Теоретичні та методичні засади професійної підготовки особового складу підрозділів з надзвичайних ситуацій

Професійно-екстремальна підготовка особового складу підрозділів з надзвичайних ситуацій розглядається у розділі як складне, багатосистемне, багаторівневе та багато аспектне явище. Багатосистемність професійно-екстремальної підготовки виявляється у виділенні в ній різних підсистем (видів): базової професійно-екстремальної підготовки, контекстно-екстремальної підготовки і постекстремальної підготовки. Кожний з цих видів можна умовно поділити на низку підсистем. Багаторівневість професійної підготовки фахівців з НС полягає в тому, що в ній співіснують загально-екстремальний, спеціально-екстремальний та оперативно-екстремальний рівні підготовки. Багатоаспектність професійно-екстремальної підготовки визначає велике коло різних за змістом напрямів, серед яких доцільно виділити, морально-етичну, психологічну, фізичну, медичну, технічну, забезпечення індивідуальної та групової безпеки та інші види підготовки.

У третьому розділі „Теоретичне обґрунтування методичної системи професійної підготовки до діяльності в екстремальних умовах” ? розкрито концептуальні ідеї, покладені в основу побудови методичної системи неперервної професійно-екстремальної підготовки особового складу підрозділів з надзвичайних ситуацій МНС України. З метою розкриття сутності поняття „методична система” здійснено уточнення змісту понять “методика” і “система”.

У структурному плані методичну систему підготовки фахівців з НС утворюють кілька комплексів: перший - комплекс елементів; другий - зміст; третій сукупність допоміжних методик; четвертий - сукупність цілей; п'ятий - сукупність зв'язків. Сукупність зв'язків - своєрідне синтезоване утворення, завдяки якому ціле не зводиться лише до суми його частин. У зв'язку з цим фундаментом методичної системи підготовки фахівців з НС є поняття „елемент”, „мета”, „зміст”, „методика”, „зв'язок”, а поняття “структури” та “системи” є похідними від них.

Методична система підготовки фахівців з НС обґрунтовується у розділі як складний об'єкт, ієрархічне, поліструктурне, багаторівневе утворення, функціонування якого забезпечує значна сукупність адекватних зв'язків різних рівнів. До зв'язків одного типу належать такі: по-перше, між видами підготовки; по-друге, міжпредметні; по-третє, між навчанням, вихованням, розвитком і формуванням; по-четверте, між методами, організаційними формами, педагогічними технологіями і методиками. До зв'язків іншого типу належать функціональні, генетичні, процесуальні, дидактичні, управлінські та інші, кожному з яких відповідає особливий тип системної організації.

У розділі обґрунтовано положення про те, що методична система підготовки особового складу підрозділів з НС відповідає організаційним, змістовно-процесуальним, гуманістичним, психологічним і соціально-психологічним умовам. Вона має певні особливості, а саме: наявність у системі не лише структурних, методико-генетичних, й інтеґративних зв'язків; координація та субординація елементів, тобто організаційних форм, методів, педагогічних технологій і методик, що зумовлює нові зв'язки в цілісній методичній системі; дія особливих механізмів управління, через які структури цілого впливають на характер функціонування і розвиток частин системи, тобто методик окремих видів професійно-екстремальної підготовки, окремих організаційних форм, методів і педагогічних технологій тощо; наявність своєрідних, відносно самостійних методичних підсистем тощо. В процесі становлення підсистем відбувається цілісний розвиток методичної системи і, навпаки, у процесі усієї методичної системи відбуваються якісні зміни у допоміжних підсистемах; наявність у ній зв'язків трьох рівнів: (системних, методичних та інтеґративних) які поєднують два попередні.

Методична система професійно-екстремальної підготовки функціонує на основі взаємозумовленого і взаємозалежного послідовно-паралельного поєднання за цілями, завданнями і змістом як окремих видів підготовки, так і належної професійної підготовки фахівців з надзвичайних ситуацій, умов, організаційних форм, методів, прийомів, педагогічних технологій і засобів з метою формування в них професійно-екстремальної готовності до діяльності в надзвичайних ситуаціях. У системному вимірі ця система складається з методик базової професійно-екстремальної, контекстно-екстремальної і постекстремальної підготовки. Названі методики підготовки фахівців з НС є не лише взаємозалежними, а й взаємозумовленими. Доведено, що первинною є методика базової професійно-екстремальної підготовки. На її основі відбувається, по-перше, контекстно-екстремальна підготовка фахівців з НС, по-друге, їхня постекстремальна підготовка.

У четвертому розділі “Методика базової професійно-екстремальної підготовки” ? розкривається сутність методики базової професійно-екстремальної підготовки, на основі якої здійснюється контекстно-екстремальна та постекстремальна підготовка фахівців з НС.

Дидактична мета і завдання базової професійно-екстремальної підготовки визначають її зміст, організацію та методику. В її процесі майбутні фахівці з НС одержують основну, базову підготовку до діяльності в екстремальних умовах, котру поділяють на загальну професійно-екстремальну і спеціальну професійно-екстремальну підготовки.

Базова професійно-екстремальна підготовка, як правило, проводиться у спеціальних центрах підготовки фахівців з НС впродовж року. Для її здійснення складається відповідний навчальний план, що має наукове обґрунтування й забезпечує системну підготовку фахівців до професійно-екстремальної діяльності.

Необхідний зміст базової професійно-екстремальної підготовки особового складу підрозділів з НС структурується в робочих навчальних програмах різних дисциплін і курсів, де визначено тематику занять, їх форми і методи, обсяг часу, передбачений на їх засвоєння, методику вивчення і контролю, необхідну навчальну літературу тощо. В розділі викладено основні підходи до обґрунтування та експериментальної перевірки навчального плану базової професійно-екстремальної підготовки особового складу підрозділів з НС.

Загальна професійно-екстремальна підготовка спрямована на оволодіння сукупністю загальних теоретичних і практичних знань, навичок і вмінь, що становлять підґрунтя контекстно-екстремальної, постекстремальної, спеціально-екстремальної та оперативно-екстремальної видів підготовки майбутніх фахівців з НС. Вона спрямована на засвоєння загальних знань, навичок і вмінь з питань природничого, екологічного, біологічного, хімічного, радіаційного, техногенного, психологічного, психофізіологічного, фізичного, медичного, психологічного, морально-етичного, екстремального та функціонально-дійового аспектів професійно-екстремальної діяльності.

З урахуванням мети спеціальної професійно-екстремальної підготовки особового складу підрозділів МНС України до дій в екстремальних умовах (забезпечити індивідуальну і групову ефективну та надійну професійно-екстремальну діяльність у різних надзвичайних ситуаціях) визначено її головні завдання: 1) досягнення фахівцями з НС високого рівня опанування технологічно-дієвими спеціальними навичками і вміннями в екстремальних умовах; 2) формування навичок та вмінь самоуправління і саморегулювання своїх психічних станів у разі зростання загроз під час НС; 3) забезпечення особистої безпеки і набуття навичок і вмінь групової безпеки під час професійно-екстремальної діяльності.

У розділі обґрунтовано положення щодо формування психологічних та морально-етичних якостей фахівці з НС як важливої умови його підготовки до успішних дій в екстремальних ситуаціях. На цьому акцентують увагу М.Й. Варій, Л.П. Гримак, П.А. Корчемний, М.І. Нещадим, В.В. Ягупов та інші дослідники. З урахуванням цього було передбачено спеціальну психологічну та морально-етичну підготовку як систему цілеспрямованого впливу на індивідуальну психіку кожного індивіда і соціальну психіку групи з надзвичайних ситуацій з метою формування в них комплексу необхідних професійних якостей.

Доведено, що важливою складовою цього процесу є спеціальна психологічна підготовка фахівців з надзвичайних ситуацій, спрямована на опанування знаннями з психології щодо поведінки і діяльності в екстремальних умовах, на формування навичок і вмінь керувати власним станом, почуттями та емоціями тощо. Виділено декілька груп таких вмінь і навичок: 1) визначення психологічних аспектів надзвичайних ситуацій; 2) виявлення психологічних аспектів професійно-екстремальної діяльності фахівців з НС та оцінювання їх психологічних параметрів. Провідну роль у цьому процесі відіграє підготовка фахівців з НС до забезпечення індивідуальної та групової діяльності в екстремальних умовах.

У п'ятому розділі - „Методика контекстно-екстремальної та постекстремальної підготовки” ? розкриваються сутність і зміст методики контекстно-екстремальної та постекстремальної видів підготовки особового складу підрозділів МНС України до діяльності в екстремальних умовах.

Методика контекстно-екстремальної підготовки спрямована на забезпечення організованого процесу формування у фахівців з НС цілісної, індивідуальної і групової, професійно-екстремальної підготовленості до діяльності в конкретних надзвичайних ситуаціях, різних за складністю, небезпекою для життя. В процесі цієї підготовки фахівці з НС оволодівають спеціальними, індивідуальними та груповими знаннями, навичками і вміннями екстремальної діяльності у конкретній НС. У них формуються необхідні фізичні, психологічні, морально-етичні та інші якості, необхідні для професійної діяльності в екстремальних умовах. Методика контекстно-екстремальної підготовки спрямована на забезпечення готовності фахівців до місцевих і регіональних НС, тобто таких, в яких вони працюватимуть у майбутньому. Ця методика включає контекстну спеціально-екстремальну та оперативно-екстремальну підготовку. Контекстна спеціально-екстремальна підготовка проводиться на етапі спеціалізації фахівців з НС, тобто тоді, коли фахівців готують до професійної діяльності в аварійно-рятувальній, рятувально-пошуковій та пожежно-рятувальній службах.

У розділі обґрунтовано мету цієї підготовки, яка полягає в забезпеченні ефективності і надійності індивідуальної та групової професійно-екстремальної діяльності у конкретних НС. Запропонований підхід спрямований на забезпечення корекції та відповідного вдосконалення підготовки окремого фахівця до професійно-екстремальної діяльності (у тому числі й забезпечення особистої безпеки у НС різного характеру), а також їхньої спеціальної практичної підготовки до групових дій у НС. Друге завдання, у свою чергу, реалізується під час розв'язання таких проблем, як: а) розвиток сформованої групи в професійний колектив; б) вироблення групової злагодженості та навченості; в) забезпечення групової безпеки.

Розвиток аварійно-рятувальних, рятувально-пошукових і пожежно-рятувальних груп у професійний колектив потребує адекватного виховного впливу. Він забезпечується на основі застосування сукупності методів виховання у процесі професійно-екстремальної підготовки.

У розділі розкрито важливе значення методики організації групової безпеки, попередження травм, каліцтва й загибелі фахівців з НС. Реалізація цієї методики потребує використання сукупності технологій, форм, методів і прийомів навчання, виховання, розвитку та формування, котрі позитивно впливають на забезпечення групової безпеки у НС. Цьому сприяють групові навички і вміння спеціальної професійно-екстремальної діяльності, а також групова злагодженість й надійність. Необхідний результат досягається наполегливими колективними тренуваннями, відшліфовуванням до рівня майстерності індивідуальних і групових дій, налагодженням зв'язків і взаєморозумінням між фахівцями, які працюють в екстремальних умовах. На забезпечення групової безпеки суттєво впливає і тактична підготовка групи. Важливими аспектами професійно-екстремальної групової підготовки до безпечної професійної діяльності у НС є навченість узгодженим діям у складі групи.

У розділі доведено, що запропонована методика оперативно-екстремальної підготовки спрямована на підготовку фахівців з НС для розв'язання певного завдання в конкретній ситуації. Вона спрямовується на забезпечення ефективної індивідуальної та групової безпеки у НС. Її обсяг, зміст, форми, методи і способи здебільшого залежать від змісту самої НС, її новизни для фахівців, ступеня екстремальності, досвіду роботи тощо.

Запропонована методика постекстремальної підготовки спрямована на забезпечення високого рівня підготовленості фахівців з НС до професійно-екстремальної діяльності впродовж тривалого часу. Її мета полягає у розв'язанні широкого кола завдань, що охоплюють професійні, соціальні, правові, матеріальні, побутові, психологічні, педагогічні, медичні та інші питання.

Відповідного наукового обґрунтування потребує й методика постекстремальної підготовки. У розділі викладено три основні етапи цього складного процесу: 1) зустрічі фахівців з НС; 2) відновлення професійно-екстремального потенціалу фахівців; 3) підтримання професійно-екстремального потенціалу фахівця з НС і врахування його в подальшій професійно-екстремальній діяльності.

Соціально-педагогічна сутність першого етапу полягає у визнанні суттєвого значення, цінності діяльності фахівців з НС. На цьому етапі реалізується соціальна, патріотична, моральна і професійна сутність ситуації повернення фахівця після виконання складних функціональних обов'язків.

Другий етап полягає у відновленні професійно-екстремального потенціалу фахівців з НС, продовженні формування мотивації до цілеспрямованої та ефективної професійно-екстремальної діяльності, відновленні соціального й професійного оптимізму, наданні допомоги в їхній адаптації до нових умов постекстремального періоду, нормалізації психічних станів, попередженні й подоланні можливих типових труднощів і відхилень у поведінці.

Здійснене дослідження дало змогу довести, що етап підтримання професійно-екстремального потенціалу фахівця з НС і включення його в професійно-екстремальну діяльність забезпечує організацію планової професійно-екстремальної підготовки в поєднанні з постійною готовністю до надзвичайних ситуації. В підрозділах з НС професійно-екстремальна підготовка має здійснюватися систематично, відповідно до науково обґрунтованих планів розроблених з урахуванням матеріалів експертизи та результатів спеціальних досліджень (радіаційних, хімічних, вибухонебезпечних, технічних, екологічних, медичних, психологічних та ін.). На завершальному етапі кожного навчального року проводиться підсумкова перевірка рівня підготовленості особового складу підрозділів з НС до професійної діяльності в екстремальних умовах.

У шостому розділі „Організація і хід дослідження” викладено процедуру здійснення цього дослідження, розкрито загальну методику його проведення, розкрито логіку та особливості перебігу педагогічного експерименту, доведено не лише вірогідність результатів і висновків, але й правомірність способів, передбачених авторською методикою для одержання експериментальним шляхом, а також способів їхньої обробки та аналізу.

Експериментальне дослідження відбувалося за трьома етапами. У вступі викладено коротку характеристику кожного з них. Результати теоретичного вивчення й констатуючого експерименту були враховані в обґрунтуванні методики формуючого педагогічного експерименту, що проводився протягом трьох років. Його мета полягала у виявленні ефективності запропонованої методичної системи професійно-екстремальної підготовки особового складу підрозділів з НС. Для цього було визначено 16 експериментальних та 4 контрольних пожежно-рятувальних частин (ПРЧ).

Здійснюючи відбір експериментальних і контрольних пожежно-рятувальних частин, ми використовували випадкову вибірку, оскільки пожежно-рятувальні частини МНС України є однотипними.

На основі дослідницької методики, обґрунтованої для педагогічних досліджень П.М. Воловиком, використовували таку формулу:

де n - кількість пожежно-рятувальних частин, які становлять вибірку;

t - нормоване відхилення (у нашому випадку беремо б= 5%, р=0,954 і за таблицями визначаємо t=2);

V - коефіцієнт варіації у відсотках (у нашому випадку ? це відхилення оцінки готовності до професійно-екстремальної діяльності від середньої);

N - кількість елементів генеральної сукупності (у нашому випадку генеральна сукупність становить 810 ПРЧ);

ер - гранична помилка вибірки, припускаємо, що вона становить 5% (тобто передбачаємо помилку у 5-ти випадках зі ста).

Під час констатуючого експерименту виявлено, що коефіцієнт середньої індивідуальної підготовленості фахівців з НС експериментальних пожежно-рятувальних частин на початку експерименту становив 0,548, а контрольних - 0,563. Що ж стосується коефіцієнту середньої індивідуальної підготовленості груп з НС експериментальних пожежно-рятувальних частин, то на початку експерименту він становив 0, 578, а контрольних - 0, 575.

Виявлено також, що коефіцієнт середньої індивідуальної підготовленості фахівців з НС експериментальних пожежно-рятувальних частин на завершальному етапі експерименту становив 0,728, а контрольних - 0,661. У цей самий час коефіцієнт середньої індивідуальної підготовленості груп з НС експериментальних пожежно-рятувальних частин наприкінці експерименту становив 0,728, а контрольних 0,625.

Результати педагогічного експерименту підтвердили, що підвищення рівня індивідуальної підготовленості фахівців з НС до професійно-екстремальної діяльності експериментальних ПРЧ становило 0,728, тобто Кіпче1 = 0,728 (коефіцієнт середньої індивідуальної підготовленості фахівців з НС експериментальних пожежно-рятувальних частин вкінці експерименту). Отже, величина підвищення рівня індивідуальної підготовленості фахівців з НС до професійної діяльності в екстремальних умовах експериментальних пожежно-рятувальних частин становила 0,728 0,548 = 0,180, тобто 18%. У цей самий час Кіпчк1 (коефіцієнт середньої індивідуальної підготовленості фахівців з надзвичайних ситуацій контрольних пожежно-рятувальних частин вкінці експерименту) зріс лише на 0,6610,563=0,098, тобто на 9,8%. Таким чином, рівень індивідуальної підготовленості фахівців з НС до професійної діяльності в екстремальних умовах експериментальних пожежно-рятувальних частин на завершальному етапі експерименту є вищим від рівня індивідуальної підготовленості фахівців з НС до професійної діяльності в екстремальних умовах контрольних пожежно-рятувальних частин на 0,180 0,098 = 0,082, тобто на 8,2%.

Рівні змін індивідуальної підготовленості фахівців з НС до професійної діяльності в екстремальних умовах контрольних пожежно-рятувальних частин висвітлені на діаграмі (рис. 1.) Порівняльна характеристика рівня індивідуальної підготовленості фахівців з НС до професійної діяльності в екстремальних умовах 16 експериментальних і 4 контрольних пожежно-рятувальних частин показана на діаграмі (рис. 2.).

Водночас відбулися позитивні зміни в груповій підготовленості фахівців з НС до професійної діяльності в екстремальних умовах (16 експериментальних ПРЧ). Якщо на початку експерименту (коефіцієнт середньої групової підготовленості експериментальних груп з надзвичайних ситуацій пожежно-рятувальних частин на початку експерименту) становив 0,578, то наприкінці експерименту (коефіцієнт середньої групової підготовленості експериментальних груп з НС пожежно- рятувальних частин наприкінці експерименту) дорівнював 0,728.

Як бачимо, величина розвитку рівня підготовленості груп з НС до професійної діяльності в екстремальних умовах в 16 експериментальних ПРЧ становить 0,728 0.578 = 0,150, тобто 15,0% (рис. 3).

Як бачимо величина розвитку рівня підготовленості груп з НС до професійної діяльності в екстремальних умовах контрольних ПРЧ становила 0,625 0,575 = 0,05, тобто 5%. Отже, різниця в розвиткові експериментальних і контрольних груп становить 0,150 0,050 = 0,10, тобто 10,0%. Одержані результати свідчать про ефективність запропонованої методичної системи професійно-екстремальної підготовки фахівців з НС до діяльності в екстремальних умовах.

Висновки

Результати дисертаційного дослідження свідчать про те, що його мета досягнута: підтверджена гіпотеза дослідження, а також розв'язані поставлені завдання. В дисертації одержано важливі наукові й практичні результати, які містять розв'язання актуальної наукової проблеми професійної підготовки до діяльності в екстремальних умовах особового складу підрозділів з надзвичайних ситуацій МНС України, а саме:

1. Установлено, що професійній діяльності у НС властиве постійне високе робоче екстремальне навантаження на фахівця з НС (фізичне, розумове, психофізіологічне і психічне). В цьому робочому екстремальному навантаженні виділяють змістові, інформаційні, організаційні та оперативно-дієві елементи, які є стресогенними чинниками для фахівців з НС й можуть спричинити сильні психологічні реакції, що впливають на зміну поведінки та алгоритм діяльності. Професійно-екстремальна діяльність фахівців відбувається в конкретній ситуації у середовищі, що містить певну сукупність психотравмуючих чинників й небезпеки для життя як фахівця, так і інших людей. Її складність і небезпечність характеризує ступінь екстремальності. Під екстремальністю розуміється ступінь загрози всіх факторів надзвичайної ситуації для життя фахівця. Внаслідок цього для організації роботи фахівців з НС та їх професійної підготовки до діяльності в екстремальних умовах всі надзвичайні ситуації доцільно умовно поділити на п'ять категорій залежно від ймовірності їх небезпеки для життя фахівців.

2. Професійна підготовка до діяльності в екстремальних умовах фахівців з НС розглядається як цілеспрямований процес оволодіння загальними і спеціальними знаннями, навичками та вміннями дій у надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з ризиком для життя, а також їх розумовий, фізичний і професійний розвиток, формування у них необхідних особистісних і групових психологічних, морально-етичних та ділових якостей, стійкості, надійності та професійної придатності, що забезпечує виконання функціональних обов'язків у НС, особисту безпеку й виживання.

Доведено, що в педагогічному вимірі професійна підготовка до діяльності в екстремальних умовах становить професійно-екстремальний педагогічний процес, який інтегрує навчання, виховання, розвиток і формування. Разом з цим професійна підготовка до діяльності в екстремальних умовах розглядається як цілісна педагогічна система, що охоплює низку взаємопов'язаних підсистем за: цілями, завданнями та змістом. За цілями професійно-екстремальну підготовку фахівців з НС поділяють на базову професійно-екстремальну, контекстно-екстремальну і постекстремальну підготовку; за завданнями на загальну професійно-екстремальну, спеціально-екстремальну та оперативно-екстремальну; за змістом на спеціальні психологічну морально-етичну, , фізичну, медичну, технічну, техногенну, екологічну, екстремально-дійову (індивідуальну та групову) тощо.

3. Доведено, що організація професійної підготовки до діяльності в екстремальних умовах особового складу підрозділів з НС базується на сукупності методологічних підходів, а саме: історико-філософському, системному, структурному, діяльнісному, особистісному, проблемному, прогностичному, синергетичному, генетичному та інтеґративному. За цих умов під час реалізації завдань підготовки особового складу підрозділів з НС вони виступають одночасно як у своїй постійній і ситуативній єдності, взаємодії, так і самостійно.

Професійна підготовка фахівців до діяльності в екстремальних умовах відбувається за такими принципами: професійної екстремальної спрямованості; індивідуалізації, диференціації та групової інтеграції; принцип зв'язку теорії та практики професійно-екстремальної діяльності; єдності змістового та процесуального компонентів професійно-екстремальної підготовки; доступності, систематичності, неперервності, наступності; принцип міцності й надійності; принцип гуманістичної спрямованості професійно-екстремальної підготовки фахівців з НС; принцип психолого-педагогічної єдності; єдності екстремального навчання, виховання, розвитку і формування в процесі професійно-екстремальної підготовки; професійного самовдосконалення; принцип оптимізму, стійкості та впевненості; системності та цілісності професійно-екстремальної підготовки фахівців з НС; зворотного зв'язку;

4. Теоретично обґрунтовано й розроблено методичну систему професійної підготовки до діяльності в екстремальних умовах. Вона становить взаємозумовлене і взаємозалежне послідовно-паралельне поєднання за цілями, завданнями і змістом як окремих видів підготовки, так і належної підготовки фахівців з НС, умов, організаційних форм, методів, прийомів, педагогічних технологій і засобів з метою формування у них професійно-екстремальної підготовленості до діяльності у надзвичайних ситуаціях. У структурному плані методичну систему підготовки фахівців з НС утворюють кілька комплексів: сукупність цілей; сукупність елементів; зміст; сукупність методик; сукупність зв'язків.

Виявлено, що в цій методичній системі сукупність зв'язків виступає як своєрідне синтезоване утворення, завдяки якому ціле постає як поєднання самостійних його частин. Вони забезпечують реалізацію зв'язків різних рівнів. До зв'язків одного типу належать: по-перше, зв'язки між видами підготовки (базовою професійно-екстремальною, контекстно-екстремальною і постекстремальною); по-друге, міжпредметні; по-третє, між навчанням, вихованням, розвитком і формуванням; по-четверте, між методами, організаційними формами, педагогічними технологіями і методиками. До зв'язків іншого типу належать функціональні, генетичні, процесуальні, дидактичні, управлінські та інші, кожному з яких відповідає особливий тип системної організації.

Доведено, що методична система професійної підготовки до діяльності в екстремальних умовах особового складу підрозділів з НС у системному вимірі реалізується на основі методик базової професійно-екстремальної, контекстно-екстремальної і постекстремальної підготовки. Методична система забезпечує реалізацію завдань професійної підготовки до діяльності в екстремальних умовах завдяки послідовно-паралельному неперервному застосуванню сукупності методів, організаційних форм, педагогічних технологій навчання, виховання, розвитку і формування фахівців.

5. Запропонована методика базової професійно-екстремальної підготовки особового складу підрозділів з НС побудована на основі доцільного поєднання сукупності підходів, методів, організаційних форм, педагогічних технологій, змісту та засобів відповідно до цілей і процесу оволодіння сукупністю загальних знань, формування навичок та вмінь, а також якостей фахівців, необхідних для професійно-екстремальної діяльності у різних НС. За таких умов у фахівців з НС сформується необхідний рівень базової підготовки до діяльності в екстремальних умовах. Її поділяють на загальну професійно-екстремальну і спеціальну професійно-екстремальну підготовки. Загальна професійно-екстремальна підготовка особового складу підрозділів з НС спрямована на оволодіння сукупністю загальних теоретичних і практичних знань, навичок і вмінь.

Метою спеціальної професійно-екстремальної підготовки до діяльності в екстремальних умовах особового складу підрозділів МНС України є забезпечення індивідуальної і групової ефективної професійної діяльності в екстремальних умовах у різних НС. Головні завдання цієї підготовки полягають у забезпеченні високого рівня оволодіння технологічно-дієвими спеціальними навичками і вміннями діяльності в екстремальних умовах; формування навичок та вмінь самоуправління і саморегулювання психічними станами в умовах посилення небезпеки в надзвичайних ситуаціях; забезпечення особистої безпеки і набуття навичок та вмінь групової безпеки під час професійної діяльності в екстремальних умовах.

Доведено, що в реалізації методики базової професійно-екстремальної підготовки особового складу підрозділів з НС важливу роль відіграє психологічна, морально-етична та спеціальна психологічно-екстремальна підготовка. Спеціальна психологічно-екстремальна підготовка становить систему цілеспрямованого впливу на індивідуальну психіку кожного фахівця і соціальну психіку груп з метою формування у них моральних принципів, норм, ідей, ідеалів, почуттів, свідомості, переконань та перетворення їх в активне внутрішнє психічне, що в цілому формує у фахівців з НС сукупність якостей необхідних для професійної діяльності в екстремальних умовах.

З'ясовано, що спеціальна психологічно-екстремальна підготовка особового складу підрозділів з НС спрямована на оволодіння психологічними знаннями поведінки і діяльності в екстремальних умовах, на формування навичок і вмінь керування своїми станами, почуттями й емоціями та ін. Для реалізації спеціальної психологічно-екстремальної підготовки застосовуються різні форми, методи і технології, у тому числі і спеціальні методи: психотонічне, аутогенне, психорегулююче тренування.

6. Запропонована методика контекстно-екстремальної підготовки особового складу підрозділів з НС побудована на основі доцільного поєднання сукупності підходів, методів, організаційних форм, педагогічних технологій, змісту та засобів відповідно до цілей і завдань формування у фахівців з НС, індивідуальної і групової професійно-екстремальної підготовленості до діяльності в конкретних НС, різних за складністю, ризиком для життя, характером перебігу і небезпекою. В процесі цієї підготовки фахівці з НС здобувають спеціальні, індивідуальні і групові знання, навички та вміння професійно-екстремальної діяльності в умовах НС, а також формують необхідні психологічні, морально-етичні, фізичні та професійно-екстремальні якості. Методика контекстно-екстремальної підготовки спрямована на забезпечення підготовленості фахівців до їхньої діяльності під час місцевих і регіональних НС.

У процесі контекстно-екстремальної підготовки відбувається коригування та допідготовка окремого фахівця до професійної діяльності в екстремальних умовах (у тому числі й забезпечення особистої безпеки у НС різного характеру), а також спеціальна практична підготовка до групових дій у НС, та оперативно-екстремальна підготовка для розв'язання певного завдання або завдань у конкретній надзвичайній ситуації. Оперативно-екстремальна підготовка за відповідною методикою проводиться з фахівцями з НС, які заступають на чергування (черговими силами) і знаходяться в стані постійної готовності до оперативної діяльності на випадок раптового виникнення НС.

7. Методика постекстремальної підготовки особового складу підрозділів з НС побудована на основі доцільного поєднання сукупності підходів, етапів, методів, організаційних форм, педагогічних технологій, змісту та засобів, спрямованих на відновлення професійно-дійового і фізичного потенціалу фахівців з НС, їхню реабілітацію, а також запобігання розвитку негативних явищ в їхній психіці, поведінці й діяльності. Вона спрямовується на розв'язання широкого кола завдань, що охоплюють професійні, соціальні, правові, матеріальні, побутові, психологічні, педагогічні, медичні та інші питання. В ній умовно визначають три етапи: 1) зустрічі фахівців з НС; 2) відновлення професійно-екстремального потенціалу; 3) підтримка професійно-екстремального потенціалу фахівця з НС і включення його в професійно-екстремальну діяльність.

8. Розроблено критерії та тести оцінювання рівня індивідуальної підготовленості фахівця і рівня підготовленості групи з НС до професійної діяльності в екстремальних умовах, зокрема: здатність до самооцінки своїх дій, вчинків і технології професійно-екстремальної діяльності; уміння саморегуляції емоційних станів; уміння проводити рятувальні роботи на висотних, підводних і надводних об'єктах, у зонах хімічного, біологічного і радіоактивного зараження; уміння застосування та експлуатації спецтехніки, індивідуальних і групових засобів захисту; уміння здійснювати аварійно-рятувальні та пошукові роботи при повенях і масових затопленнях, пожежах на промислових об'єктах, в зонах масових інфекцій, отруєнь та епідемій; здатність підтримувати необхідну емоційну стійкість в критичних ситуаціях, серед руйнувань, пожеж, трупів, відірваних частин тіла тощо; здатність до самовладання і витримки; уміння аналізувати чинники екстремальної ситуації та приймати адекватні рішення; уміння злагоджено і погоджено виконувати групову діяльність в різних надзвичайних ситуаціях; уміння взаємодіяти, взаємодопомагати й замінювати один одного під час групової діяльності в екстремальних умовах; уміння забезпечувати групову безпеку; уміння грамотно застосовувати колективні засоби аварійно-рятувальних і пошукових робіт, здатність до здійснення групового захисту; здатність до фізичної витривалості та ін.

9. Проведений педагогічний експеримент підтвердив основні положення гіпотези дослідження, а саме: обґрунтованість методичної системи професійної підготовки до діяльності в екстремальних умовах особового складу підрозділів з НС, її надійність, валідність розроблених тестів визначення рівня індивідуальної підготовленості фахівців з НС та рівня підготовленості груп з НС до професійної діяльності в екстремальних умовах. Підтверджено теоретичну обґрунтованість та ефективність розробленої нами методичної системи професійної підготовки до діяльності в екстремальних умовах особового складу підрозділів з НС, оскільки внаслідок її застосування в експериментальних пожежно-рятувальних частинах в порівнянні з контрольними відбувся розвиток рівня індивідуальної підготовленості фахівців з НС до професійної діяльності в екстремальних умовах на 8,2%, а рівня підготовленості груп з НС до професійної діяльності в екстремальних умовах на 10%, що підтверджує її ефективність.

У результаті виконаного дослідження підтверджено висунуту гіпотезу, досягнуто мету й розв'язані всі завдання.

Теоретичні й методичні результати дисертаційного дослідження доцільно покласти в основу державної програми професійно-екстремальної підготовки особового складу підрозділів з надзвичайних ситуацій МНС України. На основі врахування результатів та висновків дисертаційного дослідження доцільно розробити комплекс дидактичних матеріалів для здійснення базової професійно-екстремальної, контекстно-екстремальної й постекстремальної підготовки особового складу органів і підрозділів МНС на території України.

Впровадження методики спеціальної психологічної підготовки зумовлює необхідність створення спеціальних полігонів і містечок, полос перешкод, трас-лабіринтів, тренувально-тренажерних комплексів, спеціальних моделей та ін., а також теоретичного обґрунтування методики відновлення професійного потенціалу й забезпечення психічного здоров'я фахівців з надзвичайних ситуацій.

Професійно-екстремальна підготовка особового складу підрозділів з надзвичайних ситуацій МНС України за розробленою нами методичною системою дозволить значно підвищити ефективність його діяльності в екстремальних умовах, професійну дієздатність, психологічну стійкість і надійність; забезпечить високий рівень індивідуальної та групової безпеки в процесі професійно-екстремальної діяльності, що значно знизить ймовірність травм, каліцтва й загибелі фахівців з надзвичайних ситуацій.

Подальшого дослідження потребують: теоретико-методологічне обґрунтування професійно-екстремальної діяльності фахівців у надзвичайних ситуаціях, що виникають на атомних електростанціях; психолого-педагогічного обґрунтування методик відновлення дієздатності фахівців з НС після важких психічних травм; розроблення методик оперативно-екстремальної підготовки до НС; розвиток психологічної готовності фахівців з НС до діяльності в екстремальних умовах; система методичної роботи в підрозділах з НС з урахуванням їхнього професійного досвіду, рівня підготовки, освіти, віку тощо.

пожежник екстремальний ситуація

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Козяр М.М. Екстремально-професійна підготовка до діяльності у надзвичайних ситуаціях: Монографія. - Львів: “Сполом”, 2004. 374 с.

2. Козяр М.М. Педагогічні основи процесу виховання військовослужбовців // Військова психологія і педагогіка: Навчальний посібник / За заг. ред. М.Й. Варія. Львів: “Сполом”, 2003. - С. 510-547.

3. Козяр М.М. Індивідуально-виховна робота з військовослужбовцями і самовиховання // Військова психологія і педагогіка: Навчальний посібник / За заг. ред. М.Й. Варія. Львів: “Сполом”, 2003. - С. 548-575.

4. Козяр М.М. Основи екстремальної підготовки // Військова психологія і педагогіка: Навчальний посібник / За заг. ред. М.Й. Варія. Львів: “Сполом”, 2003. - С. 602-622.

5. Козяр М.М., Виноградський Б.А., Ковальчук А.М. Професійно-стрілецька підготовка особового складу органів внутрішніх справ України у швидкісних стрілецьких вправах: Навчальний посібник. Львів: Сполом, 2002. - 109 с.

6. Козяр М.М., Коваль М.С., Шналь Т.М, Фіцик В.С. Пожежна безпека процесів зберігання грубих кормів: Навчально-методичний посібник. - Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка”, 2003. 24 с.

7. Козяр М.М., Коваль М.С., Шналь Т.М, Фіцик В.С. Пожежна профілактика в технологічних процесах виробництв: Навчально-методичний посібник. - Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка”, 2003. 23 с.

8. Козяр М.М., Коваль М.С., Шналь Т.М, Фіцик В.С. Правила розміщення пожежних сповіщувачів: Навчальний посібник. - Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка”, 2003. - 28 с.

9. Козяр М.М., Шадрін А.А., Кочан І.М. Цивільний захист: пожежно-рятувальна справа: Ілюстрований словник-довідник. Частина 1. Львів: “Сполом”, 2005. 568 с.

10. Козяр М.М., Юзьків Т.Б., Гуцуляк Ю.В. Будівлі та споруди та їх поведінка в умовах пожежі: Методичний посібник: Львів: Вид-во ЛІПБ, 2005. - 63 с.

11. Козяр М.М., Коваль М.С. Розвивати лицарські традиції // Професійно-технічна освіта. Київ, 1998. № 2. С. 30-31.

12. Козяр М.М. Виховуємо відповідальність // Педагогіка і психологія. Вінниця: ВДПУ, 2000. - Вип. 2. С. 64-68.

13. Козяр М.М. Шляхи підвищення ефективності психофізичної підготовки особового складу підрозділів органів внутрішніх справ України // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірник наукових праць. Харків, 2001. № 27. С. 10-14.

14. Козяр М.М., Білінський Б.О. Оптимізація пожежно-тактичних занять з точки зору зменшення рівня службового травматизму // Пожежна безпека: Збірник наукових праць. - Львів, 2001. № 1. С. 75-76.

15. Козяр М.М., Білінський Б.О. Статистичний аналіз причин та наслідків службового травматизму в підрозділах пожежної охорони МВС України // Науковий вісник. Київ: УкрНДІПБ, 2001. № 4. С.131-137.

16. Козяр М.М. Морально-етичний аспект престижу пожежних-добровольців в єдиній системі забезпечення пожежної безпеки // Пожежна безпека: Збірник наукових праць. Львів: “Сполом”, 2001. С. 8-10.

17. Козяр М.М. Складові професійного становлення // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Збірник наукових праць. - Київ-Вінниця, 2000. - С. 176-179.

18. Козяр М.М. Чи потрібні Україні пожежні добровольці? // Пожежна безпека: Збірник наукових праць. - Львів: ЛІПБ, УкрНДІПБ, 2002. № 2. С. 13-18.

19. Козяр М.М. Варіанти вдосконалення техніко-тактичної майстерності співробітників органів внутрішніх справ України у швидкісних стрілецьких вправах // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірник наукових праць. - Харків: ХДАДМ, 2002. № 1. С. 14-19.

20. Козяр М.М., Ковальчук А.М. Порівняльна характеристика техніко-тактичних дій швидкісних стрілецьких вправ // Молода спортивна наука України: Збірник наукових праць - Львів: ЛДІФК, 2002. - № 6, Том 2. - С. 111-114.

21. Козяр М.М. Вдосконалення організації практичних занять з вогневої підготовки особового складу органів внутрішніх справ України // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірник наукових праць. - Харків: ХДАДМ, 2002. № 9. С. 37-42.

22. Козяр М.М. Про деякі проблеми термінографії у сфері пожежної безпеки // Проблеми української термінології: Вісник НУ “Львівська політехніка”. ? Львів, 2002. ? № 453. ? С. 421-424.

23. Козяр М.М. Пути построения системы добровольной пожарно-спасательной службы // Пожарная безопасность 2003: Материалы VI научно-практической конференции Харьков: АПБУ, 2003. - С. 355-358.

24. Козяр М.М. Виховні технології у військовому підрозділі // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Збірник наукових праць. ? Київ-Вінниця, 2004. - Вип. 4. ? С. 417-424.

25. Козяр М.М., Білінський Б.О. Ступницька Н.В. Психологічні аспекти травматизму та підготовка особового складу пожежно-рятувальної служби МНС України // Пожежна безпека: Збірник наукових праць. - Львів, 2004. № 4. С. 45-49.

26. Козяр М.М. Концептуальні основи розроблення методичної системи професійно-екстремальної підготовки особового складу підрозділів з надзвичайних ситуацій // Педагогіка і психологія професійної освіти: Науково-методичний журнал. - Львів, 2004. № 6. С. 119-132.

27. Козяр М.М. Екстремальна професійна підготовка фахівців з надзвичайних ситуацій у науково-педагогічному вимірі // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: Проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. Київ-Запоріжжя, 2004. Вип. 32. С. 464-474.

28. Козяр М.М. Закономірності й принципи виховання у військових підрозділах і частинах // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: Проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. Київ-Запоріжжя, 2004. Вип. 33. С. 410-418.

29. Козяр М.М., Коваль М.С., Ренкас А.Г., Рак Т.Є. Використання WEB-технологій у навчальному процесі ЛІПБ МНС України // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Збірник наукових праць. ? Київ-Вінниця, 2005. - Вип. 7. ? С. 337-340.

30. Козяр М.М., Коваль М.С., Гудим В.І., Рудик Ю.І. Сучасні вимоги щодо електротехнічної підготовки спеціалістів у ВНЗ МНС України // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Збірник наукових праць. ? Київ-Вінниця, 2005. - Вип. 8. С. 263-267.

31. Козяр М.М., Коваль М.С., Гудим В.І. Сучасні технології і виконання лабораторних робіт з електротехніки // Педагогічний процес: теорія і практика. Київ: Випуск 2. 2005. С. 80-85.

32. Козяр М.М. Пожежна термінологія: стан і перспективи розвитку // Надзвичайна ситуація: Центральне видання МНС України. Київ: МНС України, 2005. №2. - С. 26-27.

33. Козяр М.М. Шляхи підвищення ефективності навчально-виховної роботи в секціях з професійно-прикладних видів спорту в системі професійної підготовки майбутніх працівників МНС України // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірник наукових праць. - Харків: ХДАДМ, 2005. № 8. С. 37-41.

34. Koziar M. Najnovsie sposoby zdolavania lasnych poziarov // Zbornik prednasok conference procceedings konferenzsamlung. - Trencin: PTEV MY SR, 2003. S. 94-97.

35. Koziar M. Podstawy ksztalcenia w warunkach ekstremalnych. Ksztalcenie zawodowe // Pedagogika i psychologi, VII Polsko-ukrainski rocznik / Pod redakcja Tadeusza Lewowickiego, Jolanty Wilsz, Iwana Ziaziuna, Nelli Nyczkalo. Kijow- Czкstohowa, 2005. S. 271-275.

36. Koziar M. Europa bez granic: wyzwanie dla oswiaty wielokulturowej // Europa bez granic: wyzwanie dla oswiaty wielokulturowej. Ryka: Wyzsza Szkola Umiejкtnosci Pedagogicznych і Zarz№dzаnia w Rykach, 2004. S. 17-19.

37. Koziar M., Oshchapovsky V., Gulida E., Smotr O., Shilo V. Wildfires and Depletion of the Ozone Leyer of the Atmosphere // The Journal of Abstracts of Presentations at the International Conference on Energy, Environment and Dasasters (INCEED 2005). - North Carolina, USA, 2005. S. 48-49.

38. Koziar M., Gudim V., Koval M., Postoluk A., Yurkiv B. Metodologia prowadzenia zajec laboratoryjnych z elektrotechniki w laboratorium komputerowym // Zeszyty naukowe Politechniki Czestochowskiey. - Czestochowa. 2005. S. 81-83.

39. Козяр М.М. З соціально-психологічного забезпечення організації та несення курсантами вартової служби: Методичні рекомендації. Львів: Вид-во ЛПТУ, 2001. 25 с.

40. Козяр М.М., Ковалишин В.В., Желізко В.Ф. Практичний посібник з організації наукової, науково-дослідної і дослідно-конструкторської роботи в ЛІПБ МВС України. Львів: Вид-во ЛІПБ, 2002. 78 с.

41. Козяр М.М. Методичні рекомендації та програма cтажування курсантів 3-го курсу: Спеціальність 6.092800 „Пожежна безпека”. Львів: Вид-во ЛІПБ, 2002. - 24 с.

42. Козяр М.М., Коваль М.С., Шналь Т.М, Фіцик В.С. Пожежна техніка: Методичні вказівки. У 2 ч. Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка”, 2003. - Ч.1. 29 с.

43. Козяр М.М., Коваль М.С., Шналь Т.М, Фіцик В.С. Пожежна техніка: Методичні вказівки. У 2 ч. Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка”, 2003. - Ч.2. 20 с.

44. Козяр М.М., Коваль М.С., Лундяк В.С. Пожежна профілактика в будівництві: Методичні вказівки. - Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка”, 2003. - 10 с.

45. Козяр М.М., Коваль М.С., Лун дяк В.С. Визначення основних параметрів відцентрового пожежного насоса: Методичні вказівки. У 2 ч. - Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка”, 2003. - Ч.1. 30 с.

46. Козяр М.М., Коваль М.С., Лун дяк В.С. Визначення основних параметрів відцентрового пожежного насоса: Методичні вказівки. У 2 ч. - Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка”, 2003. - Ч.2. 27 с.

47. Козяр М.М. Проходження навчальної практики: Спеціальність „Пожежна безпека”: Методичні рекомендації. Львів: Вид-во ЛІПБ, 2005. 21 с.

48. Козяр М.М. Педагогічні технології виховання відповідальності // Проблеми становлення духовності і моралі молодої людини в сучасних умовах: Міжвузівська науково-теоретична конференція: Збірник наукових праць. Львів, 2003. С. 8-12.

Размещено на Allbest.ru