Органічне сільське господарство – що це таке

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОРГАНІЧНЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО - ЩО ЦЕ ТАКЕ

Микола Кобець, канд. біол. наук

Сучасна ситуація на світовому продовольчому ринку характеризується підвищенням попиту на якісні та безпечні продукти харчування та зростанням інтересу споживачів до продукції, яка має назву «органічні продукти харчування».

Україна також не стоїть осторонь цих процесів: спостерігається зацікавленість як невеликих фермерських господарств так і великих сільськогосподарських підприємств до виробництва саме органічної продукції, розпочалось формування інфраструктури органічного виробництва (створюються громадські організації для підтримки «органічного руху» та асоціації виробників органічної продукції), зрушив з місця процес розробки нормативної та законодавчої бази для підтримки цього напрямку сільськогосподарського виробництва.

Проте слід зазначити, що українське суспільство ще дуже мало знає про те, що саме мається на увазі, коли мова йде про «органічний рух», «органічне сільське господарство», «органічний спосіб виробництва» та «органічні продукти харчування». Стосовно цих визначень нема порозуміння навіть серед науковців, не говорячи вже про сільгоспвиробників, переробників сільськогосподарської продукції, виробників продуктів харчування, споживачів та урядовців. Складається враження, що нібито всі вони зацікавлені в розвитку цього напрямку сільськогосподарського виробництва, але розмовляють на різних мовах не розуміючи один одного. Коли мова торкається органічного сільського господарства або змішуються до купи принципово різні поняття, або одне й теж саме називається різними іменами. Тому часто-густо оперують такими термінами, як «натуральні продукти», і «екологічно чисті продукти харчування», «біо-продукти», або можна зустріти, наприклад, таку назву науково-практичного семінару, як «Біологічне землеробство - запорука органічного виробництва та здоров'я нації». Тому для з'ясування походження та значення таких виразів як «органічне сільське господарство» та «органічні продукти» спочатку треба зробити невеликий екскурс в історію виникнення «органічного руху».

Усвідомлення людством зростаючої екологічної загрози внаслідок інтенсифікації сільського господарства стимулювало розробку різноманітних альтернативних методів сільськогосподарського виробництва, які ґрунтуються на більш глибокому розумінні процесів, що відбуваються в природі, спрямовані на поліпшення структури ґрунтів, відтворення їх природної родючості, сприяють утворенню екологічно стійких агроландшафтів та краще відповідають життєвим інтересам суспільства.

До таких альтернативних методів ведення сільського господарства можна віднести точне землеробство (Precision Farming), біоінтенсивне міні-землеробство (Biointensive Mini-Farming), біодинамічне землеробство (Biodynamic Agriculture), технології використання ефективних мікроорганізмів або ЕМ-технології (Effective Microorganism Technologies), маловитратне стале землеробство (LISA - Low Input Sustainable Agriculture) та багато інших. Саме до таких методів агровиробництва належить і органічне сільське господарство (Organic Agriculture або Organic Farming) В англійській мові слова «agriculture» та «farming» мають багато значень, в тому числі і «сільське господарство» і «землеробство». Проте в українській мові термін «сільське господарство» є більш ширшим поняттям, яке поєднує як рослинництво, так і тваринництво, та для його визначення більше підходить англійське слово «agriculture». Вираз «organic farming» в такому випадку краще перекладати як «органічне землеробство». (Авт.).

Проте на наш погляд не можна зводити органічне сільське господарство лише до методів сільськогосподарського виробництва, тобто до використання певних технологічних прийомів. Але так сталося, що на протязі багатьох років складалось саме таке - спрощене розуміння органічного сільського господарства як ведення сільськогосподарської практики без використання синтетичних засобів захисту рослин та традиційних мінеральних добрив. Слід зазначити, що це є не визначенням органічного сільського господарства, а скоріше однією з ознак цього соціально спрямованого та дружнього до природи типу сільськогосподарської діяльності.

На жаль слід визнати, що єдиного, загально прийнятого, визначення органічного сільського господарства наразі не існує. Нижче наводяться лише декілька з них:

· «Органічне сільське господарство - це система виробництва сільськогосподарської продукції, яка забороняє або в значній мірі обмежує використання синтетичних комбінованих добрив, пестицидів, регуляторів росту та харчових добавок до кормів при відгодівлі тварин. Така система наскільки можливо максимально базується на сівозмінах, використанні рослинних решток, гною та компостів, бобових рослин та рослинних добрів, органічних відходів виробництва, мінеральної сировини, механічному обробітку ґрунтів та біологічних засобах боротьби із шкідниками з метою підвищення родючості та покращення структури ґрунтів, забезпечення повноцінного живлення рослин та боротьби з бур'янами та різноманітними шкідниками» (Група досліджень з органічного землеробства Департаменту сільського господарства США, 1980 р.)

· «Органічне землеробство - це система екологічного менеджменту сільськогосподарського виробництва, яка підтримує та покращує біорізноманіття, біологічні цикли та біологічну активність ґрунтів. Вона базується на мінімальному використанні неприродних (штучних) сировини й матеріалів та агротехнічних прийомах, які відроджують, підтримують та покращують екологічну гармонію» (Колегія з національних стандартів органічної продукції Департаменту сільського господарства США, 1995 р.)

· «Органічне сільське господарство - це цілісна система виробничого менеджменту, яка підтримує та покращує «здоров'я» агроекосистем, включаючи біорізноманіття, біологічні цикли та біологічні властивості ґрунтів. При цьому особливе значення та преференції надаються використанню місцевих (локальних) ресурсів замість застосування витратних матеріалів неприродного походження. Це досягається (де можливо) шляхом застосування агрономічних, біологічних та механічних методів замість використання синтетичних матеріалів для забезпечення сталого функціонування агросистеми» (Комісія Кодекс Аліментаріус Продовольчої сільськогосподарської організації/Всесвітньої організації охорони здоров'я, 1999 р.)

· «Органічне сільське господарство - особливий вид управління господарством, який характеризується турботою про всі компоненти навколишнього середовища шляхом встановлення обмежень або заборони використання речовин або агроприйомів, що негативно впливають на довкілля, псують або забруднюють навколишнє середовище, підвищують ризики в продовольчому ланцюгу». (Закон Чеської Республіки «Про органічне сільське господарство», 2000 р.)

· «Органічне сільське господарство - це системи сільськогосподарського виробництва, основної ціллю яких є оптимізація виробництва якісних продуктів без використання штучних або синтетичних добрив, пестицидів або інших хімікатів. Головний акцент при цьому робиться на збереженні довкілля для майбутніх поколінь, використанні поновлювальних ресурсів, енергозберігаючих технологіях, збереженні родючості ґрунтів, захисті водних ресурсів та навколишнього середовища в цілому. Виробничі цикли повинні бути наскільки це можливо замкнуті, з мінімальним виростанням певних дозволених зовнішніх чинників. Ціллю таких систем є сталість». (Міністерство сільського господарства та розвитку сільської місцевості Ізраїлю, 2001 р.)

· «Органічне сільське господарство - сільськогосподарське виробництво на органічному с/г підприємстві, яке проводиться у відповідності з принципами сталого розвитку, підтримує та стимулює природні механізми сільськогосподарського виробництва шляхом використання природних матеріалів та гарантує підтримання родючості ґрунтів та здоров'я рослин і тварин». (Закон Республіки Польща «Про органічне сільське господарство», 2001 р.)

· «Органічне землеробство об'єднує всі сільськогосподарські системи, які підтримують екологічно-, соціально- та економічно доцільне виробництво сільськогосподарської продукції. В основі таких систем лежить використання локально-специфічної родючості ґрунтів як ключового елементу успішного виробництва. Такі системи використовують природний потенціал рослин, тварин і ландшафтів та спрямовані на гармонізацію сільськогосподарської практики та навколишнього середовища. Органічне землеробство суттєво зменшує використання зовнішніх факторів виробництва (ресурсів) шляхом обмеження застосування синтезованих хімічним шляхом добрив, пестицидів і фармпрепаратів. Замість цього для підвищення врожаїв та для захисту рослин використовуються інші агротехнологічні заходи й різноманітні природні чинники. Органічне землеробство дотримується принципів, які обумовлені місцевими соціально-економічними, кліматичними та історико-культурними особливостями» (Міжнародна федерація органічного руху (IFOAM), 2002 р.)

Як бачимо, всі ці визначення мають як спільні, так і відмінні ознаки. До спільних ознак слід віднести перш за все дружність до природи органічного сільського господарства. Відмінності полягають в тому, що наголос робиться або на виробничий або на управлінський аспект, тобто під органічним сільським господарством розуміють або виробництво продукції за певними технологіями, або управління (менеджмент) таким виробництвом. З нашої точки зору говорячи про органічне сільське господарство краще вести мову про сільськогосподарську систему, яка включає в себе як виробничі цикли, так і управління, та базується на певній ідеології.

Основи цієї ідеології були закладені Рудольфом Штейнером (Австрія) та в подальшому розвинуті Масанобу Фукуокой та Мокіші Окадой (Японія). Останній вважав, що сільське господарство має вирішувати такі завдання:

· пропонувати продукти харчування, що не тільки підтримують життєдіяльність, а й поліпшують здоров'я людей;

· бути економічно вигідним для виробника і споживача;

· виробляти продукти в кількості, достатньої для задоволення потреб зростаючого народонаселення;

· не порушувати біологічної рівноваги в природі, бути екологічно безпечним;

· використовувати досить прості, стабільні і доступні методи та засоби ведення господарства.

В цієї ідеології наріжним каменем є усвідомлення себе часткою Природи і розуміння необхідності жити у злагоді з нею. Тобто можна сказати, що екологічне мислення формує світогляд та спосіб життя людини. Саме наявність такого екологічного світогляду впливає на свідомий вибір людиною-виробником дружніх до Природи методів та прийомів ведення сільськогосподарської практики. Таким чином технологічна сторона питання є вторинною, а на першому місці стоїть все ж таки світогляд людини (виробника, переробника, споживача).

Виникає питання - чи є різниця між, наприклад, «органічним», «екологічним» та «біологічним» землеробством? Тобто - наскільки коректно використання термінів «екологічний» або «біологічний» коли мі говоримо про таку систему сільськогосподарського виробництва, як органічне сільське господарство?

Органічне сільське господарство є дружнім до навколишнього середовища та базується на принципах екології (від грецького пйкпт - дім, житло и льгпт - вчення) - науки про навколишнє середовище, тобто про середовище («дім»), в якому живе людство, та глибинних законах біології (вЯпт - життя та льгпт - вчення) - сукупності наук про живу природу. Тому можна стверджувати, що органічне сільське господарство по своїй суті є і екологічним і біологічним одночасно.

Термін - «органічне сільське господарство» (Organic Agriculture) - був визначений на міжнародному рівні Міжнародною федерацією органічного руху (IFOAM) вже майже тридцять років тому і саме він в англомовному світі став узагальнюючим терміном, коли мова йде про дружню до природи сільськогосподарську діяльність. IFOAM також затвердила базові принципи органічного сільського господарства, які стали основою для подальшої розробки законодавчих та нормативних актів з органічного виробництва в багатьох країнах світу.

Зазвичай в кожній країні існують власні традиції та мовні особливості. Так в багатьох країнах дружні до природи способи агровиробництва називають «екологічними». В Німеччині - це Okologischer Landbau або Oko-Landbau, в Швеції - Ekologisk Produktion, в Данії - Okologisk Jordbrug, в Норвегії - Okologisk lLndbruk. Деякі країни (Швейцарія, Австрія та інколи Німеччина) використовують термін «біологічний» - Biologischer Landbau, Італія _ Agricoltura Biologica, Франція - Agriculture Biologique.

Тому в Директиви ЄС 2092/91 від 24 червня 1991 року, яка регулює правила органічного агровиробництва та маркування органічної продукції та продуктів харчування, ці національні традиції та мовні особливості були взяті до уваги, що призвело до офіційного закріплення всіх трьох термінів («органічний», «екологічний», «біологічний») та їх відповідних скорочень («еко-» та «біо-») у всіх офіційних документах Європейського Союзу, що стосуються органічного сільського господарства.

Таким чином, використання термінів «екологічний» та «біологічний» не суперечить здоровому глузду та регуляторним директивним документам ЄС коли мова йде про органічне сільське господарство. Загроза виникає тоді, коли слова «екологічний» та «біологічний» або префікси «еко-» та «біо-» використовують для позначення інших (відмінних від органічного) способів агровиробництва та їх продукції, наприклад мало витратного сталого землеробства або біоінтенсивного міні-землеробства. Сільськогосподарська продукція та продукти харчування, що були отримані за цими технологіями не є «органічними». Тому таке «вільне» використання термінів є ознакою або неосвіченості або недобросовісної конкуренції, дискредитує органічну продукцію та веде до омани покупців. Особливістю справжніх органічних продуктів є те, що в їх назві ніколи не використовується ніяких префіксів на зразок «еко-» чи «біо-». Тому якщо споживач побачить на полицях магазинів «еко-молоко» або «біо-йогурт» він повинен знати, що ця продукція немає ніякого відношення до органічних продуктів харчування.

Окремо слід сказати про таке стійке словосполучення, як «екологічно чистий». Цей вираз зараз широко використовується як пересічними громадянами, так і науковцями та державними службовцями. При цьому „екологічно чистими” можуть бути названі як окремі території, технології та способи виробництва, так і різноманітна продукція промисловості або продукти харчування. В залежності від контексту в цей вираз може вкладатися різний зміст: або прив'язка до певної території яка має покращенні екологічні властивості (перш за все - відсутність забруднення), або вказівка на безпечність продукції для навколишнього середовища, або підкреслення підвищеної споживчої якості продукції з метою встановлення вищої ціни.

До чого призводить така термінологічна невизначеність можна показати на прикладі постанови КМ України «Питання використання коштів державного бюджету за деякими бюджетними програмами у сфері агропромислового комплексу» № 243 від 2 березня 2006 р. В цій постанові зокрема визначено механізми використання коштів (дотування) за «екологічно чисте» молоко власного виробництва, продане молокопереробним підприємствам для виготовлення спеціальних продуктів дитячого харчування.

В постанові сказано, що «…фінансова підтримка надається сільськогосподарським товаровиробникам, що розміщені на території, якій надано статус спеціальної сировинної зони для виробництва сільськогосподарської продукції, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам виготовлення продуктів дитячого і дієтичного харчування». Водночас встановлено, що „молокопереробні підприємства... приймають екологічно чисте молоко відповідно до ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі» для виготовлення спеціальних продуктів дитячого харчування... ». Тобто з одного боку так звана «екологічна чистота» має прив'язку до певної території, а з другого - до відповідності певним стандартам. Це породжує багато питань та непорозумінь. Наприклад, якщо молоко відповідає всім нормам ДСТУ 3662-97, але вироблене поза зонами, що мають статус «спеціальних сировинних» - то воно не є «екологічно чистим» та непридатне для виготовлення продуктів дитячого харчування? Хоча з точки зору здорового глузду первинною все ж має бути відповідність молока певним стандартам щодо фізико-хімічних, санітарно-гігієнічних та мікробіологічних показників, таких як вміст сухих речовин, жиру та білка, кількість соматичних клітин, дотримання умов його зберігання та інших.

Наприкінці декілька слів щодо особливостей сертифікації та маркування органічної продукції та органічних продуктів харчування.

Зараз на багатьох товарах все частіше можна побачити різноманітні маркування, які тим чи іншим чином вказують на їх «екологічність». Проте слід розрізняти, про що йде мова - про безпеку продукції для навколишнього середовища або про її особливі споживчі якості, наприклад, особливий «природний» смак або відсутність генетично модифікованих складових. Так в рамках «Програми екологічного маркування в Україні» Всеукраїнської громадської організації «Жива планета» знак маркування «Екологічно чисто та безпечно» (рис. 1 а) надається продукції, яка пройшла процедуру сертифікації відповідно до міжнародного стандарту ISO 14024 в міжнародній системі незалежної сертифікації SIC (System of Independent Certification). Знак маркування «екологічно чистий» (рис. 1 б) надається продукції після її сертифікації органом з добровільної сертифікації (ОДС) (реєстраційний № ОДС-42 Держстандарту України від 04.01.2002 р.) еколого-медичного науково-виробничого підприємства «Екомедсервіс».

а) б)

Рис. 1. Знаки екологічного маркування:

а) «Програма екологічного маркування в Україні» ВГО «Жива планета»

б) Орган з добровільної сертифікації НВП «Екомедсервіс»

екологічний органічний землеробство сівозміна

Згадані види екологічної сертифікації є необов'язковими та свідчать про відповідність ряду певних екологічних вимог, тобто вираз «екологічно чисто та безпечно» вказує на те, що умови виробництва, вживані технології, та отримана продукція не спричиняють або мінімізують шкоду навколишньому середовищу протягом всього життєвого циклу продукції від створення до утилізації. Таке маркування можна зустріти на продукції будь-якої галузі - від побутової техніки і комп'ютерів до косметичних засобів та синтетичних агрохімікатів. Звичайно, що така сертифікація та маркування не мають жодного відношення до продукції органічного сільського господарства та органічних продуктів харчування.

Треба розуміти, що «органічними» продукти харчування (або продукція сільськогосподарського виробництва) можуть бути лише тоді якщо вони відповідають всім нижченаведеним умовам:

а) отримані або вироблені сертифікованим «органічним» господарством (виробником);

б) отримані або вироблені з дотриманням «органічних» правил та технологій;

в) відповідають «органічним» стандартам, та

г) марковані відповідним зареєстрованим «органічним» товарним знаком.

Коли мова йде про органічну продукцію та розвиток її ринків надзвичайно велику роль грає «органічна» гарантійна система, що включає спеціалізовані сертифікаційні та інспекційні органи. Ця система в своїй діяльності використовує правові норми, які встановлюють обов'язкові вимоги, що використовуються для державного регулювання так і певні визначені стандарти, які є добровільними угодами - результатом досягнення визначеного консенсусу споживачів і виробників товарів і послуг. У сучасному світі переважає тенденція заміни правових норм щодо органічної продукції стандартами, оскільки останні - більш прості в застосуванні і легше піддаються міжнародної гармонізації, а також через політику дерегулювання, що здійснюється в багатьох країнах. Система інспекції органічної продукції в більшості країн ЄС є змішаної - державно-приватною. Державні органи здійснюють акредитацію приватних сертифікаційних установ та нагляд за їх діяльністю. Вже ці установи, у свою чергу, контролюють виробників сільськогосподарської продукції, підприємства переробної промисловості і імпортерів з інших країн, а також сертифікують їх місце розташування/обладнання/технології/продукцію згідно тим або іншим «органічним» стандартам, що повинні бути узгодженими із базовими стандартами IFOAM. Експорт органічної продукції в ЄС з інших країн передбачає обов'язкова наявність сертифіката, виданого сертифікаційною установою, акредитованою в ЄС.

Таким чином, ця гарантійна система (сертифікації, інспекції та маркування) забезпечує відповідність органічним стандартам усього процесу сільськогосподарського виробництва і переробки до рівня кінцевої продукції, включно з її пакуванням, маркуванням та доставкою споживачам.

В Україні на сьогодні налічується вже більше 70 «органічних» господарств, проте всі вони сертифіковані іноземними сертифікаційними компаніями у відповідності до західних «органічних» стандартів. Роботи із створення вітчизняного сертифікаційного органу та власних «органічних» стандартів в Україні тільки розпочалися. Велику допомогу у цьому надає Швейцарське агентство з співробітництва та розвитку (SDC) та Швейцарський державний секретаріат з економічних питань (SECO). Продовжується робота з підготовки проекту закону України «Про органічне сільське господарство», який має регулювати всю діяльність з органічного виробництва. Тому з метою недопущення «лінгвістичного хаосу», недобросовісної конкуренції, фальсифікацій та непорозумінь дуже важливо законодавчо закріпити використання в Україні лише одного з вищенаведених термінів, а саме «органічний», коли мова йде про органічне сільське господарство та його продукцію та надати чіткі та зрозумілі визначення - що саме мається на увазі під термінами «органічне сільське господарство» та «органічні продукти харчування».

Размещено на Allbest.ru