Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут садівництва НААН

БІОХІМІЧНИЙ СКЛАД ПЛОДІВ ІМУННИХ ДО ПАРШІ СОРТІВ ЯБЛУНІ (MALUS DOMESTICA BORKH.) ТА ЇХ ЦІЛЬОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ

Т.Є. Кондратенко, доктор сільськогосподарських наук

Ю.Д. Гончарук, аспірантка

Вивчено хімічний склад 15 імунних до парші сортів яблуні різних еколого-географічних груп, 4 з яких досліджено в різних грунтовокліматичних умовах за основними показниками: сухі розчинні речовини, сума цукрів, кислотність, аскорбінова кислота, фенольні речовини, пектини. Виділено найкращі з них по кожному з перелічених показників та за результатами дегустаційної оцінки. Визначено, що плоди Амулета, Іманта, Топаза, Голдраша мають універсальне призначення, яблука Флоріни, Вітоса придатні переважно для вживання у свіжому вигляді, а Надзєйни і Ремо - для різних видів технічної переробки.

Ключові слова: яблуня, імунні до парші сорти, кислотність, цукри, аскорбінова кислота, дегустаційна оцінка, екологічні фактори, фенольні та пектинові речовини.

Вступ. Пріоритетним напрямком селекції плодових культур є створення адаптивних сортів з високою екологічною стійкістю до несприятливих біо- та абіотичних факторів довкілля. В зв'язку зі збільшенням впливу на сади пестицидного навантаження актуальним стало отримання санітарно безпечної продукції. Через масове ураження дерев паршою (Venturia inaegualis Wiint.) відмічено зниження, а почасти і втрати значної частини урожаю (60-80%) [4, 11]. Тому особливої цінності набувають сорти яблуні з генетично контрольованим імунітетом до парші, але не випадкові, а такі, що відзначаються високою врожайністю, якістю плодів та екологічною стійкістю у різних грунтово-кліматичних умовах. Це дозволяє отримувати більш якісні плоди, які поряд із споживанням у свіжому вигляді можуть бути використані для виготовлення натуральних продуктів харчування з високим вмістом вітамінів і біологічно активних речовин [8]. Відомо, що їх вирощування у комплексі з інтегрованою системою захисту дозволяє знизити затрати на фунгіциди на 60-70% і підвищити урожайність яблуневих садів на 25-30% [4, 11].

Одними з важливих ознак, які визначають господарську і харчову цінність сорту, є товарно-споживчі якості та біохімічний склад плодів. На думку Я.С. Нестерова, Т.С. Ширко, А.Н. Ярошевич [7,12], яблуні властива здатність зберігати певну спрямованість біохімічних процесів. Хімічний склад плодів є досить стійкою сортовою ознакою. Вона змінюється лише у окремих сортів за дуже різких змін метеоумов вегетаційного періоду. В цілому ж хімічний склад і смак яблук деякою мірою залежать від їх розміру, грунтово-кліматичних умов, агротехніки, умов зберігання [4]. Висока фенотипова мінливість імунних до парші сортів яблуні за вмістом у плодах аскорбінової кислоти меншою мірою залежить від генотипу, а більшою - від зовнішніх факторів середовища. Вміст сухих розчинних речовин, фенолів, кислот в плодах також може варіювати залежно від умов вирощування, але ці ознаки більше обумовлені генетично [9]. По мірі просування культури яблуні з півночі на південь в плодах одних і тих же сортів вміст вітаміну С і кислот зазвичай знижується, а сухих розчинних речовин і цукрів - збільшується [1].

Оцінка формування якості і біохімічного складу плодів імунних до парші сортів яблуні різних еколого-географічних груп залежно від зони вирощування вивчена недостатньо, а також відсутні відомості про цільове призначення яблук. Адже плоди нових сортів, що вивчаються, повинні бути не тільки красивими, смачними, але й корисними та спрямованими у певні сфери використання. Ще 15-20 років тому в усіх країнах більшу частку плодів яблуні споживали у свіжому вигляді. Але протягом останніх років вона скоротилася, тому що головними реалізаторами є супермаркети, для яких важливим є тривале зберігання високої товарності та смакових якостей плодів, різноманіття основного та покривного забарвлення, а також систематичність постачання плодів кількох помологічних сортів. Згідно з "Методическими указаниями по химико-технологическому сортоиспытанию овощных, плодовых и ягодных культур для консервной промышленности" [4], у яблук, як сировини для переробки, повинна бути гладенька світла шкірочка (для компоту без яскравого рум'янцю), щільна м'якоть білого або кремового кольору з невеликою серцевиною; містити, %: сухих розчинних речовин - не менше 14, цукрів - 11, титрованих кислот - 0,7-1,0, а також 20 мг/100 г аскорбінової кислоти і 150 мг/100 г Р-активних сполук. Цукрово-кислотний індекс має бути в межах 15-20 [4,5].

Умови проведення та методика досліджень. Роботу виконували в лабораторії відділу біохімічних і фізіологічних досліджень садових агрофітоценозів, якості та післязбиральної обробки плодів. Об'єктами досліджень були плоди урожаю 2008-2010 рр. Яблука 15 імунних до парші сортів різних еколого-географічних груп, вирощені в садах яблуні (2001-2002 рр. садіння; 4-5 x 3 м, підщепа 54-118) первинного сортовипробування Державного підприємства "Дослідне господарство (ДП ДГ)"Новосілки" Інституту садівництва (ІС) НААН України. Чотири сорти досліджено в межах екологічного досліду, який закладено і проводиться на Сумській та Львівській дослідних станціях (ДС) ІС НААН. За умовний контроль взято неімунний сорт Аскольда.

Біохімічний склад плодів визначали за "Методикою оцінки якості плодово-ягідної продукції" [6]; цільове призначення - згідно з "Программой и методикой сортоизучения плодовых, ягодных и орехоплодных культур" [10]. Статистичну обробку даних проводили за Б.О. Доспєховим [3].

Результати досліджень. В результаті проведених досліджень встановлено, що імунні до парші сорти яблуні різняться між собою за масою плодів (табл.). Більша частина сортів, що взято на дослідження, формують плоди вище середнього розміру (151-200 г) або середні (111-150 г). Із першої групи більший розмір плодів відмічено у Болотовского, Орловского Полєсья, Вітоса (180 г), Едери (179 г), Аскольди (188 г) та Старта (190 г). Амулет, незалежно від зони вирощування, формує крупні плоди, масою 202 (Сумська ДСС) - 221 г (ІС НААН), а зарубіжний сорт Флоріна в різних грунтово-кліматичних умовах - найменші плоди (близько 130 г). Американський сорт Голдраш на Київщині мав найменші за розміром яблука (130,5 г). Величина плоду залежала не лише від генотипових особливостей сорту, але і значною мірою від погодних умов. Так, наприклад, вегетаційний період 2010 року в умовах Сумської ДС характеризувався сильними посухами (опадів випало в 3,3 рази менше норми і їх сума склала 74,3 мм) і високою середньодобовою температурою повітря, яка перевищила багаторічні показники більш як на 5,6°С. За такого літа спостерігалося масове опадання зав'язі, здрібнішання плодів, які, крім цього, характеризувалися і неодномірністю. Досліджувані імунні до парші сорти мають різні смакові якості плодів, однак більшість з них не поступаються за цією ознакою умовним контрольним сортам - Аскольд та Слава переможцям. Із досліджуваних сортів кращими смаковими якостями плодів вирізнялися Імант, Вітос і Едера, загальна дегустаційна оцінка яких склала 8,4-8,5 балів.

Вміст сухих розчинних речовин (СРР) змінювався залежно від сорту незначною мірою, від 12,95 до 15, 20%; при середньому значенні 14,05%, коефіцієнт варіації (V, %) даного показника низький - 5%. Плоди Флоріни з Сумської та Львівської ДС накопичували менше СРР, ніж на Київщині, де сума ефективних температур >10°С за вегетаційний період була більшою на 90-100°С. А найбільше цукрів накопичують плоди сорту Амулет (10,27%), вирощені на Львівській ДСС, сума активних температур на період знімальної стиглості склала 1250°С. По групі сортів, що вивчали, відмічено незначне варіювання (V = 5,6%) загальної кількості цукрів - від 8% (Голдраш - в зв'язку з недостатньою кількістю суми активних температур) до 11, 19% (Болотовское).

Оптимальна кількість органічних кислот в яблуках знаходиться в межах 0,60-0,85%. Середній вміст їх у плодах імунних до парші сортів склав 0,60%. У більшості сортів цей показник знаходився на оптимальному рівні, дещо вище (1,03%) - у Ремо. Найменшу кількість органічних кислот містили плоди яблук сортів Аскольд, Едера, Афродіта та Флоріна (0,37-0,45%).

сорт яблуня імунний парша

Від вмісту цукрів і титрованих кислот та їх співвідношення залежить смак плодів. Прийнято вважати, що гармонійним він є у плодів з цукрово-кислотним індексом (ЦКІ) 15-25. ЦКІ плодів імунних до парші сортів яблуні, що вивчаються, значно варіював (V = 27,6%) від 9,7 до 26,5 при середньому значенні 17,05. ЦКІ менше 15 характерний для яблук сортів Ревена і Ремо. Плоди яблук сортів Аскольд, Едера та Флоріна мали співвідношення загальних цукрів до кислотності більше 20. Сорти з Сумської і Львівської ДСС формували плоди з вищим показником ЦКІ, порівняно з тими, що вирощені на Київщині. Особливо солодким смаком виділилися плоди яблук сортів Амулет і Флоріна (ЦКІ становить 36-42).

Однією з основних біологічно активних речовин, які містяться в яблуках, є аскорбінова кислота (або вітамін С). По всій групі сортів вміст вітаміну С був нижче середнього та низьким і змінювався від 1,59 (Надзєйни) до 7,34 мг/100 г (Голдраш), при високому коефіцієнті варіації 32,1%. У середньому вміст аскорбінової кислоти в плодах досліджуваних сортів склав 4,36 мг/100 г. Найменше вітаміну С (1,16-2,13 мг/100 г) накопичували плоди імунних до парші сортів яблуні в умовах Львівської ДСС.

Підвищеним вмістом пектинів відзначилися яблука сортів Ремо, Голдраш (1,00 мг/100 г), Едера (1,31) та Флоріна (1,08). Більшість сортів накопичують меншу кількість пектинових речовин - від 0,74 (Надзєйни) до 0,90 мг/100 г (Імант).

Мінливість сортів за вмістом фенолів у плодах була середньою (V = 19,6%). Кращими від середніх показників (159,81 мг/100 г) по їх накопиченні у плодах виявилися сорти: Надзейн, Ревена, Топаз і Едера. Але всі вони не перевищували умовний контроль - сорт Аскольд (210,22 мг/100 г). Найбільше фенолів накопичували плоди сортозразків, вирощених в умовах Київщини. Істотно відрізнялися між собою сорти з Львівської ДСС (коефіцієнт варіації склав 25,1%).

З огляду на дегустаційну оцінку (табл.), беручи до уваги зовнішній вигляд та забарвлення плодів, консистенцію, смак м'якоті, хімічний склад, для споживання у свіжому вигляді придатні яблука таких імунних до парші сортів яблуні, як Імант, Вітос (8,5 балів), Едера (8,4), Амулет, Голдраш, Топаз, Флоріна (8,3). Для закладання сировинних садів придатні імунні до парші сорти яблуні Надзейна і Ремоду яблук імунних до парші сортів яблуні встановлено слабку сортову мінливість (V?10%) за вмістом у плодах сухих розчинних речовин та цукрів і високу - за сумою титрованих кислот, вітаміну С, цукрово-кислотного індекса. До сортів, які характеризуються більш багатим біохімічним складом плодів, належать зимові Флоріна, Імант, Голдраш, Топаз і Едера, а також осінні Вітос та Амулет. Найбільший вміст вітаміну С та Р мають сорти Голдраш та Надзєйна відповідно.

Плоди сорту Амулет мають кращі біохімічні показники за вирощування його в умовах як Львівської, так і Сумської дослідних станцій садівництва. Вміст хімічних речовин у плодах Едери залежно від зони вирощування варіює більше, ніж у інших сортів.

Яблука сортів Імант, Едера, Амулет, Голдраш та Топаз мають універсальне призначення, Флоріна і Вітос - придатні переважно для вживання у свіжому вигляді, Надзейна і Ремо - для переробки.

Література