Вирощування кукурудзи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Кукурудза -- культура тропічного походження, батьківщина якої є Америка, одна з основних і найдавніших культур сучасного світового землеробства. Кукурудза була введена в культуру 7?12 тис. років тому на території сучасної Мексики. Найдавніші знахідки зернівок культурної кукурудзи на території сучасних штатів Оахака (печера Гвила Накитц) і Пуебла (печери близько міста Теуакан) датуються відповідно 4250 і 2750 рр. до н.е. Цікаво, що кукурудзяні качани в ті часи були приблизно в 10 раз менші, ніж у сучасних гібридів, і не перевищували 3?4 см у довжину.

Роль кукурудзи в американській історії важко переоцінити. З високою часткою імовірності можна стверджувати, що практично всі мезоамериканські цивілізації -- Ольмекская культура, цивілізація майя, цивілізація ацтеків та ін. -- зобов'язані своєю появою і розквітом насамперед кукурудзі, тому що саме вона була основою високопродуктивного землеробства, без якого не могло виникнути розвинене суспільство. Особливу роль кукурудзи в житті прадавніх майя добре відбивала їхня релігійна система, в основі якої лежав життєвий цикл кукурудзи, а одним із центральних богів був бог кукурудзи Кетцалькоатль/Кукулькан. Вченими висунута гіпотеза, що кукурудза це найдавніша хлібна рослина Землі.

1. Технологічна частина

а) Народногосподарче значення кукурудзи

Сьогодні кукурудзу вирощують в усьому світі -- від тропічних широт до Скандинавських країн. На зерно її вирощують на площі біля 130 млн. га. Це культура різнобічного використання і високої врожайності. На продовольство в світі використовується близько 20% зерна кукурудзи, на технічні цілі - 15?20% і приблизно дві третини ? на корм. Близько 23% світової площі посіву кукурудзи припадає на США, біля 40% світового валового збору зерна цієї культури.

Сучасна кукурудза -- високо окультурений вид рослин, нездатний до самооновлення в природних фітоценозах. При цьому зона її вирощування постійно розширюється, тому що в багатьох країнах, включаючи Індію, Японію, Ізраїль, Німеччину і Нідерланди, продовжують дослідження з метою пристосування кукурудзи до специфічних ґрунтово?кліматичних умов конкретних регіонів. Таким чином, кукурудза вирощувалась у найпримітивніших і продовжує вирощуватись в найсучасніших системах землеробства на всій земній кулі, як одна з основних зернових культур людства. Основою цього є велика різноманітність цього виду, його морфо і біологічна пластичність та значні досягнення селекційної роботи з даним видом.

Таблиця Виробництво зерна кукурудзи в світі, тис. тон Країна

При порівнянні даних наведених в таблиці 4.6 з даними поширення системи землеробства No?till відмічається, що країни, де найбільше поширена система землеробства No?till виробляють і найбільше зерна кукурудзи. Це свідчить, що дану культуру можна і доцільно вирощувати за новою системою землеробства.

Потреба в зерні кукурудзи постійно зростає і її закупівельна ціна не знижується, а росте, тому що кукурудза розглядається сьогодні і як одне з поновлювальних джерел палива. Причина подорожчання криється в тому, що кукурудза йде на виготовлення етанолу, попит на який суттєво виріс в останні роки у зв'язку з ростом цін на нафту.

б) Біологічні особливості кукурудзи

Кукурудза, маїс (Zea mays), належить до однорічних трав'янистих рослин родини тонконогових. За морфологією і внутрішньою будовою зерна діляться на 9 ботанічних груп. В культурі найпоширеніші кремениста (Z. m. imdurata), зубоподібна (Z. m. indentata), напівзубоподібна (Z. m. semidentata), інші групи менш поширені. До них належать --кукурудза, що лопається (Z. m. everta), цукрова (Z. m. saccharata), крохмалиста, або борошниста (Z. m. amylacea), крохмалисто?цукрова (Z. m. amyleosaccharata), восковидна (Z. m. ceratina) -- вони займають обмежені площі. Плівчаста (Z. m. tunicata) -- у виробничих посівах взагалі не вирощується.

Зубоподібна кукурудза - найпоширеніший підвид, порівняно новий у культурі. Зерно велике, подовжено?призматичне, із вм'ятиною на верхівці, за формою нагадує кінський зуб. Ендосперм на бічних сторонах зернівок склоподібний, у центрі зерна й на верхівці - борошнистий.

Крохмалю в зерні 68 - 76%, білку 8 - 10%, жиру близько 5%. Сорти й гібриди, що відносяться до цього підвиду, порівняно пізньостиглі.

Кремениста кукурудза - по походженню один з найбільш прадавніх підвидів, має найширший ареал на Земній кулі. Відрізняється холодостійкістю, не вилягає, стійка до хвороб і менш вимоглива до умов вирощування. Цей підвид має як винятково пізньостиглі, так і гранично скоростиглі форми. Зерно округле, здавлене, гладке, блискуче. Ендосперм склоподібний і лише в скляній частині зернівки борошнистий. Крохмалю в зерні 65?83%, білку 8?18%, жиру до 5%. Коштовна сировина для виробництва борошна, з якого готують мамалигу, хлібні вироби й крупи.

Для кукурудзи характерна потужна, мичкувата, багатоярусна, сильно розгалужена коренева система, яка здатна проникати в ґрунт на глибину до 3 м. Поширюється в радіусі більше ніж 1 метр. Анатомічною особливістю будови кореневої системи кукурудзи є наявність повітряних порожнин, що свідчить про підвищену чутливість кореневої системи до наявності кисню.

Протягом вегетації роль коренів різних ярусів у забезпеченні водою надземної частини рослини постійно змінюється. На перших етапах вегетації в забезпеченні надземної маси водою перше місце належить зародковому й первинному корінцям. Потім усе більшу роль починає відігравати вузлове коріння, причому послідовно першого, другого і наступних ярусів. Так, якщо у фазі цвітіння основна роль належить вузловому корінню першого ярусу, то у фазі молочної стиглості зерна найбільше значення набуває коріння третього ярусу. Інакше кажучи, молоде коріння, що формується, має невисоку водопоглинаючу здатність. Потім ця здатність зростає по мірі розвитку коріння, досягає максимуму і незабаром, у міру старіння, роль коріння даного ярусу, починає знижуватися, а головна роль у поглинанні води переходить до більш молодого коріння. Таким чином, характер будови і залягання кореневої системи кукурудзи в ґрунті сприяє продуктивному використанню води. Будова кореневої системи свідчить, що для даного виду більш прийнятними будуть рихлі не ущільнені ґрунти.

У кукурудзи прямостояче, добре облиствлене, округле, гладеньке стебло, висотою від 0,6 до 6 м і товщиною біля основи від 2 до 7см. Стебло складається із заповнених серцевиною міжвузлів, розділених потовщеними стебловими вузлами. Перші 3?5 зближених міжвузлів знаходяться у ґрунті. Кожний надземний вузол охоплює піхва листка. Число вузлів, а отже і листків - стійка сортова ознака. Стебло здатне до галуження, утворюючи бічні пагони?пасинки. Зазвичай господарського значення вони не мають, качан на них не формується.

Фотосинтетична діяльність стебла має велике значення у формуванні врожаю зерна. У дослідах при покритті стебла світлонепроникним папером урожай зерна знижувався на 30%, а при покритті обгорток качанів - лише на 14%. Висота рослин ? мінлива ознака, вона в значній мірі залежить від скоростиглості. Між цими показниками виявлена негативна кореляція - чим вища рослина тим більший період її вегетації. Значна висота рослин свідчить про високу конкурентну здатність цієї рослини протистояти бур'янам у другий період вегетації.

Листки кукурудзи великі (до 10 см шириною і до 1 м довжиною), лінійні, цільнокраї, з паралельним жилкуванням, зверху опушені, з піхвою, що щільно облягає стебло. Розміщені на стеблі почергово. Кількість листків на рослині - від 8 до 45. У розповсюджених у нашій країні гібридів найчастіше формується від 12 до 24 листків. Скоростиглі гібриди мають менше листків, ніж пізньостиглі. Рослини з вузькими листками, що відходять під гострим кутом до стебла, більш урожайні, тому що мало затіняють один одного. Це дозволяє формувати в посіві більшу продуктивну площу листового апарату, ніж при горизонтальному розміщенні листків за рахунок збільшення густоти стояння рослин на одиниці площі.

Завдяки жолобовидній формі і косовертикальному розміщенню листки рослини використовують навіть незначні опади і росу, що стікають по них і стеблу до коріння. Ця морфологічна властивість підвищує ефект від добрив при рядковому їх внесенні. Загальна поверхня листя на одній рослині залежно від гібриду і технології складає від 0,3 до 1,5м2. Максимальної величини площа листового апарату досягає наприкінці фази цвітіння.

Достатня кількість продихів (на одній рослині 100?200 млн.) забезпечує сприятливі умови для газообміну в рослині. Листя кукурудзи містить більше поживних речовин, ніж стебло, тому при використанні на силос і зелений корм більш висока облиствленість рослин є позитивною ознакою. Велика площа листків у поєднанні із значною висотою рослин забезпечує перехоплення сонячної енергії у бур'янів, а відповідно їх суттєве енергетичне пригнічення. Ця здатність проявляється після формування рослинами листової поверхні з індексом 2,5?3,0.

На кожній рослині кукурудзи є два типи суцвіть: чоловіче - волоть і жіноче - качан. Волоть складається із центральної осі (продовження верхнього міжвузля) і бічних вісей. Розвинена волоть має 1000?1200 колосків, тобто 2?2,5 тис. квіток. Кожний пильовик дає до 2500 пилкових зерен, а вся волоть до 15?20 млн. шт. Качани (видозмінені бічні пагони) розташовуються в пазухах листків на верхівці бічних пагонів із укороченими міжвузлями і видозміненими листками, що утворюють обгортку. Число повноцінних качанів на рослині може бути різне. Більше качанів має крохмалиста, цукрова пізньостигла, кукурудза, що лопається. Кремениста і зубоподібна форма має в основному по одному, рідше по два господарські значимих качани.

Качан складається з осі суцвіття (стрижень), на якому попарно розміщуються рядами колоски з жіночими квітками. У кожному колоску закладаються по дві квітки, з яких розвивається тільки верхня, а нижня атрофується. Число поздовжніх рядів квіток (зерен) у качані від 8 до 16. У деяких гібридів число рядів зерен досягає 30. Маточка з великою зав'яззю і дуже довгим стовпчиком. Під час цвітіння маточки виходять за межі обгортки.

Запилюється кукурудза вітром. Період цвітіння волоті і качанів на одній рослині не збігається (волоть зацвітає на 3?8 днів раніше, що забезпечує перехресне запилення). Сприятлива для запилення - тепла, волога, з легким вітром погода. При дощовій погоді пилок змивається, а при надмірній сухості повітря і високій його температурі він гине. При таких умовах часто спостерігається череззерниця. Період запліднення надзвичайно важливий для кукурудзи, час його настання (щоб уникнути його збігання з періодом максимальної температури повітря, характерної для даного регіону) регулюється лише підбором відповідних гібридів та часом сівби.

Плід у кукурудзи велика зернівка, зазвичай гола. Маса 1000?чі насінин у дрібнонасінних гібридів 100?150 г, у крупнонасінних - 300?400 г. Залежно від групи і гібриду зернівки кукурудзи мають різне забарвлення: біле, кремове, жовте, жовтогаряче, червоне та ін. На качані залежно від гібриду і умов вирощування формується від 200 до 1000 зерен. У середньому добре озернений качан має 500?600 зерен.

Форма зернівок кукурудзи досить своєрідна: вони не витягнуті, як у пшениці, жита і багатьох інших культурних злаків, а кубічні або округлі, щільно притиснуті один до одного і розташовані на стрижні качана вертикальними рядами.

У загальній сухій надземній масі рослини кукурудзи на частку листків, стебла, волоті, стрижня з ніжкою і обгортки в середньому припадає 55?60%, на частку зерна - 40 45%. В загальній масі зерна і стрижня частка стрижня складає 15-18%.

Вимоги до температури. Кукурудза - теплолюбна рослина. Її насіння проростає при температурі 8-°С, сходи з'являються при 10-12 °С. За даними И.С. Шатилова, А.Ф.Чудновского (1980), біологічний мінімум появи життєздатних сходів спостерігається у кременистих гібридів при 10-11°С, у зубоподібних - при 11-12°С. Надмірно рання сівба у холодний перезволожений ґрунт може призвести до загибелі насіння і зрідження сходів. Найбільш сприятлива температура для росту рослин 25-30°С, що вище, ніж у зернових колосових культур. Максимальна температура, при якій припиняється ріст 45-470С. Пилок кукурудзи містить близько 60% води і має слабку водоутрумуючу здатність. При температурі вище 30°С й відносній вологості повітря близько 30% він швидко, протягом 1-2 годин після розтріскування пиляків, висихає, втрачаючи здатність проростати.

Заморозок в 2 - 3°С ушкоджує сходи, а восени - листя. Кукурудза краще переносить весняні заморозки, ніж осінні. Ушкоджені сходи здатні протягом тижня відрости. Скоростиглі гібриди більш північного походження краще переносять зниження температури і заморозки, ніж південні пізньостиглі гібриди кукурудзи. Восени, загиблі від морозу рослини можна сушити на сіно або силосувати. Робити це треба відразу після заморозку, тому що мерзлі рослини дуже швидко загнивають. Приморозок в - 3°С призводить до втрати схожості недостиглого вологого зерна. Сухе зерно не пошкоджується морозом.

Для кукурудзи біологічно активною температурою вважається температура вище 10°С, нижче якої процеси росту і розвитку рослин практично припиняються. Сума біологічно активних температур, необхідна для дозрівання скоростиглих гібридів, становить 1800-2000°С, середньостиглих і пізньостиглих - 2300-2600°С. Середньостиглі й пізньостиглі гібриди різняться між собою сумою температур, необхідних для досягнення фази викидання волоті, але вимагають практично однакової суми температур для проходження наступних фаз.

Таким чином, зниження швидкості прогрівання ґрунту весною при відсутності механічного його обробітку може затримати час посіву кукурудзи, її ріст і розвиток. Період вегетації подовжується. Це зумовлює необхідність застосування певних заходів в системі землеробства No-till для уникнення даного ризику при вирощуванні кукурудзи, особливо її гібридів з високим ФАО.

Вимоги до вологи. За вимогливістю до вологи кукурудза відноситься до мезофітів. На утворення 1 ц сухої речовини вона витрачає від 174 до 406 ц води, тобто менше, ніж овес і ячмінь. Однак при високих урожаях рослини споживають загалом велику кількість вологи.

Кукурудза відрізняється ощадливою витратою ґрунтової вологи на створення органічної маси. Транспіраційний коефіцієнт її приблизно 280-350, тоді як у ярої пшениці 400-500, у ячменю 280-400, у вівса 340?500. Слід зазначити, що величина транспіраційного коефіцієнта помітно коливається залежно від особливостей гібрида, місця його вирощування і технології. Протягом вегетаційного періоду кукурудза створює велику органічну масу і тому витрачає загалом багато води. У період інтенсивного росту одна доросла рослина кукурудзи випаровує протягом доби 2-4л води.

Кукурудза, будучи пізньостиглою культурою, використовує опади не тільки весни і першої половини літа, а й другої його половини, почасти навіть осені, що в результаті і дозволяє їй накопичувати велику органічну масу навіть у посушливих районах. При достатній вологості ґрунту (60?70% НВ) у кукурудзи швидше проходить період від появи сходів до викидання волоті і цвітіння качанів, зате більш повільно іде формування і налив зерна. У цьому випадку формується високий урожай. В умовах недостатнього водопостачання вповільнюється ріст, помітно затримується період до цвітіння, але прискорюється формування і дозрівання зерна. При таких умовах урожай помітно знижується.

Як відмічено вище, роль коріння різних ярусів у забезпеченні водою надземної частини рослини постійно змінюється протягом вегетації. На перших етапах вегетації в забезпеченні надземної маси водою перше місце належить зародковому і первинному корінню. Потім усе більшу роль починає відігравати вузлове коріння, причому послідовно першого, другого і наступних ярусів. Так, якщо у фазі цвітіння основна роль належить вузловому корінню першого ярусу, то у фазі молочної стиглості зерна найбільше значення набуває коріння третього ярусу.

У початкові фази розвитку середньодобова витрата води на посівах кукурудзи становить 30?40 м3/га, а в період від викидання волоті до молочної стиглості зерна - 80?100 м3/га. При богарній культурі в посушливих регіонах вона дає гарний урожай при гарних весняних запасах вологи в ґрунті (не менш 100 мм) у роки, коли за червень?серпень випадає не менш 200 мм опадів, із явною перевагою їх у липні, коли відбувається цвітіння.

За даними кафедри рослинництва Кубанського СГІ, загальні витрата води на створення 1 центнера зерна кукурудзи в умовах центральної зони Краснодарського краю становлять 6-9,2 мм, або 60-90 т, залежно від умов зволоження та застосовуваної технології. У південних посушливих районах відзначається тісна позитивна залежність між продуктивністю роботи листового апарата і опадами, але слабка позитивна або навіть негативна залежність між роботою листя і температурою (Володарский, 1975).

Кукурудза відносно добре переносить посуху до фази виходу в трубку. Нестача ж вологи за 10 днів до викидання волоті та протягом 20 днів після цього (критичний період) різко негативно впливає на рівень урожаю. У критичний період формується пилок і починає формуватися насіння. При ґрунтовій посусі пригнічується ріст коренів, вони слабко галузяться, чергові яруси вузлового коріння з'являються із запізненням, порушується гармонійність у формуванні надземної і підземної частин рослин.

Кукурудза погано переносить перезволоження ґрунту, різко знижуючи врожай зерна. Через нестачу кисню в перезволоженому ґрунті уповільнюється поглинання корінням фосфору. Внаслідок цього порушуються процеси фосфорилювання, енергетичні процеси в корені і білковий обмін.

Таким чином, підвищення інфільтрації та зменшення випаровування вологи в період вегетації, які характерні для технології No-till, є позитивними факторами для отримання високого урожаю даної культури в системі землеробства No-till.

Вимоги до світла. Кукурудза - світлолюбива рослина короткого дня. Швидше всього зацвітає при 8?9 годинному дні. При тривалості дня понад 12-14 годин період вегетації подовжується. Кукурудза вимагає інтенсивного сонячного освітлення, особливо у молодому віці. Надмірне загущення посівів, або їх висока засміченість призводить до зниження врожаю качанів. Оптимальним для неї є напрямок рядків посіву з заходу на схід.

Вимоги до ґрунту. Високі врожаї кукурудза дає на чистих, пухких, повітропроникних ґрунтах із глибоким гумусовим шаром, добре забезпечених поживними речовинами і вологою. Такі властивості мають середні за механічним складом багаті на органічну речовину ґрунти. Найбільш сприятливі це чорноземні, темно?каштанові, темно?сірі суглинисті і супіщані, а також заплавні ґрунти.

При проростанні насіння кукурудза потребує гарної аерації, тому що великі їх зародки поглинають багато кисню. Високі врожаї можна отримати при вмісті кисню в ґрунтовому повітрі не менш 18-20%. При вмісті ж кисню близько 10% ріст коріння уповільнюється, а при 5% припиняється. При цьому порушується поглинання води і елементів живлення із ґрунту, обмін речовин у коренях і в надземній частині рослин.

Нейтральна або близька до нейтральної (рН 5,5-7,0) кислотність ґрунтового розчину оптимальна для кукурудзи, тому ґрунти сильно засолені, а також з підвищеною кислотністю (рН нижче 5) непридатні для вирощування цієї культури. Кукурудза досить чутлива до підвищеної концентрації ґрунтового розчину особливо в посушливі роки, коли концентрація ґрунтового розчину часто значно підвищується. Шкідлива дія засолення проявляється у тому, що висока концентрація ґрунтового розчину затримує набрякання насіння, його проростання і ріст коренів та проростків, а також вона призводить до зміни розчинності і доступності рослинам окремих елементів живлення. Під впливом солей, які надходять у рослину пригнічуються процеси синтезу, у тому числі фотосинтез і синтез білків, підвищується осматичний тиск у клітинах, що в результаті пригнічує ріст рослин. Утруднюється надходження у рослини води.

На кислих ґрунтах помітно зростає токсичність алюмінію і заліза по відношенню не тільки до кореня, але й до ґрунтових мікроорганізмів. У результаті створюються несприятливі умови для нормального живлення рослин і обміну речовин, що ведуть до значного зниження продуктивності рослин.

Таким чином, ґрунти, які підходять для застосування системи землеробства No-till одночасно за сукупністю властивостей є оптимальними для кукурудзи.

Вимоги до поживних речовин. Створюючи велику органічну масу, кукурудза виносить із ґрунту багато мінеральних поживних елементів. При врожаї сухої надземної маси 150 ц з одного гектара відчужується 150-160 кг азоту, 45-50 кг фосфору, 125-130 кг калію. Поглинання основних елементів живлення іде по одновершинній кривій і відповідає ходу нагромадження сухої речовини. Більшу частину поживних речовин кукурудза споживає у другій половині літа.

Азот має особливо велике значення на ранніх етапах росту рослин. При його нестачі затримуються ріст і розвиток. Азот поглинається рослинами на початку вегетації досить інтенсивно, хоча і не так швидко, як калій. Максимальне поглинання азоту спостерігається протягом 2-3 тижнів перед викиданням волоті. Споживання азоту рослинами припиняється після початку молочної стиглості зерна.

Маючи важливе біологічне значення, найчастіше цей елемент виявляється в мінімумі і тому нерідко в першу чергу лімітує врожай. При нестачі цього елементу рослини мають світло-зелене або жовто-зелене забарвлення, уповільнюється утворення хлорофілу, знижується інтенсивність фотосинтезу і білкового обміну. Нестача азоту частіше відзначається при вирощуванні кукурудзи на бідних ґрунтах, після поганих попередників і при внесенні малих доз азотних добрив, а також у випадку перезволоження або надмірного ущільнення ґрунту. При внесенні азотних добрив знижується відносний урожай стебел і помітно збільшується питомий урожай качанів.

Фосфор поглинається рослинами в значно меншій кількості, ніж калій і азот. Фосфор особливо необхідний на початку росту рослин, коли закладаються майбутні суцвіття (фаза 4-6 листків). Нестача його в цей час веде до недорозвинення качанів, формування неправильних рядів зерен. Одночасно достатнє забезпечення рослин фосфором стимулює розвиток кореневої системи, підвищує посухостійкість, прискорює формування качанів і дозрівання врожаю.

У рослину кукурудзи фосфор надходить повільніше і рівномірніше, ніж інші поживні елементи особливо в період від сходів до початку цвітіння. Потім рослини поглинають його з ґрунту до кінця вегетації більш високими темпами. Максимальне споживання фосфору кукурудзою припадає на період формування зерна і триває майже до його дозрівання.

При нестачі фосфору молоді рослини кукурудзи повільно ростуть і мають темно?зелене забарвлення. Пізніше рослини також повільно ростуть, хоча видимих ознак нестачі фосфору можна не спостерігати. При внесенні фосфорних добрив після тривалого фосфорного голодування він поглинається рослинами дуже швидко, що може привести до глибокого розладу обміну речовин і зниження врожаю. Надлишкове ж фосфорне живлення затримує ростові процеси, прискорює розвиток і трохи знижує врожай вегетативної маси і зерна.

З початком формування зерна нагромадження сухої речовини в стеблах, а у фазі молочно-воскової стиглості зерна і у листовому апараті припиняється і відбувається посилене переміщення поживних речовин з вегетативних органів у репродуктивні. При цьому на формування зерна з інших органів рослини використовується до 59% азоту, 36% фосфору і 82% калію. Решта азоту, фосфору, а в окремих випадках і калію надходить у зерно завдяки тривалому споживанню цих елементів із ґрунту. Треба мати на увазі, що надходження азоту і фосфору в зерно, як правило, іде не безпосередньо від кореня у зерно, а по шляху ґрунт - коріння - стебло - листки - стебло - качан - зерно.

Калій. Рослини кукурудзи поглинають поживні речовини з різною інтенсивністю вже на найбільш ранніх етапах вегетації. Так, у фазі проростання насіння ? формування проростків із ґрунту найбільш швидко поглинається калій. Його вміст у проростках збільшується в 8-10 разів - з 0,5% у зерні до 5% у проростках, тоді як вміст азоту за цей період підвищується лише в 2,8 рази. Надалі калій продовжує надходити у рослини з такою ж інтенсивністю.

Відносний вміст цього елементу зростає швидше, ніж нагромадження сухої речовини. До початку викидання волоті рослини поглинають до 90% калію, незабаром після закінчення цвітіння надходження його в рослину припиняється (точніше, стабілізується). Із часу молочної стиглості зерна вміст калію в тканинах рослин знижується в результаті вимивання цього елемента опадами і екзоосмоса через кореневу систему в ґрунт.

При нестачі калію у молодому віці уповільнюється ріст, рослини мають жовто-зелене забарвлення, потім верхівки і краї листків, у першу чергу нижніх, жовтіють і висихають, створюючи враження опіків. Дорослі рослини відрізняються вкороченими міжвузлями, внаслідок чого вони бувають низькорослими. Коренева система голодуючих (відносно калію) рослин розвивається слабо і легко уражається грибковими хворобами. Такі рослини схильні до вилягання. При калійному голодуванні погіршуються процеси запліднення, качани бувають недорозвиненими, з порожніми верхівками, дозрівання зерна затримується, маса 1000 зерен помітно знижується.

Надлишкове калійне харчування не виявляє якого?небудь помітного впливу на ріст, розвиток і врожай кукурудзи. Поглинання калію досягає максимуму за 10 - 12 днів до викидання волоті і потім швидко знижується, у той час як суха маса продовжує інтенсивно наростати. У зв'язку із цим відносний вміст калію в рослині знижується. Таким чином, до початку викидання волоті рослини поглинають до 90% загальної кількості потрібного їм калію. Незабаром після закінчення цвітіння надходження калію у рослину припиняється.

Особливості біології росту і розвитку

Кукурудза - однорічна однодомна роздільностатева, перехреснозапильна рослина. У дикому стані не знайдена. Виділяють наступні фази росту і розвитку кукурудзи: сходи, трубкування, викидання волоті, цвітіння качанів (поява ниток), молочна, молочно?воскова, воскова і повна стиглість зерна. Тривалість міжфазних періодів визначається сортовими особливостями, погодними умовами і технологією. Насінина кукурудзи проростає одним зародковим корінцем. Вузлове коріння з'являлося на підземних вузлах стебла при утворенні на рослині 3?4 листків. Сходи в польових умовах зазвичай з'являються через 10?12 діб після сівби. У фазі викидання волоті з найближчих до поверхні ґрунту стеблових вузлів виникають повітряні (опорні) корені. Вони перешкоджають поляганню рослин. Максимального розвитку коренева система досягає у фазу воскової стиглості.

У початковий період вегетації, до формування першого надземного стеблового вузла, кукурудза росте дуже повільно. Потім темпи росту поступово збільшуються, досягаючи максимуму перед викиданням волоті. У цей час приріст рослин при сприятливих умовах становлять 10?12 см за добу. Після цвітіння ріст їх у висоту припиняється. Критичні періоди у формуванні високого врожаю - фаза 2?3 листків, коли відбувається диференціація зародкового стебла, і фаза 6?7 листків, коли визначається розмір качана.

Найбільш важливі фази в розвитку кукурудзи наступні:

1). формування волоті, яке відбувається у скоростиглих, середньостиглих і пізньостиглих гібридів відповідно у фазі 7-го, 8-го і 11-го листка;

2). формування качана, яке відбувається у зазначених гібридів відповідно у фазі 11-го листа, 12-го і 16-го листа. За 30 днів (10 днів до викидання волоті і 20 днів після закінчення цвітіння) рослини, накопичують до 75% органічної маси. Максимальна сира маса рослини відзначається у фазі молочної стиглості, а сухої речовини - наприкінці воскової стиглості. Вважається, що для формування високого врожаю зерна посіви кукурудзи повинні сформувати листову поверхню близько 40? 50 тис. м2/га, для зеленої маси - 60 - 70 тис. м2/га і більше.

Тривалість періоду вегетації у кукурудзи коливається від 75 до 180 днів і більше. Відзначена тісна залежність між довжиною періоду вегетації і кількістю листків на рослині (коефіцієнт кореляції 0,82?0,99), а також між довжиною періоду вегетації і урожаєм зерна (0,70) (Володарский, 1975).

За довжиною періоду вегетації гібриди кукурудзи поділяють на наступні групи:

ранньостиглі із тривалістю від сходів до повного дозрівання зерна 80 - 90 днів (кількість листків на головному стеблі: 10-12);

середньоранньостиглі - 90-100 днів (12-14 листів);

середньостиглі - 110-115 днів (14-16 листів);

середньопізньостиглі - 115-130 днів (16-18 листів);

пізньостиглі - 130-150 днів (18-20 листів);

дуже пізньостиглі - більш 150 днів (більш 20 листів).

Попередники

У системі землеробства No?till набір попередників під кукурудзу трохи менший ніж при традиційному землеробстві. Відсутні такі добрі попередники, як цукрові буряки та картопля. В системі землеробства No?till кращими попередниками кукурудзи є озимі, зернобобові, просапні, задовільні -- ярі зернові.

Дані науково-дослідних установ і виробнича практика свідчать, що гарні врожаї зерна кукурудзи можна одержувати при повторному і навіть тривалому її вирощування на тому самому ж полі (беззмінні посіви). У цьому випадку вона здатна давати такі ж урожаї, як і в сівозміні, якщо в ґрунт систематично вносити необхідну кількість добрив у відповідності до даних агрохімічних картограм і планованого рівня врожаю.

Виходячи з того, що при беззмінній культурі кукурудза особливо добре реагує на внесення гною доцільно в системі землеробства No-till в післязбиральний період попередника використовувати препарати для прискорення розкладу органічних решток попередника.

При розміщенні посівів кукурудзи два роки підряд на одному і тому ж полі спостерігається накопичення на поверхні ґрунту шару рослинних рештків. Це може сприяти розмноженню стеблового метелика. В традиційній технології вирішують це питання шляхом якісного заорювання подрібнених рослинних решток з використанням дискування перед оранкою і плугів з передплужниками із спеціальними ножами, що кріпляться до передплужників та поширювачами дна борозни. Можна тільки уявити матеріалоємність цих додаткових пристроїв і рівень підвищення опору руху агрегату та збільшення витрат палива при цьому. В системі землеробства No?till пожнивні рештки не є перепоною для проведення якісної сівби, тому що використовуються спеціальні сівалки.

Як просапна культура кукурудза -- гарний попередник в сівозміні, сприяє звільненню полів від бур'янів, майже не має загальних із зерновими культурами шкідників і хвороб, забезпечує велику кількість пожнивних решток. При збиранні на зерно вона -- гарний попередник для ярих зернових культур, а при вирощуванні на силос та зелений корм -- добрий попередник для озимої пшениці. В традиційній системі землеробства кукурудза одержала велике поширення у поукісних, пожнивних і повторних посівах. У пожнивних посівах вона може давати високі врожаї зеленої маси, яку можна використати на силос або безпосередньо на корм тваринам, а в поукісних - навіть на зерно, при сівбі ранньостиглими гібридами.

В Україні питання вирощування кормових культур в системі землеробства No?till практично не вивчено. Сьогодні навіть великі агрохолділги часто не мають і не розвивають галузі тваринництва, тому не мають потреби виробляти корми, а вирощують лише товарні польові культури.

Підготовка насіння

Насіння кукурудзи зазвичай калібрують і протруюють на спеціальних заводах. Схожість насіння кукурудзи повинна бути не нижче 96% (I клас) або 92% (II клас).

Для більш об'єктивної оцінки якості посівного матеріалу і його відповідності особливостям системи землеробства No?till бажано крім традиційної перевірки схожості насіння провести холодне пророщування.

Спектр дії протруювачів, якими обробляють зерно повинен відповідати наявним або прогнозованим проблемам фітосанітарного стану конкретного поля. Підвищують польову схожість, особливо при несприятливих погодних умовах після сівби, і при ранніх строках сівби гідрофобізацією і інкрустуванням насіння (обробка розчином полімеру в комбінації із протруйником з метою створення захисної плівки).

Так як всі протруювачі мають певну токсичну дію на рослини, в системі землеробства No-till рекомендується обробляти насіння при протруєнні ростостимулюючими речовинами для зняття хімічного стресу, прискорення проростання насіння та розвитку кореневої системи. До певної міри це також захід зниження впливу більш низького температурного режиму ґрунту у весняний період. При нестачі мікроелементів у ґрунті гарний результат дає включення в бакову суміш для обробки насіння відповідних мікроелементів.

в) Технологія виробництва основних робіт при вирощуванні кукурудзи

Строки й способи сівби, норми висіву

Зазвичай для системи землеробства No?till характерним є більш повільне прогрівання ґрунту весною у порівнянні з традиційною системою землеробства. Загалом це має більше значення для ранніх ярих культур, але і для кукурудзи необхідно враховувати погодні умови весни і інтенсивність прогрівання ґрунту, вибираючи такий найбільш ранній строк сівби кукурудзи, при якому можливо швидко отримати дружні сходи, а наступні фази розвитку будуть проходити при найбільш сприятливому температурному режимі.

До сівби кукурудзи приступають звичайно при прогріванні ґрунту на глибині закладення насіння до 8?100С. Починати сівбу варто на полях з більш легкими ґрунтами і найменшою кількістю рослинних решток, що обумовлює більш швидке їх прогрівання. Для прискорення прогрівання ґрунту на полях з великою кількістю рослинних решток варто використовувати пристосування на сівалках для зміщення рослинних решток з зони рядка у міжряддя. У такому випадку зона рядка буде прогріватися швидше, а збільшення кількості рослинних решток у міжряддях затримає появу сходів бур'янів. Для системи землеробства No?till підбирають більш холодостійкі гібриди.

У даний час основним способом сівби кукурудзи є широкорядний спосіб з шириною міжрядь 70 см. Відстань між рослинами в рядку залежить від норми висіву. У зв'язку з відсутністю в системі землеробства No?till необхідності в проведенні міжрядних рихлень під час вегетації можна зменшити ширину міжрядь до 50 см, що забезпечує підвищення конкурентноздатності посіву до бур'янів і дозволяє підвищити густоту стояння рослин кукурудзи. Але для збирання таких посівів необхідно мати спеціальну жатку. Для зменшення витрат на техніку деякі господарства в Україні для сівби широкорядних культур використовують посівні комплекси суцільної сівби. Наприклад, широкозахватні посівні комплекси, які виготовляє Агро?Союз.

Оптимальну густоту стояння рослин кукурудзи різної групи стиглості в кожній ґрунтово?кліматичній зоні встановлюють із урахуванням запасів вологи в ґрунті на час сівби, динаміки багаторічних даних про середньомісячну температуру повітря та кількість опадів за період вегетації, а також біологічних особливостей, гібридів, які планують вирощувати.

При зрідженій густоті стояння рослини не повністю використовують запас поживних речовин і наявні запаси вологи в ґрунті. В результаті цього врожайність знижується, хоча продуктивність окремої рослини може бути високою. Середня кількість качанів на одній рослині суттєво більша від одиниці і може наближатися до значення два. Такі посіви менш конкурентноздатні до бур'янів, тому часто навіть при добрій системі контролю існує високий рівень ризику зростання чисельності бур'янів на період збирання.

У міру збільшення густоти стояння рослин підвищується врожай загальної надземної маси і зерна, але лише до певної межі, після чого подальше збільшення густоти веде до зниження врожаю. При сильному загущенні рослини затіняють і пригнічують одна одну. Недостатньо розвивається коренева система, уповільнюються ростові процеси і знижується інтенсивність фотосинтезу. У загущених посівах кількість качанів на одну рослину в середньому менша від одиниці. При цьому знижується також середня маса качана, його озерненість, вихід зерна, маса 1000 зерен.

При оптимальній густоті стояння рослин повною мірою проявляється корисна продуктивність однієї рослини, оптимально використовуються запаси вологи і наявних поживних речовин у ґрунті, забезпечується висока фотосинтетична діяльність листового апарату.

Високорослі гібриди з потужним розвитком, дають більш високий урожай при меншій густоті стояння рослин, а більш скоростиглі низькорослі при більш високій густоті стояння рослин. Для скоростиглих гібридів густота посіву повинна бути на 20-25% більшою, ніж для середньостиглих, а для пізньостиглих навпаки на 15-20% меншою.

Польова схожість насіння завжди нижча від лабораторної. Крім того, додаткове зрідження рослин у посівах може бути зумовлене ґрунтовими умовами (більше вологи і нижча температура під час сівби), шкідниками та якістю роботи сівалки. Для одержання оптимальної густоти рослин норму висіву трохи збільшують. Кількість висіяних насінин повинна на 20?30% перевищувати заплановане на час збирання число рослин на 1 га.

Вагова норма посіву кукурудзи на зерно залежить від маси 1000 насінин та норми висіву і зазвичай коливається в межах від 10 до 25 кг/га. Сьогодні насіння кукурудзи на ринку продається не за ваговою нормою, а за посівними одиницями. Одна посівна одиниця - 80 тис насінин.

В системі землеробства No-till особливо важливо використовувати насіння лише першого класу, попередньо протруєне і оброблене стимуляторами росту.

Норму висіву насіння, дозу добрив, глибину загортання насіння встановлює в кожному окремому випадку агроном господарства відповідно до розробленої технології з урахуванням конкретних умов поля. Глибина загортання насіння в ґрунт не повинна відхилятися більше ніж на 1 см від заданої. Насіння повинні розташовуватися рівномірно по довжині рядка: відхилення від розрахункового інтервалу між насінинами не більше 30%. Відхилення від заданої норми висіву насіння - не вище 5% . Ширина поворотних смуг на кінцях гонів зазвичай дорівнює 3-4 проходам агрегату. Необхідно уважно настроювати тиск прикочуючих коліс, тому що при вологому ґрунті можливе його переущільнення, що призводить до різкого зниження польової схожості насіння.

Система внесення добрив

Без застосування добрив одержати високий рівень врожаю кукурудзи неможливо. Джерелами поживних речовин для кукурудзи є запас доступних поживних речовин в ґрунті, залишені на полі рослинні рештки попередника, розклад яких забезпечує поступове надходження необхідних поживних речовин, та мінеральні і органічні добрива. Процес розкладу органічних решток іде не завжди досить швидко, тому як період надходження, так і кількість поживних елементів може не співпадати з періодом потреби в них кукурудзи, у зв'язку з цим, завжди є потреба вносити мінеральні добрива.

В традиційній системі землеробства система удобрення кукурудзи поділяється за часом внесення на основне передпосівне, припосівне і підживлення.

В системі землеробства No-till є свої особливості застосування добрив, пов'язані з відсутністю механічного обробітку ґрунту. Основне внесення добрив проводять також восени після збирання попередника. Найбільш технологічним для системи землеробства No-till є використання добрив у рідкій формі. Їх можна внести під дисковий ніж в ґрунт на потрібну глибину не порушуючи поверхні ґрунту.

Кількість та склад добрива визначаються у відповідності до результатів агрохімічного аналізу ґрунту. Внесення рідких азотних добрив, наприклад аміачної води, бажано проводити восени при зниженні температури повітря до 10-120С. При такій температурі мінімалізуються втрати поживного елементу на випаровування. В цей час можна вносити мінеральні добрива і в гранульованому вигляді. Роса добре розчинить їх і в вигляді розчину вони проникають в ґрунт.

При розрахунку норми внесення азотних добрив необхідно врахувати їх потребу на азоткомпенсацію у відповідності до кількості і виду рослинних решток наявних на полі. При потребі добрива можна вносити таким же чином і в передпосівний період, але в цей час перевагу слід віддавати виключно рідким добривам.

В осінній період можна вносити і рідкі органічні добрива, рівномірно розливаючи їх по поверхні ґрунту, або заробляючи в ґрунт спеціальними знаряддями. В цьому випадку прискорюється розклад наявних на полі рослинних решток.

Другу частину необхідної кількості добрив на запланований урожай необхідно давати при сівбі. Підживлення в системі землеробства No?till виконується в основному по листку з застосуванням обприскувачів. Лише при наявності відповідних агрегатів, які не порушують ґрунт рідкі добрива можна вносити у міжряддя. При цьому доцільно одночасно додавати і необхідні мікроелементи. Таким способом часто в Україні вносять КАС.

Таким чином, вид добрива, його кількість та час і спосіб внесення визначають для кожного конкретного випадку, керуючись особливостями типу ґрунту, погодними умовами та наявним технічним та фінансовим забезпеченням господарства.

Система захисту посівів кукурудзи

На підставі даних багаторічних досліджень наукових установ і практичного досвіду встановлено, що бур'яни ? найбільш сильнодіючий біологічний фактор, що негативно впливає на врожайність кукурудзи.

Крім прямої дії бур'янисті рослини створюють і інші проблеми. Вони є проміжними господарями для хвороб і шкідників. Крім цього, при високій їх присутності ускладнюється процес збирання і підвищуються витрати на очищення та сушіння продукції.

В посівах кукурудзи зустрічається велика різноманітність видів і груп бур'янів. Для успішного контролю рівня забур'яненості посівів кукурудзи необхідно враховувати їхні біологічні особливості і причини їх присутності на даному полі.

При засміченості відведених під посіви кукурудзи полів малорічними бур'янами необхідно попереджати утворення ними життєздатного насіння восени після збирання попередника. В традиційній системі землеробства механічними заходами в системі основного і передпосівного обробітку ґрунту можна провокувати весною проростання максимальної кількості насіння, що потрапило у ґрунт.

В системі землеробства No?till ці завдання виконуються шляхом застосування загальновинищувальних гербіцидів після збирання попередника. В залежності від видового складу бур'янів до загальновинищувального гербіциду можливе додавання в бакову суміш більш дешевих гербіцидів, фітотоксичний спектр яких охоплює найбільш проблемні види бур'янів. Основна вимога при цьому, щоб ці гербіциди не мали залишкової післядії на кукурудзу. Таким гербіцидом може бути, наприклад, дикамба.

Крім хімічного методу можна застосовувати і фітоценотичний метод. Якщо попередником кукурудзи є культура, яка збирається рано, наприклад, зернові колосові культури, то після них доцільно висівати проміжну яру культуру з високою нормою висіву. В такому випадку можна уникнути застосування гербіцидів в післязбиральний період попередника. Якщо попередник збирається пізно, то доцільно висівати проміжну озиму культуру, яка здатна рано і швидко розвиватися весною.

При засміченості поля багаторічними коренепаростковими та кореневищними бур'янами, особливо осотом рожевим, березкою польовою та пирієм повзучим фітоценотичних методів недостатньо для ефективного їх знищення у післязбиральний період. Відомо, що шкодочинність багаторічних бур'янів набагато вища ніж однорічних. Наприклад, при наявності осоту рожевого 25-30 шт/м2, втрати складають 40?60% і більше урожаю кукурудзи.

В традиційній системі для знищення багаторічних бур'янів використовують методи виснаження та удушення, які засновані на знищенні цих груп бур'янів за допомогою певного послідовного застосування заходів механічного обробітку в системі основного обробітку ґрунту.

В системі землеробства No-till знищення багаторічних як коренепаросткових, так і кореневищних бур'янів покладається на гербіциди, які застосовуються, як в літньо-осінній (після збирання попередника), так і в весняно?літній до сходовий та післясходовий періоди. При дотриманні чіткої послідовності цілеспрямованого застосування препаратів проти багаторічних бур'янів, вони можуть бути виведені з поля за два сезони.

Для контролю бур'янів у полі кукурудзи гербіциди можна застосовувати в наступні строки:

Після збирання попередника (зазвичай використовують загально винищувальні препарати, або їх бакові суміші з більш дешевими гербіцидами).

Весною до посіву зазвичай застосовують загально винищувальні препарати або їх бакові суміші іншими гербіцидами. При відсутності значної кількості сходів бур'янів до посіву кукурудзи, внесення загально винищувальних препаратів переносять на досходовий період. При цьому в бакову суміш варто додавати ґрунтові гербіциди або використовувати виключно ґрунтові препарати, які одночасно мають гербіцидну дію на сходи бур'янів.

У післясходовий період застосовуються виключно селективні післясходові гербіциди або їх бакові суміші у відповідну фазу розвитку культури чи бур'яну.

Система захисту кукурудзи від хвороб і шкідників

Система заходів захисту кукурудзи від хвороб і шкідників включає організаційно-господарські, агротехнічні, хімічні і біологічні методи. Із хвороб найбільш значну шкоду посівам кукурудзи наносять пухирчаста і летюча сажка, гельмінтоспоріоз, бактеріоз, фузаріоз качанів, пліснявіння насіння і проростків у ґрунті, Серед шкідників найбільш поширеними і небезпечними є личинки справжніх і несправжніх дротяників, стебловий кукурудзяний метелик, озима совка, шведська муха.

Хвороби

Гельмінтоспоріоз. Вражає листки, підземне і надземне міжвузля, коріння, обгортки, іноді качани. Проявляється в другій половині літа у вигляді довгастих коричневих плям з темно-коричневою облямівками, довжиною до 10см. Між зернами утворюється густий темно-коричневий наліт. Більш сильно уражуються пізні посіви.

Пухирчаста сажка. Вражає всі органі рослини на початку вегетації, а також коріння. На уражених ділянках рослини утворюються здуття (жовна). При їх розтріскуванні або роздавлюванні спори розпорошуються й заражають нові рослини.

Летюча сажка. Вражає тільки волоті і качани, перетворюючи їх повністю або частково в масу, що порошить спори гриба. Рослини відстають у рості, надмірно кущаться, мають пригноблений вигляд. Качани перетворюються в чорний сухий конусоподібний ком, який складається зі спор.

Бактеріоз качанів. На уражених зернівках, переважно у верхній половині качана, з'являються округлі виразкоподібні втиснені плями, обмежені вузької темно-сірою облямівкою. Хвороба проявляється у період молочно воскової стиглості.

Фузаріоз качанів. На хворих качанах з'являються вогнища павутиння густого рожевого або білого нальоту гриба. У центрі вогнища зернівки сильно уражені, майже повністю зруйновані, брудно?бурого кольору, легко ламаються і кришаться, маса їх зменшується, схожість знижується. Інфекція зберігається на насінні, післязбиральних залишках, особливо в обгортках качанів, уражених фузаріозною гниллю. Зараження відбувається при зберіганні зерна в умовах підвищеної вологості.

Пліснявіння насіння і проростків у ґрунті. Гриб вражає насіння й проростки. З'являється на зернівках у вигляді синьо-зеленого або біло- рожевого нальоту, а на проростках у вигляді побуріння. Викликає зрідження сходів і більшу неоднорідність рослин по висоті. Ураженню сприяє глибоке загортання насіння, особливо на важких ґрунтах, посів травмованим насінням або низької якості.

Основою заходів боротьби від хвороб є попередження масового поширення хвороб, а не застосування фунгіцидів при прояві хвороби. Першим заходом є дотримання чергування культур у сівозміні. Протруєння насіння є обов'язковим заходом. Посів здорового насінням в оптимальний термін і на оптимальну глибину забезпечить дружню появу здорових сходів, які будуть мати підвищену стійкість до ураження хворобами.

Проблема накопичення збудників у рослинних рештках, які залишаються на поверхні ґрунту може бути вирішена чергуванням культур та роботою з рослинними рештками - використанням біологічних препаратів, які не лише прискорюють їх розклад, а одночасно знищують збудників хвороб. Кардинальним заходом боротьби з хворобами є підбір і використання стійких до них гібридів.

Таким чином, при відсутності механічного обробітку ґрунту в системі землеробства No-till є достатньо заходів ефективного контролю фітопатогенної ситуації на полі кукурудзи.

Шкідники

Дротяники. Жуки продовгувато-овальної форми, довжиною від 6 до 18 мм, темно-коричневі із чорними смужками. Шкодять кукурудзі червоподібні личинки - дротяники циліндричної форми, блискучі, пружні, жовтого, коричневого або бурого кольори із плоскою голівкою і трьома парами грудних ніжок однакової довжини. Личинки пошкоджують насіння, що проростає, паростки, підземну частину стебла і кореневу систему. У результаті ушкоджені насінини не дають сходів, а рослини жовтіють, гнітяться, відстають у рості або гинуть.

Несправжні дротяники. Жуки чорного кольору, довжиною 8-9 см, із твердим покривом тіла. Самки відкладають яйця в ґрунт на глибину 8-10 см., розвиток личинки триває 12-14 міс. Зовні вони дуже схожі на дротяників, але з більшими ногами і округлою голівкою. Шкода їх проявляється в такій же формі, як і у справжніх дротяників.

Стебловий кукурудзяний метелик. Самка - метелик довжиною 13-15 см., передні крила жовті із двома поперечними зиґзаґоподібними лініями, краї крил темні. Самець менший від самки, крила більш темні. Гусениці ушкоджують стебла, качани, волоті, іноді зерна, можуть переходити із стебла в стебло. При сильному ушкодженні стебла і качани обламуються і частіше уражуються грибними хворобами.

Озима совка. Багатоїдний шкідник. Метелик сірувато-бурого кольору із двома поперечними лініями і трьома плямами на передніх крилах, довжиною 18-24 см. Гусениці спочатку годуються на бур'янах, а потім переходять на посіви кукурудзи, підгризають стебла молодих рослин, виїдають внутрішню частину і тим самим викликають їх загибель. Часто уражені рослини посилено кущаться, утворюючи пасинки знижуючи врожай. У період викидання волоті гусениці підгризають коріння, що викликає полягання рослин.

Шведська муха. Комаха чорного кольору, довжиною 1,5 - 2 мм, крила прозорі з металевим блиском, черевце чорне. Самки відкладають яйця на сходи кукурудзи. Личинки, які з'являються через 3 - 12 днів проникають усередину стебла до конуса наростання і харчуються ніжними тканинами. Личинки ушкоджують лист, ще скручений у трубку. У результаті чого надалі на таких листках утворюються численні розриви, отвори, рослини відстають у рості і утворюють пасинки.