Добір, підбір та методи розведення тварин

Размещено на http://www.allbest.ru

Реферат

На тему:

Добір, підбір, методи розведення

Студента групи ВМ-22

Владимиров Владислав

Мета добору -- вибір кращих за продуктивними і спадковими якостями та вибракування гірших особин, які не задовольняють поставлених вимог. Існують різні способи добору тварин: за індивідуальними властивостями (продуктивність, екстер'єр, конституція), походженням (якість предків) і за якістю нащадків.

Розрізняють добір масовий, коли із стада відбирають велику групу особин за їх ознаками, та індивідуальний, коли вибирають кращих тварин за якістю нащадків. Масовий добір проводять, коли неможливо зробити комплексну оцінку тварин у стадах корів м'ясної худоби, у великих отарах овець. У цьому випадку задовольняються оцінкою за екстер'єром.

У племінних господарствах, де налагоджено зоотехнічний облік, застосовують індивідуальний добір тварин за комплексом ознак. Добір може бути ефективний, коли тваринам створені певні умови годівлі та утримання.

Добір починають з оцінки тварин за походженням. Відомо, що від кращих за якістю батьків одержують кращих нащадків. Важливе значення при доборі має оцінка тварин за якістю нащадків. Загальновідомо, що однакові за зовнішнім виглядом матки, вирощені в одних і тих самих умовах, дають різних за якістю нащадків. Відтворювальну частину будь-якого стада становлять матки й плідники. Роль маток і плідників у племінній справі неоднакова. Один плідник дає за рік сотні і навіть тисячі нащадків, а матки -- одиниці, тому плідник відіграє важливішу роль у вдосконаленні продуктивних якостей стада й породи. Це положення беруть до уваги, залишаючи плідників, які перевірені за якістю нащадків. На випробовування ставлять молодих, цінних за своїми індивідуальними якостями плідників. Оцінка плідників за якістю нащадків потребує створення відповідних умов годівлі й утримання. добір підбір розведення тварина

Різна продуктивність у кожного виду сільськогосподарських тварин і добір в усіх галузях мають свою специфіку. Якщо в скотарстві основними показниками продуктивності є молочність і м'ясність, то в свинарстві -- багатоплідність свиноматок, скороспілість, здатність до відгодівлі та якість свинини. У тонкорунному вівчарстві добирають овець з урахуванням настригу чистої вовни, її довжини, тонини, звивистості, густоти, кольору, блиску, еластичності, пружності, виходу чистої вовни, вирівняності руна тощо. У напівтонкорунному вівчарстві, крім того, звертають увагу на скороспілість і будову тіла, особливо тих частин, які дають м'ясо кращої якості. Шубних овець цінять за якість овчин: їхні розміри, легкість, міцність, співвідношення у вовні -- ості й пуху (бажано 1:5--7). У смушковому вівчарстві особливість добору полягає в тому, що якість смушків оцінюють на ягнятах у віці 1--2 діб. У птахівництві яєчних курей оцінюють за несучістю за 40 і 72 тижні життя, масою яєць у 30 та 52 тижні, виводом курчат, збереженням, живою масою в 17 і 52 тижні, а м'ясних -- за живою масою у 6, 18, та 52 тижні, несучістю за 34 і 60 тижнів життя, виводом курчат, збереженням, м'ясними формами, забійним виходом. Індиків, качок, гусей оцінюють за живою масою, несучістю, виводом і збереженням молодняку, м'ясними якостями, виходом пуху та пера (у гусей) тощо. У конярстві важливим показником тварин при доборі є робоча продуктивність, яку визначають за тягловим зусиллям, швидкістю руху, кількістю виконаної роботи, потужністю та витривалістю.

Оцінка і добір тварин за генотипом. Генотип -- комплекс спадкових факторів з усією складною структурою генетичної інформації, що одержує потомство через статеві клітини батьків. Генотип, передусім, визначається сукупністю генів, які містяться у хромосомах певного організму. Завдяки генам можна судити про розвиток організму, його конституцію, екстер'єр, продуктивність, здатність до відтворення. Племінних тварин оцінюють за походженням та якістю нащадків. Оцінку й добір тварин за походженням проводять за якістю батьків і більш віддалених предків. Для цього використовують племінні картки, свідоцтва, заводські книги, парувальні відомості, журнали вирощування молодняку, бонітувальні відомості, у яких записані родоводи тварин.

Родовід -- систематизовані записи про батьків і предків тварин. Особина, на яку складають родовід, називається пробандом. У першому ряду записують батьків, другому -- бабок і дідів, у третьому -- прабабок, прадідів і т.д. Чоловічих предків розміщують праворуч, жіночих -- ліворуч. При цьому предків позначають умовно буквами: М -- мати; Б -- батько; MM -- мати матері (бабка по матері); БМ -- батько матері (дід по матері) і т.д. До родоводу включають до п'яти рядів предків. У другому ряду наводять дані про 4 предків, третьому -- 8, четвертому -- 16, а в п'ятому -- 32.

Родовід цінний, якщо до нього внесені детальні дані про предків, їхні клички, інвентарні номери, належність до породи та лінії, продуктивність, жива маса, екстер'єр і т.д. Матеріали, наведені в родоводі, дають можливість зробити висновок про якість предків пробанда і наявність серед них видатних особин, а також проаналізувати минулу племінну роботу.

Підбір тварин -- це цілеспрямована система спаровування тварин з метою якісного їх вдосконалення. Мета підбору: знання конкретних спадкових особливостей тварин, яких спаровують, можливість їх поєднання, передбачення одержаних результатів. М. Ф. Іванов відзначав, що підбір має здійснюватися з таким розрахунком, щоб нащадки були кращі за своїми якостями, ніж батьки, недоліки одного з батьків повинні компенсуватися позитивними якостями іншого, а всі цінні якості обох батьків передаватися в спадок.

Підбираючи пари, насамперед оцінюють маточне поголів'я, виявляють його цінні якості й недоліки, потім групують маток і певного плідника. Плідник за своїми якостями повинен бути на клас вище маток, з якими його спаровують. Прогрес у племінній справі значною мірою досягається максимальним використанням найкращих, перевірених за якістю нащадків плідників.

Підбір є індивідуальний, коли до кожної матки підбирають такого плідника, в поєднанні з яким можна сподіватися нащадків бажаних якостей. Такий підбір найскладніший і використовується в племінних заводах і племінних господарствах. При індивідуально-груповому підборі до групи однорідних щодо якості й споріднення маток прикріплюють одного плідника, що стоїть на клас вище маток. Цю форму підбору широко використовують на товарних фермах. Якщо за групою маток закріплюють 2--3 плідники, то підбір буде груповий. Методів підбору є два: однорідний або гомогенний, і різнорідний або гетерогенний. У будь-якій високопродуктивній породі є видатні тварини, що значно впливають на її подальше вдосконалення. Щоб закріпити цінні якості таких тварин у нащадків, використовують однорідний підбір. При цьому підбирають матку й плідника, найближчих за рядом ознак: за типом конституції, напрямком продуктивності, віком, походженням. Прикладом однорідного підбору може бути спаровування кнура беконного типу з маткою такого ж типу.

Однорідний підбір застосовують з метою закріплення характерних властивостей вихідного племінного матеріалу, підсилення наявних переваг тварин, створення більш стійкої спадковості цінних ознак. В однорідному підборі відомі дві основні формули: «Подібне з подібним народжує подібне», «Краще з кращим дає краще». Перша формула не може цілком задовольняти вимоги, найдоцільніше проводити однорідний підбір за другою формулою, яку ввів у зоотехнію П. М. Кулєшов. Це дає можливість не тільки зберегти цінні якості обох батьків, а й підсилити їх у нащадків.

Підбираючи тварин, враховують їх сумісність, створюють такі пари, які залишають цінне потомство. Не можна допускати невдалих випадків підбору в подальшій племінній роботі.

Ефективність підбору визначають за якістю нащадків. Прискорення оцінки якості нащадків, виявлення кращих плідників і ширше їх подальше використання сприяють поліпшенню стад та порід.

Методи розведення -- це системи підбору тварин з урахуванням їхньої видової й породної належності. У тваринництві застосовують такі методи розведення: чистопородне, схрещування та гібридизацію.

Чистопородне розведення. Чистопородним розведенням називається система парування тварин, що належать до однієї породи. Одержане при цьому потомство буде чистопородним. Відтворення ведеться ізольовано від тварин інших порід. Чистопородне розведення -- це основний метод розведення тварин. Він забезпечує існування порід, утримання в них нагромаджених переваг, зумовлює спадкову стійкість характерних для порід ознак, дає можливість проводити племінну роботу з великою кількістю однорідних тварин і одержувати приплід бажаного типу.

Чистопородне розведення здійснюється за допомогою різних методів, форм і варіантів добору й підбору, використання інбридингу, розведення за лініями та родинами. Лінією називають високопродуктивну групу тварин, які походять від видатного родоначальника й подібні до нього за конституційними та продуктивними ознаками. Лінію називають кличкою родоначальника.

Успішна робота з лініями неможлива без родин. Саме із кращих родин (група високопродуктивних маток, які походять від видатної родоначальниці) добирають родоначальників і продовжувачів ліній. Цінність високопродуктивних родин зростає у зв'язку з можливостями їх використання для трансплантації ембріонів.

Схрещування. Схрещуванням називається парування тварин різних порід. Потомство, одержане при цьому називається помісями. Схрещування супроводжується посиленням гетерозиготності, внаслідок чого у напівкровних тварин часто виявляється гетерозис -- підвищені життєздатність, витривалість і продуктивність. Схрещування використовують для того, щоб змінити вихідну материнську породу, створити у помісних тварин нові, цінніші ознаки.

Залежно від мети розведення практикують такі види схрещування: вбирне (перетворювальне), ввідне (прилиття крові), відтворне (заводське), промислове і перемінне (ротаційне). Якщо при схрещуванні використовують дві породи, воно називається простим, якщо три і більше -- складним.

Вбирне схрещування застосовують із метою перетворення місцевих низькопродуктивних порід у високопродуктивні, заводські. Суть вбирного схрещування полягає в тому, що маток місцевої (поліпшуваної) породи парують із плідниками заводської (поліп- шувальної), й одержаних помісних маток першого і послідуючих поколінь також парують із плідниками тієї ж заводської породи. Схрещування проводять до IV--V поколінь

У процесі вбирного схрещування в кожному наступному поколінні зростає кровність (математично) поліпшувальної породи: І покоління -- 1/2; II -- 3/4; III -- 7/8; IV -- 15/16; V -- 31/32. Тварин IV--V поколінь розводять «в собі», їх умовно вважають чистопородними за поліпшувальною породою (лебединська й чорно-ряба породи великої рогатої худоби, велика біла порода свиней тощо).

Ввідне схрещування, або прилиття крові використовують для поліпшення порід -- посилення цінних якостей, виправлення вад, підвищення життєздатності. Для успішного схрещування дуже важливо правильно вибрати поліпшувальну породу. За напрямком продуктивності та типом будови тіла вона має бути схожою із поліпшуваною, але за бажаними ознаками повинна значно її переважати. За такого схрещування «приливається кров» поліпшувальної породи і вносяться нові якості до поліпшуваної

Відтворне (заводське) схрещування. Для виведення нових порід застосовують відтворне схрещування, яке найскладніше. У ньому можуть брати участь 2--5 порід і більше, при цьому материнською є переважно місцева. Більшість порід виведено методом заводського схрещування: складання правильної схеми схрещування, вмілий вибір вихідних порід, залучення до роботи великої кількості тварин, використання спорідненого парування, суровий добір, створення добрих умов годівлі та ефективної системи вирощування ремонтного молодняку.

Промислове схрещування. Парування тварин кількох порід для одержання високопродуктивних користувальних помісей І покоління називається промисловим схрещуванням. За правильного добору схрещуваних порід і підбору батьківських пар у помісей І покоління виявляється ефект гетерозису, який сприяє збільшенню виробництва м'яса, молока, яєць, вовни на 10--17 %. При простому схрещуванні користувальними тваринами є помісі І покоління, одержані від парування двох порід. При три породному (складному) схрещуванні чоловічі особини І покоління, одержані за двопо- родного схрещування, використовують для виробництва м'яса, а маток парують із плідниками третьої породи і все одержане потомство є користувальним (із проявом гетерозису).

Промислове схрещування застосовують у товарних господарствах із метою збільшення виробництва м'яса. Ефективно застосовувати 2--3-породне схрещування у свинарстві. Досить помітно проявляється гетерозис при вирощуванні бройлерів.

Перемінне (ротаційне) схрещування є різновидом промислового. При цьому маток у кожному наступному поколінні парують перемінно із чистопородними плідниками різних порід. Потомство від такого схрещування користувальне і в усіх поколіннях має прояви гетерозису. Просте і складне перемінне схрещування застосовують у свинарстві та птахівництві.

Міжвидова гібридизація -- це парування тварин різних видів з метою одержання користувальних тварин і виведення нових порід. Потомство, одержане при цьому, називають гібридами. Прикладами міжвидової гібридизації, що проводилася з давніх-давен, є використання мулів, від парування кобил із ослами. Зустрічаються гібриди від диких і свійських свиней, великої рогатої худоби і зебу, яків, зубрів тощо. У гібридів є прояви гетерозису, що використовують для одержання користувальних тварин. Так, мули характеризуються підвищеною витривалістю, міцністю будови тіла, силою, працездатністю, тривалістю життя, високою стійкістю до захворювань. Вони дуже вигідні для використання в гірській місцевості. Аналогічні переваги мають інші види гібридів. М'ясну породу сан- та-гертруда створено в США за участю зебу і шортгорнської породи. Гібридизація дикого барана муфлона із тонкорунною породою рамбульє дала можливість створити нову породу тонкорунних овець -- гірський меринос. Завдяки осіменінню вівцематок породи ирекос спермою гірського барана архара, виведено тонкорунну породу -- казахський архаромеринос.

Размещено на Allbest.ru