Народногосподарське значення, стан i перспективи розвитку свинарства

Реферат на тему

«НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ, СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СВИНАРСТВА»

План

1.Свинарство як галузь сільськогосподарського виробництва

2.Розвиток свинарства в країнах світу

3.Розвиток свинарства в Україні

4.Сучасні тенденції і напрями розвитку галузі свинарства

1.Свинарство як галузь сільськогосподарського виробництва

Свинарство -- це галузь сільськогосподарського виробництва, що забезпечує населення багатьох країн світу цінними продуктами харчування. За статистичними даними зараз у світі виробляється понад 220 млн тонн м'яса, з яких близько 41 % припадає на свинину.

У різних регіонах нашої країни свинарство з давніх часів було традиційною галуззю тваринництва. Цінні господарське корисні ознаки свиней -- висока відтворна здатність, скороспілість та оплата корму, високий забійний вихід і енергетичність продуктів забою -- гарантують їх перевагу у виробництві м'яса порівняно з іншими видами сільськогосподарських тварин. Свині дуже плодючі. При задовільних умовах годівлі й утримання від свиноматки можна одержати два опороси на рік, а в кожному опоросі -- по 10--12 поросят.

Свині порівняно з іншими сільськогосподарськими тваринами значно скороспіліші. У результаті високої плодючості і доброї скороспілості свиней від кожної свиноматки шляхом відгодівлі її приплоду можна мати 2--2,5 тонни свинини на рік, тоді як від приплоду однієї корови за той же період одержують лише 2,5--3,5 ц м'яса.

Порівняно з іншими видами тварин свині при забої характеризуються вищим процентом їстівних продуктів. Якість і поживна цінність цих продуктів значно вищі за якість та енергетичність продуктів інших сільськогосподарських тварин. За ефективністю використання корму на продукцію свині перевершують усі інші види сільськогосподарських тварин і поступаються лише бройлерам. *'

Свині -- тварини, які добре акліматизуються. Вони легко пристосовуються до різноманітних кліматичних та кормових умов і їх можна розводити в господарствах різного напряму на всій території України. Свинарство дає можливість інтенсивно вирішувати м'ясну проблему в країні.

Проте одним з основних факторів, який стримує збільшення виробництва свинини, є недостатня кількість кормів, низька їх якість та постійний дефіцит в раціонах протешу, а наявні приміщення багатьох спеціалізованих по свинарству господарств, а також малих і середніх свиноферм не повною мірою відповідають оптимальним вимогам утримання різних виробничих груп тварин.

Інтенсифікацію галузі стримує велика різниця між продуктивністю племінного і товарного свинарства. У товарних господарствах відмічаються значні упущення щодо ремонту маточного поголів'я. У системі якісного поліпшення маточного поголів'я, товарних господарств недоліком слід вважати безсистемне використання вирощеного молодняку в племгоспах, близько 70% продукції реалізуються на м'ясокомбінати.

Свині здатні давати велику кількість приплоду внаслідок ранньої статевої зрілості, короткого періоду поросності й високої багатоплідності. Від окремих свиноматок за опорос одержують до 32 поросят.

При збалансованих раціонах на 1 кг приросту свині витрачають 3--4 кг корму. Серед інших сільськогосподарських тварин вони характеризуються найвищим забійним виходом -- 70--80 %.

Свинина відзначається високим вмістом повноцінного і легко-перетравного білка, а також незамінних амінокислот. Усупереч поширеному твердженню вона не підвищує вмісту холестерину в крові і не сприяє захворюванню людей на атеросклероз. В 1 кг свинини міститься 600 мг холестерину, в такій же кількості курятини -- 1130, яловичини -- 670, вершкового масла -- 2240, маргарину -- 1860, яєчного жовтка -- 1560 мг. Що ж до свинячого сала, то в ньому холестерину майже немає.

Отже, не випадково, що свиней розводять і їхнє м'ясо споживають як високоцінний продукт майже в усіх регіонах світу.

2.Розвиток свинарства в країнах світу

Навряд чи необхідно кого-небудь переконувати у величезному значенні свинини в харчуванні людей, її використовують для приготування перших і других страв, великого асортименту ковбас, копченостей і соління, які довгий час зберігають привабливий вигляд та смакові якості, вона користується великим попитом у населення.

За повідомленням експертів і в найближчі роки XXI століття свинина збереже свої лідируючі позиції.

Пріоритетність розвитку галузі свинарства віддається завдяки її вкрай важливим біологічно-господарським особливостям: багатоплідності, скоростиглості, всеїдності та економному використанню кормів. Спеціальними дослідженнями встановлено, що із загальної енергії корму, яку споживають тварини різних видів, в харчові продукти для людини зі свининою трансформується 20%, коров'ячим молоком -- 15, курячими яйцями -- 7, м'ясом птиці -- 5, яловичиною та бараниною -- 4 відсотки.

З лібералізацією торговельної політики і наша країна поступово стає залежною від світової економіки, визначити перспективи розвитку галузі свинарства в Україні неможливо поза зв'язком зі світовими тенденціями і напрямком її загального розвитку.

За даними американських дослідників штату Айова найбільші країни-виробники свинини в світі мали близько 800 млн. свиней, виробляючи 80,5 млн. т свинини за рік. Таким країнам як Китай, США, Бразилія, Німеччина, Росія, Іспанія, Польща і Франція належить 80 % світового поголів'я цих тварин, із яких 58 % припадає тільки на один Китай, де за останні роки щорічний приріст свинопоголів'я складає 19 %. Дещо меншими темпами, ніж у Китаї, в останній час збільшувалась чисельність цих тварин у Франції, Канаді, Філіппінах, Кореї та Ірландії, але набагато скоротилась у країнах колишнього Радянського Союзу.

Слід при цьому підкреслити, що зростання чисельності свиней в світі супроводжувалося випереджаючим ростом виробництва свинини. Так, за останні 5 років поголів'я цих тварин зросло на 7, а виробництво свинини -- на 20 відсотків.

Залежно від кліматичних умов та кормових можливостей, чисельності населення, рівня добробуту, традицій і звичаїв виробництво свинини в світі розподілено нерівномірно. Так, питома вага свинини від загального виробництва в Європі наближається до 50 %, в Азії -- 60 %, Америці -- 23 % і Океанії -- 7,5 відсотка.

Серед європейських країн найбільш висока питома вага свинини в Данії (75%), Голландії (72%) і Німеччині (62%). В Азії найбільший цей показник (84,5 %) має Китай. В Японії на свинину припадає близько 43 %, а в Канаді -- в межах 39 %.

Середнє виробництво свинини на одну тварину в світі складає -- 74 кг, в Європі -- 102 кг. Найбільше свинини на перехідну голову отримано у Франції (157,4 кг), Нідерландах (134,9 кг), тобто у Європі. Друге місце посідає північна Америка (90,4 кг), третє -- Африка (45,5 кг) (див. табл. 1).

Найбільше використовується свинини в Європі, де вона є традиційним продуктом харчування. Середньорічне споживання цього м'яса на душу населення тут складає близько ЗО кг. В колишньому СРСР цей показник доходив до 21 кг, а в Україні -- 29 кг. Два великих експортери Нідерланди і Тайвань в 1997 р. знизили вивіз свинини в інші країни внаслідок падежу свинопоголів'я через епізоотію.

Основними постачальниками свинини на даний час є Гонконг,Японія і Росія.

Україна поки що знаходиться в групі імпортерів, але її ресурси і споконвічні традиції такі, що в найближчому майбутньому вона не повинна залишатися в цій групі.

3.Розвиток свинарства в Україні

У різних регіонах України свинарство з давніх часів було традиційною галуззю тваринництва. Внаслідок своїх біологічних особливостей свиня в селянській родині завжди вважалася джерелом доходу і при створенні добрих умов догляду та утримання майже ніколи не була збитковою. Виробництво свинини в усіх господарствах дореволюційної України досягло 659 тис. тонн, що становило 58,7 % від загальної кількості виробництва м'яса. Загальна кількість свиней на той період перебувала в межах 8,5 млн. голів. Усе свинарство тоді було зосереджено головним чином у дрібних селянських одноосібних, а також у поміщицьких господарствах і належало до найбільш відстаючих галузей сільськогосподарського виробництва.

Значних збитків тваринництву України взагалі і свинарству зокрема завдала громадянська війна. За цей період значно скоротилася загальна кількість свиней і майже повністю було знищено племінне свинарство. Була потрібна десятирічна напружена праця трудівників села, щоб відновити довоєнну кількість поголів'я.

На кінець 1940 р. в колгоспах, радгоспах і власних підсобних господарствах населення утримувало 9,2 млн. свиней, а виробництво свинини становило 568 тис. тонн, або 50,4 % від загального виробництва м'яса всіх сільськогосподарських тварин і птиці. Слід відзначити, що поголів'я громадського свинарства досягало на цей період тільки 37,25 % від його наявності в усіх категоріях господарств. Щодо генофонду, то основними породами були велика біла, українська степова біла та миргородська. В деяких господарствах розводили берширську та мангалицьку породи.

Під час Великої Вітчизняної війни тваринництво в Україні знову зазнало великих втрат. За період окупації з України в Німеччину було вивезено 3,3 млн. голів коней, 7,3 млн. овець та кіз, 7,6 млн. великої рогатої худоби і 9,3 млн. свиней. Майже всі племінні стада свиней вдруге були знищені і лише на кінець 1944 р. кількість чистопородних свиней становила 2,9 млн. голів.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни, як і все народне господарство, необхідно було заново відновлювати і розвивати галузь свинарства. Колгоспники і робітники радгоспів передали на ферми більше 35 тис. свиней з громадського поголів'я, яке їм вдалося зберегти. Велику допомогу колгоспам і радгоспам у відновленні громадського тваринництва надала держава. Громадське свинарство поповнилося також за рахунок контрактації та закупівлі свиней у сільського населення. Різке збільшення поголів'я свиней відбувалося разом із налагодженням племінної справи. Для цього насамперед було завезено кнурів великої білої породи з племінних радгоспів Московської області -- «Ніконовське», «Ачкасово», «Велике Олексіївське», «Константиново» та «Венци Заря» Краснодарського краю.

Висока плодючість свиней при посиленому відтворенні дала можливість прискорити відновлення цієї галузі і тим самим різко збільшити виробництво м'яса. Довоєнного рівня поголів'я свиней в Україні досягло вже у 1955 р., тобто через 7 років після закінчення війни.

На кінець 1963 р. в Україні поглиблену племінну роботу вели 18 державних та колгоспних племінних заводів, 12 племінних радгоспів та більше 400 племінних ферм колгоспів і радгоспів.

Надалі передбачалося додатково організувати ще три племінних господарства, побудувати 25 контрольно-випробних станцій, значно піднести рівень селекційно-племінної справи в наявних племінних господарствах, поліпшити роботу станцій та пунктів по штучному осіменінню свиней.

Середина сімдесятих років характеризується активним процесом розвитку свинарства шляхом спеціалізації і концентрації галузі. Майже в кожнім районі організовують по 1--2 спеціалізованих свинарських господарств. В окремих областях проектують і будують промислові комплекси із закінченим циклом одержання і відгодівлі 24, 36, 54 або 108 тис. свиней за рік.

Науковими колективами разом з виробничниками ведеться цілеспрямована робота по удосконаленню існуючих і створенню нових порід з підвищеною м'ясною продуктивністю, розробці планів селекційно-племінної роботи з конкретними стадами й породами в цілому, впровадженню сучасних методів відтворення та промислового схрещування. Вченими селекціонерами і спеціалістами господарств виведено та апробовано близько 50 нових високопродуктивних заводських ліній і родин у породах великої білої, миргородської, української степової білої, української степової рябої, ландрас та уельс.

Як результат спільних зусиль науки і практики на кінець 1971 р. чисельність свиней в республіці досягла 21,4 млн. голів, а виробництво свинини -- 1481 тис. тонн у забійній масі, що становило 48,8 % від загальної кількості м'яса.

У наступні майже два десятиріччя створюються нові генотипи свиней, розробляються регіональні системи розведення з використанням методів внутріпородної селекції та гібридизації, йде пошук нових кормових засобів, удосконалення технології підготовки і роздавання кормів, набування й утримання тварин, видалення та утилізації гною, вивчаються нові форми організації і оплати праці. Особливих темпів/розвитку в цей період набувають великі промислові комплекси та спеціалізовані господарства, в яких виробляють до 70% свинини від загального громадського її виробництва. 1990 рік завершується доведенням виробництва свинини до найвищого рівня в історії держави -- 1576 тис. тонн у забійній масі.

В Україні була створена міцна матеріально-технічна база по веденню галузі. Виробництвом товарної свинини займалися п'ять великих промислових комплексів, 650 свинарських спецгоспів, значна кількість ферм колективних та індивідуальних селянських господарств.

Поліпшення і розведення свиней планових порід, типів і ліній здійснювалося у 45 племзаводах, 24 племдержгоспах і 525 племінних фермах, які були спроможні щорічно вирощувати для реалізації більше 200 тис. голів племінного молодняку. В державі працювали також два селекційно-гібридних центри, 53 підприємства з племінної справи і штучного осіменіння, 14 станцій контрольної відгодівлі і кілька спеціалізованих станцій по вирощуванню кнурів (елевери).

У 1993 р. науково-технічна рада Міністерства сільського господарства і продовольства України затвердила дві нові породи свиней -- полтавську м'ясну і українську М'ясну. З метою раціонального використання існуючих і створення нових генотипів вченими разом із спеціалістами розроблена «Селекційно-технологічна система виробництва свинини в Україні», яка рекомендована науково-технічною радою по тваринництву для масового впровадження у виробництво.

Соціальні зміни останнього десятиріччя у країні не обійшли стороною економіку галузі свинарства. Насамперед це виразилося у значному скороченні чисельності свиней і відповідно виробництва свинини. Особливо погіршав стан свинарства за період реформування АПК у спеціалізованих підприємствах, більша частина з них припинили виробництво або мають жалюгідне становище.

Загальна чисельність поголів'я свиней на 1.01.2002 р. склала лише 8,2 млн. голів, за останній рік скоротилася на 24%, одержання приплоду зменшилося на 36 %.

4.Сучасні тенденції і напрями розвитку галузі свинарства

Аналіз сучасного стану виробництва м'ясної продукції свідчить, що швидке нарощування його темпів неможливе без інтенсивного розвитку всіх видів худоби та птиці і особливо традиційної в Україні галузі свинарства.

У нас в Україні свиня споконвіку вважалась годувальницею та джерелом прибутку селянської родини і майже ніколи не була збитковою у дбайливого господаря. Не перебільшуючи, можна сказати, що свинарство значною мірою є національною галуззю нашого сільськогосподарського виробництва. Були часи, коли свинина в загальному виробництві м'яса наближалась до 58 %.

На превеликий жаль, всупереч обґрунтованій практиці більшості країн світу і нашим національним традиціям ця важлива галузь тваринництва в Україні в останні десять років катастрофічно занепадала. В більшості господарств генетичний потенціал наших порід зараз використовується за репродуктивними якостями лише на 45--50 %, а за відгодівельними навіть на 20--25 %.

Серед господарств, які займаються свинарством, нині нараховується в основному чотири категорії: державні; колективні підприємства, створені внаслідок проведення реформ; індивідуальні підсобні і фермерські. За різними джерелами інформації їх доля у виробництві свинини визначається приблизно таким співвідношенням: 10, 25, 64 і 1 відсоток. Як бачимо, доля виробництва свинини в індивідуальних присадибних господарствах у відсотковому відношенні більша ніж в господарствах державних і колективних, однак за фактичним валом цього показника вони незначно поки що перевищують рівень, який було досягнуто з цьому секторі ще 10--15 років тому. При цьому можливість подальшого розвитку присадибних індивідуальних господарств на даний період майже вичерпана, оскільки вони лишились істотної підтримки з боку суспільного сектора. Ці виробники свинини потребують сприяння суспільства в плані прийнятих форм придбання поросят, необхідних кормових добавок або допомоги у виготовленні на місці повноцінних кормо-сумішей з зернофуражу, зооветеринарного обслуговування і особливо в реалізації чи переробці вирощеної свинарської продукції.

Значною мірою цьому сприяло б створення на відповідній законодавчій основі регіональних асоціацій (об'єднань) індивідуального виробника свинини, перші паростки яких уже з'явились в окремих регіонах країни, і все ж утримання/1--3 голів свиней у кожному господарстві слід розглядати як/тимчасовий вимушений вихід, а не як генеральну лінію майбутнього цивілізованого суспільства, будівництво якого ми/ліередбачаємо здійснити.

Як свідчить практика високорозвинених країн, розповсюдженою формою ведення свинарства що виправдала себе, є фермерське господарство з сучасною технологією виробництва і відповідними об'єднаннями для більш ефективної та керованої їх діяльності. Немаловажним є і той факт, що фермерством дозволяється тут займатися відповідно підготовленим особам.

Враховуючи те, що створення ефективно діючих фермерських господарств потребує значних капітальних витрат на їх організацію і налагодження системи сервісних послуг, не слід найближчим часом розраховувати на їх вагомий внесок у загальний обсяг виробництва товарної свинини, хоч ініціаторів-фермерів, які беруться за розведення та відгодівлю свиней, безумовно, слід всіляко підтримувати. Світовий досвід засвідчує, що закономірним процесом для всіх цивілізованих країн є розвиток свинарства на індивідуальній основі при розумній концентрації виробництва. Нагадаємо, що до 1990 року на свинарських комплексах України одержували 120--160 кг свинини на перехідну голову, відгодовували по 24 підсвинки на основну свиноматку при середньодобових приростах 550--650 г. Тому не слід руйнувати створеної міцної індустріальної бази тваринництва, і в тому числі свинарства. Необхідно шукати шляхи її використання. Промислові технології потрібно удосконалювати в напрямку зниження енергомісткості і підвищення ступеня захисту оточуючого середовища. З усіх точок зору промислові комплекси і крупні свинарські ферми можуть бути найбільш ефективними і в майбутньому у вигляді акціонерних товариств, агрофірм та спільних підприємств у поєднанні з іншими господарствами, а також комбікормовими заводами, переробними та торговельними підприємствами.

Дуже слушним і своєчасним є те, що проектом «Національної програми стратегічного розвитку України» пріоритетного значення в нарощуванні виробництва м'яса надається інтенсифікації галузі свинарства, а також птахівництва і м'ясного скотарства. У найближчі роки передбачається довести виробництво свинини до 1,5 млн. тонн, що цілком реально і уже практично досягалось, окрім того, цей показник наближається до науково обґрунтованих норм харчування людей. У перспективі за рахунок інтенсифікації використання наявного поголів'я, покращання кормової бази і удосконалення технології виробничих процесів можливе подальше нарощування виробництва свинини до 2,0-- 2,2 млн. тонн з використанням її лишків як додаткового джерела валютних надходжень до бюджету України. При цьому слід підкреслити, що в 1998 році обсяг експорту свинини свіжої, охолодженої та мороженої становив лише 1,5 тис. тонн за ціною 2718 доларів за одну тонну.

Отже, ставиться завдання радикально відродили галузь свинарства, перевести її на інтенсивну технологію і добитися того, щоб вона могла давати дешеву, конкурентоспроможну продукцію і бути відповідно наукоємним виробництвом, яке можна було б порівнювати за ефективністю з передовими країнами. Для цього наша країна має необхідний генофонд і племінну базу свиней, володіє родючими землями, має висококваліфікований потенціал науковців і виробничників.