Дія зброї масового ураження на людину та предмети, що оточують
Особливості дії ядерної зброї на людину, будівлі та техніку. Характеристика вражаючого впливу, класифікація та ознаки застосування бойових отруйних речовин. Види й основні властивості біологічної зброї. Сучасні звичайні військові засоби ураження.
| Рубрика | Военное дело и гражданская оборона |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.10.2010 |
| Размер файла | 57,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Перевозять його в розрідженому стані під тиском. При виході в атмосферу він димить, скупчується в низьких ділянках місцевості, підвалах, тунелях, заражує водоймища.
Граничне допустима концентрація (ГДК) сірчаного ангідриду в атмосферному повітрі населених місць (середньодобова) -- 0,05 мг/м3, в робочому приміщенні промислового підприємства -- 10 мг/м3.
Він небезпечний при вдиханні. Навіть дуже мала концентрація його створює неприємний смак в роті і подразнює слизові оболонки. Пари сірчаного ангідриду у вологому повітрі сильно подразнюють слизові оболонки та шкіру. З'являються кашель, різкий біль в очах, сльози, дихання і ковтання утруднене, ,шкіра червоніє. Можливі опіки шкіри та очей. Вдихання повітря, яке містить більше 0,2% сірчаного ангідриду, викликає хрипоту, задишку і швидку втрату свідомості. Можлива смерть.
Шкідливим є вплив і на рослинність при концентраціях більше 0,1 мг/м3. Найвища чутливість у смереки та сосни, найменша -- в берези та дуба.
Сірководень -- сильний відновник. В промисловості його одержують як побічний продукт при очистці нафти, природного і коксівного газу. Застосовують у виробництві сірчаної кислоти, сірки, сульфідів, сіркоорганічних сполук, для приготування лікувальних сірководневих ванн. Зберігається і перевозиться в залізничних цистернах і балонах під тиском у зрідженому стані. При виході в атмосферу перетворюється в газ. Накопичується в низьких ділянках місцевості, підвалах, тунелях. При витоку або пропусканні забруднює водоймища [2].
Небезпечний для вдихання, подразнює шкіру і слизові оболонки. Перші ознаки отруєння: головний біль, сльози, пече в очах, подразнення в носі, металевий смак в роті, нудота, блювання, холодний піт, пронос, біль в грудях. ГДК сірководню 0,008 мг/м3, в робочих приміщеннях промислового виробництва -- 10 мг/м3.
Нітрил акрилової кислоти -- безбарвна летка рідина, кипить при високій температурі, має неприємний запах, її пари важчі від повітря, при взаємодії з ним утворює вибухонебезпечні суміші. При горінні кислота виділяє отруйні гази. Захист органів дихання і очей забезпечують промислові протигази марок А і БКФ, а також ГП-5, ГП-7 і дитячі.
Пари викликають подразнення слизової оболонки і шкіри, виникає головний біль, запаморочення, слабкість, нудота, блювота, задишка, шкіра червоніє і пече. В таких випадках потерпілого виносять на повітря, забезпечують спокій і тепло, дають подихати киснем, а також аміннітритом (на ватці протягом 15-30 с) з перервою 2 хв.
2.6 Ознаки застосування та характеристика зони хімічного зараження
У хімічних боєприпасах БОР знаходяться в рідкому і твердому вигляді. У момент бойового застосування БОР розпорошуються у вигляді крапель, парів (газів) чи аерозолів (у вигляді тумана, диму). При розриві снарядів, бомб, ракет, начинених БОР чи їх компонентами, чути більш слабкий і глухий звук у порівнянні зі звуком при вибуху боєприпасів, начинених тільки вибуховою речовиною. У місці вибуху боєприпасів, споряджених бойовими отруйними речовинами утвориться біла чи злегка пофарбована хмара диму, туману чи пари. Від боєприпасів, що розірвалися, залишаються великі уламки. У випадку застосування БОР за допомогою виливних пристроїв слідом за літаком (чи приладом, скинутим з літака) з'являється і швидко розсіюється темна смуга, що осідає на землю. На поверхні землі, рослин, будівель БОР осідають у вигляді маслянистих крапель, плям чи патьоків. На поверхні води краплиннорідкий іприт утворить маслянисті райдужні плівки, а в снігу -- заглиблення різного розміру і глибини, що залежить від величини крапель. Зелена трава від впливу деяких БОР змінює своє фарбування, листки жовтіють і буріють, а потім гинуть.
Люди і тварини можуть одержувати ураження при дії на них сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), що надходять у зовнішнє середовище при руйнуванні місць їхнього збереження чи в результаті аварій на підприємствах, що виробляють чи застосовують такі речовини.
Вони, як правило, зберігаються в герметичних ємностях у зрідженому вигляді під тиском власних парів (6--12 атм) і подаються по трубопроводах у технологічні цехи.
У результаті поширення на місцевості БОР чи СДОР утворюються зони хімічного зараження і вогнища хімічного ураження.
Зона хімічного зараження БОР включає територію, яка піддається безпосередньому впливу хімічної зброї супротивника (район застосування), і територію, над якою поширилася хмара, заражена отруйними речовинами з вражаючими концентраціями. Внаслідок застосування противником хімічної зброї або при розливанні сильнодіючих отруйних речовин при аварії виникають зони хімічного зараження і осередки хімічного ураження Зона хімічного зараження -- це територія, яка підлягав безпосередній дії хімічної зброї (район її використання) і територія, над якою зараженого повітря з вражаючими концентраціями. В зону хімічного зараження СДОР входить ділянка її розливу і територія, над якою розповсюдилася пара цієї БОР з вражаючими концентраціями.
Кордони зон хімічного зараження визначаються значеннями порогових токсичних доз БОР, які викликають початкові симптоми ураження. Осередок хімічного ураження -- це територія, в межах котрої, внаслідок дії хімічної зброї або СДОР виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин [8].
У бойовому стані (пара, аэрозоль, краплі) БОР здатні поширюватися з вітром на великі відстані, проникати в бойову техніку, різні укриття і тривалий час зберігати свої вражаючі властивості. При переході у бойовий стан БОР на їх дію впливають фізико-хімічні характеристики: летючість, в'язкість, поверхневий натяг, температура плавлення і кипіння, стійкість до факторів зовнішнього середовища. Сучасні БОР умовно поділяються: за характером вражаючого дії -- нервово-паралітичні, загальноотруйні задушливі, шкірнонаривні, подразнюючі і психогенні; у залежності від температури кипіння і летючості -- стійкі і нестійкі.
Зона зараження характеризується типами БОР чи СДОР, розмірами, розташуванням стосовно об'єктів народного господарства, ступенем зараженості повітряного середовища і місцевості і зміною цієї зараженості в часі. Границі зони визначаються значеннями граничних токсичних доз БОР чи СДОР, що викликають початкові симптоми ураження, і залежать від розмірів району застосування хімічної зброї (розливу СДОР), метеорологічних умов, рельєфу місцевості. Найбільшу стійкість і розміри мають зони хімічного зараження, що утворилися при застосуванні БОР типу зарин, Ві-гази й іприт.
На швидкість розсіювання парів (аэрозолів) БОР і на площу їхнього поширення впливає вертикальна стійкість приземних шарів атмосфери. Інверсія і ізотермія сприяють збереженню високих концентрацій БОР у приземному шарі повітря. Конвекція викликає сильне розсіювання зараженого повітря.
При підвищенні температури повітря і ґрунту випаровування посилюється, а тривалість їх дії зменшується. При сильному вітрі (понад 6 м/с) хмара БОР швидко розсіюється, а випаровування крапельно-рідких БОР збільшується, що також сприяє прискоренню знезаражування місцевості. При слабкому вітрі (до 4 м/с) і при відсутності висхідних потоків повітря хмара зараженого повітря поширюється по вітру, зберігаючи вражаючі концентрації на значній глибину (до десятків кілометрів). Дощ механічно вимиває БОР з атмосфери і з поверхневих шарів ґрунту: БОР або змиваються з поверхні ґрунту, або ідуть в більш глибокі її шари з водою; частина БОР гідролізується водою. При випаданні снігу на заражену ділянку краплиннорідкі БОР зберігаються більш тривалий час. Рослинний покрив (густа трава, чагарник, ліс) і рельєф місцевості (яри, лощини) сприяють застою зараженого повітря і збільшенню тривалості зараження. Заражене повітря застоюється в кварталах густої забудови населених пунктів.
Вогнище хімічного ураження -- це територія, у межах якої в результаті впливу хімічної зброї супротивника відбулися масові ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин.
У залежності від масштабу застосування хімічної зброї чи кількості СДОР, що вилились у зоні зараження може бути одне чи кілька вогнищ хімічного ураження [4].
Захист від хімічних засобів ураження досягається застосуванням засобів індивідуальної і колективного захисту. При цьому необхідно враховувати, що фільтруючі протигази ЦО захищають органи дихання не від усіх СДОР. Для захисту в зараженому середовищі аміаком, сірчистим ангідридом, сірководнем застосовуються промислові фільтруючі протигази.
Хімічна зброя безпосереднього впливу на будинки, спорудження й устаткування промислових підприємств не чинить. Однак застосування цієї зброї може позначитися на виробничій діяльності підприємств. Так, робітники та службовці цехів, що не припиняють роботу в умовах хімічного нападу супротивника, повинні працювати в засобах індивідуального захисту. Там, де можливо, виробничий процес припиняється, робітники та службовці укриваються в захисних спорудах ЦО. Поновлення виробничого процесу здійснюється після дегазації устаткування, приміщень і прилягаючої території.
Виробничий процес може не припинятися у випадку проведення його в герметизованих будинках і спорудах. Герметизація виробничих приміщень і технологічних процесів має особливо важливе значення на об'єктах харчової, фармацевтичної промисловості, водопостачання і в сільському господарстві.
3. Біологічна зброя та звичайні військові засоби знищення
3.1 Біологічна зброя: її види і основні властивості
Біологічна (бактеріологічна) зброя -- це спеціальні боєприпаси і бойові прилади, які заповнені біологічними (бактеріологічними) засобами і засоби їх доставки. Вона призначена для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин, а в деяких випадках для псування військової техніки, зброї, оснащення.
Уражаюча дія біологічної зброї базується на використанні в першу чергу хвороботворних властивостей патогенних мікробів і токсичних продуктів їх життєдіяльності. Потрапивши в організм людини або тварини в дуже малій кількості, хвороботворні мікроби і їх токсичні продукти призводять до виникнення дуже важких інфекційних захворювань, які закінчуються при відсутності своєчасного лікування тривалим лікуванням або смертю. Уражаюча дія біологічної зброї проявляється не зразу, а через деякий час (інкубаційний період). Вона залежить від виду і кількості хвороботворних мікробів або токсинів, які потрапили в організм, і від фізичного стану людини. Найчастіше інкубаційний період продовжується від 2 до 5 діб. Протягом цього періоду люди зберігають працездатність. Деякі захворювання, що виникли внаслідок ураження (чума, натуральна, віспа) можуть потім передаватись від уражених здоровим людям через повітря, укуси кровососних комах і іншими шляхами. Ці захворювання називаються контагіозними. Захворювання, які називаються меконтагіозними (сибірка, туляремія і інші) від хворих людей до здорових практично не передаються. Біологічна зброя має сильну психологічну літо на людину. Наявність реальної загрози застосування противником біологічної зброї і виникнення серед людей інфекційних захворювань викликають страх, панічні настрої, понижують боєздатність військ, зорганізують роботу тилу [3].
В основі уражаючої дії біологічної зброї є засоби, спеціально виготовлені для бойового використання біологічних агентів, які, потрапляючи в організм людей і тварин, призводять до важких інфекційних захворювань. До біологічних агентів відносять:
-- окремі види хвороботворних мікробів і вірусів, а також продукти їх життєдіяльності;
-- генетичний матеріал-молекули інфекційних нуклеїнових кислот, одержаний з мікробів (вірусів). Для знищення посівів зернових, технічних і інших сільськогосподарських культур можуть використовувати мікроби, які призводять до хвороби культурних рослин, а також комах - найнебезпечніших шкідників сільськогосподарських рослин.
Патогенні мікроорганізми -- збудники інфекційних захворювань -- надзвичайно малі за розмірами, не мають кольору, смаку і в зв'язку з цим не сприймаються органами людини. В залежності від розмірів, будови і біологічних властивостей вони поділяються на класи, із яких, крім вірусів, найбільше значення мають бактерії, ріккетсії і грибки. Розміри їх від 0,5 до 8-10 мкм. Розмножуються простим поперечним діленням. Через кожні 30 хв. виникають дві самостійні клітини. Під дією прямих променів сонця, дезінфікуючих речовин і високої температури (більше 600С) бактерії гинуть. До низьких температур малочутливі і добре витримують температуру до мінус 25°С і більше. Деякі види бактерій для виживання в небезпечних умовах покриваються захисною капсулою або перетворюються в спору, яка має високу стійкість до дії зовнішнього середовища. Патогенні бактерії є причиною інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин чумою, сибіркою, сапом. Однією із груп бактеріоподібних мікроорганізмів являються ріккетсії. Це маленькі клітини-палички розміром від 0,4 до 1 мкм. Розмножуються поперечним бінарним діленням в клітинах живої тканини. Вони не утворюють спор, достатньо стійкі до висушення, заморожування і дії відносно високих температур (до 50*С). Ріккетсії є причиною тяжких захворювань людей на сипний тиф, плямисту пропасницю Скалистих гір, Ку-пропасницю. Грибки -- це одно- або багатоклітинні організми, які відрізняються від бактерій складнішою будовою і способом розмноження. Спори грибків стійкі до висушування, дії променів сонця і дезінфікуючих засобів. Захворювання, які виникають внаслідок дії грибків, характеризуються ураженням внутрішніх органів, важким і затяжним протіканням. Це такі важкі інфекційні захворювання людей, як кокцидіодемікоз, гістоплазмоз і інші глибокі мікози.
Віруси -- це велика група біологічних агентів, які не мають клітинної структури. Розвиваються і розмножуються тільки в живих клітинах, використовуючи для цього їх біосинтетичний апарат. Розміри вірусів від 0,02 до 0,4 мкм. Більшість із них погано переносять висушування, ультрафіолетове опромінювання, а також температуру вище 60*С і дію дезінфікуючих засобів -- формаліну, хлораміну і інших. Патогенні віруси є причиною багатьох важких і небезпечних захворювань людей, сільськогосподарських тварин і рослин. До таких захворювань відносяться: змінювання в іонізаційній камері повітря іонізується. В електричному полі позитивно заряджені частинки переміщуються до катоду, а негативні -- до аноду. В ланцюзі камери виникає іонізаційний струм, який реєструється мікроамперметром. Числове значення іонізаційного струму пропорційне потужності випромінювання. Звідси видно, що за іонізаційним струмом можна судити про потужність дози випромінювання, діючої на камеру. Іонізаційна камера працює в області насиченості.
Газорозрядний лічильник використовується для вимірювання радіоактивних випромінювань малої інтенсивності. Висока чутливість лічильника дозволяє виміряти інтенсивність випромінювання в десятки тисяч раз менше тієї, яку вдається виміряти іонізаційною камерою.
Газорозрядний лічильник являє собою пустотілий герметичний металевий циліндр, заповнений розрідженою сумішшю інертних газів (аргон, неон) з деякими добавками, які покращують роботу лічильника (пара спирту). Н середині циліндра, вздовж його осі, натягнута тонка металева нитка (анод), ізольована від циліндра. Катодом служить металевий корпус або тонкий шар металу, нанесений на внутрішню поверхню скляного корпусу лічильника. До металевої нитки і струмопровідного шару (катоду) подають напругу від електричного джерела живлення.
В газорозрядних лічильниках використовується принцип підсилення газового розряду. При відсутності радіоактивного випромінювання вільних Іонів в об'ємі лічильника немає. Тому в ланцюзі лічильника електричного струму також немає. При дії радіоактивних випромінювань в робочому об'ємі лічильника утворюються заряджені частинки. Електрони, рухаючись в електричному полі аноду лічильника, площа якого значно менша від площі катоду, набувають кінетичної енергії, достатньої для додаткової іонізації атомів газового середовища. Вибиті при цьому електрони також проводять іонізацію. Таким чином, одна частинка радіоактивного випромінювання, потрапивши в об'єм суміші газового лічильника, призводить до утворення лавини вільних електронів. На нитці збирається велика кількість електронів. Внаслідок цього позитивний потенціал різко зменшується і виникає електричний імпульс. Реєструючи кількість імпульсів струму, що виникають за одиницю часу, можна судити про інтенсивність радіоактивних випромінювань [6].
Дозиметричні прилади призначені для:
-- радіаційної розвідки -- визначення рівнів радіації на місцевості;
-- контролю за зараженням радіоактивними речовинами одягу людей, :а також сільськогосподарських тварин, продуктів харчування, води, фуражу, техніки, транспорту, обладнання;
-- контролю за опромінюванням -- виміру поглинутих доз опромінювання людей;
-- визначення наведеної радіоактивності в фунті, техніці, предметах які опромінювались нейтронними потоками.
3.2 Сучасні звичайні військові засоби ураження
У воєнних конфліктах у першу чергу використовують звичайні засоби ураження, до яких належать: авіаційні бомби, артилерійські снаряди, ракети, міни, торпеди і інші. Внаслідок особливої конструкції і високої точності попадання в ціль, сучасні звичайні засоби ураження мають підвищену уражаючу і руйнуючу дію, які близькі до ядерних боєприпасів малої потужності. Якісні зміни звичайних озброєнь найбільше торкнулись удосконалення авіаційних боєприпасів, які являють собою найбільшу небезпеку для населення і промислових підприємств в без'ядерній війні. Авіаційні бомби поділяються на запалювальні, об'ємного вибуху і керовані.
Запалювальні бомби (баки) призначені для утворення осередків пожеж, ураження людей і знищення матеріальних цінностей вогнем. Запалювальні бомби вибухають після пуску їх з літака. При вибусі руйнується корпус бомби і запальні речовини у вигляді палаючих частинок розлітаються на всі боки і виникає осередок ураження. Наприклад, площа ураження 750-фунтової бомби (1 фунт =0,450 кг) досягає 4000 м2. Крім теплової енергії при горінні деяких сумішей виділяються токсичні речовини (пари синильної кислоти,, бензолу), а це не дає можливості погасити пожежі -- необхідні спеціальні засоби захисту. Малогабаритними запалювальними бомбами заряджаються авіаційні касети. В кожній касеті знаходиться кілька сот бомб масою до 1 кг. Наприклад, якщо касета має 670 бомб масою 0,4 кг кожна, то це забезпечує виникнення пожежі на площі 0,12-0,15 км2.
Вміст запалювальних бомб:
-- напалм -- це запалювальні суміші, виготовлені на основі нафтопродуктів. Горять 5-10 хв, температура горіння 1000 -- 1200°С;
-- пірогелі -- це металізовані запалювальні суміші. Горять 2-3 хв, температура горіння 1600°С;
-- терміт -- це порошкова суміш окису заліза і алюмінію. Температура горіння 3000°С;
-- білий фосфор, використовується як запалювач.
При попаданні запалювальної суміші на одяг, взуття, їх потрібно швидко зняти, а невеликі ділянки загоряння щільно накрити рукавом, полою одягу, присипати піском або землею, занурити уражену ділянку у воду. Не намагатись скинути палаючу суміш, не можна бігти, тому що підсилений потік повітря сприятиме більшому загорянню і призведе до важчого ураження. Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри при попаданні на них запалювальної суміші потрібно негайно зняти. На уражені ділянки накладають пов'язки, змочені водою і 5%-ним розчином мідного купоросу або 5%-ним розчином марганцевокислого калію, а при їх відсутності -- водою. При ураженні ділянки обробляють антибіотиками і анестезуючими препаратами.
Бомби об'ємного вибуху. До них відносяться "об'ємні" фугасні бомби, які називають "вакуумними". їх особливість полягає в тому, що замість звичайної вибухівки використовується висококалорійна рідина або зріджений і аз. В склад бомби входять : корпус, вибухова рідина, розривний заряд, вторинний ініціатор, парашутна система, запалювач. В момент зустрічі бомби з поверхнею землі вибухова рідина розривним зарядом розкидається, випаровується, перемішується з повітрям. Утворюється хмара паливно-повітряної суміші, діаметр якої може досягти декількох десятків метрів. Паливно-повітряна суміш затікає в підвали, будівлі, окопи, укриття. В момент вибуху вторинного ініціатора в хмарі суміші виникає тиск 20-30 кгс/см2, виникає ударна хвиля, паливно-повітряна суміш підривається. Внаслідок такого вибуху виникають повні зруйнування будівель, споруд, обладнання, техніки і т.п. [9].
Керовані авіабомби призначені для ураження виробничих підприємств, транспортних вузлів, підприємств енергетики, газо- і водопостачання, зв'язку і інших. Бомба скидається з літака, який над ціллю не пролітає, що зменшує можливість знищення літака засобами протиповітряної оборони. В керованій авіаційній бомбі використовуються прилади самонаведення. Ці бомби мають велику точність влучання в ціль. Наприклад, керована авіабомба СВУ-17/В має набір взаємозамінних головок самонаведення різних типів, які забезпечують використання бомби в складних умовах. Відстань самостійного планування такої бомби міняється в залежності від висоти викиду з літака і досягає 70 км. Такі бомби заповнюються п'ятиміліметровими сталевими шариками, яких може бути 300 і більше. Шарики закладені в стінки корпусу бомби. Для ураження людей на великих площах можуть використовуватись бомбові касети, які вміщують декілька десятків таких бомб. Радіус ураження однією шариковою бомбою 25 - 30 м. Касета для бомб являє собою контейнер, який містить комірки по кількості бомб. Відкриваються ці комірки почергово в момент викиду бомби з літака. При відкритті комірки з неї випадає уламкова бомба, випускається парашут і вона із зменшеною швидкістю опускається на землю. На відстані 5 - 20 м від поверхні землі або при ударі об землю підривається вибухівка, шарики розлітаються і на своєму шляху уражають людей.
Авіаційні системи мінування - різновидність касетних уламкових бомб. В контейнерні комірки замість уламкових бомб вміщують міни різного призначення: протитанкові, протипіхотні, сигнальні і інші.
Розвідувально-ударні комплекси. В їх склад входять: пункт управління, один-два літаки-розвідники і ударні засоби ураження.
Принцип дії: літаки-розвідники, оснащені сучасною радіоелектронною апаратурою розвідки, здійснюють політ над розташуванням своїх військ в безпосередній близькості від лінії фронту, збирають відомості про обстановку на території противника на глибину 200 -- 300 км і весь час передають її на наземний пункт управління. На наземному пункті управління ця інформація обробляється електронними обчислювальними машинами і виробляється команда (визначаються точні координати об'єкту противника) ударним засобам ураження.
Сучасні звичайні засоби ураження небезпечні для людей, які перебувають на відкритій місцевості. Сховища, укриття різних типів, цегляні будівлі є ефективним захистом.
Висновки
До сучасних засобів ураження відноситься ядерна зброя, хімічна, бактеріологічна, нові розроблювані види зброї.
Ядерна зброя заснована на використанні внутрішньоядерної енергії, яка виділяється при ланцюгових ядерних реакціях поділу ядер деяких важких елементів (ізотопів урану, плутонію й інших трансуранових ізотопів) чи при реакціях синтезу легких ядер ізотопів водню (дейтерію, тритію, літію).
В залежності від типу заряду зброя поділяється на: атомну, термоядерну, комбіновану, нейтронну. Потужність ядерних боєприпасів прийнято вимірювати тротиловим еквівалентом.
Розвиток ядерної зброї йшов як по лінії збільшення потужності ядерних зарядів, так і шляхом зменшення розмірів і маси боєприпасів.
Використання різних вихідних трансуранових ізотопів дозволяє створювати ядерні боєприпаси дуже малої потужності. Першим представником нового різновиду зброї є нейтронні боєприпаси.
Наслідки радіаційних аварій обумовлені їх вражаючими факторами. Основними вражаючими факторами радіаційних аварій є радіаційний вплив і радіоактивне забруднення. Аварії можуть починатися і супроводжуватися вибухами і пожежами. Наслідки радіаційних аварій в основному оцінюються масштабом і ступенем радіаційного впливу і радіоактивного зараження, а також складом радіонуклідів і кількістю радіоактивних речовин у викиді. Специфічність дії іонізуючого випромінювання полягає в тому, що інтенсивність хімічних реакцій, індуційованих вільними радикалами, підвищується, й у них втягуються багато сотень і тисячі молекул, не порушених опроміненням.
Дія хімічної зброї заснована на використанні бойових токсичних хімічних речовин і токсинів, які уражають організм людини чи тварини, а також фітотоксикантів -- для ураження різного виду рослин.
За тактичним призначенням ОР поділяються на: смертельні, тимчасові, подразливі.
ОР смертельної дії: нервово-паралітичні (ві-ікс, зарин, зоман); шкірнонаривної дії (іприт, азотистий іприт); загальоотруйні ОР (синильна кислота, хлор-ціан); задушливі ОР (фосген); ОР, які тимчасово виводять з ладу (Бі-зет); подразливі ОР (хлорацетофенон, адамсит, Сі-Ес). Токсини -- хімічні речовини білкової природи рослинного, тваринного чи мікробного походження. Мають високу токсичність і здатність справляти вражаючу дію на людей і тварин.
Вражаюча дія біологічної зброї заснована на використанні хвороботворних властивостей деяких мікробів і токсичних продуктів їх життєдіяльності. Використовуються патологічні мікроорганізми -- збудники інфекційних захворювань. В залежності від розмірів, будови і біологічних властивостей поділяються на: бактерії (чума, сибірська виразка, сап та ін.); рикетсії -- клітини, палички (висипний тиф, плямиста лихоманка та ін.); грибки -- мікроорганізми рослинного походження; віруси -- велика група біологічних організмів, які не мають клітинної структури, здатних розвиватися і розмножуватися тільки в живих клітинах (натуральна віспа, тропічна лихоманка, ящур та ін.).
У воєнних конфліктах у першу чергу використовують звичайні засоби ураження, до яких належать: авіаційні бомби, артилерійські снаряди, ракети, міни, торпеди і інші. Внаслідок особливої конструкції і високої точності попадання в ціль, сучасні звичайні засоби ураження мають підвищену уражаючу і руйнуючу дію, які близькі до ядерних боєприпасів малої потужності.
Література
1. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник./ Під ред. О.Н. Русака. - С. - П.: ЛТА СП, 1996. - 231 с.
2. Губський А.І. Цивільна оборона: підручник для вузів. - К.: Міністерство освіти, 1995. - 216 с.
3. Желібо Е.П. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. - К.: Каравела, 2001. - 320 с.
4. Заплотинський В.М. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. - К., 2000. - 280 с.
5. Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. - Львів: Афіша, 2000.
6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 186 с.
7. Максимов М.Т. Радиоактивные загрязнения и их измерения. - М.: Энегроатомиздат, 1986.
8. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. - Суми: Університетська книга, 1999 - 301 с.
9. Шоботов В.М. Цивільна оборона: навчальний посібник. - К., 2004. - 439 с.
Подобные документы
Зброя масового ураження. Ядерна зброя та її уражаючі фактори. Хімічна зброя. Класифікація отруйних речовин за характером їх дії на живі організми. Основні властивості хімічних засобів ураження. Види і основні властивості біологічних засобів ураження.
дипломная работа [40,6 K], добавлен 15.12.2008Біологічна зброя як спеціальні боєприпаси і бойові прилади для масового ураження. Аерозольний шлях - один з основних способів зараження. Бактерії, віруси, рикетсії, грибки – біологічні засоби ураження. Осередки біологічного і комбінованого ураження.
реферат [40,1 K], добавлен 11.12.2010Методи захисту від зброї масового ураження, а також забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту військ, їх основне призначення та зміст вказівок командиру. Оцінка місцевої дії вибуху. Вихідні дані для прогнозування втрат особового складу.
методичка [38,5 K], добавлен 15.08.2009Фінансування заходів цивільної оборони та витрат, пов'язаних із захистом населення від наслідків надзвичайних ситуацій. Захист і дії людей під час пожежі. Аварії на пожеженебезпечних об’єктах. Види зброї масового ураження. Біологічна зброя, її види.
контрольная работа [749,7 K], добавлен 24.11.2010Зброя, дія якої заснована на використанні енергії, яка вивільнюється під час ядерних реакцій. Засоби керування ядерними зарядами, засоби їх доставки до цілі. Фактори ураження. Речовини, здатні до розщеплення ядра. Перше випробовування ядерної зброї.
презентация [1,0 M], добавлен 20.12.2013Історичні події, пов'язані з випробуванням ядерної зброї. Елементи ядерних боєприпасів, їх потужність. Види та вражаючі фактори ядерних вибухів. Договір про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Отруйні речовини та захист від них.
презентация [964,0 K], добавлен 20.12.2013Поняття хімічної зброї і історія її застосування. Шляхи проникнення бойових токсичних хімічних речовин в організм людини. Шкірнонаривні, задушливі, психотропні та подразнюючі отруйні речовини. Основне призначення токсинів. Сильнодіючі ядучі речовини.
контрольная работа [36,1 K], добавлен 11.12.2010Уражаючі фактори ядерного вибуху, їх характеристика. Заходи захисту особового складу та військової техніки від їх впливу. Аварії на хімічно небезпечних об`єктах, на ядерних енергетичних установках. Засоби індивідуального захисту шкіри та органів дихання.
методичка [108,0 K], добавлен 15.08.2009З історії створення ядерної зброї. Поражаючи фактори ядерного вибуху, основні параметри ударної хвилі. Розрахунок одиниці надлишкового тиску. Зона поширення проникаючої радіації. Бомбардування Хіросіми й Нагасакі. Характеристика вогнища ядерного ураження.
реферат [2,9 M], добавлен 10.12.2010Необхідність застосування основ балістики під час використання, створення та удосконалення зброї. Поняття пострілу та характеристика його періодів. Віддача зброї та вплив порохових газів та її ствол. Форми траєкторії, прямий, уражений та мертвий простір.
курсовая работа [2,3 M], добавлен 24.03.2012
