Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний аграрний університет

УДК 338.436

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Підвищення ефективності виробництва на комбікормових підприємствах в умовах розвитку інтеграційних процесів

Туболець Ірина Іванівна

Дніпропетровськ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вирішення завдань підвищення ефективності комбікормових підприємств нерозривно пов'язане на сучасному етапі з активізацією інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві. Розвиток і поглиблення інтеграції має важливе значення для комбікормових підприємств, функціонування яких багато в чому залежить від наявності налагодженого механізму міжгалузевої взаємодії.

Через розрив в період переходу до ринкових відносин виробничих зв'язків між сільськогосподарськими товаровиробниками і комбікормовими підприємствами, що раніше склалися, обсяги виробництва комбікормів в Україні скоротилися в порівнянні з рівнем 1990 р. більш ніж в 5 разів. Украй негативно вплинула на стан ослабленого в ході реформ агропромислового сектора масована інтервенція імпортного продовольства, внаслідок чого комбікормові підприємства і споживачі їх продукції опинилися в кризовій ситуації. Різке скорочення виробництва комбікормів привело до істотного зниження рівня використання виробничих потужностей підприємств, зростання витрат у розрахунку на одиницю виробленої продукції.

Проблеми підвищення ефективності агропромислової інтеграції та діяльності комбікормових підприємств розглядали такі вітчизняні і зарубіжні учені, як В. Андрійчук, Я. Білоусько, В. Бойко, П. Борщевський, В. Валентинов, П. Гайдуцький, О. Гудзинський, Р. Гумеров, Л. Дейнеко, В. Дубицький, Д. Ейджел, Дж. Еванс, П. Канінський, М. Корецький, О. Крисальний, Д. Крисанов, Г. Кулик, М. Ломач, І. Лукінов, П. Макаренко, М. Малік, В. Месель-Веселяк, А. Онищенко, Б. Пасхавер, І. Пухальський, П. Саблук, В. Слюсар, Ю. Сєдих, В. Точилін, Г. Шмелев та ін. Однак певні теоретичні та науково-практичні проблеми підвищення ефективності виробництва комбікормових підприємств розроблені недостатньо повно. Залишається не обґрунтованою економічна сутність інтеграції в нових умовах розвитку суспільного виробництва. Потребує подальшої розробки теоретична сутність ефективності комбікормових підприємств. Потребують удосконалення методичні підходи до оцінки ефективності виробництва на комбікормових підприємствах. В даний час залишаються не розробленими стратегії підвищення ефективності виробництва на комбікормових підприємствах в умовах розвитку інтеграційних процесів.

Актуальність цих проблем зумовила вибір теми дисертаційного дослідження, визначила його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напряму науково-дослідних робіт Дніпропетровського державного аграрного університету за темою "Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень" (номер державної реєстрації 0102U005022). В її межах автором розроблено напрями підвищення ефективності виробництва на комбікормових підприємствах.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності виробництва на комбікормових підприємствах в умовах розвитку інтеграційних процесів. Для досягнення даної мети в роботі визначені наступні завдання:

- узагальнити теоретичні засади сутності інтеграції в нових умовах розвитку суспільного виробництва;

- розвинути теоретичну сутність ефективності на комбікормових підприємствах;

- удосконалити методичні підходи до оцінки ефективності виробництва на комбікормових підприємствах;

- дослідити сучасний стан та перспективи розвитку комбікормового виробництва;

- удосконалити класифікацію чинників, що формують ефективність виробництва комбікормів в умовах інтеграції;

- удосконалити організацію взаємодії структурних ланок інтеграції підприємств комбікормового виробництва;

- запропонувати методичні підходи до формування ціни придбання сировинних ресурсів в умовах інтеграції;

- визначити стратегії підвищення ефективності виробництва на комбікормових підприємствах в умовах розвитку інтеграційних процесів.

Об'єктом дослідження є процеси підвищення ефективності виробництва на комбікормових підприємствах в умовах розвитку інтеграційних процесів.

Предметом є теоретичні аспекти, тенденції та методичні засади підвищення ефективності виробництва на комбікормових підприємствах в умовах розвитку інтеграційних процесів.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять положення сучасної економічної теорії, праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем підвищення ефективності виробництва на комбікормових підприємствах в умовах розвитку інтеграційних процесів. У процесі дослідження використані: діалектичний метод дослідження процесів і явищ у їх взаємозв'язку й розвитку, системно-структурний аналіз (при дослідженні концептуальних засад, при систематизації методичних підходів щодо підвищення ефективності виробництва на комбікормових підприємствах в умовах розвитку інтеграційних процесів); методи групувального аналізу, економіко-статистичні методи, порівняння (при аналізі ефективності виробництва на комбікормових підприємствах в умовах розвитку інтеграційних процесів), методи екстраполяції, факторного аналізу (при розробці напрямів підвищення ефективності виробництва на комбікормових підприємствах в умовах розвитку інтеграційних процесів).

Інформаційно-нормативною базою для дисертації послужили законодавчі акти України, вітчизняні і зарубіжні публікації з питань підвищення ефективності виробництва на комбікормових підприємствах в умовах розвитку інтеграційних процесів, результати власних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

удосконалено:

- методичні підходи до формування ціни придбання сировинних ресурсів в умовах інтеграції, з урахуванням критерію перерахунку сировини на еквівалентну якість за поживністю в кормових одиницях;

- методичні підходи до оцінки ефективності виробництва на комбікормових підприємствах, які на відміну від діючого порядку, визначення собівартості повинні враховувати зовнішні фактори та умови (платоспроможний попит, організаційно-економічні і правові умови забезпечення ефективності функціонування господарського механізму інтеграційних формувань, механізм регулювання економічних відносин між учасниками формувань;)

- класифікацію чинників, що впливають на ефективність виробництва комбікормів в умовах інтеграції, які крім загальновизначених ознак доповнюються ознаками економічної природи, сфери, характеру їх впливу;

набули подальшого розвитку:

- організаційні засади створення інтегрованих формувань комбікормового виробництва, що передбачає ринковий механізм відносин між учасниками з координацією на основі рівних прав і обов'язків кожного партнера;

- узагальнення теоретичних засад сутності інтеграції, в напрямі якісного розвитку сумісної спеціалізованої праці в єдиному інформаційному просторі та в діалектичній єдності з кооперацією і диференціацією.

Практичне значення одержаних результатів полягає у комплексному застосуванні розроблених методичних підходів до підвищення ефективності комбікормового виробництва в умовах розвитку інтеграційних процесів таких аграрних підприємств Запорізької області: АФГ "Відрадне", АФГ "Славутич", АФГ "Червоноармійський", ПП "Таврія", АФГ ім. Шевченка, АФГ "Кушугумське", ПП "Юльївка" (довідка № 1-01/345 від 15.10.2007 р.).

Пропозиції автора використані у діяльності комбікормових підприємств, що пов'язані відносинами контролю із ЗАТ "Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна" (довідка № 461/09 від 23.09.2007 р.) та ЗАТ "Птахокомбінат "Дніпровський" при розробці методики оцінки ефективності виробництва (довідка № 01-03/87 від 17.10.2007 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні таких дисциплін: "Аналіз господарської діяльності", "Економічний аналіз", "Стратегічний аналіз" (довідка № 154 від 29.09.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить розроблені автором особисто результати в галузі аграрної науки, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо підвищення ефективності виробництва на комбікормових підприємствах в умовах розвитку інтеграційних процесів.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: "Показники діяльності підприємств в умовах трансформації економіки" (м. Запоріжжя, 2005 р.); "Наука та інновації - 2005" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); "Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); "Економічна ефективність та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів" (м. Запоріжжя, 2006 р.).

Публікації. Основні наукові положення, висновки і пропозиції, сформульовані за результатами дослідження відображені в 10 наукових працях загальним обсягом 5,6 обл. вид. арк., з них 6 статей опубліковано у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 171 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів та висновків. Містить 12 таблиць, що займають 10 сторінок, і 3 рисунки, що займають 2 сторінки. Список використаних джерел включає 170 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретичні і методичні засади ефективності виробництва комбікормових підприємств в умовах розвитку інтеграційних процесів" вивчивши і узагальнивши передовий досвід зарубіжних країн, провівши велику аналітичну роботу по виявленню резервів поліпшення використання економічного потенціалу підприємств комбікормового виробництва, зроблено висновок, що одним з найперспективніших шляхів подальшого їх розвитку може бути інтеграція.

Щоб визначити економічну сутність протікаючих у комбікормовій галузі інтеграційних процесів, відображено різноманіття якісних і кількісних аспектів інтеграції за допомогою таких категорій як: система; частина і ціле; елемент і структура; зміст і форма. Застосування системи вказаних категорій сприяє всесторонньому вивченню суті інтеграції і пов'язує саме поняття "інтеграція" з такими поняттями як цілісність, системність, комплексність.

З погляду економічної науки в основі інтеграційних процесів лежить посилення процесів усуспільнення в виробництві. При цьому характер зв'язків господарюючих суб'єктів, що залучаються до утворюваної системи, а саме наявність між ними певних виробничих відносин, є визначальною межею економічної інтеграції, що характеризує її суть як складної форми суспільного виробництва.

Виходячи з того, що складна кооперація має першоосновою просту кооперацію, відрізняючись від останньої своєю головною характерною особливістю - наявністю розподілу праці, напрошується висновок про те, що ускладнення кооперації неминуче повинне супроводжуватися детальнішим розподілом праці. На сучасному етапі це виражається у формуванні різноманітних структур, коопераційних за своєю суттю, що мають завдання забезпечення високого ступеня координації діяльності функціональних підрозділів, об'єднання в тій або іншій формі проміжних ланок організаційного, технологічного і економічного ланцюжка отримання кінцевих результатів. Таким чином, процес, що має результатом формування такої кооперації праці, і є інтеграцією.

В той же час сама економічна суть, природа інтеграційних процесів має на увазі можливість розвитку інтеграції тільки в діалектичній єдності з своєю протилежністю - диференціацією, своєю основою, що має, подальше поглиблення суспільного розподілу праці. В сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства придбання кооперацією нових якісних властивостей відбувається на основі поєднання процесів відособлення і усуспільнення, тому подальший розвиток будь-яких організаційних структур йтиме одночасно з обліком процесів як інтеграції, так і диференціації. Інтеграція, таким чином, може розглядатися як нова структура суспільного виробництва, що розвивається якісно в процесі сумісної спеціалізованої праці в єдиному інформаційному просторі.

Сучасний етап розвитку економіки країни характеризується інтенсивним пошуком шляхів підвищення ефективності виробництва комбікормових підприємств.

Наша позиція з питання визначення поняття ефективності полягає у тому, що під ефективністю слід розуміти повноту розкриття виробничого потенціалу, як ступінь відповідності величини його можливостей існуючим потребам ринку. Такий погляд обумовлений тим, що в умовах ринкових відносин більше значення має не ступінь використання всіх наявних можливостей, а лише корисних, затребуваних, суспільно необхідних. Представляється, що такий підхід на відміну від існуючих дозволяє точніше оцінити наявні резерви підвищення ефективності, величина яких, в загальному розумінні, відображає ступінь невідповідності існуючого рівня використання виробничих можливостей ринковим потребам.

З методичних позицій ефективність виробництва комбікормових підприємств доцільно розглядати в розрізі двох рівнів, внутрішньовиробничому (підприємство) і зовнішньо-виробничому (зовнішня сфера). Такий підхід дозволяє якнайповніше враховувати специфічні особливості внутрішньої і зовнішньої сфер підприємства.

Підвищення ефективності виробництва на комбікормових підприємствах у внутрішньовиробничому розрізі (безпосередньо на підприємствах) багато в чому залежить від скорочення витрат на виробництво. У розрізі зовнішньо-виробничої сфери підприємств, у споживачів їх продукції ефективність значною мірою обумовлена підвищенням якості і віддачі комбікормів при використанні.

Одним з основних напрямів мінімізації виробничих витрат є зниження витрат по сировині, оскільки в структурі собівартості комбікормів питома вага сировини складає від 70 до 95%. Показник витрати сировини на виробництво одиниці продукції у вартісному виразі має своїм основним недоліком наступне: повнораціонні комбікорми, збалансовані по поживності, вимагають використання у виробництві дорогих сировинних компонентів. Крім того, динаміка вартісних показників позбавлена необхідної зіставності через значні сезонні коливання цін на деякі види сировини, а також інфляційного підвищення цін на сировину і продукцію.

Тому формулу для розрахунку цього показника необхідно удосконалити, ввівши в неї коефіцієнт, що відображає вплив інфляції:

,

де В_с - вартість переробленої сировини, тис. грн.;

В_в - вартість виробленої валової (товарної) або чистої продукції, тис. грн.;

І - коефіцієнт, що відображає вплив інфляції на зміну цін на сировину і продукцію.

У розрізі зовнішньо-виробничої сфери комбікормових підприємств ефективність виробництва, з урахуванням якості і віддачі комбікормів при їх використанні, необхідно оцінювати, застосовуючи показники, що відбивають зміну ефективності виробництва в суміжних галузях. Цій меті служать показники прибутку, рентабельності, а також додаткового доходу від використовування комбікормів порівняно із зростанням витрат, пов'язаних з їх застосуванням.

Доцільно також характеризувати рентабельність виробництва продукції в суміжних галузях з урахуванням частки витрат на комбікорми в собівартості того або іншого виду продукції тваринництва. Оскільки в інтенсивному тваринництві кожна подальша одиниця приросту продуктивності вимагає збільшення споживання комбікормів і витрат на них, необхідно співставляти обсяги зростання доходу споживачів при використанні комбікормів і відповідних витрат для досягнення цього зростання.

У другому розділі "Аналіз ефективності виробництва комбікормових підприємств в умовах розвитку інтеграційних процесів" встановлено, що у багатьох підприємств комбікормове виробництво представлене у вигляді спеціалізованих цехів, разом з млинами, круп'яними, олієекстракційними цехами. Крім того, кормосуміші виробляються птахофабриками і тваринницькими комплексами. Однак, подальше виробництво комбікормової продукції безпосередньо на сільгосппідприємствах не може вважатися перспективним напрямом і з часом не витримає конкуренції. Це обумовлено наявністю поблизу птахофабрик і тваринницьких комплексів спеціалізованих комбікормових підприємств, оскільки в умовах планової економіки розвиток і розміщення комбікормових підприємств в країні ув'язувався з промисловим тваринництвом. Крім того, лише деякі з власних комбікормових виробництв (цехів) птахофабрик і тваринницьких комплексів повною мірою відповідають сучасним технологічним вимогам.

Ефективність роботи комбікормових підприємств необхідно оцінювати з урахуванням показників роботи суміжних галузей - птахівництва і скотарства, які значною мірою залежать і тісно пов'язані з результатами роботи і станом комбікормових підприємств.

Результати діяльності галузей скотарства і птахівництва покращали останніми роками: значно зменшилися темпи скорочення поголів'я ВРХ, обсяги виробництва яловичини і молока перестали знижуватися і стабілізувалися, намітилася тенденція до збільшення обсягів виробництва м'яса свинини, не дивлячись на зниження поголів'я. У вітчизняному птахівництві навіть при деякому зниженні поголів'я виробництво м'яса птахів за останні три роки в цілому зросло, збільшилося і виробництво яєць.

Ситуація в тваринництві багато в чому залежить від стану кормової бази. У 2006 р. завдяки збільшенню урожаю зернових культур запаси всіх видів кормів з розрахунку на 1 ум. голову великої рогатої худоби підвищилися і склали 15,2 ц корм. од. проти 12,9 ц корм. од. у 2005 р. Проте, корми часто не збалансовані по поживності, що спричиняє їх неефективне використання.

У структурі собівартості продукції птахівництва і скотарства матеріальні витрати, зокрема витрати на корми займають велику питому вагу і продовжують зростати. Так, в собівартості приросту великої рогатої худоби і молодняка вони досягають 60%, в промисловому птахівництві і свинарстві їх частка в собівартості яєць і м'яса складає 70-75%.

Що стосується собівартості комбікормової продукції, то беручи до уваги специфіку її формування (у її структурі витрати на сировину складають 70% і більш), стабільність роботи комбікормових підприємств в значній мірі залежить від забезпеченості необхідними сировинними компонентами для виробництва необхідного асортименту продукції із заданими показниками якості.

Одним з основних стримуючих чинників, традиційно перешкоджаючим забезпеченню птахівництва і скотарства повнораціонними комбікормами, є дефіцит сировини, багатої протеїном рослинного походження (макухи, шроти, в тому числі соєвого шроту), і кукурудзи як головного джерела енергії. Потреба в соєвому шроті і кукурудзі задовольняється за рахунок вітчизняного виробництва не більше ніж на 30%. Одним з засобів, що дозволяють компенсувати їх брак, є організація централізованих закупівель з-за кордону вказаних видів сировини.

Характеризуючи сучасний стан комбікормових підприємств, не можна не відзначити, що не дивлячись на очевидні труднощі фінансового характеру, вводяться в дію нові підприємства. Так, з початку 2005 р. введений в експлуатацію комбікормовий завод в м. Запоріжжі, побудований за сумісним проектом з італійською фірмою. Проектна продуктивність устаткування дозволяє виробляти тут 30 т комбікормів в годину, як в розсипному, так і гранульованому вигляді. У технологічному процесі виробництва закладені передові технології з використанням комп'ютерного забезпечення управління всіма процесами.

Багато підприємств відновили виробництво преміксів і білкових добавок. У 2006 р. відмічене зростання виробництва білково-вітамінних добавок в 2,2 рази, сухого знежиреного молока і замінника цільного молока в 1,1, мікробіологічного білка і синтетичних амінокислот в 1,2 рази.

Для потреб фермерських господарств деякі підприємства галузі організовують виробництво фасованих комбікормів і білково-вітамінних кормових добавок, що є позитивною практикою. Так, Мелітопольський комбінат хлібопродуктів здійснив спільно із зарубіжними фірмами введення в експлуатацію мінізаводу по виробництву фасованої комбікормової продукції.

Проте крім позитивних тенденцій в галузі мають місце і окремі негативні моменти. Деякі підприємства оголошені банкротами (Пологівській комбікормовий завод). Не одиничні приклади підприємств простоюючих або виробляючих незначні, в порівнянні з потенційно можливими, обсяги продукції. Так, Василівській комбікормовий завод (Запорізька область), оснащений сучасною технологією, укомплектований висококваліфікованими кадрами і здатний виробляти до 2000 т на добу повнораціонних розсипних і гранульованих комбікормів, виробляє лише близько 4000 т продукції в місяць. Однією з основних причин такої ситуації є відсутність платоспроможного попиту, породжена кризовими явищами в сільському господарстві. Хворобливо позначаються наслідки приватизації і неодноразової зміни власників і керівників підприємств, що породжує нестабільність в здійсненні закупівельної, збутової, фінансової, технічної політики і приводить до негативних економічних наслідків.

Особливу значущість для комбікормових підприємств отримали на сучасному етапі питання, пов'язані із забезпеченням необхідної якості продукції, що виробляється.

В зв'язку з цим вельми актуальним є досвід роботи об'єднання ЗАТ "Птахокомбінат "Дніпровський". До його складу ввійшли племінний птахозавод, два племптахорепродуктора, шість птахівничих господарств, чотири птахопереробних підприємства, два комбікормові заводи, елеватор, хлібоприймальні бази.

На комбікормових підприємствах об'єднання особлива увага надається контролю якості сировини і продукції, а також рецептурі. Зокрема, на Михайлівському комбікормовому заводі Запорізької області в цілях забезпечення високої якості комбікормів рецепти комбікормів розраховуються на основі фактичної якості сировини, табличні дані використовуються тільки для розрахунку обмінної енергії і кормових одиниць. Крім того, налагоджена тісна взаємодія з обласною лабораторією науково-дослідної ветеринарної станції, де визначається амінокислотний склад сировини, мікроелементів, вітамінів. Коректування по складу і поживності комбікормів робляться з урахуванням результатів зростання, стану птахів, її продуктивності. Розрахунок рецептів дозволяє враховувати вікові особливості птахів. У разі потреби в комбікорми вводяться необхідні медикаменти, ветпрепарати, вітаміни. Для балансування комбікормів використовуються метіонін, лізин, ферментні препарати.

З урахуванням об'єктивної оцінки сучасного стану комбікормових підприємств, можна сформулювати ряд завдань, що стоять перед комбікормовими підприємствами, рішення яких багато в чому визначатиме характер і основні тенденції розвитку галузі на найближчу перспективу. Вони зводяться до наступного:

1. Подальший розвиток виробництва комбікормової продукції відбуватиметься в умовах поглиблення процесів інтеграції в агропромисловому комплексі. Тому одним з основних завдань, що стоять перед комбікормовими підприємствами, є знаходження оптимальної форми інтеграції і виробітку ефективного механізму взаємодії з виробниками сировини, продукції птахівництва і скотарства.

2. Вдосконалення технологічного процесу, заміна морально і фізично застарілого устаткування на сучасне, реконструкція і модернізація виробництва з тим, щоб якість комбікормів була забезпечена на основі досконалості техніки і технології.

3. Підприємствам необхідно знаходити шляхи розширення асортименту продукції, що випускається, в цілях збільшення клієнтської бази і задоволення запитів найширшого спектру споживачів. Перш за все, це стосується збільшення випуску гранульованих комбікормів. Рішення цієї задачі в значній мірі залежить від рівня технічного стану виробництва.

4. З урахуванням наявності у господарств, зокрема фермерських, власного кормовиробництва, в цілях забезпечення сільгоспвиробників, що мають в своєму розпорядженні необхідні сировинні ресурси, компоненти для виробництва повнораціонних, збалансованих комбікормів, однією з важливих є задача організації на комбікормових підприємствах виробництва білково-вітамінних концентратів, білково-мінерально-вітамінних добавок і преміксів.

5. В цілях задоволення попиту з боку дрібних і середніх сільгоспвиробників, фермерських господарств підприємствам галузі доцільно організовувати виробництво фасованих комбікормів і білково-вітамінних добавок, а також їх реалізацію через роздрібну торгову мережу.

6. Для підвищення економічної стійкості підприємств може і, якщо необхідно, повинен використовуватися підхід, пов'язаний з диверсифікацією виробництва, розвитком суміжних і побічних, не пов'язаних з основним, виробництв. Зокрема, можлива організація на наявних виробничих площах круп'яного виробництва, а також виробництва олії з насіння олійних культур, соєвої муки та ін.

Рішення вказаних завдань і об'єктивних проблем, що стоять перед підприємствами, покликане сприяти їх адаптації до сучасних економічних умов, стабілізації і розвитку галузі і вимагає вивчення чинників, що роблять вплив на ефективність виробництва.

Основні чинники, що формують ефективність виробництва комбікормів в умовах інтеграції, можуть бути умовно розділені на дві групи, виходячи із ознак економічної природи, сфери, характеру їх впливу.

До першої групи чинників слід віднести ті, дія яких виявляється безпосередньо на комбікормових підприємствах і знаходить віддзеркалення в їх основній виробничій діяльності. Ці чинники є внутрішньовиробничими чинниками ефективності виробництва комбікормових підприємств.

Друга група включає додатково виникаючі в умовах інтеграції чинники, дія яких обумовлена специфікою взаємодії підприємств суміжних галузей у складі інтеграційних формувань і систем і виявляється в зовнішній сфері комбікормових підприємств. Чинники такого роду є зовнішньо-виробничими.

До групи внутрішньовиробничих чинників входять наступні: технічний стан виробництва; раціональне використовування сировинних ресурсів.

Стосовно комбікормових підприємств впровадження нових методів обробки сировини, введення компонентів, освоєння нової техніки і технології виправдані за умови зниження рівня використання дефіцитних видів сировини, поліпшенні його санітарної якості, підвищенні ефективності використання комбікормів.

Ефективність використання комбікормової сировини може забезпечуватися по наступних основних напрямах: складання оптимальних рецептів комбікормів; забезпечення збалансованості комбікормів по поживності, збагачення їх вітамінами, мікроелементами, біологічно активними речовинами; забезпечення високого рівня використання сировини в процесі переробки; підвищення доступності поживних речовин, що містяться в сировині.

До групи зовнішньо-виробничих чинників ефективності виробництва комбікормів в умовах інтеграції можуть бути віднесені: організаційно-економічні і правові умови забезпечення ефективності функціонування господарського механізму інтеграційних формувань; механізм регулювання обмінних відносин між учасниками формування.

Організаційно-економічні і правові умови мають істотне значення при виборі тієї або іншої конкретної моделі побудови інтеграційних формувань, а також дозволяючих характеризувати і класифікувати такі формування з погляду внутрішнього механізму їх функціонування. До таких аспектів відносяться: організаційна структура інтеграційних агропромислових формувань; форма господарювання (організаційно-правова форма).

Сутність механізму регулювання економічних відносин між учасниками полягає у регулюванні цінового паритету у виробничій системі, здатного пов'язувати прагнення окремих підприємств-учасників інтеграційного формування до максимізації власного прибутку з необхідністю зниження собівартості послідовно переданого у виробничому ланцюжку проміжного продукту (зерно, комбікорм, тваринницька продукція, передана в переробку) в цілях отримання якомога дешевшої продукції на кінцевому етапі виробництва.

У цих умовах величина прибутку кожного структурного підрозділу, як найважливіша складова економічних відносин повинна визначатися на основі дії внутрішньо-інтеграційного цінового механізму з подальшим коректуванням, виходячи з кінцевого результату і бути обґрунтована з урахуванням частки внеску структурних ланок в сукупну величину прибутку всього інтеграційного формування. Крім того, групу чинників зовнішньо-виробничої природи необхідно доповнити, включивши в неї чинник ефективності ведення виробничої діяльності в господарствах-споживачах комбікормової продукції.

У третьому розділі "Напрями підвищення ефективності виробництва комбікормових підприємств в умовах розвитку інтеграційних процесів" аналізуючи практику здійснення інтеграційних перетворень, що складається, в АПК різних регіонів нашої країни констатовано, що агропромислова інтеграція в цілому розвивалася по шляху створення механізму управління і координації виробничо-господарської діяльності учасників формувань з використанням командно-адміністративних методів. Таку практику необхідно визнати виправданою у випадках фінансової неспроможності підприємства, що інтегрується, що як правило, є виразом і наслідком відсутності можливості власними силами і засобами налагодити ефективне господарювання.

Проте через жорсткість і регламентованість взаємостосунків підприємств-учасників інтеграції виникають і очевидні недоліки такого підходу, які в основному полягають в наступному. По-перше, відсутня належна мотивація і пряма економічна зацікавленість учасників. По-друге, існує небезпека того, що підприємством-інтегратором повністю не враховуватимуться або ігноруватимуться специфічні особливості підприємств, що інтегруються. По-третє, відсутнім є рівність прав і обов'язків партнерів.

Виходячи з цього в дисертації запропоновано будувати організаційні засади створення інтегрованих формувань комбікормового виробництва через ринковий механізм відносин між учасниками з координацією на основі рівних прав і обов'язків кожного партнера (рис. 1).

Рис. 1. Структурна схема інтеграційної системи з участю координаційного центру

Роль інтегратора належить невиробничій організації - спеціалізованому координаційному центру. Це обумовлено тим, що на сучасному етапі резерви підвищення ефективності виробництва в суміжних галузях АПК лежать поза сферою прямої галузевої компетенції підприємств-суміжників, з вузькогалузевих позицій вони не завжди очевидні, і тому їх використання може бути ускладнене.

Крім того, в умовах ринкових відносин учасників інтеграції напрями мобілізації резервів також мають ринковий характер: відповідні заходи неможливо провести директивно, а можна лише довести їх необхідність і переваги на основі економічного результату, що і слугуватиме критерієм їх ефективності.

Вказана схема дозволяє здійснювати централізовану мобілізацію фінансових ресурсів, скоротити терміни поставок, ослабити вплив кризи взаємних неплатежів.

Запровадження даного механізму забезпечує зростання ефективності виробництва кожного з учасників у складі системи. Обидва підприємства, що досліджувалися - з виробництва комбікормів ТОВ "Агробізнес" і з виробництва молока СТОВ "Червоноармійський" одержали при взаємодії більше прибутку на 395,8 і 39,5 тис. грн. відповідно.

В дисертації визначено, що традиційні напрями раціонального використання сировини доцільно перенести з площини економії витрат в процесі виробництва комбікормів, в площину управління витратами, пов'язаними із забезпеченням необхідними сировинними ресурсами.

У зв'язку з цим запропоновано відповідні методичні підходи до формування ціни придбання сировинних ресурсів в умовах інтеграції. Вони відображають зв'язок і взаємний вплив ефективності виробництва в суміжних галузях, не обмежуючись лише вартісними аспектами сировинного забезпечення комбікормових підприємств, але враховує і його якісну складову тобто визначає, до якої межі ціни тієї або іншої сировини з певними якісними характеристиками економічно вигідно використовувати в комбікормах. комбікорм сировина замінник собівартість

У якості критерію оцінки пропонується використовувати ціну сировини в перерахунку на еквівалентну якість за поживністю в кормових одиницях. Ціна сировини в перерахунку на еквівалентну якість є граничною вартістю кожної додаткової одиниці вище або нижче за розрахунковий рівень якості сировини. Даний показник пов'язує вартісну і якісну характеристики сировини, що дозволяє йому відображати як зміни у вартості сировини при незмінному, фіксованому рівні якісного параметра в процесі підбору варіанту якнайменшої вартості, так і вартість зміни (підвищення або пониження на одиницю) значення показника якості.

Пропоновані методичні підходи містять наступні етапи:

- визначення, на основі прогнозованого обсягу виробництва різних видів комбікормів на найближчий плановий період, переліку необхідних видів сировини і її загальної кількості; виявлення, шляхом маркетингових досліджень, загальної кількості варіантів вибору сировини, її цін і основних якісних характеристик, що заявляються потенційними постачальниками; аналіз умов поставки сировини по кожному з варіантів з урахуванням повного обсягу витрат на сировину; здійснення по видах сировини розрахунку її ціни в перерахунку на еквівалентну якість поодинці або декільком його параметрам по всіх пропонованих варіантах закупівлі; визначення, виходячи з цін на пропоновану сировину в перерахунку на еквівалентну якість, собівартості виробництва планованого обсягу комбікормів по видах і специфікаціях; розгляд можливості і необхідності заміни певних видів сировини на альтернативні і встановлення джерел їх придбання; здійснення розрахунку ціни по видах сировини-замінника в перерахунку на еквівалентну якість; визначення, виходячи з еквівалентних цін на сировину-замінник, собівартості виробництва планованого обсягу комбікормів по видах і специфікаціях з використанням передбачуваних замінників певних видів сировини, розрахунок величини потенційного прибутку від виробництва комбікормів по кожному з варіантів закупівлі або заміни сировини; проведення порівняння пропонованих варіантів закупівлі необхідної сировини і можливої його заміни; вибір варіанту закупівлі або заміни сировини з найбільшою економічною ефективністю.

Економічне значення запропонованої методики полягає у тому, що розглянутий підхід до управління формуванням витрат по сировині і механізм його реалізації сприяє мінімізації невиправданих витрат комбікормових підприємств на стадії закупівлі сировини, економії оборотних коштів, дозволяє знаходити шляхи здешевлення комбікормів.

В дисертації встановлено, що підвищення якості комбікормів на основі відповідних заходів щодо технічного вдосконалення виробництва є одним з основних напрямів підвищення ефективності як для комбікормових підприємств, так і для споживачів продукції - підприємств суміжних галузей.

З урахуванням викладеного представляється можливим визначити основні умови ефективного вдосконалення техніки і технології виробництва комбікормових підприємств в умовах інтеграції: необхідність ринкової конкурентної боротьби за споживача шляхом забезпечення стабільної якості; проведення модернізації виробництва і поліпшення техніки і технології в рамках комплексного підходу до планування розвитку виробництва, в нерозривному зв'язку з галузями - споживачами комбікормової продукції; з позицій доцільності делегування учасниками інтеграційного формування ряду функцій, що знаходяться поза їх прямою галузевою виробничою компетенцією координаційному центру; стабілізація і розширення ринків збуту вироблюваної комбікормової продукції.

Висловлені умови дозволяють трохи інакше, ніж в традиційному ключі, підійти до оцінки значення підвищення якості комбікормової продукції і заходів по адресному техніко-технологічному вдосконаленню виробництва комбікормових підприємств як засобу підвищення ефективності виробництва комбікормових підприємств.

Залежно від характеру впливу заходів, що вживаються, по впровадженню нової техніки і технології на потенційний попит можна виділити дві стратегічні дії, які відображають, по суті, два ступені відповідності технічних можливостей комбікормових підприємств забезпеченню того або іншого необхідного рівня якості. Перша з них ставить за мету і направлена на стабілізацію наявного попиту, підтримку обсягів продажів, недопущення втрати клієнтури. Стратегією вищого порядку є стимулювання і управління попитом. У розвиток запропонованого підходу, що передбачає використання впливу ступеня технічної досконалості на потенційний попит на комбікормову продукцію, пропонується висунути третю, радикальнішу стратегію.

На рівні цієї стратегії пропонується забезпечити освоєння та заняття ніші ринку, повністю до цього незайнятої, що можливе у випадку, якщо наявний попит на певний вид продукції задовольняється із зовнішніх джерел, наприклад, завозиться з інших регіонів або по імпорту.

У якості величин, що співвідносяться, пропонується використовувати вартість продукції, що додатково одержується унаслідок збільшення обсягів згодовування комбікормів високої якості і підвищення їх віддачі, розрахованої за середньою ціною реалізації періоду, за який відбулося збільшення продуктивності, і вартість додатково витрачених комбікормів.

З метою аналізу зміни в продуктивності тварин і динаміці витрат комбікормів проведено дослідження у ряді господарств Запорізької області, що отримують молоко. Результати свідчать, що абсолютне збільшення питомої витрати комбікормів на 1 корову в даних господарствах істотно розрізняється, що дозволяє умовно згрупувати їх залежно від розміру цієї величини. Одна група господарств (АФГ "Відрадне", АФГ "Славутич", АФГ "Червоноармійський", ПП "Таврія") має зростання питомої витрати комбікормів, що не перевищує 0,1 т на корову. Друга група, до якої, по суті, можна віднести лише одне господарство (АФГ ім. Шевченка) має значення цього показника 0,2. У третьої групи господарств (АФГ "Кушугумське", ПП "Юльївка") величина приросту чинника істотно вище і складає 0,71-0,8 т на корову.

В той же час співвідношення вартостей додатково одержаної продукції і додаткових витрат на комбікорми має набагато вище значення саме в тій групі господарств, де приріст чинника (зростання витрати комбікормів на 1 корову) порівняно малий, але початковий рівень використання чинника - величини витрат - високий, що свідчить про високу ефективність використання додаткових вкладень в комбікорми, високу віддачу кожної додаткової одиниці витрат на комбікорми, що викликає випереджаюче зростання додаткового доходу.

У цій групі господарств збільшення витрат комбікормів на 1 корову знаходиться в межах 0,06 - 0,10 т, додаткові витрати на комбікорми склали 65,4 - 88,8 грн., а співвідношення вартостей додатково одержаної продукції і додаткових витрат на комбікорми приймає значення в межах 7,4 -13,0.

При вищому, але помірнішому приросту чинника ефективність додаткових витрат знижується (АФГ ім. Шевченка), оскільки такий приріст чинника може забезпечити слабкіше, ніж в попередній групі, збільшення результату. Іншими словами, в цьому випадку додаткові вкладення в комбікорми (213 грн.) забезпечили слабкішу віддачу, що виразилося в зниженні співвідношення, що склало 2,0.

Нарешті, при значному прирості величини витрати комбікормів (АФГ "Кушугумське", ПП "Юльївка") і, відповідно, витрат на них, можливе і досягнення дуже значного приросту результату, проте співвідношення витрат і результату, одержаного при цих витратах нижче, ніж в групі господарств з незначним приростом витрат. У цій групі господарств збільшення витрати комбікормів на 1 корову вже знаходиться в межах 0,71 - 0,8 т, додаткові витрати на комбікорми склали 761 - 910 грн., а співвідношення вартостей додатково одержаної продукції і додаткових витрат на комбікорми склало 2,7 і 2,1 відповідно.

Використання запропонованого показника дозволяє кількісно оцінити ефективність додаткової витрати комбікормів, збільшення ступеня їх віддачі і порівняти ефективність ведення виробничої діяльності в різних господарствах.

Висновки

1. Економічна суть інтеграції передбачає її розвиток тільки в діалектичній єдності з своєю протилежністю - диференціацією. В сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства її зв'язок з кооперацією відбувається на основі поєднання процесів відособлення і усуспільнення. Ці узагальнення теоретичних засад сутності інтеграції дозволяють її розуміти її як нову структуру суспільного виробництва, що розвивається якісно в процесі сумісної спеціалізованої праці в єдиному інформаційному просторі.

2. Теоретичний підхід до сутності ефективності комбікормових підприємств полягає у повноті розкриття виробничого потенціалу, ступеня відповідності величини його використовуваних можливостей існуючим потребам ринку, дозволяє точніше оцінити наявні резерви підвищення ефективності, величина яких, в загальному розумінні, відображає ступінь невідповідності існуючого рівня використовування виробничих можливостей ринковим потребам.

3. З методичних позицій ефективність виробництва на комбікормових підприємствах доцільно розглядати разом з урахуванням внутрішньовиробничих (що здійснюють вплив підприємств) і зовнішньо-виробничих (зовнішня сфера підприємств) факторів та умов. Підвищення ефективності виробництва на комбікормових підприємствах у внутрішньовиробничому розрізі залежить від скорочення витрат на виробництво. При цьому діючий порядок визначення собівартості виробництва цих підприємств не враховує зовнішніх умов та факторів. Такі чинники обумовлені підвищенням якості і віддачі комбікормів при використанні споживачами. Такий підхід дозволяє якнайповніше враховувати специфічні особливості внутрішньої і зовнішньої сфер підприємства.