Розробка системи та плану удобрення культур польової сівозміни ЗАТ НВФ "Урожай" Звенигородського району Черкаської області

Загальна характеристика та ґрунтово-кліматичні умови господарства, принципи землекористування. Надходження та виробництво добрив. Оцінка врожайності та її поліпшення. Обґрунтування потреби у вапнуванні ґрунтів та розрахунок норм вапнуючого матеріалу.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 08.04.2014
Размер файла 71,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розробка системи та плану удобрення культур польової сівозміни ЗАТ НВФ "Урожай" Звенигородського району Черкаської області

Вступ

Оптимальний ріст рослин залежить від кліматичних факторів (світловий, тепловий, водний, атмосферний режими), забезпеченості поживними речовинами, а також від структури та кислотності ґрунтів, вмісту в них гумусу та інших властивостей. Всі ґрунти мають запас поживних речовин, але більша їх частина знаходиться в малодоступній формі. Тому для оптимізації живлення рослин в ґрунт вносять добрива.

В складі рослин знайдено більш ніж 70 хімічних елементів. Для нормального росту рослин необхідні лише 15: C, O, H, N, P, K, Ca, Mg, S, B, Fe, Mn, Cu, Mo, Zn. Кожний з цих елементів виконує в рослинах свою специфічну роль і не може бути замінений. Ряд дослідників вважає Si необхідним елементом (наприклад для рису). Для окремих культур встановлена корисність Na, Co і Cl. Вода, що є джерелом H і O, зазвичай в наявності в достатніх кількостях. Вуглець та кисень поглинаються рослинами з атмосфери у вигляді CO2; додаткове забезпечення ним потрібне лише в теплицях.

Добрива - основа підвищення кількості та якості сільськогосподарської продукції. Їх доцільне використання покращує родючість ґрунтів, підтримує позитивний баланс біогенних елементів та гумусу. Близько 50% загального врожаю одержують за рахунок добрив. Правильне застосування їх дає змогу активно втручатися у кругообіг речовин на Землі, створювати, зокрема, позитивний баланс поживних речовин у землеробстві.

Правильне застосування добрив досягається лише за успішного проведення також інших сільськогосподарських робіт. Будучи важливим, але не єдиним фактором підвищення врожаю, добрива є складовим елементом всієї системи агрохімічних заходів (зниження кислотності ґрунту, боротьба з бур'янами, хворобами та шкідниками рослин, вибір найвдаліших сортів, дотримання оптимальних строків посіву, норм висіву та посадки та ін.).

1. Загальна характеристика та ґрунтово-кліматичні умови господарства

1.1 Загальні відомості про господарство

НВФ «Урожай» розміщене в Правобережній частині Лісостепу, Черкаської області, Звенигородського району в селі Богачівка. Відстань до районного центру 15 км. Відстань до центру м. Черкаси знаходиться на відстані 100 км. Спеціалізація господарства зернова з розвиненим тваринництвом.

Для зберігання мінеральних добрив в господарстві побудований склад для їхнього зберігання, який розташований за 5 км від житлових приміщень. Для внесення мінеральних добрив та меліорантів використовують МВУ-5, МВУ-6, МВУ-0,5А, органічних добрив Ї РОУ-6, МТТ-23.

Для зберігання органічних добрив в господарстві використовується гноєсховище наземного типу, розташоване на відстані 900 м від житлових приміщень та 50 м від тваринницьких ферм. Спосіб зберігання гною Ї напівперепрілий.

1.2 Землекористування господарства

Табл. 1.1. Землекористування господарства

Угіддя

Площа

га

%

2. Площа ріллі в сівозмінах:

у т.ч. в польовій

500

100

У господарстві запроектована 5-пільна польова сівозміна, яка включає: кукурудзу, горох, пшеницю озиму, соняшник, ячмінь.

Табл. 1.2. Схема польової сівозміни №1

№ поля

Чергування культур у сівозміні

Площа, га

1

Кукурудза

100

2

Горох

100

3

Пшениця озима

100

4

Соняшник

100

5

Ячмінь

100

1.3 Надходження та виробництво добрив у господарстві

У господарстві використовуються органічні та мінеральні добрива. Із азотних добрив використовують аміачну селітру, натрієва селітра, фосфорних Ї суперфосфат гранульваний, калійних Їсульфат калію. Фосфорні та калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту, а азотні - під передпосівну культивацію, а також в рядки під час сівби.

З органічних добрив використовують підстилковий гній, солому та компости. Органічні добрива вносять під основний обробіток ґрунту під культури, які найкраще реагують на його внесення.

1.4 Ґрунтово-кліматичні умови та врожайність сільськогосподарських культур

За даними Звенигородської метеостанції середньорічна кількість опадів становить 633 мм. Підземні води залягають на глибині 22-24 м.

Клімат регіону помірно-середньо-континентальний. Сума активних температур становить 2400, тривалість періоду із середньодобовою температурою вище 5?С становить 250 днів. Ґрунти господарства представлені чорноземами cильнореградовані та слабореградовані на лесах.

В цілому ґрунтово-кліматичні умови господарства сприятливі для вирощування більшості культур помірного поясу.

Табл. 1.3. Агрохімічна характеристика ґрунтів польової сівозміни

№Поля

Площа га

Ґрунт який переважає на полі

Вміст гумусу%

, %

Вміст рухомих сполук, мг/кг

Смоль/кг

За методом:

1

100

Чорноземи південні малогумусовані

2,26

7,78

0,58

26,6

62

80

144

2

100

Чорноземи південні малогумусовані

3,45

7,34

0,07

29,3

71

40

138

3

100

Чорноземи звичайні глибокі малогумусовані

3,9

6,7

1,39

33,2

61

96

84

4

100

Чорноземи реградовані важкосуглин-кові на лесах

3,49

7,02

1,46

33

52

105

144

5

100

Чорноземи південні малогумусовані

3,48

7,75

0,95

30,9

52

83

129

Середньозважений показник

3,316

7,318

0,89

30,6

59,6

80,8

127,8

Висновок: Згідно середньозваженого показника ступінь кислотності ґрунту нейтральний, сума основ дуже велика, а забезпеченість ґрунту азотом дуже низька (метод Тюріна-Кононової), забезпеченість ґрунту рухомими сполуками фосфору - середній, а калієм - висока (метод Чирикова)

Табл. 1.4. Урожайність сільськогосподарських культур у господарстві, т/га

Культура

Продукція

Середня

Запланована на 2013 рік

Кукурудза

Зерно

3,21

4,43

Горох

Зерно

1,89

2,61

Пшениця озима

Зерно

3,35

4,68

Соняшник

Зерно

1,42

2,21

ячмінь

Зерно

2,21

2,89

У цілому ґрунтово-кліматичні умови господарства сприятливі для вирощування всіх сільськогосподарських культур запроектованої сівозміни господарства. Проте несприятливі особливості погоди в окремі роки призводять до значного зменшення ефективності добрив.

За останні два роки зміни в врожайності спостерігались суттєві в межах 0,4 - 13.8%. В цілому погодні умови забезпечували високі врожаї, не дивлячись на високу температуру повітря, так як використовуємо раціоновані під наші погодні умови, оптимальні строки було проведена посівна компанія, тому заплановані врожаї очікується на 28% більше від попереднього року.

2. Обґрунтування потреби у вапнуванні ґрунтів та розрахунок норм вапнуючого матеріалу

добриво врожайність землекористування

Підвищена кислотність ґрунту та недостатня кількість кальцію і магнію одна з основних причин низької родючості багатьох ґрунтів, особливо дерново-підзолистих. Інтенсивне ведення господарства, високі урожаї зумовлюють щорічний винос 350-450 кг/га СаС03. Вимивання кальцію зростає із збільшенням застосування мінеральних добрив. Нестача кальцію і магнію посилює токсичність водню й алюмінію, що виявляється у зниженні проникності протоплазми, ослизненні кореневої системи, зменшенні надходження поживних речовин у рослину та недоборі врожаю.

Підвищена кислотність ґрунту порушує оптимальне мінеральне живлення рослин, пригнічує життєдіяльність мікрофлори, підвищує токсичну концентрацію алюмінію, заліза, мангана. Кислотність ґрунтового середовища змінюється протягом року і її величина залежить від кислотності ґрунту, виділень рослин та мікроорганізмів, надходжень у ґрунт добрив і різних речовин, що можуть підвищувати кислотність ґрунту.

Для зменшення кислотності ґрунту проводять його вапнування. При внесенні вапна в ґрунті воно перетворюється і дисоціює.Гідрокарбонат кальцію взаємодіє з органічними і мінеральними кислотами ґрунту, а також з ґрунтовим вбирним комплексом.

Д.М. Прянишников вважав, що основним у багатосторонній дії вапна на ґрунт є ліквідація підвищеної кислотності ґрунту. Внесений кальцій сприяє гуміфікації рослинних решток, коагуляції гумусу та утворює малорозчинні гумати кальцію.

Вапнування ґрунтів не тільки зумовлює збільшення азотфіксуючої здатності мікрофлори, а й підвищує нітрифікаційну здатність ґрунту, зменшує газоподібні втрати азоту. Неправильне застосування амонійних добрив, сечовини, зумовлює збільшення втрат азоту цих добрив до 20-36%. Вапнування поліпшує фосфатне живлення рослин за рахунок перетворення фосфатів заліза та алюмінію на більш рухомі сполу­ки, збільшує поглинальну здатність кореневої системи, зменшення антагонізму між фосфором і алюмінієм. При сумісному застосуванні вапна і фосфоритного борошна, преципітату, фосфат-шлаку умо­ви фосфатного живлення рослин погіршуються. Тому вапно і наз­вані вище фосфорні добрива потрібно вносити окремо.

Вапнування сприяє більшому виносу калію з ґрунту, мобілі­зації запасу молібдену, причому рухомість молібдену і мангану при вапнуванні зменшується.

Висновок: Вапнування ґрунтів сівозміни проводити не потрібно, оскільки реакція ґрунтового середовища нейтральна (6,7-7,8). Вони мають найсприятливіші фізичні та фізико-хімічні властивості, вирізняються високою мікробіологічною активністю й близькими до оптимальних умовами мінерального живлення.

3. Виробництво і використання органічних добрив

Органічні добрива - добрива, що містять елементи живлення рослин переважно у формі органічних сполук. До них відносять гній, компости, торф, тирса, солома, зелене добриво, мул (сапропель), промислові та господарські відходи та інші. Органічні добрива містять азот, фосфор, калій, кальцій та інші елементи живлення рослин, а також органічні речовини, яка позитивно впливає на властивості ґрунту.

Органічні добрива складаються з речовин тваринного і рослинного походження, які, розкладаючись, утворюють мінеральні речовини, при цьому в приземний шар виділяється діоксид вуглецю, необхідний для фотосинтезу рослин. Крім того, органічні добрива благотворно впливають на водне і повітряне живлення рослин, сприяють розвитку ґрунтових бактерій та мікроорганізмів, які живуть в симбіозі з корінням овочевих культур і допомагають їм отримати доступні поживні елементи. До органічних добрив відносять гній, торф, компост, пташиний послід та інші матеріали ….

Стимулюючий ефект органічних добрив значно підвищується, якщо виготовити з них дрібнодисперсний порошок (до розмірів наночастинок).

Гній

Це найцінніше органічне добриво. У гною різних тварин в середньому міститься (%): води 75, органічної речовини 21, загального азоту 0,5, засвоюваного фосфору 0,25, окису калію 0,6. Якість гною залежить від виду тварини, її корму, підстилки та способу зберігання. Так, при годівлі свиней використовують багато концентратів, тому гній відрізняється високим вмістом азоту, а в раціоні жуйних тварин присутні грубі корми - в їх гної більше калію.

Кращий підстилковий матеріал для гною - торф, однак частіше використовують солому чи тирсу. Кінський гній на солом'яній підстилці незамінний на холодних глинистих ґрунтах. Його найкраще використовувати в якості біопалива для парників. Гній великої рогатої худоби зігрівається гірше, ніж кінський, тому що в ньому міститься більше води. Але цей гній незамінний на легких ґрунтах. Свинячий гній відрізняється кислою реакцією, при його використанні треба додавати вапно. У кролячому гної виявлені всі необхідні для рослин речовини. Його цінність збільшується при змішуванні з гноєм інших тварин і пташиним послідом. Гній нутрій за хімічним складом та фізичними властивостями різко відрізняється від гною інших тварин, тому його можна використовувати тільки в перебродженому вигляді, а ще краще додавати в компости. Компостну купу можна періодично поливати насиченим розчином гною нутрій, але щоб запобігти втраті азоту, необхідно додавати суперфосфат (1,5-2 кг на 100 кг компосту). Навесні наступного року такий компост можна вносити в ґрунт.

Розрізняють чотири стадії розкладання гною. У свіжого гною колір і міцність соломи змінюються незначно. Вода при його промиванні набуває червонуватого або зеленого відтінку. У напівсперепрілого гною солома стає темно-коричневою, втрачає міцність і легко розривається. Водний розчин темного кольору. Гній у цій стадії втрачає 30% початкової маси. Перепрілий гній являє собою чорну мажучу масу. Солома розкладається повністю, гній втрачає 50% маси. Перегній - пухка землиста маса. У цій стадії розкладання втрати початкової маси досягають 75%.

Гній у стадії меншого розкладання вносять восени, більшого - навесні. Свіжий гній використовувати небажано. Якщо гною недостатньо, то його доцільно вносити в менших дозах, але на велику площу, наприклад в лунки. На холодних ґрунтах гній закладають на глибину 10-15 см так, щоб зверху він був прикритий землею, на теплих, швидко просихають - на повну глибину оброблюваного шару. Гнійна рідота (рідка частина гною великої рогатої худоби) - азотно-калійне добриво. Через малий вмісту фосфору в гнойову рідину корисно додавати суперфосфат (15 г. на 1 л). Це добриво використовують для рідкої підгодівлі, для чого його розбавляють водою [1: (4 …5)], а також для приготування торфогнойового компосту. Коров'як (водний настій коров'ячого калу) досить часто застосовують для рідкої підгодівлі, розбавляючи водою (1:6 або 1:10). Розчин зазвичай готують в дерев'яному посуді. Якщо розчин залишають для бродіння, то з нього швидко випаровується азот, тому перед вживанням додають сірчанокислий амоній (10-20 г. на 10 л).

Пташиний послід

За хімічним складом пташиний послід відноситься до числа кращих видів органічних добрив. Найціннішим вважається курячий і голубиний послід, менш цінним - качиний і гусячий. При частому внесення посліду в ґрунті накопичується азот в нітратній формі, тому дане добриво краще закладати восени, рівномірно розподіляючи по всій площі. Але найефективніший пташиний послід при використанні в рідкій підгодівлі. Для приготування розчину ємності наполовину заповнюють послідом, потім заливають водою, закривають кришкою і настоюють 3-5 діб. Далі розчин вдруге розбавляють водою (1:10).

Торф

У торфі міститься не дуже багато доступних для рослин поживних елементів, але зате він збільшує вміст гумусу і покращує структуру ґрунту. Темний колір торфу сприяє поглинанню тепла та швидкому прогріву ґрунту.

За ступенем розкладання розрізняють кілька видів торфу. Верховий відрізняється слабким ступенем розкладання рослинних залишків і високою кислотністю. Низинний характеризується високим ступенем розкладання і меншою кислотністю. Перехідний торф займає проміжне положення між ними.

Торф збирають в болотах, потім розкладають для провітрювання або закладають у компостну купу. Вносять торф у будь-який час року, навіть взимку по снігу. Але не можна забувати, що до нього необхідно додавати вапно. На городі торф найкраще додавати в компости, а також у ґрунтові суміші для вирощування розсади та захищеного ґрунту.

Мул

Мул накопичується на дні ставків, озер, річок. У ньому багато перегною, азоту, калію і фосфору. Після нетривалого провітрювання мул можна успішно використовувати на піщаних ґрунтах (3-9 кг на 1 мІ).

Фекалії

Фекалії багаті мінеральними речовинами, які легко засвоюються рослинами. Однак фекалії, що знаходяться у вигрібних ямах, швидко розкладаються, з них швидко випаровується азот. Для кращого збереження азоту на дно вигрібної ями насипають торф шаром 20-25 см. Потім фекалії перешаровують невеликою кількістю торфу. У результаті не тільки зберігається азот, але і зникає смердючий запах. Перед застосуванням як добрива фекалії компостують, щоб знезаразити від глистів, яйця яких гинуть при температурі 45-50°С.

Тирса і деревна кора

Тирса - дешеве органічне добриво, яке може суттєво підвищити родючість ґрунту, поліпшити його повітропроникність і вологоємність. Лише вносити їх слід не в свіжому вигляді, а в перепрілому або в суміші з іншими матеріалами. Для прискорення процесу розкладання тирсу складають у купи, змочують водою, гнойовою рідиною. Можна змішати їх з опалим листям та рослинними рештками. Корисно перешаровують тирса землею. Протягом літа купу двічі перелопачують, додаючи накопичилися рослинні залишки і нітрофоску. Через те що тирса мають кислу реакцію, до них додають вапно або крейда (120-150 г. на одне відро).

Деревну кору (відходи деревообробної промисловості) перед використанням компостують. Кору вологістю 75% подрібнюють на шматочки довжиною 10-40 см, складають у купи і вносять мінеральні добрива (кг на 100 кг): аміачної селітри 0,9, сечовини 0,7, натрієвої селітри 2, суперфосфату 0,2, сульфату амонію 1, 5. Купу періодично перемішують і зволожують. Через 6 місяців компост готовий до використання.

Сидерати

Це органічне добриво, що являє собою рослинну масу одно-або багаторічних бобових рослин, заораних в ґрунт (ярого гороху, ярої вики, кормових бобів, люпину, сераделу), а також фацелії, гречки, соняшнику та інших. За своєю дією сидерати майже рівноцінні свіжому гною. Живильні елементи, що містяться в рослинній масі сидератів, потрапляючи в ґрунт і поступово розкладаючись, переходять в доступний стан для наступних культур, а органічна сидеральна речовина сприяє відновленню ґрунтової структури. Деякі сидеральні культури (люпин, гречка, гірчиця) збільшують розчинність і доступність для рослин малорухомих ґрунтових фосфатів, а люпин може використовувати важкодоступні форми калію.

У залежності від ступеня виснаження ґрунту сидерати розміщують на ділянці все літо, або як проміжну культуру. Наприклад, їх висівають після збирання ранніх овочів. Іноді висівають озимий горох або озиму вику, навесні після цвітіння масу накочують або скошують і заорюють, а ділянку вирівнюють і проводять посів. На городі сидерати висівають суцільними рядами (ширина рядів 60 - 90 см, міжрядь 15 см). Глибина закладення однорічних бобових культур 5-6 см, багаторічних - 3-4 см. Обов'язкове післяпосівне прикочування, особливо багаторічних трав. Догляд сидератами не потрібний, але при поливі вони ростуть краще.

Компост

Компости готують з різних органічних матеріалів. Рослинні залишки, не уражені шкідниками та хворобами, фекалії, пташиний послід, гній і інші матеріали складають у пухку купу (штабель) на рівній поверхні, перешаровуючи дерновою землею або торфом. Основою купи служить підстилка з листя, тирси або торфу шаром 10-12 см. Періодично купу зволожують водою або розчином добрив, через 40-50 діб компост перемішують, а коли його температура досягне 60°С - ущільнюють.

Влітку компостну купу захищають від сонця, на зиму вкривають землею або тирсою шаром 30-40 см. Через 8-11 міс компост можна використовувати. Бур'яни, що дали насіння, компостують окремо, оскільки вони зберігають схожість близько п'яти років.

Вермітехнологія - заходи з культивування компостних дощових черв'яків на різних субстратах у різних екологічних умовах, виробництво та накопичення їх екскрементівів (копролітів або біогумусу) і біомаси черв'яків. Використання вермітехнологіі на науковій основі є серйозною альтернативою існуючим технологіям утилізації всіх органічних відходів: гній тварин, пташиний послід, відходи деревообробної, целюлозно-паперової, рибної, м'ясної і харчової промисловості, відходи овочевих баз, магазинів, кафе і ресторанів, побутові відходи, осади стічних вод, опади очисних споруд тощо.

Гній вносять у середньому 40-50 кг, краще восени, особливо під ранні культури. Під пізні овочеві культури можна вносити навесні напіврозкладений гній. У першу чергу гній повинен вноситися під огірки, капусту, па бідних грунтах - під картоплю.

Перегній придатний під будь-які овочеві культури, в першу чергу під цибулю, моркву, помідори, його можна використовувати в якості місцевого добрива (при закладенні рядків посіву огірків, буряків та інших культур, при внесенні в лунку). Сміття (перепріле) може частково замінити гній. Перед внесенням у грунт зі сміття потрібно видаляти скло, залізо та інші домішки.

Торф вноситься (після попереднього провітрювання протягом 5-6 місяців) у чистому вигляді або разом з гноєм або фекаліями. Вноситься торф під ті ж культури, під які вносять гній, перегній, сміття. Волокнистий торф для добрива не придатний.

Фекалії («нічне золото») внесення органічних добрив у грунт значно підвищують врожай овочів. Краще застосовувати фекалії в суміші з торфом або попередньо компостувати їх з землею. За санітарних міркувань, фекалії в чистому вигляді не можна застосовувати під овочі, що вживаються в сирому вигляді. У чистому вигляді фекалії вносяться не пізніше ніж за 15-20 днів до посіву. Добре відгукуються на цей вид добрива капуста, кабачки, гарбуз, буряк, картопля; фекалії потрібно рівномірно розподіляти по ділянці, тому що в противному випадку можливе вигоряння рослин.

Пташиний послід - швидко і сильно діюча добриво, його можна вносити під всі культури (краще в суміші з землею), але слід обов'язково рівномірно розсіювати його по ділянці. При нерівномірному внесення можливо вигоряння рослин.

Компости - цінне добриво, яке легко може приготувати кожен городник. Для компостів можна використовувати кухонні покидьки, листя, бур'яни (без насіння), гнилу солому, торф, нечистоти із вбиралень, помиї, гній та ін Всі ці матеріали складаються поблизу городу в так звані компостні купи шириною до 2 м, висотою 1 -1, 5 м; довжина куп може бути різною.

Для кращого усмоктування вологи в основу купи кладуть шар торфу товщиною в 20-25 см або шар солом'яному різання. Можна також покласти землю шаром до 20-25 см. Матеріали закладаються в компостну купу по можливості шарами по мірі їх накопичення. При поливанні компостної купи гною рідиною, нечистотами із вбиралень або помиями краю її роблять трохи вище, щоб рідина не стікала, а усмоктувалася. Після поливання зверху купи насипають шар торфу або землі. Догляд за компостної купою полягає в перелопачування її два-три рази протягом літа.

Перед використанням компост просівають через гуркіт або роздрібнюють вилами та лопатою. Компост можна готувати також з торфу і нечистот із вбиралень.

Таблиця 3.1. План виробництва підстилкового гною в господарстві

Вид і група тварин

Поголів'я тварин

Вихід свіжого гною, т/рік

Вихід гноївки, т/рік

від 1-ї голови

разом

ВРХ

149

15.3

2279.7

102.58

Молодняк ВРХ

69

7.65

527.85

23.75

Свині

134

5.1

683.4

30.75

Поросята

123

3.12

383.76

17.26

Коні

20

10.2

204

9.18

Лошата

8

5.1

40.8

1.83

Вироблено разом т. - 4119.51

Втрати при зберіганні гною 20% - 823.90

Виробництво напівперепрілого гною - 3295.60

Висновок: виходячи з даних цієї таблиці ми робимо висновок, що такої кількості добрив буде мало на площу даної сівозміни. Тому слід робити коппосування і вносити додатково на поля.

Компост - добриво, що отримують в результаті розкладання різноманітних органічних речовин мікроорганізмами.

Для виготовлення компосту використовують різноманітні відходи рослинництва (бур'ян, листя, зіпсовані овочі та фрукти), а також фекалії, деякі види сміття, відходи м'ясного виробництва тощо. Матеріал для виготовлення компосту складують у великі купи або резервуари, таким чином, щоб забезпечувалась гарна вентиляція. Періодично матеріал зволожують. Під час компостування температура всередині резервуару значно підвищується внаслідок діяльності мікроорганізмів. Процес триває від декількох тижнів до кількох років в залежності від сировини. При компостуванні в органічній масі підвищується вміст доступних для рослин елементів живлення (азоту, фосфору, калію тощо), знешкоджуються патогенні мікроорганізми та гельмінти, зменшується кількість целюлози, геміцелюлози та пектину (викликають перехід розчинних форм азоту та фосфору в органічні форми, які менше засвоюються рослинами). Готовий компост повинен мати колір та запах ґрунту.

Таблиця 3.2. План виробництва компостів у господарстві

Вид компосту

Матеріал для компостування

Співвідношення компонентів

Витрати компонентів, т

Втрати при компостуванні

т

Вихід компосту, т

Солом'яно-гноївковий

солома

1:2

370.8

83.4

473

гноївка

185.4

Солому використовують з різною метою. Проте найефективнішим є заорювання її в ґрунт або просто залишення на поверхні у вигляді мульчі. Адже порівняно з компостуванням і виробництвом гною це найменш затратно.

Поверхневе приорювання соломи на глибину до 10 см, порівняно з глибоким, сприяє більшому на 15-20% виходу новоутворених гумусових речовин, що є джерелом елементів живлення та основним чинником визначення родючості ґрунту і зміни їх групового складу. Внесення 10-15 кг/га компенсаційної дози азоту підсилює гуміфікацію соломи і сприяє підвищенню в 1,3 рази гуматності новоутворених гумусових речовин. Одна тонна соломи з компенсацією азотної недостатності за впливом на врожай і накопичення гумусу ідентична внесенню 4-5 т напівперепрілого гною. В середньому 1 т соломи містить 5 кг азоту, 2,5 кг фосфорного ангідриду, 8 кг окису калію. Окрім макроелементів, у соломі озимої пшениці міститься багато мікроелементів: сірка, бор, мідь, марганець, молібден, цинк та 42% целюлози і 25% лігніну. Такий вміст у соломі лігніну зумовлює подовжений термін її розкладання, протягом якого вона позитивно впливає на агрофізичні властивості, мікробіологічну діяльність, поживний режим ґрунту. При розкладанні соломи в ґрунті додатково утворюється вуглекислий газ, який при взаємодії з водою утворює вугільну кислоту, що сприяє переходу в розчинну форму певної кількості поживних елементів ґрунту.

Висновок: компостування є вигідним так, як господарству значну кількість органічного добрива, що дає змогу отримувати вищі врожаї, всіх культур.

Таблиця 3.4. План нагромадження і розподілу органічних добрив у господарстві, т

Вид добрива

Заготовлено т.

Виділено для:

разом

У перерахунку на стандартний гній

Польової сівозміни №1

Польової сівозміни №2

Овочевої сівозміни

Кормової сівозміни

Ґрунтозахисної сівозміни

Садів і ягідників

Компост

3000

296

Гній

3768.6

479

Разом органічних добрив

775

Площа землі, га

761

500

251

10

Насиченість органічними добривами, т/га

5

6

3.1

Висновок:

Зберігання гною напівперепілим способом дозволяє знищити насіння бур'янів з відносно меншими втратами поживних речовин. Умови зберігання гною відповідають встановленим вимогам. Оскільки насиченість 1 га сівозмінної площі становить 6 т/га, що є нижче оптимального порівняно з оптимальним показником в умовах Лісостепу України (11-13 т/га).

Для підвищення виробництва гною в господарстві необхідно збільшити поголів'я худоби та вирощувати сидеральні культури.

4. Розрахунок потреби внесення елементів живлення з мінеральними добривами

Недостатня кількість азоту досить часто є фактором, що зменшує приріст урожаю. Основні шляхи втрати азоту:

1) винос з господарською частиною врожаю;

2) втрати в результаті водної та вітрової ерозії;

3) газоподібні втрати аміаку, оксидів азоту та молекулярного азоту;

4) вимивання нітратної форми азоту в ґрунтові води;

5) іммобілізація азоту ґрунтовою мікрофлорою;

6) фіксація амонію в ґрунті або необмінне його поглинання.

Поповнення запасів фосфору практично здійснюється лише за рахунок внесення добрив. Водночас основна кількість фосфору виноситься з врожаєм і лише частина повертається з добривами.

Щорічно в ґрунт з біомасою повертається від 3-5 до 300 кг/га калію, водночас в умовах сільськогосподарських угідь з урожаєм виноситься від 20 до 500 кг/га калію.

Частина калію втрачається в результаті вимивання з шару ґрунту, де ростуть корені. На інтенсивність цього процесу впливають гранулометричний склад ґрунту, його зволоженість (опади, поливи), рівень залягання ґрунтових вод, норми добрив, сільськогосподарське використання. Частина калію втрачається внаслідок водної і вітрової ерозії. У результаті водної ерозії на дерново-підзолистих ґрунтах щорічно втрачається близько 45 кг/га, а на чорноземах: 8 - 10 кг/га калію. Фіксація калію глинистими мінералами, його активна участь у біологічному кругообігу знижують вміст калію в геологічному кругообігу.

Господарський винос елементів живлення з ґрунту ми вираховуємо і подаємо в табл. 4.1

Табл. 4.1. Господарський винос елементів живлення культурами сівозміни

Культури сівозміни

Площа, га

Урожайність основної продукції, т/га

Винос(кг) на 1т товарної продукції з урахуванням не тарованої, кг

Господарський винос урожаєм, кг

N

N

Кукурудза

100

4.43

23.4

9.5

23.0

103.7

42.1

101.9

Горох

100

2.61

44.4

13.2

28.0

115.9

34.5

73.1

Пшениця озима

100

4.68

32.4

11.2

23.7

151.6

52.4

110.9

Соняшник

100

2.21

50.5

22.4

92.2

111.6

49.5

203.8

Ячмінь

100

2.89

21.5

9.4

21.8

62.1

27.2

63.0

Винос: за ротацію сівозміни

544.9

205.6

550.2

з 1 га прощі

109.0

41.1

110.5

Висновок: що відчуження елементів живлення становить: азоту 109.0 кг/га, фосфору в перерахунку 41.1 кг/га, та калію в перерахунку 110,5 кг/га

Табл. 4.2. Розрахунок потреби внесення елементів живлення з мінеральними добривами кг/га площі сівозміни

Показник

Елементи живлення

N

1. Господарський винос урожаями, кг/га площі сівозміни

109.0

41.1

110.5

2. Коефіцієнти повернення виносу елементів живлення врожаєм з ґрунту за рахунок добрив

0.9

1

0.6

3. Необхідно внести з добривами:

98.1

41.1

66.3

У т.ч. а) - з органічними

30

15

36

б) з мінеральними

68.0

26.1

30.3

Висновок: із таб. 4.2 видно, що для забезпечення оптимальних врожаїв необхідно внести N - 98.1, - 41.1, - 66.3 взагалі з усіма добривами, з них на органічне добриво припадає N - 30, - 15, - 36 та мінеральне N - 68, - 26.1,

- 30.3. Ці показники ми використовуємо для визначення потреби в елементах живлення сільськогосподарських культур, які необхідні їм протягом вегетації.

5. Розробка системи удобрення в сівозміні та річного плану удобрення культур

5.1 Складання плану удобрення культур сівозміни на 2013 рік

Табл. 5.1. Норми добрив за розробленою системою в польовій сівозміні №1 на 2013 рік

№Поля і культура сівозміни

Рекомендована норма добрив

Клас забезпеченості ґрунту рухомими сполуками

Поправковий коефіцієнт

Скоректовані норми добрив

N

N

N

N

Кукурудза

90

50

40

4

3

4

1

1

0.8

90

50

32

Горох

0

10

0

5

2

5

0.5

1

0.5

0

10

0

Пшениця озима

100

40

40

4

3

4

0.7

1

0.6

70

40

24

Соняшник

70

30

40

4

4

5

1

0.7

0.6

70

21

24

Ячмінь

80

0

30

4

3

5

0.7

1

0.5

56

0

15

Разом для сівозміни

340

130

150

-

-

-

-

-

-

286

121

95

Середня насиченість 1 га сівозмінної площі:

до коректування норм: N - 68, - 26, - 30

після коректування: N - 57,2, - 24.2, - 19

Висновок: З даної таблиці ми бачимо, що на цей рік щоб отримати планові врожаї треба внести азотних добрив N - 57.2 кг/га, фосфорних добрив - 24.2 кг/га, та калійних добрив - 19.0 кг/га.

Табл. 5.2. План удобрення культур у сівозміні на 2013 рік

№ поля і культура

Дози добрив у строки

Разом

Основне

Рядкове

Підживлення азотом

N

N

N

N

Кукурудза

90

40

32

0

10

0

0

0

0

90

50

32

Горох

0

0

0

0

10

0

0

0

0

0

10

0

Пшениця озима

0

40

24

0

0

0

0

70

0

0

110

24

Соняшник

70

11

24

0

10

0

0

0

0

70

21

24

Ячмінь

56

0

15

0

0

0

0

0

0

56

0

15

Висновок: Найбільшу масу добрив ми виносимо під час основного підживлення і дуже малу частину добрив ми вносимо під час посіву, та позакореневим підживленням під такі культури як: кукурудза, горох, пшениця озима, соняшник, ячмінь.

5.2 Очікуваний баланс елементів живлення в сівозміні

Табл. 5.3. Розрахунок річної потреби соломи злакових культур для підстилки тваринам

Вид худоби

Поголів'я тварин

Добова норма підстилки

Тривалість стійлового періоду, діб

Потреба в підстилці, т

ВРХ

5

149

365

272

ВРХ молодняк

3

69

365

76

Свині

4

134

365

196

Поросята

2

123

365

90

Коні

5

20

180

18

Лошата

3

8

200

5

Разом

657

Висновок: В таблиці 5.3 ми розраховували річну потребу в підстилці для тварин, які присутні в даному господарстві, використовуючи на підстилку солому злакових культур вона становить 657 т.

Табл. 5.5. Очікуваний баланс елементів живлення в сівозміні, кг/га

Статті балансу

N

1. Надходження:

- з добривами

98,1

41,1

66,3

- з опадами

20

0,5

5

- з насінням

4

2

2

- біологічний азот

10

0

0

2. Відчуження:

- з урожаєм

109

41,1

110,5

- внаслідок ерозії

10

5

10

3. Баланс: +,-

15,1

-2,5

-47,2

4. Інтенсивність балансу, %

113

92

61

Висновок: Отже, згідно даних таблиці 5.5 баланс надходження елементів живлення в ґрунт є додатнім для азоту, а для фосфору та калію від'ємний. Надходження азоту перевищує його відчуження, тоді як для фосфору та калію навпаки.

Табл. 5.6. Розрахунок потреби добрив для польової сівозміни №1 під урожай 2013 року, ц

№ поля і культура

Площа, га

Основне

Рядкове

Підживлення азотом

Разом

N

N

N

N

Кукурудза

100

90

40

32

-

10

-

-

-

-

90

50

32

Горох

100

-

-

-

-

10

-

-

-

-

-

10

-

Пшениця озима

100

-

40

24

-

-

-

-

70

-

-

110

24

Соняшник

100

70

11

24

-

10

-

-

-

-

70

21

24

Ячмінь

100

56

-

15

-

-

-

-

-

-

56

-

15

Висновок: З даної таблиці ми бачимо, що під кожну культуру необхідна своя доза добрив, щоб забезпечити високі врожаї.

Табл. 5.7. Розрахунок потреби форм мінеральних добрив для культур сівозміни за строками внесення, т

Культура

Площа, га

Азотні

Фосфорні

Калійні

Сульфат амонію

Аміачна селітра

Суперфосфат гранул.

Калій хлористий

Калійна сіль

Основне удобрення

Кукурудза

100

42,9

-

20

5,3

-

Горох

100

-

-

-

-

-

Пшениця озима

100

-

-

20

-

6,0

Соняшник

100

-

-

20

4,0

-

Ячмінь

100

16,5

-

-

2,5

-

Разом

500

59,4

-

60

11,8

6

У рядки при сівбі

Кукурудза

100

-

-

5

-

-

Горох

100

-

-

5

-

-

Пшениця озима

100

-

-

-

-

-

Соняшник

100

-

-

5

-

-

Ячмінь

100

-

-

-

-

-

Разом

500

-

-

15

-

-

Підживлення

Кукурудза

100

-

-

-

-

-

Горох

100

-

-

-

-

-

Пшениця озима

100

-

10,3

10,3

-

-

-

Соняшник

100

-

-

-

-

-

Ячмінь

100

-

-

-

-

-

Разом

500

-

20,6

-

-

-

Загальна потреба

59,4

75

11,8

6

6. Оцінка ефективності застосування добрив у сівозміні

Система удобрення ефективна тоді коли вона сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур і родючості ґрунту. Для раціонального організаційно-господарського застосування добрив потрібно знати прогностичну агрономічну і економічну ефективність її впровадження.

Табл. 6.1. Вартісна оцінка приросту врожаю культур сівозміни за рахунок добрив

Культура

Фактична врожайність культур сівозміни, т/га

Запланована врожайність, т/га

Приріст урожаю

Вартість 1 т продукції, грн

Вартість приросту врожаю, грн/га

т/га

з. од., т/га

Кукурудза

3,21

4,43

1,22

1,22

2500

3050

Горох

1,89

2,61

0,72

0,72

2500

1800

Пшениця озима

3,35

4,68

1,33

1,33

2500

3325

Соняшник

1,42

2,21

0,79

1,47

2500

3675

Ячмінь

2,21

2,89

0,68

0,8

2500

2000

У середньому на 1 га площі сівозміни

2,416

3,364

0,94

1,10

2500

2770

Висновок: виходячи з даних наших розрахунків ми маємо приріст врожаю на культурах сівозміні на суму 2770 грн. з поля, що є досить непогано.

Табл. 6.2. Очікувана економічна та агрономічна ефективність застосування добрив

Показник

Значення показника

Вартість приросту врожаю за рахунок добрив, грн./га

2770

Витрати, пов'язані із застосуванням добрив грн./га у т.ч. варт. добр.

2154,3

- органічних

900

- мінеральних

1045,3

- виробничі витрати на застосування добрив

209,1

Умовно чистий дохід, грн./га

616

Рівень рентабельності додаткових витрат на застосування добрив, %

29

Окупність добрив приростом урожаю, кг зерн. Од./кг NPK

10,25

Фондоємність добрив, кг NPKзерн. Од. Приросту урожаю.

97,47

Висновок: Беручи до уваги дані з таблиці 6.2 ми бачимо, що умовно чистий дохід в нас є 97 грн. 47 к. на гектарі, а рівень рентабельності становить 29%, збалансування добрив дає підвищення врожаю це і рентабельно при сьогодні досить високих цінах на мінеральні добрива.

Висновок

Основними поширеними ґрунтами на території господарства є чорноземи, що є надзвичайно великим показником для подальшого отримання високих врожаїв та підтримання бездефіцитного балансу гумусу.

На протязі багатьох років поля не удобрювали органічними добривами. Для рентабельного вирощування сільськогосподарських культур та підтримання ґрунтового середовища на високому рівні необхідно використовувати систему удобрення. Адже органічні добрива добре сприяють ґрунтотворному процесу та розвитку ґрунтової мікрофлори та містять речовини життєво необхідні для сільськогосподарських рослин, які вирощуються в господарстві. Так відповідно до системи удобрення мною запропонована схема підтримання бездефіцитного балансу гумусу при внесенні органічних добрив і забезпеченість землекористування господарства органікою становить - 9.7 т/га.

Дуже важливими для доброго розвитку є використання мінеральних добрив в системі з органічними. Також для даного господарства відповідно до бальної оцінки ґрунту і окупності добрив розраховані норми мінеральних добрив. У даному випадку були враховані врожайність за рахунок родючості ґрунту та приріст за рахунок післядії добрив на другий рік. Відповідно використовуючи поправочні коефіцієнти запропоновані норми внесення мінеральних добрив для підтримання врожайності сільськогосподарських культур на високому рівні.

У загальному зростанні врожаїв, як показав наш і світовий досвід, 30-70% приросту одержується за рахунок добрив, 30% - внаслідок поліпшення якості насіння, 20% - покращення обробітку ґрунту. Отже більша частина врожаїв отримується за рахунок використання інтенсивних технологій удобрення та землеробства в цілому.

Нині все більшого поширення набувають інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур, що дозволяє отримувати більші врожаї з меншої площі. Не менш важливим є використання мінімалізації обробітку ґрунту, що надзвичайно економічно та агрономічно ефективне.

В загальному по курсовій роботі можна зробити такі висновки: під час написання даної роботи було дана характеристика ґрунтово-кліматичних умов господарства, були обґрунтовані потреби в вапнуванні, вирахували виробництво та раціональне використання органічних добрив, вирахували відчуження елементів живлення з ґрунту культурами сівозміни, та потреби їх внесення з добривами, та розрахували систему удобрення в сівозміні на наступний рік, також оцінили ефективність застосування добрив під культури польової сівозміни в цілому. В середньому вартість приросту врожаю на 1 га сівозмінної площі складає 1897,50 грн. з поля, що є досить непогано. В залежному розробка даної системи є рентабельною, тому її сміливо можна запроваджувати в подальшому виробництві.

Список використаної літератури

1. Агрохімія - Карасюк І.М., Геркіял О.М., Господаренко Г.М. та ін; за ред. І.М. Карасюка. Ї К.: Вища школа, 1995. Ї 471 с.

2. Методичні поради до виконання курсової роботи з агрономічної хімії / Кол. Авторів; за ред. Проф. І.М. Карасюка. Ї Умань: УСГА, 2000. Ї 39 с.

3. Недвига М.В. Морфобіологічні критерії та генезис сучасних грунтів України. Ї К.: Сільгоспосвіта, 1994. Ї 232 с.

4. Агрохімія - Городій М.М., Сердюк Л.Г., Капілевич В.А., та ін. за ред. М.М. Городнього, - К.: Вища школа 1995-560 с.

5. Козлов М.В., Плішко А.А. «Агрохімічне забезпечення високопродуктивних технологій вирощування зернових культур». - К.: Урожай 1991-232 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.