Рубки догляду та головного користування в Ходорківського лісництві Попілянського держлісгоспу

Виключно важливе значення для покращення якісного складу лісів, підсилення середовища твірної ролі та збільшення об'ємів заготівлі деревини мають рубки догляду за лісом.

Метою даного проекту є:

1. Вибір та обґрунтування способів головних рубок;

2. Проектування суцільно лісосічних рубок та добровільно-вибіркових способів рубок;

3. Розробка заходів сприяння природного поновлення лісу при складному способі рубок;

5. Організація проведення рубок догляду по квартально-балочним методам;

6. Запропонувати прогресивну технологію проведення рубок догляд в дубових насадженнях;

7. Визначити рівень рентабельності рубок догляду за лісом.

Таблиця 2.2 таксаційна харектеристика деревостанів у яких проектуються суцільно ліссічні рубки.

Розрахункова лісосіка за площею становить 1/10 площі стиглих насаджень і дорівнює 2,6га .Отже в 2005 році проектуємо суцільно-лісосічну рубку в 8 кварталі, 7-го виділу.

Труднощі природного поновлення лісу на суцільних вирубках обумовили необхідність дотримання певних правил проведення суцільнолісосічних рубок. За Г. Ф. Морозовим, ці правила називали елементами, а в теперішній час -- основними організаційно-технмними показниками суцільнолісосічних рубок. Крім джерел засівання, які залишають на вирубках, до основних показників відносять: напрямок лісосіки, напрямок рубки; ширина і розмір лісосіки, строк примикання; спосіб примикання; довжина лісосічного ряду.

Під напрямком лісосіки розуміють напрямок довшої сторони відносно сторін світу. Напрямок лісосіки впливає на засівання вирубки, стійкість стіни лісу до вітровалу, а на виражених формах рельєфу -- на розвиток процесів ерозії грунту, тому до цього показника не можна ставитись байдуже. За даними В. Д. Огієвського, напрямок лісосіки створює різні умови освітлення вирубок, що впливає на хід поновлення лісу на них. Наприклад, якщо лісосіка витягнута з заходу на схід, то вирубка примикатиме до стіни незрубаного лісу таким чином, що буде захищена від сонця в полудень. Навпаки, якщо вирубка буде спрямована з півночі на південь, то в полудневі години на неї поступатиме найбільша кількість тепла. Ці особливості враховуються при розміщенні лісосік у різних регіонах. Так, на півночі, де відчувається брак тепла, лісосіку доцільно розміщувати в напрямку з півночі на південь. У південних районах, навпаки, її доцільніше розміщувати довгою стороною з заходу на схід. Врахування конкретних умов і відповідне розміщення лісосіки дозволяє створити на вирубці сприятливий мікроклімат, а значить і забезпечити краще лісопоновлення. Із загальної схеми можуть бути винятки, наприклад, у гірських лісах, де дозволені суцільиолісосічні рубки, доцільніше розміщувати лісосіку довгою стороною впоперек схилу.

Встановлено, що екологічний вплив стіни незрубаного лісу на вирубку посилиться, якщо її більш довга сторона буде розміщена перпендикулярно напрямку переважаючих вітрів. Оскільки в більшості випадків таксаційні квартали створені просіками, які тягнуться з півночі на південь і з заходу на схід, то найчастіше лісосіки розміщують паралельно якійсь з просік. При цьому південно-західні, західні і північно-західні вітри вважаються домінуючими вітрами західного напрямку, і тому лісосіки спрямовують з півночі на південь. Стіна лісу краще захищатиме вирубку від несприятливих факторів, якщо вона буде розташована з підвітряного боку. Сама вона у даному випадку буде захищена від дії вітру і можливого вітровалу. У зв'язку з цим не байдуже, з якого боку вирубки буде розташована наступна лісосіка.

Напрямок рубки у лісівництві відрізняється від цього поняття в лісоексплуатації. У лісівництві -- це напрямок, в якому розміщується чергова лісосіка відносно попередньої. В лісівництві завжди існувало золоте правило, згідно з яким напрямок рубки повинен бути протилежним напрямку переважаючих вітрів. Воно було основане на припущенні, що в цьому випадку вирубка буде краще засіватись насінням дерев, що створюють стіну лісу. Однак таке припущення не зовсім вірне тому, що в момент випадання насіння більшості порід дмуть вітри не переважаючого напрямку. Наприклад, при випаданні насіння сосни у лісах України, Білорусі спостерігаються південно-східні вітри, а не переважаючі західні. Сухий вітер цього напрямку сприяє швидшому розкриванню шишок і випаданню насіння. Екологічний вплив стіни лісу на вирубку буде сильнішим, якщо вирубку спрямувати назустріч переважаючим вітрам. Та і сама стіна лісу буде менше пошкоджуватись вітром.

Але із загального правила є винятки: якщо рубка ведеться вузькими лісосіками -- до 50 м і якщо встановлено, що затінюючий вплив стіни лісу буде корисним для лісовідновлення, то напрям рубки краще визначити з півночі на південь;

у районах з шкідливими, наприклад південно-східиими сухими вітрами, напрям рубки може бути. прийнятий назустріч їм;

для збереження лісом захисних функцій у гірських умовах напрям рубки встановлюється вздовж схилу;

напрям рубки у заплавах рік встановлюється проти течії ріки.

Як довго треба чекати з розміщенням наступної лісосіки після проведення рубки на попередній? Саксонський лісівник Юдейх з метою гарантії лісопоновлення на вирубці довів, що наступну лісосіку не можна рубати до того часу, поки на попередній вирубці не поновиться ліс. Так був установлений строк примикання лісосік, який не може бути меншим за період поновлення лісу. Строк примикання лісосік -- це інтервал часу, після якого рубалась лісосіка, що примикає до вирубки, не враховуючи року рубки на попередній лісосіці. Ясно, що строк примикання різний для різних порід, бо у них неоднакова частота врожайних років. Так, сосна рясно плодоносить через 4, ялина -- через 4 -- 5 років, а береза і осика -- щорічно. Але це правило дуже часто порушується, тому що вирубка може поновитись через 8 -- 10 років, а це не тільки гальмує темпи заготівлі деревини, але й негативно впливає на стан стиглих насаджень, які плануються до рубки. У них розвивалися процеси старіння, відбувалось знецінювання деревостанів.

З розширенням методу штучного поновлення лісу на вирубках переглянуто і правило про строк примикання лісосік. Тепер дозволяється чергову лісосіку розміщувати через половину строку повного поновлення лісу на попередній вирубці. Вважається, що коли молоде покоління лісу на вирубці ввійшло у стадію часткового змикання пологу -- можна рубати чергову лісосіку. При цьому ширина лісосіки зменшується проти розрахункової вдвічі. У такому випадку під захистом стіни лісу буде не одна, а дві вирубки, на першій з яких молоде покоління лісу вже зімкнулося, а на другій -- ще не перейшло у стадію змикання. Регіональні правила головних рубок встановлюють строк примикання лісосік відповідно до породного складу лісу, а також групи лісів. У рівнинних умовах України для хвойних лісів першої групи встановлений строк примикання лісосік дорівнює 4 роки, для дубових -- 3, в інших насадженнях -- 2 роки. У лісах другої групи строк примикання для дубових і хвойних насаджень -- З роки, інших порід -- 2 роки. При поновленні лісу на вирубках шляхом лісових культур необхідно дотримуватися строків примикання, виходячи з екологічних міркувань: молоде покоління лісу краще буде приживатися, рости і формувати свій полог під позитивним впливом стіни незрубаного лісу.

Теорією і практикою вироблений певний порядок розміщення наступної лісосіки відносно попередньої. Лісосіку можна розмістити безпосередньо поряд з попередньою, або на певній відстані від неї. Порядок розміщення чергових лісосік у межах таксаційного кварталу називають способом примикання лісосік. Поступово склалися три основні способи примикання лісосік: безпосередні й, черезсмужний і кулісний. При безпосередньому способі чергова лісосіка розміщується поряд з попередньою, а наступна -- третя -- поряд з другою і т. д. Таке примикання лісосік забезпечує планомірний рух з рубкою стиглого деревостану в таксащйному кварталі і найчастіше застосовується на практиці. У цьому випадку рубки називають суцільнолісосічними з безпосереднім примиканням. Однак такі рубки при врахуванні строку примикання гальмують експлуатаційне освоєння лісового масиву. У зв'язку з цим виникла пропозиція чергову лісосіку я таксаційному кварталі розміщувати не поряд з попередньою, а через смугу лісу такої ж самої ширини. Причому чергову лісосіку рубати на наступний рік після закінчення рубки на попередній. Цей спосіб примикання лісосік називають черезсмужним. В цьому разі лісосіку в таксаційному кварталі можна рубати щорічно. Встановили, що нарізані лісосіки і залишені смуги лісу повинні бути зрубані за 10-річний ревізійний період. Здійснюючи такі рубки, вважали що вони не тільки забезпечують скоріше вирубування спілих насаджень, а й прискорюють поновлення на вирубках бо кожна з них засівалася насінням дерев з двох стін лісу Часто так воно і було при першій вирубці у кварталі. Коли ж вирубувалась друга черга лісосік, на їх місці поновлення лісу часто зовсім не відбувалось, бо попереднє поновлення не з'являлось, і після вирубки площа виявлялась оточеною з обох боків молодняками. Крім цього, розрізані вирубками смуги лісу руйнувалися вітром, під пологом смуг з'являлась злакова рослинність, на ліс нападали шкідники і т. д. Внаслідок черезсмужних рубок ліс втрачає звичне внутрішнє середовище, а значить, і стійкість до впливу негативних факторів. У ялинових лісах черезсмужні рубки призводять до великомасштабного вітровалу. У цілому черезсмужні рубки дуже рідко мають позитивні результати, тому й рідко застосовуються на практиці.

Якщо чергова суцільна лісосіка розміщується через смугу лісу, яка у 2 -- 3 рази ширша за неї, то такий спосіб примикання вважають кулісним. Передбачається, що залишені смуги лісу будуть зрубані протягом 20 років такими самими за шириною лісосіками, які примикатимуть одна до одної. Відмінність рубок з кулісним примиканням полягає в тому, що якщо при черезсмужних рубках після першої фази залишається не зрубаною половина лісового насадження у кварталі, то при кулісному примиканні на останню фазу рубки лишається 1/3 або 1/4 частина насадження. Недоліки кулісного примикання такі самі, як і черезсмужного.

Шириною лісосіки вважають розмір найкоротшої її сторони. Від цього показника залежить розмір майбутньої вирубки. Він впливає не тільки на швидкість експлуатаційного освоєння таксаційного кварталу, а й на успішність поновлення лісу на вирубках. Чим ширша лісосіка, тим більше мікроклімат вирубки буде наближатись до умов відкритого простору, тим менший буде вплив стін лісу. Тобто для поновлення лісу на вирубках перевага надається вузьким лісосікам. При суцільнолісосічних рубках вважали, що ширина вузьких лісосік повинна дорівнювати середній висоті деревостану,. який вирубується. Розміри середньої за шириною лісосіки дорівнювали подвійній висоті деревостану, а широкої -- трьом і більше висотам. Оскільки для вітчизняних лісів із сосни, ялини за середню висоту деревостанів було прийнято 25 м, то середньою вважалась лісосіка шириною 40 -- 60 м, а широкою -- більше 60 м.

Як показала практика, дуже вузькі вирубки негативно впливають на хід поновлення лісу. А.П. Тольський для умов Бузулукського бору встановив, що ріст молодого покоління лісу гальмується надто високою температурою повітря і грунту. Було також встановлено, що за деяких умов на ріст молодого покоління лісу може негативно впливати стіна материнського лісу через висушення грунту коренями дорослих дерев. В умовах Півночі вузькі вирубки дещо краще прогріваються у денні часи, але у нічні на них може застоюватись холодне повітря. Крім цього, вузькі лісосіки затруднюють лісосічні роботи, особливо при застосуванні механізмів і машин.

Отже, можна зробити висновок, що ширина лісосіки -- найважливіший показник суцільнолісосічних рубок. Він має теоретичне обгрунтування. Раніше ширина лісосіки встановлювалась залежно від дальності засіву насіння стіною лісу. Тепер ширина лісосіки обґрунтовується екологічним впливом стіни лісу на вирубку. При цьому враховується зниження швидкості вітру, затінення вирубки у полуденні часи, збереження снігового покриву від видування вітром, зниження випаровування вологи з поверхні грунту та зменшення транспірації рослинами. Екологічний вплив стіни лісу проявляється, перш за все, у зниженні швидкості вітру, причому таке зниження спостерігається з підвітряного боку на відстані до 15 висот деревостану. Помітне зниження швидкості вітру (до 70 %) стіна лісу забезпечує на відстані до 10 висот. Таким чином, ширина лісосіки (а) може дорівнювати 10 висотам деревостану (Н) : а = 10 Н. Виходячи з нашого завдання, ми приймаємо ширину лісосіки - 100м. І відповідно довжину 530м.

Через постійне порушення золотого правила лісівництва, яке регламентує строк примикання лісосік, і необхідність захисту стіною лісу не однієї, а двох вирубок, ширину лісосіки слід зменшити вдвічі, тобто: а = 5Н.

Діючі регіональні Правила головних рубок регламентують ширину лісосік залежно від групи лісів, рослинної зони і домінуючої деревної породи.

У тому випадку, коли таксаційний квартал повністю зайнятий стиглим лісом і його потрібно зрубати за допомогою суцільнолісосічних рубок, залежно від розмірів кварталу можливі один або два заруби. Зарубом, або інакше січею, називають першу лісосіку в кварталі. Відстань від першої лісосіки до кінця кварталу чи до другого зарубу називають лісосічним рядом. Існує правило: довжина лісосічного ряду повинна бути у 4 -- 5 разів більшою за ширину лісосіки, тобто відношення ширини лісосіки до довжини лісосічного ряду повинно бути 1 : 4 або 1 : 5. Якщо рубка починається у таксаційному кварталі розміром 1000х500 або 1000х1000 м, а ширину лісосіки визначили в 100 м, то у цьому випадку можна робити два заруби. Якщо квартал має розміри 500х500 м, то при 100-метровій ширині лісосіки у ньому можна робити тільки один заруб.

Крім основних показників суцільнолісосічних рубок, існують і додаткові, насамперед, сезон рубки. Він впливає на хід природного поновлення на вирубці, особливо якщо вирубувались листяні породи. Літня (з 15 травня) рубка ускладнює поновлення, а при зимовій рубці підріст, що був під пологом лісу, зберігається краще. Крім цього, звільнення підросту з-під пологу взимку, тобто у стадії спокою, сприяє кращій його адаптації до відкритого місця. Літні рубки негативно впливають на вегетативне поновлення лісу. Це слід враховувати, наприклад, тоді, коли необхідно загальмувати процес вегетативного поновлення небажаних порід на користь штучно поновлюваних головних.

У зоні інтенсивного ведення лісового господарства, до якої відносяться і ліси України, стиглі насадження часто являють собою невеликі ділянки, оточені молодими, або середньовіковими, чи пристигаючими насадженнями. Такі насадження, як правило, рубають цілими виділами. Але скільки їх можна рубати в одному кварталі? Норми вирубування старих ділянок лісу встановлюються регіональними правилами, вони залежать від групи лісів і розмірів таксаційного кварталу. Так, правилами рубок для рівнинних лісів України дозволяється щорічно вирубувати у лісах першої групи не більше трьох ділянок стиглого лісу розміром до 3 га кожна у кварталі 1х1 км і до двох таких ділянок у кварталі 0,5х0,5 км. У лісах другої групи дозволяється одноразова вирубка трьох стиглих ділянок розміром до 5 га кожної у кварталі 1х1 км і не більше двох ділянок у кварталі 0,5х0,5 км.

Якщо стигле насадження займає частину таксаційного кварталу, його вирубують суцільними лісосіками, які розміщують відповідно до встановленого напрямку рубки, строку примикання та ін. У тому випадку, коли воно росте рівною смугою (кулісою), ширина якої не перевищує півтори ширини лісосіки, кулісу дозволяється зрубати без поділу на лісосіки. Це правило стосується і невеликих за розміром ділянок у рівнинних лісах України. Так, не розбиваються на лісосіки, а вирубуються цілком ділянки лісу площею до 3 га у степовій, до 5 га у лісостеповій зонах та зоні мішаних лісів. Суцільнолісосічні рубки виявилися тим способом рубок, який найбільшою мірою враховує як лісівницькі, так і лісоексплуатаційні вимоги, тому вони набули широкого застосування? З удосконаленням технології штучного поновлення лісу на вирубках Суцільнолісосічні рубки стали основним способом головних рубок для лісів другої групи, тобто для регіонів, де ведеться інтенсивне лісове господарство.

Незважаючи на те що у лісах першої групи використання деревини часто не є головною метою, своєчасне її вилучення і подальше використання є доцільним. У ряді випадків вкрай необхідна і заміна насаджень, які втратили водоохоронно-захисні функції, на молоді і перспективні. Не завжди вирішення таких питань можливе при застосуванні складних способів рубки, іноді доцільно провести суцільнолісосічну рубку з штучним поновленням лісу. Якщо припустити, що площа лісів першої групи дорівнює 100 %, лісопарки, зони санітарної охорони курортів, джерел водопостачання і подібні їм ліси, де лісовідновні рубки заборонені, займають 16 % площі. У решти лісів першої групи дозволяється проводити рубки, в тому числі і суцільнолісосічні. Останні застосовують там, де інші способи рубки не забезпечують заміну насаджень, які втрачають захисні функції.

Значення суцільнолісосічних рубок велике, позитивні їх властивості можна узагальнити:

проведення доволі просте;

найбільше відповідають штучному поновленню вирубок, особливо світлолюбними породами;

забезпечують вплив незрубаної стіни лісу на вирубку, що покращує мікроклімат на ній;

при суворому дотриманні основних організаційно-технічних показників зберігають водоохоронно-захисні властивості лісових насаджень;

дозволяють досить ефективно використовувати механізми і машини на лісосічних роботах.

Основні недоліки суцільнолісосічних рубок:

створюють у цілому гірші умови для природного поновлення лісу порівняно з іншими складними способами рубки, часто призводять до задерніння вирубок;

приводять до зміни порід, найчастіше хвойних на м'яколи-стяні;

при проведенні рубки у різновікових насадженнях зрубуються як стиглі, так і молоді дерева;

обмежують можливості використання важких агрегатних лісозаготівельних машин, що призводить до подорожчання робіт.

2.3 Проектування поступових рубок

1. Особливості й класифікація поступових рубок

При поступових рубках деревостан вирубується повністю, але не відразу, не за короткий термін, а у кілька прийомів протягом 5-30, іноді й більше років. У процесі рубки з'являється і формується молоде покоління лісу, яке після закінчення рубки може бути як одновіковим, так і умо-вно-одновіковим чи різновіковим.

Труднощі у природному засіванні суцільних вирубок важким насінням, наприклад бука, як раз і привели німецьких лісівників до застосування поступових рубок. Обґрунтування таких рубок було дане у кінці XVIII ст. Воно пов'язане з іменем видатного німецького лісівника Георга Людвіга Гартіга, який дав десять "генеральних правил" для проведення поступових рубок. Але оскільки він був прихильником дуже обережного впливу рубки на насадження, то такі рубки отримали назву "темних", тобто таких, що не порушують зімкнутий полог. Пізніше Г.Котта запропонував більш активний метод рубок, такі рубки почали називати "світлими" рубками. Німецький лісівник Пфейль ввів свій принцип рубки: "все залежно від обставин", що давав свободу в проведенні поступових рубок та необхідних лісогосподарських заходів, які враховують і породу, і можливості поновлення лісу. Багато уваги приділяли поступовим рубкам у Росії Д.М. Кравчинський, Н.К. Генко, які запропонували так звані спрощені поступові рубки. Активним дослідником і пропагандистом поступових рубок у лісах України був Є.В. Алексєєв, який вважав, що їх можна застосовувати в усіх лісах, за винятком сухих борів.

Отже, поступові рубки можуть бути застосовані у найрізноманітніших умовах, але найчастіше їх проводять у лісах першої групи. Поступові рубки відносяться до лісосічних рубок, величина лісосік обмежується, наприклад у рівнинних лісах України, площею 25 га. Після закінчення останнього прийому поступової рубки старшого покоління лісу на площі не лишається, тому за кінцевим результатом вони схожі на суцільні рубки. У одних випадках дерева вирубують відносно рівномірно по площі, в інших нерівномірно, утворюючи "вікна" в полозі, улоговини і т.п. Тому такі рубки іноді називають рівномірними і нерівномірними, улоговинними. Поступові рубки також поділяють на короткострокові, якщо рубка ведеться не довше 20 років, і довгострокові, якщо вона продовжується ЗО і більше років. До короткострокових рубок належать рівномірно-поступові, у тому числі спрощені 2-3 - прийомні рубки. Нерівномірні поступові рубки потребують більшого терміну для поновлення лісу, всі вони довгострокові. До деяких відносять групово-вибіркові, улоговинні,групово-поступові й довготривало-поступові рубки. Залежно від цінності деревних порід, їх біології, стану, у перші прийоми поступової рубки у мішаних деревостанах спочатку вирубують другорядні породи. Але якщо у насадженні головна порода росте з осикою, то потрібно вжити заходів, щоб після вирубування осики не з'являлася велика кількість кореневих пагонів. Для поступових рубок встановлюються такі організаційно-технічні показники: кількість прийомів рубки; доля запасу, яка вирубується у кожен з прийомів; інтервали часу між прийомами, або періоди очікування; загальний термін рубки, або відновлювальний період; характер вирубки дерев на лісосіці (рівномірний чи нерівномірний).

У сучасний період широке застосування поступових рубок дещо стримується відсутністю спеціальних машин і механізмів, які могли б забезпечити високе збереження природного поновлення під пологом лісу. І все-таки поступові рубки досить широко застосовуються у гірських лісах, а також у рівнинних - у деяких областях Росії, Литві, Латвії і в Україні. Подальший розвиток поступових рубок диктується необхідністю використання цінної деревини у лісах густонаселених районів, де суцільні рубки небажані через різке порушення ними природи лісу і погіршення довкілля. Як успішно будуть застосовуватися поступові рубки у майбутньому - буде визначатися тим, наскільки вдало вони будуть механізовані й економічно ефективні.

2. Рівномірні поступові рубки

Схема рівномірної поступової рубки була розроблена Гартігом у кінці XVIII ст. для букових лісів і нині вважається класичною. У літературі цей спосіб рубки іноді називається насіннєво-лісосічним. За такою схемою деревостан вирубується за чотири прийоми, кожен з яких ставить певну мету і має свою назву. Перший прийом - підготовчий, другий -засівний, третій - освітлювальний і останній - очисний, або остаточний. Характер вибірки дерев на площі відносно рівномірний. У процесі такої рубки забезпечується не тільки поступова вибірка цінних дерев, але й надійне поновлення лісу. Загальний термін рубки не виходить за межі 20 років, тобто класична рівномірна поступова рубка є короткостроковою, а після неї виникає одновікове насадження.

Підготовчий прийом рубки. Він проводиться з метою підвищення плодоношення у материнського насадження. Розрідження пологу лісу посилює доступ світла у крони і через кілька років дерева починають рясніше родити. Потік світла досягає поверхні ґрунту, приносить більше тепла, що зумовлює активніший розклад лісової підстилки, призводить До створення сприятливих умов для проростання насіння. У перший прийом рубки, як правило, вирубують дерева небажаних порід, частину дерев головної породи, які мають дефекти стовбура, а також уражені хворобами і т.п. У цілому вибірка запасу не повинна перевищувати 20-25%. Практика показала, що перший прийом рубки краще проводити на початку осені, у цьому випадку трелювання зрубаних дерев забезпечить краще перемішування лісової підстилки, а це прискорить її розклад.

У сучасних умовах при першому прийомі рубки проводять технологічне облаштування лісосік, а саме: прорубують систему волоків, тобто шляхів, по яких будуть трелювати зрубані дерева, намічають межі пасік обабіч кожного волока, які будуть проходитися рубкою, а зрубані дерева переміщуватись на волок так, щоб не пошкодити дерева, залишені на корені, і молоде покоління лісу. Крім цього, підшукують місця для розробки зрубаних дерев, а також для навантаження їх на транспорт. Такі навантажувальні площадки потрібно розміщувати на галявинах, біля шляхів або просік. Волоки і навантажувальні площадки вважаються службовою площею, вона не повинна перевищувати 20% загальної. Як правило, при технологічному облаштуванні лісосіки вирубується від 5 до 10% запасу, решта вирубується на пасіках. Після проведення першого прийому рубки потрібен період вичікування, який продовжується 4-5 років.

Засівний прийом рубки. Як правило, він проводиться в урожайний рік. Його мета - якомога рівномірніше засіяти площу насінням, тому його проводять після дозрівання насіння, восени, а дерева вирубують рівномірно на площі лісосіки. Ставиться мета не тільки засіяти площу насінням, але й забезпечити появу й ріст сходів, тому зімкнутість материнського пологу повинна дорівнювати 0,8. Саме така зімкнутість не дозволить розростатись трав'яній рослинності і конкурувати зі сходами деревних порід. У другий прийом вирубується 20-30% запасу за рахунок найбільш великих дерев, а також дерев другорядних порід, фаутних дерев, якщо вони лишилися після першого прийому рубки. Після засівної рубки настає період вичікування, що триває 5-7 років. Його термін визначається у кожному конкретному випадку на основі спостережень за станом самосіву і підросту.

Освітлювальний прийом. Його метою є створення найбільш сприятливих умов для росту молодого покоління лісу, що з'явилося під пологом насадження у процесі рубки. Слід відмітити, що сходи деревних порід витримують деякий дефіцит світла, а згодом, перетворившись на підріст, потребують його більше. Отже, запізнюватися з проведенням освітлювального прийому рубки небажано. Не бажане і раннє проведення освітлювальної рубки, бо у цьому випадку створюються несприятливі умови для молодого підросту. Є ще один критерій, за яким можна визначити термін проведення рубки: чим крупніший підріст під пологом насадження, тим більше він буде пошкоджуватися у процесі проведення рубок.

При освітлювальній рубці дерева вирубують таким чином, щоб забезпечити доступ світла до самосіву і підросту, що з'явилися, залишаючи частину дерев материнського насадження для захисту молодого покоління лісу від заморозків, перегріву у літку, а також від конкуренції трав'яної рослинності. Рубка повинна позбавити підріст пригнічення з боку материнського насадження, у той же час залишивши його захисний вплив, тому її планування і проведення потребує високої кваліфікації виконавців. Щоб зменшити пошкодження підросту освітлювальну рубку доцільно проводити взимку за наявності снігового покриву. При проведенні перших трьох прийомів рубки дерева, які призначені до вирубки, обмірюють, нумерують, і на них ставлять клеймо. Все це дозволяє контролювати величину вибірки запасу.

Очисний, або остаточний, прийом класичної рівномірної поступової рубки. Проводять через 3-7 років після освітлювального. До його проведення залишається 25-30% запасу деревостану, який у останній прийом вирубується повністю. На місці материнського насадження залишається молоде покоління лісу віком до 15 років, яке нагадує суцільну вирубку з наступним поновленням лісу.

Схема рівномірної чотириприйомної рівномірно-поступової рубки зображена на рис. 45. З технологічного боку останній прийом рубки найвідповідальніший, бо від того, як буде проведена рубка, чи збережеться непошкодженим підріст, буде у цілому визначатися успіх поновлення лісу на лісосіці. Класична 4-прийомна поступова рубка найбільше відповідає природі букових лісів, але не завжди повністю витримується. Іноді для успішного поновлення лісу потрібно більше прийомів, іноді - менше. На практиці найчастіше доводиться йти шляхом зменшення кількості прийомів. Наприклад, у зоні інтенсивного ведення лісового господарства систематично проводяться рубки догляду за лісом. У цьому випадку насадження перед настанням віку стиглості вже добре плодоносять і для _них зовсім не потрібний підготовчий прийом рубки. Поступову рубку в таких насадженнях доцільно починати із засівного прийому. Іноді доводиться поєднувати освітлювальний і очисний прийоми, що дає можливість зберегти непошкодженим високорослий підріст.

Схема поступової рубки, у першу чергу, визначається лісорослинни-ми умовами й біологією та екологією головної деревної породи. Лісоро-слинні умові можуть бути як сприятливими природному поновленню, так і несприятливими, тому й схема рубки може складатися як з меншої, так і з більшої, ніж схема класичної рубки, кількості прийомів. При поступових рубках у насадженнях з тіньовитривалих порід підріст меншою мірою потребує світла для нормального росту і розвитку, тому в освітлювальний прийом рубки вибирається й менший запас деревини. Навпаки, коли рубки проводяться у насадженнях, що сформовані світлолюбними породами, підріст більше страждає від нестачі світла, тому для його освітлення потрібно вирубувати більшу частину запасу деревини, іноді 30-35%. В умовах рівнинних лісів України великий вплив на хід природного поновлення під пологом насаджень, а значить, і на характер поступових рубок, мають погодні умови. Тільки сприятливі погодні умови протягом кількох років підряд після засівання площі насінням сосни можуть гарантувати успіх природного поновлення. Цим, мабуть, і можна пояснити "хвилі поновлення" соснових лісів у зоні Полісся України у минулому. Наприклад, сосняки природного походження, що увійшли до лісового фонду Боярської ЛДС Київської області, на великій площі були одно-віковими (зараз їм близько 170 років). Як показали досліди П.М.Мегалін-ського і B.C.Наконечного, поступові рубки у цих лісах не забезпечують гарантованого поновлення сосни, бо сходи, які масово з'являються щорічно, гинуть з настанням серпневої посухи.

У мішаних лісах південної частини зони тайги, на Поліссі під пологом лісу часто відмічається надійне природне поновлення головних порід. У таких випадках недоцільно дотримуватися класичної схеми рубки, а необхідно швидше звільняти підріст, вирубуючи материнське насадження за два або три прийоми. Особливо це стосується світлолюбних порід, насамперед, сосни. У рівнинних лісах з достатнім зволоженням фунту, де природне поновлення під пологом розріджених деревостанів проходить успішно, відпадає необхідність у перших прийомах рівномірної поступової рубки, тому почали застосовувати спрощені поступові Рубки з кількістю прийомів до 2-3, а загальним терміном рубки - до 10-15 років.

Зародилися спрощені поступові рубки у Німеччині, але широкого застосування набули у Росії. Найбільш обґрунтованими і перевіреними на практиці визнаються рубки Кравчинського для ялинових лісів. Наприкінці XIX ст. Д.М.Кравчинський застосував спрощені поступові рубки у приватних лісах Смоленської губернії, а потім запропонував їх для ялиново-листяних насаджень Лісінського дослідного лісництва під Петербургом, де й проводив з 1896 по 1920 рік Практика рубок також показала, що занадто велика вибірка запасу у перший прийом рубки викликає вітровал, особливо на лісосіках другої черги, тому Д.М. Кравчинський перейшов до триприйомних рубок. У перший прийом вирубували 30-35% запасу, у другий - 25-30% і третій - решту. Загальний термін рубки довелося збільшити до 15 років. У окремих місцях, де був відсутній підріст ялини, насіння підсівали або підсаджували 2-річний самосів ялини з грудкою землі. За 24 роки у Лісінському лісі проведені поступові спрощені рубки на площі близько 1500 га. У соснових лісах спрощені поступові рубки вперше застосував Н.К. Генко у районах Середнього Поволжя наприкінці XIX ст. У цих районах, як і в інших районах так званого сухого лісівництва, у сосняках рекомендувалося проводити триприйомні рубки. Особливості соснових лісів вимагали об'єднання підготовчого прийому із засівним, причому для появи самосіву потрібно було розпушувати поверхню ґрунту, а для його збереження - боротися з трав'яною рослинністтю. У соснових лісах Волині, за даними С.В. Алексеева, до 1917 р. застосовувалися двопри-йомні рівномірні поступові рубки, при яких після першого прийому забезпечувалося поновлення сосни, але при остаточній рубці знищувалось 60-90% підросту. В соснових насадженнях Дубечанського лісництва Київської області такі рубки дали позитивні результати. їх прихильником був проф. Д.І. Товстоліс. Узагальнив результати поступових рубок у лісах України ще у 1927 р. С.В. Алексеев у своїй праці "Семенно-лесо-сечные рубки". На його думку, позитивних наслідків рівномірно-поступових рубок у соснових лісах слід чекати у зоні Полісся в лісах усіх типів, крім сухого і свіжого борів, а іноді й суборів. Учений вважав, що потрібно дотримуватися триприйомних, а іноді і двоприйомних рубок, причому проводити їх можна лише за наявності снігового покриву. Обов'язковими вважалися заходи, що сприяли поновленню сосни, - вирубування підліску, розпушування поверхні ґрунту смугами або площадками. Якщо такі вимоги виконувались і зрубані дерева вилучалися з лісосіки акуратно, все одно лишалося 20-25% площі, на якій не було здорового і надійного підросту, тому їх потрібно було заліснювати. Але у Рівнинних лісах України поступові рубки так і не набули виробничих масштабів.