Отримані результати досліджень впроваджено в господарствах Київської області, а також використовуються у навчальному процесі при вивченні дисципліни “Акушерство, гінекологія та біотехнологія розмноження с.-г. тварин з основами андрології” студентами за напрямком підготовки “Ветеринарна медицина” вищих аграрних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано у 7 наукових працях (у т.ч. 2 одноосібно), з яких шість - у фахових виданнях згідно з переліком ВАК України: журнал “Ветеринарна медицина України” (1), “Науковий вісник НАУ” (1), “Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького” (2), тезах матеріалів науково-практичних конференцій професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і аспірантів ННІ ВМЯБПТ НАУ (1), “Вісник Білоцерківського державного аграрної університету” (1).

Дисертаційна робота виконана у 2003-2006 рр. на кафедрі акушерства, гінекології та біотехнології відтворення тварин факультету ветеринарної медицини Національного аграрного університету (м. Київ).

Клінічні та виробничі досліди проведено на 1396 коровах голштинської чорно-рябої породи канадської селекції, з продуктивністю за лактацію 7000-7500 кг молока, що належать ПП АФ „Данилівська” Васильківського району Київської області. Лабораторні дослідження виконували у лабораторіях кафедри акушерства, гінекології та біотехнології відтворення тварин, інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя, новітніх методів досліджень Білоцерківського ДАУ та Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Дослідження проводили у два етапи. Перший включав проведення діагностики та диференціальної діагностики маститу корів лактаційного періоду, вивчення поширення, причин виникнення та моніторинг маститу впродовж року (чотири пори року), аналіз видового спектру мікроорганізмів секрету вим'я хворих корів і його сезонну динаміку.

Діагностику і диференційну діагностику клінічного маститу проводили на підставі анамнезу, загального клінічного обстеження тварин і клінічного дослідження молочної залози з пальпацією, пробним здоюванням і візуальною оцінкою секрету (Харута Г.Г. із співавт.).

Субклінічний мастит визначали за даними загального клінічного обстеження корів, огляду вим'я, контрольного здоювання з кожної частки для визначення органолептичних показників молока, оцінюючи його за кольором, консистенцією, запахом та на наявність домішок. При відсутності видимих змін у молоці за допомогою молочно-контрольних пластинок ставили швидкий діагностичний тест на вміст соматичних клітин з 2,5 %-м розчином мастоприму (ГОСТ 23453-90).

Проби секрету з вим'я корів, хворих на клінічну та субклінічну форми маститу, для бактеріологічного дослідження, висівали на МПБ, МПА, МПБ (сольовий), МСА, середовище Кесслера, середовище Ендо. Визначали чутливість виділеної мікрофлори до антимікробних препаратів та препаратів мастисан-А-форте та біомаст дисковим методом.

Другий етап включав аналіз видового спектру мікроорганізмів; визначення їх чутливості до антимікробних препаратів; відбір (за принципом аналогів) у контрольну та дослідні групи корів клінічно здорових та хворих на гострий катаральний мастит (катар альвеол) на 3-му місяці лактації (±5 днів), віком 3-6 років. Лікування корів проводили згідно із схемою досліду (табл. 1). Препарат комбіферон надано для дослідження докторантом кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології НАУ Д.Л. Мартиненком, біомаст - генеральним директором АО “Біофарм”, кандидатом ветеринарних наук А.А. Кузьміним.

Відбір крові для гематологічних, біохімічних, імунологічних, ендокринних досліджень проводили з яремної вени. У здорових корів контрольної групи забір крові проводили одноразово, у хворих корів - двічі, перший раз після постановки діагнозу та перед початком лікування, а другий - після клінічного одужання. Результат лікування визначали клінічно за тривалістю лікування, змінами добового надою та якісних показників молока.

Морфологічні показники крові визначали за: кількістю еритроцитів і лейкоцитів - у камері з сіткою Горяєва; лейкограмою - в мазках, фарбованих за Романовським-Гімза.

Біохімічні дослідження крові включали визначення: вмісту гемоглобіну -гемоглобінціанідним методом за допомогою ФЕК; вмісту загального білка - рефрактометрично за методом Райса (1975); білкових фракцій - методом електрофорезу на папері за В.Ю. Чумаченко (1990).

Імунологічні показники визначали за: кількістю лімфоцитів - за методом Bojum (1968): кількістю Т-лімфоцитів - методом спонтанного розеткоутворення (Е-РУК) за Jondal et al. (1972): кількістю В-лімфоцитів - у реакції (ЕАК-РУК) з еритроцитами барана за Mendes et al. у мікромодифікації А.Н. Чередєєва (1984);

Таблиця 1 - Схема лікування корів, хворих на гострий катаральний мастит

вміст 0-лімфоцитів - модифікованим методом розеткоутворення за М. Wansbrough-Jones (1979); кількість теофілінчутливих та теофілінрезистентних Т-лімфоцитів - за методом S. Limatibul et al. (1978); імунорегуляторний індекс розраховували як співвідношення Т-хелперів (теофілінчутливі лімфоцити) до Т-супресорів (теофілінрезистентні лімфоцити); вміст імуноглобулінів класів А, М, G у сироватці крові визначали методом простої радіальної імунодифузії в гелі за G. Mancini et al. (1965); фагоцитарну активність (ФА) і фагоцитарний індекс (ФІ) нейтрофілів - за загальноприйнятою методикою проведення реакції з тест-об'єктом (харчові дріжджі).

Вміст гормонів визначали методом ІФА, використовуючи мікропланшетний іммуноферментний аналізатор Stat Fax-2100 згідно з інструкцією.

Статистичну обробку результатів досліджень проводили на комп'ютері Pentium-4 з використанням програми Microsoft Excel 2003.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Поширення, причини і клінічні ознаки маститу у корів ПП АФ „Данилівська”. Нами встановлено, що восени серед досліджених корів стада уражені маститом булиУ субклінічною формою - 42,0 %, клінічною формою, відповідно - 30,2 %, клінічно здорових виявлено - 27,8 %. Серед хворих на клінічний мастит найбільшого поширення набув гнійний - 22,3 % в тому числі - гнійно-катаральний 21,5 % і абсцес вим'я - 0,8 %, катаральний мастит (катар альвеол) відмічали у 5,2 % випадків, серозний - в 1,6 % і на частку геморагічного маститу припадав 1,0 %.

Узагальнюючи ситуацію за ураженням часток вим'я, нами встановлено, що серед досліджених 1524 часток субклінічну форму маститу реєстрували у 28,3 % випадків, клінічну у 13,3 %, клінічно здорових часток було - 53,9 %. Також виділено 4,5 % недіючих часток, причиною чого у 2,6 і 1,9 % випадків відповідно були атрофія та індурація. В свою чергу серед часток, уражених клінічним маститом, частіше реєстрували гнійно-катаральний - 7,5 %, катаральний - 3,6 % випадків, серозний - 1,4 % і абсцес вим'я та геморагічний мастит - 0,4 та 0,3 % відповідно.

Взимку серед досліджуваних на мастит корів рівень захворювання зменшився, відсоток хворих на клінічну форму корів становив - 20,6 %, незначно змінилася частка субклінічного перебігу - 43,5 % і збільшився відсоток клінічно здорових тварин - 35,9 %.

Серед клінічного маститу частіше спостерігався катаральний - 9,6 %, гнійно-катаральний відмічали у 7,6 % випадків, серозний - у 3,0 % і геморагічний - у 0,3 % відповідно .

Серед досліджених 1204 часток, субклінічну форму маститу реєстрували у 27,6 % випадків, клінічну - в 10,4 %, клінічно здорових часток було - 58,1 %. Поміж 4,0 % недіючих часток у 2,2 та 1,7 % випадків відповідно відмічено атрофію та індурацію вим'я. У частках з клінічним ознаками запалення у 4,8 % випадків реєстрували катаральний мастит, у 3,1 % випадків - гнійно-катаральний, у 2,4 % - серозний і в 0,1 % - геморагічний мастит.

Навесні нами встановлено збільшення захворювання корів на субклінічний мастит - 48,8 %, клінічну форму реєстрували у 24,4 % корів, а клінічно здорових було - 26,8 %. Клінічний мастит у 13,7 % випадків мав гнійно-катаральну форму, у 7,7 % - катаральну, у 1,8 % - серозну і по 0,3 % діагностовано абсцес вим'я та геморагічний мастит.

Із обстежених 1344 часток вим'я субклінічну форму маститу реєстрували у 30,1 % часток, клінічну - в 11,7 %, клінічно здоровими було - 53,0 % часток. Відмічено 5,3 % недіючих часток, з них у 2,0 % була атрофія і 3,3 % часток - індурація. Клінічний мастит був у 5,5, - 4,7, - 1,3, - 0,1 % випадків відповідно у формі гнійно-катарального, катарального, серозного та геморагічного маститу, і в 0,1 % часток відмічено абсцес вим'я.

Влітку зменшився відсоток клінічно хворих тварин (12,7 %), катаральний мастит реєстрували у 8,2, гнійно-катаральний - у 4,0 і серозний - у 0,6 % корів відповідно. Збільшився відсоток клінічно здорових тварин (43,6 %). Досить стабільним впродовж року був відсоток субклінічного маститу, який навіть влітку незначно (43,6 %) відрізнявся по відношенню до інших пір року.

Поміж 1412 обстежених часток вим'я, у 24,4 % реєстрували субклінічну форму маститу, у 4,5 % клінічну, а здорових часток було - 65,6 %.

Зменшення рівня захворювання високопродуктивних корів влітку, на нашу думку, можна пояснити переходом тварин на літньо-табірне утримання.

Систематичним спостереженням за технологією машинного доїння виявили зношеність доїльного обладнання, що, в свою чергу, призводило до порушень у них рівня вакууму, частоти пульсації. Встановлено, що невчасна заміна дійкової гуми була поширеною причиною ушкодження тканин вим'я з наступним розвитком запального процесу.

Важливим фактором в етіології маститу були сезонні кліматичні чинники, котрі за певних умов (відсутність скла у віконних рамах, нещільні двері в корівниках тощо) безпосередньо впливали на мікроклімат у приміщеннях і викликали протяги, порушення температурного режиму.

Видова і сезонна динаміка мікрофлори, виділеної із секрету молочної залози при маститі. Для мікробіологічних досліджень щоквартально брали проби молока з хворих часток вим'я від 16 корів (8 субклінічний, 8 клінічний мастит), по чотири з кожного корівника, а в літню пору - по 8 з кожного доїльного залу.

У результаті проведених досліджень за весь період було обстежено 64 проби секрету вим'я, з якого виділено мікроорганізми, що належать до 3 родин. Більш поширеною була родина Micrococaceaе, яка була представлена стафілококами шести видів (Staph. aureus, Staph. xylosus, Staph. cochnii, Staph. intermedius, Staph. sciurii, Staph. simulans). Із родини Streptococaceaе виділяли два види стрептококів; Str. pyogenes, Str. agalactiae. Серед мікроорганізмів родини Enterobacteriaceaе висівалися представники трьох родів, E. coli, Pr. vulgaris і Cytr. freundii.

З досліджуваних проб виділяли мікроорганізми як в асоціаціях, так і монокультури. Зокрема, один штам бактерій частіше висівався при субклінічному маститі у 19 (59,4 %) випадків, в той час, як при клінічному маститі це спостерігалося лише у двох (6,3 %) випадках. Два штами мікроорганізмів при клінічному маститі висівалися у 28 (87,5 %) випадках, а при субклінічному - в 11 (34,4 %) випадках. Також слід зазначити, що асоціація з трьох видів мікроорганізмів спостерігалася досить рідко, а саме: у двох (6,3 %) випадках при субклінічному та в одному (3,1 %) - при клінічному маститі.

За весь період досліджень з проб секрету вим'я корів хворих на субклінічну та клінічну форму маститу виділено 108 штамів мікроорганізмів, які в загальному висівалися у такому співвідношенні Staph. xylosus - 21,0 %, Staph. cochnii - 14,0 %, E. coli - 13,0 %, Staph. aureus - 12,0 %, Str. agalactiae - 12,0 %, Str. pyogenes - 6,0 %, Staph. intermedius - 6,0 %, Pr. vulgaris - 6,0 %, Cytr. freundii - 4,0 %, Staph. sciurii - 3,0 %, Staph. simulans - 3,0 %.

Порівнюючи співвідношення мікроорганізмів при субклінічній та клінічній формах маститу, можна зазначити, що при клінічному маститі виділено 61 штам мікроорганізмів і серед них максимальне розповсюдження мали Staph. xylosus - 27,0 %, Staph. cochnii - 19,0 %, E. coli - 19,0 %, Pr. vulgaris - 11,0 %, Cyt. freundii - 6,0 %. Рідше висівалися Staph. aureus - 4,0 %, Str. agalactiae - 4,0 %, Str. pyogenes - 4,0 %, Staph. intermedius - 2,0 %, Staph. simulans - 2,0 %, Staph. sciurii - 2,0 %.

При субклінічному маститі, найбільше розповсюдження поміж виділених 47 штамів бактерій мали Staph. aureus - 19,0 %, Str. agalactiae - 18,0 %, Staph. xylosus - 16,0 %, Staph. intermedius - 10,0 %, Staph. cochnii - 10,0 %, E. coli - 8,0 %, Str. pyogenes - 8,0 %. Значно рідше виділяли Pr. vulgaris - 3,0 %, Staph. simulans - 3,0 %, Staph. sciurii - 3,0 %, Cytr. freundii - 2,0 %.

Аналізуючи сезонні зміни мікробного пейзажу посівів з секрету вим'я корів, хворих на субклінічну та клінічну форми маститу, можна зазначити, що восени клінічна форма маститу характеризувалася максимальним розповсюдженням Staph. aureus - 28,0 %, Str. pyogenes і E. coli - по 18,0 %, Str. agalactiae і Staph. xylosus - по 12,0 %, Staph. cochnii і Pr. vulgaris - по 6,0 %.

Взимку при клінічному маститі Str. agalactiae виділено у 27,0 % випадків, Staph. xylosus в 26,0 %, Staph. aureus і Staph. cochnii - 10,0 % і E. coli в 7,0 % посівів.

Весною при клінічному маститі найбільший відсоток мав Staph. aureus - 28,0 %, Str. pyogenes і E. coli - по 18,0 %, Str. agalactiae і Staph. xylosus - по 12,0 %, і Staph. cochnii та Pr. vulgaris мали по 6,0 %.

У літню пору клінічна форма маститу вирізнялася максимальним розповсюдженням Staph. intermedius - 31,0 %, і Str. agalactiae - 25,0 %, Staph. sciurii і Staph. simulans - по 13,0 % кожен, Staph. xylosus, Staph. cochnii та Cytr. freundii - по 6,0 % відповідно.

Чутливість мікроорганізмів, виділених із секрету вим'я корів хворих на гострий катаральний мастит, до антимікробних препаратів. Визначення чутливості культур бактерій, виділених із секрету вим'я хворих на гострий катаральний мастит корів, до антимікробних препаратів проводили до трьох виділених мікроорганізмів окремо та до загальної мікрофлори.