Законодавче забезпечення цивільного захисту

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території, або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа - великомасштабна аварія з тяжкими, трагічними наслідками.

Стихійні лиха є причиною утворення катастрофічних наслідків.На території України можуть виникати НС природногохарактеру. Так, землетрус силою 9 балів може охопити західні, південно-західні регіони і Крим на загальній площі біля 27тис.кв.км. Щорічно окремі райони потерпають від бур, ураганів, повеней та інших явищ.

10. НС техногенного характеру в разі аварії на вибухо-пожежонебезпечних об'єктах

До вибухо небезпечних об'єктів відносять виробництва вибухових речовин (тротил, тетрил, гексоген та ін..), нафтопереробні підприємства, млинарські комбінати та елеватори, деревообробні та інші підприємства, що використовують або виробляють горючі речовини та матеріали.

Аварії на таких об'єктах, як правило, супроводжуються техногенними вибухами.Під вибухом розуміється процес звільнення великої кількості енергії за короткий проміжок часу. В результаті вибуху речовина перетворюється в сильно нагрітий газ з дуже високим тиском, що впливає на навколишнє середовище, повітря, викликаючи його рух, і утворення чинників, що уражають. Тому вони називаються уражаючими факторами.

1. Наслідки техногенних вибухів

Сутність наслідків техногенних вибухів - створення осередка ураження та зон руйнувань.

Основний уражаючий фактор вибуху - це повітряна ударна хвиля (УХ). Ударна хвиля - цезона сильно стислого повітря, називається фронт ударної хвилі, що розповсюджується в усі боки від центру вибуху з надзвуковою швидкістю (більше 330м/с).

Основним параметром УХ, що визначає її руйнівну дію, є надмірний тиск у фронті УХ. Надмірний тиск ?Р_ф - це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі (Рф) і атмосферним тиском перед фронтом (Р₀): ?Р_ф = Р_ф - Р_0, кПа.

Одиниці виміру ?Р_ф в системі СІ - паскаль (Па). Позасистемна одиниця - кгс/см². Співвідношення одиниць: 1 кгс/см² = 1атм = 100 кПа.

Нарисунку 3.1 показано характер зміни тиску повітря в будь-якій точці при проходженні ударної хвилі.

Стиснення Розрідження

Рис. 3.1 Зміни тиску повітря при проходженні ударної хвилі

Надмірний тиск у даній точці залежить від відстані до місця (центру) вибуху, маси вибухової речовини (потужності вибуху) та інших чинників.

Класифікація вибухонебезпечних зон на підприємствах. Для попередження вибуху на підприємствах визначають вибухонебезпечні зони - приміщення чи його частини, де створюються вибухонебезпечні суміші, - за такою класифікацією (згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01). Газоповітряні вибухонебезпечні середовища визначають як вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні - класів 20, 21, 22.

Вибухонебезпечна зона класу 0 - простір, у якому газоповітряне вибухонебезпечне середовище існує постійно або протягом тривалого часу.

Вибухонебезпечна зона класу 1 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворюватись під час нормальної роботи.

Вибухонебезпечна зона класу 2 - простір, у якому вибухонебезпечного середовища за нормальних умов експлуатації немає, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго (у разі порушення процесу).

Вибухонебезпечна зона класу 20- простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари існує постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації з повітрям.

Вибухонебезпечна зона класу 21 - простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.

Вибухонебезпечна зона класу 22- простір, у якому вибухонебезпечний пил може з'явитися не часто й існувати недовго або утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.

11. Характеристика осередків ураження (ОУ) при вибухах і пожежах

Осередком ураження (ОУ) називається територія, на якій в результаті дії уражаючих факторів виникли руйнування будівель і споруд, пожежі, зараження атмосфери і місцевості та ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

ОУ може утворитися під впливом одного уражаючого фактора (простий), або під впливом декількох первинних і вторинних уражаючих факторів (складний).

Осередок ураження характеризується:

- формою (положенням меж осередку на місцевості): коло, трикутник, еліпс і ін.;

- розмірами (радіус, глибина, площа);

- завданими збитками (кількістю уражених людей і тварин, зруйнованих будинків і споруд, грошовою сумою втрат матеріальних цінностей).

В подальшому розглядаються характеристики осередків ураження і можливі негативні наслідки різних НС, та заходи щодо захисту людей в таких ситуаціях.

12. Характеристика зон радіоактивного зараження (забруднення) місцевості, за їх розмірами, ступенем руйнівної дії, ураження людей та забруднення навколишнього середовища

Наслідки надзвичайних ситуації ситуації при аварій на радіаційно небезпечних об'єктах.

Радіаційно небезпечними об'єктами є АЕС, виробництва ядерного палива, переробки та поховання радіоактивних відходів та ін. Аварії на таких об'єктах з викидом радіоактивних речовин (РР) в атмосферу спричиняють тривале РЗ повітря, місцевості, водойм, рослинності, наслідком чого може бути реальне опромінення людей у дозах, що перевищують норми радіаційної безпеки. Такі аварії називають радіаційними.

За межами поширення радіоактивного зараження і його наслідками радіаційні аварії поділяють на два класи: промислові та комунальні.

До класу промислових відносять радіаційні аварії, наслідки яких не поширюються за межі об'єкта, а опромінення може отримати лише персонал. До класу комунальних - аварії, наслідки яких поширюються на прилеглі території, де проживає населення.

За масштабом (розміром території, кількістю персоналу і населення, які опинилися в зоні аварії) комунальні аварії поділяють на такі:

- локальні - у зоні аварії проживає населення загальною кількістю до 10 тис. осіб;

- регіональні - у зоні аварії опиняються території декількох населених пунктів, один чи декілька адміністративних районів і навіть областей, а кількість населення в зоні аварії перевищує 10 тис. осіб;

- глобальні - якщо в зоні аварії опинилась значна частина території країни та її населення.

До особливого типу глобальних радіаційних аварій належать трансграничні, коли зона аварії поширюється за межі державних кордонів.

Примітка. Зона аварії - територія, яка, залежно від масштабів аварії, вимагає планування та проведення певних заходів, пов'язаних з цією подією. Межі зони аварії визначаються державними регулюючими органами.

У разі радіаційної аварії з викидом радіоактивних речовин створюється радіоактивна хмара, яка починаєт рухатися в напрямку приземного вітра. При випаданні радіоактивних речовин із хмари на місцевосці утворюється радіоактівний слід - зона радіактівного зараження - у формі витягнутого еліпса.

За ступенем небезпеки для людей на радіактивному сліді виділяють 5 зон радіактівного зараження, які характеризуються рівнями радіації на одну годину після аварії (рис.4.1):

- зона М - радіаційної небезпеки (Р₁ - 0,014-0,14 Р/год);

- зона А - помірного зараження (Р₁ - 0,14-1,4 Р/год);

- зона Б - сильного зараження (Р₁ - 1,4-4,2 Р/год);

- зона В - небезпечного зараження (Р₁ - 4,2-14,4 Р/год);

- зона Г - надзвичайно небезпечного зараження (Р₁ = 14,4 Р/год).

Унаслідок розпаду РР їх активність знижується і відповідно знижується рівень радіації за головним законом спаду рівня радіації

де P_t - рівень радіації на будь-який час t після аварії, Р/год; P₁ - рівень радіації на одну годину після аварії, Р/год; = 0,3 - для реакторів типу РБМК-1000 (реактор великої потужності канальний); = 0,4 - для реакторів типу ВВЕР-1000 (воднево-водяний енергетичний реактор потужністю 1000 мегават). Графічно закономірність спаду рівня радіації з часом відображенно на рис. 3.8.

Таблиця 3.6

Дози опромінення людей на відкритої місцевості в середині зони зараження, рад (початок опромінення - 1 год після аварії)

Зона зараження	Тривалість перебування
	Години	Доби	Місяці
	1	3	5	7	12	18	1	2	3	5	10	1	2	6	12
М	0,04	0,1	0,16	0,21	0,33	0,45	0,55	0,9	1,18	1,64	2,51	4,7	6,78	11,5	15,8
А	0,4	1,08	1,66	2,18	3,32	4,51	5,56	9,03	11,8	16,4	25,1	47	67,8	115	158
Б	2,23	5,39	9,11	11,9	18,2	24,7	30,4	49,4	64,9	90,1	137	257	371	633	868
В	7,05	18,7	28,8	37,8	57,6	78,1	96,3	156	205	285	436	815	1174	2002	2745
Г	23,1	61,7	94,7	124	189	256	316	514	674	937	1433	2679	3861	6586	9024

Рис. 3.8 Характер спаду рівня радіації з часом (заштрихована площа характеризує дозу опромінення за період від початку перебування t_п до закінчення t_к)

Примітка. Дози опромінення на зовнішніх межах зон будуть менші, ніж в середині: в зонах М та А у 3,2 разу, Б та В у 1,8 разу, Г - 1,7 разу.

Вплив радіактивного зараження на людей на зараженій місцевості відбувається як шляхом зовнішніго опромінення, так і внутрішнім опроміненням, якщо РР потрапляють в організм із їжею, водою, повітрям. Ступінь ураження залежить від величини поглиненої дози і часу, протягом якого отримана доза радіації. Величина дози опромінення пропорційна рівню радіації, тобто D = P_cept, де P_cep - середній рівень радіації за період опромінення t.

За сигналом «Радіаційна небезпека» населення і персонал об'єкта повинні виконувати термінові і невідкладні заходи щодо захисту, а саме:

- використати індивідуальні засоби (протигаз, респіратор, ватно-марлеву пов'язку);

- укритись у сховищі, якщо його немає - у будинку. У приміщенні загерметизувати вікна, двері, вентиляційні люки, укрити продукти і запас води;

- провести йодну профілактику щитовидної залози (упродовж 7-ми діб по одній таблетці йодистого калію (дітям до 2-х років по 0,25 таблетки) або по 3-4 краплі йоду на склянку води (для дітей 1-2 краплі на півсклянки води);

- не вживати неперевірені продукти і воду;

- за потреби проводити евакуацію із зони зараження і санітарну обробку людей у безпечному районі.

26 квітня 1986 р. сталася радіаційна аварія на Чорнобильській АЕС - катастрофа планетарного масштабу. Із зруйнованого реактора до 6 травня вибухом було викинуто 63 кг радіонуклідів (3,5 % від кількості на момент аварії). Активність викинутих РР становила майже 500 млн Ki, що еквівалентно вибуху 330 двадцятикілотонних атомних бомб (аналогічних скинутим у 1945 р. на міста Хіросіма і Нагасакі). Під час аварії і невдовзі після неї від радіаційного ураження загинуло 29 осіб, із 30-кілометрової зони евакуйовано 115 тис. осіб.

У відповідності до закону України "Про правовий режим території, яка зазнала забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", введеному в дію 28 лютого 1991 р. визначені чотири зони в залежності від ступеню небезпеки для людей:

I - зона відчуження ( 30-ти кілометрова), де щільність забруднення більше 40 Кі/км² по цезію-137, що складає основну частину випромінення. В цій зоні заборонено проживання людей, обмежена господарча діяльність.

II - зона обов'язкового відселення людей, де щільність забруднення 15- 40 Кі/км². Доза радіації за 1 рік перевищує 0,5 бер понад дози від природного фону.

Ш - зона гарантованого добровільного відселення. Щільність забруднення 5- 15 Кі/км². Річна доза Д_р = 0,1-0,5 бер.

IV - зона посиленого радіологічного контролю, де щільність забруднення 1-5 Кі/км². Річна доза до 0,1 бер понад дози від природного фону.

Держава бере на себе наступні обов'язки:

- добровільне отселення населення;

- постійний дозиметричний контроль;

- щорічна медична деспонсаризація;

- забезпечення медичними препаратами;

- забезпечення чистими продуктами і водою;

- надання пільг згідно до даного закону.

Площа зон радіоактивного забруднення становить 50,5 тис. км² (зокрема зона відчуження - 2,19 тис. км²) поширилась на територію 12 областей України, охопила 2213 населених пунктів (без зони відчуження) з населенням понад 2,4 млн осіб.

Тривалість і мінлива інтенсивність викидання РР із зруйнованого реактора, метеорологічні умови та інші фактори зумовили нерівномірність (плямистість) радіоактивного забруднення місцевості. Зони формувались, переважно, у західному, південно-західному і північно-східному напрямках.

У складі РР більшу частку (50-70 %) становив радіоактивний йод -131 (період напіврозпаду 8,04 доби), який негативно впливає на щитовидну залозу.

13. Характеристика осередків хімічного зараження (забруднення) місцевості, за їх розмірами, ураження людей та забруднення навколишнього середовища

Хімічна обстановка (ХО) - це зараження атмосфери, місцевості сильно діючоми отруйними речовинами (СДОР) унаслідок промислової аварії, що потребує певного захисту людей і довкілля.

Хімічна обстановка характеризується масштабом (розмірами зон) і ступенем зараження (концентраціями СДОР, мг/л, г/м³) і може бути виявлена методом прогнозування або за даними хімічної розвідки.

Виявлення ХО - це отримання ймовірної інформації про хімічну обстановку, що може скластися на території регіону, об'єктах господарювання. Вона може здійснюватись мотодлм прогнозування або за даними розвідки.

Оцінювання ХО - це розв'язання задач і формування висновків з аналізу наслідків і ступеня впливу хімічного забруднення на життєдіяльність людей регіону, об'єктів господарювання та визначення заходів щодо їх захисту.

Прогнозування і оцінювання ХО у разі аварій на ХНО і транспорті (автомобільному, трубопровідному, залізничному, річковому, морському) здійснюється для визначення можливих наслідків аварії, послідовності дій у зоні зараження і вживання заходів щодо захисту людей (аварійне прогнозування). Для визначення ступеня хімічної небезпеки об'єктів, які зберігають або використовують СДОР, та адміністративно-територіальних одиниць (АТО), у межах яких живе населення, для якого існує ризик ураження СДОР, а також для завчасного складання планів здійснення заходів щодо захисту населення і ліквідації наслідків аварій проводять довгострокове прогнозування.

Критеріями, за якими класифікують території та об'єкти щодо їх хімічної небезпеки, є кількість населення і розмір площі, що можуть опиниться в зону можливого хімічного зараження у випадку аварії на ХНО (табл. 4.11).

Таблиця 4.11

Критерії класифікації адміністративно-територіальних одиниць і хімічно небезпечних об'єктів (крім залізниць)

Об'єкт класифікації	Критерій класифікації, одиниця виміру	Ступінь хімічної небезпеки
		I	II	III	IV
1. Хімічно небезпечний об'єкт (ХНО)	Кількість населення, яке потрапляє в прогнозовану зону хімічного зараження за аварії на ХНО, осіб	Більше 500	Від 300 до 500	Від 100 до 300	Менше 100
2. Хімічно небезпечна територіальна одиниця	Частка території АТО, що потрапляє в зону можливого хімічного зараження за аварії на ХНО, %	Більш 50	Від 30 до 50	Від 10 до 30	Менше 10

Під час прогнозування хімічної обстановки визначають параметри двох зон: зони можливого хімічного зараженя і прогнозованої зони хімічного зараження.

Зона можливого хімічного зараження (ЗМХЗ) - це територія, у межах якої під впливом зміни напрямку вітру може виникнути переміщення хмари СДОР з небезпечними для людини концентраціями. Зону наносять на карту (план місцевості) у вигляді кола, півкола, чвертькола, однієї восьмої кола залежно від швидкості вітру.

Радіус кола (сектора) дорівнює глибині поширення хмари зараженого повітря Г, а бісектриса сектора збігається із віссю сліду хмари та орієнтована в напрямку вітру (рис. 4.5).

Вихідні дані для аварійного прогнозування та оцінювання ХО такі:

а) для хімічно небезпечного об'єкта:

- тип та кількість СДОР на об'єкті Q, т;

- умови зберігання СДОР: у баках (не обваловані, обваловані, висота обвалування Н, м), у трубопроводах;

- характер місцевості між ХНО та об'єктом господарювання, відносно якого здійснюється прогнозування: відкрита, закрита (міська, сільська забудова, ліс); ширина закритої місцевості L, км; відстань до закритої місцевості, R, км (рис. 4.6);

Рис. 4.5 Зони можливого хімічного зараження залежно від швидкості вітру

Рис. 4.6 Положення зон хімічного зараження під час аварії на ХНО за прогнозом: 1 - хімічно небезпечний об'єкт (район аварії); 2 - напрямок приземного вітру; 3 - лісовий масив; 4 - об'єкт господарювання; L - довжина лісового масиву; R₀ - відстань об'єкта господарювання від XHО; ЗМХЗ - зона можливого хімічного зараження; ПЗХЗ - прогнозована зона хімічного зараження; Г_ПЗХЗ - глибина прогнозованої зони хімічного зараження; Ш_ПЗХЗ - ширина прогнозованої зони хімічного зараження; b₀ - азимут об'єкта господарювання (90°); b_В - азимут вітру (270°); R - відстань закритої ділянки місцевості (лісу) від ХНО

б) для об'єкта господарювання, відносно якого здійснюється прогнозування та оцінювання ХО:

- розташування ОГ відносно ХНО (азимут _о,...°);

- відстань ОГ від ХНО R₀, км;

- розмір ОГ (довжина, ширина або діаметр), км;

- забезпеченість виробничого персоналу засобами захисту, %;

в) для метеорологічних умов:

- напрямок (азимут _о,...°); швидкість вітру (V, м/с);

- температура повітря(^oС);

- ступінь вертикальної стійкості повітря (СВСП): інверсія, ізотермія, конвекція.

Визначають:

1. Параметри зон хімічного зараження (глибину Г, ширину Ш, площу S).

2. Час підхода хмари зараженого повітря до об'єкта господарювання, стосовно якого здійснюється прогнозування та оцінювання обстановки t_підх, хв.

3. Час уражальної дії СДОР t_ур, год.

4. Можливі втрати на об'єкті господарювання від урожаючої дії СДОР.

У висновках з розв'язання задач зазначають:

- чи опиниться об'єкт в зоні хімічного зараження;

- можливі способи захисту людей залежно від параметрів зони зараження, часу підходу хмари СДОР і тривалості уражаючої дії СДОР;

- доцільні заходи щодо захисту людей і запобігання втратам.

Примітки:

Для довгострокового (оперативного) прогнозування щоб визначити масштаби хімічного зараження, а також класифікацію хімічно небезпечних об'єктів та АТО (див. табл. 4.11) використовують такі умови і вихідні дані:

а) масу викинутої СДОР - в одиничній максимальній ємності; розлив залежно від умов зберігання («вільно» або «у піддон»). На воєнний час та для сейсмонебезпечних районів - загальну кількість СДОР на об'єкті, розлив - «вільно».

б) метеоумови: швидкість вітру V = 1 м/с; температура +20 °С; СВСП - інверсія; напрямок вітру не враховується, а поширення хмари СДОР (зона можливого зараження) беруть у колі 360° з радіусом, що дорівнює глибині поширення хмари Г_ПЗХЗ.

Методика прогнозування та оцінювання хімічної обстановки

Прогнозування та оцінювання хімічної обстановки здійснюють з використанням таблиць і розрахунків. Усі розрахунки виконують на термін не більше чотирьох годин після початку аварії (t_aв = 4 год) - це тривалість збереження сталих метеоумов. Після цього прогноз має бути уточненим.

Визначають параметри ЗМХЗ і ПЗХЗ: глибину Г, ширину Ш, площу S.

1. Глибину прогнозованої зони хімічного зараження визначають за таким алгоритмом (рис. 4.6). Спочатку знаходять розрахункову глибину Г_р за формулами:

а) для відкритої місцевості:

;

б) для закритої місцевості:

,

де Г_т - табличне значення глибини зони, визначене за табл. 4.12 для таких умов: місцевість відкрита, ємності з СДОР необваловані («вільний» розлив), швидкість вітру V = l м/с, температура повітря 0 °С. Вихідними даними до таблиці є кількість викинутих під час аварії СДОР Q, т; ступінь вертикальної стійкості повітря. До знайденого значення глибини зони вводять поправку на задану температуру повітря за приміткою 1 або 2 до табл. 4.12; К_в - поправковий коефіцієнт на вітер за табл. 4.13; К_сх - коефіцієнт, що враховує тип сховища і характеризує зменшення глибини поширення хмари СДОР у разі виливу у «піддон» (за умови збереження СДОР в обвалованих ємностях) за табл. 4.14 з урахуванням висоти обвалування Н, м. Для необвалованого ємності К_сх = 1; Г_зм - величина, на яку зменшується глибина поширення хмари СДОР на закритій місцевості (міська, сільська забудова, лісовий масив), км; визначається за формулою

,

де L - довжина закритої місцевості на осі сліду хмари СДОР (у межах глибини, на яку поширилась би хмара на відкритій місцевості), км; К_зм - коефіцієнт зменшення глибини поширення хмари СДОР для кожного 1 км довжини закритої місцевості за табл. 4.15 (для відкритої місцевості К_зм = 1).

Після визначення розрахункової глибини зони Г_р її значення порівнюють з можливою граничною глибиною переміщення повітряних мас Г_п за 4 год, знайдене в табл. 4.16, або розрахунком: Г_п = 4W, де W - швидкість переміщення повітряних мас (табл. 4.17). Найменшу із порівняних величин беруть за фактичну глибину прогнозованої зони хімічного зараження, тобто Г_ПЗХЗ = min{ Г_п; Г_р}.

2. За температури +40 °С за ізотермії та конвекції глибина поширення хмари зараженого повітря збільшується на 10 %.

3. Для СДОР, що не ввійшли до табл. 4.12, для розрахунку глибин зони беруть глибину поширення хмари хлору для заданих умов і множать на коефіцієнт для цієї СДОР: фосген - 1,14; окис азоту - 0,28; метиламін - 0,24; диметиламін - 0,24: нітробензол - 0,01; окис етилену - 0,06; водень фтористий - 0,31; водень ціанистий - 0,97.

2. Визначення ширини прогнозованої зони хімічного зараження

Залежно від СВСП ширину прогнозованої зони хімічного зараження розраховують за формулами:

- у разі інверсії Ш_ПЗХЗ = 0,2 Г_ПЗХЗ, км;

- у разі ізотермії Ш_ПЗХЗ = 0,35 Г_ПЗХЗ, км;

- у разі конвекції Ш_ПЗХЗ = 0,6 Г_ПЗХЗ, км,

де Г_ПЗХЗ - глибина прогнозованої зони хімічного зараження, км.

Ширину зони забруднення в місці розташування об'єкта, для якого здійснюється прогнозування, можна визначити за цими ж формулами, якщо замість Г_ПЗХЗ підставити відстань об'єкта R_о від місця аварії.

3. Визначення площі зони хімічного зараження

Під час прогнозування визначають площу ЗМХЗ і ПЗХЗ. Площу ЗМХЗ розраховують за емпіричною формулою, км²,

S_ЗМХЗ = 8,72 · 10-³ Г²_ПЗХЗ = 4 км²,

де Г_ПЗХЗ - глибина прогнозованої зони хімічного зараження, км; - коефіцієнт, який умовно дорівнює кутовому розміру зони залежно від швидкості вітру:

Швидкість вітру, м/с	< 1	1	2	> 2
	360	180	90	45

Площу ПЗХЗ визначають за формулою S_ПЗХЗ = 0,5 Г_ПЗХЗ Ш_ПЗХЗ, км²

де Г_ПЗХЗ - глибина прогнозованої зони хімічного зараження, км; Ш_ПЗХЗ - ширина зони хімічного зараження, км.

4. Визначення часу підходу хмари зараженого повітря до заданого об'єкта

Час наближення хмари СДОР t_підх до заданого об'єкта залежить від швидкості переміщення переднього фронту хмари повітряним потоком W, що залежить від швидкості вітру; його визначають за формулою t_підх = R_о /W, год, де R_о - відстань від місця аварії до заданого об'єкта, км; W - швидкість переміщення переднього фронту забрудненого повітря, визначають за табл. 4.17 (швидкість вітру на висоті руху хмари більша, ніж біля поверхні землі).

5. Визначення тривалості урожаючої дії СДОР

Тривалість дії СДОР (t_ур) визначається терміном випаровування СДОР із поверхні її розливу (t_ур = t_вип), що залежить від характеру розливу («вільно» чи «у піддон»), швидкості вітру, типу СДОР і може бути визначена за табл. 4.18 або за формулою

де h - товщина шару розлитої НХР, м. Якщо ємностіи необваловані - буде «вільний» розлив h = 0,05 м. Якщо обваловані - розлив «у піддон», h = H - 0,2 м, де Н - висота обвалування, м; d - густина СДОР (табл. 4.19); К₁, К₂, К₃ - коефіцієнти, що враховують тип СДОР, температуру повітря, швидкість вітру. Відповідні K₁ та К₂ беруть із табл. 4.19, К₃ розраховують за формулою K₃ = (V+2)/3.

Швидкість вітру, м/с	1	2	3	4	5	10
Поправковий коефіцієнт	1	0,75	0,6	0,5	0,43	0,25

6. Визначення можливих втрат робітників і службовців об'єкта господарювання і населення в осередку хімічного ураження.

Очікувані втрати визначають за табл. 4.20 залежно від кількості людей, що можуть опинитися у прогнозованій зоні хімічного зараження, ступеня їх захищеності - забезпеченості засобами індивідуального захисту.

Таблиця 4.20

Можливі втрати робітників, службовців та населення
від дії СДОР в осередку хімічного ураження, %

Умови перебування людей	Без протигазів	Забезпеченість людей протигазами, %
		20	30	40	50	60	70	80	90	100
На відкритій місцевості	90-100	75	65	58	50	40	35	25	18	10
У простіших укриттях, будівлях	50	40	35	30	27	22	18	14	9	До 4

Примітка. Орієнтовну структуру втрат можна визначити за такими значеннями: легкі - до 25 %, середньої тяжкості (вихід з ладу не менш ніж на 2-3 тижні, госпіталізація) - до 40 %, зі смертельними наслідками - до 35 %.

Результати розрахунків з оцінювання хімічної обстановки зводять до таблиці (табл. 4.22). На карту наносять межі ЗМХЗ і прогнозованої зони зараження СДОР (рис. 4.6), аналізують результати та визначають пропозиції щодо захисту працівників об'єкта господарювання, який може опинитися в зоні хімічного зараження. Місце розліву СДОР аварії обмежують колом діаметром d_о, значення якого залежать від кількості вилитої СДОР, умов зберігання, стійкості повітря та орієнтовно становить чверть ширини зони зараження.

Кутовий розмір зони зараження становить 12° за інверсії, 20° за ізометрії, 35° за конвекції.

У висновках зазначають:

1. Чи може опинитися об'єкт у зоні хімічного зараження (опиниться, якщо Г_ПЗХЗ R₀, і напрям вітру - з боку ХНО на об'єкт господарювання, b_о = b_в - 180°).

2. Можливі наслідки в осередку хімічного ураження (можливі ураження і втрати виробничого персоналу та населення), способи і засоби захисту людей (це можуть бути евакуація людей, укриття в захисних спорудах або в виробничих приміщеннях, використання індивідуальних засобів захисту відповідного типу тощо).

3. Вплив СДОР на виробництво, матеріали і сировину.

4. Можливості герметизації виробничих будівель та інших приміщень, де працюють люди, а також можливість продовжувати виробничий процес у засобах індивідуального захисту.

Висновки є складовою вихідних даних для розроблення заходів щодо підвищення стійкості роботи об'єкта в умовах хімічного зараження.

14. Характеристика землетрусу. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей

Землетрус - підземні поштовхи і коливання земної поверхні. Вони бувають тектонічні, вулканічні, обвальні, при падінні метеоритів та ін. найчастіше відбуваються тектонічні землетруси, які пов'язані з горотворними процесами і розривами земної кори, в результаті чого утворюється енергія величезної сили.

Щорічно на Землі відбувається більше 100 тис. тектонічних землетрусів, але не всі вони небезпечні. До десятка землетрусів на рік мають катастрофічний характер з утворенням складних осередків ураження. За декілька секунд руйнуються і затоплюються міста, руйнуються і деформуються будинки і споруди, комунально-енергетичні мережі, виникають пожежі, люди опиняються під завалами.

Основний уражаючий фактор землетрусу - сейсмічна хвиля (пружні коливання земної кори).

Об'єм у товщі Землі, що є джерелом землетрусу) називається гіпоцентром (гіпо - глибоко. Прямо над ним на поверхні землі знаходиться епіцентр (епі - мілко), навколо якого знаходиться область, що зазнає найсильніші поштовхи. Від гіпоцентру по твердому тілу землі розходяться пружні хвилі: поздовжні та поперечні.

Основні параметри землетрусу, що характеризують силу і характер землетрусу є: магнитуда, глибина гіпоцентру, сила землетрусу (інтенсивність енергії на земній поверхні).

Магнитуда (М) - це міра оцінки загальної енергії землетрусу. Вимірюється за шкалою Ріхтера (в межах від 0 до 9 балів), на якій кожна наступна одиниця відповідає (40-50) - кратному збільшенню енергії коливань (верхня межа відповідає самому катастрофічному землетрусу). Запропонована американським вченим Ч. Ріхтером у 1935р. магнитуда являє собою десятичний логарифм максимальної амплітуди зміщення земної кори (А_мах) по сейсмографу (в мікронах) на відстані 100 км від епіцентру землетрусу:

М = l g ( л _max )

Сейсмічна енергія (Е) пов'язана з магнитудою співвідношенням:

lgE = 4 + 1.6M

Звідки: Е=10 ^{( 4+ 1.6 M)},(Дж)

Глибина гіпоцентру землетрусу - положення центра осередку (гіпоцентру) відносно поверхні Землі. Може бути, в межах від 0 до 700км. Чим більше глибина, тим на більшу відстань розповсюджуються сейсмічні хвилі.

Сила землетрусу (інтенсивність енергії) - енергія коливань на поверхні землі. Вимірюється за міжнародною шкалою МSК-64 в балах від 1 до 12.

Землетрус силою: 1 бал - непомітний, 2 - дуже слабкий, 3 - слабкий, 4 - помірний, 5 - досить сильний, 6 - сильний, 7 - дуже сильний, 8 - руйнівний, 9 - спустошуючий, 10 - знищуючий, 11 - катастрофічний, 12 - сильно катастрофічний.

Осередки ураження при землетрусах утворюються при силі V балів і більше. В залежності від сили землетрусу по ступеню руйнування в осередку умовно можна виділити 4 зони: слабких, середніх, сильних і повних руйнувань.

Наведені в таблиці 4.1. співвідношення наслідків землетрусів і інших стихійних лих з наслідками вибухів в залежності від надмірного тиску ДРф дозволяє, по аналогії прогнозувати можливу обстановку і вести роботи по підвищенню стійкості будинків і споруд, організації захисту людей і рятувальних робіт, підвищенню безпеки життєдіяльності в умовах НС, використовуючи табличні дані для ударної хвилі.

Таблиця 4.1

Характеристика зон руйнувань в осередку ураження під час аварій і стихійних лих

Зони руйнувань	Сила землетрусу, бали.	Бурі, урагани, смерчі	Надмірний тиск при вибухах ДРф, кПа	Збитки (% виходу з ладу обладнання)
		сила вітру	Швидкість вітру, м/с.
Слабких	У-УІ	9	18-22	10-20	10-30
Середніх	УІІ-УПІ	11	22-30	20-30	30-50
Сильних	УІИ-Х	12-13	30-50	30-50	50-90
Повних	Х-ХП	13-17	>50	>50	90-100

Проявлення наслідків землетрусу поділяється на дві фази:

Перша фаза - час прибуття поздовжніх, коли відчуваються поштовхи і будинки одержують незначні руйнування. Час прибуття першої фази визначається за формулою:

(с),

де V_позд - швидкість поздовжніх хвиль (для осадових порід V_позд=6,1 км/с);

R - відстань до епіцентру, км;

h - глибина гіпоцентру, км.

Друга фаза - час приходу поверхневих сейсмічних хвиль. Друга фаза головна, вона визначає ступінь руйнування об'єкту і час її прибуття визначається за формулою:

де V_пов - швидкість поверхневих хвиль (для піщаних ґрунтів V_пов =1,2 км/с, глини - 1 км/с, насипного ґрунту - 0,35 км/с).

Інтервал між 1 і 2 фазами складає 30 - 60 с, що дозволяє провести екстрені заходи захисту.

Заходи щодо захисту від наслідків землетрусів поділяються на попередні і дії під час землетрусу.

Попередні заходи захисту від землетрусів:

- Сейсмостійке будівництво;

- Нейтралізація джерел підвищеної небезпеки;

- Підготовка служб рятування і ліквідації наслідків землетрусу;

- Наявність в кожному будинку запасів продуктів, води на 3 -5 доби, аптечок;

- Навчання населення правилам поведінки під час землетрусів.

З початком землетрусу люди, які знаходяться в будинках до 2-го поверху, повинні терміново покинути приміщення і вийти на відкрите місце (за 25-30 с). В разі неможливості покинути будинок стати в прорізі дверей або капітальних внутрішніх стін. Вимкнути світло, газ, воду. Після припинення підземних поштовхів покинути приміщення (ліфтом користуватись заборонено). Знаходячись на вулиці, відійти подалі від будинків і споруд, стовпів і ліній електропередач. Знаходячись в автомобілі, негайно зупинитись у.небезпечному місті та перечекати поштовхи.

15. Характеристика бурі (урагану, смерчу). Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей

Урагани, бурі і смерчі - надзвичайно швидкі рухи повітря або вітри. Виникають звичайно при проходженні глибоких циклонів і на периферії великих антициклонів. Швидкість вітру досягає від 60 до 240км/год і навіть надзвукової (швидкість звуку в повітрі 331,8км/с=1194км/год). Сила вітру за шкалою Бофорта більше 8-9 балів.

Циклони - це гігантськи атмосферні вихрі зі спадаючим до центру тиском повітря і циркуляцією його навколо центру проти годинникової стрілки в північній півкулі і в напрямку годинникової стрілки - в південній. Ширина циклонів від декількох сотень до декількох тисяч кілометрів.

Антициклон - це область підвищеного тиску з максимумом у центрі. Погода малохмарна, напрям вітрів у антициклоні спрямований проти напрямку вітрів у циклоні.

Циклони бувають тропічні і поза тропічні. Тропічні циклони Атлантичного океану називають ураганами, західної частини Тихого океану - тайфунами.

Уражаючий фактор бурі, урагану, смерчу - руйнівна сила повітряних мас.

Основний параметр - швидкісний натиск (динамічні навантаження потоку повітря) ДР_шв:

де: р_п - густина повітря, г/см³;

V - швидкість вітру, м/с.

Ураган (тайфун) - вітер силою 12 балів і більше. Його швидкість перевищує 32 м/с. Ураган спустошує все на своєму шляху: ламає дерева, руйнує будівлі. Тайфуни супроводжуються зливами, на морі утворюють величезні хвилі висотою більше 10 м, що викликає руйнування і затоплення прибережних районів. Середня тривалість урагану близько 9 днів, максимальна - 4 тижні.

За згубним впливом на інженерні споруди урагани ніяк не поступаються землетрусам. Урагани можуть служити природним аналогом декількох термоядерних вибухів. В радіусі до 160км від його центру може утворитися осередок ураження з зонами сильних і повних руйнувань.

Буря (шторм) - вітер силою 8-11 балів, швидкість вітру досягає 20 - 30 м/с і викликає великі руйнування: вириває з корінням дерева, валяє машини, крани, руйнує будівлі, обриває лінії зв'язку і електропередач, викликає сильні хвилювання на воді. Поряд з руйнуванням викликає ерозію, вивітрювання ґрунту, загибель посівів (пильні, піщані бурі). В осередку ураження утворюються зони середніх і слабких руйнувань.

Смерчі - вихровий рух повітря, що виникає у грозовій хмарі та потім розповсюджується у вигляді гігантського чорного рукава або хобота, розрідженого всередині. Діаметр рукава біля 30м, висота 800 - 1500м. За час свого існування може пройти шлях довжиною 40-60км. В Європі їх називають «тромби», а в Америці - «торнадо». Смерчі володіють великою швидкістю вітру, що перевищує інколи швидкість звука, всередині розрідження настільки велике, що споруди, опинившись всередині смерчу, руйнуються від вибуху. Відбувається теж саме, що і від ударної хвилі в фазі розрідження. На шляху руху смерч вириває з корінням дерева, валяє автомобілі і поїзди, піднімає в повітря будівлі або повністю їх руйнує. Смерч втягує в себе воду невеликих озер, переносить на великі відстані і виливає разом з дощем.

Осередки ураження при бурях, ураганах, смерчах характеризуються шириною, глибиною, площею і зонами руйнування: повних, сильних середніх і слабких.

Бурі, урагани, смерчі прогнозуються, за ними можна стежити і населення може бути завчасно оповіщене про наближення стихії, що дозволяє провести заходи щодо захисту. Дії людей під час бурі, урагану:

- закрити щільно вікна, двері, горищні люки;

- з балконів, лоджій прибрати предмети, що можуть бути скинуті вітром;

- загасити вогонь в печах;

- укритися в сховищі, заглибленому приміщенні (підвал, погреб) або природному укритті (яр, канава, яма), або щільно притулитися до землі.

16. Характеристика повені. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей

Повінь - тимчасове затоплення суші водою в результаті розливу річок вище звичайного горизонту внаслідок танення снігів, зливних дощів, льодових заторів або обвалу, руйнування дамб і гребель та інше. В приморських районах затоплення може бути під впливом гравітаційних хвиль підводного землетрусу - цунамі (в перекладі з японського - «велика хвиля в гавані»).

За кількістю людських жертв і матеріальних збитків, що припадають на одиницю площі, повені займають друге місце після землетрусів.

Основними параметрами повені є: глибина затоплення, ширина території, що затоплюється, максимальна швидкість потоку води, тривалість затоплення.

Таблиця 1

Види повеней в залежності від причин виникнення та характеру прояву

Будинки, періодично потрапляють у зону затоплення, втрачають капітальність: гниллю пошкоджується дерево, відвалюється штукатурка, випадають цеглини, піддаються корозії металеві конструкції, через розмив ґрунту під фундаментом відбувається нерівномірне осідання будівель і, як наслідок, з'являються тріщини.

В залежності від часу, за який відбувається затоплення території t₃, і міри загрози життю людей і знищення матеріальних цінностей розрізняють наступні зони затоплення:

Зона катастрофічного затоплення (t₃ < 1 год);

Зона надзвичайно небезпечного затоплення (1год<t₃< 4 год);

Зона сильного затоплення (t₃>4 год).

Таблиця 2

Класифікація повеней в залежності від масштабу розповсюдження і повторюваності

Основні характеристики наслідків повеней наступні:

* чисельність населення, яке опинилося в зоні, схильній до повеней (тут виділяються: кількість жертв, кількість постраждалих, кількість населення, яке залишилося без даху над головою, і т. п.);

* кількість населених пунктів, що потрапили в зону, охоплену повінню (тут виділяються міста, селища міського типу, сільські населені пункти, повністю затоплені, частково затоплені, що потрапили в зону підтоплення);

* кількість об'єктів різних галузей економіки, які опинилися в зоні, повені;

* протяжність залізних і автомобільних доріг, ліній електропередачі, ліній комунікацій і зв'язку, що опинилися в зоні затоплення;

* кількість мостів і тунелів, затоплених, зруйнованих та пошкоджених внаслідок повені;

* кількість житлових будинків, затоплених, зруйнованих та пошкоджених внаслідок повені;

* площа сільськогосподарських угідь, охоплених повінню;

* кількість загиблих сільськогосподарських тварин та ін

Узагальнені характеристики наслідків: величини збитку, що наноситься повінню.

Основними особливостями обстановки, що виникає при повенях, є: руйнівний характер надзвичайної ситуації, швидке наростання параметрів вражаючих чинників, обмежені терміни виживання постраждалих, що опинилися під їх впливом, складність доступу до постраждалих, необхідність застосування для цього спеціальних плавучих засобів, а також складні погодні умови (проливні дощі, льодохід, сіли і т. п.).

Основним вражаючим чинником повеней є потік води.

При повені можливе виникнення вторинних вражаючих факторів: пожеж (внаслідок обривів і короткого замикання електричних кабелів і проводів); обвалення будівель, споруд (під впливом водного потоку і внаслідок розмиву підстави); захворювань людей і сільськогосподарських тварин (внаслідок забруднення питної води і продуктів харчування) та ін.

Самим ефективним засобом захисту від повені є евакуація людей і матеріальних цінностей з можливої зони затоплення. Перед евакуацією необхідно відключити в будинках електроенергію і газ, взяти запас продуктів, медикаментів, документи і відбути за зазначеним маршрутом. При раптовій повені терміново покинути будинок і зайняти найближчий пагорб або верхні поверхи будинків, залізти на горище або дах, вивісити біле або кольорове полотнище і чекати рятівників.

17. Характеристика лісової пожежі. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей

Лісові пожежі - небезпечне стихійне лихо. Вони знищують цінні матеріали (ліс, торф та інш.), становлять велику загрозу для людей, населених пунктів, промислових об'єктів, розташованих в лісі.

Світова статистика свідчить, що причинами лісових пожеж у 90-95% випадків є недбале поводження людей з вогнем.

Територія, на який виникла або розвивається пожежа, називається зоною пожежі, а місце її виникнення - осередком пожежі. Лісові пожежі бувають трьох видів:

- низова, коли горить сухий трав'яний покрів, лісова підстилка, сушняк; висота вогню 0,5-1,5 м;

верхова, коли горить весь ліс зі споду до верху або тільки крони дерев (розвивається з низового);

торф'яна (підземна), коли горить торф на глибині. За швидкістю розповсюдження вогню лісові і торф'яні пожежі поділяються на три категорії: сильні, середньої сили і слабкі (табл. 2.5.)

Таблиця 2.5

Характеристики лісових і торф'яних пожеж

Види пожеж	Швидкість розповсюдження, м/хв
	Слабка	Середня	Сильна
Торф'яна	До 0,25	До 0,5	Більше 0,5
Низова	До 1	1 - 3	3 і більше
Верхова	До 3	3 - 100	100 і більше

Лісові пожежі за характером розповсюдження і охопленням площі поділяються на зони окремих, масових і суцільних пожеж.

Зона окремих пожеж характеризується виникненням незначної кількості окремих пожеж розосереджених на площі.

Зона масових пожеж - сукупність водночас виниклих окремих пожеж. Зона суцільних пожеж характеризується швидким розвитком і розповсюдженням, високими температурою, задимленістю і загазованістю, небезпечними для життя. Проїзд через зону практично неможливий.

Захист людей і матеріальних цінностей в зоні лісових (торф'яних) пожеж досягається завчасною їх евакуацією, вивезенням в безпечні місця і активною боротьбою з пожежею: гасіння, локалізація.

Боротьба з масовими лісовими пожежами дуже складна і може відбуватися тривалий час. Основними способами гасіння лісових пожеж є:

гасіння краю низової пожежі водою або хімічними розчинами,які гасять пожежу; закидання краю пожежі землею, захльостування вогню віниками з гілок і т.ін.;

створення захисних мінералізованих смуг або канав на шляху розповсюдження пожежі;

спрямування зустрічного вогню верховій пожежі (підпалення лісу назустріч основній пожежі від створеної у відповідному місці опорної мінералізованої смуги).

Виходити з зони лісової пожежі треба в протилежному вітру напрямку, використовуючи відкриті ділянки - галявини, просіки, дороги, річки. Місце для відпочинку вибирати не ближче 400 м від локалізованої пожежі.

18. Характеристика торф'яної пожежі. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей

Торф- (від німецького слова Torf, що значить теж саме) - це пальна корисна копалина, використовується як паливо, добриво, теплоізоляційний матеріал та ін.Торф - молоде геологічне утворення, що пройшло початкову стадію перетворення торфоутворювачів в умовах надлишкового зволоження й обмеженого доступу повітря.

Торф придбав сумну популярність у зв'язку з підземними пожежами, відомими людству протягом тисячоріч. Такі пожежі практично не піддаються гасінню і становлять величезну небезпеку.

Торф'яні пожежі рухаються повільно, по кілька метрів у добу, характеризуються тим, що їх практично не можна згасити, небезпечні несподіваними проривами вогню з підземного вогнища і тим, що крайка його не завжди помітна і можна провалитися в прогорілий торф. Ознакою підземної пожежі є характерний запах гару, місцями з ґрунту сочиться дим, сама земля гаряча.

Торф'яні пожежі найчастіше бувають у місцях видобутку торфу, виникають звичайно через неправильне звертання з вогнем, від розрядів блискавки або самозаймання. Торф схильний до самозаймання, воно може відбуватися при температурі вище 50 градусів (у літню жару поверхня ґрунту в середній смузі може нагріватися до 52 - 54 градусів).

Крім того, досить часто ґрунтові торф'яні пожежі є розвитком низової лісової пожежі. У шар торфу в цих випадках вогонь заглиблюється з стовбурів дерев. Горіння відбувається повільно, без полум`я. Підгоряють корені дерев, що падають, утворюючи завали.

Торф горить повільно на всю глибину його залягання. Торф'яні пожежі охоплюють великі площі і важко піддаються гасінню, особливо великих пожеж, коли горить шар торфу значної товщини. Торф може горіти у всіх напрямках незалежно від напрямку і сили вітру, а під ґрунтовим обрієм він горить і під час помірного дощу і снігопаду.

Фахівці не рекомендують самостійно гасити торф'яну пожежу, краще обійти його стороною, рухаючи проти вітру так, щоб він не доганяв вас з вогнем і димом, не утрудняв орієнтування. При цьому потрібно уважно оглядати перед собою дорогу, обмацувати її жердиною або ціпком.

Для гасіння необхідна важка техніка для створення на шляху вогню загороджувальних смуг і канав, досвід у створенні зустрічного опалу, багато води, авіація і т.д.

Головним способом гасіння підземної торф'яної пожежі є обкопування палаючої території торфу огороджувальними канавами. Канави копають шириною 0,7- 1,0 м і глибиною до мінерального ґрунту або ґрунтових вод.

При проведенні земляних робіт широко використовується спеціальна техніка: канавокопачі, екскаватори, бульдозери, грейдери, інші машини, придатні для цієї роботи. Обкопування починається з боку об'єктів і населених пунктів, що можуть зайнятися від палаючого торфу.

Саму пожежу гасять шляхом перекопування палаючого торфу і заливання його дуже великою кількістю води, оскільки торф майже не намокає.

Для гасіння палаючих штабелів а також гасіння підземних торф'яних пожеж використовується вода у виді могутніх струменів. Водою заливають місця горіння торфу під землею і на поверхні землі.

19. Характеристики осередку ураження при застосуванні ядерної зброї. Вражаючі фактори, їх параметри та наслідки дій. Способи захисту людей

Ядерною зброєю називають зброю, уражаюча дія якої базується на використанні енергії, що виділяється у виді вибуху при ядерних перетвореннях.

Осередком ядерного ураження називається територія, в межах якої внаслідок дії ядерної зброї утворилися масові ураження людей, тварин, рослин або руйнування будівель та споруд.

Осередок ядерного ураження характеризується:кількістю уражених;розмірами площі ураження;зонами зараження з різними рівнями радіації;

зонами пожеж, затоплень, руйнувань і пошкоджень будівель та споруд;

частковим руйнуванням, пошкодженням або завалом захисних споруд.

Поразка людей та тварин із осередку може бути від ударної хвилі, світлового випромінювання, проникаючої радіації і радіоактивного забруднення, а також від дії вторинних факторів ураження. Ступінь руйнування елементів виробничого комплексу об'єкта визначається в основному дією ударної хвилі, світлового випромінювання, вторинних факторів ураженння, а для деяких об'єктів також дією проникаючої радіації та електромагнітного імпульсу.

Вражаючі фактори: Ударна хвиля - основний вражаючий фактор ядерного вибуху, тому що більшість руйнувань і ушкоджень споруд, будинків, а також поразки людей обумовлені, як правило, її впливом. Вона являє собою область різкого стиску середовища, що поширюється в усі сторони від місця вибуху з надзвуковою швидкістю. Передня межа стиску повітря називається фронтом ударної хвилі. Вражаюча дія ударної хвилі характеризується величиною надлишкового тиску. Надлишковий тиск -- це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском перед ним. Він вимірюється в ньютонах на квадратний метр (Н/м2). Ця одиниця тиску називається паскалем (Па). 1 Н/м2=1 Па (1 кПа»0,01 кгс/см2). При надлишковому тиску 20--40 кПа незахищені люди можуть одержати легкі поразки (легкі забиті місця і контузії). Вплив ударної хвилі з надлишковим тиском 40--60 кПа приводить до поразок середньої важкості: втраті свідомості, ушкодженню органів слуху, сильним вивихам кінцівок, кровотечі з носа й вух. Важкі травми виникають при надлишковому тиску понад 60 кПа і характеризуються сильними контузіями всього організму, переломами кінцівок, ушкодженням внутрішніх органів. Вкрай важкі поразки, нерідко зі смертельним результатом, спостерігаються при надлишковому тиску понад 100 кПа.