання фермерський родючість

Висновки

1. У сучасних умовах терміни землеволодіння й землекористування окремо не завжди відповідають практиці ринкової економіки. В кращому випадку кожне з них характеризує ту чи іншу сторону проблеми. В більшій мірі новому змісту земельних відносин відповідає поняття «землевикористання» як поняття комплексне, системне, об'єднуюче в єдине ціле і сукупність суспільних інтересів і відносин, які виникають з приводу розподілу, використання і відновлення земельних ресурсів та сукупність наукових уявлень про склад і зміст дій, які організують і координують виробничо-технологічне середовище, яке забезпечує ефективне освоєння і використання цих ресурсів. Поняття землевикористання не зводиться тільки до дефініції, а саме до короткого вислову одних суттєвих ознак, а є синтезом, сумою знань про його предмет.

2. Організаційно-економічний механізм формування земельного потенціалу здійснюється з урахуванням принципів: адаптації до вимог ринку; гармонізації інтересів учасників аграрного відтворювального процесу; керованості; саморегулювання; цілісності; задоволення потреб споживачів; охорони довкілля; системності. У сукупності вони поєднуються у межах загального підходу до управління ресурсами, прийняття управлінських рішень.

3. Ефективність землекористування фермерських господарств визначають фактори: загальнонаціональні (соціально-економічна ситуація в країні, рівень розвитку продуктивних сил, стабільність, нормативно-законодавче регулювання); регіональні (особливості ресурсного потенціалу регіону, інвестиційний клімат, дії регіональних органів влади); локальні (на рівні господарства) - розміри, організація діяльності, конкурентна позиція на ринку, мотивація праці, освіта та професійна підготовка фермера.

4. Методичні засади еколого-економічної оцінки землекористування фермерських господарств ґрунтуються на використанні системи показників, що характеризують кількісно та якісно його стан, тенденції використання та наявні резерви. Серед них виділяються показники площі земельних ресурсів, їх продуктивності, ресурсовіддачі, структури, динаміки, інтенсивності використання. Важливе місце має бізнес-планування ефективного виробництва, отже, і землекористування, проектування землеустрою фермерських господарств, їх ландшафтне планування.

5. У Запорізькій області функціонує 3144 підприємств різних форм власності та господарювання. Площа сільськогосподарських угідь, що була у їх користуванні, склала 2718,3 тис. га. Із загальної кількості підприємств 816 або 26% становлять господарські товариства, кооперативи, приватні, державні та інші підприємства (крім фермерських господарств). На початок 2009 р. налічувалось 2328 зареєстрованих фермерських господарств, у власності та користуванні яких знаходилося 279,9 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 271,7 тис. га рілля. На одне фермерське господарство в середньому припадало 121 га і проти попереднього року цей показник збільшився майже на 6,0 га. Це на 7,0% більше, ніж в середньому в Україні.

6. У сукупності матеріально-технічний потенціал фермерських господарств характеризується як низький, що негативно впливає на ефективність земле використання. Основним джерелом фінансування ресурсокористування та виробничої діяльності є власні кошти (для 85,0 - 90,0% фермерських господарств). Капітальні інвестиції фермерських господарств були незначними, що призвело до слабких темпів відтворення матеріально-технічної бази. Ефективність використання виробничого потенціалу певною мірою характеризує частка фермерських господарств у загальному виробництві. Питома вага у виробництві зерна становила 70,5 %, соняшнику - 19,7 %, картоплі - 9,4 %, овочів - 28,7 %. Відзначимо, що 80-90 % продукції фермерських господарств є товарною. Виручка від реалізації продукції досягла 255,9 млн. грн. При цьому збільшенню доходності фермерських господарств перешкоджають великі ресурсні витрати виробництва. У їх структурі найбільшу питому вагу займають матеріально-ресурсні (понад 50,0%), а також на оплату праці (11,8%) й амортизаційні відрахування (8,6%).

7. До основних напрямів забезпечення раціонального землекористування фермерських господарств відноситься формування необхідної матеріально-технічної бази. Враховуючи високий рівень зносу матеріально-технічних засобів виробництва, необхідно довести рівень їх відновлення до 40 - 60 % у 2015 р. Особливо це стосується дрібних господарств, фінансові можливості яких не дозволяють придбати сучасну техніку, не сприяють капіталізації в цілому. Важливе значення у підвищенні ефективності використання земельних ресурсів має збільшення обсягів внесення мінеральних та органічних добрив, рівномірне та збалансоване забезпечення ними потреб рослинницьких галузей. Покращенню землекористування сприятимуть зрошувальні меліорації (крапельне зрошення), вдосконалення спеціалізації та диверсифікації виробництва у напрямі розвитку тваринництва, збалансування структури сільськогосподарських угідь.

8. Удосконаленню формування та використання землекористування фермерських господарств сприятиме впровадження інновацій. Йдеться насамперед про інноваційне вирощування високоурожайних сільськогосподарських культур. Розроблений бізнес-план для фермерського господарства «Степове-2001» Мелітопольського району Запорізької області із виробництва томатів свідчить, що даний вид виробництва має позитивний результат. За рахунок врожайності найбільш прибутковим виявився варіант крапельного зрошення та внесення добрив з розрахунку отримання 80 т/га томатів, при якому прибуток досягає 2625,9тис.грн. з 1 га, рівень рентабельності досяг 25,2%, що є високим показником ефективності виробництва та раціонального землекористування.

9. Вагомим засобом раціонального використання земельних ресурсів фермерських господарств та підвищення їх доходності є оптимізація їх розмірів та напрямів ресурсокористування. Найбільш раціональною пропонується площа на рівні 1000 га і більше. Менші за розмірами фермерські господарства в умовах великої землезабезпеченості розвивати не доцільно. Запорукою ефективного формування та використання земельних ресурсів є державна підтримка фермерських господарств. При цьому необхідно забезпечити взаємоузгодженість інтересів по вертикалі управління: держава - регіон - фермерське господарство. Першочергове значення серед засобів державної підтримки варто надати економічним: бюджетне фінансування програм розвитку фермерства, пільгове оподаткування та кредитування. В організації підвищення ефективності ресурсокористування вагоме місце займає моніторинг аграрного виробництва та ринку використання землі, контроль та дорадництво діяльності, підтримка інтеграційних процесів та кооперативних зв'язків фермерських господарств, у т. ч. через функціонування фермерських асоціацій.