Урожайність кукурудзи на силос залежно від технології вирощування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Як відомо основним показником ефективності вирощування будь-якої культури є урожайність, тобто показник, який характеризує обсяг вирощеної продукції з одиниці площі. Урожайність є результативним показником, який залежить від великого числа факторів. До них належать: в першу чергу кліматичні фактори (сума активних температур, кількість опадів, їх розподіл по періодам вегетації), якість ґрунтів, а найбільш значний вплив має ступінь розвитку господарювання (вплив попередників, внесення добрив, основний та передпосівний обробіток ґрунту, застосування агротехнічних та хімічних засобів догляду за рослинами, вибір сортів, а також технологія та умови збирання).

Звичайно, основним фактором, що визначає урожайність є прийоми вирощування, адже одних лише природних умов недостатньо для одержання високих врожаїв, що вже й казати про вирощування в несприятливих умовах. Лише чітке додержання технології дозволяє отримати запланований урожай необхідної (високої) якості. Безумовно сільське господарство, а особливо рослинництво є найбільш залежною, від природних (погодних) умов галуззю, але творче використання технологічних рекомендацій та науковий пошук дозволяють, якщо не перебороти, то хоча б дещо послабити вплив природи.

Не є виключенням з цього правила і вирощування кукурудзи на силос.

Кукурудза є основною силосною культурою. Цінний силос для великої рогатої худоби виготовляють силосуванням усієї маси рослин - стебел, листя та качанів кукурудзи, зібраної у фазі молочно-воскової стиглості. У 100 кг такого силосу міститься 25 - 32 корм. од. і 1,4 - 1,8 кг перетравного протеїну.

У 100 кг силосу із стебел з листками міститься 16 - 20 корм. од. і 1,3 кг перетравного протеїну.

Тема забезпечення достатньої кормової бази для тваринництва завжди стояла гостро перед системою народного господарства і ще гостріше стоїть в наших сучасних непростих умовах дефіциту не тільки кормів а й енергетичних ресурсів. Тому основним завданням сучасності є забезпечення тваринництва дешевими кормами. Вирішити це завдання можна лише шляхом впровадження ресурсоощадних технологій вирощування. В цьому аспекті вирощування кукурудзи на силос посідає чільне місце.

1. Народногосподарське значення культури

Кукурудза є однією з найбільш високопродуктивних злакових культур універсального призначення, яку вирощують для продовольчого, кормового і технічного використання., У країнах світу для продовольчих потреб використовується приблизно 20% зерна кукурудзи, для технічних 15-20%, на корм худобі 60-65%.

У нашій країні кукурудза є найважливішою кормовою культурою. За її рахунок тваринництво забезпечується концентрованими кормами, силосом і зеленою масою.

Найбільш цінний корм - зерно кукурудзи, яке містить 9 - 12% білків, 65-70% вуглеводів, 4-8% олії, 1,5% мінеральних речовин. У 100 кг його міститься 134 корм, од., до 8 кг перетравного протеїну. У вигляді кормового борошна, висівок воно добре перетравлюється і засвоюється організмом тварин. При годівлі свиней особливо ціниться жовтозерна кукурудза, в 1 кг якої міститься від 3,2 до 9 мг каротину, або провітаміну А (у білозерної - до 1,1 мг), який значно підвищує їх продуктивність. Завдяки високій енергетичній поживності (100 кг сухого зерна забезпечує 1600 МДж обмінної енергії) воно є незамінним компонентом комбікормів. [3, с. 249] Протеїн представлений неповноцінним зеїном і глютеліном, тому згодовувати зерно слід у суміші з високопротеїновими кормами. У зерні кукурудзи 65-70% вуглеводів, 9-12% білка, 4-8 рослинної олії (у зародку до 40%) і лише близько 2% клітковини. Містяться вітаміни А, В₁, В₂, В₆, Е, С, незамінні амінокислоти, мінеральні солі і мікроелементи. Вміст білка невисокий, він дефіцитний за деякими незамінними амінокислотами, особливо за вмістом лізину. [4, с. 283]

Використовують зерно на корм також силосуванням качанів у фазі молочно-воскової стиглості, яке за поживністю мало поступається зерну повної стиглості. Із подрібненого зерна вологістю близько 25% разом з подрібненими стрижнями качанів виготовляють зерно-стрижневу кормову масу, яку закладають у траншею, трамбують і вкривають плівкою, а тільки з подрібненого зерна з такою самою вологістю - такий новий вид корму, як корнаж. [3, с. 249]

Кукурудза - основна силосна культура. За врожайністю зеленої маси вона перевищує майже всі кормові культурні. Один центнер силосу, виготовленого з кукурудзи у фазі молочно-воскової стиглості відповідає 0,22-0,24 к.о., а воскової - 0,28-0,32 к.о. Вміст перетравного протеїну - 1,4-1,8 кг. Силос кукурудзи має добру перетравність і дієтичні властивості, багатий на каротин. [4, с. 283]

Для згодовування тваринам придатні також подрібнена маса сухих стебел, листків та обгорток качанів, яку здобрюють кормовою мелясою і сіллю або силосують з буряковою гичкою чи гарбузами.

Стрижні качанів у вигляді борошна використовують як компонент комбікормів.

Кукурудза займає важливе місце в зеленому конвеєрі, забезпечуючи тваринництво зеленою масою, багатою на вуглеводи й каротин. У 100 кг зібраної до викидання волотей зеленої маси міститься 16 корм. од.

Кукурудза на зерно за середньої врожайності 60 ц/га разом з побічною продукцією (стеблами, листками) забезпечує вихід з 1 га понад 6,5 тис. кг корм. од. і до 400 кг перетравного протеїну (що дорівнює 75 тис. МДж обмінної енергії). Це значно більше порівняно з іншими зерновими культурами. Проте кукурудза містить недостатню кількість перетравного протеїну - від 60 - 65 г. у силосі до 75 - 78 г. у зерні на 1 корм. од. при нормі 110 - 120 г. Тому при згодовуванні тваринам тільки однієї кукурудзи вони погано засвоюють інші органічні речовини (вуглеводи, жири). Крім того, у складі білків кукурудзи замало незамінних амінокислот (лізину, метіоніну, триптофану та ін.), тому годівля тварин лише кукурудзою спричинює порушення в організмі тварин обміну речовин і різке зниження їх продуктивності. Щоб збалансувати раціон за протеїном, тваринам згодовують кукурудзу у суміші з бобовими кормовими культурами, в яких на 1 корм. од. припадає 130 - 250 г. перетравного протеїну з достатньою кількістю незамінних амінокислот.

З давніх часів людина використовує кукурудзу як продовольчу культуру. У багатьох країнах світу (Китай, Індія, Мексика, Україна, Грузія) із зерна кукурудзи виготовляють різні традиційні національні хлібні вироби: у Молдові, Закарпатті і на півдні України - смачну мамалигу, в Грузії - мчаді, що нагадує коржі, та ін.

Кукурудзяне борошно широко використовують у кондитерській промисловості - для виготовлення бісквітів, печива, запіканок. Із зерна виробляють харчові пластівці, повітряну кукурудзу, крупу. Прілому за вмістом білків (12,5%) кукурудзяна крупа переважає інші крупи (пшоно, ячмінну, гречану).

Із зерна виробляють харчовий крохмаль, сироп, цукор, мед. Вживають у їжу недостигле зерно, особливо цукрової кукурудзи, у вигляді варених качанів. Із зародків зерна добувають рослинну олію, яка є не тільки висококалорійним продуктом харчування, а й має лікувальні властивості: містить лецетин, який знижує вміст холестерину в крові і запобігає атеросклерозу.

Зерно кукурудзи використовують для виробництва різних прохолодних напоїв, піностійких сортів пива, етилового спирту, гліцерину, органічних кислот (молочної, лимонної, оцтової та ін.). Із стебел та стрижнів качанів виробляють папір, целюлозу, ацетон, метиловий спирт та ін. Із стовпчиків маточок незрілих качанів готують відвари, які вживають при гострих захворюваннях і хронічних запаленнях печінки, нирок та сечового міхура.

Підраховано, що з кукурудзи виготовляють понад 300 різних виробів, значна частина яких, у свою чергу, є сировиною для виготовлення іншої продукції. Наприклад, з кукурудзяного сиропу виробляють каучук, фарби, різні антисептики, розчинники олії та ін.

Селекціонери працюють над виведенням високоолійних форм кукурудзи. Вже є форми із вмістом олії в зерні понад 15%.

Як просапна культура кукурудза має агротехнічне значення: є добрим попередником під ярі культури, а при своєчасному збиранні - і під озимі. [3, с. 249-251]

При дотриманні вимог агротехніки вона залишає поле чистим від бур'янів з розпушеним ґрунтом. Повертається значна частина органіки у вигляді коренів і стеблових решток. Важливим елементом біологізації рослинництва є заорювання листостеблової маси при збиранні і вивезенні з поля лише зерна кукурудзи. Кукурудза добрий попередник для зернобобових, ярих зернових культур. Гірший для озимих зернових, оскільки після неї важче якісно підготувати ґрунт до сівби. [4, с. 284]

Кукурудза - одна з давніх землеробських культур, її історія як землеробської культури налічує близько 4500 років, а вік - 60 тис. років. Батьківщиною кукурудзи вважають райони Центральної і Південної Америки (Мексика, Перу, Болівія). Найбільш вірогідно, що кукурудза походить від дикої форми, яка з часом шляхом природного схрещування з одним із видів найближчих її диких родичів - тріпсакум і теосинте дала сучасну кукурудзу (П.М. Жуковський). Існує також думка, що її попередником була плівчаста кукурудза.

З Америки кукурудзу наприкінці XV ст. було завезено в Європу, а в XVI ст. - в Китай, Індію, Африку та інші країни. В Україні кукурудзу вирощують з кінця XVII ст.

У світовому землеробстві кукурудза займає тепер близько 130 млн. га, валові збори її зерна досягають 470 млн. т і більше за рік.

Найбільші посівні площі кукурудзи зосереджені в СІНА - близько 30 млн. га, Бразилії (до 12 млн. га), Індії (6 млн. га), Румунії (3 млн. га). В Україні кукурудзу вирощують залежно від року на площі 4,7 (1995 р.) - 5,9 (1990 р.) млн. га, у тому числі на зерно до 1,2 млн. га, на силос і зелений корм 3,5 - 4,6 млн. га.

Основні посіви кукурудзи на зерно в нашій країні розміщені в Степу й Лісостепу, на силос і зелений корм - в усіх зонах.

В Україні кукурудза - одна з найбільш урожайних зернових культур. За середньою врожайністю зерна (35,4 ц/га в 1986-1990 рр.) вона поступається лише рису (47,4 ц/га) та озимій пшениці (40,2 ц/га).

Високі врожаї зерна кукурудзи одержують господарства, які вирощують її за інтенсивною технологією: Так, у Черкаському районі Черкаської області середня врожайність кукурудзи досягала 53,2 ц/га, у багатьох господарствах Криничанського району Дніпропетровської області 60 - 65 ц/га. Урожайність силосної маси кукурудзи в багатьох господарствах перевищує 500 - 700 ц/га.

Висока врожайність кукурудзи у кращих господарствах України - свідчення великих біологічних можливостей цієї культури, наявності реальних резервів значного збільшення її валових зборів. [3, с. 251]

2. Ботаніко-біологічна характеристика культури

2.1 Ботанічна характеристика

Коренева система мичкувата, сильнорозвинута, багатоярусна, має і п'ять типів коріння. Зерно проростає одним зародковий корінцем. Бічні зародкові (гіпокотильнї) корінці розгалужуються і разом з першим зародковим корінцем утворюють первинну (зародкову) кореневу систему. Вона особливо важлива в перші (рази росту - до формування 6-8 листків.

Епікотильні корені розвиваються на першому міжвузлі. Ці корені ростуть горизонтально, не розгалужуються. Роль їх у живленні рослин незначна.

Основну частину кореневої системи становить вузлове коріння, що утворюється ярусами з підземних стеблових вузлів після з'явлення на рослині 3-4 листків. Найбільшого розвитку це коріння досягає у фазі цвітіння кукурудзи. З нижніх надземних стеблових вузлів можуть розвиватися опірні, або повітряні корені. Основна маса коріння (до 60%) знаходиться в орному шарі ґрунту, окремі корені проникають у ґрунт на глибину до 3 м. Найкраще коренева система розвивається при щільності ґрунту 1,1-1,3 г/см³.

Стебло кукурудзи міцне, виповнене, має до 22 міжвузлів і більше та стільки ж листків.

Листки великі, з широкими і довгими пластинками. Краї пластинок ростуть швидше, ніж середина, внаслідок чого листки стають хвилястими, що збільшує їх поверхню. Розміщуються листки почергово і тому не затінюють один одного. Кількість листків залежить від групи стиглості гібриду їх буває від 10-12 у ранньостиглих до 40 у пізньостиглих.

Суцвіття у кукурудзи двох типів - волоть з чоловічими квітками і качан - з жіночими. Волоть складається з центральної осі і бічних гілочок. Колоски двоквіткові, розташовані попарно. У волоті формується 4-10 млн. пилкових зерен, які розносяться вітром.

Качан розвивається з бруньки, що міститься у пазусі листя. Зовні качан вкритий обгорткою, яка складається з видозмінених листків. Качан складається із стрижня, товстих колоскових лусок і тоненьких квіткових лусок. Квітка має маточку, що складається із зав'язі, довгого ниткоподібного стовпчика та невеликої роздвоєної приймочки. Сприятливою для запилення є тепла, волога, з легким вітром погода. У дощову погоду пилок змивається, а надмірна сухість вбиває його. В таких умовах утворюється череззерниця.

Плід - зернівка. Стигле зерно кукурудзи складається з трьох основні їх частин: насіннєвої оболонки (перикарп) = 6%, ендосперма = 84% і зародка = 10%. Маса 1000 зерен у дрібнонасінних сортів 100-150 г., у крупнонасінних - 300-400 г. В середньому один качан має 500-600 зерен.

2.2 Біологічна характеристика

2.2.1 Відношення до вологи

Одні вчені відносять кукурудзу до посухостійких рослин, інші - до вологолюбних. Кукурудза в ранні фази росту й розвитку (до утворення генеративних органів) справді може тривалий час перебувати у стані в'янення, а при випаданні опадів відновлювати життєздатність і продовжувати вегетацію. Крім того, кореневе система кукурудзи глибоко проникає у ґрунт і добре засвоює вологу з глибоких його шарів.

На утворення одиниці сухої речовини кукурудза витрачає майже удвічі менше води, ніж хліба першої групи. Коефіцієнт її транспірації становить у середньому 246 (174-406). Це він міг стати підставою для віднесення кукурудзи до посухостійких рослин. Проте після утворення на рослинах 8 - 9 листків і особливо з появою волоті потреби кукурудзи у волозі різко зростають, досягаючи максимуму в період від початку цвітіння (викидання волоті) до початку молочної стиглості. Триває він приблизно місяць і є найбільш критичним для кукурудзи за її потребою у волозі. В цей період кукурудза використовує близько 70% вологи від загальної спожитої її кількості. Встановлено, що навіть короткочасна (2 - 3-денна) ґрунтова посуха у період викидання волотей чи запилення (якщо при цьому спостерігається в'янення рослин) може призвести до зниження врожаю на 22%. Кукурудза дуже чутлива до вологи також під час наливання зерна. Оптимальна вологість ґрунту в період активної вегетації має становити 75 - 80% НВ, що забезпечується випаданням улітку до 300 мм опадів.

Разом з тим надлишок вологи, зокрема близьке залягання ґрунтових вод, негативно впливає на розвиток кукурудзи. У надмірно зволоженому ґрунті через поганий доступ повітря дуже повільно проростає насіння, що призводить до його загнивання; слабко розвивається коренева система; рослини погано засвоюють фосфор і погіршується їх білковий обмін; вони жовкнуть і дають низький врожай. За надмірних опадів у період достигання та збирання врожаю качани ушкоджуються грибними хворобами, що призводить до зниження врожаю зерна і погіршення його якості. [3, с. 253]

2.2.2 Відношення до тепла

Кукурудза - однорічна, однодомна, роздільностатева, перехреснозапильна рослина родини злакових, підродини просоподібних. Як усі хліба другої групи, кукурудза теплолюбна культура. Мінімальна температура проростання насіння більшості гібридів і сортів 8-10°С, а нормально розвинені і дружні сходи з'являються при температурі 10 - 12°С. Кукурудза, висіяна в холодний і перезволожений ґрунт, проростає дуже повільно, сходи її часто бувають зріджені, бо набубнявіле насіння уражується грибними хворобами і втрачає польову схожість. Перспективними є виведені селекціонерами біотипи кукурудзи, здатні проростати при температурі 5 - 6°С. Сходи кукурудзи витримують температуру до мінус З °С, у фазі 2 - 3 листків - до мінус 3-5°С. Кукурудза краще витримує весняні заморозки, ніж ранні осінні (мінус 2-3°С), які пошкоджують зерно незрілих качанів і різко знижують його схожість і товарну якість. Більш вибагливі до тепла сорти і гібриди зубоподібної групи, менше - кременистої.

Кукурудза найкраще росте і розвивається при середньодобовій температурі до 25°С. При більш низьких температурах (14 - 15°С) ріст рослин затримується, а при зниженні їх до біологічного мінімуму (10°С) припиняється. Високі температури (25-30°С) кукурудза до цвітіння витримує добре, але якщо вони в період викидання волотей і з'явлення стовпчиків качанів перевищують 30 - 35°С, різко порушується нормальний хід цвітіння і запліднення рослин (розрив у часі між появою стовпчиків і розтріскуванням пиляків сягає 7 - 8 днів), внаслідок чого спостерігається значна череззерниця в качанах. Максимальна температура, за якої припиняється ріст кукурудзи, становить 45 - 47°С. Сума біологічно активних температур, необхідна для дозрівання скоростиглих гібридів і сортів, становить 1800-2000°С, середньо - і середньоранньостиглих 2300-2600 °С, пізньостиглих 3000 - 3200°С.

2.2.3 Відношення до світла

Кукурудза - світлолюбна рослина. Для утворення листкової поверхні та нагромадження достатньої кількості органічних речовин вона потребує інтенсивного сонячного освітлення в усі фази росту і особливо в початкові. Навіть незначне затінення молодих рослин призводить до їх «стікання» - витягування і пожовтіння, що негативно позначається на продуктивності посівів. Тому для вирощування високих врожаїв важливо дотримувати оптимальної густоти стояння рослин, знищувати бур'яни протягом усього періоду вегетації.

Кукурудза - рослина короткого світлового дня. Вона швидше закінчує вегетацію при тривалості світлового дня 8-9 год., а при 12-14 год. вегетаційний період її подовжується. [3, с. 254]

2.2.4 Відношення до ґрунтів

Високі врожаї зерна і зеленої маси кукурудза дає на всіх ґрунтах, придатних для вирощування інших польових культур. Проте найкраще вона росте і розвивається на ґрунтах з глибоким гумусовим горизонтом, які добре затримують вологу і не заболочуються при цьому, проникні для повітря, мають достатню кількість легкозасвоюваних поживних речовин і нейтральну або злегка кислу реакцію ґрунтового розчину (рН 5,5 - 7). Такими ґрунтами є чорноземи, темно-каштанові, темно-сірі. Кукурудза краще росте на добре аерованих ґрунтах. При нестачі кисню в ґрунті припиняється ріст її кореневої системи, порушується засвоєння рослинами води і поживних речовин. Кукурудза вибаглива до родючості ґрунту. З урожаєм зерна 50 - 60 ц/га або 500 - 600 ц/га зеленої маси з ґрунту виноситься 150 - 180 кг/га азоту, 50 - 60 кг/га фосфору, 150 - 180 кг/га калію та багато інших поживних речовин. На дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах, вилугуваних чорноземах найбільш ефективними для кукурудзи є азотні добрива, на звичайних чорноземах - фосфорні, на торфових і легких супіщаних заплавних - калійні добрива. [3, с. 254]

На формування 1 т зерна з відповідною кількістю стебел і листя використовується 24-30 кг азоту, 10-12 кг фосфору, 25-30 кг калію, по 6-10 кг магнію і кальцію. Залежно від рівня врожайності засвоюється різна кількість поживних речовин (табл. 2.2.4.1).

Таблиця 2.2.4.1 Кількість засвоєних поживних речовин залежно від урожайності зерна кукурудзи

Елемент живлення	Кількість засвоєних поживних речовин (кг/га) залежно від урожайності зерна
	40 ц/га	60 ц/га	80 ц/га	100 ц/га
Азот Фосфор Калій Кальцій Магній	100-120 30-80 60-140 24-40 24-40	130-160 40-110 80-190 36-60 36-60	160-200 50-130 100-250 48-80 48-80	200-240 60-150 120-310 60-100 60-100

При нестачі азоту формуються низькорослі рослини з дрібними світло-зеленими листками. Критичний період засвоєння азоту - цвітіння і формування зерна. Гостру потребу у фосфорі кукурудза має у початковій фазі росту. При його нестачі листки набувають фіолетово-вишневого кольору, затримуються фази цвітіння і достигання. Важливо враховувати, що нестачу фосфору в ранні фази росту не можливо компенсувати внесенням його у пізніші строки.

Якщо в ґрунті не вистачає калію, то молоді рослини сповільнюють ріст, листки спочатку стають жовтувато-зеленими по краях, а потім жовтими. Верхівки і краї листків засихають, ніби від опіків. Калій підвищує стійкість до вилягання і до стеблової гнилі, важливий для формування качанів. [4, с. 293]

2.2.5 Фази розвитку і критичні періоди в житті рослини

Особливості росту і розвитку. Розрізняють такі фенологічні фази росту кукурудзи: проростання насіння, сходи, утворення 3-го листка, кущення, вихід у трубку (11 - 13-й листок), викидання волотей, цвітіння, формування і достигання зерна молочної, воскової і повної стиглості. [4, с. 254]

У вегетативно-генеративному циклі кукурудзи виділяють 12 етапів органогенезу, яким відповідають вісім фенологічних фаз: проростання, сходи, активне укорінення, формування надземних вегетативних органів, викидання волоті, цвітіння волоті й качана, формування, налив і дозрівання зерна воскової й повної стиглості. Волоть у своєму розвитку проходить дев'ять етапів органогенезу, початок - 12. [5]

3. Технологія вирощування культури

3.1 Місце у сівозміні

Найвищі врожаї кукурудзи в Степу після озимої пшениці, попередниками якої були чорний пар або багаторічні трави. У північно-західних степових районах, де більш сприятливі умови зволоження, пшениця забезпечує високий урожай після другої озимини в ланці з багаторічними травами, а також після цукрових буряків і гороху. [3, с. 255]

Кукурудзу можна вирощувати як монокультуру. На чорноземах беззмінне вирощування, за умови щорічного внесення органічних добрив, можливе впродовж 6-10 років, а на менш родючих ґрунтах - 3-5 років. [4, с. 291]

Кращими попередниками кукурудзи в Лісостепу і на Поліссі є озима пшениця, зернобобові культури, картопля, а в районах достатнього зволоження - цукрові буряки. У степових та лісостепових районах кукурудзу на силос вирощують також післяукісно і післяжнивно. [3, с. 256]

У районах недостатнього зволоження не рекомендується висівати кукурудзу після культур, які висушують ґрунт на значну глибину, зокрема після цукрового буряку, суданської трави, соняшнику. Не варто сіяти після проса, щоб запобігти поширенню спільного шкідника - кукурудзяного метелика. [4, с. 291]

Кукурудза у сівозміні є добрим попередником для ярих зернових культур, а при своєчасному збиранні - для озимих. [3, с. 256]

3.2 Обробіток ґрунту

3.2.1 Основний

Кукурудза, розвиваючи велику кореневу систему 70% якої розміщується в орному шарі, дуже реагує на глибину оранки. У зв'язку з цим основний обробіток ґрунту включає: глибоку зяблеву оранку з попереднім лущенням або без нього, якщо кукурудзу розміщують після картоплі чи цукрових буряків. [3, с. 256]

У зоні достатнього зволоження на забур'янених полях ефективний напівпаровий обробіток ґрунту. [4, с. 291]

На чистих полях обмежуються одним лущенням на 6 - 8 см, на забур'янених кореневищними бур'янами проводять дворазове лущення важкими дисковими боронами БДТ-3, БДТ-7 або лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 на глибину 10-12 см. На полях, забур'янених багаторічними коренепаростковими бур'янами, перший раз лущать поле дисковими лущильниками на 6 - 8 см, а другий - лемішними ППЛ-10-25 при з'явленні розеток бур'янів на глибину 12-14 см. Якщо проростання бур'янів продовжується, їх знищують плоскорізним обробітком. На чорноземах звичайних і південних оранку проводять плугами з передплужниками ПЛН-5-35, ПЛН-6-35 на глибину 27 - 30 см; на чорноземах змитих малогумусних, каштанових ґрунтах 25 - 27 см; на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся на 20 - 22 см з поглибленням орного шару до 35 - 40 см (краще двоярусними плугами ПНЯ-4-40 із знятими полицями на нижніх корпусах).

Для повного знищення осоту перед лемішним лущенням площу, засмічену бур'янами у фазі розеток, обприскують розчином гербіциду - амінної солі 2,4 - Д у дозі 4,0 - 6,0 кг/га за препаратом (у 200-300 л води). Проти багаторічних злакових вегетуючих бур'янів вносять раундап (6-8 кг/га за препаратом) або фосулен (3-6 кг/га в 150 - 200 л води).

Зяблеву оранку проводять плугами з передплужниками (ПЛН-4-35, ПЛН-6-35, ПГК-9-35, ПЯ-3-35) на глибину 27 - 30 см, а на змитих дерново-підзолистих ґрунтах - на глибину орного шару. При розміщенні кукурудзи після кукурудзи краще проводити зяблевий обробіток ґрунту двоярусними плугами, які при глибині оранки 27 - 32 см повністю заорюють післяжнивні рештки навіть без їх подрібнення дисковими лущильниками.

У районах поширення вітрової ерозії застосовують плоскорізний обробіток ґрунту, який включає розпушування ґрунту після збирання зернових культур голчастими боронами (БИГ-3) на 5 - 6 см, дворазове розпушування плоскорізами (КПЕ - 3,8, КПП-22):/перше на глибину 10-12 см, друге - в агрегаті з боронами БіГР-3 і кільчасто-шпоровими котками на 12 - 14 см та зяблевий обробіток плоскорізами (ПГ - 3,5, КПГ-250, КПГ - 2,2) на 27 - 30 см.

На схилах різної крутизни проводять щілювання ґрунту щілерізами ЩН-2-140, ЩП-3-70 на глибину 45-50 см, при відстані між щілинами 1,4 - 4 м. Щілювання поліпшує вологопроникність ґрунту і зменшує руйнівний стік води.

На схилах складної конфігурації застосовують контурний обробіток ґрунту, рекомендований Українським інститутом землеробства УААН. [3, с. 256-257]

3.2.2 Передпосівний

Рано навесні, як тільки настає фізична стиглість ґрунту, вирівнюють поверхню ріллі вирівнювачами-планувальниками ВПН - 5,6, ВП-8 або волокушами ВВ - 2,5, зубовими боронами БЗТС - 1,0, спрямовуючи агрегати під кутом 45° до напрямку оранки. На важких ґрунтах використовують комбіновані ґрунтообробні машини РВК-3, РВК - 3,6 або ВГ - 5,6.

Під час весняної підготовки ґрунту застосовують основні (базові) гербіциди проти однорічних злакових і двосім'ядольних бур'янів - так звані гербіциди ґрунтової дії наприклад, ерадикан в дозі 4,5 - 8 л/га, прімекстра (4-5 кг/га), трофосупер (2,5 - 3,4 л/га), харнес (1,5 - 3 кг/га) та ін. Вносять їх машинами ПОУ, ОШТ-1, ОПШ-15, ОПШ-15-01 при настанні оптимальних строків сівби кукурудзи і не пізніше як через 15-20 хв. заробляють у ґрунт дисковими боронами БДТ-3, БДТ-7 або комбінованими агрегатами РВК-3, РВК - 3,6, КПШ - 8,4, КАПП - 8,8 на глибину 10 - 12 см. Передпосівну культивацію проводять на глибину 5 - 7 см культиваторами УСМК - 5,4, КПС-4, що обладнані вирівнювальними дошками та роторними котками.

Замість ґрунтових застосовують технологічні гербіциди, які вносять безпосередньо під передпосівну культивацію. Це. зокрема, дуал (1,6-2,1 кг/га), ротаприм (6-8 кг/га), ацетал (3-4 кг/га) та ін. їх вносять у вигляді водних розчинів з витрачанням 200 - 300 л води на 1 га. [3, с. 257]

3.3 Удобрення культури

3.3.1 Основне удобрення

За інтенсивної технології вирощування піц кукурудзу використовують органічні й мінеральні добрива. Гній або торфогнойові компости вносять зазвичай під зяблеву оранку. Норму гною розраховують за вмістом у ньому азоту (5 кг в 1 т). У середньому вона становить 30 - 40 т/га. Така норма азоту у складі гною забезпечує найбільшу віддачу добрив і не забруднює навколишнє середовище. [9]

Для вирощування кукурудзи після неудобрених попередників на дерново-підзолистих, сірих лісових ґрунтах Полісся і північно-західних районів Лісостепу необхідні норми підстилкового гною не менше 40 - 50 т/га, на чорноземах Лісостепу 30 - 40 т/га, на чорноземах звичайних, каштанових ґрунтах півдня 25 - 30 т/га. Рідкий гній вносять з розрахунку 80 - 100 т/га і негайно заробляють у ґрунт. З органічних добрив використовують також різні компости. [3, с. 257-258] У світовому рослинництві і, зокрема, найширше у країнах Західної Європи, використовується зелене добриво. Для сидерації слід використовувати люпин, суріпицю, ріпак, гірчицю білу, редьку олійну та ін. Приорювання зеленої маси післяукісного люпину можна прирівняти до внесення 20-30 т/га гною. [4, с. 292-293]

Повні мінеральні добрива під заплановану врожайність вносять: у степових і лісостепових районах недостатнього і нестійкого зволоження під зяблевий обробіток або навесні локальним способом на глибину 10 - 12 см перед внесенням базового гербіциду. При розкиданні добрив їх заробляють у ґрунт одночасно із базовим гербіцидом.

На Поліссі і в західних районах Лісостепу на достатньо зволожених ґрунтах легкого механічного складу восени вносять фосфорно-калійні добрива, а навесні - азотні. У рядки дають фосфорні добрива (Р_10-15), а на Поліссі - складні гранульовані (нітрофоски, нітроамофоски) також у нормі за фосфором 10-15 кг/га. Рідкі азотні добрива (аміачну воду) можна вносити разом з базовими гербіцидами.

Кукурудзу за інтенсивної технології вирощування здебільшого не підживлюють. Проте в разі потреби вносять азотні добрива у фазі 5-6 листків, а на Поліссі - повне мінеральне добриво з розрахунку N₃₀Р₃₀К₃₀.

Орієнтовні норми мінеральних добрив для одержання врожаю зерна 50 - 80 ц/га на фоні гною становлять: на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся - N₄₀Р₁₀₀К₁₂₀, дерново-підзолистих ґрунтах Закарпаття - N₁₂₀Р₁₂₀К₁₂₀), чорноземах глибоких правобережного Лісостепу - N₉₀Р₈₀К₈₀ чорноземах глибоких опідзолених, сірих лісових ґрунтах правобережного Лісостепу - N₉₀Р₉₀К₉₀, чорноземах опідзолених сірих лісових ґрунтах лівобережного Лісостепу - N₇₀Р₇₀К₇₀, чорноземах звичайних Степу - N₆₀Р₆₀К₆₀, на чорноземах південних - N₆₀Р₆₀К₃₀.

Під кукурудзу вносять також мікродобрива як безпосередньо у ґрунт - при зрошенні разом з поливною водою в поєднанні з гербіцидами (гєрбигація), так і при передпосівній обробці насіння або одночасно з позакореневим підживленням рослин. В останні роки практикують внесення у ґрунт так званих комплексонів (спеціальних кислот), за допомогою яких мікроелементи перетворюються на біологічно активні форми, та комплектнатів - сполук комплексонів з мікроелементами. Ці сполуки вносять у ґрунт у суміші з мінеральними добривами, застосовують для передпосівної обробки насіння, а також позакореневого підживлення рослин.

Серед мікродобрив під кукурудзу використовують: бормагнієві (30 - 35 кг/га), сульфат цинку (0,8 - 1 кг на 1 т насіння), сульфат марганцю (0,7 - 0,9 кг/т), марганізований суперфосфат (2 - 3 ц/га) у ґрунт до сівби або під час сівби (0,5 - 1,5 ц/га) в рядки; молібденізований суперфосфат (2-3 ц/га) у ґрунт до сівби або (40 - 50 кг/га) під час сівби в рядки, піритний недогарок (3-5 ц/га) під основний обробіток ґрунту (із внесенням у сівозміні не більше одного разу за 4 - 5 років). [3, с. 258-259]

3.3.2 Припосівне удобрення

Кукурудза засвоює значну кількість поживних речовин. На створення 1 ц зерна вона споживає 2,4-3 кг азоту, 1-1,2 - фосфору і 2,5-3 кг калію. Більше половини всіх поживних речовин із ґрунту рослини засвоюють у другій половині вегетації.

Для задоволення потреб рослин у фосфорі на початку росту і розвитку вносять гранульований суперфосфат, що особливо важливо при висіванні насіння в недостатньо прогрітий ґрунт, коли проростки кукурудзи погано засвоюють фосфор. У лісостепових і більш північних районах України рекомендується до фосфорних добрив додавати азотні й калійні -5-10 кг/га. [6]

3.3.3 Підживлення

При недостатньому внесенні добрив під основний обробіток ґрунту, а також у роки з холодною весною кукурудза добре реагує на підживлення. Особливо ефективне підживлення азотними добривами (аміачна селітра, аміачна вода та ін.) в фазі 3-5 листків. Для підживлення рослин на чорноземах степової зони краще використовувати азотні й фосфорні добрива, в Лісостепу - повне мінеральне добриво - 20-30 кг/га д. р. [5]

3.4 Підготовка насіння до сівби

Насіння кукурудзи готують до сівби на спеціалізованих калібрувальних заводах, де його доводять до високих посівних кондицій: висушують до вологості 13-14%, калібрують (за товщиною, шириною та довжиною) на фракції, інкрустують, протруюють вітаваксом 200 (2 кг/т), максимом 025 (1 кг/т) та іншими препаратами. [3, с. 259] Перелік препаратів, їх дія та особливості застосування подано в табл. 3.4.1.

Таблиця 3.4.1 Препарати для протруювання насіння кукурудзи

Назва препарату, діюча речовина, фірма, країна	Норма витрати препарату, кг, л/т	Шкідливий організм, проти якого обробляється	Спосіб і час обробки
Вітавакс 200 ФФ, в.с.к. (карбоксин, 200 г./кг + тирам, 200 г./кг) ф. Кромптон, США	2,5-3,0	Летюча, пухирчаста сажки, пліснявіння насіння, кореневі і стеблові гнилі	Протруювання насіння суспензією препарату (6-8 л водії на насіння)
Вітавакс 200, з.п. (кабоксин, 375г/кг + тирам, 375 г./кг), ф. Кромптон, США	2,0	Летюча, пухирчаста сажки, пліснявіння насіння, кореневі і стеблові гнилі	Протруювання насіння суспензією препарату (5 л води на 1т насіння)
Гаучо, 70%, з.п(імідаклоприд) ф. Басф, Німеччина	28 кг препарату на 1 т насіння	Дротяники	Довисівна обробка насіння
Гравініт, в. с. к. (карбоксин, 200 г./л + тирам, 200 г./л), ф. «Агросфера», Україна	2,5 - 3,0	Летюча, пухирчасгі сажки, кореневі. стеблові гнилі, пліснявіння насіння	Протруєння насіння суспензією препарату
Дітокс, к. с. (карбендазим, 300 г./л + тирам, 200г/л), ф. Агробізнеспром, Україна	2,5	Пухирчасті сажки, стеблові гнилі, пліснявіння насіння	Обробка насіння суспензією препарату перед висіванням (6-8 л води на 1 т насіння)
Космос 250. т. к.с. (фіпроніл, 250 г./л). ф. Баєр КропСаєнс, Німеччина	4,0	Комплекс ґрунтових і наземних шкідників сходів	Обробка насіння перед висіванням
Круізєр350, т. к.с. (тіаметоксам, 350 г./л), ф. Сингента, Швейцарія	6-9	Дротяники, несправж-ньодротяники, чорно- тілки, шведська муха, попелиці, блішки	Обробка насіння перед висіванням
Максим 025, т. к.с. (флудиоксоніл, 25г/л) ф. Сингента, Швейцарія	1,0	Стеблові та кореневі гнилі	Протруювання насіння суспензією препарату (5 л води на 1т насіння)
Максим ХЬ 035 РЗ, Т. к. с. Флудиоксоніл, 25 г./л +Металаксил-М, 10 г./л) ф. «Сингенга», Швейцарія	1,0	Кореневі та стеблові гнилі, пліснявіння насіння	Протруювання насіння перед висіванням
Преміє, 2,5% т. кх. (тритиконазол). ф. Штефес Агро, Німеччина	1,0-2,0	Кореневі та стеблові гнилі, сажки, пліснявіння насіння	Обробка насіння перед висіванням
Промет 400, мкс. (фуратіокарб, 400 г./л), ф. Сингенга, Швейцарія	25,0	Дротяники	Інкрустація насіння на заводах
Реал 200, т. к.с. (тритико назол200г/л), ф. Штефеє Агро, Німеччина	02	Летюча, тверда сажки пліснявіння, кореневі гнилі	Обробка насіння перед висіванням
Назва препарату, діюча речовина, фірма, країна	Норма витрати препарату, кг. л/т	Шкідливий організм, проти якого обробляється	Спосіб і час обробки
Роялфлб, 48% в.е.к. (тирам), ф. Кромптон, США	2,5-3,0	Кореневі та стеблові гнилі, пліснявіння насіння	Обробка насіння перед висіванням
Семафор, т. к.с. (біфейтрин 200 г./л), ф. ФМСі, СІПА	2,0-2.5	Дротяники, несправжні дротяники, шведська муха	Протруювання насіння суспензією препарату (10 л води на 1т насіння)
Флуосан, т. к. с. (Тирам, 533 г./л) ф. ЮСіБі. Бельгія	3.0	Пліснявіння насіння, кореневі та стеблові гнилі, пухирчасті сажки	Протруювання насіння перед висіванням, 10 л води на 1 т насіння

Відповідно до державного стандарту, насіння товарних гібридів (F₁) має задовольняти таким нормам якості: мати типовість мінімум 98%, схожість не менше 92%, чистоту не менше 98%, насіння сортів (рН 1 - 3) не менше 87% та чистоту не менше 98%. Особливо високої якості має бути насіння при сівбі кукурудзи в допустимо ранні строки. [3, с. 259]

3.5 Сівба

3.5.1 Строки сівби

Строки сівби кукурудзи залежать від біологічних особливостей гібриду або сорту, ґрунтово-кліматичних і погодних умов. Кукурудзу на зерно і силос висівають, коли ґрунт прогріється на глибині 10 см до 10-12°С, а холодостійкі гібриди і сорти - до 7-9 °С, використовуючи сівалки СПЧ-6М, СУПН-8. Основний спосіб сівби пунктирний з міжряддям 70 см.

Вища продуктивність посівів кукурудзи забезпечується при дотриманні густоти середньостиглих гібридів і сортів: у південних посушливих районах Степу 25 - 30 тис. рослин на 1 га, у центральних більш вологих степових районах 35 - 40 тис, в північних 40 - 45 тис, у Лісостепу і на Поліссі 55 - 65 тис, на зрошуваних землях півдня 70-75 тис. рослин на 1 га. При вирощуванні скоростиглих гібридів та сортів кількість рослин на 1 га збільшують на 20 - 25%, а високорослих пізньостиглих - зменшують на 15-20% порівняно із середньостиглими. [3, с. 259] При збільшенні норми висіву в умовах достатнього зволоження при вирощуванні кукурудзи на силос ширину міжрядь можна зменшити до 50 чи 45 см, що забезпечує рівномірніше розміщення рослин на площі. [4, с. 295]

3.5.2 Способи посіву, норми висіву, глибина загортання насіння

Норми висіву насіння встановлюють з урахуванням рекомендованої густоти рослин (шт./га), маси 1000 зерен (г), посівної придатності (%). Для отримання рекомендованої густоти рослин на час збирання норму висіву насіння збільшують: у районах Степу на 30%, Лісостепу 30 - 40%, Полісся на 40 - 50%. [3, с. 259]

Рекомендована густота посіву для умов України висіву коливається в значних межах 25-80 тис. рослин на 1 га перед збиранням (табл. 3.5.2.1).

Таблиця 3.5.2.1. Приблизна оптимальна густота рослин різних за скоростиглістю гібридів, тис. шт./га

Зона	Ранньостиглі	Середньоранні	Середньостиглі	Середньопізні і пізньостиглі
Центральний і Північний Лісостеп	60-80	55-75	45-65	-
Степ	-	35-50	30-45	30-40
Західний Лісостеп	75-85	65-75	55-70	-
Полісся	75-85	65-75	55-70	-
Закарпатка низовина	-	70-75	65-70	55-60
Придністровська зона (Чернівецька та Ів. Франківська області)	60-70	60-65	55-60	50-55

Для ранньостиглих сортів і гібридів густота рослин може зростати до 85-90 тис/га і більше. Щоб забезпечити передзбиральну густоту рослин, встановлюють страхові надбавки насіння. У Лісостепу і Поліссі вона може становити 30-40%. Вагова норма висіву насіння становить 15-25 кг/га. При вирощуванні кукурудзи на силос і зменшенні ширини міжрядь вона може зрости до 30-40 кг/га.

Дуже важливе значення має не тільки оптимальна кількість рослин, а й рівномірне розміщення їх на площі. Зменшення ширини міжрядь понад 70 см при вирощуванні кукурудзи на зерно приводить до рівномірного стояння рослин, але негативно впливає на ріст качанів і особливо на формування зерна в них.

У Лісостепу і на Поліссі насіння кукурудзи загортають на глибину 4-6 см, на легких ґрунтах і при підсиханні посівного шару - на 5-8 см. На вологих ґрунтах глибину сівби зменшують до 3-4 см. В умовах Західної України при сівбі ранньостиглих холодостійких гібридів у пізніші строки рекомендується сіяти на глибину 2-3 см. У степових районах з дефіцитом вологи у верхньому шарі фунту насіння загортають на глибину 6-10 см. Важливе значення для одержання дружних, вирівняних сходів мас дотримання рівномірної глибини загортання насіння, що забезпечується ретельним вирівнюванням ґрунту і правильним регулюванням сівалки на задану глибину. [4, с. 295-296]

Для забезпечення рівномірного розміщення насіння в рядку потрібно сіяти зі швидкістю 4-6 км/год. Швидкість руху при сівбі можна легко встановити. Для цього відміряють 50 м і фіксують час, необхідних посівному агрегату для проходу цієї відстані. Якщо витрачено 45 секунд - швидкість руху становить 4,5 км/год., 30 секунд - швидкість становить 6,0 км/год. Тому тривалість проходу посівним агрегатом 50 м повинна бути не менше півхвилини.

На 1 м довжини рядка при ширині міжрядь 70 см повинно висіватись орієнтовно 5,6 насінин, що забезпечить густоту 80 тис/га, 6,3 насінин (90 тис/га), 7 насінин (100 тис/га).

Для висіву 80 тис. насінин/га відстань між насінинами повинна становити 17,9 см. Знаючи оптимальну густоту стояння рослин для гібриду, лабораторну і польову схожість, встановлюють також необхідну кількість насінин на 1 м рядка. [4, с. 299]

3.5.3 Сорти

Сорти й гібриди. В Україні переважають посіви гібридів кукурудзи, які за врожайністю зерна й зеленої маси значно перевищують сортові. Це пов'язано з явищем гетерозису, яке виявляється у високій життєздатності гібридних рослин у першому поколінні. Розрізняють гібриди: сортолінійні - отримані схрещуванням сорту та самозапильної лінії; прості лінійні - схрещуванням двох самозапильних ліній; подвійні міжлінійні - схрещуванням двох простих міжлінійних гідридів; трилінійні - схрещуванням простого міжлінійного гібрида й лінії; п'ятилінійні - схрещуванням трилінійного і простого міжлінійного гібридів. [7]

За тривалістю вегетаційного періоду гібриди й сорти кукурудзи поділяються на ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі, середньопізні та пізньостиглі з вегетаційним періодом відповідно 90 - 100, 105 - 115, 115 - 120, 120 - 130 і 135 - 140 днів. [2]

В Україні районовано, зокрема, такі гібриди кукурудзи: ранньостиглі - Валентина (№410), Дніпровський 177 СВ, Експ 178, Колективний 95 М, Луч 170 МВ, Оксана, Планета 180, Радіус, Рая, Тетяна (№188), ТОСС 235 М, Харківський 199 МВ, ЦЕ 1190, Славутич 162 СВ та ін.; середньоранні - Авантаж, Анжела, Акцент МВ, Галина, Вектор МВ, ДК 250, Дніпровський 273 АМВ, Олена, Зему 2241, ЛГ 22.76, Мартон, Колективний 225 МВ, ЛГ 22.08, Мона, Сум 9402, Харківський 290 МВ та ін.; середньостиглі - Борисфен 301 МВ, Закарпатський 381 МВ, Краснодарський 321 СВ, Крос 292 МВ, Молдавський 380 МВ, ОдМа 338 МВ, Розвіта, Сефаріс, Юпітер М та ін.; середньопізні - Алтон, Борисфен 433 МВ, ДНОД 453 СВ, Одеський 411 С та ін.; пізньостиглі - Луч 630 МВ, Машук АМВ, Перекоп СВ, Призма та ін.

Із сортів кукурудзи в Україні районовано тільки 3: середньорання Дніпровська 298, середньопізня Закарпатська жовта зубоподібна, пізньостигла Одеська 10. [3, с. 255]

3.6 Догляд за посівами (заходи боротьби з бур'янами, шкідниками, хворобами)

Після сівби кукурудзи площу коткують і боронують легкими боронами ЗБП - 0,6, ЗОР - 0,7. [3, с. 259] Це покращує контакт насіння з ґрунтом, підвищує польову схожість кукурудзи і забезпечує дружне проростання насіння бур'янів. [4, с. 299]

Досходове боронування проводять через 5-6 днів після сівби, коли бур'яни проросли і знаходяться у фазі «білої ниточки». Боронують впоперек рядків легкими (ЗБП - 0,6) або середніми боронами (БЗСС-1). При проведенні 2-3 досходових боронувань можна знищити 70-80% проростків бур'янів. Післясходове боронування проводять у фазах 2-3-х і 4-5 листків у кукурудзи. Швидкість руху агрегату 4,5-5,5 км/год.

Інтенсивне боронуваня (3-4 рази) на чистих мало забур'янених полях дає змогу обійтись без внесення гербіцидів.

Бур'яни знищують також міжрядними обробітками з допомогою культиваторів КРН - 4,2; КРН - 5,6. Для першого міжрядного розпушування використовують лапи-бритви і стрільчасту лапу. Глибина першого міжрядного обробітку становить 4-5 см. Друге і третє розпушування (6-8 см) проводять з лапами підгортальниками для присипання бур'янів у рядках. При цьому швидкість руху агрегату має бути не менша 8-9 км/год., інакше не буде присипання бур'янів у рядках ґрунтом. Підгортання стимулює утворення додаткових коренів, знищує бур'яни у захисній зоні рядка. При необхідності кукурудзу підживлюють азотними добривами, коли висота рослин не більше 30-40 см. [11]

На сильнозабур'янених полях, де не завжди агротехнічними методами досягається очищення посівів від бур'янів, застосовують гербіциди. [4, с. 300]

Якщо базові гербіциди, внесені навесні, виявляються недостатньо ефективними, посіви кукурудзи, забур'янені однорічними злаковими бур'янами, у фазі 3-5 листків (не пізніше) обробляють страховими гербіцидами, наприклад, олеогезапримом-200 або олеогезапримом-400 у дозі відповідно 4 та 2 л/га за препаратом або майазином у дозі 5-8 кг/га, розчинених у 300 л води. При засміченості поля одно - і двосім'ядольними багаторічними бур'янами посіви у фазі 3-5 листків обприскують амінною сіллю 2,4Д у дозі 0,7 - 1,2 кг/га, базаграном (2-4 кг/га), банвелом 4С (0,4 - 0,8 кг/га). [3, с. 259-260]

Порівняно з іншими культурами, кукурудза уражається хворобами значно менше. Проте вони можуть завдати значної шкоди посівам. Кукурудза може пошкоджуватись такими хворобами: хвороби проростків і сходів, кореневі і стеблові гніті, нігроспороз, гельмїнтоспоріоз листя, пухирчаста сажка, летюча сажка, вірусні хвороби. Захист від більшості хвороб здійснюється за допомогою агрозаходів - чергування культур у сівозміні, якісна сівба в оптимальні строки, застосування добрив у нормативному співвідношенні, своєчасне збирання. Хімічні препарати застосовуються під час протруєння насіння одночасно з мікроелементами і плівкоутворюючими речовинами.

Кукурудза може уражатися багатьма шкідниками, що призводить до значного зменшення врожайності. Основні з них наступні: кукурудзяний
стебловий метелик, дротяники (ковалики), чорниші, західний кукурудзяний жук, шведська муха.

Для знищення шкідників (дротяники, кукурудзяний метелик, шведська муха, озима совка) на кукурудзі дозволено застосовувати децис, децис форте, карате, діміліи, шерпа і штефесін. [4, с. 301]

3.7 Збирання врожаю (обґрунтування строків і способів)

Строки збирання кукурудзи залежить від цілей її використання - на зерно чи зелену масу, яка може піти на силос чи для годівлі тварин у літній період. Поживність кукурудзи із фазами розвитку змінюється. При збиранні в більш ранні строки (у зеленому конвеєрі) велика доля врожаю приходиться на листя, яке має підвищений вміст протеїну порівняно з более піздніми фазами збирання. [1]

Щоб уникнути підсихання листків і стебла на кореню і зберегти максимальну кількість каротину у рослинах, до збирання кукурудзи на силос найкраще приступати у фазі молочно-воскової стиглості початків і закінчувати її не пізніше фази воскової стиглості.

Збирання у фазі молочно-воскові стиглості дає найбільший врожай загальної листостебельної маси з початками, а зелена маса має оптимальну для силосування вологість - 75-80%. У цей період в кукурудзі міститься до 4%, цукру, який прискорює процес молочнокислого бродіння.

Якщо строк збирання не виходить за рамки оптимальних для силосувания фаз розвитку кукурудзи, силос одержується помірно кислий, рН протягом 3-4 діб досягає 3,5-4,0 а відношення молочної кислоти забезпечує придбання приємного смаку і запаху з найменшим «угаром» - силосу. У випадку, якщо кукурудзу збирають до молочно-воскової стиглості, недобір врожаю по сумі поживних речовин, досягає 50% і більше. Крім того, силос одержується низької якості, перекислений, втрати сухих речовин підвищуються до 35%. Це пояснюється тим, що при підвищенній вологості силосуємої маси (в порядку 80-85%) у процесі трамбування виділяється зайвий сік, який разом з поживними речовинами втрачається. При цьому він сприяє розвитку гнилісних бактерій та дріжджів, руйнуючих цукор і білок.

Тому кукурудзу на силос необхідно збирати у фазі молочно-воскової стиглості зерна, коли буде найвищий урожай сухої маси, вихід протеїну і жиру. Для цього використовують кормозбиральні комбайни КСС - 2,6; КСК-100; Е-200, КСКУ-75, КС - 1,8 та ін. [4]

Подрібнену масу силосують, інтенсивно утрамбовують у траншеях і вкривають соломою. При збиранні у восковій стиглості застосовують комбайни, які подрібнюють масу на відрізки 0,7-0,8 см («Полісся», Дон-680 та ін.). [3, с. 260]

Висновок

Кукурудза - однорічна однодомна роздільностатева перехреснозапильна рослина. Життєвий цикл її складається з двох основних періодів: вегетативного, коли відбувається формування коренів, стебел, листків, і генеративного, коли утворюються суцвіття, квітки, насіння.

Ця культура теплолюбна. Зерно її починає проростати при температурі 8-9°С. При її середньодобових значеннях 12-13°С сходи з'являються на 20-22-й день, а при підвищенні її до 18-19°С - на 8-9-й день. Квітки дозрівають не однаково: чоловічі - на 2-3 дні раніше від жіночих. Суха і жарка погода збільшує розрив у цвітінні. Сходи кукурудзи переносять невеликі заморозки (до мінус 2-3 °С). Пошкоджені заморозками листки жовтіють і частково відмирають, але точка росту залишається непошкодженою. При зниженні температури в кінці вегетації до мінус 2 0 С рослини гинуть. Більш чутлива до низьких температур зубоподібна група, кремениста форма менше пошкоджується заморозками.

Кукурудза - посухостійка рослина. На проростання насіння вона потребує води 37 - 40% їхньої маси. Транспіраційний коефіцієнт становить 220-300, що свідчить про економне споживання вологи. Культура світлолюбна, короткого дня. За тривалості дня більше 12-14 годин вегетаційний період її продовжується, погано переносить затінення - в загущених посівах розвиток рослин затримується і качани не утворюються.

Середньоранні й середньостиглі гібриди кукурудзи за вегетацію споживають 2500-4500 мз/га води, включаючи вологу, яка випарувалась з ґрунту. Найбільше ця культура споживає води в період за 10 днів до викидання волоті й до середини фази цвітіння. Вона дуже чутлива до вологи і в період наливу зерна, погано переносить перезволожені ґрунти. Оптимальна вологість його в період вегетації повинна становити не нижче 75-80% НВ.

Кукурудза потребує родючих ґрунтів, хоча на утворення одиниці сухої речовини споживає таку кількість основних елементів живлення, як і пшениця, жито, ячмінь. Із урожаєм зерна 60-65 ц/га вона виносить з ґрунту 180-200 кг азоту, 50-60 - фосфору і 150-170 кг/га калію. Найбільша потреба в поживних речовинах, особливо в азоті та калію, спостерігаються у період від фази виходу в трубку (11-13 листків) до початку молочно-воскової стиглості. Найкраще кукурудза росте на ґрунтах з нейтральною реакцією (рН = 6-7).

Бібліографічний список

1. Влох В.Г., Дубковецький С.В., Киях Г.С., Онищук Д.М. Рослинництво: Підручник - К.: Вища школа, 2005. - 382 с.

2. Войко П.І. Кукурудза в інтенсивних сівозмінах - К.: Урожай, 1990. - 142 с.