Організаційно-економічний механізм управління родючістю ґрунтів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний аграрний університет

Організаційно-економічний механізм управління родючістю ґрунтів

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, професор Поляков О.М. Сумський державний аграрний університет Міністерства АПК України

- доктор економічних наук, професор, Март'янов Віктор Павлович завідуючий кафедрою організації сільськогосподарського виробництва та агробізнесу, Харківський державний аграрний університет Міністерства АПК України

Провідна установа - Дніпропетровський державний аграрний університет

Захист відбудеться "26" грудня 1998 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 55.815.01 в Сумському державному аграрному університеті, м. Суми, вул. Кірова, 160, ауд. 314

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Сумського державного аграрного університету, м.Суми, вул.Петропавлівська 57.

Автореферат розісланий "25" листопада 1998 року

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради О.О. Несвєтов.

1. Загальна характеристика роботи

Перехід сільськогосподарських підприємств на ринкові відносини відбувається в умовах кризового становища всієї економіки України.

В сучасних умовах поглиблюється кризовий стан сільськогосподарських підприємств, що спричиняє також падіння родючості грунту. Це неминуче призводить до зниження урожайності сільськогосподарських культур, зменшення обсягів валової продукції, зниження її якості та збитковості підприємств. Процеси втрати родючості грунту пов'язані перш за все з дефіцитом як мінеральних, так і органічних добрив (гною), внаслідок кризового фінансового становища сільськогосподарських підприємств, різького скорочення поголів'я худоби, вітсутності державного системного регулювання цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, науково-обгрунтованої системи організаційно-економічного та фінансового механізму управління родючістю грунтів.

З метою підвищення родючості грунту і її утриманні на необхідному рівні доцільно розробити регіональну програму, реалізація якої забезпечила б виконання цих умов. Невід'ємною складовою частиною такої програми є організаційно-економічний блок, який вирішує такі завдання як: пошук найдешевших альтернативних варіантів підтримки і підвищення родючості грунту та аналіз їх вартості; оптимізація витрат на впровадження методів підвищення родючості грунту; інвестиційна привабливість методів підвищення родючості грунту; удосконалення системи оподаткування; розвиток ідеї іпотечного кредиту при реалізації заходів з фінансової підтримки родючості грунту; розробка системи позабюджетного фінансування програми збереження і підтримки родючості грунту; розробка системи організаційних заходів, з метою підвищення відповідальності землекористувачів, відшкодування збитків землевласникам.

Сільськогосподарські товаровиробники різних форм власності, які працюють в умовах конкуренції, як самостійні товаровиробники зацікавлені у збільшенні обсягів екологічно чистої готової продукції, підвищенні її якості, намагаються це зробити при обов'язковому зменшенні витрат на виробництво продукції з метою отримання вагомого прибутку від її реалізації.

Отже, важливо вибрати альтернативний варіант управління родючістю грунту конкретного господарства з урахуванням його фінансового становища і рівня родючості грунту. Висока родючість грунту забезпечить також високу економічну та грошову оцінку землі що знаходиться в землекористувача. А це стане важливим аргументом при спробі одержання іпотечного кредиту.

Проблеми підвищення родючості землі та її економічної та грошової оцінки вивчали багато вітчизняних та зарубіжних вчених, серед них: В.М. Положий, П.Т. Саблук, М.В. Зубець, А.П. Лісовал, П. Мосіюк, А. Борук, А. Вервейко, С. Черемушкін, Т. Магазинщиков, В.І. Шиян, І. Михасюк, В. Дмитренко, Ю. Махортов, В. Дмитрієв, Т. Хачатуров, І. Кобута, П. Коренюк та інші. Однак, питання ефективного науково обгрунтованого управління родючістю досліджені недостатньо, тому залишаються дискусійними. Праці вчених з дослідження цієї проблеми майже відсутні. Проблеми потребують більш детального вивчення і дослідження, а особливо питання організаційно-економічного механізму управління родючістю грунтів в сучасних умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження дисертації є складовою частиною науково-дослідних робіт, що виконуються у Сумському державному аграрному університеті, а саме "Розробка рекомендацій по формуванню і функціонуванню інфраструктури аграрного сектору східного регіону України (№ДР 0196 И 017425) за замовленням Головного управління з питань координування та освоєння НТП Мінсільгосппроду України; Розробити модель індикативного планування охорони природи та раціонального використання природних ресурсів в Україні" (№ДР 0194U008284) за замовленням Міністерства освіти України.

У цілому роботи велись в рамках комплексного плану проблемної лабораторії економічних проблем АПК при Сумському державному аграрному університеті.

Мета і задачі дослідження

Мета дослідження полягає у формуванні науково-практичних основ і розробки методичних рекомендацій для створення економічного механізму підвищення родючості грунту, кількісної оцінки затрат по різних технологіях відтворення і підтримки гумусного шару грунту, реалізація яких дозволила б в межах регіону суттєво вплинути на підвищення урожайності.

Для досягнення мети вирішувались наступні завдання: дослідити, сформулювати і уточнити зміст економічної інтерпретації поняття "родючість грунту"; виконати системно-структурний аналіз факторів що впливають на родючість грунтів, визначити найбільш суттєві із них, дати їм вартісну оцінку; визначити основні елементи організаційно-економічного механізму управління родючістю грунту; розробити алгоритм розрахунку балансу гумусу, дати йому вартісну оцінку; розробити структуру і дати кількісну оцінку організаційно-економічному механізму підвищення родючості грунту; дослідити склад витрат альтернативних варіантів і технологій підвищення родючості грунтів; розробити методологічні підходи щодо використання грошової оцінки землі з урахуванням родючості при передачі її під заставу; розробити організаційно-економічний механізм приймання-повертання земельної ділянки і запропонувати конкретні пропозиції щодо підвищення відповідальності землекористувачів за погіршення родючості грунту і відшкодування ними наданої шкоди землевласникам.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що:

уточнено зміст економічної інтерпретації поняття "родючість грунту";

зроблено аналіз існуючих методів управління родючістю грунту, визначені організаційно-економічні аспекти удосконалення цього процесу;

розроблено алгоритм розрахунку балансу гумусу, зроблено його вартістну оцінку;

запропоновані науково-методичні підходи передачі землі під заставу;

уточнений механізм оцінки землі з урахуванням фактора родючості для передачі її під заставу;

запропонована вартісна оцінка альтернативних варіантів підвищення родючості грунту для різних агрокліматичних зон Сумської області;

досліджено можливість використання податкового кредиту як складової частини податкового менеджменту підвищення родючості грунту;

розроблені методичні рекомендації з економічних аспектів управління родючістю грунту.

Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати досліджень надають можливість застосовувати їх в умовах конкретних сільськогосподарських підприємств і приймати економічно обгрунтовані управлінські рішення при виборі варіантів і методів управління родючістю грунту.

Розроблені рекомендації можуть бути застосовані сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності і різних форм господарювання. Запропоновані заходи з раціонального вибору методу управління родючістю грунту будуть сприяти підтримці балансу гумусу і подальшого збільшення його концентрації при найменших затратах, своєчасному внесенню органічної речовини в грунт для забезпечення безперервного процесу грунтоутворення що сприятиме своєчасному виконанню комплексу робіт у сільськогосподарському виробництві, поліпшенню фінансового становища підприємства.

Результати досліджень отримали позитивну оцінку при апробації їх в сільськогосподарських підприємствах Сумської області. Вони передані до Міністерства агропромислового комплексу України, науково-дослідним організаціям, управлінням районних і обласної держадміністрацій, Сумської, Чернігівської і Полтавської областей, використовуються в учбовому процесі Сумського державного аграрного університету при проведенні лекцій та практичних занять зі студентами економічного й агрономічного факультетів.

Особистий внесок здобувача підтверджується публікаціями автора і визначений у розділі автореферату "Наукова новизна одержаних результатів".

Усі роботи виконані особисто, без співавторів і опубліковані у фахових наукових виданнях економічного профілю.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати проведених досліджень викладені, обговорені і опубліковані в матеріалах Міжнародних науково-практичних конференцій: "Маркетинг у системі управління підприємством" (Київ, 1996), "Міжнародна логістика та маркетинг в країнах з перехідною економікою" (Донецьк, 1996), Міжнародний науково-практичний семінар "Фінансові аспекти розробки інвестиційних проектів" (Київ, 1997), "Інвестиційна привабливість сільськогосподарських підприємств Сумської області" (Суми, 1998), "Енергоресурсозбереження і охорона навколишнього середовища на ВАТ"Сумихімпром" (Суми,1998) та науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Сумського державного аграрного університету в 1996-98 роках.

Матеріали дослідження використовувались при розробці методичних рекомендацій з економічних аспектів управління родючістю грунтів у Сумській, Полтавській та Чернігівській областях а також у навчальному процесі при викладанні економічних дисциплін у навчальних закладах III-IV рівнів акредитації.

Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 5 праць загальним обсягом 3,0 друкованого аркуша. Всі роботи виконані особисто автором.

Структура і зміст роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Викладена на 146 сторінках друкарського тексту, містить 32 таблиці, 7 рисунків, 8 додатків. Список використаних джерел налічує 156 найменувань.

2. Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульована мета та завдання дослідження, характеризується наукова новизна та практична значимість отриманих результатів, розкривається основний зміст роботи.

У першому розділі "Управління родючістю грунтів як головна умова ефективного господарювання на селі в умовах ринкової економіки " досліджено економічну інтерпретацію поняття "родючість грунту". Досліджені відміни "економічної" і "штучної" родючості, виявлена залежність економічної родючості від рівня розвитку виробничих сил, виявлені взаємозв'язки природних і економічних факторів відтворення родючості.

Особливість землі покращуватися при правильній агротехніці та своєчасному і достатньому поповненню органічною речовиною грунту, ми вважаємо найбільш цінною якістю грунту.

Родючість грунту може змінюватись в залежності від управління нею. Застосування певного методу характеризує ступінь відновлювального процесу підвищення гумусу, також показує, на протязі якого часу цим методом можливо поповнити вміст гумусу винесеного урожаєм чи підвищити його вміст понад цю кількість.

Значення цього показника постійно коливається. Щороку при формуванні урожаю частина запасів гумусу грунту мінералізується, а натомість утворюється певна його нова частина за рахунок коренів рослин та пожнивних решток. Досліджено, що в такому разі створюється дефіцит гумусу. Отже цим процесом необхідно управляти.

На рівень ефективності методів управління родючістю грунту впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори. До внутрішніх факторів, які впливають на ефективність організаційних рішень по управлінню родючістю слід віднести: спеціалізацію господарства; обсяг тих органічних добрив, що знаходяться в розпоряджені підприємства; фінансові можливості підприємства для придбання недостатніх добрив; рівень компетенції керівництва сільськогосподарських підприємств у питаннях управління родючістю грунту та їх сміливість у прийнятті нових рішень або зацикленість на застосуванні традиційних застарілих методів навіть тоді, коли впевнені у їх безуспішності.

До зовнішніх факторів, що перешкоджають управлінню родючістю грунту нами включено: неадекватну політику держави щодо розвитку галузі тваринництва; недостатній державний контроль за формами і умовами кредитування; диспаритет цін на сільськогосподарську і ту промислову продукцію, яка використовується в сільськогосподарському виробництві.

Традиційно використовували велику кількість органічних добрив (гною великої рогатої худоби, свиней та птиці). В цьому аспекті головним гарантом підвищення родючості грунту буде рівень самозабезпечення сільськогосподарських підприємств цим видом добрив. Цей рівень можна визначити як недостатній у разі, якщо господарство не виробляє самостійно необхідної кількості цих добрив з розрахунку на 1 га ріллі. Відповідний рівень забезпечення буде тоді, якщо кількість вироблених в господарстві органічних добрив відповідає розрахунковій необхідній кількості, і надмірний рівень у тому разі, коли господарство виробляє такі добрива понад необхідну на їх площу ріллі рекомендовану норму. Для управління родючістю грунтів неможливо замінити органічні добрива мінеральними. Так вченими доведено, що органічні добрива живлять грунт і рослини, а мінеральні - лише рослини. За нормативну оцінку оптимального забезпечення органічними добривами вважали те господарство, де утримували одну і більше голову великої рогатої худоби на 1 га ріллі. Руйнівні процеси в галузі тваринництва призвели до скорочення поголів'я тварин, а отже відповідно скоротилось виробництво і органічних добрив, тому ми займалися пошуком інших джерел органіки. Вивчення питання показало, що значною мірою на поповнення органічною речовиною грунту впливає коренева система та пожнивно-кореневі рештки багаторічних трав. Так на другий рік розвитку після першого укосу їх коренева система становила 36-45 ц/га сухої органічної речовини. Підвищують родючість грунту сидерати. Їх коренева система та пожнивно-кореневі рештки складають 80-160 ц/га, а використання зеленої маси люпину, буркуну, сараделли, гороху, ріпаку, гірчиці та інших дозволяє значно підвищити в грунті вміст азоту - до 350-400 кг/ га, фосфору - до 100-150 кг/ га, калію - до 170-380 кг/ га. Внесення соломи зернових культур з додаванням азоту (7-10 кг на 1т соломи) суттєво збільшує утворення в грунті гумусу. Якщо ж замість оранки застосовувати грунтозахисні технології обробітку грунту, то утворення гумусу може збільшитися в 10-17 разів.

Таблиця 1. Кількість гумусу, що може утворитись із соломи та пожнивно-кореневих решток зернових культур і багаторічних трав в умовах України.

Важлива роль сільськогосподарських культур і сівозмін в формуванні запасів гумусу: в сівозміні з чистим паром, двома полями зернових і по одному полю картоплі, льону та конюшини - за рахунок пожнивно-кореневих решток вміст мінералізованого гумусу підвищився на 27%, а в сівозміні без чистого пару - на 38%.

Якщо в сівозміні багаторічні бобові трави займають 40% то їх пожнивно-кореневі рештки повністю поповнюють винесений урожаєм гумус. Якщо ж трави займають 75% площ сівозміни, то вміст гумусу в грунті щороку збільшується на 2 т/ га.

Інтенсивне неконтрольоване використання великих доз мінеральних добрив призводить до виникнення кислотності грунтів та підвищення її на вже кислих грунтах. Для поліпшення такого грунту 1 раз за сівозміну використовують метод вапнування - як необхідну умову підвищення родючості. В результаті дії вапняних добрив підвищується на 30-90% ефективність мінеральних добрив, а органічних - на 20-40%, кислотність грунтів знижується.

Важливе місце в управлінні родючістю грунту належить науково-обгрунтованому співвідношенню ріллі, природних сінокосів та пасовищ. Вивчення досвіду використання сільськогосподарських угідь в іноземних державах показало, що там третину їх або і більше займають природні кормові угіддя, за рахунок цього більше уваги приділяється якості обробітку ріллі, про що свідчить висока ефективність її використання, введення квоти на обсяги виробництва сільськогосподарської продукції.

Ступінь розорювання земель у США - 26,5%, Франції - 41,5%, Німеччині - 33%, Італії - 31%, на Україні (в1996 році) площа ріллі становила 82%, у Сумській області розорано 75% сільськогосподарських угідь.

Рис.1. Площа ріллі в структурі сільськогосподарських угідь, %.

В сучасних умовах сільськогосподарські підприємства не можуть повністю забезпечити таку площу ріллі добривами, іншими засобами виробництва. Отже зменшення площі ріллі та ефективне використання її потім, може забезпечити такий же валовий збір продукції як і до скорочення площі ріллі.

Вивчення нами існуючих методів управління родючістю грунту показало, що е методи які не потребують значних матеріальних коштів і часу для їх впровадження, що особливо важливо в сучасних умовах.

Підсумовуючи вивчений матеріал нами запропоновані заходи, які не потребують додаткового фінансування. Замість органічних добрив тваринного походження, якими область забезпечена на 20-40% від потреби, рекомендуємо використовувати органічну речовину рослинного походження, а саме: солому зернових культур, яка накопичується і не використовується; побічну продукцію інших культур галузі рослинництва; вирощування сидератів; впровадження сівозмін з вмістом багаторічних трав від 50 до 75%; поетапну реструктуризацію сільськогосподарських угідь.

Економічна та грошова оцінка відображають рівень інтенсивності використання землі - урожайність, яка значною мірою залежить від родючості грунту. Тобто, при визначенні оцінки поряд з показником ефективності її використання береться до уваги показник продуктивної здатності землі, точніше оцінка родючості в балах. Підвищуючи або понижуючи родючість, змінюємо бал грунту. Тут набуває вищої цінності вкладена в землю праця. Якщо ж вартісна оцінка відсутня, то в умовах товарно-грошових відносин праця вкладена в землю виключається із суспільної праці. Багатство народу буде занижене.

Високу родючість грунту, а отже високу його грошову оцінку ми пропонуємо застосовувати як механізм захисту від нераціонального використання земель в сільськогосподарських підприємствах.

Фактори, що впливають на розмір грошової оцінки нами розділено на дві групи: підвищуючи і понижуючі. До підвищуючих факторів ми відносимо високу родючість грунту сприятливий клімат, оптимальні показники фізико-хімічних властивостей, біологічні фактори, вигідне місцезнаходження ділянки та інші.

До понижуючих факторів ми відносимо низьку родючість грунту, а також часті посухи або затоплення місцевості, ураганні вітри, пересічена місцевість, несприятлива інфраструктура, законодавче обмеження щодо використання ділянки, високі податки та інші.

Для нас важливою здається об'єктивність визначення розміру грошової оцінки землі, бо ми розглядаємо цю проблему з однією метою - застосування землі як застави для одержання іпотечних кредитів на пільгових умовах у зв'язку з неможливістю використання інших засобів виробництва. Це підтверджують проведені дослідження тому, що більше 60% основних засобів сільськогосподарських підприємств досягли значного ступеню зносу (60-80%) і не можуть бути прийняті під заставу. Отже, об'єктивна грошова оцінка земель та їх висока родючість дозволить використати їх під заставу.

У другому розділі "Науково-практичні основи управління родючістю грунтів" проведено аналіз економічної ефективності використання сільськогосподарських угідь Сумської області, який показав різке падіння усих виробничих показників. Головною причиною різкого спаду виробництва продукції рослинництва є, на нашу думку, зниження родючості землі внаслідок зменшення обсягів внесених органічних та мінеральних добрив в останні роки. В 1997 році в Лісостеповій зоні удобрено близько 10% ріллі, в Перехідній зоні - близько 5%, в Поліській - 3% від загальної площі. У зв'язку з цим вміст гумусу зменшився.

Таблиця 2. Внесення органічних добрив по Сумській області і баланс гумусу у 1997 році.

Ці дані свідчать, що використання тільки гною ВРХ не дозволило уникнути дефіциту гумусу, а це означає, що на формування урожаю використовувались запаси гумусу з грунту, але не поповнювалися. Дефіцит гумусу в грошовій оцінці склав 6760 гривень на 1 га в середньому по області. Цей дефіцит можна назвати прихованими витратами галузі рослинництва на формування урожаю.

Ми проаналізували поповнення грунту органічною речовиною за рахунок використання соломи зернових культур замість гною великої рогатої худоби. Таке рішення справедливе. По-перше, в області в 1997 році виробили тільки близько 30% органічних добрив (гною) рівня 1990 року. По-друге, солома зернових культур накопичується у великій кількості на полях, а потім її спалюють, завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Праця вкладена в вирощування та заготівлю цієї соломи марна. А між тим вона може суттєво поповнити вміст гумусу в грунті. До того ж, солома дешевше органічних добрив тваринного походження.

Таблиця 3. Розрахункові дані утворення гумусу і його собівартості в умовах України

Проведені розрахунки дозволяють зробити висновок, що утворення гумусу із соломи дешевше його вартості із гною. Отже використання соломи зернових для внесення її в грунт як органічну речовину для утворення гумусу не призведе до збільшення затрат виробництва.

В останні роки в Сумській області створилось багато селянських (фермерських) господарств, багато землі передано в оренду. Практика показує, що законодавчо не визначена відповідальність цих землекористувачів за зниження родючості грунту та погіршення фітосанітарного стану. Власники землі при одержанні її від цієї категорії землекористувачів будуть терпіти збитки, щоб потім вивести бур'яни, відновити родючість. В наступні роки зменшиться також урожайність. Пропоновані нами заходи затверджують обов'язки орендарів і фермерів в момент одержання ними землі в користування перед землевласниками по відшкодуванню витрат за можливо нанесену шкоду. Для цього нами пропонується Акт приймання-повертання земельної ділянки, який слід заповнювати два рази: при передачі землі в користування і повертанні її землевласнику. Це обов'язковий додаток до Державного акту на право приватної власності на землю чи до договору оренди землі. Суму відшкодувань необхідно буде визначати в цьому акті, а грошові надходження повинні йти землевласнику, а не в бюджет. В цю суму буде включатись вартість органічних та мінеральних добрив, вартість гербіцидів, сума витрат на проведення робіт по внесенню добрив, гербіцидів, та інших робіт.

Нами досліджено можливість використання податкового кредиту, як складової частини податкового менеджменту родючості грунтів. Держава повинна заохочувати землекористувачів і землевласників в підвищенні родючості землі. Шляхом зменшення розміру податку на землю на суму витрачених коштів для підвищення родючості землі, щоб землевласників зацікавити в проведенні таких робіт. По-перше, на вкладену працю і фінанси для поліпшення грунту земля відповість збільшенням урожайності і підвищенням якості продукції, а це значить, що власник отримає додатковий рентний прибуток і одночасно підвищить родючість грунту. По-друге, якщо землекористувач в результаті своєї праці на землі знизив її родючість, він все одно повинен віддати повну суму податку державі.

У третьому розділі "Проведення комплексу експериментальних розрахунків економічних аспектів управління родючістю грунтів" зроблений аналіз родючості грунтів Сумської області. Ми впевнились, що з півночі на південь області родючість підвищується і відрізняється по агрокліматичним зонам так: в зоні Полісся грунти малородючі з вмістом гумусу від 0,8 до 1,5% з кислою реакцією грунтового розчину (рН 4,5-5,0); в Перехідній зоні грунти дещо вищої родючості, тобто вміст гумусу 3,7%, слабокислі (рН 5,2-5,7%); в Лісостеповій зоні найродючіші грунти Сумської області, вміст гумусу від 3,5 до 5,5% з нейтральною кислотністю грунтового розчину.

Нами розглянуті альтернативні методи поповнення гумусу в грунті, що забезпечують позитивний баланс гумусу і потребують мінімальні затрати господарств при їх впровадженні, що в сучасних умовах є досить важливим аргументом. Це шлях збільшення виробництва екологічно-чистої і дешевої продукції.

Так, використання соломи зернових культур не створює ніяких додаткових витрат. По-перше, комбайни обладнані подрібнювачами. Роботу з подрібнення соломи і розсіювання її по полю вони виконують одночасно із збиранням зернової продукції, тоді як використання для цієї мети гною великої рогатої худоби потребує витрат на одержання самого гною та доданих до цього витрат з вивезення його на поля та розкидання.

Згідно з пропозиціями вчених, доцільним буде солому не заорювати, а додати 8-10 кг азоту на 1 тону соломи і поле обробити лущильниками чи дисковими боронами. Це в 10-17 разів збільшить утворення гумусу порівняно з варіантом заорювання соломи. Почергове використання ріллі для вирощування багаторічних трав також забезпечує позитивний баланс гумусу на цих полях.

Нами запропоновано 6 варіантів регулювання балансу гумусу без використання додаткових матеріальних та фінансових засобів.

Для визначення балансу гумусу в сівозміні конкретного господарства нами розроблено алгоритм розрахунку:

Б(с)

Де Б(с) - баланс гумусу у сівозміні;

S - площа культури;

К1 - коефіцієнт перерахунку органічної речовини в негуміфіковану

(по вуглецю);

К2 - коефіцієнт визначення маси вуглецю в утвореному гумусі;

К5 = 5 (з грунту рослинами використовується 20% азоту);

К6 = 20 ( в гумусі міститься 5 % азоту);

S1 - площа, на якій вирощується певна культура;

V1 - маса органічної речовини засвоєної із грунту;

N1 - норматив азоту, необхідного на формування продукції;

U1 - урожайність основної і побічної продукції.

Визначення маси балансу гумусу дає можливість зробити вартістну оцінку балансу гумусу в залежності від складових органічних добрив.

Таблиця 4. Економічна ефективність регулювання балансу гумусу в сівозмінах Лісостепової зони Сумської області

*Примітка: знак "+" показує кількість гумусу, що перевищує винесену урожаєм кількість; знак - показує його дефіцит

Дані таблиці 4 свідчать, що впровадження варіантів у Лісостеповій зоні Сумської області забезпечує позитивний баланс гумусу для господарств різної спеціалізації. Одержаний умовний чистий прибуток для господарства по першому варіанту склав 133 тисячі гривень, по другому - прибуток 277,1 тисячі гривень, по третьому - прибуток склав 29,4 тисячі гривень. Використання соломи та пожнивно-кореневих решток під грунтозахисну технологію обробітку грунту дозволило в четвертому варіанті (для фермерського господарства) одержати прибуток 23,2 тисячі гривень.

За рахунок підвищення родючості грунту можливо підвищити урожайність зернових до такого рівня: по Лісостеповій зоні - на 39 ц/га, в Перехідній зоні - на 29 ц/га, в Поліській зоні - на 20,7 ц/га, що є критичною межею для Сумської області. Подальше збільшення родючості грунту може не принести бажаного економічного ефекту від цього фактору, отже витрати можуть бути нераціональними.

Існуюче співвідношення ріллі, сінокосів та пасовищ ми характеризуємо як нераціональне, і його недоліки ми вже довели.

В Сумській області низька віддача ріллі, особливо в північних районах, в той же час там рівень розораності великий: в зоні Полісся 70,3%, в Перехідній зоні 73,4%. Враховуючи природно-кліматичні особливості, низьку родючість грунту і вплив цих факторів на результати економічної ефективності використання ріллі, пропонуємо змінити співвідношення с. г. угідь з метою зменшення ріллі в зоні Полісся на 25% (35,6 тис. га), в Перехідній зоні на 22,3% (31,7 тис. га). Ми пропонуємо поєтапну реструктуризацію сільськогосподарських угідь. Переведення ріллі в багаторічні кормові угіддя, сінокоси і пасовища підвищує родючість грунту, та забезпечує більш високу ефективність виробництва багаторічних трав на сіно та випас тварин у цій зоні порівняно з середньообласними показниками вирощування зернових та інших культур.

В Лісостеповій зоні пропонуємо зменшити площі ріллі на 27%, або на 234,5 тис. га шляхом переведення цієї площі для вирощування багаторічних трав переважно з метою одержання їх насіння, а частково - для виробництва сіна та регульованого випасання худоби. Зміна спеціалізації дозволяє поєднати механізм управління родючістю з економічним розвитком галузі тваринництва. Реструктуризацію пропонуємо проводити поетапно, переводячи по черзі в кормові багаторічні угіддя спочатку площі, де вирощуються тепер пропашні та непропашні кормові культури, а потім і ріллю. Таким чином переведення ріллі під вирощування багаторічних трав значно підвищить вміст гумусу в грунті. Нами вивчено і обгрунтовано практичне застосування матеріалів оцінки землі при передачі її під заставу. Проведене детальне дослідження суті іпотеки та її ролі в покращенні фінансового стану підприємства. Принципова зміна кредитування сільськогосподарських підприємств суттєво вплине на поновлення їх ритмічної діяльності на всіх етапах виробництва, що визначається своєчасним придбанням необхідних засобів виробництва, здійсненням капіталовкладень з метою покращення родючості грунту, підвищенням ефективності сільськогосподарського виробництва, створенню умов праці і побуту робітників. Використання землі як об'єкту застави не може не відображати її вартісну оцінку. Найбільш прийнятою для кредиторів ми вважаємо буде земля з високою родючістю і навпаки, землі низької родючості будуть прийматися кредиторами під заставу з певним ризиком. З іншого боку, земля що знаходиться під заставою, є постійним джерелом погашення заборгованості за кредит і стимулює свого власника до ефективної праці на ній. Ми впевнені, що іпотека містить в собі величезний потенціал економічного розвитку, перетворюючись із нерухомості в працюючий капітал. На сучасному етапі формування і розвитку іпотечних кредитів пропонуємо створити спеціальну земельну інформаційну систему при Сумському філіалі інституту землеустрою "УкрНДІЗЕМПРОЕКТ" де спеціалісти високого рівня нададуть кваліфіковану допомогу і кредиторам і власникам земельних ділянок і орендаторам і фермерам.

Висновки

Існуюча система регіонального управління родючістю грунту у Сумській, Полтавській та Чернігівській областях в сучасних умовах не дозволяє забезпечити необхідний рівень родючості грунту. Для виходу із цієї ситуації необхідно впровадити принципово новий механізм управління родючістю грунту.

До основних напрямків удосконалення організаційно-економічного механізму управління родючістю грунту належить застосування нетрадиційних органічних добрив рослинного походження, замість дефіцитних в Україні останнім часом органічних добрив тваринного походження. Реструктуризація сільськогосподарських угідь і зміна спеціалізації господарств доповнює їх.

Обгрунтовано і на конкретних прикладах показано застосування розробленого нами алгоритму розрахунку балансу гумусу та методику економічної оцінки визначення виносу гумусу урожаєм та рівень його поповнення в процесі гуміфікації пожнивно-кореневих решток, соломи або іншої побічної продукції рослинництва, чи гною.

Запропоновані співвідношення площі ріллі та природних кормових угідь дозволять підвищити родючість грунтів і культуру землеробства шляхом сконцентрованого використання наявних засобів для управління родючістю на значно менших площах, що значно підвищить рівень агрофітотехнічного догляду і ефективності її використання.

Обгрунтована доцільність використання грошової оцінки земель при передачі їх під заставу при одержанні іпотечного кредиту.

Запропонований організаційно-економічний механізм відшкодування землевласнику витрат на відновлення родючості землі та її фітосанітарного стану дозволяє підвищити відповідальність землекористувачів за наслідки свого недбалого ставлення до землі.

Список опублікованих праць

За результатами проведених досліджень опубліковано 5 праць загальним обсягом 3,0 д.а.

Організаційно-економічні аспекти управління родючістю грунту в сучасних умовах - Суми "Університетська книга", - 1998, - 42с. 2,1д.а.

Реформування орних земель - шлях для оздоровлення сільськогосподарського виробництва // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія Фінанси і кредит - 1997 - №2, с.150-153; 0,2д.а.

Управління окремими факторами родючості грунту в Сумській області // Вісник Сумського державного аграрного університету. Випуск 2. 1998, с.220-222. 0,2д.а.

Економічний аналіз виробництва цукрових буряків та цукру // Вісник Сумського державного аграрного університету. Випуск 2. 1998, с.223-226. 0,2д.а.

Економічні проблеми регулювання балансу гумусу // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія Фінанси і кредит - 1998 - №1, с. - 163, - 0,3 д.а.

Анотація

Мішньова Н.А. Організаційно-економічний механізм управління родючістю грунтів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - Підприємництво, менеджмент і маркетинг - Сумський державний аграрний університет, Суми, 1998.

В роботі досліджене місце землі як основного об'єкту менеджменту в сільськогосподарському виробництві, та найбільш цінну якість - покращуватися, тобто набувати родючість. Розкриваються основні показники які характеризують якість землі та фактори що визивають її погіршення. Обгрунтована необхідність управління родючістю в сучасних умовах. Досліджено зв'язок родючості землі з її оцінкою. Зроблений економічний аналіз ефективності використання земельних ресурсів, досліджено вплив родючості на економічні показники. Розроблено методику регулювання балансу гумусу органічною речовиною рослинного і тваринного походження, дано економічну оцінку. Запропоновані організаційно-економічні заходи для підвищення родючості і фінансової стабілізації сільськогосподарських підприємств.

Ключові слова: управління, родючість грунту, гумус, негуміфікована речовина, методи реструктуризації, іпотека, ефект,відшкодування.

Аннотация

Мишнева Н.А. Организационно-экономический механизм управления плодородием почв. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02. - Предпринимательство, менеджмент, маркетинг. - Сумский государственный аграрный университет. Сумы, 1998.

В работе исследовано место земли - как основного объекта менеджмента в сельскохозяйственном производстве и наиболее ценное ее качество - улучшаться, тоесть приобретать плодородие. Раскрываются основные показатели, которые характеризуют качество земли и те факторы, которые вызывают ее ухудшение. Обоснована необходимость управления плодородием в современных условиях. Исследована взаимосвязь плодородия земели и ее оценки. Сделан экономический анализ ефективности использования земельных ресурсов, исследовано влияние плодородия на экономические показатели. Разработана методика регулирования баланса гумуса органическим веществом растительного и животного происхождения, дано экономическую оценку. Предложены организационно-экономические мероприятия для повышения плодородия и финансовой стабилизации сельскохозяйственных предприятий.

Ключевые слова: управление, плодородие почвы, гумус, негумифицированное вещество, методы, реструктуризация, ипотека, эффект, возмещение.

Annotation

N.A. Mishneva The Organizational and Economical Mechanism of the Soil Fertility Management.

The Dissertation is aimed at receiving of the scientific degree "Candidate of Economic Science" in specialization 08.06.02. "Entrepreneurship, Management and Marketing"--The Sumy State Agrarian University, Sumy, 1998.

The role of soil as the main management object in agriculture and its fertility are researched in the paper. The main indicators of fertility and the factors, which cause it to worsen are analyzed. The necessity of fertility management is grounded. The dependence of fertility on soil evaluation is researched. The economic analysis of land use efficiency is done, the influence of fertility on economical indicators is researched. The methodology of the humus balance regulation by organic fertilizers has been worked out. The main directions of economical ways of fertility and improvement and financial stabilization are suggested.

The key words: management, land fertility, humus, humusless substance, restructurization methods, land mortgage, effect, compensation.

Размещено на Allbest.ru