Вирощування гречки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Гречка належить до роду Fagopyrum Gaertn. родини гречкових - Polygonaceae. Pig Fagopyrum об'єднує три види: гречку культурну, або звичайну, - F. esculentum Moench (2n-16), гречку татарську - F. tataricum та гречку напівчагарникову - F. suffruticosum F. Schmidt.

Гречка - одна з найцінніших круп'яних і медоносних культур, які вирощують в Україні. Гречана крупа - смачна, поживна і є не тільки визнаною українською національною стравою, а й широко використовується як дієтичний лікувальний продукт.

За ідентичністю використання головного продукту гречка належить до групи зернових культур, хоч вона відрізняється від них багатьма морфологічними ознаками.

Гречка - однорічна трав`яниста рослина родини гречкових. В онтогенезі проходить такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, гілкування, бутонізація, цвітіння, плодоутворення, достигання. Сходи з`являються через 6-10 днів після сівби, через 8-10 днів від сходів починається гілкування і майже одночасно з ним - бутонізація. Цвітіння настає через 18-28 днів від появи сходів і продовжується 30-35 днів і більше. Отже, на рослині одночасно є бутони, квітки, плоди, які тільки формуються, і стиглі плоди. Плід достигає через 25-30 днів після розкриття квітки і запліднення. Маса 1000 плодів (горошків) диплоїдних сортів 20-30 г., тетраплоїдних - 30-45 г., плівчастість - 16-30%, вихід крупи - 60-75%. Вегетаційний період -70-90 днів.

1. Обґрунтування теми роботи

Вдосконалення технології вирощування гречки, пошуком шляхів ресурсо - та енергозбереження за значного збільшення виробництва зерна придатного для дитячого та дієтичного харчування за рахунок створення оптимальних умов для росту рослин при збалансованому використанні елементів живлення в періоди найбільшої в них потреби, з'ясуванням терміну цих періодів; розробки моделі оптимального агроценозу для детермінантних сортів гречки, введення їх в технологічний процес, як елементів сучасної технології.

Встановлення особливостей формування урожаю гречки залежно від агротехнічних факторів, пошук шляхів ресурсо - та енергозбереження при значному збільшенні виробництва зерна придатного для дитячого та дієтичного харчування в умовах північного Лісостепу України. Для досягнення вказаної мети ставились такі завдання:

встановити оптимальні дози мінеральних добрив за різних систем удобрення;

виявити найбільш ефективні періоди підживлення рослин гречки азотними добривами;

розробити оптимальну модель агроценозу для детермінантних сортів гречки;

виявити фізіологічні та морфофізіологічні особливості формування продуктивності рослин залежно від досліджуваних факторів;

встановити вплив досліджуваних факторів на показники якості зерна гречки;

провести економічну та енергетичну оцінку ефективності елементів технології і виявити їх дольову частку впливу на рівень продуктивності культури.

2. Природно-економічні особливості Полісся

гречка вирощування сорт хвороба

Клімат Полісся

Клімат Полісся помірно континентальний, літо тепле, вологе, у липні від ч+17 (на заході) до +19 С (на сході). Зима м'яка, із частими відлигами, особливо на заході. Температури січня з заходу на схід змінюються від - -4,5 до -8 С. У середньому за рік в Українському Поліссі випадає 600-680 мм опадів. Кліматичні умови і рельєф обумовлюють велику густоту річкової сітки, утворення боліт.

Ґрунти зони

Ґрунти зони дерново-підзолисті і болотні. Природну рослинність складають лісові, лучні і болотні види.

З лісів переважають соснові (бори), дубово-соснові (субори) і дубово-грабові. У ХУІ-ХУП ст. вся територія Полісся на захід від Дніпра була покрита лісами. Нині лісистість складає лише 30%.

Типовими для Українського Полісся є дерново-підзолисті піщані ґрунти. Вони поширені майже на всій поліській території, але найбільші площі займають на Волинському і Київському Поліссі. На слабодренованих вододілах і терасах річок сформувалися дернові (здебільшого оглеєні) ґрунти. Переважають вони на сході Рівненщини і заході Житомирщини. Південно-західну частину центральної території Полісся займають дерново-середньо-підзолисті ґрунти. Вони трапляються також у північних районах Новгород-Сіверського Полісся.

Дуже мозаїчним є ґрунтовий покрив Новгород-Сіверського Полісся. Тут переважають різновиди дерново- і середньопідзолистих ґрунтів, типових для зони мішаних лісів, а також сірі ґрунти, що сформувалися на лесах.

У заплавах річок, а також на приозерних пониззях утворилися торфово-болотні ґрунти і торфовища. У краще дренованих заплавах Горині, Стиру, Тетерева і Десни поширені лучні ґрунти з високопродуктивними сіножатями.

Дещо відмінний ґрунтовий покрив має Мале Полісся, Де крім дерново-підзолистих значну площу займають дерново-карбонатні ґрунти, що утворилися переважно на мергелях.

Загалом ґрунти Українського Полісся характеризують як недостатньо придатні для ведення сільського господарства, що зумовлено їх високою кислотністю і надмірною зволоженістю. Для підвищення їхньої родючості потрібне подвійне регулювання водно-повітряного режиму, тобто поєднання осушення зі зрошенням.

Полісся багате на рослинні ресурси. Тут переважають хвойні і широколисті ліси, площі яких раніше були значно більшими. Великі території, що залишилися після вирубування лісів, нині використовуються як сільськогосподарські угіддя. Особливості ґрунтового покриву, незважаючи на знищення лісів, не змінилися.

Серед широколистих порід найбільш поширеним є дуб звичайний, серед хвойних - сосна звичайна. Ростуть граб, береза, вільха, осика, липа тощо. На крайньому заході переважає сосна з ялиною європейською, на сході - дуб звичайний. В інших поліських областях найбільші площі зайняті сосною звичайною, дубом звичайним, грабом, вільхою та ін. На Житомирському Поліссі порівняно великі площі займає береза. Лісистість збільшується в північному і західному напрямах.

У лісах Полісся багато реліктових і рідкісних рослин. Серед реліктових - рододендрон жовтий (найбільш поширений на Житомирщині), береза низька, меч-трава болотна, ломикамінь болотний, верес. З рідкісних рослин трапляються журавлина дрібноплода, любка дволиста, плаун колючий, білокрильник болотяний та ін.

Кращими для гречки є чорноземи та опідзолені ґрунти, які відзначаються підвищеною аерацією, добре утримують вологу і не за­болочуються, мають нейтральну реакцію ґрунтового розчину (рН 6,5 - 7,5). Добре родить гречка в умовах високої культури землеробства також на легких глинистих та піщаних, на окультурених торфових ґрунтах. Не придатні для неї важкі глинисті, запливаючі, дуже кислі підзолисті (рН < 5) і важкі солонцюваті ґрунти. Не слід вирощувати гречку на ґрунтах, надміру удобрених гноєм, на якихспостерігається «жирування» рослин - надмірний розвиток зеленої маси за ра кторами врожайності.

Попередники

У системі агротехнічних заходів, які сприяють реалізації біологічних можливостей гречки, великої уваги слід надавати розміщенню її після кращих попередників. Досвід кращих господарств свідчить, що після таких попередників, як зернобобові й озимі культури, кукурудза, цукрові буряки і картопля, льон-довгунець, урожайність гречки буває на 15 - 40% вищою, ніж після вівса або ячменю. При розміщенні гречки після цукрових буряків у ПСП «Світанок» Бершадського району Вінницької області її урожайність перевищувала 25 ц/га, після гороху досягала 25 ц/га. хунок формування зерна.

Гречка є добрим попередником для інших сільськогосподарських культур. Пояснюється це тим, що вона швидко росте, в умовах високої агротехніки формує гіллясті широколисті рослини і пригнічує бур'яни; ґрунт після збирання гречки буває досить пухким і добре утримує вологу, а післяжнивні рештки гречки, багаті на азот, фосфор і особливо калій, поліпшують його родючість.

Удобрення

Застосовувати правильне удобрення гречки. Для цього використовувати в усіх зонах, насамперед, післядію добрив, унесених під попередники з огляду на добре використання їх гречкою.

За безпосереднього внесення добрив під гречку на бідних на поживні речовини грунтах Полісся й частково Лісостепу органічні та мінеральні добрива застосовувати з урахуванням якості грунту та попередника. На дерново-підзолистих і сірих опідзолених грунтах перевагу мають азотні та калійні добрива й добре діють органічні, а на чорноземах - фосфорні.

Під гречку не рекомендується вносити гною та аміачних форм мінеральних добрив, щоб запахом не відлякувати бджіл. З цієї причини та від того, що гречка використовується як харчовий і дієтичний продукт, не слід застосовувати і гербіциди. Краще органічні добрива вносити під попередник. Мінеральні ефективно можна використовувати в основному удобрені, під час сівби, а на широкорядних посівах - і в підживленні. Фосфорно-калійні добрива слід вносити восени, азотні - під першу або другу весняну культивацію. Не слід вносити під гречку хлоровмісні калійні добрива (КСl, калійна сіль і ін.), особливо весною. Добрі результати дає рослинний попіл.

В рядки під час сівби вносять по 50-80 кг гранульованого суперфосфату. Середні дози добрив - N45-60Р45-60К45-60. На родючих грунтах дозу азоту зменшують. Під час інкрустування насіння слід додавати солі мікроелементів бору, міді, молібдену, цинку в кількості 25-50 г. мікроелемента на гектарну норму насіння.

Потрібно враховувати, що гречка негативно реагує на добрива, у складі яких є хлор (хлорид калію, калійна сіль). Хлор викликає плямистість листків і зменшує вміст у них хлорофілу, а отже, послаблює процеси фотосинтезу рослин, тому їх продуктивність помітно зменшується. Кращими калійними добривами для гречки є калімагнезія, сульфат калію, поташ, калімагнезієвий концентрат; із ком­плексних добрив - нітрофоски, нітроамофоски; з фосфорних - суперфосфат. Ефективним місцевим добривом є попіл.

Враховуючи високу засвоюючу здатність кореневої системи гречки, при її удобренні доцільно використовувати важкорозчинні добрива, наприклад фосфоритне борошно. Середні норми мінеральних добрив під гречку в умовах України залежно від родючості ґрунту і попередника становлять N30-60, Р45-60 і К30-60 кг/га. З них фосфорні і калійні добрива вносять зазвичай під основний обробіток ґрунту, азотні - переважно під першу весняну культивацію. Новим ефективним прийомом удобрення гречки є внесення під культивацію рідких комплексних добрив (РДК) у дозі 3 ц/га. Ефективним є також рядкове удобрення з внесенням на Поліссі і в Лісостепу по 10 кг/га азоту, фосфору і калію у вигляді нітрофоски або нітроамофоски, у Степу - 10 кг/га фосфору. Певний приріст урожаю забезпечують внесені в рядки мікроелементи - бор, марганець та інші у вигляді боратового та марганізованого суперфосфату.

Якщо добрива до сівби гречки не внесені, її підживлюють на початку бутонізації (VIII етап органогенезу) азотно-фосфорними добривами у дозі від 20 до 30 кг/га азоту і фосфору; на бідних ґрунтах - повним мінеральним добривом з внесенням по 30 кг/га азоту, фосфору і калію.

Одночасно широко застосовувати на всіх видах грунтів і в усіх зонах України рядкове удобрення, що економічно є найвигіднішим способом застосування під гречку. На дерново-підзолистих і сірих опідзолених грунтах, бідних на поживні речовини, найдоцільніше вносити в рядки повне мінеральне добриво, а на чорноземах - суперфосфат з розрахунку по 10-15 кг/га поживних речовин. За сприятливих погодних умов азотні добрива можуть бути дуже ефективні.

В усіх зонах і на всіх видах грунтів не допускати внесення з весни безпосередньо під гречку калійних добрив з високим вмістом хлору (каїніт, калійна суміш, калійна сіль). Хлорні форми калію, особливо в поєднанні з фосфорними добривами, часто спричинюють депресію в рості й розвитку гречки, що призводить до відчутного зниження врожаю.

Зрідка, якщо й доводиться використовувати хлорні форми калію, то їх найдоцільніше вносити під гречку заздалегідь, щоб хлор промивався в грунті.

Внесення в грунт вапна нейтралізує шкідливу дію хлоридів, а також сульфатів амонію. Дуже добре використовує гречка калій, внесений у попелі. На широкорядних посівах слід застосовувати підживлення азотними та фосфорними добривами у фазі бутонізації і початку цвітіння; використовувати для сівби велике й ваговите насіння кращих районованих сортів гречки.

Обробіток грунту

Обробіток грунту під гречку не можна спрощувати. Він повинен максимально спрямовуватись на знищення бур`янів і збереження вологи. Основний обробіток після стерньових попередників починають з лущення стерні вслід за збиранням урожаю на полях засмічених однорічними бур`янами дисковими знаряддями на глибину 6-8 см, засмічених кореневищними бур`янами (пирій, свинорий) - у двох напрямках на глибину 10-12 см, - коренепаростковими бур`янами (осоти, молочай, березка польова та інші) - на глибину 12-14 см безвідвальним лемішними лущильниками або плоскорізними знарядями. Через 12-14 днів, після масового проростання бур`янів, поле орють на зяб плугами з передплужниками на глибину 23-25 см, а на дерново-підзолистих грунтах - на глибину орного шару (18-20 см).

Важливою умовою одержання високого врожаю гречки є висівання ретельно відсортованим кондиційним насінням, маса 1000 шт. якого понад 20 г. і схожість понад 92%. Перед сівбою (за 2 - 3 дні) його протруюють вітаваксом 200, фундазолом, витрачаючи на 1 т насіння по 2 - 3 кг одного з препаратів, розчиненого в 5 - 10 л води. Багато авторів (О.С. Алексєєва та ін.) рекомендують одночасно з протруєнням обробляти насіння препаратом ТУР (1,5 кг/т за діючою речовиною), який підвищує стійкість рослин проти вилягання, та мікроелементами: сульфатом марганцю (50 - 100 г./ц насіння), сульфатом цинку (50 г./ц), мідним купоросом (50 - 100 г./ц), борною кис­лотою (100 - 200 г./ц) та ін. Використовують також полімікродобрива (ПМД), які містять цинк, марганець, мідь, молібден (400 - 500 г./т).

Грунт до сівби гречки треба добре обробляти. На Поліссі після зернових, а в Лісостепу та Степу після усіх попередників оранку провадити на зяб із урахуванням якості грунту та попередника. В зоні достатнього зволоження в разі значного ущільнення грунту за зиму зяб навесні переорювати на глибину 3-4 см дрібніше за зяблеву оранку. На Поліссі (за потреби весняної оранки після просапних) провадити її потрібно не пізніше висівання ранніх ярих. Навесні, до сівби, грунт обробляти так, щоб він дуже не ущільнювався і не заростав бур'янами. Грунт для висівання гречки має бути пухким і чистим від бур'янів.

Раціональне внесення добрив згідно з результатами агрохімічних аналізів грунтів забезпечує дружність сходів і підвищення стійкості рослин проти фітофторозу, пероноспорозу тощо. Під гречку не можна вносити гній, тому що за високих температур він швидко розкладається і дає багато азотнокислих сполук, які сприяють сильному росту вегетативних органів і завдають шкоди плодоношенню. Як наслідок, одержують багато соломи й мало зерна, особливо у вологі роки. Гній та інші органічні добрива слід вносити під попередню культуру. Дуже ефективне застосування фосфору за рядкового удобрення. Гранульований суперфосфат у дозі до 20 кг діючої речовини на 1 га, що внесений одночасно з сівбою, підсилює початковий ріст рослин, підвищує їх стійкість до несприятливих умов, хвороб і шкідників.

Підживлення

Перенесення частини азоту й фосфору з основного удобрення у підживлення у фазі масового цвітіння гречки сприяє збільшенню врожаю завдяки кращому розвитку рослин та більшій їх зазерненості. При цьому формується велике насіння з високим виходом ядра. На широкорядних посівах гречку можна підживлювати азотними або складними добривами (20-25 кг діючої речовини на 1 га) у період останньої міжрядної обробки, що проводять перед змиканням рядків. Підживлення ефективне лише за достатнього зволоження грунту. Після збирання врожаю потрібно вчасно вивозити й скиртувати солому, щоб зменшити резервацію збудників хвороб на полі. Високоякісний осінній обробіток грунту згідно з технологією, використовуваною в конкретній зоні, значною мірою зменшує запас інфекцій, кількість зимуючих комах - переносників хвороб і (в поєднанні з дотриманням науково обгрунтованої сівозміни) є ефективним заходом захисту посівів від хвороб, шкідників та бур'янів.

3. Ботаніко-біологічні особливості гречки

Ботанічна характеристика

Гречка належить до роду Fagopyrum Gaertn. родини гречкових - Polygonaceae. Pig Fagopyrum об'єднує три види: гречку культурну, або звичайну, - F. esculentum Moench (2n-16), гречку татарську - F. tataricum та гречку напівчагарникову - F. suffruticosum F. Schmidt.

Господарську цінність має гречка звичайна (2n-16). Татарська трапляється в посівах культурної як злісний бур'ян; напівчагарникова - багаторічна ендемічна рослина Сахаліну. Гречка звичайна поділяється на два підвиди:посівна - vulgare St. та багатолиста - multifolium St. Сорти гречки, які вирощують в Україні, належать до підвиду vulgare St. Багатолиста гречка поширена на Далекому Сході (Росія).

Гречка посівна - однорічна трав'яниста рослина.

Коренева система стрижнева, має багато бічних тонких корінців, які проникають у грунт на глибину 90-100 см. За сприятливих погодних і ґрунтових умов утворюються додаткові корені. Проте частка коренів у загальній масі рослини мала і становить близько 10%.

Недостатній розвиток кореневої системи компенсується її фізіологічною активністю, завдяки якій гречка добре засвоює поживні речовини з важкорозчинних сполук грунту.

Стебло поздовжньоребристе, всередині порожнисте, гілкується. Висота його 40-110, товщина - 2-10 мм. Кількість міжвузлів - 8-12. З освітленого боку має червоне забарвлення.

Листки на нижній частині стебла черешкові, з серцеподібною основою, на верхній - сидячі, серцеподібно-стрілоподібні, голі. Довжина листкових пластинок залежно від розміщення листків на рослині 2-7 см і більше, ширина 2-5 см. У пізньостиглих, тетраплоїдних сортів листки більші, соковитіші, ніж у скоростиглих, забарвлення зелене.

Площа листкової поверхні рослини у перерахунку на одну квітку у гречки в 2-3 рази менша, ніж у інших зернових культур, що є однією з причин недорозвинення значної частини плодів.

Квітки утворюють на верхівках стебел суцвіття щиток, або напівзонтик, на бічних гілках - пазушні китиці.

Квітки - без чашечки. Складаються з п'яти пелюсток, восьми тичинок та маточки, яка має три стовпчики з приймочками. Тичинки розміщуються у квітці двома колами: п'ять утворюють зовнішнє коло, три - внутрішнє.

Пелюстки бувають широкоовальної або видовженої форми, зрослими чи роздільними; білого, блідо-рожевого або рожевого забарвлення.

Квітки з різною будовою статевих органів - гетеростильні, диморфні: на одних рослинах у квітках утворюються маточки з довгими стовпчиками і короткі тичинки, на інших рослинах навпаки.

У довгостовпчикових квіток може траплятися однакова довжина стовпчиків і тичинок (гомостилія), у короткостовп-чикових - атрофія маточок (диклінія).

Квітки перехреснозапильні. Найкраще запилення відбувається при перенесенні пилку з тичинок довгостовпчикових квіток на приймочки короткостовпчикових або з тичинок короткостовпчикових квіток на приймочки довгостовпчикових квіток. Таке запилення називається легітимним (законним, правильним). Якщо з довгостовпчикових квіток пилок потрапляє на приймочки довгостовпчикових або з короткостовпчикових на приймочки короткостовпчикових, що буває при ілегітимному (незаконному, неправильному) запиленні, плоди утворюються нежиттєздатними або квітки не запліднюються. На кожній рослині гречки нараховується від 400-800 до 1500-2000 квіток, з яких при легітимному запиленні запилюється до 10-15, ілегітимному - 1-1,5% квіток. Плід - тригранний горішок (зрідка 2-, 4-, 6-гранний), завдовжки 4-7 мм, завширшки 4-7 і завтовшки 2,8-4,8 MM; у ньому виділяють верхівку, ребра і грані. За формою плоди бувають видовжені, овальні або ромбічні та веретеноподібні. Плівчастість досягає 18-30%. Плівки шкірясті, тонкі або товсті, за забарвленням - сірі, сріблясті, руді чи коричневі, часто з малюнком у вигляді штрихів, крапочок. Маса 1000 зерен - 18-30 г., а у сортів тетраплоїдної гречки (2n-32) - 40 г. і більше. Різновидності гречки. За морфологічними ознаками плодів гречку поділяють на дві різновидності - var. alata Bat. та var. aptera Bat. У різновидності alata плоди мають назву крилатих - з гострими і високими ребрами (крилами) та плоскими або увігнутими гранями; у різновидності aptera Bat. плоди безкрилі, в яких ребра тупі, заокруглені й малопомітні, а грані випуклі (плоди ніби здуті).

Біологічні особливості

Гречка - однорічна трав`яниста рослина родини гречкових. В онтогенезі проходить такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, гілкування, бутонізація, цвітіння, плодоутворення, достигання. Сходи з`являються через 6-10 днів після сівби, через 8-10 днів від сходів починається гілкування і майже одночасно з ним - бутонізація. Цвітіння настає через 18-28 днів від появи сходів і продовжується 30-35 днів і більше. Отже, на рослині одночасно є бутони, квітки, плоди, які тільки формуються, і стиглі плоди. Плід достигає через 25-30 днів після розкриття квітки і запліднення. Маса 1000 плодів (горошків) диплоїдних сортів 20-30 г., тетраплоїдних - 30-45 г., плівчастість - 16-30%, вихід крупи - 60-75%. Вегетаційний період -70-90 днів.

Коренева система гречки слабко розвинена, складає 7-10% від маси рослини, проникає в грунт на 70-90 см; основна маса коренів розміщується в шарі до 30 см. Коренева система має високу засвоювальну здатність. Це пояснюється тим, що вона виділяє багато мурашиної, щавлевої, лимонної, оцтової кислот, які розчиняють важкорозчинні сполуки і сприяють засвоєнню елементів живлення з важкорозчинних сполук. Тому добре росте при рН 5-7 на всіх грунтах, в т. ч. на осушених торфовищах, окрім засолених, кислих та важких глинистих запливаючих. На 1ц зерна виносить з грунту 3-4.5 кг азоту, 1.3-2.6 фосфору, 3.6-7.2 калію.

Вибаглива до температурного режиму і освітлення. Насіння починає проростати при температурі 6-7°C. Сходи при температурі 7-8оС з'являються через 18-20 днів, при 12°C - через 10, при 15°C - через 7-8 днів. Сходи гинуть при мінус 1.5-2°C, При температурі 12-13°C рослини ще кволо ростуть і розвиваються, а вже при 27°C знову пригнічуються, особливо у фазі цвітіння. Нектарники висихають, погіршується запліднення, рослини скидають напівсформовані плоди, утворюється багато невиповнених плодів - «рудяку». Погано, якщо в цей період стоїть і прохолодна дощова погода. Кращими є температури близькі до 20°C. В період цвітіння і плодоутворення крвщими є температури -20-25°C, при мінливій хмарності і відносній вологості повітря близько 60%.

Вимоглива до вологи особливо з початком цвітіння. Транспіраційний коефіцієнт - 450-550. Під час проростання насіння поглинає невелику кількість води -40-50% від власної маси. Перехреснозапильна рослина, пилок переноситься бджолами. На рослині утворюється від 500-600 до 1500-2000 квіток. Повноцінні плоди утворюють 10-15% квіток. Добрий медонос - 60-100 кг меду з 1 га.

Сорти гречки

Сорти гречки, які вирощують в Україні, належать переважно до різновидності alata Bat. Найпоширеніші такі: Аеліта, Астра, Вікторія, Зеленоквіткова 90, Іванна, Лілея, Київська, Крупинка, Любава, Майська, Скоростигла 86, Сумчанката ін.

Аеліта. Сорт середньостиглий, вегетаційний період - 75-85 діб, починає цвісти на 28-30 добу. Маса 1000 зернин - 24-27 г.; натура зерна - 600-640 г.; вирівняність - 65-77%; плівчастість - 20,6-22,4%; вихід крупи - 66,3-74,3%. Крупа має зеленувато-буре ядро. Вміст білка - 14-16,2%, жиру - 3,85%, крохмалю - 71-75%. За напрямом використання - цінна. Максимальну врожайність - 40,3 ц/га - одержано в 1974 р. на сортодільниці Миколаївської області. У виробничих посівах колгоспу «Іскра» Заліщицького району Тернопільської області в 1987 році на площі 100 га зібрали по 35 ц/га.

Степова. Середньостиглий. Вегетаційний період - 78-80 діб. Маса 1000 зернин - 25,4-28,0 г; вирівняність зерна - 54%; плівчастість - 21,2%; вихід крупи - 72,0-73,0%. Урожайність висока. Максимальний урожай - 4,2 т/га - сорт дав у 1993 році на Васильківській сортодільниці Київської області. Посухостійкий, придатний до вирощування в літніх посівах агромеліоративному полі рисової сівозміни в умовах зрошуваного землеробства та в проміжних посівах Лісостепу.

Любава. Середньостиглий, вегетаційний період - 77 діб, починає цвісти на 26-28 добу. Вирізняється високою посухостійкістю, стійкістю проти хвороб і високою врожайністю - 37 ц/га.

Зеленоквіткова 90. Сорт середньостиглий, вегетаційний період - 89-104 доби, починає цвісти на 34-35 добу. Характеризується товстою плодоніжкою, що обумовлює високу стійкість до осипання (витримує перестій на корені до 14-16 днів). Маса 1000 зернин - 23-28 г.; вирівняність - 73-80%; плівчастість - 22-23%; вихід крупи - 72,8%. Вміст білка в зерні - 15-16%, крохмалю - 71-72%, жиру - 3%. Максимальний урожай - 41,4 ц/га - одержано в 1993 році на Васильківській сортодільниці Київської області. У виробничих умовах 1993 року на Вінницькій дослідній станції зібрали 35,0 ц/га. Потребує раннього строку сівби. Добре приваблює бджіл.

Кара-Даг. Середньостиглий. Вегетаційний період - 74-75 діб, починає цвісти на 25-27 добу. Стійкий до вилягання, порівняно скоростиглий (придатний для літніх посівів). Максимальний урожай - 39,1 ц/га - дав на Синельниківській сортодільниці Дніпропетровської області. Характеризується високими технологічними якостями зерна.

Роксолана. Середньостиглий. Вегетаційний період - 80-84 доби, починає цвісти на 28-30 добу, має високі технологічні якості зерна. Маса 1000 зернин - 33-34 г.; вирівняність - 87-94%; плівчастість - 24-25%. Вміст білка - 15-16%. Стійкий до вилягання.

Єлєна. Сорт середньостиглий. Вегетаційний період - 80-86 діб, починає цвісти на 26-28 добу. Добре відвідують бджоли. Придатний для вирощування в квітково-медоносному конвеєрі в разі висівання - від кінця квітня до середини липня. Сорт високоврожайний, в Степу на Новоодеській сортодільниці Миколаївської області у 2001 році зібрали 49,0 ц/га зерна.

Рубра. Сорт середньостиглий, період від сходів до побуріння 75% плодів - 75-90 діб. Характеризується високим вмістом антоціанів (харчового барвника) в соломі, витримує пізні заморозки, пропонується для вирощування за безвідходною технологією, вміст барвникових речовин - 3,87-4,41 мг/100 г. сухої речовини. Урожайність в умовах Лісостепу на Крижопільській сортодільниці в 2001 році становила 30 ц/га.

Виробництво гречки в сучасних умовах є досить прибутковим. Так, за врожайності 23 ц/га рівень рентабельності становить 248%, прибуток - 1967 грн/га. Враховуючи те, що гречка є добрим попередником, у поєднанні з можливістю використання під час її сівби бактеріальних препаратів на основі азот-фіксуючих бактерій вона є незамінною культурою в сівозміні.

Скоростиглі сорти можна висівати на 8-10 днів пізніше за середньостиглі. Якщо грунт не зовсім чистий від бур'янів, у всіх зонах і в районах із недостатнім зволоженням на всій площі потрібно запроваджувати широкорядні посіви гречки з обов'язковим обробітком міжрядь не менше двох разів. Ширина міжрядь має бути 45 см, це забезпечить механізований міжрядний обробіток. Щоб зменшити шкідливий вплив суховіїв, доцільно запроваджувати кулісні посіви гречки. Куліси треба висівати із соняшнику або кукурудзи на два-три захвати тракторних сівалок (одночасно з сівбою гречки, а ще краще за 10-15 днів до її висіву). Перший міжрядний обробіток широкорядного посіву гречки провадити у фазі 2-3 листків на глибину 5-6 см, а другий на початку цвітіння гречки на глибину 8-10 см з одночасним виполюванням великих бур'янів у рядках. Одночасно з другим розпушенням міжрядь доцільно здійснювати підживлення. Для поліпшення запилювання на початку цвітіння гречки до її висіву слід підвозити бджіл із розрахунку не менше двох бджолосімей. Для збільшення виробництва гречки широко впроваджувати в усіх зонах післяукісні посіви культури, а в південніших районах (за наявності потрібних умов) - післяжнивний висів гречки після культур, що рано звільняють поле. Для післяжнивних посівів доцільніше використовувати скоростиглі сорти.

Збирати врожай потрібно роздільним способом у фазі, коли 65-75% зерна на рослинах побуріє. Скоростиглі сорти гречки, що дружно достигають, і низькорослі та дуже зріджені посіви треба збирати прямим комбайнуванням. Зерно з-під комбайнів одразу ж перечищати на зерноочисних машинах та підсушувати, доводячи його до товарних і посівних кондицій. Якщо в період росту гречки її пошкодили шкідники, тоді слід застосувати такі заходи: щоб запобігти пошкодженням не висівати культуру на площах, що мають підвищену чисельність грунтоживучих шкідників (капустянка, дротяники, личинки різних видів хрущів, підгризаючі совки). Якщо замінити площі не можна, насіння перед висіванням треба протруювати інсектицидами.

Учені-селекціонери працюють також над створенням нових карликових форм гречки, які є основою одержання перспективних низькорослих високоврожайних зразків і сортів. Так, у Подільській аграрно-технічній академії є колекція форм-карликів гречки типу Малиш (висота 10 - 25 см), Надія (30 - 50 см), Орловський (30 - 50 см) і Подільський (25 - 35 см). Створений на основі карликів сорт Малиш 10 практично не вилягає, має середню врожайність 20 ц/га.

Селекціонери працюють також над виведенням так званих синтетичних сортів гречки з використанням ефекту гетерозису. Синтетичний сорт є популяцією, утвореною поєднанням більш як 4 генотипів з високою комбінаційною здатністю. Важливо, що синтетичні сорти зберігають високий рівень гетерозису протягом кількох років.

Перший синтетичний сорт гречки Київська створено в Інституті землеробства УААН. За врожайністю зерна він перевищує кращі районовані сорти на 2 - 6 ц/га, на Вознесенській сортодільниці дав урожай зерна 46,8 ц/га. Перспективними є також тетраплоїдні сорти білоруської селекції (Іскра, Мінчанка), які відзначаються крупно-плідністю, високою стійкістю проти вилягання та обсипання.

4. Технологія вирощування гречки в умовах Полісся

Попередники

Досвід показує, що для одержання високих врожаїв гречку треба розміщати на родючих, чистих від бур`янів полях. Кращими для неї є просапні (картопля, буряки, кукурудза), які удобрювались і за якими проводився належний догляд. Гарні попередники також зернобобові культури, озима пшениця, льон, люпин. Гірші - ярі зернові, соняшник, сорго.

Обробіток ґрунту

Обробіток ґрунту під гречку не можна спрощувати. Він повинен максимально спрямовуватись на знищення бур`янів і збереження вологи. Основний обробіток після стерньових попередників починають з лущення стерні вслід за збиранням урожаю на полях засмічених однорічними бур`янами дисковими знаряддями на глибину 6-8 см, засмічених кореневищними бур`янами (пирій, свинорий) - у двох напрямках на глибину 10-12 см, - коренепаростковими бур`янами (осоти, молочай, березка польова та інші) - на глибину 12-14 см безвідвальним лемішними лущильниками або плоскорізними знарядями. Через 12-14 днів, після масового проростання бур`янів, поле орють на зяб плугами з передплужниками на глибину 23-25 см, а на дерново-підзолистих ґрунтах - на глибину орного шару (18-20 см).

Після збирання пізніх просапних культур (буряків, картоплі) чисті від бур`янів поля обробляють дисковими боронами БДТ-7, БДТ-10 або плоскорізами (наприклад КПГ-2-150) на глибину 23-25 см без попереднього лущення.

Весняний обробіток починають із ранньовесняного боронування (закритя вологи) зубовими боронами, коли верхній шар грунту досягне фізичної стиглості. Потім проводять дві культивації (на 10-12 та 8-10 см) з розривом у часі, який потрібно для проростання бур`янів. Передпосівну культивацію краще робити буряковими культиваторами УСМК -5.4 А на глибину 3-4 см. Якщо грунт пухкий та недостантьо вологий, то перед сівбою роблять коткування поля.

Удобрення

Під гречку не рекомендується вносити гною та аміачних форм мінеральних добрив, щоб запахом не відлякувати бджіл. З цієї причини та від того, що гречка використовується як харчовий і дієтичний продукт, не слід застосовувати і гербіциди. Краще органічні добрива вносити під попередник. Мінеральні ефективно можна використовувати в основному удобрені, під час сівби, а на широкорядних посівах - і в підживленні. Фосфорно-калійні добрива слід вносити восени, азотні - під першу або другу весняну культивацію. Не слід вносити під гречку хлоровмісні калійні добрива (КСl, калійна сіль і ін.), особливо весною. Добрі результати дає рослинний попіл.

В рядки під час сівби вносять по 50-80 кг гранульованого суперфосфату. Середні дози добрив - N45-60Р45-60К45-60. На родючих ґрунтах дозу азоту зменшують. Під час інкрустування насіння слід додавати солі мікроелементів бору, міді, молібдену, цинку в кількості 25-50 г. мікроелемента на гектарну норму насіння.

Сівба

Для вирощування потрібно брати сорти, рекомендовані для даної грунтово-кліматичної зони: Іванна (С), Аеліта (П), Астра (Л), Вікторія (ЛП), Глорія (С), Зеленоквіткова (П), Кара-Даг (С), Київська (СЛ), Крупинка (СЛ), Лілея (ЛП), Лада (ЛП), Любава (СЛП), Майська (Л), Орлиця (П), Роксолана (П), Скороспєлка (С), Степова (С), Сумчанка (СЛ), Українка (СЛП). Слід використовувати крупні фракції ваговитого насіння категорії РН-1-3 з чистою не нижче 99% і лабораторною схожістю не нижче 92%.

Перед сівбою насіння прогрівають проти сонця або активним вентилюванням при температурі 35-38?, а потім протруюють за методом інкрустування для захисту від сірої гнилі, борошнистої роси та інших хвороб з додаванням мікроелементів.

Сіяти гречку можна тоді, коли грунт на глибині 10 см прогріється до 10-12°C і зникне загроза повернення заморозків, зміщуючи їх так, щоб під час масового цвітіння-формування плодів вона не потрапляла під спеку. Для цього іноді сіють у 2 строки з інтервалом 10-15 днів. Період сівби гречки настє в Поліссі в першій декаді травня, в Лісостепу - наприкінці квітня - в першій декаді травня, в Степу - наприкінці квітня.

На чистих полях гречку сіють звичайним рядковим способом зерновими сівалками, на забур`янених - широкорядним (45 см) або стрічковим (45+15 см) буряковими сівалками ССТ-12А, ССТ-12 Б з пристосуванням СТЯ-27000.

Орієнтовні норми висіву при звичайному рядковому способі сівби в Поліссі -4-5, Лісостепу-3-4.5, Степу-2.5-3.5 млн схожих насінин на 1 га; при широкорядному - відповідно 2.2-2.5; 2.1-2.5; 1.9-2.2 млн.

Глибина висіву насіння на легких грунтах 4-5 см, а на важких -2-3 см. За сухої погоди глибину загортання слід збільшувати на 1-1.5 см.

Догляд за посівами

За сухої погоди і недостатньої вологості грунту після сівби поле коткують котками ЗККШ-6, боронують боронами ЗБП-0.6А. Якщо до появи сходів випадають дощі і утворюється щільна кірка, то посіви обробляють ротаційними мотиками або боронують легкими боронами упоперек до сівби. Для боротьби з бур`янами посіви можна боронувати у фазі першого справжнього листка. Боронувати треба за сонячної погоди, вдень, коли рослини втрачають тургор.

На широкорядних посівах проводять 2-3 міжрядні розпушування культиваторами УСМК - 5.4 А (Б) або іншими. Перше розпушування, якщо не проводилось боронування, проводять у фазі першого справжнього листка на глибину 5-7 см із залишанням захисних смуги 8-10 см; друге розпушення проводять на глибину 8-10 см на початку бутонізації, третє - з підгортанням рослин - на початку цвітіння, на глибину 6-8 см (захисна смуга 8-10 см).

Важливим заходом догляду за посівами є запилення гречки з допомогою бджіл. Для цього вивозять пасіки з розрахунку 2-3 бджолородини на 1 га. Відстань бджоловідвідування не повинна перевищувати 500 м.

Збирання

Збирають гречку частіше роздільним способом. Вибрати оптимальний строк збирання важко, бо період плодоутворення і достигання розтягнутий в часі. Скошують її у валки, коли достигне 75-80% плодів. Краще скошувати у ранкові години. Через 4-6 днів, коли вологість стебел і листків зменшиться до 30-35%, а зерна - до 16-18% - валки обмолочують зерновими комбайнами, регулюючи їх так, щоб при найповнішому вимолочуванні, не було обрушування і подрібнення зерна.

Хімічний захист

В Україні рослинам із родини гречкових можуть завдати шкоди 114 видів шкідників. Проте поки що не встановлено точного видового складу шкідників гречки культурної, хоча на ній виявлено майже 50 їх видів. Питання доповнення видового складу шкідників та їхньої шкодочинності залишається відкритим. Найвідоміших потенційно шкідливих комах гречки, які здатні спричинити відчутні втрати врожаю, налічують близько 15 видів.

Із загальним погіршенням фітосанітарного стану на посівних площах під різними культурами в Україні знову виникає загроза, в т. ч. і для гречки, від таких багатоїдних комах, як дротяники (личинкиковаликів), хробаки (личинки хрущів), гусениці озимої совки та низки інших шкідливих безхребетних, чия чисельність значно зросла останнім часом.

У практиці вирощування гречки ще раніше було зафіксовано значні її пошкодження дротяниками у фазі 2-4 листків, у низьких місцях - капустянкою, на багатих грунтах траплялося масове пошкодження культури буряковою попелицею, внаслідок чого рослини дуже деформувались. Їхній ріст і розвиток затримувались або й зовсім припинялися.

Важливим запобіжним заходом у боротьбі з попелицями є старанне знищення бур'янів на посівах гречки та поблизу них. На жаль, для гречки немає пестицидів, які входять до «Списку… дозволених до використання в Україні». Цю проблему потрібно вирішувати як найшвидше, а нині залишається тільки пропонувати для захисту цієї культури від шкідливих організмів інсектициди та фунгіциди, які використовують проти спільних шкідників і хвороб на інших культурах. Слід мати на увазі, що обробляти посіви гречки проти шкідників треба до початку цвітіння.

Основою захисту гречки від комплексу шкідників є профілактичні заходи: правильна організація землекористування й дотримання сівозміни. Невелика частина гречки в структурі посівних площ та її висока лабільність щодо попередників дають змогу ефективно використовувати плодозміну та просторову ізоляцію для відвернення масового заселення посівів багатьма шкідниками, насамперед тими, що пов'язані трофічно з рослинами родини гречкових. Ці заходи забезпечують задовільний фітосанітарний стан посівів гречки й не завжди потребують застосування пестицидів.

У разі загрози істотного зрідження посівів такими шкідниками сходів, як гречкова блішка, хетокнема Шефлера, піщаний мідляк, підгризаючі совки, проти них проводять обприскування інсектицидами, які використовують для спільних шкідників на цукрових буряках. Це - Актара 25 WG, в.р.г., (тіаметоксам, 250 г./кг) у нормі витрати 0,08 кг/га; Актеллік 500 УС, к. е. (піриміфосметил, 500 г./л) - 1,0 л/га; Альтекс 100, к.е. (альфа-циперметрин, 100 г./л) - 0,1-0,15 л/га; Базудин 600 ЕW, 60% в.е. (діазинон) та аналог Діазинон, 60% к.е. (діазинон, 600 г./л) - 0,8-1,0 л/га; Бі-58 Новий, 40;, к.е. (диметоат) та аналоги: Пілармакс, 40; к.е. (диметоат, 400 г./л); Рогор, 40; к.е. (диметоат, 400 г./л) і Рогор-С, 40% к.е. (диметоат, 400 г./л) - 0,5-1,0 л/га; Децис, 2,5% к.е. (дельтаметрин, 25 г./л) - 0,4-0,5 л/га та аналог Децис Форте, 12, %% к.е. (дельтаметрин, 125 г./л) - 0,1-0,15 л/га; Дурсбан, 48% к.е. (хлорпірифос, 480 г./л) - 1,5 л/га; Золон, 35% к.е. (фозалон, 350 г./л) - 1,0 л/га (блішки); Карате Зеон 050 S, м.к.с. (лямбда-цигалотрин, 50 г./л) - 0,125-0,15 л/га та аналог Карате 050ЕС, к.е., в такій самій нормі витрати; Маршал, 25% к.е. (карбосульфан, 250 г./л) - 0,8-1,0 л/га; Моспілан, 20% р.п. (ацетаміприд, 200 г./кг) - 0,05-0,075 кг/га; Сумітіон, 50% к.е. (фенітротіон, 500 г./л) - 0,6-1,0 л/га.

Застосовувати інсектициди у фазі бутонізації гречки не можна, щоб не зашкодити медоносним бджолам та іншим корисним комахам, зважаючи на ранні та дуже розтягнуті строки цвітіння.

Грибні хвороби:

· Пероноспороз (несправжня борошниста роса). Збудник - Peronospora fagopyri Elenev. Упродовж вегетаційного періоду рослини заражаються конідіями, що розвиваються на конідієносіях, які виходять пучком із продихів нижнього боку листка. Збудник зимує у вигляді кулястих ооспор із тонкою гладкою оболонкою в залишках тканин хворих рослин і на насінні. Уражує квітки та листя. На листках хвороба проявляється в утворенні круглих розпливчастих світло-жовтих маслянистих плям. Із нижнього боку листків, особливо у вологу погоду, розвивається пухкий сірувато-білий або злегка фіолетовий наліт (пліснява). За великого розвитку хвороби листя відмирає. Уражені квітки коричневіють (темніють), передчасно гинуть, висихають і теж вкриваються пліснявою. Дуже сильне ураження рослин у вологі роки. Недобір урожаю - до 20%. Зазерненість в уражених рослин буває на 20-35% меншою, ніж у здорових. Відносно стійкий проти хвороби - сорт Орлиця.

· Сіра гниль. Збудник - Botrytis cinerea Fr. Раннє ураження насіння і сходів, здебільшого у фазі цвітіння й утворення насіння. Збудник зимує у пожнивних рештках рослин, у зараженому грунті та на насінні у вигляді склероціїв. Хвороба характеризується утворенням на листі і стеблах запливаючих плям, які вкриті сірою пліснявою або чорними плівками. Збудник розвивається особливо інтенсивно за теплої (оптимум - 16…26°С) і вологої погоди. Заражене насіння або зовсім не проростає, або дає паростки з побурілими корінцями та підв'ялими з краю сім'ядольними листками. Стебла, що уражені в нижній частині, ламаються і відокремлюються від кореня, рослини передчасно гинуть (засихають) і вилягають. Особливо шкодочинна хвороба за раннього ураження у фазі цвітіння. Хвороба дуже уражує гречку в дощові роки, де попередником були цукрові буряки та інші коренеплоди. Локально зараженість посівів може становити 60%, що знижує врожай в 1,5-2 рази. Схожість ураженого насіння знижується на 10-15%. Дуже слабкий розвиток хвороби зафіксовано на площах, де посіви мають добрі умови аерації й освітлення.

· Фузаріоз. Збудник - Fusarium oxysporum та інші види цієї родини. Період ураження - з початку сходів. Проява - фаза цвітіння за вологої теплої погоди. Збудник зимує на насінні, до якого під час збирання врожаю прилипають спори, і на хворих рослинах у грунті. Завдає гречці значної шкоди. Уражуються стебло й корені. За ураження цією хворобою спочатку в'януть верхівки рослини, а згодом і вся рослина. Верхня частина у добре розвинутих рослин деякий період зовні розвивається нормально, квітує і навіть утворює плюскле насіння. Основа стебел хворих рослин поступово темніє, загниває і вкривається блідо-рожевим міцелієм (нальотом). Інтенсивно хвороба розвивається в вологу погоду.

Вірусні хвороби:

· Мозаїка (звичайна мозаїка). Збудник - Tabacco mosaic virus. Передається інокуляцією соку і різними сисними комахами. Можлива передача вірусу з насінням гречки. Вірус зберігається, головним чином, на неперегнилих рештках уражених рослин і зимуючих бур'янах. Проявляється у вигляді мозаїчності, зморщування, некротизації, подовження кінчиків листків і знебарвлення квіток. Вірус, що спричинює мозаїку, уражує багато рослин з родини пасльонових, складноцвітих тощо.

· Вірусний опік. Збудника не виявлено. Зазвичай проявляється у фазі бутонізації. Уражені рослини мають вкорочені міжвузля і короткі бічні пагони. Нові листки дрібні, деформовані, розміщуються компактно, що нагадує «відьмину мітлу». На старіших листках з'яляються некротичні плями. Таке листя набуває обпаленого вигляду, підсихає по краях, зкручується та опадає. За раннього розвитку хвороби на уражених рослинах утворюється плюскле насіння або його зовсім немає. За більш пізнього ураження хворі рослини дають менше насіння, ніж здорові. Вірусні хвороби гречки більшої шкоди завдають пізнім посівам, ніж раннім, що пояснюється настанням сприятливих температур для розвитку вірусів і більшою можливістю їх перенесення комахами. Стійких сортів немає.

Бактеріальні хвороби:

Бактеріальна плямистість (за припущенням, це можуть бути бактерії Pseudomonas angulata Frome et Nurray Stevens або інші з родини Pseudomonas, а також жовто-пігментні бактерії, що подібні Xanthomonas heteroceae (Wsoros) Savulesku). Початок ураження - у фазі бутонізації або цвітіння. Основне джерело поширення інфекції - насіння. Через грунт зараження не відбувається. На початку ураження, у фазі цвітіння або бутонізації, в середній частині листка або на його краях з'являються мокрі дрібні плями. Згодом вони забарвлюються в бурий, темно - чи жовто-бурий колір і збільшуються. У хворих рослин спостерігається затримка розвитку, зменшення кількості бічних пагонів і суцвіть. За сильного ураження плями поширюються по всьому листку. Темно-бура тканина всихає, а листок набуває викривленої, скарлюченої форми. В дуже уражених рослин всихають бутони, квітки та цілі суцвіття, а також листя й стебла. Хворі рослини дають плюскле зерно або повністю неплідні. Внаслідок цього зменшуються абсолютна маса та врожай зерна і збільшується його плівчастість. Скоростиглі форми сприйнятливіші до бактеріозу, ніж середньо - та пізньостиглі. Карликові форми уражуються сильніше, ніж сильнорослі та звичайні. Дещо стійкіші форми з рожевими та червоними квітками, ніж із білими та зеленими. Диплоїдні стійкіші за тетраплоїдні. На ступінь поширення хвороби впливають вологість середовища та сортова стійкість. Значно інтенсивніший розвиток захворювання - за другого строку сівби.

Система заходів проти хвороб гречки, як і інших культур, передбачає таке.

1. Створення й районування стійких до хвороб сортів. Суворе виконання правил насінництва, просторової ізоляції посівів супереліти, еліти та першої репродукції від товарних посівів не менше 500 м. Вологість суперелітного та елітного насіння має бути не більше 15%, схожість - не нижче 95, а чистота - не менше 99%. Забороняється сівба насінням за наявності на ньому карантинних хвороб, шкідників і домішок бур'янів відповідно до Переліку.

2. Дотримання правильної сівозміни. Найкращими попередниками гречки є кукурудза на силос, цукрові буряки та картопля (через відсутність зараженості грунту стебловою нематодою картоплі (дитилену), зернобобові культури, шар і оберт шару багаторічних трав, удобрені озимі, а в посушливих районах - чистий пар. Не слід висівати гречку після вівса. Висівання гречки після гречки призводить до накопичення збудників хвороб і підсилення ураженості рослин, що негативно впливає на кількість і якість урожаю.

3. Ретельне очищення та калібрування насіння. Цей захід дає можливість видалити плюскле, недорозвинене насіння, яке частіше заражене збудниками хвороб. Велике насіння дає добре розвинуті рослини, які стійкі проти збудників хвороб та інших несприятливих умов.

4. Протруювання насіння має важливе значення проти фітофторозу, переноспорозу та деяких інших захворювань. Протруювання проводять до сівби препаратами: Фундазол, 50% з.п. (Беноміл, 500 г./кг) з нормою витрати препарату 2-3 кг, розчиненого у воді, на 1 т насіння, тобто готової суспензії 10 л проти фузаріозу, аскохітозу, антракнозу, сірої гнилі, пліснявіння насіння; ТМТД, в.с.к. (тирам, 400 г./л) - 4 л/т, протруювання насіння суспензією (10 л розчину на 1 т насіння) проти фузаріозу, пероноспорозу, сірої гнилі, пліснявіння насіння та ще низка інших препаратів, до яких входить діюча речовина тирам. Наприклад, Вітавакс 200, з.п. (карбоксин, 375 г./кг + тирам, 375 г./кг) - проти пероноспорозу, пліснявіння насіння, фузаріозу - 3 кг/т (протруювання насіння супензією - 10 л розчину на 1 т насіння.

5. Окрім того, для боротьби з сірою гниллю С. Сидорова (1965) рекомендуєпередпосівну обробку насіння гречки розчином молібденовокислого амонію (з розрахунку 1 г/л). Можливе застосування й інших протруйників, наприклад, Байтан Універсал, з.п. (триадименол, 150 г./кг + імазаліл, 25 г./кг + фуберидазол, 20 г./кг) - 2 кг/т - проти пліснявіння насіння та фузаріозу.

6. Потрібно уникати загущених посівів у низинах, що особливо важливо проти сірої гнилі, фітофторозу і пероноспорозу. Оптимальна норма висіву насіння гречки за міжрядь 45 см у Лісостепу - 2,2-3 млн схожих насінин на 1 га, у Степу - 2,5 млн/га. За суцільного рядкового висівання норма у Лісостепу - 4 млн схожих насінин на 1 га. За достатньої вологості на складних грунтах насіння загортають на глибину 4-5 см, а за сильного пересихання грунту і на легких за механічним складом грунтах - 6-7 см до 8 см. Для зменшення накопичення й перенесення збудників хвороб слід вчасно знищувати бур'яни та комах-переносників на посівах, у лісосмугах та інших місцях їхньої концентрації.

Висновки

1. Внесення мінеральних добрив в рядки та підживлення за різних систем удобрення обумовило отримання зерна високої якості. Вміст білка в зерні гречки становив 11,22-11,64%, жиру - 3,20-3,24, рівень важких металів в 2-3 рази нижчий від гранично допустимої концентрації. Зерно з такими біохімічними, технологічними властивостями згідно ГОСТу придатне для виробництва продуктів дитячого та лікувально-профілактичного харчування.

2. Мінеральні добрива внесені в рядки при сівбі гречки за обох систем удобрення забезпечують вихід енергії на рівні 35507-39675 МДж, а посів гречки за ширини міжрядь 30 см - 50343 МДж. Коефіцієнт енергетичної ефективності (Кее) при застосуванні низьких доз добрив зростає з 2,49 до 3,45. Проведений економічний та енергетичний аналіз досліджуваних систем добрив показав, що найбільш рентабельним є вирощування гречки в сівозміні за мінеральної системи удобрення. Внесення під гречку вторинної рослинної продукції у вигляді подрібненої соломи озимої пшениці призводить до збільшення енерговитрат.

3. Під впливом добрив змінюється вміст основних елементів живлення в рослинах. За мінеральної системи удобрення в рослинах гречки у фазі бутонізації вищі рівні азоту на 0,40%, фосфору на 0,37%, калію на 0,38% забезпечили відповідно нижчі дози добрив внесені в рядки (N15Р15К15) та N15 в підживлення, порівняно з добривами внесеними в основне в дозах N30Р60К60 + N15. За органо-мінеральної системи більше надходження елементів живлення забезпечили добрива, внесені під попередник гречки (30 т/га гною + N60Р75К120) і знаходились в межах - азоту 3,33%, фосфору 1,23%, калію 4,95%. У фазі плодоутворення за обох систем удобрення вміст елементів у вегетативних органах гречки знижується вдвічі за рахунок їх накопичення у генеративних органах.