Особливості вирощування кукурудзи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Кукурудза - одна із головних зернофуражних культур світового землеробства. За площею посівів та обсягами виробництва вона посідає третє місце після пшениці і рису. У світовій практиці 15 - 20% вирощеного зерна використовується на продовольчі, 10-15% - технічні і 70% - кормові цілі. У 2003 році світове виробництво зерна кукурудзи досягло 470 млн. т. В Україні сучасне виробництво кукурудзи забезпечує лише 30% потреби внутрішнього ринку. Світовий розвиток землеробства свідчить, що вирішити цю проблему необхідно як за рахунок розширення посівних площ, так і підвищення урожайності кукурудзи.

У вирішенні завдання збільшення виробництва зерна кукурудзи велику роль має генетичний потенціал сучасних гібридів. До Реєстру сортів рослин України на 2005 рік внесено близько 250 гібридів, з яких понад 50% - зарубіжної селекції. Практично у всіх групах стиглості збільшилась кількість зареєстрованих гібридів. Найбільшою за чисельністю залишається група середньоранніх, їх частка серед вітчизняних гібридів сягає 40%, дещо зменшилась чисельність середньостиглих форм, близько 6% і збільшилася на 7% кількість середньопізніх.

Селекційними програмами науково-дослідних установ передбачається створення нового вихідного матеріалу для отримання гібридів, які матимуть високий імунітет до захворювань, стійкість до шкідників, високу ремонтантність, швидке висихання зерна при достиганні, придатність до механізованого вирощування, високий коефіцієнт використання ФАР та інші цінні біологічні та господарські властивості.

За останні 20 років максимальний валовий збір зерна кукурудзи (8,23 млн. т) в Україні отримано у 1985 році на площі 2,58 млн. га, найвищу урожайність у 1990 році (близько 30 ц/га). У 2006 році фактичне виробництво зерна кукурудзи становило 3,64 млн. т на площі 1,3 млн. га при щорічній потребі зерна 10 - 12 млн. т. Причиною спаду є великі витрати на виробництво зерна цієї культури, які пов'язані з високими цінами на мінеральні добрива, засоби захисту, енергоносії, а також недоліки сортової технології вирощування нових гібридів.

Поряд з цим, актуальною проблемою в Україні є створення і впровадження у виробництво гібридів кукурудзи з високою потенційною врожайністю та екологічною пластичністю, стійкістю до стресових факторів. Генетичний потенціал гібридів і природні ресурси в сприятливих кліматичних зонах здатні формувати урожай кукурудзи 100 ц/га і більше, але у виробничих умовах він реалізується лише на 30 - 35%.

Метою роботи є вивчення особливостей вирощування кукурудзи в Україні.

Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

- проаналізувати наукову літературу щодо особливостей будови і пристосування кукурудзи в умовах України;

- розглянути основні підвиди кукурудзи;

- зробити відповідні висновки щодо особливостей вирощування кукурудзи в умовах України;

- проаналізувати сучасні гібриди кукурудзи.

1. Загальна характеристика кукурудзи

Кукурудза - одна з найцінніших кормових, високопродуктивних культур. За врожайністю зерна вона перевищує всі зернові культури. Кукурудзу використовують на продовольчі цілі (20%), технічні (15 - 20%) - з її зерна виробляють крохмаль, патоку, етиловий спирт, декстрин, а із зародків - олію, яка має лікувальні властивості, і на фуражні (60 - 65%). За її рахунок тваринництво забезпечується концентрованими нормами, силосом і зеленою масою. Найбільший цінний корм - зерно кукурудзи, яке містить 9 - 12% білка, 60 - 70% вуглеводів, 4 - 8% олії, 1,5% мінеральних речовин. У вигляді кормового борошна, висівок воно добре перетравлюється і легко засвоюється організмом тварин. [8]

1.1 Ботанічна характеристика кукурудзи

Кукурудза культурна (2n-42) - однорічна трав'яниста рослина, яка зовнішнім виглядом значно відрізняється від інших злакових рослин.

Коренева система мичкувата, добре розвинена, окремі корені проникають у грунт на глибину 2-3 м.

У кукурудзи розрізняють кілька ярусів коренів: зародкові, гіпокотильні, епікотильні, підземні вузлові та надземні стеблові (повітряні, або опірні).

Основну масу кореневої системи становлять підземні вузлові корені, які заглиблюються у грунт до 2,5 м і більше та розходяться в боки у радіусі понад 1 м.

Ярусне розміщення коренів у грунті з перевагою основної частини їх у гумусовому шарі більш повно забезпечує рослину елементами живлення і вологою за рахунок літніх опадів [6,7].

Стебло у кукурудзи - міцна, груба, округла соломина, заповнена нещільною паренхімою. Висота його залежно від біологічних особливостей сорту чи гібрида та факторів урожайності коливається від 60-100 см у ранньостиглих форм і до 5-6 м у пізньостиглих. Товщина - 2-7 см. Кількість міжвузлів на стеблі у ранньостиглої кукурудзи досягає 8-12, у дуже пізньостиглої - до 30-40 і більше [4].

Листки лінійно-ланцетні, великі, довжина листкової пластинки 70-110 см, ширина 6-12 см і більше. Листок зверху опушений, має невеликий язичок і не має вушок. Розміщуються листки на стеблі почергово, не затінюючи один одного. Краї їхні ростуть швидше, ніж середина, а тому є хвилястими, що збільшує загальну листкову поверхню рослини.

Кількість листків на стеблі адекватна кількості стеблових вузлів.

У кукурудзи на одній рослині формується чоловіче суцвіття - волоть і жіноче - початок, тобто вона є однодомною роздільностатевою рослиною.

Волоть у кукурудзи верхівкова, розміщується на кінці центрального стебла або на верхівках бічних пагонів - пасинках. На осі волоті переважна кількість бічних гілок першого порядку, рідко на двох-трьох нижніх утворюються гілки другого порядку. Колоски з чоловічими квітками розміщені вздовж кожної гілки двома або чотирма рядами, попарно, з яких один сидячий, другий на короткій ніжці. Колоски двоквіткові; квітки тичинкові, з широкими опушеними перетинчастими колосковими лусками та тонкими м'якими - квітковими, між якими знаходиться три тичинки з двогніздими пиляками. У кожній добре розвиненій волоті утворюється до 1-1,5 тис. квіток, які за сприятливих умов зацвітають разом з жіночими квітками або на 2-4 дні раніше. Пилок переноситься вітром до 300-1000 м, що враховують при просторовій ізоляції насінних посівів кукурудзи [11].

Суцвіття з жіночими квітками - початки - розвиваються з частини найактивніших пазушних бруньок стеблових листків. На стеблі утворюються здебільшого 2-3 початки, решта бруньок не розвиваються.

Початок розміщується на короткій ніжці (стебельці), покритій зовні обгортковими листками, які відрізняються від звичайних стеблових добре розвиненими піхвами і редукованими пластинками. Внутрішні листки обгортки тонкі, майже плівчасті, світлі, зовнішні - товщі й зелені.

Основою початка є добре розвинений стрижень циліндричної або слабоконусоподібної форми, завдовжки 15-35 см. Маса його становить 15 - 25% загальної маси початка. У комірках стрижня, які розміщуються поздовжніми рядами, розміщуються попарно колоски з жіночими квітками.

Колоски початка мають м'ясисті (при висиханні - шкірясті) колоскові луски та ніжні тонкі - квіткові. У кожному колоску знаходиться дві квітки, але утворює зернівку лише одна - верхня, друга, нижня - безплідна. Розміщені попарно колоски формують дві зернівки, тому початки мають парну кількість рядів зерен - від 8 до 24 і більше [11].

Нормально розвинені жіночі квітки мають сформовані маточки, які складаються із зав'язі, довгого (до 40-50 см) ниткоподібного стовпчика і приймочки.

Плід у кукурудзи - гола зернівка різних розмірів і форми, консистенції та забарвлення.

1.2 Біологічні особливості кукурудзи

Кукурудза - теплолюбна рослина. Насіння проростає при 8 - 9 С тепла, сходи кукурудзи витримують короткочасні заморозки до мінус 2-3, але в кінці вегетації при мінусових температурах рослини гинуть. Деякі форми при тривалому похолоданні гинуть навіть при плюсовій температурі.

Оптимальною температурою для росту і розвитку вважається 20 -25 С. Високі температури кукурудза витримує добре у всіх фазах, крім фази цвітіння. В цей період температура понад 30С негативно впливає на генеративний процес.

Кукурудза - посухостійка рослина. Транспіраційний коефіцієнт її становить 230 - 370. Проте вона всмоктує багато води з грунту, бо розвиває велику вегетативну масу і дає більший вихід сухих речовин порівняно з іншими культурами. Рослини протягом вегетації вологу використовують нерівномірно. В перші місяці вегетації рослини витрачають вологи менше, ніж у період активного росту. Період вегетації в кукурудзи становить 90-150 днів.

Кукурудза рослина короткого дня. Вона добре росте при інтенсивному сонячному освітленні. При затіненні вегетаційний період її подовжується і качани не утворюються.

При правильному обробітку та удобренні кукурудза росте майже на всіх грунтах. Проте кращими грунтами є родючі пухкі з глибоким гумусним горизонтом, до яких належать: чорноземи, темно-сірі лісові суглинки, темно-каштанові і заплави. [10]

2. Підвиди та різновидності кукурудзи

Основні ознаки, за якими кукурудза поділяється на підвиди (групи), - форма й особливості поверхні зерна, розмір та внутрішня будова зерна.

За розмірами зернівки поділяються на крупні й дуже крупні - з масою 1000 зерен 300-400 г., середні - 200-300 і дрібні - 100-200 г.; за формою - на округлі, видовжено-призматичні із западиною на верхівці, видовжені із загостреною верхівкою, кутасті або сплюснуті, з гладенькою чи зморшкуватою поверхнею.

Під внутрішньою будовою зерна розуміють будову ендосперму, який може бути неоднорідним. Залежно від співвідношення між вмістом крохмалю і білка в зерні, форми та щільності розміщення крохмальних зерен ендосперм може бути повністю або частково рогоподібним чи борошнистим.

Рогоподібність ендосперму спостерігається вищою при більш високому вмісті в ньому білка, який у більшій мірі заповнює проміжки між крохмальними зернами, а також при вуглуватій формі крохмальних зерен, які щільніше прилягають між собою і залишають незначні проміжки. Борошнистий ендосперм тим краще формується, чим більший вміст у ньому крохмалю і кругліші крохмальні зерна, між якими залишаються значні проміжки. На зламі рогоподібний ендосперм нагадує застиглу желатину, борошнистий - туго спресоване борошно.

Систематики розрізняють дев'ять підвидів кукурудзи: кременисту (Z mays indurata Start.); зубовидну (Z mays indentata Start.); кременисто-зубовидну, або наїгівзубовидну (Z mays semidentata Sturt.); крохмалисту, або борошнисту (Z mays amylacea Sturt.); розпусну (Z mays everta Sturt.), цукрову (Z mays saccharata Sturt.); восковидну (Z mays ceratina Kulesch.); крохмалисто-цукрову (Z mays amyleo-saccharata Sturt.) та плівчасту (Z mays tunicata Sturt.) [13].

Кремениста кукурудза відзначається підвищеним вмістом білка в зерні (8-18%), формуванням стебел, здатних утворювати багато пасинків.

Зубовидна кукурудза. Найпоширеніший підвид у виробництві, представлений середньо- і пізньостиглими гібридами та сортами. Вміст білка в зерні - 8-15%.

Кремениста-зубовидна кукурудза. За формою зерна і будовою ендосперму займає проміжне місце між кременистою і зубовидною кукурудзою, представлена у виробництві ранньо - та середньостиглими гібридами.

Крохмалиста, або борошниста, кукурудза. Формує висококрохмальне зерно (72-85%) з низьким вмістом білка (6 - 13%).

Розпусна кукурудза. Представлена двома формами: рисовою кукурудзою - з гострокінцевим, або шпилястим, зерном та перловою - з округлим зерном. Вміст білка в зерні - 10-15%. Здатна утворювати більшу кількість початків на стеблі та інтенсивніше кущитися.

Цукрова кукурудза характеризується багатостеблістю та схильністю до вилягання, високим вмістом у зерні білка (18-20%) і жиру (8-9%).

Восковидна кукурудза. За формою зерна подібна до кременистої кукурудзи, але відрізняється непрозорістю ендосперму, який за консистенцією нагадує твердий віск. Перспективна для селекційної роботи.

Крохмалисто-цукрова кукурудза. Проміжний підвид між крохмалистою і цукровою кукурудзою. В Україні не поширена.

Плівчаста кукурудза. Формує зернівки, закриті плівками, які утворилися з колоскових і квіткових лусок. У виробництві не використовується [10].

Різновидності.

Кожний підвид кукурудзи поділяється на різновидності, основними ознаками яких є: забарвлення зерна і квіткових лусок на стрижні початка (часто вживається - забарвлення стрижня).

Забарвлення зерна у кукурудзи різноманітне: біле, жовте, оранжеве, червоне, темно-вишневе, фіолетове, сіре, синє, чорне, двоколірне - боки жовті, верхівки білі.

Стрижень буває білим (квіткові луски не забарвлені) або червоним з кольоровими відтінками (від рожевого до коричнево-червоного).

2.1 Гібриди та сорти кукурудзи

В Україні поширені в основному гібриди і зовсім мало сортів. Це пояснюється тим, що у гібридів першого покоління проявляється явище гетерозису - різко підвищується життєздатність рослин, а з нею активність біологічних процесів органотворення і значно зростають продуктивність рослин та урожайність основної продукції - на 15-35% і більше порівняно з сортами.

Залежно від вихідних форм рослин, які використовуються для схрещування, гібриди поділяються на кілька типів: міжсортові - одержані від схрещування двох сортів; сортолінійні - від схрещування сорту і самозапильної лінії; міжлінійні: прості - від схрещування двох самозапильних ліній; складні (подвійні міжлінійні - від схрещування двох простих міжлінійних гібридів; трилінійні - від схрещування простого міжлінійного гібрида і самозапильної лінії; п'ятилінійні - від схрещування трилінійного і простого міжлінійного гібридів).

Можливі й інші варіанти схрещувань і одержання гібридів.

Насінництво гібридів ведеться переважно на стерильній основі, для чого використовують материнські форми із стерильними волотями.

Цитоплазматична чоловіча стерильність може бути молдавського типу (позначається великою літерою М), техаського (з позначенням літерою Т) або болівійського (з літерою С). Якщо до назви гібрида додається велика літера В, то це означає, що насінництво ведеться на стерильній основі за схемою відновлення фертильності за техаським (Т) або молдавським (М) типом.

Трапляються у назві гібридів також літери ВЛ, які свідчать про високий вміст лізину в зерні, літера А означає, що гібрид модифікований.

Найпоширеніші серед рекомендованих гібридів кукурудзи на зерно та силос:

Акцент MB, Авантаж, Агора, Анжвла, Валентина, ДНОД 453СВ, Дніпровський 193МВ, Гадина, ДК471, Закарпатський 101М, Кавказ 484МВ, Колективний 95М, Краснодарський 335МВ, Марк, Мартон, Маршал, НС420, Одеський 411C, Планета 180, Полька, Рая та ін.;

серед гібридів цукрової кукурудзи - Апетитна, Брусниця, Дебют Fi, Роставиця, Джубілі F) та ін.

В Україні рекомендовано тільки три сорти кукурудзи: Закарпатська жовта зубовидна, Дніпровська 298, Одеська 10.

3. Технологія вирощування кукурудзи

Насіння кукурудзи цукрової висівають, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10-12°С. У південних районах це 10-20 квітня, в Лісостепу -20 квітня - 10 травня, на Поліссі і в західних областях України - кінець квітня - перша декада травня (залежно від зони). За умов більш ранніх строків сівби насіння потрапляє в холодний ґрунт і часто загниває, що призводить до зрідження посівів. Щоб одержувати качани кукурудзи цукрової протягом 1,5-2 місяців, насіння її потрібно висівати в 3-4 строки з інтервалом 10-15 днів у добре підготовлений ґрунт. Спосіб сівби широкорядний за схемою 60х25-30 або 70х20-25 см. Глибина сівби 5-7 см. У гніздо висівають 3-4 насінини. При сівбі стежать, щоб насіння не залишалось на поверхні ґрунту, оскільки це може стати принадою для ворон. Для боротьби з ними на посівах кукурудзи насіння перед сівбою обробляють нафтою, соляровим маслом, а також застосовують різні відлякувальні засоби [4, 13].

Сходи кукурудзи з'являються на 10-15-й день після сівби. На 7-8-й день після сівби розпушують верхній шар ґрунту (2-3 см) граблями або боронами. Якщо в цей час сходи кукурудзи під поверхнею ґрунту, то розпушувати ґрунт не можна. При з'явленні поодиноких сходів міжряддя розпушують і відлякують ворон. Таке розпушування знищує сходи бур'янів і руйнує ґрунтову кірку, що утворилася. У фазі 3-4 листків рослини проривають, залишаючи в гнізді по 1-2 найбільш розвинені (в кулісній культурі по 2-3 шт.).

Рослини кукурудзи схильні до утворення пасинків. Тому, коли вони досягнуть висоти 20-25 см, їх пасинкують. Своєчасне пасинкування сприяє підвищенню врожаю качанів на 12-15%. Догляд за рослинами полягає в систематичному розпушуванні міжрядь, виполюванні бур'янів у рядках і 1-2 підгортаннях. Останнє сприяє утворенню повітряних корінців, у результаті чого підвищується стійкість рослин до вилягання, поліпшується поживний режим. Розпушувати ґрунт у міжряддях і підгортати рослини доцільніше після дощу або поливу. Протягом вегетації посіви кукурудзи у південних районах 3-4 рази поливають (поливна норма 30-40 л води/м.кв.), в Лісостепу - 1-2 рази (20-30 л/м). Після поливу ґрунт у міжряддях розпушують [4].

Качани збирають у фазі молочно-воскової стиглості зерна. У цей період обгорткові листки щільно облягають качани і стають світло-зеленими, коси чорніють, зерно добре виповнене і набуває жовтуватого відтінку, шкіра його легко ріжеться нігтем. Пізніше зерно зморщується, твердіє і погано розварюється, внаслідок чого кулінарна якість його знижується. Якщо зібрані качани немає можливості відразу використати, їх з обгортками можна зберігати до 20 днів за температури 0°С. За вищої температури качани швидко втрачають цукор, твердіють і через 2-3 дні стають непридатними для використання в кулінарії.

4. Система насінництва кукурудзи

Виробництво високоякісного гібридного насіння кукурудзи - досить трудомісткий і складний процес. Успіх його залежить від уміння насіннєводів досягати максимальної запрограмованої генетичної основи матеріалу, який розмножується, сортової чистоти, фізичної повноцінності, високих посівних і врожайних якостей насіння.

Основа системи насінництва кукурудзи (і сорго), яка була прийнята ще в 1976 році з деякими доповненнями зберігається до цього часу. Перша її ланка - науково-дослідні заклади - оригінатори нових гібридів і сортів кукурудзи. На них покладені наступні обов'язки: покращувати батьківські форми гібридів і сортів, продукувати вихідний насіннєвий матеріал (оригінальне насіння та еліту), надавати допомогу насінгоспам. Складовою цієї ланки є дослідні господарства науково-дослідних установ та навчальних закладів. Вони репродукують оригінальне та насіння першої репродукції всіх самозапилених ліній і сортів, простих міжлінійних гібридів як батьківських форм районованих гібридів, а також насіння еліти районованих сортів кукурудзи для продажу спеціалізованим насінгоспам. Загальна кількість дослідно-виробничих господарств в Україні біля 170 [14,5].

Друга ланка - спеціалізовані насінницькі господарства. Вони продукують насіння районованих простих, трилінійних, подвійних та інших гібридів і сортів кукурудзи. Сіють кукурудзу в сільськогосподарських підприємствах насінням гібридів першого покоління, а сортами - не нижче ІІІ репродукції. До системи насінницьких господарств входять і насіннєобробні заводи. Вони зобов'язані висушити, обмолотити, відкалібрувати і протруїти насіння кукурудзи, довести посівний матеріал до необхідних кондицій і продавати його кукурудзосіючим господарствам, фермерам та орендаторам.

Насінництво кукурудзи розпочинається з вирощування і розмноження батьківських форм, від схрещування яких одержують насіння першого покоління. Розмноженням батьківських форм займаються відділи насінництва науково-дослідних і навчальних закладів та окремі насінницькі господарства цих закладів. Батьківськими формами є самозапилені лінії, прості й трилінійні гібриди, а також сорти.

В процесі розмноження батьківських форм насіннєводам необхідно забезпечити: збереження лінії, гібриду чи сорту в генетичній чистоті (в тому числі стерильних аналогів, закріплювачів стерильності й відновлювачів фертильності); підвищення коефіцієнту розмноження; одержання насіння з високими схожістю, енергією проростання і врожайністю.

4.1 Кукурудза: гібриди на вибір

Інститут фізіології рослин та генетики НАН України - науковий заклад, відомий як координатор розробок Національної академії наук України в галузі генетики, селекції та фізіології рослин, координує зв'язки НАН України з Міністерством аграрної політики України. Останніми роками спільно з Черкаським інститутом АПВ УААН під науковим керівництвом академіка НАН України, Героя України Володимира Васильовича Моргуна створено 25 гібридів кукурудзи різних груп стиглості, які у 2009 році були занесені до Державного реєстру сортів рослин України. Фактична продуктивність створених гібридів: Зорень, Планета 180, Явір 180 СВ, Суботівський 190 СВ, Тарас, Титан 220 СВ, Переяславський 230 СВ, Тясьмин, Богун, Нептун СВ, Комета МВ, Богдан, Метеор 317 МВ, Орлик 330 МВ, Башкіровець, Аметист та інших у рамках державного сортовипробування становила 80 - 150 центнерів зерна з гектара.

Явір 180 СВ - ранньостиглий, короткий вегетаційний період який забезпечує дозрівання на сухе зерно в усіх зонах України. Висота рослини - 200 - 210 см, надземних вузлів на головному стеблі 10-11, листків - 14. Качан слабкоконусоподібний, формується на висоті 65 - 70 см, довжина - 15 - 18 см, маса 200 - 220 г., рядів зерен - 16, стрижень червоний. Зерно кремнисто - зубоподібне, жовтого кольору, придатне для переробки на крупу та борошно. Вміст крохмалю - 73,8 - 75,9%, білка - 8,3 - 8,6%. Гібрид екологічно пластичний, добре реагує на внесення добрив, має високий коефіцієнт використання поживних речовин.

Суботівський 190 СВ - ранньостиглий, вегетаційний період сходів до повної стиглості в зонах Степу - 104, Лісостепу - 106, на Поліссі - 112 днів. Висота рослини - 217 - 244 см, наземних вузлів на стеблі - 10 - 12, листків - 14-15. Качани циліндричної форми, формується на висоті 70 - 80 см, довжина - 17 - 18 см, маса - 250 - 260 г., рядів зерен - 16, стрижень червоний. Зерно кременисте, жовтого кольору, придатне для переробки на крупу та борошно. Вміст крохмалю - 76,1%, білка - 9,3%. Посухостійкий, стійкий до вилягання, фузаріозу, стеблової гнилі, гельмінтоспоріозу.

Переяславський 230 СВ - середньоранній, вегетаційний період сходів до повної стиглості в зонах Степу - 114, Лісостепу - 117, на Поліссі - 120 днів. Висота рослин - 220 - 250 см, надземних вузлів на головному стеблі - 10 - 12, листків - 16. Зерно кременисто-зубоподібне, жовтого кольору. Вихід зерна з качана при обмолоті - 76 - 79%, маса 1000 зерен - 290 - 300 г. Вміст крохмалю - 75,9, білка - 8,7%. Стійкий щодо вилягання.

Чигиринський 267 СВ - середньоранній, вегетаційний період від сходів до повної стиглості в зонах Степу - 116, Лісостепу - 122, на Поліссі - 130 днів. Висота рослини - 240 - 260 см, середньорослий, наземних вузлів на стеблі - 11 - 12, листків 16 - 17. Качан конусно - циліндричної форми, формується на висоті 65 - 67 см, завдовжки 20 - 22 см. Маса - 240 - 250 г., рядів зерен - 16, стрижень червоний. Зерно зубоподібне, жовтого кольору. Гібрид характеризується високою стійкістю проти летючої та пухирчастої сажок, проти ураження іржею, стійкий до вилягання.

Корсунський 297 МВ - середньоранній, вегетаційний період від сходів до повної стиглості в зонах Степу - 119, Лісостепу - 124, на Поліссі - 132 дні. Висота рослин - 243 - 257 см, високорослий, наземних вузлів на головному стеблі - 12 - 13, листків - 17 - 18. Качан конусно - циліндричної форми, завдовжки 22 - 24 см, формується на висоті 75-85 см, маса 270 - 290 г., рядів зерен 18, стрижень червоний. Зерно зубоподібне, жовтого кольору, вихід зерна при обмолоті 78 - 80%. Стійкий проти холоду і достатньо посухостійкий, стійкий до вилягання.

Орлик 330 МВ - середньостиглий, вегетаційний період від сходів до повної стиглості в зонах Степу - 120, Лісостепу - 125 днів. Висота рослин - 250 - 265 см, високорослий, надземних вузлів на головному стеблі - 12 -13, листків - 17 - 18. Качан циліндричної форми завдовжки 22 - 24 см, формується на висоті 80 - 90 см, маса - 270 - 300 г., рядів зерен - 16, стрижень червоний. Зерно зубоподібне, жовтого кольору, вихід зерна - 79 - 81%, маса 1000 зерен - 290 - 300 г. [8,9]

4.2 Методи покращення батьківських форм гібридів

Для більш повного використання ефекту гетерозису необхідно постійно піклуватися про поліпшення батьківських форм. Для цього застосовують наступні методи:

· Сестринські схрещування. Модифіковані гібриди переважають над гібридами від оригінальних ліній врожаєм зерна, підвищується врожай самих материнських форм, зберігається комбінаційна здатність.

· Бекросні (насичуючі) схрещування з успіхом застосовують при створенні стерильних аналогів - закріплювачів стерильності та відновлювачів фертильності ((А х В) х В); ((С х Д) х Д) тощо.

· Контроль за цвітінням та запиленням. Контроль за станом рослин на ділянках розмноження батьківських форм і гібридизації, за своєчасним і високоякісним проведенням агротехнічних і насінницьких заходів здійснює агроном - насіннєвод. Окремі важливі умови отримання високоякісного насіння (співпадання строків цвітіння качанів на материнських і волотей на батьківських рослинах, розтягнутий період утворення пилку тощо) повинні передбачатись і здійснюватись під час сівби кукурудзи.

На 40-50 день після сходів проводять оцінку рослин на типовість для розмножуваної лінії гібриду. Слаборозвинені й хворі, і, навпаки, не в міру високорослі рослини, що володіють гетерозисом внаслідок гібридного походження, повинні ще до викидання волоті бути вибракуваними.

При створенні гібридів на стерильній основі у рослин материнської форми перевіряють відсутність пилку у волотях. В разі виявлення у 3-4-х рослин волотей з нормально розвиненим пилком, тобто здатних самозапалитись насіннєвод повинен видаляти волоті вручну з материнських рослин. На ділянках, де виробництво гібридного насіння проводиться на фертильній основі, волоті на материнських рослинах видаляють відразу ж при виході їх верхівок із обгорток листків. У зв'язку з тим, що з'явлення волоті розтягується на 10-13 і більше днів, їх видаляють в 2-3 прийоми.

Агротехніка і механізація робіт на насінницьких посівах кукурудзи, польові обстеження на ділянках гібридизації, апробація та реєстрація посівів, оформлення документації та обробка гібридного насіння здійснюються згідно методичних вказівок щодо виробництва гібридного і сортового насіння в кожній зоні вирощування [15].

Висновки

У світовому рослинництві, у тому числі й в Україні, кукурудзу використовують як універсальну культуру - на корм худобі, для продовольчих і технічних потреб - виробництва круп і борошна, харчового крохмалю та рослинної олії, меду й цукру, декстрину та етилового спирту тощо. Це одна з найпоширеніших сільськогосподарських культур.

Розглянувши ботанічну характеристику, біологічні особливості кукурудзи, ми робимо висновок, що кукурудза при правильному обробітку та удобренні росте майже на всіх грунтах. А тому на Україні кукурудзу вирощують майже у всіх зонах, але з різними посівними якостями.

На Україні виділяють дев'ять основних видів кукурудзи: кременисту (Z mays indurata Start.); зубовидну (Z mays indentata Start.); кременисто-зубовидну, або наїгівзубовидну (Z mays semidentata Sturt.); крохмалисту, або борошнисту (Z mays amylacea Sturt.); розпусну (Z mays everta Sturt.), цукрову (Z mays saccharata Sturt.); восковидну (Z mays ceratina Kulesch.); крохмалисто-цукрову (Z mays amyleo-saccharata Sturt.) та плівчасту (Z mays tunicata Sturt.). Які поділяють за різними ознаками: форма й особливості поверхні зерна, розмір та внутрішня будова зерна.

В Україні поширені в основному гібриди і зовсім мало сортів. Це пояснюється тим, що у гібридів першого покоління проявляється явище гетерозису - різко підвищується життєздатність рослин, а з нею активність біологічних процесів органотворення і значно зростають продуктивність рослин та урожайність основної продукції - на 15-35% і більше порівняно з сортами.

Останніми роками спільно з Черкаським інститутом АПВ УААН під науковим керівництвом академіка НАН України, Героя України Володимира Васильовича Моргуна створено 25 гібридів кукурудзи різних груп стиглості, які у 2009 році були занесені до Державного реєстру сортів рослин України. Фактична продуктивність створених гібридів: Зорень, Планета 180, Явір 180 СВ, Суботівський 190 СВ, Тарас, Титан 220 СВ, Переяславський 230 СВ, Тясьмин, Богун, Нептун СВ, Комета МВ, Богдан, Метеор 317 МВ, Орлик 330 МВ, Башкіровець, Аметист та інших у рамках державного сортовипробування становила 80 - 150 центнерів зерна з гектара.

Література

1. Бойко П.І. Кукурудза в інтенсивних сівозмінах, посібник, К.:» Урожай» 1990. - 138 с.

2. Вихрачов В.М. Агроекологічне обгрунтування заходів підвищення врожайності кукурудзи у сівозмінах Лівобережжя Лісостепу України. - Суми:

3. Довідник кукурудзовода. За ред. Кандидата с/г наук В.С. Цикова, 1986. 223 с.

4. Зінченко О.І., Січкар А.О., Дзюган М.Т., Заєць А.І., Полєжаєв Д.О. Біолого-екологічні основи вирощування змішаних посівів кукурудзи на силос з високобілковими культурами // Зб. наук. праць Уманської сільськогосподарської академії. Міжнародний симпозіум. «Агроекологічні і економічні проблеми хімізації АПК України». - К. Нора-принт. - 1997. - С. 42-48.

5. Мокрієнко В.А. Вплив строків сівби на продуктивність нового гібрида кукурудзи PR39D81 // Наук. вісн. НАУ. - К. 2003. - Вип. 64. - С. 77 - 80.

6. Мокрієнко В.А. Розробка і удосконалення елементів сортової агротехніки вирощування кукурудзи в Лісостепу України // Матер. доп. наук.-досл. конф. - К., 2003. - С. 14.

7. Мокрієнко В.А., Нідзельський В.А., Юник А.В. Вплив елементів інтенсивної технології вирощування на продуктивність нових гібридів кукурудзи // Матеріали наукової конференції молодих вчених. «Проблеми сучасного землекористування» 24 - 26 листопада 2003 р. - К.: ЕКМО, 2003. - С. 63.

8. Насінництво - науково виробничий журнал, січень 2009 р. №1.

9. Насінництво - науково виробничий журнал, березень 2009 р. №3.

10. Основи сільського господарства: навч. Посібник / Б.М. Польський, М.І. Стеблянко, Р.Д. Чмир, В.С. Яворський, - 2-ге вид., перероб. і доповн. - К.: Вища шк., 1991. - С. 116 - 117.

11. Січкар А.О. Особливості фітоклімату в змішаних посівах // Зб. наук. праць, присвячений 100-річчю з дня народження С.С. Рубіна. - Умань. - 2000. - С. 229-233.

12. Січкар А.О., Дзюган М.Т., Полєжаєв Д.О. Агротехнічні заходи боротьби з бур'янами у змішаних посівах кукурудзи з високобілковими культурами // Зб. наук. праць Уманської сільськогосподарської академії. «Сучасні проблеми рослинництва і кормовиробництва». - Умань. - 1998. - Ч. 1. - С. 118 - 120.

13. Сичкар А.А., Зинченко А.И., Коротеев А.В., Дзюган Н.Т., Кропивко В.Ф. Особенности возделывания кукурузы на силос с высокобелковыми компонентами // Тезисы докладов республиканской научно-технической конференции. «Енергосберегающие технологии производства, заготовки и хранения кормов». - Винница. - 1988. - С. 4. (методика, результаты исследований).

14. Танчик С.П., Мокрієнко В.А. Особливості формування продуктивності рослин кукурудзи залежно від густоти стояння // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - М. 2005. - Спец. вип. 3 (23). Т. 1. - С. 240-244.

15. Танчик С.П., Мокрієнко В.А. Оптимізація строків сівби кукурудзи в Лісостепу України // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН.-К. 2003. - Вип.3. - С. 51-54.

16. Танчик С.П., Дмитришак М.Я., Мокрієнко В.А. Технології виробництва продукції рослинництва. Підручник. Друге видання. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2009. - 1000 с.

кукурудза технологія насінництво гібрид

Размещено на Allbest.ru