Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва

Кафедра агрохімії

Курсова робота на тему:

«Вплив сумісного внесення інгібітору нітрифікації N-serve на врожай цукрового буряку»

Виконала: студентка

4 курсу 1групи факультету

агрохімії та ґрунтознавства

Котлік Н.О.

Перевірив: доц. Ольховський Г.Ф.

Харків 2011

Зміст

Вступ

Глава І. Огляд літератури: «Вплив сумісного внесення мінеральних добрив та інгібітору нітрифікації N-serve на врожайність цукрового буряку при вирощувані у зоні Лісостепу»

1.1 Морфологічні особливості цукрового буряку

1.2 Біологічні особливості цукрового буряку

1.2.1 Вимоги до температури

1.2.2 Вимоги до вологи

1.2.3 Вимоги до світла

1.2.4 Вимоги до ґрунту

1.3 Технологія вирощування цукрових буряків

1.3.1 Розміщення цукрових буряків у сівозміні

1.3.2 Основний обробіток ґрунту

1.3.3 Весняний та передпосівний обробіток ґрунту, сівба

1.3.4 Догляд за посівами

1.3.5 Збирання врожаю

1.4 Вплив органічних добрив на врожай цукрового буряку

1.5 Вплив мінеральних добрив на врожай цукрового буряку

1.5.1 Вплив азотних добрив

1.5.2 Вплив фосфорних добрив

1.5.3 Вплив калійних добрив

1.5.4 Сумісний вплив мінеральних добрив

1.6 Інгібітор нітрифікації N-serve

Глава ІІ. Умови та методика проведення дослідження

2.1 Мета досліджень

2.2 Характеристика визначеного метода проведення досліджень

2.3 Схема досліду

2.4 Програма супутніх спостережень

2.5 Вимоги до вибору ділянки під дослід, план досліду і розміщення досліду в натурі

2.6 Визначення необхідної кількості добрив і особливості їх внесення

2.7 Порядок проведення сівби, догляду за рослинами в умовах досліду

2.8 Порядок і особливості проведення обліку врожайності

2.9 Сітьовий графік проведення робіт в умовах досліду

Глава ІІІ. Результати досліджень

3.1 Статистичних аналіз врожайних даних

3.1.1 Статистичні показники кількісної мінливості

3.1.2 Нормальний розподіл

3.1.3 Оцінка суттєвості різниці вибіркових середніх

3.1.4 Дисперсний аналіз досліду

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В сучасних умовах інтенсифікації сільського господарства, спрямованого на задоволення потреб населення в продуктах харчування, головною метою є збільшення об'єму продукції рослинництва з розрахунку на 1 га. Цього можна досягти шляхом дотриманням сівозміни, високого рівня агротехніки, інтегрованого захисту рослин, вирощування стійких до різних факторів навколишнього середовища сортів і гібридів культур та застосування добрив (за даними різних вчених врожайність культур на 20 - 70% залежить від застосування добрив).

Агрохімія (за В.Г. Мінєєвим) - це наука про оптимізацію живлення рослин, використання добрив та родючості ґрунту з урахуванням біокліматичного потенціалу для отримання високого врожаю високої якості. Вона базується на вивченні 3х макрооб'єктів (трикутник Д.М. Прянишникова): рослини, ґрунту, добрив, які знаходяться у нерозривному зв'язку між собою. Добрива - це ефективний та швидкодіючий фактор підвищення врожайності та поліпшення його якості.

Цукровий буряк (Beta vulgaris) належить до головних цукровмісних рослин. У коренеплодах міститься 17 - 18% (іноді 20% і більше) цукру, представленого в основному вуглеводом сахароза (С₁₂Н₂₂О₁₁), який складається з молекул глюкози і фруктози. До хімічного складу коренеплодів входить 75% води і 25% сухої речовини, також клітковина (2%), азотисті речовини (1,5%) і зола (0,7%). цукровий буряк вирощування врожай

Цукор має високі смакові якості, швидко засвоюється організмом, відновлює його ефективність та працездатність, позитивно впливає на емоційний стан людини. Особливу цінність має цукор для відновлення сил хворому, спортсмену, людини, що зайнята важкою фізичною або розумовою працею. Він необхідний для нормального функціонування печінки, мозку, живлення м'язів. Людині потрібно 80 - 100 грамів цукру на добу, або 29 - 37 кг на рік, але не потрібно ним зловживати, бо це призводить до захворювань на діабет, гіпертонію, ожиріння, карієс зубів та ін.

Цукровий буряк має високу кормову цінність, велике агротехнічне значення. Після нього поле залишається чистим від бур'янів, глибока оранка, внесення великих норм органічних і мінеральних добрив покращують структуру ґрунту, підвищують його біологічну активність[2]. Отже, для підвищення потенціальної родючості цієї культури необхідно вносити органічні та мінеральні добрива з урахуванням її біологічних потреб. Значною мірою ступень закріплення поживних речовин у ґрунті, їх позиційна доступність для кореневої системи рослин залежать від способу внесення добрив [8].

Глава І. Огляд літератури: «Вплив сумісного внесення мінеральних добрив та інгібітору нітрифікації N-serve на врожайність цукрового буряку при вирощувані у зоні Лісостепу»

1.1 Морфологічні особливості цукрового буряку

Цукровий буряк належить до родини Chenopodiaceae - лободові. Це дворічна культура, яка у перший рік формує розетку листя та коренеплід, а на другий рік виростають стебла, на яких формуються плоди. Їх вирощують за трьома напрямками використання: 1) фабричний - коренеплоди переробляють на цукор; 2) маточний - коренеплоди висаджують у грунт наступного року для отримання насіння; 3) насінники, або висадки - висаджені в ґрунт маточні коренеплоди, які протягом другого року життя утворюють насіння.

Ріст рослин умовно ділять на 3 етапи, які тривають орієнтовано по 50 днів. На першому ростуть листки та коренева система. На другому відбувається інтенсивне розростання коренеплоду. Для третього етапу характерні сповільнений приріст листків, інтенсивне нагромадження цукру і збільшення маси коренеплоду.

Коренева система - стрижнева, проникає на глибину до 2 - 2,5 м і розгалужується в ширину (в одній площині) на 1,0 - 1,2 м. У верхній частині головний корінь потовщується і формує коренеплід, який складається з головки, шийки, власне кореня та хвостика.

Листки буряка складаються з черешка и пластинки. Пластинки великі, суцільні, гладенькі або гофровані. Всього за вегетаційний період з листових бруньок в центрі головки кореня виростає 50 - 60 листків, спірально розміщених на головці кореня.

Стебло у рослини формується на другий рік життя, висотою 80-150см. Їх формується на одному коренеплоді від 1 до 10 штук у вигляді куща. На стеблах розміщуються листки та квітки, що формують суцвіття - нещільний колос.

Квітки розміщенні в пазухах листів по одній (однонасінні) або групами (багатонасінні). У багатонасінних буряків квітки в процесі росту зростаються між собою і утворюють клубочки (супліддя).

Плід - однонасінний горішок з товстим навколо плідником з пористої дерев'янистої тканини. Кількість плодів у клубочках коливається від 1 до 6. Для сівби використовують плоди.

Насіння розміщується в гнізді плоду, має буро-каштанову блискучу оболонку, яка щільно облягає зародок, крохмаль якого є запасом поживних речовин для молодої рослини.

1.2 Біологічні особливості цукрового буряку

1.2.1 Вимоги до температури

Насіння цукрового буряка починає проростати при температурі грунту 4-5°С, але сходи з'являються лише через 20-22 дні. При температурі 10-12°С сходи з'являються через 12-14 днів, а при 15-17⁰ С - через 7-8 днів. У фазі вилочки рослини чутливі до приморозків і можуть пошкоджуватися при мінус 3-4°С. З появою першої пари справжніх листків сходи можуть витримувати зниження температури до мінус 8°С.

Восени перед збиранням рослини можуть витримувати приморозки - 5⁰С. При температурі нижче 6-8°С нагромадження цукру в коренеплодах припиняється. Зібрані і неприкриті коренеплоди пошкоджуються при температурі - 2°С.

Незважаючи на здатність переносити приморозки, буряк є досить теплолюбною культурою. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин 20-22°С. Зниження температури сповільнює ріст. Рослинам першого року вегетації необхідна сума позитивних температур 2400-2800°С.

Період вегетації - 180-220 днів.

Цукровий буряк - жаростійка культура. У нього високий максимум температур. Фотосинтез відбувається і при підвищенні температури до 40°С.

1.2.2 Вимоги до вологи

Цукровий буряк вимогливий до вологи, починаючи з перших днів життєдіяльності. Для бубнявіння і проростання насіння вбирає 150-170% води від маси клубочка. Цукровий буряк економно витрачає воду. Транспіраційний коефіцієнт коливається від 240 до 400. Проте загальна витрата води з 1 га велика у зв'язку з формуванням значної кількості сухої органічної речовини врожаю. Для утворення 1 тонни коренеплодів і такої ж кількості гички при врожайності 40-50 т/га витрачається майже 80 т води.

Найбільше води витрачається під час інтенсивного росту коренеплодів у липні-серпні. Оптимальна вологість ґрунту 60-80% НВ.

Спостерігається відносно менше зниження врожайності у посушливих умовах порівняно з іншими культурами, що пояснюється сильно розвиненою стрижневою кореневою системою. Він використовує вологу з глибших горизонтів ґрунту.

1.2.3 Вимоги до світла

Цукровий буряк - вимоглива до світла рослина довгого дня. Інтенсивність нагромадження цукру в коренеплодах залежить від кількості сонячних днів у другій половині вегетації (серпень, вересень). Чим вища освітленість, тим краще проходить синтез вуглеводів. Зменшення освітленості різко знижує урожайність і цукристість коренеплодів. Такі умови можуть виникнути при загущенні рослин або при сильному забур'яненні посівів.

Похмура погода спричинює збільшення вмісту низькомолекулярних азотистих сполук, що погіршує технологічну якість коренеплодів, зменшує вміст цукру.

1.2.4 Вимоги до ґрунту

Культура дуже вимоглива до родючості ґрунту. Найкраще росте на родючих, глибоких, багатих органічною речовиною ґрунтах: чорноземи, темно-сірі опідзолені, дерново-лучні. За механічним складом кращі суглинкові ґрунти. На бідних піщаних і дуже важких глинистих розвивається погано.

За О.Г. Бондаревим та В.В. Медведєвим оптимальна щільність ґрунту для вирощування цукрових буряків на чорноземах має становити 1,0-1,25 г/см³. На сірих і світло-каштанових - 1,2-1,3 г/см³, на дерново-підзолистих - 1,3-1,4 г/см³. Якщо щільність вища, рослини довго не достигають, а коренеплід при цьому деформується. Переущільнення ґрунту і утворення плужної підошви знижує врожайність і призводить до роздвоєння коренеплодів.

Цукровий буряк не витримує високої кислотності, добре реагує на вапнування ґрунтів. Оптимальна кислотність - рН 6,5-7,5.

Цукровий буряк відноситься до солестійких культур. Його використовують для розсолення ґрунту.

1.3 Технологія вирощування цукрових буряків

1.3.1 Розміщення цукрових буряків у сівозміні

Великим резервом збільшення валових зборів цукрових буряків є розміщення їх у найбільш сприятливих районах у науково-обгрунтованих сівозмінах, які дають можливість раціонально використовувати матеріально-технічні засоби, родючість ґрунту, ефективно боротися з бур'янами, шкідниками і хворобами, створюючи оптимальні умови для росту і розвитку рослин, підвищення врожайності. На Уладово-Люлинецькій дослідно-селекційній станції при вирощуванні буряків в трьохпільній сівозміні урожайність цукрових буряків в середньому за шість років становила 42,8, а на беззмінних посівах -- 26,1 т/га.

У зоні достатнього зволоження запаси вологи в ґрунті після різних попередників, як правило, однакові. Це дає можливість значно розширити спектр попередників цукрових буряків без зниження їх продуктивності, але потрібно враховувати й ланку в сівозміні [9]. Прикладом універсальної сівозміни може бути така: 1) конюшина, 2) озима пшениця, 3) цукровий буряк, 4) ярий ячмінь з підсівом конюшини. Високі врожаї можна отримати також в таких ланках сівозміни: А) 1. однорічні трави (вика, горох, овес), 2. озима пшениця, 3. цукровий буряк;

В) 1. горох, 2. озима пшениця, 3. цукровий буряк.

У районах нестійкого зволоження найбільші врожаї цукрового буряка одержують у ланці: зайнятий пар - озима пшениця - цукровий буряк.

У районах недостатнього зволоження цукровий буряк треба розміщувати після озимої пшениці у ланці з чорним, удобреним гноєм паром.

Повторні посіви буряку на одному і тому ж полі спричиняють «буряковтому» ґрунту, що обумовлюється нагромадженням шкідників, хвороб (нематоди, попелиці, гнилі, церкоспороз та ін.). Тому у сівозміни його можна розміщувати на тому ж полі не раніше, як на 4-й рік.

Цукровий буряк - добрий попередник для ярих зернових, зернобобових культур.

1.3.2 Основний обробіток ґрунту

Цукровий буряк формує основну частину врожаю у ґрунті, і є вимогливим до стану орного горизонту. Тому своєчасний та якісний обробіток ґрунту має надзвичайно велике значення для формування високого врожаю коренеплодів.

Основний обробіток ґрунту повинен забезпечити знищення бур'янів, покращення фітосанітарного стану, нагромадження та збереження вологи, створення оптимальних агрофізичних умов для росту рослин, доброю аерацією.

Табл. 1

Системи основного обробітку ґрунту [9]

Напівпарова	Поліпшена
Лущення стерні дисковими лущильниками на глибину 5-6см після збирання попередника (знижує засміченість на 30-40%)	Лущення стерні дисковими лущильниками на 5-8см після збирання попередника (знижує засміченість на 30-40%)
Оранка на глибину 30-32см в агрегаті з боронами або котками в кінці липня-серпні (глибоке розпушування ґрунту, заробка пожнивних решток, бур'янів, добрив)	Обробка плоскорізами або лемішними лущильниками на 12-14см в агрегаті з боронами після появи розеток коренепаросткових бур'янів (знижує засміченість на 40-70%)
Боронування або культивація з боронуванням після появи бур'янів (знижує засміченість в 1,4 - 3 рази і більше)	Культивація або боронування після появи сходів бур'янів (знижує засміченість на 14%)
Безполицеве розпушування на глибину 16-20см в кінці осені (поліпшує фізичні властивості ґрунту)	Оранка на 30-32см в кінці вересня-початку жовтня (глибоке розпушування ґрунту, зароба пожнивних решток, бур'янів та добрив)

1.3.3 Весняний та передпосівний обробіток ґрунту, сівба

Якщо поле вирівняне восени, то весною перший обробіток, як тільки посіріють гребені, розпочинають важкими боронами БЗТС - 1,0. Якщо поле не вирівняне, то для якісного розпушення використовують два агрегати: перший укомплектований послідовно двома рядами важких і посівних борін; другий шлейф-боронами ШБ-2,5 в першому ряді і посівними боронами ЗБП-0,6А - в другому. Такий весняний обробіток запобігає втратам вологи, вирівнює і розпушує поверхню ґрунту на глибину 2-4см, ущільнює насіннєве ложе на оптимальну глибину.

Передпосівний обробіток ґрунту і сівба - це єдиний технологічний процес, метою якого є розпушення зони загортання насіння і збереження сформованої за зиму структури орного шару. Його здійснюють комбінованими агрегатами - «Європак 6000», Компактора, Уніат, які за один прохід вирівнюють та розпушують ґрунт, подрібнюють грудочки і ущільнюють насіннєве ложе.

Основний спосіб сівби - пунктирний з шириною міжрядь 45см. Використовують сівалки ССТ-12Б, ССТ-12В, або пневматичні сівалки точного висіву СУПК-12А, УПС-12, Оптима, які повинні забезпечити точне однозернове розміщення насіння в рядку.

Цукровий буряк в умовах достатнього забезпечення вологою сіють на глибину 2-3см, в умовах нестійкого та недостатнього зволоження - 3-4см. Насіння необхідно висіяти на ущільнене ложе з незруйнованою капілярною системою.

Норми висіву встановлюють з урахуванням погодних і ґрунтових умов, окультуреності полів, посівних якостей насіння. Для одержання високих врожаїв на 1 га необхідно перед збиранням мати 90 000 - 110 000 рослин, або 4,5 - 5,5 рослин на 1м рядка. Тому потрібно робити розрахунок норми висіву при сівбі на кінцеву густоту. Масова норма висіву цукрового буряку становить 2 - 10кг/га.

Сівбу починають з настанням фізичної стиглості ґрунту при температурі 5-6⁰С на глибині 8-10см. Така температура характерна для першої декади квітня. При визначенні строків сівби необхідно також враховувати, що для проростання насіння необхідна велика кількість води.

За даними Уладово-Люлинецької дослідної станції, оптимальними строками сівби цукрового буряку є кінець березня - перша декада квітня (до 12 квітня).

Залежно від метеорологічних умов, календарні строки сівби буряку можуть наступати в кінці березня і закінчуватися не пізніше 25 квітня. Оскільки запізнення з сівбою на один день, порівняно з оптимальним строком, зменшує урожайність коренеплодів на 5-7 ц/га, на 5-6 днів - на 21-71 ц/га

1.3.4 Догляд за посівами

Розглядають два способи догляду за посівами:

1) агротехнічний з механічним розпушуванням ґрунту;

2) хімічний з застосуванням пестицидів.

Найпершим завданням початкового догляду за посівами є створення умов для енергійного, дружного проростання насіння і боротьба з бур'янами. Тому через 4-5 днів після сівби проводять до сходове боронування посівними боронами ЗБП-0,6 в поперек до напрямку рядків на малій швидкості на глибину не більше 2/3 глибини загортання насіння.

Після сходове боронування проводять, якщо на одному метрі не менше 8-10 рослин у фазі 1-2 пари справжніх листків, легкими боронами на глибину 3см.

Після появи сходів у фазі вилочки розпочинають формувати необхідну густоту такими способами:

а) вручну;

б) до- і післясходовим боронуванням;

в) вздовжрядним проріджуванням за допомогою УСМК-5,4 при наявності 8-11 рослин/м² ;

г) сівба на кінцеву густоту.

Догляд за посівами після формування густоти повинен забезпечити утримання поля в розпушеному і чистому від бур'янів стані. Перший раз розпушують ґрунт у міжряддях у фазі утворення у рослин 2-3 пар справжніх листків на глибину 8-10см.

Необхідність наступних розпушувань, їх періодичність, глибину, строки визначають залежно від ущільнення ґрунту і появи бур'янів. При великій кількості опадів глибину розпушення збільшують до 14см, а при невеликих опадах її зменшують до 7см.

Вдруге грунт рекомендується розпушувати через 8-10 днів після першого на глибину 7-14см використовуючи долота та стрілчаті лапи. Захисна зона 10-12см.

Трете розпушення міжрядь на глибину 7-14см проводять долотами та підгортальними дисками. Захисна зона 12-14см. Міжрядні розпушування припиняють після змикання листків в міжряддях.

Всі агрозаходи повинні бути спрямовані на покращення фітосанітарного стану (захист від шкідників та хвороб) і одержання дружних здорових сходів. До них відноситься правильний вибір поля, типу ґрунту, дотримання сівозміни, внесення органічних добрив, заорювання сидеральних культур, поліпшений або напівпаровий обробіток ґрунту, високоякісний передпосівний обробіток ґрунту, ранні строки сівби та ін.

У технології вирощування цукрових буряків застосування пестицидів є одним з ефективних заходів для боротьби з бур'янами - гербіциди; для захисту від шкідників використовують обробку інсектицидами насіння перед висівом або під час вегетації; для захисту від хвороб застосовують фунгіциди. Застосовують препарати, які дозволені «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» за останні роки.

1.3.5 Збирання врожаю

Збирання цукрових буряків є вирішальний етап технології їх виробництва. Від правильної і чіткої організації цього процесу, раціонального використання збиральної техніки і транспортних засобів залежить повнота збору врожаю та забезпечення цукрової промисловості доброякісною сировиною.

Цукрові буряки в осінній період продовжують інтенсивно рости і накопичувати цукор. За даними науково-дослідницьких інститутів і дослідної мережі ІЦБ УААН, приріст маси одного коренеплоду з 20 серпня по 20 вересня складає в середньому 96г, а вміст цукру за цей час збільшується на 2,2%. Тому для максимального використання осінніх приростів маси коренеплодів і накопичення в них цукру масове збирання цукрових буряків у основній зоні бурякосіяння України слід проводити з 20 вересня по 25 жовтня.

При збиранні цукрових буряків застосовують технологію роздільного збирання, за якою біологічний урожай цукрових буряків (гичка і коренеплоди) збирається переважно за два проходи окремих агрегатів. Для цього використовують комплекс 6-рядних машин -- причіпну гичкозбиральну машину БМ-6А; БМ-6Б, начіпний двовальний очисник ОГД-6 в агрегаті з тракторами ЮМЗ-6АЛ або Т-70С, МТЗ-80 і самохідні коренезбиральні машини КС-6Б, КС-бВ, РКМ-6, МКК-6-02 та інші модифікації. Відвозять зібрані коренеплоди в тимчасові польові кагати, які агрегатують з тракторами типу ЮМЗ, МТЗ. Вантажать коренеплоди з кагатів навантажувачем типу СПС-4,2А [9].

1.4 Вплив органічних добрив на врожай цукрового буряку

Органічні добрива містять макро- і мікроелементи, різні корисні для рослин фізіологічно активні речовини, мікроорганізми, антибіотики тощо. Вони сприяють кращому перебігу біологічних процесів і поліпшують фізико-хімічні властивості ґрунтів. Тому про правильному використання вони є могутнім резервом підвищення родючості ґрунтів, а отже, й урожайності сільськогосподарських культур.

Органічні добрива під буряк рекомендується вносити з осені - маючи тривалий період вегетації, буряк добре бере поживні речовини з цього джерела.

Підстилковий гній, який вносять під цукрові буряки, має бути напівперепрілим після 3--4 місяців зберігання в гноєсховищах чи польових буртах. У зонах достатнього та нестійкого зволоження його вносять безпосередньо під буряк в дозах 30 - 50 т/га незалежно від ланки сівозміни. У всіх зонах і районах бурякосіяння України треба вносити тільки восени під глибоку оранку, не допускаючи розриву в часі між його розкиданням та приорюванням.

Рідкий гній (2--3% сухої речовини та 0,12--0,15% азоту) у складі основного удобрення вносять замість підстилкового в усіх зонах бурякосіяння в дозах, які містять азоту не більше 180--200 кг/га, що звичайно становить 120-- 150 т/га цього добрива в натуральному вигляді. Але краще рідкий гній застосовувати для підживлення та в складі води для поливу посівів цукрових буряків, розрахувавши його кількість за вмістом азоту по еквіваленту до потрібної дози підживлення цим елементом.

Напіврідкий гній (9--11% сухої речовини, 0,35--0,37% азоту) під цукрові буряки в основне удобрення вносять у дозах, що приблизно вдвоє більші за прийняті дози підстилкового гною, тобто 60--90т/га.

Пташиний послід -- повне органічне добриво, що містить всі основні поживні речовини, які знаходяться в ньому в легкодоступній формі. Сухий пташиний послід можна вносити по 4--6т/га восени під глибоку оранку; 8--10ц/га весною під культивацію або З0--50кг/га під час сівби в рядки.

1.5 Вплив мінеральних добрив на врожай цукрового буряку

Добрива -- самий могутній і ефективний фактор інтенсифікації технології виробництва цукрових буряків. Для забезпечення саме такого характеру їх дії застосування добрив повинне бути збалансованим за поживними речовинами, дозами, строками внесення з урахуванням біологічної потреби рослин цукрових буряків стосовно конкретних грунтово-кліматичних умов у зонах бурякосіяння.

Система удобрення цукрових буряків розробляється і здійснюється в межах загальної системи удобрення в цукробурякових сівозмінах у цілому. Система удобрення -- це не тільки джерело поповнення ґрунтових макро- і мікроелементів мінерального живлення, але й фактор позитивного впливу на цілий ряд інших показників родючості ґрунту (підвищення вмісту органічних речовин, інтенсивності мікробіологічних процесів, покращання фізичних властивостей ґрунту).

Науково-обгрунтована система удобрення цукрових буряків спрямована не тільки на підвищення їх продуктивності, але й на максимально можливу економію мінеральних добрив, яка в умовах їх дефіциту та високої вартості має не аби яке господарське значення. Вона має так розподілити елементи живлення, які вносяться з добривами в грунт, щоб вони знаходились саме там, де в них є потреба в кожний окремий період розвитку цукрових буряків. Система удобрення має таку структуру: основне удобрення, що застосовується восени під час глибокого обробітку ґрунту; рядкове, що передбачає внесення мінеральних добрив під час сівби в зону, близьку до проростаючого насіння; удобрення в період вегетації рослин, розраховане на підживлення їх під час найбільшої потреби в певних елементах живлення (кореневе та позакореневе підживлення).

Цукровий буряк дуже вимогливий до рівня удобрення. Для формування 100 ц коренеплодів і відповідної кількості гички він виносить з ґрунту 40-60кг азоту, 15-20кг фосфору, 50-70кг калію, по 10-20кг магнію та кальцію. Максимальна потреба в поживних речовинах у фазі сильного росту листків та формуванні коренеплодів (липень-серпень) [2].

Табл. 2

Винос головних елементів мінерального живлення врожаями цукрового буряку, кг/га (Д. Шпаар, 2004).

Урожай, т/га	N	P2O5	K2O
30	100..140	110..150	300…340
40	110...160	120...160	320…360
50	120...180	140...180	360…400
60	150…200	160...200	380...420
70	180…220	200…220	400...440

Мінеральні добрива (азотні, фосфорні, калійні та комплексні і мікродобрива) вносять, в основному, припосівному удобренні, а також підживленні [9].

Основну кількість поживних речовин цукрові буряки споживають у другій половині вегетації. В першій половині вегетації вони більше споживають азот і фосфор. У другій перевага переходить до калію.

При урожайності 40 - 60 т/га середня потреба у поживних речовинах з урахуванням потреб кореневої системи та листя слідуюча: N_180-260, P₂O_560-100, K₂O_250-300, Na_50-60. Культура вимагає допосівного, а найкраще осіннього внесення добрив.

Табл. 3

Система удобрення цукрових буряків [11].

Тип грунту	Норма поживних елементів кг/га , NPK	Основне внесення, кг/га, NPK	Довнесення азоту весною,кг/га
Чорнозем типовий	150-70-125	40 - 70 - 175	110
Чорнозем вилугуваний і опідзолений	130-60-140	30 - 60 - 140	100

Визначення доз внесення мінеральних добрив ґрунтується на результатах польових дослідів з урахуванням рівня планового (запрограмованого) врожаю цукрових буряків, родючості ґрунту, умов зволоження та кількості внесених органічних добрив.

Розрахунок доз добрив на заплановану врожайність починають з визначення її рівня у конкретних умовах, враховуючи врожайність при природній родючості грунту та можливий приріст від внесених добрив.

Орієнтовні дози добрив, що рекомендовані Інститутом цукрових буряків та мережею його дослідно-селекційних станцій:

Табл. 4

Зони зволоження та запланована врожайність	Грунти	Елементи живлення, кг/га
		N	Р2О5	К2О
Достатнього (40,0-50,0 т/га)	Чорноземи типові, вилуговані	160	170	160
	Чорноземи опідзолені	170	160	200
Нестійкого (35,0-40,0 т/га)	Чорноземи типові, звичайні, південні	120	150	150
Недостатнього (30,0-40,0 т/га)	Чорноземи типові, звичайні, південні	110	140	100

Рекомендовані дози мінеральних добрив вносяться на фоні 30 т/га гною при середньому рівні забезпечення ґрунту елементами живлення [9].

1.5.1 Вплив азотних добрив

Азотні добрива під цукрові буряки використовують в аміачній (безводний аміак, аміачна вода, сірчанокислий амоній), нітратній (натрієва і кальцієва селітри), аміачно-нітратній (аміачна селітра) та амідній (сечовина) формах.

Аміачна вода (водний аміак) використовується під цукрові буряки при основному внесенні та в підживленні на всіх типах ґрунтів.

Сульфат амонію доцільно вносити під оранку в районах достатнього і підвищеного зволоження.

Натрієва селітра особливо ефективна при рядковому внесенні під цукрові буряки.

В районах достатнього зволоження амонійні форми азоту ефективніше вносити під основний обробіток ґрунту восени, нітратні і нітрато-амонійні -- весною під культивацію і при ранньому підживленні. В районах нестійкого та недостатнього зволоження всі форми азотних добрив більш ефективні при внесенні під оранку [9].

При підвищенні доз мінеральних добрив врожай цукрового буряка підвищується. По даним Українського науково-дослідного інституту землеробства, при збільшені дози азотного добрива з 30 до 60кг на 1га фоні Р₄₅К₄₅ прибавка врожаю на чорноземах типових підвищилась з 29 до 42ц, на чорноземах опідзолених - з 39 до 84ц. На фоні Р₆₀К₆₀ при внесені 90кг азоту врожайність буряку - 107ц/га. Кожен кілограм азоту сприяє збільшенню врожайності на 50-60кг з гектара [6].

Азотне голодування призводить до зменшення доступу фосфору і калію, які використовуються рівномірно упродовж усього вегетаційного періоду. З усіх форм азотних добрив для цукрового буряку кращою є аміачна селітра. Але дослідження основних технологічних якостей коренеплодів цукрових буряків показали, що надлишок азоту мінеральних добрив має негативну дію на вміст цукрів за рахунок підвищеного вмісту «шкідливого» азоту, який при переробці цукрової сировини, близько 90%, переходить у сік, що погіршує його якість.

1.5.2 Вплив фосфорних добрив

Застосування фосфорних добрив забезпечує збільшення врожаю, поліпшення його якості, прискорює розвиток кореневої системи, підвищує стійкість рослин проти грибкових захворювань, прискорює дозрівання рослин. Їх треба вносити в суворо оптимальних дозах з урахуванням потреб рослини [1].

Фосфорні добрива в усіх зонах бурякосіяння застосовують у формі суперфосфату простого порошкоподібного та гранульованого (20%) і суперфосфату подвійного (44-48% P₂O₅). На вилужених, опідзолених чорноземах і сірих лісових грунтах суперфосфат можна замінити фосфоритной борошном (19,0% Р₂О₅).

Табл. 5

Продуктивність цукрових буряків залежно від форм та доз внесення фосфорних добрив

№ вар. п/п	Варіанти	Урожайність коренеплодів, т/га	Цукристість, %
1	Без добрив (контроль)	19,9	15,4
2	N120К120 (фон)	25,2	14,7
3	Фон + Р120 (суперфосфат)	31,3	15,0
4	Фон + Р120 (зернисті фосфорити)	28,3	15,0
5	Фон + Р180 (зернисті фосфорити)	31,4	15,0
6	Фон + Р240 (зернисті фосфорити)	32,7	15,2
НІР05	2,8	0,5

Отже, на підставі отриманих даних можна зробити висновок, що найбільш ефективним та економічно вигідним є застосування Р₁₂₀ у вигляді суперфосфату простого на фоні N₁₂₀К₁₂₀ для одержання високих врожаїв та цукристості.

По даним Українського науково-дослідного інституту землеробства, при збільшені доз фосфорних добрив з 45 до 90кг на фоні N₄₅К₄₅ прибавка врожаю на чорноземах типових підвищилась з 34 до 52ц, на чорноземах опідзолених - з 56 до 76ц на 1га [12]. У стаціонарному досліді на Верхняцькій дослідно-селекційній станції застосування в системі удобрення буряка цукрового фосфору в половинній дозі (Р₅₀) на азотно-калійному фоні сприяло додатковому підвищенню врожайності коренеплодів на 7,3, а збору цукру на 1,48т/га.

1.5.3 Вплив калійних добрив

Багаточисельними дослідами, проведеними в Україні, встановлено, що частка калійних добрив в сумарній прибавці врожаю сільськогосподарських культур становить 34,6-43,0%. Вони значно підвищують врожайність господарських культур, якщо використовувати їх разом з азотними та фосфорними. Їх дози залежать від наявності рухомих форм калію в ґрунті, біологічних особливостей культури, попередника, запланованого врожаю тощо [1].

При недостачі калію листя цукрового буряка набуває блакитнуватого відтінку, стає зморшкуватим і в'ялим. На листях нижнього ярусу з'являється крайовий опік, який переходити на середній ярус, а потім і на усю рослину, черешки стають короткими і сухими. Тому незалежно від типу грунтів калійні добрива підвищують врожайність буряка на 15-50ц/га, а цукристість на 0,2-0,5%. Це підтверджується багаторічними даними ВИУА та НИУИФ: при внесені дози добрива, яка рекомендується під цукровий буряк для отримання 300-350ц/га надбавка врожаю від калію по фону NP становить 52 ц/га. Практично рівноцінне калію дія на цукровий буряк робить і натрій. Тому під цю культуру рекомендуються низьковідсоткові калійні добрива (каїніт, змішані калійні солі, калій - електроліт). Але кращі результати на чорноземних ґрунтах дає калійна сіль (40,0% K₂O) [15].

За даними Верхняцької дослідно-селекційної станції виключення калію з повного мінерального добрива призводить до зниження врожайності коренеплодів на 3,3т/га у порівнянні до рекомендованої дози основного мінерального добрива (N₁₂₀P₁₀₀K₁₄₀) [17].

Калійним живленням буряк має бути забезпечений в усі періоди росту, але особливо він потрібний в другу половину вегетації, коли відбувається енергетичний відтік цукру з листя в коріння. Тому при нестачі калію в грунті доцільно вносити його в підживлення при міжрядній обробці. Кращим поєднанням строків та способів внесення калійних добрив під цукровий буряк слід вважати внесення 75-80% калію під зяблевую оранку, 3-5% при посіві у формі складних добрив і 15-20% в підживлення [19]. Результатами багаторічних досліджень доведено, що застосування калійних добрив під передпосівний обробіток та у підживлення значно знижує їх ефективність порівняно з осіннім внесенням під глибоку оранку [18].

1.5.4 Сумісний вплив мінеральних добрив

Світова практика свідчить, що найбільш економічно вигідно використовувати комплексні добрива, які у своєму складі містять декілька елементів живлення. Це дає змогу економити на транспортних засобах, будівництві складів, засобів механізованого внесення їх у грунт. Комплексні добрива кращі ніж прості для рослин і тим, що вони отримують елементи живлення з одного місця [1].

Приріст урожаю коренеплодів цукрових буряків при внесенні 1 г азоту становить у середньому 35,7кг; 1кг фосфору -- 37,5кг; 1кг калію -- 18,8кг. Внесення повного мінерального добрива в оптимальних співвідношеннях елементів забезпечує збільшення вмісту цукру в коренеплодах на 0,2-0,4%. Надмірна кількість азоту знижує цукристість буряків на 0,3-0,4%; фосфор сприяє незначному підвищенню цукристості (0,2-0,3%), а калій помітно підвищує її (0,3-0,6%). Підвищені дози азоту погіршують технологічні якості коренеплодів, а фосфорні й калійні добрива поліпшують їх [20]. Але Н.І. Горна, І.Ф. Бузанов відзначали, що застосування азотних добрив одночасно з фосфорними позитивно впливають на покращення якості коренеплодів, при цьому вміст азоту зменшується. Калій, як правило, позитивно впливає на використання рослинами азоту, покращення якості сировини [14].

Максимальну продуктивність цукрових буряків забезпечує внесення органічних і мінеральних добрив. У дослідах Дніпропетровського аграрного університету на чорноземах звичайних при сумісному внесенні під цукрові буряки гною (30т/га) і мінеральних добрив (N₆₀-₂₄₀P₁₂₀-₁₄₀K₆₀-₂₄₀) врожайність коренеплодів підвищувалась на 65 - 124ц/га порівняно з урожайністю без застосування добрив (373ц/га), у тому числі й за рахунок внесення гною .

Під основний обробіток вносять більшу частину річної норми мінеральних добрив в оптимальному співвідношенні їх складових з урахуванням вмісту елементів живлення на кожному конкретному полі. Високу врожайність і цукристість буряка отримують при внесенні добрив в співвідношенні 1:1:1 або 1:1, 2:1. Порушення правильних співвідношень елементів живлення в ґрунті може викликати відхилення від нормального розвитку цукрового буряка [15]. Для підвищення їх ефективності бажане різноглибинне внесення у такі строки: основне удобрення фосфорними та калійними добривами восени під оранку на глибину 15-30см, оскільки вони дуже повільно переміщуються в ґрунті, азотні добрива, які легко вимиваються, вносять весною перед передпосівним обробітком ґрунту під культивацію [22]. Орієнтовні річні норми їх у зоні достатнього зволоження на чорноземах опідзолених становлять N_140-160P_100-120K_120-160, у зоні нестійкого зволоження на чорноземах слабкосолонцюватих - N_70-90P₁₀₀K₆₀, на чорноземах солонцюватих - N₁₁₀P₁₂₀, на чорноземах звичайних і південних - N_100-110P_100-120K_80-100. У рядки добриво вносять в усіх зонах. У зоні достатнього, а інколи і нестійкого зволоження доцільні підживлення у фазі 2-4 пар листків буряків у дозі N₃₀P₃₀K₄₀ на глибину 12 - 14см. У зоні недостатнього зволоження через пересихання верхнього шару ґрунту (10 - 15см) усю річну норму добрив вносять під зяблеву оранку, за винятком N₁₀P_15-20K₁₀, які вносять під час сівби в рядки. Застосовують аміачну селітру, суперфосфат, хлорид калію, нітроамофоску та інші добрива, при потребі збагачені на мікроелементи [20].

Табл. 6

Продуктивність цукрових буряків залежно від норм, строків та способів внесення добрив

№ вар. п/п	Варіанти	Урожайність коренеплодів, т/га	Цукристість, %
1	Без добрив (контроль)	30,4	15,4
2	N60P60K60 під глибоку оранку	37,9	15,6
3	N90P90K90 під глибоку оранку	39,7	15,4
4	N120P120K120 під глибоку оранку	41,4	15,0
5	N90P90K90 під культивацію восени	38,3	15,6
6	N90P90K90 під культивацію весною	35,4	15,7
НІР05	1,4	0,4

Отже, за результатами даної таблиці можна зробити висновок, що для отримання високої урожайності коренеплодів з поліпшеними показниками якості під цукрові буряки необхідно вносити мінеральні добрива в нормі 90-120 кг/га д.р. NРК під глибоку оранку, або під культивацію восени. Весняні строки внесення річної норми добрив під культивацію спричинюють зменшення урожайності коренеплодів на 12,1% відносно використання їх під зяб [21].

У стаціонарному досліді на Верхняцькій дослідно-селекційній станції на чорноземі опідзоленому важкого гранулометричного складу буряк цукровий без застосування добрив має порівняно високу врожайність, яка в середньому за 2005-2007рр. становила 34,6т/га. Внесення азотних і калійних добрив під основний обробіток сприяло збільшенню врожайності коренеплодів і гички на 3,0 і 10,3т/га відповідно. Проте зниження цукристості на 0,7% проти контролю сприяло зростанню збору цукру лише на 0,26 т/га [17].

Табл. 7

Влив різних доз мінеральних добрив на продуктивність буряка цукрового, 2005-2007 рр.(за даними досліду на Верхняцькій дослідно-селекційній станції )

Варіант	Врожайність коренеплодів, т/га	Цукристість, %
Без добрив (контроль)	34,6	16,0
N120K140	37,6	15,3
N120Р50K140	44,9	16,2
Р100K140	42,0	16,5
N60Р100K140	46,6	16,3
N120Р100	43,0	15,7
N120Р100K140	46,3	15,7
N60Р50K70 + гній 40 т/га	48,5	15,8
N120Р100K140+гній 40 т/га	47,8	15,4
НІР05	1,7	0,5

1.6 Інгібітор нітрифікації N-serve

Для зниження втрат азоту, підвищення ефективності азотних добрив, для консервації азоту сечовини і аміачних добрив в ґрунті в амонійній формі використовуються інгібітори нітрифікації. Вони, знижуючи кількість нітратів і зменшуючи процес нітрифікації, перешкоджають пересуванню за профілем нітратів з кореневмісного шару, а побічно сприяють зниженню газоподібних втрат. Необхідно враховувати, що дія інгібіторів залежить від різних чинників: температури, вологості (інгібітори найбільш активні при вологості 45-75% польової вологоємкості), родючості ґрунту (на неродючих ґрунтах інгібітори ефективно діяти не будуть).

Встановлено, що спільна дія інгібіторів і мінеральних добрив знижує кількість нітратів в перші 20 днів. Інгібітори не чинять впливу на використання азоту з добрив, але закріплюють його в органічній формі, внаслідок чого знижуються втрати азоту в 2-2,5рази. В більшості випадків їх дія триває 6-8 тижнів, а при осінньому внесенні значно довше. Дослідження показують, що азотні добрива можна вносити спільно з інгібіторами нітрифікації восени, не побоюючись значних втрат азоту.

Інгібуючу дію на процес нітрифікації мають препарати N-serve, активна частина яких є з'єднання 2-хлор-6-трихлорметил піридин. Усебічна перевірка цих препаратів показала відсутність у них фітонцидного і токсикологічного ефекту. Їх можна вносити до ґрунту в суміші з твердими добривами. Деякі з інгібіторів застосовують у вигляді розчинів або емульсій. У врожаї зерна ці препарати не виявляються, а в тканинах рослин відмічена невелика кількість 6-хлор-пиколиновой кислоти, яка поступово гідролізується [23]. Ці препарати при внесенні до ґрунту в дозі 0,5-2кг на 1га разом з амонійними добривами і сечовиною гальмують нітрифікації протягом 1,5-2 місяців і зберігають мінеральний азот ґрунту і добрива в амонійній формі, що також покращує умови живлення рослин, посилює інтенсивність їх зростання, накопичення сухої речовини і збільшення асиміляційної поверхні. За іншими даними інгібітори нітрифікації консервують азот добрив на деякий час в аміачній формі, наприклад, N - serve і N - Джакос, рекомендують вносити в дозі 2% від вмісту азоту в добриві, що в 2 рази знижує зміст нітратів в продукції. Пригнічуючи нітрифікацію азоту добрив, інгібітори (як виявили досліди з ¹⁵N) знижують в 1,5-2 рази його втрати в газоподібній формі і внаслідок вимивання нітратів. У результаті цього під впливом інгібіторів, як показали польові досліди з різними культурами, значно підвищуються урожай і ефективність азотних добрив [24].

У 1975-1978 рр. в різних дослідних установах колишнього радянського союзу було проведено широке випробування препарату N-serve під керівництвом кафедри агрохімії ТСХА. Підсумки цієї роботи дали позитивні результати. Урожаї різних сільськогосподарських культур зростали в більшості випадків на 10-25%. У США від застосування інгібіторів нітрифікації урожаї озимої пшениці збільшувалися на 16-20%, кукурудзи - на 7,2-33%, бавовнику - на 10-12% В Індії на 6-14% зростав урожай рису [23].

Застосування високих доз азотних добрив при поєднанні з інгібітором нітрифікації N-serve .в умовах розораних люцерників, сприяє посиленню зростання, розвитку, плодонакопичення, підвищенню урожаю бавовни-сирцю та покращенню якості волокна.

При внесенні в суміші з твердими і рідкими добривами або сечовиною інгібітору нітрифікації N-serve пригнічується нітрифікація амонійного азоту в ґрунті та з добрив в умовах ґрунтів розораних люцерників, яка триває протягом 35-45 днів, а потім вона знижується.

Отже, з інгібіторів нітрифікації за останні роки найчастіше застосовуються американський препарат N-serve, який при внесенні в суміші з твердими або рідкими аміачними, амонійними добривами або сечовиною в дозах 1-2% від кількості азоту добрив гальмує процеси нітрифікації протягом 1,5-2 місяців, тобто в період інтенсивного споживання азоту рослинами. Швидкість розкладення інгібітору в ґрунті, а отже, і тривалість його дії залежать від механічного складу ґрунту, його вологості, реакції, температури, вмісту гумусу і інших умов.

Інгібітори, пригнічуючи нітрифікацію азоту добрив, знижують його втрати в газоподібній формі, з поверхневим стоком води і в результаті вимивання нітратів. Це призводить до істотного підвищення урожаїв, особливо бавовнику, рису, овочевих культур, кукурудзи на зерно і силос, інших просапних і кормових культур, що вирощуються в умовах зрошування або в районах підвищеного зволоження. Застосування інгібіторів дозволяє поліпшити якість продукції, оскільки при цьому запобігається накопичення токсичних кількостей нітратів в сільськогосподарській продукції, знижуються захворювання рослин деякими хворобами, з'являється можливість понизити дози азотних добрив внаслідок підвищення коефіцієнта використання азоту.

Колообіг азоту

Колообіг азоту в ґрунті складається з наступних стадій:

1. Симбіотична та несимбіотична азотфіксація атмосферного азоту N₂ спеціальними азотфіксуючими бактеріями (Azotobacter, Clostridium, рід Rhizobium), якого в повітрі міститься ~78%;

2. Амоніфікація (гниття) - це процес розкладу азотовмісних органічних сполук з утворенням аміаку, який в ґрунті перетворюється в іон амонію, має позитивне значення;

3. Нітрифікація - процес окислення аміаку до нітритів та нітратів нітрозними та нітратними бактеріями, має як позитивне так і негативне значення;

4. Денітрифікація - процес переходу нітратів в молекулярний азот. Це негативний процес оскільки викликає втрату молекулярного азоту.

Рис. 1 Колообіг азоту

Висновок: цукровий буряк, як головна технічна культура, дуже вимоглива до умов живлення. Він використовує значно більше елементів живлення ніж інші культури. Тому на сучасному етапі сільськогосподарського виробництва застосування мінеральних добрив поряд з іншими агротехнічними прийомами є важливим фактором підвищення врожайності цукрових буряків.

Глава ІІ. Умови та методика проведення дослідження

2.1 Мета досліджень

Метою дослідження проведення даного польового досліду є визначення впливу сумісного внесення мінеральних добрив та інгібітору нітрифікації N-serve на врожайність цукрового буряку при вирощувані у зоні Лісостепу. За результатами даного досліду ми можемо визначити оптимальну норму азотних добрив на фоні P₁₆₀К₁₆₀, що дає змогу отримати високі врожаї та підвищити цукристість цукрового буряку, оскільки надмірна норма азоту негативно впливає на його розвиток та технічні якості. Внесення мінеральних добрив (основна увага приділяється азотним добривам) та інгібітору нітрифікації N-serve дозволяє визначити ступінь зменшення втрат амонійних та нітратних форм азоту в результаті процесу нітрифікації (є негативним явищем), що дозволяє збільшити вміст рухомого азоту в ґрунті та як наслідок його поглинання рослинами.

2.2 Характеристика визначеного метода проведення досліджень

У зв'язку з великою комплексністю вивчаємих об'єктів у науковій агрономії використовують різноманітні методи дослідження. Одним з основних методів агрохімічного досліду є дослід в полі. Польовий дослід - це метод вивчення життя рослин в польових умовах, близьких до виробничих, на спеціально виділених та вивчених частинах поля з метою вивчення впливу певного фактору на якість та рівень врожайності.

Агрохіміки вивчають в польових дослідах головним чином дію добрив на врожайність різних культур, його якість; використовують для визначення запасу основних елементів живлення рослин у ґрунті.

Особливістю польового досліду, яка відрізняє його від інших методів досліду, є те що культурні рослини вивчають у сукупності з ґрунтовими, кліматичними та агротехнічними факторами.

Цінність результатів польового досліду залежить від дотримання певних вимог:

1) польовий дослід повинен проводитися в типових умовах. Під типовістю польового досліду розуміють відповідність умов його проведення грунтово-кліматичним та агротехнічним умовам даного району або зони, де будуть втілюватися результати даного досліду; дослід проводять на тому рівні агротехніки, який застосовують передові господарства;

2) слід дотримуватися єдиної логічної відміни, тобто варіанти між собою повинні відрізнятися тільки тим фактором, який вивчається;

3) дослід закладають на спеціально вивченій і виділеній частині поля з добре відомою історією;

4) дослід повинен закінчуватися точним обліком врожаю та якістю продукції [29].

Отже, даний метод дає змогу отримати результати досліджень, які безпосередньо можна впроваджувати у виробництво.

2.3 Схема досліду

Схема досліду - це сукупність певної кількості варіантів, які заплановано вивчити.

Варіант досліду - складова частина схеми досліду, яка визначається тим фактором, який вивчається в даному досліді. Оптимальна кількість варіантів в досліді 10-12. Якщо їх більше 12, то у схему досліду необхідно включити додатковий контрольний варіант. Оскільки із збільшенням кількості варіантів рівноточність порівняння зменшується, тому що зростає площа під дослідом і можна вийти за межі однорідного за властивостями і родючістю ґрунту [30].

Кожен варіант в досліді має повторність, від якої в певній мірі залежить точність польового досліду та надійність середніх значень по варіантам Повторність - кількість однойменних варіантів на території досліду. При збільшенні числа повторності, зменшується помилка досліду. Це краще ніж відповідне збільшення площі під при незмінній повторності [29]. Повторення - частина площі дослідної ділянки, яка зайнята повним набором всіх варіантів схеми досліду [30].

Табл. 8

Варіанти	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	Х сер
P160К160 - фон	346	335	416	367	317	356
Фон + N-serve	348	337	420	369	317	358
Фон + N90	431	438	495	427	355	429
Фон +N90 +N-serve	463	483	524	473	394	467
Фон + N120	462	464	538	474	397	467
Фон+N120+N-serve	503	497	577	491	420	498
Фон + N150	483	436	565	475	422	476
Фон +N150+N-serve	501	470	579	490	439	496

Даний дослід має вісім варіантів у п'ятикратній повторності, де вивчається сумісний вплив різних норм азотних добрив та інгібітору нітрифікації N-serve на фоні 160кг діючої речовини фосфору та 160кг д. р. калію.

Контрольним варіантом при дослідах з видами та формами добрив є варіант з основним добривом, на фоні якого досліджується ефективність окремих видів, форм та доз добрив [30].

ІІ варіант - на фоні P₁₆₀К₁₆₀ визначаємо вплив інгібітору нітрифікації N-serve на родючість цукрових буряків без застосування азоту;

ІІІ, V, VII варіанти - на фоні P₁₆₀К₁₆₀ визначаємо вплив різних доз азотних добрив відповідно N₉₀, N₁₂₀ , N₁₅₀ на врожайність цукрового буряку;