Розміщення і схеми кормових, ґрунтозахисних, овочевих, плодорозсадницьких та ягідних (суничних) сівозмін

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Ґрунтозахисні сівозміни

Зони України відрізняються ґрунтово-кліматичними умовами. У Степу через недостатню родючість змитих ґрунтів, часті посухи, а місцями - солонцюватість та засоленість ґрунтів створюються несприятливі умови для вирощування сільськогосподарських культур. На схилах, де частина води втрачається із стоком, менш сприятливі умови, ніж в інших природних зонах України. Основою ґрунтозахисних сівозмін у Степу є багаторічні трави. На родючих ґрунтах тут можна вирощувати такі бобові трави, як люцерну, на інших - еспарцет звичайний і піщаний (останній урожайніший). Із злакових - сто-колос безостий, райграс високий, пирій безкореневищний, а в південних районах - житняк посухостійкий. На південних схилах схожість насіння багаторічних трав у 1,5-2 рази менша, ніж на північних.

У цій зоні рекомендуються приблизно такі орієнтовні схеми ґрунтозахисних сівозмін:

I. 1, 2 - багаторічні трави; 3 - кукурудза у фазі викидання волотей; 4 - озима пшениця; 5 - ярі зернові з підсівом багаторічних трав;

II. 1, 2 - багаторічні трави; 3 - озиме жито; 4 - кукурудза на зелений корм та ранній силос; 5 - озима пшениця + післяжнивна сівба багаторічних трав. На дуже еродованих ґрунтах вирощують культури звичайної рядкової сівби. Прикладом може бути така схема: 1, 2 - багаторічні трави; 3 - озиме жито або однорічні трави на зелений корм; 4 - озимина; 5 - ярі з підсівом багаторічних трав.

Дослідження Інституту землеробства УААН і Миколаївської зональної дослідної станції по кормовиробництву переконують, що основою ґрунтозахисних сівозмін у Степу є багаторічні трави. На родючих ґрунтах тут можна вирощувати такі бобові трави, як люцерну, на інших - еспарцет, із злакових - стоколос безостий та ін. При порівнянні сівозмін кращою стосовно ґрунтозахисну виявилася сівозміна з трьома полями багаторічних трав, змив ґрунту в якій був найменший. Ці наукові установи рекомендують для господарств Степу такі схеми ґрунтозахисних сівозмін:

I. 1, 2, 3 - багаторічні трави; 4 - кукурудза у фазі викидання волотей; 5 - озима пшениця на зерно; 6 - ячмінно-горохова сумішка на зелений корм з підсівом багаторічних трав (люцерна + стоколос безостий).

II. 1, 2, 3 - багаторічні трави; 4 - озима пшениця на зерно; 5 - однорічні сумішки (вико-вівсяна) на зелений корм; 6 - ярі зернові з підсівом багаторічних трав.

III. 1, 2 - багаторічні трави; 3 - озима пшениця на зерно; 4 - кукурудза молочно-воскової стиглості (смугове розміщення); 5 - озиме жито на зелений корм або на зерно; 6 - ячмінь з підсівом багаторічних трав.

У Лісостепу ґрунтозахисні сівозміни розміщують на середньо- та дуже змитих ґрунтах, які мають невелику родючість, на схилах, що перевищують 5°. Для них підбирають культури, які сприяють продуктивнішому використанню цих земель та підвищенню їхньої родючості.

За даними Інституту землеробства УААН, тут найпродуктивніша травосумішка, що складається з люцерни (30 %), конюшини (10 %) та стоколосу безостого (30 %).

У сівозмінах, де передбачене дворічне використання трав, доцільніше висівати бобові (конюшина + люцерна), які забезпечують більші, ніж злакові сумішки, урожаї зеленої маси, а також зерна наступної озимої пшениці.

У цій зоні з однорічних культур найпродуктивнішими є озима пшениця, озиме жито, просо, однорічні трави (вико-вівсяні сумішки). З просапних - високоврожайна кукурудза.

Для Лісостепу можна рекомендувати такі ґрунтозахисні сівозміни:

I. 1, 2 - багаторічні трави; 3 - озима пшениця; 4 - горох; 5 - озима пшениця; 6 - ячмінь з підсівом багаторічних трав.

II. 1, 2, 3 - багаторічні трави; 4 - кукурудза на зерно; 5 - горох; 6 - озима пшениця; 7 - овес або ячмінь з підсівом багаторічних трав.

На дуже змитих ґрунтах:

III. 1, 2, 3, 4 - багаторічні трави; 5 - кукурудза на зелений корм; 6 - озима пшениця або жито; 7 - овес з підсівом багаторічних трав.

У районах достатнього зволоження багаторічні трави висівають у сумішці: конюшина із злаковими травами і люцерна з еспарцетом, а в районах нестійкого й недостатнього зволоження ефективні сумішки люцерни з еспарцетом та злаковими травами.

У гірських районах Карпат можна впроваджувати такі польові ґрунтозахисні сівозміни:

I. 1, 2 - багаторічні трави; 3 - картопля; 4 - бобові; 5 - озимина і овес з підсівом багаторічних трав.

II. 1, 2 - багаторічні трави; 3 - озиме жито; 4 - картопля; 5 - ярі зернові з підсівом сумішки трав конюшини лучної, лядвенцю рогатого та райграсу високого або тимофіївки лучної.

У лукопасовищних сівозмінах застосовують сумішки конюшини лучної і повзучої (білої) з тимофіївкою та кострицею.

На Поліссі водна ерозія найбільшої шкоди завдає на крупнопилуватих легкосу-глинкових сірих лісових ґрунтах, які розповсюджені на "лесових островах". Дерново-середньопідзолисті супіщані ґрунти також досить інтенсивно еродуються. Тому боротьба з ерозією ґрунтів Полісся - дуже важлива справа. Але тут майже не виділяють спеціальних ґрунтозахисних сівозмін, оскільки схили на Поліссі, як правило, короткі й пологі.

На легкосуглинкових опідзолених змитих ґрунтах Полісся вводять сумішки конюшини із злаковими травами, а також сіють люпин при такому чергуванні: 1, 2 - багаторічні трави; 3 - озимі + післяжнивні; 4 - картопля (смугами між люпином); 5 - озимі та ярі з підсівом сумішки багаторічних трав.

Ґрунтозахисні сівозміни Степу, Лісостепу, гірських районів Карпат та Полісся необхідно будувати тільки зі смуговим розміщенням культур у їхніх полях.

Ефективність розміщення сільськогосподарських культур смугами значною мірою залежить від ширини смуг, крутості схилу, гранулометричного складу ґрунту та інших факторів. Смуга має бути однаковою за всією довжиною й забезпечувати ефективне використання сучасних машин і знарядь. Так, на парах буферні смуги створюються з одно- і багаторічних трав, висіяних під покрив попередників чорного пару, з посівів озимої пшениці й озимого жита, ярого ячменю і гороху. На схилах крутістю 1-2° буферні смуги розміщуються через 50-70 м в один-два проходи сівалки, а при крутості 2-3° через 30-50 м у два-три проходи сівалки. Схили крутістю понад 3° не рекомендується відводити під чорний пар.

Смуги, зайняті культурами, які добре захищають ґрунт від ерозійних процесів, називають буферними. Їх у полях просапних культур на схилах, що зазнають слабкої ерозії (до 3°), роблять шириною 4-6 м з відстанню між ними 50-60 м. На схилах 3-7°, де ерозія виявляється сильніше, ширину смуг збільшують до 8-10, а відстань між ними зменшують до 30-40 м.

2. Овочеві сівозміни

В умовах інтенсифікації землеробства змінився і традиційний підхід до попередників овочевих культур у сівозміні - вибір їх розширився. Тепер ці культури вирощують не тільки в овочевих сівозмінах, а й у кормових, польових тощо.

Але це ні в якому разі не зменшує значення попередників і сівозміни в цілому. Навпаки, в сучасному овочівництві з поглибленням процесів спеціалізації і концентрації виробництва роль сівозмін зростає.

Результати наукових досліджень та практика передових господарств показують, що від впровадження науково обґрунтованих сівозмін урожайність овочевих культур підвищується на 18-25 % і більше порівняно з продуктивністю за безсистемного розміщення їх, а тим більше за беззмінного вирощування.

Науково обґрунтована сівозміна визначається насамперед правильним вибором найефективніших у біологічному й організаційно-господарському відношенні попередників.

У зв'язку з тим, що вплив попередників на наступні культури має зональний характер, попередники, які рекомендуються під овочеві культури, подаються за ґрунтово-кліматичними зонами України.

Наукові дослідження та передова практика підтверджують доцільність введення в овочеві і кормові сівозміни багаторічних трав в усіх зонах країни.

Багаторічні трави відновлюють родючість ґрунту, поліпшують його агрофізичні та агрохімічні властивості, є добрим попередником овочевих, зернових, кормових культур, ефективним засобом боротьби з ерозією ґрунту та його забур'яненістю.

Незамінна і фітосанітарна роль трав у боротьбі з кореневими гнилями, нематодами та іншими хворобами овочевих культур. Крім того, трави є цінним кормом для тваринництва.

Після багаторічних трав насамперед треба розміщувати огірки, а в зоні консервних заводів - і помідори. Висівати капусту після багаторічних трав рекомендується тільки на зрошуваних землях. Озима пшениця, розміщена після багаторічних трав, є добрим попередником для дрібнонасінних овочевих культур: помідорів безрозсадних та капусти, моркви, цибулі, столових буряків тощо. Цей попередник рано звільняє поле, що дає змогу внести добрива і провести до настання холодів напівпаровий обробіток ґрунту.

Таблиця 1. Попередники, які рекомендуються для овочевих культур

Культура	Полісся	Лісостеп	Степ
Капуста	Огірки, озима пшениця, цибуля, рання картопля, помідори, однорічні трави, кукурудза на силос	Огірки, озима пшениця, горох, цибуля, однорічні трави, кукурудза на силос	Огірки, цибуля, озима пшениця, горох, рання картопля
Огірки	Багаторічні трави, капуста, горох, люпин на силос, однорічні трави, кукурудза на силос	Багаторічні трави, горох, вико-вівсяна сумішка, озима пшениця, кукурудза на силос, помідори, капуста	Багаторічні трави, озима пшениця, рання картопля, горох, кукурудза на силос, помідори
Помідори	Огірки, озима пшениця, кукурудза на силос	Огірки, цибуля, озима пшениця, зеленні, кукурудза на силос, капуста	Огірки, озима пшениця, люцерна, капуста, зеленні
Цибуля, часник	Озима пшениця, огірки, рання картопля	Озима пшениця, огірки, рання картопля, помідори	Озима пшениця, огірки, рання картопля, горох, помідори
Перець, баклажани	Огірки, цибуля, зеленні	Огірки, цибуля, зелені, озима пшениця, капуста	Огірки, цибуля, горох, озима пшениця, багаторічні трави, капуста
Горох овочевий, квасоля	Огірки, цибуля, помідори, озимі зернові, столові коренеплоди	Огірки, цибуля, рання картопля, озима пшениця, помідори, кукурудза на силос	Огірки, цибуля, озима пшениця, рання картопля, помідори, кукурудза на силос, столові коренеплоди
Коренеплідні столові	Огірки, рання картопля, озима пшениця, горох, помідори, капуста	Огірки, озима пшениця, рання картопля, цибуля, горох, капуста	Огірки, озима пшениця, рання картопля, цибуля, горох, помідори

На піщаних ґрунтах Полісся, де багаторічні трави дають невеликі врожаї, у сівозміни з овочевими культурами треба вводити люпин на силос або вико-вівсяні, горохо-вівсяні сумішки на зелений корм, сіно чи сінаж.

Пізня капуста - незадовільний попередник цибулі-ріпки з насіння.

Для профілактики кили та інших хвороб і шкідників капусти в сівозмінах потрібно не допускати надмірного поширення посівів редиски, редьки, кормової капусти, ріпаку, гірчиці та інших культур родини Капустяні.

У сівозміни з овочевими культурами, особливо на зрошуваних землях, доцільно вводити повторні посіви кормових, овочевих чи сидеральних культур.

Надзвичайно важливим є застосування сидеральних проміжних культур для збагачення підзолистих та опідзолених ґрунтів Полісся на органічну речовину і поліпшення їхньої родючості.

Під час проектування сівозміни з овочевими культурами, крім усіх інших факторів, треба враховувати придатність ґрунту для вирощування цих культур та їх забезпеченість водою, віддаленість від місць зберігання, перероблення, реалізації, забезпеченість робочою силою, під'їзними шляхами тощо.

Залежно від рівня спеціалізації, ґрунтових та економічних умов у господарствах може бути одна або декілька сівозмін, де вирощують овочеві культури.

У сівозмінах з багаторічними травами здебільшого має бути сім-вісім, без них - п'ять-шість полів, де можна розмістити по дві-три основні та три-чотири культури з групи малопоширених. Насиченість сівозмін овочевими культурами становитиме 50-75 %.

За розміром поле в сівозміні має бути таким, щоб можна було продуктивно використовувати сучасні машини для сівби, садіння, догляду за рослинами, збирання, а також високопродуктивну техніку для зрошення, тобто не меншим ніж 50-70 га. На Поліссі та в Лісостепу поля здебільшого менші, ніж у Степу.

Для спаржі, ревеню, хрону, щавлю, естрагону, багаторічної цибулі відводять на родючих ґрунтах окрему ділянку, яка за розмірами має забезпечити в перспективі закладання нових та розширення існуючих плантацій багаторічних овочевих культур.

Під час освоєння сівозмін, якщо необхідно, допускаються повторні посіви огірків, моркви, цибулі з насіння за доброго фітосанітарного стану ділянок та своєчасного проведення заходів захисту рослин від шкідників і хвороб.

Повернення на попереднє місце овочевих культур, які пошкоджуються однаковими хворобами та шкідниками, допускається не частіше як через три-чотири роки, а пізньої капусти - через п'ять-шість років.

Основною вимогою для введення сівозмін та їх ефективного використання в овочівництві є відсутність строкатості ґрунту за родючістю та меліоративним станом.

Кращим заходом для вирівнювання полів за родючістю може бути введення в сівозміну вивідних полів, які при поступовому окультуренні будуть включатися в активне чергування на них овочевих культур.

Досвід переконує, що в господарствах, які спеціалізуються на виробництві молока, овочів та картоплі, найкраще задовольняють вимоги раціонального поєднання рослинництва і молочного тваринництва кормові та овочеві сівозміни; у господарствах, які вирощують овочі для внутрішнього споживання, а також де є окремі овочеві спеціалізовані бригади з виробництва ранніх овочів - овочеві сівозміни.

Спеціалізовані господарства мають неоднакові умови для введення та освоєння сівозмін - різні набори культур, рівень виробництва продукції, різна забезпеченість для виробництва овочів ґрунтами та ін. Тому питання про введення сівозмін у кожному господарстві треба вирішувати творчо, з урахуванням усіх економічних, агробіологічних та інших факторів.

Полісся. Агрокліматичні умови тут сприятливі для вирощування всіх видів капусти, огірків, кабачків, столових коренеплодів, зеленних та пряних культур. При застосуванні відповідної агротехніки і засобів захисту рослин від хвороб багато господарств одержують добрі врожаї помідорів, перцю.

Овочеві культури тут вирощують переважно на бідних на всі поживні речовини дерново-підзолистих і сірих лісових піщаних та супіщаних ґрунтах, а також на глибоких торфовищах заплав річок Ірпінь, Трубіж, Десна та ін. Характерною для зони є строкатість ґрунтового покриву за гранулометричним складом, рельєфом, вмістом поживних речовин та кислотністю.

За даними науковців і виходячи з досвіду господарств Київської, Житомирської, Тернопільської і Рівненської областей, для складання схем сівозмін з овочевими культурами найефективніші такі ланки:

1) після багаторічних трав: огірки - помідори - капуста, озима пшениця - помідори - капуста, огірки - капуста - столові коренеплоди, огірки - зеленні - капуста;

2) після гороху на зерно, люпину на зелений корм і силос, вико-вівсяної сумішки на зелений корм, сіно і сінаж: капуста - огірки - помідори або столові коренеплоди, огірки - зеленні - помідори, огірки - помідори - цибуля;

3) після озимих зернових, які йдуть після багаторічних трав та зайнятих парів: цибуля - зеленні - капуста, огірки - капуста - огірки, капуста безрозсадна - огірки - столові коренеплоди; помідори - горох овочевий - капуста;

4) після ранньої картоплі: озима пшениця - капуста безрозсадна - огірки, капуста - столові коренеплоди, зеленні - огірки - капуста, капуста - огірки - столові коренеплоди;

Орієнтовані схеми сівозмін з овочевими культурами для Полісся можуть бути такі:

I. 1 - люпин на силос; 2 - огірки; 3 - капуста; 4 - огірки; 5 - люпин на зерно;

6 - озима пшениця; 7 - столові коренеплоди.

II. 1 - конюшина; 2 - огірки; 3 - зеленні; 4 - помідори; 5 - вико-вівсяна сумішка на сіно; 6 - огірки; 7 - столові коренеплоди або капуста; 8 - зернові ярі з підсівом конюшини.

Лісостеп. Ґрунтово-кліматичні умови тут сприятливі для вирощування огірків, помідорів, столових коренеплодів, цибулі, зеленних культур, кабачків, перцю тощо. Згідно з науковими розробками найефективнішими в сівозмінах є такі ланки:

1) після багаторічних і однорічних трав, зернобобових: огірки - помідори -цибуля, огірки - капуста - столові коренеплоди, огірки - зеленні (цибуля) - огірки, помідори - капуста - огірки, огірки - зеленні - капуста, огірки - столові коренеплоди - кукурудза на силос, озима пшениця - цибуля - помідори, озима пшениця - помідори - капуста, огірки - капуста - огірки, озима пшениця - капуста безрозсадна - огірки;

2) після озимої пшениці, розміщеної після багаторічних трав чи по парах: цибуля - огірки - капуста, помідори - цибуля - капуста або столові коренеплоди, помідори - горох овочевий - капуста, огірки - зеленні - столові коренеплоди, помідори - цибуля - столові коренеплоди, капуста безрозсадна - огірки - помідори або столові коренеплоди;

4) після кукурудзи на силос: огірки - помідори - цибуля або зеленні, помідори - огірки - цибуля, капуста - огірки - столові коренеплоди, помідори - капуста - огірки.

Орієнтовні схеми сівозмін для господарств Лісостепу з різним насиченням овочевими культурами можуть бути такими:

I. 2 - багаторічні трави; 3 - огірки; 4 - помідори; 5 - зеленні; 6 - капуста; 7 - помідори; 8 - ярі зернові з підсівом багаторічних трав.

II. 1, 2 - багаторічні трави; 3 - озима пшениця; 4 - помідори; 5 - зеленні; 6 - капуста; 7 - помідори; 8 - ярі зернові з підсівом багаторічних трав.

Степ. Ця зона є основним постачальником товарних овочів. У ній розміщено більше половини площ овочевих культур. Це зона консервного виробництва і виробництва свіжих овочів для великих промислових центрів та курортів.

При зрошенні тут можна вирощувати всі види овочевих культур, які культивують у країні, але найбільше виробляють тут помідорів, цибулі, часнику, перцю, баклажанів. На південному заході зони в структурі посівних площ головне місце відводиться помідорам, на північному сході - помідорам і капусті. Для сівозмін господарств Степу з поглибленою спеціалізацією щодо вирощування окремих овочевих культур рекомендуються такі ланки сівозміни:

1) після багаторічних трав: помідори - огірки - зеленні, помідори - огірки - помідори, огірки - капуста - помідори, огірки - помідори - огірки, капуста - огірки - помідори;

3) після ранньої картоплі: цибуля - зеленні - огірки, цибуля - капуста - огірки, люцерна - люцерна - помідори;

4) після зернобобових: огірки - капуста, озима пшениця - помідори.

Треба нагадати, що при розміщенні помідорів, перцю, баклажанів після багаторічних трав та кукурудзи збільшується зрідженість цих культур від пошкодження личинками дротяника.

Безрозсадні помідори сприяють забур'яненню цибулі, яку часто розміщують після цього попередника.

Орієнтовні схеми сівозмін для вирощування овочевих культур у Степу можуть бути такими:

I. 1, 2 - багаторічні трави; 3 - озима пшениця; 4 - помідори; 5 - капуста; 6 - огірки; 7 - столові коренеплоди; 8 - ярі зернові культури з підсівом багаторічних трав.

II. 1, 2 - багаторічні трави; 3 - озима пшениця; 4 - капуста; 5 - помідори; 6 - огірки; 7 - цибуля; 8 - ярі зернові з підсівом багаторічних трав.

На зрошуваних землях Інститут зрошуваного землеробства УААН пропонує такі сівозміни:

I. 1, 2 - люцерна; 3 - помідори; 4 - кукурудза МВС; 5 - огірки; 6 - помідори; 7 - капуста; 8 - злаково-бобова сумішка на зелений корм + літній посів люцерни.

II. 1, 2 - люцерна; 3 - розсадні помідори; 4 - горох на зелений горошок; 5 - озима пшениця+літній посів люцерни.

В останній сівозміні відсутні багаторічні трави, тому слід вносити по 20-25 т гною на кожний гектар сівозмінної площі.

3. Ягідні сівозміни

Вирощування розсади суниці здійснюється у маточнику суниці. При його створенні слід дотримуватися просторової ізоляції 1,5-2 км від промислових, присадибних чи природних насаджень суниці. Маточник суниці розміщують на родючих нейтральних або слабкокислих ґрунтах легкого механічного складу. Небажано закладати маточник на кислих ґрунтах (рН 5,0 і нижче), засолених та заболочених ділянках. Рівень ґрунтових вод має бути не менше 0,8 м від поверхні ґрунту. Перевагу надають рівним, або з невеликим (до 30) ухилом. Маточник суниці, як і інших ягідних культур, повинен зрошуватися. Технологічний цикл складає 1 рік (або, як виняток, - 2 роки).

Площа маточника суниці визначається обсягом вирощування розсади. З 1 га її зазвичай отримують 600-800 тис. шт. Крім того, враховують загальну площу полів сівозміни. При 1-річному циклі вирощування розсади рекомендується запроваджувати 4-пільну, а при 2-річному - 5-пільну сівозміну. При доборі культур у сівозміні слід мати на увазі, що деякі з них мають із суницею спільні шкідники і хвороби. Не рекомендується використовувати капустяні, пасльонові, гарбузові, картоплю, буряки, льон.

Найбільш стійки до шкідників і хвороб суниці зернові культури: ячмінь, овес, озима чи яра пшениця. Дуже корисно використовувати в якості сидеральної культури чорнобривці. Доведено, що вони мають сильну нематоцидну дію.

Інститутом садівництва УААН рекомендується наступне чергування культур у сівозміні:

Однорічний цикл вирощування розсади суниці: 1 - чорний або сидеральний пар, 2 - маточник суниці, 3 - ярі зернові, 4 - озима пшениця.

Дворічний цикл: 1 - чорний або сидеральний пар, 2 - маточник суниці, 3 - маточник суниці, 4 - ярі зернові, 5 - озима пшениця.

Перевагу слід надавати однорічному циклу експлуатації маточника, при якому розсада виходить більш якісною і здоровою. Для більшості районів Полісся України рекомендується ранньоосінній строк закладання маточника (І-ІІ декади вересня).

Передсадивну підготовку ґрунту розпочинають після збору озимої пшениці. Комплекс робіт включає лущення стерні, зяблеву оранку (на глибину гумусового горизонту), під яку вносять 80-100 т/га гною та 90-120 кг/га (по д. р.) калійних і фосфорних добрив. Рано навесні закривають вологу. Впродовж весни і літа проводять комплекс робіт залежно від системи утримання ґрунту.

При садінні не слід засипати верхівкову бруньку - сердечко. Одночасно або відразу після садіння рослини поливають (150-200 м 3води на 1 га). До настання холодів рослини повинні вкоренитися і утворити 1-2 молодих листки, що забезпечить за умов сталого снігового покриву їх успішну перезимівлю.

Весною, якомога раніше, проводять ревізію маточних рослин. При цьому рослини з оголеним корінням обгортають землею (до сердечка), а у рослин, занадто заглиблених, сердечно звільняють від землі. На місці рослин, які не прижилися, або вимерзли, висаджують інші відповідних сортів, тобто проводять ремонт маточника.

До масового утворення і укорінення розеток (кінець червня-початок липня) проводять культивацію міжрядь і прополювання в рядах. У подальшому практикують лише прополювання рослин вручну.

Впродовж вегетації вологість ґрунту в шарі 0-50 см підтримують на рівні 80 % НВ. Застосовують 3-разове підживлення рослин азотними добривами (по 20-30 кг д. р. на гектар). Перше підживлення - на початку вегетації (середина-кінець квітня), друге - на початку утворення вусів (кінець травня), третє - у період масового утворення і вкорінення розеток. Обов'язковим агрозаходом є видалення квітконосів на маточних рослинах. Слідкують за фітосанітарним станом плантації, вчасно проводять обробітки проти збудників хвороб і шкідників. Найбільш шкодочинними на суниці є біла плямистість, борошниста роса, суничний кліщ, малиново-суничний довгоносик, личинки травневого хруща.

Викопування розсади проводять у кінці серпня - вересні. При однорічному циклі маточника розсаду викопують суцільним способом разом із маточними рослинами, використовуючи копач ЛКТ-1,4. Якщо маточник експлуатується 2 роки, дочірні рослини викопують вручну, залишаючи маточні неушкодженими. Викопані рослини очищають від землі, зв'язують у пучки по 50 або 100 шт., етикетують і закладають на тимчасове (1-2 тижні), або тривале (до весни) зберігання. Найкраще зберігати розсаду суниці у холодильниках у герметичних поліетиленових мішках при to±1С та відносній вологості повітря до 95 %. При відсутності холодильника розсаду зберігають у тимчасових прикопах.

4. Кормова сівозміна

меліоративний овочевий сівозміна маточник

Частка орних земель, сіножатей і пасовищ та кількість кормів, що надходять з них, характеризують структуру кормовиробництва. Відомо, що найбільше землі розорано в Лісостепу і Степу - відповідно 85 і 82 %, на Поліссі - 70 %. Разом з тим на Поліссі найвища частка природних кормових угідь - 28 %, проти 14 і 12 % у Степу та Лісостепу.

Від польового кормовиробництва в країні надходить понад 90 % кормів, з природних кормових угідь - близько 10 %, хоч їхня частка в сільськогосподарських угіддях становить 17 %.

Найважливішим шляхом інтенсифікації польового кормовиробництва є впровадження і освоєння кормових сівозмін, які забезпечують одержання на неполивних землях 70-80, а на зрошуваних - 90-120 ц/га і більше кормових одиниць, збалансованих за протеїном.

Слід зазначити, що тільки повне освоєння кормових сівозмін дає можливість створити міцну кормову базу, вирішити проблему кормового білка, повністю забезпечити потребу кожного господарства в зелених, соковитих, грубих і концентрованих кормах.

Завдяки освоєнню інтенсивних кормових сівозмін можна:

- створити кормову площу безпосередньо біля місць утримання худоби (в радіусі не більше ніж 3-5 км), що різко зменшує транспортні витрати на перевезення зелених і соковитих кормів, які в загальній їх собівартості нерідко досягають 60-70 %;

- збільшити виробництво зелених і соковитих кормів, у спецгоспах по тваринництву - також сіна і сінажу. При цьому створюється можливість збирати кукурудзу у фазах молочно-воскової та воскової стиглості, чого в польових сівозмінах досягнути важко, оскільки вона там є попередником озимої пшениці;

- вирощувати багаторічні трави, насамперед люцерну та її сумішки із злаковими й іншими бобовими, протягом трьох-чотирьох і більше років;

- створити за необхідності люцерники або ділянки багаторічних трав у вивідних полях сівозміни для інтенсивного пасовищного використання на основі високих норм внесення органічних і мінеральних добрив, зрошення та інтенсивних технологій вирощування і використання (весняні й літні безпокривні посіви, щілювання, глибоке розпушування, багаторазове використання травостою);

- застосовувати оптимальну структуру посівних площ кормових культур, за якої, зокрема в Степу, під багаторічні трави відводити 45-50 % площі кормових посівів, у Лісостепу - 50-55, на Поліссі - 57-60 %;

- одержувати два-три врожаї за рік багатокомпонентних сумішок однорічних кормових культур насиченням сівозмін проміжними посівами. Це дасть можливість створити разом з посівами багаторічних трав раціональний зелений конвеєр протягом 190-220 днів залежно від зони і довести виробництво кормового протеїну до 900-1200 кг/га площі кормової сівозміни, що в 1,5-2 рази більше, ніж у польовій сівозміні;

- організувати зрошення кормових культур, яке в більшості господарств можливе насамперед на площах малого зрошення - із ставків та водойм;

- застосовувати інтенсивну органо-мінеральну систему удобрення кормових культур. Водночас у польових сівозмінах, де кормові посіви використовуються як попередники зернових та інших культур, добрива безпосередньо під них не вносяться;

- створити на основі зрошення та інтенсивної системи удобрення оптимальні умови для одержання програмованих урожаїв кормових культур з такою урожайністю: багаторічних трав - 600-800 ц/га, кукурудзи на силос - 500-700, кормових буряків - 1500-2000, багатокомпонентних сумішок кормових культур - 350-500 ц/га;

- одержати при інтенсивній системі удобрення, насиченні сівозмін багаторічними травами і проміжними посівами, із застосуванням сучасних технологій вирощування й підбором високопродуктивних сортів та гібридів кормових культур у Степу на незрошуваних землях 50-60 ц/га і при зрошенні 100-120, Лісостепу - 70-90 і на Поліссі 60-70 ц/га кормових одиниць з вмістом 105110 г перетравного протеїну на одну кормову одиницю;

- організувати в багатогалузевих господарствах, де група кормових культур у загальній структурі посівних площ становить до 25-27 %, раціональне виробництво кормів на основі поєднання кормових і польових сівозмін, за якого зернофураж, сіно, сінаж, силос, інколи й коренеплоди одержувати з польових сівозмін, а зелені та соковиті корми з високим вмістом вологи (понад 75-85 %) - з прифермських сівозмін;

- вирощувати в спеціалізованих господарствах з відгодівлі великої рогатої худоби, виробництва молока і вирощування нетелей, де кормовиробництво є основним завданням рільництва, кормові культури як у кормових, так і в польових сівозмінах.

Слід зазначити, що впровадження кормових сівозмін дає можливість для застосування інтенсивної технології вирощування люцерни, яка передбачає безпокривну весняну її сівбу, особливо за багаторічного використання травостою. Весняні безпокривні посіви люцерни за виходом кормових одиниць у перший рік дещо поступаються покривній культурі ячменю, але перевищують його за виходом протеїну більш як у два рази. Проте в наступні роки використання вони значно продуктивніші від підпокривних.

У кормових сівозмінах з успіхом можна застосовувати також безпокривні літні післяукісні посіви люцерни після озимих та ранніх ярих на зелений корм. Вони також продуктивніші від підпокривних і забезпечують зниження норм висіву люцерни на 4-6 кг/га.

Схеми чергування культур у кормових сівозмін по зонах України досить різняться.

Полісся. Враховуючи спеціалізацію господарств, ґрунтово-кліматичні умови Полісся і розміщення культур після різних попередників та вплив їх на родючість ґрунту, рекомендуються такі сівозміни.

Сірі лісові ґрунти. 1 - конюшина; 2 - озима пшениця + післяжнивні посіви; 3 - картопля, коренеплідні; 4 - ячмінь + конюшина; 5 - конюшина; 6 - озима пшениця + сівба проміжної озимини; 7 - озимі проміжні + кукурудза на силос; 8 - горох; 9 - озима пшениця + післяжнивні посіви; 10 - однорічні трави + конюшина.

Темно-сірі лісові ґрунти: 1, 2 - люцерно-стоколосова сумішка; 3 - озима пшениця + післяжнивні посіви; 4 - коренеплідні; 5 - ячмінь і сівба проміжної озимини; 6 - озимі проміжні + кукурудза на силос; 7 - горох; 8 - озима пшениця, вико-овес на зелений корм + багаторічні трави.

Господарства свинарського напряму: 1 - конюшина; 2 - картопля, коренеплідні кормові; 3 - ячмінь; 4 - люпин на зелений корм; 5 - озимі на зерно + післяжнивні посіви; 6 - кукурудза на зерно, горох і люпин на зерно; 7 - ячмінь + конюшина.

Лісостеп. Кормові сівозміни для спеціалізованих господарств з виробництва молока, м'яса і вирощування нетелей рекомендуються на основі практики передових господарств і даних науково-дослідних установ. При цьому слід мати на увазі, що у великому господарстві таких сівозмін потрібно мати три-п'ять (а іноді й більше), які разом і становитимуть структуру посівних площ у цілому по господарству.

Супіщані ґрунти: 1, 2 - багаторічні трави (злаково-бобові); 3 - озимі пшениця або жито на зерно + сівба проміжної озимини; 4 - озимі проміжні + кукурудза на силос; 5 - овес на зелений корм або однорічні трави + багаторічні трави.

Темно-сірі лісові ґрунти: 1, 2 - люцерна; 3 - кукурудза на зерно; 4 - горох на зерно; 5 - озима пшениця + сівба проміжної озимини; 6 - озимі проміжні + кукурудза з суданською травою на силос; 7 - ячмінь ярий на зерно; 8 - люцерна (безпокривний посів).

Чорноземні ґрунти: 1 - конюшина; 2 - озима пшениця + післяжнивні проміжні; 3 - кукурудза на зерно, коренеплідні; 4 - вико-овес + райграс однорічний; 5 - ячмінь на зерно + сівба проміжної озимини; 6 - озимі проміжні + кукурудза на силос; 7 - ячмінь + конюшина. На цих ґрунтах може бути ще й така зерно-трав'яно-просапна кормова сівозміна: 1 - конюшина; 2 - озима пшениця + післяжнивні проміжні; 3 - кукурудза на зерно, коренеплідні; 4 - однорічні трави + конюшина; 5 - конюшина; 6 - озима пшениця + сівба проміжної озимини; 7 - озимі проміжні + кукурудза на силос; 8 - ячмінь на зерно + післяжнивні проміжні; 9 - кукурудза на зелений корм +конюшина.

Господарства свинарського напряму:

I. 1 - конюшина; 2 - озима пшениця; 3 - коренеплідні; 4 - кукурудза на зерно; 5 - горох; 6 - озима пшениця; 7 - кукурудза на зерно; 8 - горох + післяжнивні посіви; 9 - кукурудза на зерно; 10 - ячмінь + конюшина.

II. 1 - конюшина; 2 - озима пшениця; 3 - коренеплідні; 4 - кукурудза на зерно; 5 - зернобобові; 6 - озима пшениця + післяжнивні посіви; 7 - кукурудза на зерно; 8 - ячмінь з підсівом конюшини.

III. 1 - горох; 2 - озима пшениця; 3 - коренеплідні; 4 - кукурудза на зерно; 5 - зернобобові; 6 - озима пшениця + післяжнивні посіви; 7 - кукурудза на зерно; 8 - ячмінь + післяжнивні посіви.

IV. 1 - конюшина; 2 - кукурудза на зерно; 3 - ячмінь + післяжнивні посіви; 4 - горох; 5 - озима пшениця; 6 - коренеплідні; 7 - кукурудза на зерно; 8 - горох + післяжнивні посіви; 9 - кукурудза на зерно; 10 - ячмінь з підсівом конюшини.

Степ. Враховуючи практику передових господарств і наукові розробки дослідних установ, для спецгоспів з виробництва молока, м'яса і вирощування нетелей у Степу на різних ґрунтах можна рекомендувати такі орієнтовні схеми кормових сівозмін.

Солонцюваті ґрунти: 1 - буркун; 2 - озима пшениця + озимі проміжні; 3 - озимі проміжні на зелений корм + кукурудза на силос; 4, 5 - кукурудза на зерно; 6 - горох на зерно + післяжнивні посіви; 7 - кукурудза + буркун.

Каштанові ґрунти: 1 - чорний пар; 2 - озима пшениця + озимі проміжні; 3 - озимі проміжні на зелений корм + кукурудза на зерно; 4 - кукурудза на зелений корм з підсівом люцерни; 5, 6 - люцерна; 7 - озима пшениця + післяжнивні; 8 - кукурудза + соя на силос; 9 - однорічні трави + післяукісні посіви; 10 - соняшник.

Темно-каштанові ґрунти: 1 - кукурудза + горох + овес на зелений корм; 2 - озима пшениця; 3 - кукурудза на зерно; 4 - ячмінь з підсівом еспарцету; 5 - еспарцет; 6 - кукурудза на силос; 7 - кукурудза + сорго на силос і коренеплідні кормові; 8 - однорічні трави + озимі проміжні; 9 - озимі проміжні на зелений корм + кукурудза на силос і зелений корм; 10 - соняшник.

Чорноземи південні: 1, 2 - люцерна; 3 - кукурудза на силос + післяжнивні посіви; 4 - горох; 5 - озима пшениця; 6 - коренеплідні; 7 - ячмінь; 8 - соя на зерно; 9 - однорічні трави + літня сівба люцерни.

Господарства свинарського напряму.

I. 1 - чорний пар; 2 - озима пшениця; 3 - кукурудза на зерно; 4 - ячмінь; 5 - горох; 6 - озима пшениця; 7 - соя на зерно; 8 - кукурудза на зерно; 9 - ячмінь; 10 - соняшник.

II. 1 - чорний або зайнятий пари; 2 - озима пшениця; 3 - кукурудза на зерно; 4 - горох на зерно; 5 - озима пшениця; 6 - кукурудза на зелений корм з підсівом люцерни; 8, 9 - люцерна.

Література

1. Собко О.О. Сівозміни - основа інтенсифікації землеробства. - К.: Урожай, 1985. - 295с.

2. Бойко П.І., Коваленко Н.П. Сівозміни з короткою ротацією // Пропозиція. - 1998. - №2. - С. 16-17.

3. Загальне землеробство/За ред. В.О. Єщенка. - К.: Урожай, 1992. - 296с.

4. Бойко П.І., Коваленко Н.П. Структура посівних площ і сівозмін // Пропозиція. - 1998. - №11. - С. 26-27.

5. Назаренко І.І. Землеробство та меліорація: Підручник. - Чернівці, 2006. - 375с.

Размещено на Allbest.ru