Земельні реформи в Україні. Оцінка використання українських земель

Або, наприклад: "Антимонопольный комитет взялся за решение нарушений на рынке земли предназначенной под застройку. Киевсовет не всегда придерживается конкретных процедур при выдаче разрешений на аренду земельных участков под застройку" [3].

В умовах напруженої екологічної ситуації в Україні першочерговим завданням системи управління земельними ресурсами є оптимізація землекористування, що ґрунтується на інтегрованих соціально-економічних та природоохоронних чинниках і критеріях.

Слід зазначити, що раціональне використання і охорона земельних ресурсів є надзвичайно важливою природничо-науковою, соціально-економічною та екологічною проблемою, яка вирішується на основі балансу між необхідним економічним ростом та збереженням земельних ресурсів.

Табл. 4.3 Проведення вапнування та гіпсування ґрунтів

Табл. 4.4 Порушення і рекультивація земель

Більшість задач землевпорядкування має багатоваріантний характер, і головне питання полягає в тому, як із множини допустимих варіантів вибрати оптимальний згідно із заданим критерієм. Математично такі задачі зводяться до відшукування максимумів або мінімумів різноманітних функцій або операторів, тобто до розв'язання задач на екстремум. Для розв'язання подібного типу задач найчастіше застосовують так звані методи математичного програмування.

Методи математичного програмування в сільському господарстві дають змогу практично без особливих зусиль знаходити резерви економії. Застосування їх дозволяє найбільш правильно і повно використати наявні в аграрному господарстві ресурси, і на цій основі збільшити за мінімальних затрат виробництво різноманітних видів сільськогосподарської продукції.

Основним і поки що незамінним засобом виробництва в сільському господарстві є земля. Наша країна володіє колосальними земельними ресурсами, площа яких становить 60,4 млн. га. Тільки сільськогосподарські угіддя складають 40,6 млн. га, у тому числі 32,7 млн. га припадає на ріллю, а посівна площа України складає 26752 тис. га. Ці землі мають величезний потенціал збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, росту виробничих сил, економічної могутності нашої країни [4; с. 4].

Мал. 4.5 Посівні площі сільськогосподарських культур за регіонами у 2004 р.

АР Крим

Вінницька

Волинська

Дніпропетровська

Донецька

Житомирська

Закарпатська

Запорізька

Івано-Франківська

Київська

Кіровоградська

Луганська

Львівська

Миколаївська

Одеська

Полтавська

Рівненська

Сумська

Тернопільська

Харківська

Херсонська

Хмельницька

Черкаська

Чернівецька

Чернігівська

Значно виросли посівні площі зернових культур з 37% в 1990р. - до 57% у 2004р. Кормові культури мають скоротилися з 37% всіх посівних площь у 1990р. до 16% у 2004р. Рівень технічних та картоплі, овочів, баштанних культур виріс не значно.

Розвиток землекористувань залежить від правильного і ефективного використання землі, а також робочої сили, добрив, сільськогосподарської техніки, транспортних засобів та інших ресурсів. Досвід показує, що вміле застосування математичного програмування дозволяє найбільш повно і раціонально використати ці ресурси. Математичне програмування використовується для розв'язання низки сільськогосподарських задач, у тому числі й задач землекористування, до яких, зокрема, належать:

· Розміщення та спеціалізація сільськогосподарського виробництва;

· Оптимальне поєднання галузей в аграрних об'єднаннях;

· Оптимальна трансформація угідь;

· Проектування оптимальних сівозмін;

· Планування посівів в умовах ринку;

· Розрахунок оптимального використання кормів;

· Розрахунок оптимального використання машини-транспортного парку;

· Вибір місця розташування тваринницьких ферм і будівель;

· Розрахунок оптимального розподілу мінеральних добрив;

· Розміщення доріг в аграрних господарствах;

· Вибір найкращих маршрутів перевезення продукції;

· Особливість інженерного обладнання території;

· Організація угідь та сівозмін тощо.

В основі сучасної теорії управління лежить поняття оптимізації. Відшукуються оптимальні розв'язки, тобто значення змінних, які забезпечують максимум (мінімум) цільовій функції і задовольняють низку обмежень. Коли мова йде про цілі або обмеження, найчастіше розуміють, що вони добре відомі. В останні роки все виразніше стає те, що теорія управління виробництвом вже досягає тієї межі, де невизначеність починає відігрівати суттєву роль. Вміння розв'язувати невизначеності або навіть просто працювати з ними вимагає дбайливого ставлення до навколишнього середовища, Це зумовлює необхідність розглядати прийняття рішень, в яких цілі та обмеження не обов'язково є чітко сформульованими. Важливо навчитися ідентифікувати задачі такого типу, характеризувати властивості їх розв'язків і , наскільки це можливо, виробити методи їх розв'язання.

У сучасних умовах у теорії управління виробництвом виникає необхідність прийняття рішень за умов невизначеності. При цьому важливо навчитися ідентифікувати задачі такого типу і виробити методи їх розв'язання.

Наука і практика свідчать, що за характером використаної інформації застосовують детерміновані, статистичні, нечіткі та обчислювальні методи. Така рубрикація дозволяє вибрати групи методів, а отже, й методологію дослідження вже на початковому етапі оптимізації землекористування (при зборі та оцінці інформативної бази дослідження).

5 Екологічна та економічна оцінка використання земель

Раціональне використання і охорона земельних ресурсів є надзвичайно важливою природничо-науковою та соціально - економічною проблемою, яка вирішується на основі балансу між необхідним економічним ростом та збереженням земельних ресурсів. Сьогодні для забезпечення повноцінної екологічної та економічної оцінки використання земель необхідне удосконалення сучасного земельно - кадастрового обліку України.

Завдання пов'язані з екологічною та економічною оцінкою використання земель, є надзвичайно різноманітними, актуальними, а тому вимагають методологічних і методичних підходів до їх розв'язання.

В Україні геоінформаційні технології поступово випроваджуються в сферу управління земельними ресурсами, в тому числі для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, тощо. Науково-методичні засади для цього розробляються ще с початку 90-х років, а в 1997 р. Кабінет Міністрів України прийняв "Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру", розраховану на 1997-2005 роки [5; с. 16].

Земельно - інформаційна система (ЗІС) є різновидністю географічної інформаційної системи (ГІС), оскільки вона оперує даними, які координовані у географічному просторі, тобто просторовими даними, що відносяться до географічної оболонки Землі. Така спеціалізована ГІС забезпечує створення баз різноманітних просторових даних (переважно про Земельний Фонд України чи її окремих регіонів), автоматизоване картографування, просторовий аналіз і моделювання природних, природно - господарських (природно - технічних) і соціально - економічних територіальних систем.

ЗІС призначається для ведення загальнодержавного Земельного кадастру і інформаційного обслуговування управління земельними ресурсами. Разом з тим вона включає в себе як самостійні системи або підсистеми обласні, районні, міські та ін. ЗІС. Найдетальнішою є ЗІС сільської ради, схема функціонування якої показана на (мал. 5.1) [5; с. 19].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал. 5.1 Система БД для рівня сільської ради

Зазначена частина даних державного земельного кадастру міститься в ЗІС на земельно-кадастрових картах і планах, які умовно поділяються на базові (переважно землевпорядного характеру) й тематичні (карти і плани земельних угідь, рельєфу, ґрунтів, геоботанічні тощо.

Етапність процесу здійснення екологічної та економічної оцінки та її логічний зв'язок державного земельного кадастру можна від слідкувати за схемою (мал. 5.2 - у розділі "додатки").

Отже, щоб кадастрова інформація стала не лише реєстром об'єктів земельної власності, а й першоосновою для розробки заходів щодо оптимізації використання земель, ефективного управління земельними ресурсами та їх оцінки, її необхідно удосконалити.

Однією із частин земельного кадастру, база даних кадастрового зонування містить інформацію про межі оціночних районів і зон (8) та місць розташування обмежень щодо використання земель (7). На підставі останньої інформації визначаються межі ділянок або їх частин, які містять обмеження чи обтяження щодо використання земель (6), що входять до складу бази даних обліку земельних ділянок (2) [4; с. 20].

Найбільш поширеним порушенням земельного законодавства є "самовільне зайняття земельних ділянок", яке протягом останніх років становить понад 50% від кількості усіх виявлених порушень. Розповсюдження такого виду правопорушень на всій території України свідчить про його підвищену суспільну безпеку, оскільки до бюджетів різних рівнів не находять значні кошти від несплати земельного податку та орендної плати.

За період з2001 по2005 рік кількість виявлених правопорушень щодо самовільного зайняття земельних ділянок зросла у 3,2 рази (з 10560 порушень у 2001 р. - до 33959 у 2005 р.), а площа самовільно зайнятих земельних ділянок збільшилась відповідно з 138 тис. га до 1 млн. 173 тис. га.

У першому півріччі 2006 року виявлено 19,6 тис. випадків самовільного зайняття земельних ділянок, які вчинені на площі понад 411 тис. га. Найбільша площа самовільно зайнятих земель припадає на землі сільськогосподарського призначення 156 тис. га., що становить 63% від загальної площі самовільно зайнятих земель на 2417 земельних ділянках [7].

Крім цієї інформації, база даних обліку земельних ділянок (2) формується на основі кадастрових зйомок (3) - комплексних робіт з визначення та відновлення меж земельних ділянок. У процесі кадастрових зйомок встановлюються межі землеволодінь (землекористувань) (5) та межі земельних угідь (4).

Загалом до складу атрибутивної інформації, яка характеризує земельну ділянку у кадастровому обліку, мають бути віднесені відомості щодо її приналежності до тих чи інших таксонів різних видів зонування території. У цьому контексті доцільно окремо виділити такі важливі види зонування, як природно-сільськогосподарське районування (9), яке передбачає поділ території з урахуванням природних умов і агробіологічних вимог сільськогосподарських культур; протиерозійне районування (10), яке важливе для охорони та раціонального використання земель; зонування земель сільськогосподарського призначення (41) за характером прояву рентоутворювальних чинників, пов'язаних з місцеположенням земельних ділянок відносно об'єктів, що створюють переваги або обмеження у використанні земель.

Основою для проведення бонітування ґрунтів (21), економічної (29) та грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (30) є природно-сільськогосподарське районування. Воно також є територіальною основою класифікації земель за придатністю до вирощування сільськогосподарських культур (15)

Економічна оцінка земель здійснюється для порівнянного аналізу ефективності їх використання. Проведенню економічної оцінки земель (29) передує бонітування ґрунтів (21), а сама оцінка здійснюється з використанням матеріалів статистичної звітності (27) щодо посівних площ, валових зборів, урожайності та виробничих затрат щодо основних сільськогосподарських культур.

Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки.

Грошова оцінка земельних ділянок (30) визначається на рентній основі та поділяється на нормативну(31) і експертну (32). При її проведенні досягнути найвищої об'єктивності результатів можливо лише за умови, якщо наявна інформація щодо рентоутворювальних чинників буде якнайбільш широкою.

Обидві складові грошової оцінки земельних ділянок - нормативна (31) та експертна (32) - є важливими елементами процесу еколого-економічної оцінки використання земель, оскільки саме на їх основі функціонує більшість економіко-правових механізмів управління земельними ресурсами.

Важливим джерелом інформації для еколого-економічної оцінки використання земель є обстеження земельного фонду (13). Ґрунтовий покрив земельних ділянок має фіксуватися у картограмах агро виробничих груп ґрунтів (12) за допомогою відповідного Класифікатора агро виробничих груп ґрунтів (11).

Екологічна оцінка земель (34) має базуватися, по-перше, на показниках оцінки екологічної стабільності (35) структури земельних угідь територій, оцінки поширення процесів деградації земель (36) та оцінки екологічної ефективності управління навколишнім середовищем (40). Крім цих показників, суттєвим з точки зору впливу на екологічну оцінку земель є межі територій національної екологічної мережі (19), місця розташування обмежень щодо використання земель (7) та картограми, що відображають дані про порушені землі, які теж необхідно брати до уваги при грошовій оцінці (30).

Однією з найважливіших функцій бази даних обліку земельних ділянок (2), що є структурною частиною державного земельного кадастру , є облік кількості (25) та якості земель (26). Однак проведення останніх можливе лише за умови застосування відповідних класифікаторів.

Для прогнозу екологічних наслідків консервації земель можуть бути використані картограми геоботанічних асоціацій (14) сіножатей та пасовищ, адже фітоценотичні угруповання, що властиві навколишнім природним кормовим угіддям, значною мірою визначатимуть характер рослинного покриву земельних ділянок, які виводяться із інтенсивного сільськогосподарського обороту.

Важлива обставина при проведенні екологічної та економічної оцінки земель - генеральні плани розвитку території (20). Оскільки розвиток територій у перспективі суттєво впливає на екологічну та економічну цінність оцінюваних земель, значущість земельно-кадастрової документації істотно зросте в тому випадку, якщо вона буде доповнена окремим інформаційним блоком щодо планів територіального розвитку.

Таким чином, запропонована схема формування інформації щодо екологічної та економічної оцінки земель, з одного боку , визначає роль і місце існуючих елементів державного земельного кадастру у процесі проведення такої оцінки, а з другого - окреслює напрями удосконалення земельно-кадастрового обліку для потреб оцінки.

Отже, головною передумовою ефективної підтримки управлінських рішень, забезпечення об'єктивної, фіскальної політики, раціонального використання і охорони земель, землевпорядних та інших видів проектних робіт є лише цілісна, інтегрована та різнобічна екологічна та економічна оцінка земель [4; c. 22].

Включення в ринковий обіг окремих категорій земель, збільшення кількості землевласників і землекористувачів підвищують вимоги до функцій системи земельних відносин у країні. Порушення у сфері використання та охорони земель, що супроводжувалися при реформуванні земельних відносин спонукали до створення у грудні 2002 року, на виконання Указу Президента України від 19.08.2002 № 720/2002 "Про вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами та контролю за використанням і охороною", Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, як урядовий орган державного управління.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (2003 рік) законодавчо визначено, що у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діють органи, які становлять єдину систему органів державного контролю за використанням і охороною земель.

Держкомземом України в кінці 2005 року створено територіальні органи Держземінспекції. Станом на 01.06.2005 територіальні органи Держземінспекції (Управління з контролю за використанням та охороною земель) створені та зареєстровані, як юридичні особи, в усіх областях, містах Києва та Севастополі. У Автономній Республіці Крим Держземінспекція діє з 2003 року, яка є територіальним органом Держземінспекції України. Загальна численність працівників інспекційних підрозділів Держкомзему складає 1121 осіб.

Територіальними органами Держземінспекції протягом першого півріччя 2006 року здійснено понад 45 тис. перевірок (за аналогічний період минулого року 53,1 тис.) дотримання вимог земельного законодавства, якими виявлено 31 тис. порушень (35,6 у 2005 році). За виявленими порушеннями державними інспекторами складено понад 23 тис. протоколів (24,9 у 2005 році) про адміністративні правопорушення на решту порушень направлено клопотання до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, винесено понад 20 тис. постанов про притягнення порушників до адміністративної відповідальності. Накладено штрафів на загальну суму понад 1,7 млн. грн., що складає 60 відсотків від загальної суми. Решта постанов про накладення адміністративних стягнень знаходиться на виконанні в органах державної виконавчої служби.

Проте дієвий контроль за усуненням виявлених порушень в повному обсязі забезпечити не вдалось. Станом на 01.07.2006 налічується 19 тис. не усунених порушень на площі 287 тис. га.

Аналіз застосованих до порушників земельного законодавства санкцій свідчить, що заходи адміністративного впливу, які визначені чинним законодавством, не є в повній мірі достатньо ефективними для унеможливлення самовільного зайняття земельних ділянок, а отже необхідним є введення кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельних ділянок, виключно у випадках, коли дії порушників завдають значної шкоди державі, підприємствам, організаціям або окремим громадянам [7; с. 24].

Висновки

Основними задачами сучасного землевпорядкування при переході до ринкової економіки і їх вирішення повинні стати:

- Техніко-землемірні (геодезичне знімання земельної ділянки, визначення її розмірів, грошова оцінка та інші.);

- Організаційно - господарські (визначення відповідності земельної території для того чи іншого використання та організація її відповідно до умов виробництва);

- Правові (визначення форми та права при формуванні землеволодінь і землекористувань);

- Соціально-економічні (комплексне вирішення проблеми розселення, спрямованість виробничої діяльності, інженерної та транспортної інфраструктури в межах землеволодінь та землекористувань);

- Екологічні та природоохоронні (створення сприятливих умов для проживання людей, благо приємного функціонування тваринного та рослинного світу. Охорона та відновлення родючості ґрунтів, водних джерел, налагодження рекультиваційних процесів, тощо).

Відповідно до Земельного Кодексу України (ст..205) економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель включає:

а) надання податкових і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними та регіональними програмами використання і охорони земель;

б) виділення коштів державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель порушених не їх вини;

в) звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами;

г) компенсацію з бюджетних коштів зниження доходу власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх вини.

Отже в найближчій оглядовій перспективі земельна реформа повинна ставити за мету, створення стабільної моделі сталого розвитку аграрного землекористування, з подальшим практичним впровадженням зазначених напрямків сталого розвитку землекористування, що на мою думку вже в недалекому майбутньому дозволить вирішити актуальні екологічні проблеми агроландшафтів та сприяти поширенню принципів сталого управління земельними ресурсами, гармонізації екологічних, економічних та соціальних аспектів у землекористуванні.

Таким чином можна зробити висновок про те, що запропонований порядок оптимізації землекористування може бути прийнятий як необхідна умова його еколого-економічного удосконалення та забезпечення сприятливого територіального середовища для ведення високопродуктивного сільськогосподарського виробництва з дотриманням екологічних вимог.

Література

1. Бизнес №1-2 (624-625) 17 янв. 2005г. Текст: Влад Клинков «Расследования недели»

2. Бизнес №48 (671) от 28 ноябр. 2005г. «Взгляды политиков»

3. Бизнес №50 (673) от 12 дек. 2005г. Текст: Олег Руденко

4. Вісник Львівського державного аграрного університету: землевпорядкування і земельні кадастр. - Львів. Львів. держ. агроуніверситет, 2006. - №9. - 225с.

5. Географічні інформаційні системи (ГІС): їх структура і функції, перспективи застосування в ґрунтознавстві і агроекології. - К.: Норапринт, 2000. - 48 с.

6. Державний комітет статистики України за ред. О. Г. Осауленка, 2005, 588с.

7.Державний комітет по земельних ресурсах. Довідка про результати здійснення державного контролю за використанням і охороною земель у першому півріччі 2006 року.

8. Деякі інституціональні аспекти земельних відносин в Україні: стан та напрями вдосконалення / 1. К. Бистріков, О.С. Новаторов, Т.С. Ніколаєнко та ін. - К.: НА1 України, РВПС України, - 2002. - 134с.

9. Земельний кодекс України від 25.10.2001. № 2768-111 // Землевпоряд. вісн. - с.12-55

10. Земельний кодекс України // Відом. Верхов. Ради України (ВВР). 2002. - №3-4. - Ст. 27.

11. Землевпорядна освіта, наука та виробництво: сьогодення та перспективи очима молодих вчених: Матеріали міжнародної науково - практичної конференції (Київ, 25 лютого 2003 р.) - К.: ТОВ „ЦЗРУ”, 2003. - 339с.

12.Микитенко І. А. Земельні реформи і селянська психологія в Україні. - К.: Інститут аграрної економіки, 2002. - 40 с.

13. Цивільний кодекс України // Відом. Верхов. Раді України (ВВР). - 2003. - №40-44. - Ст. 356

14.Большая Советская Энциклопедия. (В 30 томах). Гл. ред. А.М. Прохоров. Изд. 3-е. М.,"Советская Энциклопедия", 1972. Т. 9. Евклид - Ибсен. 1972. 624 с. С илл., 32 л. илл.,11 л. карт, 1 карта - вкладка.

Размещено на Allbest.ru