Історія землекористування в Тернопільській області у 70 - 90-ті роки: проблеми та шляхи поліпшення земельних угідь

Історія землекористування у Тернопільській області в 70 - 90-ТІ рр.: проблеми та шляхи поліпшення земельних угідь

Здавна наші предки із любов`ю та повагою ставилися саме до землі. І це не дивно, адже земля їх годувала, тому землею дорожили. Не раз між батьком і сином, матір`ю і дочкою, при одруженні виникали суперечки щодо виділення їм у спадщину землі. Діти намагалися заволодіти якомога більшою її частиною, адже в ті часи з розмірами землі люди судили про багатство та добробут людини, а основним багатством була саме земля. Люди були дбайливими господарями і тому намагались поєднати свій антропогенний вплив на навколишнє середовище, особливо на земельне угіддя, не завдаючи їм при цьому значної шкоди. Проте минали роки, століття і ставлення людини до земельного фонду змінилося на гірше. Особливо - в XX столітті, а саме в період радянської влади.

Радянська система намагалася зламати, викорінити і знищити в українців дух дбайливого господаря, називаючи таких куркулями, ворогами народу і відповідно депортуючи їх у Сибір. Натомість вводили колективну систему господарювання - колгоспно-радгоспну, в якій уже не було конкретного господаря, земля належала всім, тобто була державною. В українців у зв`язку з цим склався стереотип: раз державне - значить нічиє, а раз нічиє, то можна розкрадати і взагалі ставитись аби як, адже це не моє. Ось і почала «господарювати» комуністична партія, вказуючи селянам, що, де і як сіяти, скільки вносити добрив, осушувати та здійснювати меліорацію землі, намагаючись таким чином збільшити насамперед кількість сільськогосподарської продукції, але при цьому не задумуючись, як такі заходи можуть вплинути на стан земельного фонду. А наслідки не забарилися, особливо яскраво вони проявилися у 1960-1990 роках.

Протягом 1966 - 1970 років площі сільськогосподарських угідь зменшились в Україні на 800 тисяч гектарів. Причому, резерви для розширення площ продуктивних земель були надто обмеженими [1: арк.22].

Важливою проблемою, що вплинула на стан земельного фонду, було збільшення із року в рік осушених та меліоративних земель, їх нераціональне використання. Так, у 1969 році в Тернопільській області 6,2 тисячі гектарів осушених земель залишалися під малопродуктивними сінокосами і пасовиськами, із них в колгоспах Зборівського району - 925 гектарів, Підволочиського - 625 га. Несвоєчасно проводилося промивання засолених земель, гіпсування солонцьованих грунтів і здійснення інших заходів, спрямованих на підвищення якості земель [2: арк.206-207].

За станом на 7 серпня 1970 року в області було провапновано 228 тисяч гектарів кислих грунтів. Проте часто вапняки вносили без врахування кислотності грунтів. В області протягом 1966-1970 років осушено і передано колгоспам 20 тисяч гектарів землі. Загальна площа осушених земель становила на 7 серпня 1970 року біля 40 тисяч гектарів. Проте майже 300 гектарів осушених угідь колгоспи не могли використати через недоброякісне проведення будівельних робіт. Осушені системи виходили з ладу, а земельні площі знову заболочувались [3: арк.184-186].

Із року в рік не виконувались постанови уряду УРСР та обласної Ради народних депутатів, спрямовані на поліпшення якості земельного фонду. Так, на 1970 рік планували провести осушення заболочених земель на 4120 гектарах, створити полезахисні смуги на 120 гектарах, посадити ліс на балках, пісках, берегах річок, водоймів та інших непридатних землях на 160 гектарах, провести залуження схилів на 300 гектарах, освоїти грунтозахисні сівозміни на площі 43 тисячах гектарів, здійснити вапнування кислих грунтів на 70 тисячах гектарів [4: арк. 98].

Реальне виконання плану було таким: провапновано кислих грунтів - 59 тисяч гектарів - 83,8% плану, грунтозахисні сівозміни в області освоєні на 86%, а у господарствах Тернопільського, Лановецького, Шумського, Бережанського, Зборівського районів грунтозахисні сівозміни освоєні лише на 74 - 84%. У Зборівському районі невиконаний план залуження схилів, у Чортківському і Підволочиському - заліснення балок і ярів [5: арк. 123-124].

Іншим негативним чинником антропогенного впливу на земельні ресурси стало надмірне внесення у грунти мінеральних добрив. Так, згідно з доповідю про основні напрямки хімізації сільського господарства країни на період до 1980 року, яка була схвалена постановою ЦК. КПРС і Ради Міністрів СРСР від 20 червня 1970 року № 574, головним напрямком у розвитку сільського господарства на 1971 - 1980 роки мала бути подальша його інтенсифікація на основі хімізації, широкого розвитку меліорації. Виробництво мінеральних добрив планували довести у 1975 році до 90 млн. тонн, 1980 - до 150 млн. тонн умовних одиниць (туків). Передбачали розробити нові методи отримання концентрованої кислоти і добрив, а на їх основі - нові види азотних, фосфатних і комплексних добрив. Виробництво хімічних засобів захисту рослин в СРСР значно збільшилось і на 1970 рік становило 165 тисяч тонн проти 103 тисяч тонн у 1965 році. На 1980 рік планували виробництво хімічних засобів захисту рослин збільшити до 600 - 650 тисяч тонн умовних одиниць. Все це пояснювали тим, що хімізація є головною ланкою у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції. Без широкого розвитку виробництва мінеральних добрив та іншої продукції хімії неможливо за короткі терміни підняти продуктивність сільськогосподарського виробництва. Тому прискорений розвиток мінеральних добрив та інших хімічних засобів на період 1971 - 1980 років повинен стати важливим народногосподарським завданням [6: арк.78-92.].

Відповідно до загальносоюзних завдань з хімізації сільського господарства, Тернопільська обласна станція захисту рослин у 1971 році збільшила загальний обсяг робіт із хімічного захисту рослин проти 1970 року на 138,8 тис. га. В 1971 році було хімічно прополото 75 тис. га, або на 61,1 тис. га. більше, ніж у 1970 році. Протягом 1971 - 1975 років застосування гербіцидів зросло в 7 разів. Обсяг хімічних робіт збільшився на 132,5 тис. га, обсяг робіт із хімічного захисту садів - до 55,1 тис. га, на всій площі плодових насаджень було проведено п`ятикратну комплексну хімічну обробку садів комбінованими розчинами. В 1971 р. обсяги хімічних робіт на овочевих культурах зросли майже в 2 рази, а в 1975 - в 7 разів проти 1970 р. і досягли 22 тис. га, обсяг хімічних робіт досяг на цукрових буряках 220 тис. га, на картоплі - 260тис. га [7: арк.1-2].

За станом на 1975 рік в області нараховувалося 987,3 тис. га.сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі - 887,6 тис. га.,садів 10,9 тис. га. хімічна обробка грунту проведена на 1352,3 тис. га..Всього використано отрутохімікатів 334,8 тонни. Для боротьби з колорадським жуком у 1976 році на земельні ресурси додатково ввели 80% хлорофосу - 300 тонн, дісперолю, ділору - 50 тонн, хлорокису міді, купрозану - 40 тонн [8: арк.4,7,96,103]. На 1976 рік планували хімічну обробку провести на 200 тисячах гектарів.

Про стан земельного фонду в районах області можна судити із звіту по Бучацькому району про виконання постанови від 28 січня 1976 року № 39 «Про основні заходи по підвищенню родючості грунтів УРСР у 1976-1980 роках», згідно з якою перевіряли роботе партійних організацій та правлінь колггоспів з підвищення ефективності використання землі та її родючості. В окремих господарствах добрива застосовували без врахування типу грунту, план вапнування кислих грунтів виконано на 92%. В районі нараховувалося 8,2 тис. га осушених земель, з яких використовували 7,6 тис. га, але врожайність на цих землях значно нижча, ніж середньорайонна. В господарствах району 660 га меліорованих земель під сіножаттями і пасовищами використовували неефективно. За 7 місяців 1976 р. проведено робіт з будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд на суму 24 тис. крб. або 35% річного плану. Оранка впоперек схилів проведена на 55% площ, культтехнічні роботи - на 61% [9: арк.53-55].

За станом на 1976 рік у Тернопільській області відмічалось зменшення земельного фонду, який нараховував 986 тис. га сільськогосподарських угідь.

У боротьбі із колорадським жуком протягом 1976 року були забруднені землі хімікатами у такій кількості: 65% поліхлорпінену - 88,6 тонн на 43,5 га, 50% хлорофосу - 76,8 тонн на 47,3 га, 50% поліфлоркаморену - 3,7 тонн на 1,8га, 20% метафосу - 15,1 тонн на 8 га, 75% ДДТ - 8,4 тонн на 2,9 га, ДДF - 27,6 тонн на 4,8 га, всього використано 224,1 тонни на 117,8 тис. га. У зв`язку з цим обласна інспекція по карантину рослин категорично заборонила в області використання хлорорганічних препаратів у боротьбі із колорадським жуком та вказала скоротити обсяги хімічних обробок проти колорадського жука [10: арк.94,102.]

Тим часом продовжувало зростати застосування мінеральних добрив. Так у 1977 році в Бучацькому районі на гектар орної землі внесено 8,1 умовної одиниці (туків) мінеральних добрив, що на 1,8 більше, ніж у 1971 році. Поруч з цим у районі не здійснювався комплексу агротехнічних заходів на еродованих землях [11: арк. 115].

Згідно з інформацією обласного об`єднання «Сільгосптехніка», у 1977 році вапнування кислих грунтів проведено на площі 76,1 тис.га, при плані 73,5тис.га, внесено мінеральних добрив 84,3 тис.тонн на 106,7 тис. га при плані 100 тис. га. [12: арк.95].

За станом на червень 1978 року поставки мінеральних добрив збільшились у 2,5 рази, у 1977 році їх фонди сягали 629 тисяч тонн, у 1978 році на гектар орної землі вносили 6,5% умовних одиниць (туків) проти 2,6% у 1965 році [13: арк.6]. У цей час хімікатами було оброблено 673 тис. га цукрових буряків, 470 тис. га зернових культур, 1338,5 тис. га картоплі, 175,1 тис. га льону, 43 тис. га виноградників, 150 тис. га садів, 297 тис. га овочів.

На 1978 рік загальна площа сільськогосподарських угідь становила 5469,2 тис. га, з них ріллі - 3723,5 тис. га [14: арк.6-7].

Була проведена робота з визначення залишкових кількостей отрутохімікатів у грунті, контроль здійснено в 55 районах, 203 господарствах, проаналізовано 243 зразки. У земельних угіддях колгоспів області виявлено зразки отрутохімікатів (0,2 - 0,8 мг/кг ґрунту хлорорганічних, 0,6 - 1 мг/кг грунту хлорофосу, 0,3 - 1 мг/кг грунту граногану) [15: арк.55].

У Підволочиському, Бучацькому, Тернопільському районах протягом 1979 року завдання з вапнування виконували незадовільно, внаслідок чого кислотність грунтів нез меншувалася [16: арк.162].

Протягом 1979 року хімічний обробіток проводили на 912,2 тис. га цукрових буряків, 504,4 тис. га - зернових культур, 1357,4 тис. га - картоплі, 139 тис. га льону, 100 тис.га виноградників, 194,5 тис. га садів, 73 тис. га овочів.

Загальна площа сільськогосподарських угідь становила на 1980 рік 5469,2 тис. га, з них ріллі - 3723,5 тис. га [17: арк.5-6].

Враховуючи забрудненість земельних ресурсів внесенням мінеральних добрив, виконком Тернопільської Ради народних депутатів 30 серпня 1979 р. видав розпорядження встановити відповідальність керівників сільськогосподарських органів за застосування хімічних засобів захисту рослин, розробити і здійснити протягом 1981-1985 рр. заходи по ефективному використанню безпечних для людини і навколишнього природного середовища біологічних засобів захисту рослин, здійснювати систематичний контроль за правильним застосуванням і підвищенням ефективності використання хімічних засобів захисту рослин в сільському господарстві [18: арк. 79-80].

У 1980 році хімічну боротьбу було проведено проти шкідників та хвороб на 4900 тис. га., хімічний обробіток був проведений: цукрові буряки - 836,7 тис. га., зернові культури - 472,4 тис. га., картопля - 1237,5 тис. га., льон - 171,9 тис. га, виноградники - 37,8 тис. га., сади - 154,2 тис. га., овочі - 76,4 тис. га. Спеціалісти Тернопільської міжобласної контрольно-токсичної лабораторії відібрали зразки грунту, і було виявлено, що в окремих господарствах зразки містять значні залишки отрут (0,1 - 0,7 мг/кг хлорорганічних, хлорофосу - 0,4 - 1мг/кг, метафосу - 0,8 - 1,3 мг/кг, цінебу - 0,9 - 1,7 мг/кг грунту.) [19: арк 3, 4,50 ].

У 1976 році всього було витрачено пестицидів і гербіцидів для боротьби із шкідниками, хворобами рослин - 3612,2 тонн, у 1977 - 3935,1 тонн, 1978 - 3845,1 тонн, 1979 - 4170,1 тонни, у 1980 р. - 3496,4 тонн [20: арк. 40].

У 1982 р. критичний стан земельних ресурсів склався у Бережанському районі, так, згідно зі звітом сільськогосподарських органів цього району від 11 березня 1982 р., не були виконані завдання з реконструкції осушувальних систем, порушувались рекомендаційні норми внесення мінеральних добрив. У половині господарств не мали сховищ для отрутохімікатів. У багатьох господарствах низька ефективність використання меліорованих земель, не вели належний нагляду за осушувальними системами, не вживали належних заходів для дотримання термінів і високоякісного виконання протиерозійних робіт. У господарстах не мали машин і механізмів для протиерозійною обробітку грунту, не освоїли грунтозахисних сівозмін [21: арк. 33].

Базуючись на постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 23 жовтня 1984 року № 1082 «Про довготривалу програму меліорації і підвищення ефективності використання меліорованих земель», бюро обкому Компартії України і виконком обласної Ради народних депутатів 27 грудня 1984 року прийняли постанову, яка передбачала введення в експлуатацію у 1986 - 1990 рр. за рахунок державних капіталовкладень 4 тис. га. зрошувальних земель та 30 тис. га осушувальних угідь, культтехнічні роботи провести на 8 тис. га. Важливим було те, що у постанові зверталась увага на попередження можливого негативного впливу меліорації на навколишнє середовище, збереження водоболотних масивів та інших територій, які мають важливе екологічне значення. Мінеральні добрива мали вносити тепер із розрахунку не менше 330 - 350 кг (у діючій речовині) на кожний гектар зрошувальних земель. Передбачали довести до 2000 р. площі зрошувальних земель до 20 тис. гектарів і осушувальних земель з двостороннім регулюванням до 225 га [22: арк. 112-113].

З метою покращення земельного фонду Тернопільської області пленум обкому Компартії України від 18 червня 1986 року у своїй постанові зобов`язав кожний колгосп і радгосп області розробити і застосовувати науково обгрунтовану систему землеробства [23: арк. 142].

Проте постанови обкому Компартії України та виконкому обласної Ради народних депутатів, спрямовані на покращення стану земельних ресурсів, не виконувались. Це засвідчила XXII конференція Тернопільської обласної партійної організації, яка відбулася 9 грудня 1988 р., де у доповіді секретар обкому компартії України В. Острожинський наголошував, що в сільському господарстві різко збільшились обсяги використання мінеральних добрив, інших хімічних засобів. Кожний четвертий вид пестицидів, який використовується, особливо шкідливий і високотоксичний. У той же час екологічним вимогам відповідають лише 60% сховищ для хімікатів, кожне п`яте сховище для зберігання мінеральних добрив - у аварійному стані. Внаслідок розорювання берегів рік щорічно з полів змивається до 970 тисяч тонн гумусу, мають місце серйозні порушення агротехніки при використанні мінеральних добрив і отрутохімікатів. Тому необхідно організувати роботу по охороні і раціональному використанні земель, розробити і здійснити комплексну програму «Екологія» [24: арк. 27-28,184-189].

Проте відчутних змін на краще не сталося: у доповіді від 19 травня 1989 року В.Острожинський, відзначав, що незадовільно поставлена робота з підвищення родючості грунтів, допускаються грубі порушення при застосуванні мінеральних добрив і отрутохімікатів, що негативно впливає на якість продукції і навколишнє середовище. Слабо впроваджується контурно-меліоративна система організації території господарств [25: арк.16.]

Не діяв розроблений комплексний план заходів щодо застосування досягнень науки і передового досвіду у сільськогосподарське виробництво на 1981-1985 роки і на період до 1990 р., згідно з яким мали бути впровадженні у виробництво ефективні технології використання мінеральних добрив залежно від грунтокліматичних умов зон, а також на осушувальних і зрошувальних землях. Необхідно було взяти під особливий контроль вивчення впливу мінеральних добрив та інших хімічних препаратів на якість і біологічну повноцінність сільськогосподарських продуктів, їх вплив на забруднення навколишнього середовища, а також розроблені прогресивні методи експлуатації зрошувальних і осушувальних систем, які б забезпечили ефективне використання водних і земельних ресурсів [26: арк. 48-49]. Заходи, звичайно, хороші, але, на жаль, так і залишилися невиконаними.

Частково був реалізований перспективний план хімічного захисту сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур`янів, розрахований на період 1975-1990 років у колгоспах і радгоспах Тернопільської області. Суть його полягала в тому, що з метою недопущення забруднення отрутохімікатами продукції рослинництва, тваринництва і навколишнього середовища загальні обсяги хімічних робіт у господарствах області з кожним роком мали зменшуватись, у майбутньому асортимент біологічних методів мав значно розширитися. По суті, так і було. Обсяги робіт із захисту сільськогосподарських культур шляхом застосування біологічних препаратів мали зрости до 600-800 тисяч гектарів (у переводі на 1 слід). Загальний обсяг робіт із хімічного прополювання більшості сільськогосподарських культур від бур`янів мав зрости до 200-250 тис. га. Боротьбу з шкідниками садів мали вести лише за допомогою біологічного методу. Роботи з хімічного обробітку посівів повинні були проводитись лише після детального обстеження площ агрономом-ентомологом щодо доцільності хімборотьби. Відзначалося, що на овочевих культурах обсяги хімічних робіт різко знизяться, боротьба проводитиметься лише за допомогою біологічних препаратів. Починаючи з 1975 року, хімічна боротьба з колорадським жуком поступово буде повністю замінена біологічним методом. Протягом 1973 - 1975 років боротьба з мишовидними гризунами буде повністю замінена біологічним методом [27: арк. 2]. Але в середині 1980 років продовжували застосовувати хімікати у боротьбі з гризунами та колорадським жуком.

Таким чином, хімічні заходи боротьби не проводили на початку 1990 років з обов`язковим врахуванням економічної необхідності і господарської доцільності їх застосування.

Повернемось до проблеми меліорації та осушення земельних угідь. Народногосподарським планом 1974 року було передбачено осушити заболочені і перезволожені землі на 5340 га, фактично осушено і перевдано господарствам 5354 га, або 100,3%, в тому числі осушено при плані 4700 га, 4859га, або 100,3%. Введено в експлуатацію 490 га зрошувальних культурних пасовищ в колгоспі «Маяк» Гусятинського району. Використано кошти на проведення робіт по меліорації земель у сумі 4894 тис. крб., або 100%. Проведено культтехнічних робіт на землях, що не потребують осушення, на 1249 га при плані 1200 га, або 104% [28: арк. 17].

Протягом 1971-1975 років з метою забезпечення подальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції за рахунок розширення площ зрошувальних земель по Тернопільській області мали бути побудовані зрошувальні ділянки на 3 тис. га, щорічно передбачати у бюджеті області довготермінові кредити для надання їх колгоспам і радгоспам на будівництво зрошувальних ділянок. Таку постанову прийнло бюро обкому Компартії України було 13 грудня 1971 року [29: арк.19]

Встановлені завдання з меліорації землі на 1971-1975 роки були виконаними. В колгоспах і радгоспах області з наявних 182 тис. га перезволожених і заболочених земель, за станом на 1 січня 1976 року було осушено 68 тис. га. За 1971-1975 роки на меліоративне будівництво направлено 20,3 млн. крб. державних капіталовкладень і введено в дію 26 тис. га осушених земель. П`ятирічне завдання виконано на 114%. Проте значна частина осушених земель у господарствах області була відведена під сіножаті і пасовища (15,4 тис. га), яку використовували незадовільно внаслідок того, що не проводилось своєчасного докорінного і поверхневого поліпшення через нестачу насіння бобових і злакових трав [30: арк. 23-25].

У постанові бюро обкому Компартії України і виконкому обласної Ради депутатів трудящих від 22 жовтня 1976 року «Про меліорацію земель на 1976-1980 роки і заходи по покращенню використання меліорованих земель в області», зазначалось, що порівняно із VІІІ п`ятирічкою площа зрошувальних і осушувальних земель збільшилась на 40% і становила 70 тис. га. Протягом 1976-1980 років потрібно ввести в експлуатацію за рахунок державних капіталовкладень 27 тис. га осушувальних і 3 тис. га зрошувальних земель за рахунок засобів колгоспів [31: арк. 131,133].

У 1976 році здано в експлуатацію 8,1 тис. га осушених земель, при плані 6,5 тис. га. На 1,5 тис. га перевиконано завдання двох років п`ятирічки.

За станом на 1 січня 1978 року в господарствах області було 80 тис. га осушених земель, з них сільськогосподарські угіддя становили 75,7 тис. га. Планом 1977 року передбачали провести осушення земель за рахунок державних капіталовкладень на 6,5 тис. га, фактично введено в експлуатацію 7,9 тис. га, або 121%. Введено зрошення земель за рахунок державних капіталовкладень на 680 га при плані 620, або 109, 8%, і за рахунок колгоспів 378 при плані 335 га [32: арк. 68,73-74].

Збільшення кількості осушених та зрошувальних земель і надалі негативно відбивалось на стані земельного фонду Тернопільської області. Так, в окремих господарствах був послаблений контроль за використанням осушених земель, у багатьох - осушені землі не покращувались, не проводили належного технічного догляду за ними, використовувалися під малопродуктивними пасовищами, сіножатями. Найбільше таких площ було у Теребовлянському - 1950га, Кременецькому - 729 га, Шумському - 378 га районах. Будівельні організації «Тернопільводбуд» не виконували доведеного плану по будівництву протиерозійних, гідротехнічних споруд. Порушувались терміни введення в дію об`єктів, допускалась низька якість робіт. Завдання 1979 року виконано тільки на 37%. Ці недоліки були наслідком того, що обласне управління сільського господарства, трест радгоспів, обласне управління меліорації і водного господарства, трест «Тернопільводбуд», управління експлуатації осушувальних систем і гірських річок, облсільгосптехніка не здійснювали належного контролю за будівництвом і використанням меліоративних земель, збереженням і експлуатацією поливної техніки [33: арк. 11-12]. Мали місце факти грубого порушення земельного законодавства, не дотримувалися умови по збереженню родючого шару грунту, неякісно і несвоєчасно виконували роботи по рекультивації використаних площ, засмічувались відходами орні землі.

За три роки 10-ї п`ятирічки рекультивовано 509 га земель, зменшено виділення сільськогосподарських угідь для несільськогосподарських потреб, але незважаючи на це, окремі організації області самовільно захоплювали земельні наділи. Так, Козівська міжколгоспна будівельна організація самовільно захопила 1 гектар орної землі під розробку глиняного кар`єру, Козівський філіал Микулинецького об`єднання по меблях і деревообробці - 1 гектар орної землі під розширення глиняного кар`єру. Ці організації, розробляючи глину для виробництва цегли, змішували її із родючим шаром грунту. Тернопільський кар`єр міжобласного виробничого об`єднання забруднив виробничими відходами 2 гектари орної землі. Велико-Бірківське об`єднання будівельних матеріалів продовжувало розробляти кам`яні кар`єри в колгоспах Підволочиського району, хоч термін користування ними закінчився відповідно у 1972 і 1974 роках. Хоростківський цукровий завод не повернув Тернопільській обласній державній сільськогосподарській дослідній станції 11 гектарів землі. Облдорбуд, за яким значилось 58га землі, і облміжколгоспбуд - 73 га, із року в рік не виконували завдань по їх рекультивації. Не забезпечувалась також рекультивація і збереження шару ґрунту на заводах і в кар`єрах Зборівської, Тернопільської, Бережанської, Козівської, Кременецької, Борщівської міжколгоспних будівельних організацій [34: арк. 92-93]. Таких прикладів порушення земельного законодавства та недбайливого ставлення до земельних ресурсів в області можна було навести чимало.

За три роки 10-ї п`ятирічки здано в експлуатацію 25 тис. га осушених і 2,4 тис. га зрошувальних земель. Порівняно з 9 п`ятирічкою площі меліоративних земель зросли на 29% і становили 94,2 тис. га.

За станом на 27 серпня 1981 року за період з 1966 року в області були здійснені великі обсяги меліоративних робіт. У результаті площа осушених земель збільшилась у 4,8 рази і становила 103,2 тис.га, а зрошувальних досягла 7,4тис.га. Тільки за 10 п`ятирічку в експлуатацію введено 40,4 тис. га осушених і 3,3тис. га зрошувальних земель. На 1981-1985 роки планували ввести в експлуатацію ще 4 тис. га зрошувальних земель, осушити 38 тис. га сільськогосподарських угідь і додатково ввести в дію 12 тис.га осушених земель [35: арк. 93,96].

На 1982 рік у Тернопільській області перезволожених і заболочених земель нараховувалось більше 250 тис. га, осушено і зрошено 121 тис. га, тобто кожний 7 гектар [36: арк. 10].

Але стан осушених та зрошувальних земель не покращувався, а навпаки - погіршувався. Так, у звіті бюро Тернопільського обкому компартії від 24 листопада 1988 року зазначалось, що з початком п`ятирічки не освоюються засоби на проведення протиерозійних і протипаводкових заходів, рекультивацію і глибоке розпушування земель. Розтягуються терміни меліоративного будівництва, не завжди враховуються питання охорони навколишнього середовища. Не виконуються завдання переводу осушних систем на подвійне регулювання водного режиму. Нема чіткої перспектива осушення перезволожених угідь. Займаючи 17% усіх сільськогосподарських угідь, меліоровані землі дають лише 15% валової продукції рослинництва. Віддача зрошувальних земель у 2 рази нижча, ніж у середньому в республіці [37: арк. 33-34].

Який же стан земельного фонду був у районах області у середині 1980 років? Так, у Теребовлянському районі земельний фонд характеризувався високим рівнем освоєності. Щорічно меліоративні роботи в районі проводили в межах 1000 га. Осушених земель у районі за станом на 1985 рік було 20714га, зрошених - 491 га. Всі господарства району мали осушені землі. Планами на 12-у п`ятирічку намічено освоїти 3 тис. га осушених та 100 га зрошених земель [38: 3].

У Бережанському районі загальна площа еродованих земель становила на 1985 рік більше 23 тис. га, в тому числі понад 15 тис. га ріллі [39: 2].

У Бучацькому районі за станом на 1985 рік розораність сільськогосподарських угідь склала 90%, 18,4 тис. га ріллі, або 32% піддавались водній ерозії, а понад 3 тис. га займали схили на крутизні 5°. Такий обробіток грунтів не сприяв збереженню верхнього родючого шару. [40: 3].

Для збереження і підвищення родючості земель у Підволочиському районі в 1987 році було розроблено цільову комплексну програму «Агрокомплекс». Вона охоплювала ряд заходів, спрямованих на підвищення вмісту гумусу в грунті шляхом внесення органічних добрив, боротьбу з водною ерозією, розкислення земель. У районі тоді було біля 30% кислих та слабокислих грунтів [41: 4].

За станом на 1989 рік продовжував погіршуватися стан земельних ресурсів у Теребовлянському районі. Тут спостерігалась тенденція до збільшення розорюваності сільськогосподарських угідь із 90,8% у 1965 році до 92,9% у 1988 році. У ряді колгоспів цей показник був ще вищим. Орні землі скоротились на 208 га, а за рахунок рекультивації не поновлено жодного гектара. Кількість еродованих земель досягла 10,8 тис. га, або 13,1% від усієї ріллі. Для порівняння: у 1961 році їх було 10 тис. га, або 12,3%. Збільшилось використання мінеральних добрив, внесення яких протягом 1988 року зросло на 11% у діючій речовині, на 18% збільшився розхід пестецидів порівняно з 1987 роком [42: 3].

Не кращий стан земельного фонду був і в Чортківському районі. За станом на 1989 рік район охоплював 90344 гектарів землі, у тому числі 60593 гектари ріллі. Порівнюючи з 1985 роком, орні землі зменшились на 1486 гектарів. Значна частина виробничих приміщень без погодження з районним земельним відділом розміщувалася на орних землях. При будівництві на продуктивній землі будівельні організації не знімали родючого шару грунту. Порівняно з 1979 роком в 11 господарствах області зменшився вміст гумусу в грунті. Мінеральні добрива часто вносилися під сільськогосподарські культури в нормах, які не відповідали рекомендованим. У 1988 році із 478 відібраних зразків овочевої продукції, у 53 були перевищені допустимі норми вмісту нітратів. Невикористовували особливо небезпечний засіб для боротьби з колорадським жуком - хлорофос, який діє через дихальні шляхи і шлунково-кишковий тракт, впливає на ферментні системи крові, введений з їжею, хлорофос дає у 45%, а через шкіру - в 53% злоякісні пухлини. Експлуатація 8208 га осушених земель велась неефективно [43: 2].

У загальному на 1990 рік розораність у Тернопільській області склала 69,4%, під ерозією було 38,5% сільськогосподарських угідь; загальна площа сільськогосподарських угідь Тернопільщини становила 970,2 тис. га., з них ріллі - 880,8 тис. га, еродовані землі в області - 410,7 тис.га., з них ріллі - 303,8 тис. га., 6,4 тис. га ярів та 11,8 тис. га балок. Площа еродованих земель у господарствах області за 25 років (1963 - 1988) збільшилась на 49%. Щорічно з кожного гектара орних земель у середньому по області виноситься в результаті ерозії біля 24,5 тис тон дрібнозему, 0,97 млн. т. гумусу, фосфату - 1,8, калію - 2. В області зросла на 27 - 53% площа глеєвих і глеюваних грунтів, що привело до розширення площ мочаристих грунтів, активізації зсувних процесів. У 1988 році в області площа сільськогосподарських угідь під дією водної ерозії склала 303 тис. га., порушені землі в області - 15 тис. га.

У 1989 році 43% ріллі Тернопільської області були еродованими. Найбільше ерозійних земель було у Шумському, Лановецькому, Бережанському районах (понад 45% площі) [44: 29,122].

З метою визначення об`єктивного стану земельного фонду у 1990 році обласна проектно-вишукувальна станцієя хімізації сільського господарства перевірила земельні угіддя в усіх районах області. Результати засвідчили, що потребують захисту від водної ерозії - 351,4 тис. га., в тому числі ріллі - 327,2 тис. га. Найбільш питома вага за кількістю еродованих земель припадає на господарства Бережанського, Кременецького, Зборівського, Збаразького, Монастириського, Шумського районів, тут ерозії було піддано 64 - 91 % орних земель. Тільки за останніх 20 років кількість еродованих орних земель зросла на 23% (75,6 тис. га.), у Бучацькому - 54,4%, Козівському - 51,9%, Кременецькому - 43,8%, Зборівському - 40,9%, Тернопільському - 20,5%. Щорічно на території області змивається біля 22 млн. тонн поверхневого шару, тобто губиться родючий шар на площі 7 тис. га [45: 3].

За станом на 1.01. 1993 року розораність сільськогосподарських угідь склала 84,3%. Найбільш розораними були території Козівського і Підволочиського районів. 327 тис.га ріллі (37,5%) охоплено в області водною ерозією. 111,1 тис. га ріллі (12,7%) належить до категорії змитих і середньозмитих земель. Протягом 1992-1996 років в області для несільськогосподарських потреб у постійне користування було відведено близько 300 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 223 га ріллі. Теребовлянський, Підволочиський, Гусятинський райони, щодо розораності на їх частку припадало 90-92%. В результаті такого інтенсивного використання землі в області посилилися негативні процеси водної ерозії, якою охоплено понад 300 тис. га землі, що становить близько 37% її загальної площі. Більше 50% ріллі, яка піддається ерозії, зайнято чорноземами. Із цих площ грунтів 26 тис. га піддаються ерозії у Зборівському, 18 тис. га - Козівському і більше 15 тис. га - у Збаразькому районах. Понад 55 тис. га ясно-сірих і сірих опідзолених грунтів області також піддаються ерозії. Причому, 14тис.га оргних земель з цими ґрунтами - у Борщівському районі і 6 тис. га - у Монастириському. В області сильно і середньозмито 13% орних земель. Значний вплив на ерозію грунтів має велика крутизна схилів, понад 60 тис. га ріллі знаходиться на схилах крутизною 5-7°, що створює передумови для розвитку ерозії. Близько 10 тис. га цих земель знаходяться у Бережанському районі. В області спостерігаються випадки забруднення хімічними препаратами продуктів харчування і грунтів. Райсанепідстанції виявили залишки отрутохімікатів у 5% обстеженої харчової продукції, 12% - грунтових зразків. Продовжують скорочуватися обсяги робіт з підвищення родючості грунтів. Різко скоротилися обсяги виробництва вапнякового борошна, розкислення грунтів проведено лише на 1378 га. Не використовуються для підвищення родючості торф та накопичену на цукрових заводах після переробки цукрової сировини масу. У багатьох селах відбувається стихійне скидання сміття та інших відходів у неорганізованих місцях. Незадовільний стан із використанням цим відходів у Копичинцях, Бережанах, Кременці, Монастириськах та інших містах, внаслідок чого засмічуються і забруднюються земельні угіддя [46: арк. 5,12,67].

За станом на червень 1997 року в області нагромадилось 120 тонн заборонених, непридатних для використання пестицидів та отрутохімікатів. 35 об`єктів сміттєзвалищ комбінатів комунальних підприємств зайняли 75 гектарів землі. В області налічується майже 600 неорганізованих сміттєзвалищ. 1305 гектарів землі в області підлягають рекультивації, але чимало підприємств зволікають з цим, а місцеві ради не реагують. Непоодинокими стали випадки самовільного будівництва без погодженої проектно-кошторисної документації, без проведення її екологічної та санітарної експертизи. Так, наприклад, у Чорткові на захоплених землях самовільно збудовано 537 гаражів [47: 4]

Відчутне погіршення якості грунтів відбувається за рахунок вивезення найродючішого шару з цукровими буряками на цукрозаводи. На підприємствах цукрової промисловості області нагромадилося понад 10 млн. тонн високогумусних відходів. За даними обласної станції хімізації сільського господарства Чорнобильська аварія призвела до забруднення 26347 га сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі - 25266 га. Щільність забруднення становить 1-5кюрі/км2. Найбільше потерпіли Чортківський, Бучацький, Заліщицький, Борщівський райони. Внаслідок випадання кислотних дощів відбувається декальцинація грунтів, що погіршує їх якість. Великої шкоди земельним ресурсам завдає переущільнення грунту ходовими частинами тракторів, комбайнів та іншої грунтообробної техніки. Переущільнення грунтів призводить до зміни структури і пористості грунту, погіршення його водно-фізичних властивостей і повітрообміну, збільшенні поверхневого стоку та ерозії. Все це негативно відбивається на рості рослин і веде до зниження врожайності на 30-50%.

За станом на 1999 рік найбільшу занепокоєність і надалі викликає стан земельних ресурсів. Із загальної площі 1382,4 тис. га на ріллю припадає 883 тис. га або 64%. Якщо врахувати, що розораність території України складає 56%, то Тернопільщина є однією з найбільш розораних областей не тільки в Україні, а й у світі.

Загальна площа області протягом 1998 року не зазнала змін і становила 1382,4 тис. га. Трансформація відбулася у структурі земельного фонду. На 0,7 тис. га за рахунок відводів для всіх цілей зменшилися сільськогосподарські угіддя. З цієї ж причини на 0,5 тис. га скоротилася категорія інших земель і на 0,2 тис. га зменшив лісові площі. На 3,4 тис.га внаслідок залуження малопродуктивної ріллі зросли площі сіножатей і пасовищ. На 29 га зменшилися порушені землі за рахунок природної рекультивації та переведення таких ділянок у інші категорії.

Якщо у 1998 році на 1 га посіву було внесено 36 кг діючої речовини мінеральних добрив, то органічних - лише по 2,7 тонн.

Так і не знайдено джерел фінансування робіт з розкислення грунтів, ремонту і реконструкції осушувальних систем, гідротехнічних споруд. В межах 0,9-1кг/га залишилося внесення засобів хімічного захисту рослин. Ряд сільгосппідприємств через відсутність можливостей для придбання пестицидів майже не застосовують. Разом з тим в області нагромадилося 173 тонни отрутохімікатів. Проблема захоронення чи утилізації їх на рівні області не вирішується. Для несільськогосподарських потреб відведено 111 га, що дорівнює середньообласному показнику за останніх 5 років. Із них три чверті - для розширення природного заповідника «Медобори». Сільгоспугідь виділено лише п`яту частину від загальної кількості, до мінімуму скорочено відведення ріллі [48: арк. 1,3-4].

Таким чином, через безгосподарність агропромислових установ, іноді байдужість місцевої влади надмірне збільшення норм мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, їх неправильне внесення у грунт призвели до деградації земельних ресурсів області. Так, застосування азотних добрив сприяє нагромадженню стронцію, фтору і радіоактивних сполук, калійних - хлору. А мінеральні речовини, потрапляючи у грунт, змінюють його хімічний склад, підвищують кислотність, зменшують кількість карбонату і кальцію, що негативно впливає на ріст і розвиток рослин. Аналізи грунтів на ДДТ і гексахлоран, проведені в різних країнах показали, що навіть через 3,5 рокіу після внесення залишається до 60% від початкової їх кількості. Альдрин і дільдрин у дозі 11,2 кг/га зберігають токсичність протягом 8 років, гектахлор - 6 років. Досліди, проведені в Тернопільській області показали, що хлорофос зберігається 20 днів, а поліхлорпінен - 1 день після обробки [49: 7-8].

Іншим негативним чинником антропогенного впливу на земельний фонд області була непродумана державна політика щодо постійного нарощення кількості осушених та меліоративних земель. Так, протягом 1970-1990 років осушувальна меліорація приносила збитки і завдавала шкоди природі, адже порушував гідрогеологічний режим грунтових вод у прилеглій території, змінюється рослинний покрив, а на переосушених землях він майже зникає і навпаки, у деяких місцях відбувається підтоплення території.

Розвитку ерозії грунтів в умовах розчленованого рельєфу області сприяло недостатнє застосування агротехнічних протиерозійних заходів, зокрема недостатнє освоєння грунтозахисних сівозмін, обробіток і сівба впродовж схилів, вирощування просапних культур на крутосхилах, недостатнє залуження змитих земель, ненормоване випасання худоби на схилових землях.

Усі вищеназвані причини і призвели до сучасного катастрофічного стану земельних ресурсів у Тернопільській області.

Який же вихід із такого критичного стану?

Над проблемами поліпшення земельного фонду в цілому в Україні працює плеяда науковців із Української академії аграрних наук (УААН). Ця установа ще у 1992 році розробила національну програму охорони земель, порятунку грунтового покриву України, стабілізації і примноження родючих сил землі. Почав розробку меліоративного моніторингу Інститут гідротехніки і меліорації УААН. Академік УААН А.Г.Татаріко ще у 1993 році пропонував перейти на ресурсо-та енергозберігаючі технології і системи землеробства, застосування ефективних протиерозійних заходів: смугових посівів, грунтозахисних сівозмін, різні водорегулюючі земляні гідротехнічні споруди. Науковець пропонує шлях до практичного переходу від концепції інтинсифікації землеробства на всій території землекористування до концепції її локалізації в агроландшафтах. Названа система передбачає диференційоване використання земельних ресурсів залежно від інтенсивності використання; заборону на вирощування просапних культур на схилах крутіше 3°; необхідність максимального врахування грунтово-ландшафтних факторів і перехід від прямолінійно-прямокутної до контурної організації території; заміну відвального обробітку грунтозахисним; визначення насичення сівозмін окремими культурами з урахуванням грунтово-ландшафних факторів і біологічних особливостей культур; виведення із орних земель і консервацію сильноеродованих масивів. Потрібне негайне створення державної служби охорони грунтів, необхідно, щоб вона дійшла до районного рівня [50: 101-104].

Науковець М.М. Городній вважає: для того, щоб покращити стан земельного фонду України, необхідно запровадити принципи ландшафтного землеробства, що передбачають екологічно збалансоване співвідношення між природними та сільськогосподарськими угіддями (водні ресурси, ліс та агроекосистеми) і між окремими угіддями земель сільськогосподарського призначення (рілля, луки, пасовища, кормові угіддя). Для цього необхідно, на думку науковця, терміново вивести з ріллі 10-15 млн. га землі і перевести її в культурні сінокоси і пасовища, а в окремих випадках - під лісонасадження. Це дасть змогу зосередити фонди антропогенної енергії на екологічно благополучних частинах території агроландшафтів, уповільнити процеси ерозії грунтів [51: 27].

Що стосується заходів, спрямованих на покращення земельного фонду в межах Тернопільської області, то на думку науковця Б. Федуника необхідно вивести з орних земель площі водоохороних зон і схили з нахилом понад 70%, категорично заборонити на цих землях вирощувати просапні культури, провести заліснення схилів; у всіх селянських господарствах впровадити контурно-меліоративну систему організації території; вирішити питання поховання шкідливих відходів промисловості і отрутохімікатів [52: 151].

На нашу думку, слід також державі звернути особливу увагу на земельних власників, дбайливих господарів, тих, яких за радянської влади називали куркулями, а ми сьогодні таких людей називаємо фермерами, які із любов`ю ставляться до землі, опікуються нею, а та у свою чергу віддячує їм добрим врожаєм.

Таким чином, існують конкретні пропозиції науковців, необхідно, щоб державні структури прислухались до цих рекомендацій, і здійснювали фінансування даних проектів. Тільки таким чином можна добитися поліпшення стану земельного фонду у Тернопільській області зокрема і в Україні в цілому. Не слід забувати, що земля і надалі залишається головним національним багатством українського народу.

Список використаних джерел

1.Державний Архів Тернопільської області (далі -ДАТО). - Ф.1883. - Оп.5. - Спр.690.

2.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.5. - Спр.65.

3.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.5. - Спр.1.

4.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.5. - Спр.7.

5.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.5. - Спр.4.

6.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.5. - Спр.71.

7.ДАТО. - Ф.Р-2960. - Оп.1. - Спр.243.

8.ДАТО. - Ф.Р-1377. - Оп.2. - Спр.187.

9.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.15. - Спр.17.

10. ДАТО. - Ф.Р-1377. - Оп.2. - Спр.194.

11.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.15. - Спр.18.

12.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.17. - Спр.60.

13.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.17. - Спр.13.

14.ДАТО. - Ф.Р-2960. - Оп.1. - Спр.446.

15.ДАТО. - Ф.Р-2960. - Оп.1. - Спр.476.

16.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.18. - Спр.32.

17.ДАТО. - Ф.Р-2960. - Оп.1.Спр.477.

18.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.18. - Спр.22.

19.ДАТО. - Ф.Р-2960. - Оп.1. - Спр.512.

20.ДАТО. - Ф.Р-2960. - Оп.1. - Спр.515.

21.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.15. - Спр.44.

22.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.29. - Спр.20.

23.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.33. - Спр.195.

24.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.36. - Спр.178.

25.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.39. - Спр.15.

26.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.23. - Спр.28.

27.ДАТО. - Ф.Р-2960. - Оп.1. - Спр.344.

28.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.13-Спр.53.

29.ДАТО. - Ф.П - 1. - Оп.6. - Спр.30.

30.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.13. - Спр.198.

31.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.13. - Спр.167.

32.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.17. - Спр.61.

33.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.18. - Спр.38.

34.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.18. - Спр.36.

35.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.23. - Спр.28.

36.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.23. - Спр.6.

37.ДАТО. - Ф.П-1. - Оп.36. - Спр.19.

38. Братків Є. Старанно доглядати, множити родючість землі//Трудова слава. - 1985. - 26 січня.

39.Берегти землю//Нове життя. - 1985. - 9 липня.

40.Щоб завжди був квітучий край//Перемога. - 1985. - 21 грудня.

41.Світязь В. Бережімо наш дім//Збручанська зоря. - 1987. - 6 жовтня.

42.Як самопочуття, природо?//Трудова слава. - 1989. - 27 травня.

43. Природа, що буде після нас//Зоря комунізму. - 1989. - 8 квітня.

44.Проблеми охорони природи і відтворення природно-ресурсного потенціалу Західного Поділля (Тези доповідей регіональної науково-практичної конференції). Тернопіль: 1990. - 250 с.

45.Екологічний сполох. - 1991. - 28 лютого.

46.Поточний архів Державного управління охорони навколишнього природного середовища Мінекобезпеки України по Тернопільській області. - Ф. пост. зб. - Оп.1-Спр.»Доповідь про стан навколишнього природного середовища Тернопільської області у 1996 році».

47.Шрами на землі, або Чи залишимо у спадок прийдешнім поколінням вмираючу природу?//Вільне життя. - 1997. - 10 червня.

48.Поточний архів Державного управління охорони навколишнього природного середовища Мінекобезпеки України по Тернопільській області. - Ф. пост. зб. - Оп.1-Спр. «Доповідь про стан навколишнього природного середовища Тернопільської області у 1998 році».

49.Федоренко А.П. Природа і хімія. К.: «Урожай», 1970. - 44 с.

50.Татаріко А.Г. Інтенсифікація землеробства і збереження родючості грунтів.//Вісник аграрної науки. - 1993. - №5.

51.Городній М.М. Відтворення родючості грунту//Рідна природа. - 1995. - №5-6.

52.Федуник Б. Сучасна екологічна ситуація і земельні ресурси Тернопільської області//Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. - Тернопіль: 1998. - 265 с.